Сєргєй Єсєнін

[Nike_Велес]

Цей поет подобається мені надзвичайно... На мій погляд, рідкісно обдарований (природжений, "органічний") поет... я можу цитувати його рядки напам'ять в усіх випадках Життя...
"ветер мокрыми мётлами чистит
ивняковый помёт по лугам,
плюйся ветер охапками листьев, -
я такой же, как ты, хулиган"...
не вірші - пісня!
"на кой мне чёрт, что я поэт, -
и без меня в достатке дряни..."
це повинен пам'ятати кожен митець, щоб не надиматись даремно... блискуча самоіронія
"припадок кончен... грусть - в опале...
приемлю жизнь, как сладкий сон...
Вчера прочёл я в "Капитале",
что у поэтов свой закон"...
"счастлив тем, что целовал я женщин,
мял цветы, валялся на траве, -
и зверьё, как братьев наших меньших,
никогда не бил по голове..."
"вечер чёрные брови насопил,
чьи-то кони стоят у двора...
не вчера ли я молодость пропил,
разлюбил ли тебя не вчера?

не звени, запоздалая тройка..." и т.д.

[Aureliano]

Недавно читал биографию Есенина в серии "ЖЗЛ" - весьма неординарный человек... яркий пример того как талант буквально сжигает своего обладателя изнутри, сам он себя порою называл "божья дудка" - в том смысле что через него льется музыка, которую остановить он не в силах...

Золотые, далекие дали!
Все сжигает житейская мреть.
И похабничал я и скандалил
Для того, чтобы ярче гореть.

Дар поэта - ласкать и корябать,
Роковая на нем печать.
Розу белую с черною жабой
Я хотел на земле повенчать.

Пусть не сладились, пусть не сбылись
Эти помыслы розовых дней.
Но коль черти в душе гнездились -
Значит, ангелы жили в ней.

*************************

Уже давно мне стала сниться
Полей малиновая ширь,
Тебе — высокая светлица,
А мне — далекий монастырь.

Там синь и полымя воздушней
И легкодымней пелена.
Я буду ласковый послушник,
А ты — разгульная жена.

И знаю я, мы оба станем
Грустить в упругой тишине:
Я по тебе — в глухом тумане,
А ты заплачешь обо мне...

Но и познав, я не приемлю
Ни тихих ласк, ни глубины.
Глаза, увидевшие землю,
В иную землю влюблены.

[acid drinker]

викладач дітературної творчості в якийсь момент, коли говорив нам про літературні деталі, розповідав випадок з життя єсєніна. і його друзів ще, яких я не запам'ятала. так ось.
двадцяті роки, росія бідує, жерти нічого... єсєнін з друзями прийшли в гості. постукали у двері, зайшли, посиділи, коротше, сама гостина несуттєва.
вже пізніше, після смерті єсєніна, певно, один з тих друзів запитав у іншого: а ти пам'ятаєш, як сергій тоді стукав у двері? ну як, відповідає інший, кулаком... неправильно - "набалдашником своей трости"...
революційна росія. червоні, які ше не перебили всіх білих. злидні і страх. і набалдашник есенинской трости... така мала деталь, і в цьому - весь єсєнін...

[Nike_Велес]

Єсєнін намагався-"мечтал" по-юначому, "в дым", що буде "богат и известен"... що з того вийшло через вищенаведені подій, спровоковані в Росії насамперед усякими "штейнами" і т.і. (чого вартий Троцький-Бронштейн як вождь революції), про те Єсєнін пише так: "теперь в советской стороне я самый яростный попутчик", "да, богат я, даже з излишком... дом в деревне ... сгорел", зосталися "ночлежки", де "читаю стихи проституткам и с бандитами жарю спирт"... Єсєнін "на Советскую власть в обиде"... у час революції він так і не вияснив "куда несёт нас рок событий", однак з гордістю міг заявити "не расстреливал несчастных по темницам", хоч і міг би претендувати на "пост председателя в губисполкоме"...
ця "трость" була виявом його незалежного характеру (Вчера прочёл я в "Капитале",
что у поэтов свой закон"...)... він і про Леніна міг написати: "Он с лысиною, как поднос, глядел скромнее ит.д"...

[Andrij.7]

* * *

Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет, как с белых яблонь дым.
Увяданья золотом охваченный,
Я не буду больше молодым.

Ты теперь не так уж будешь биться,
Сердце, тронутое холодком,
И страна березового ситца
Не заманит шляться босиком.

Дух бродяжий! ты все реже, реже
Расшевеливаешь пламень уст
О моя утраченная свежесть,
Буйство глаз и половодье чувств.

Я теперь скупее стал в желаньях,
Жизнь моя? иль ты приснилась мне?
Словно я весенней гулкой ранью
Проскакал на розовом коне.

Все мы, все мы в этом мире тленны,
Тихо льется с кленов листьев медь...
Будь же ты вовек благословенно,
Что пришло процвесть и умереть.



Що тут ще додаси?

[Giza]

Якийсь у вас Серьожа Єсєня надто трагічний. Бунтар з тростиною, а ля російський Стівен Дедал. Талант завжди спалює себе зсередини, така його природа. Погляньте на будь-якого талановитого літератора. І про його смерть більше казок, ніж реальних фактів. О.О. Блок якось назвав його вірші "чистыми, свежими, голосистыми", а Єсенін йому на те: "Мне бы женщину, белую-белую,/Впрочем, какя разница!/Я поставил ее бы к дереву/И -- в зад...ицу. Хіба ж не хуліган? Втім, Блок розсміявся.

[Andrij.7]

Погляньте на будь-якого талановитого літератора. І про його смерть більше казок, ніж реальних фактів.
Дуже сумнівна заява, спробуйте краще шукати гуглями....:cool:

[Giza]

Дуже сумнівна заява, спробуйте краще шукати гуглями....:cool:

Отож бо й воно: від гуглів тут мало помочі (справа не в кількості інформації, а в якості). Хоча... Якщо вам так дуже подобається версія про вбивство поета -- на бога, нехай. Все "дно його вірші вічні, хай там як він помер.

[Cleric_Preston]

Мені особисто він дуже подобався 4 роки тому, від мене Єсєнін "отримав" кілька віршів із зізнаннями у коханні, а потім ця лірика від мене просто відійшла. Це була, так би мовити, мить натхнення.

[Nike_Велес]

я, мабуть, років з шістнадцяти рік за роком звіряв своє життя з його... настільки мене вразив його талант та його доля...
причому я зразу вирішив іти інакше... він оминув учителювання, а я працював учителем більше чотирьох років у селі... він рано одружився, а тільки - в 32... (тобто уже після того, як Сєрьожа "зійшов з дистанції"...) він багато пиячив і скандалив, а я навпаки - в основному вів тверезий спосіб життя, займався спортом... він творив поезію, а я зрозумів, що більш відповідна моєму часу проза - Достоєвський, Кафка, Камю, Гемінгвей, Селінджер...
і все ж, Сергій мені - як старший брат... люблю його безмірно... учусь у нього - і для того, щоб не бути таким, як він...

[Cleric_Preston]

я, мабуть, років з шістнадцяти рік за роком звіряв своє життя з його... настільки мене вразив його талант та його доля...
причому я зразу вирішив іти інакше... він оминув учителювання, а я працював учителем більше чотирьох років у селі... він рано одружився, а тільки - в 32... (тобто уже після того, як Сєрьожа "зійшов з дистанції"...) він багато пиячив і скандалив, а я навпаки - в основному вів тверезий спосіб життя, займався спортом... він творив поезію, а я зрозумів, що більш відповідна моєму часу проза - Достоєвський, Кафка, Камю, Гемінгвей, Селінджер...
і все ж, Сергій мені - як старший брат... люблю його безмірно... учусь у нього - і для того, щоб не бути таким, як він...

Ну-ну, а ви вважаєте себе Єсеніним чи його духовним продовженням?
Люди багато з ким себе звіряють, але ж не треба бути настільки несамостійним, щоби замість свого життя проживати чуже.:nono:

[Aureliano]

я, мабуть, років з шістнадцяти рік за роком звіряв своє життя з його... настільки мене вразив його талант та його доля...

мне нравится творчество Есенина но сверять свою жизнь с его? зачем? Я читал несколько его биографий, и должен скзать что по характеру я его полная противоположность, быть может поэтому никогда не пытался ни подражать Есенину ни восхищаться им как человеком... мне кажется что читатель должен всегда помнить что поэт, писатель, музыкант - никогда не тождественен своему творчеству.
Впрочем помню что я лет в 16 восхищался не писателем, но героем произведения, когда прочитал впервые "Идиот" Достоевского - этот роман на меня произвел столь сильное впечатление, что я тоже пытался в чем-то сравнивать себя с князем Мышкиным (и подражать ему) , впрочем безуспешно, а потому и не долго :)

[Nike_Велес]

Ну-ну, а ви вважаєте себе Єсеніним чи його духовним продовженням?
Люди багато з ким себе звіряють, але ж не треба бути настільки несамостійним, щоби замість свого життя проживати чуже.:nono:

нє, просто вразив Єсєнін мене своєю творчістю занадто... то все було у 16... 1987-ий рік... перебудова, нові погляди... правда, я не читав тоді ще Кафку і Камю... і знайомство з Достоєвським тільки почалось, - не так легко у 16 цього письменника зрозуміти...
А Єсенін... "отговорила роща золотая"... мабуть, тому, що він був пияк (став пияком), а у мене на пияків була тоді (і є зараз) алергія (тому з Єсеніним не дружив би... :rolleyes:) - це зацікавило...
але ж не зразу поет докотився до такого життя... та й раннє одруження - для поета це обтяжливо...
тому я робив відповідні висновки... і знову ж - такий юначий максималізм...
однак тепер я ні з ким не звіряюсь...
по-перше, нема вже з ким... :(
по-друге, - я, мабуть, подорослішав... :aga:
живу своїм життям, так би мовити...

[Cleric_Preston]

А як він натхненно вовтузив Айседору Дункан - приємно згадати... Спалив на її очах фото покійного сина танцівниці. Бив жінку, а вона йому руки цілувала. Справді, достойний приклад для наслідування...

[Nike_Велес]

Справді, достойний приклад для наслідування...

:rolleyes:

якщо це "камінчик" у мій город, то процитую вищенаписане (мною, пост 10): "причому я зразу вирішив іти інакше... "

будьмо уважні!

іноді "кумира" можна "наслідувати" з точністю до навпаки! :aga: