Дві мої пісні

[delfineja]

Усе, що серце відчуває,
Розповісти слова не в силах.
І тільки небо синє знає,
Яке кохання щире в крилах.

***

Та мрію, оспівану вітром весняним,
Не зможуть кордони зими зупинити.
За вічну свободу. За щире кохання.
За вітер, за сонце та зорі горіти.

***

Відчини очі вночі: замість стелі – зорі.
Замість стін – хребти біляві, замість клітки – воля.
Вмитися росою зранку – сонячним намистом.
Та серце завмира від болю: як буде жити в місті?

***

Але ж я знаю, що весною сніг розтане.
І перша квітка посміхнеться сонцю й вітру.
Така маленька, щира, сповнена коханням.
З сміливістю та вірой жити в світі.

5.11.2002.

[delfineja]

Велике проханяя не робити зауважень з приводу розміру,
бо це - пісня, й кожен куплет виконується на трошки інакший мотив,
тому різний розмір - свідомо :)

А ось інші зауваження дуже цікавлять.
Дякую :)

[delfineja]

Червоно-жовта дівчина

Червоно - жовтим цвiтом
На землю впала тiнь.
Вночі хтось викрав лiто
iз моiх обiйм.
Й залишив танцювати вальс на самотi.
Я кричу "чекай на мене!"... а воно летить...

Якось непомiтно
Прослизнула в дiм.
Ми дихали ще лiтом -
Жовтiє навкруги.

Яким же буде танець з вiтром
Мiй сумний!
Коли вона приспала й лiто, що в менi.

Дощами закосичена.
Холод губ та вiй.
В неі й фарби запозиченi,
Хоч кольори свої .
Червоно - жовта дiвчина
й безкольорова тiнь

[Nike_Велес]

народжується письменник чи поет, мабуть, тоді, коли "кнопконатискач" (він же - "графоман") якось досягає "зрілості" думки, коли набирає вправності... буває, що набиває оскому і "бездоганність" (хочеться "душевності") ... але частіше "задовбують" чи смішать дієслівні рими типу "відчуває-знає", "зупинити-горіти" чи щось на кшталт "весняним-кохання"... цього не повинно бути забагато, бо настане остаточна смерть автора - читач подумає, що з нього вчергове "прикалуються"... або, не дай боже, запідозрить у бездарній графоманії...
адже література - то своєрідна гра, де знаки натякають на зміст... можна писати красиво, а можна - "правдиво", з натяками, які "запрошують" до "співтворення" :) отож, зацікавити вдумливого читача можна, вочевидь, такою грою... де "означається" щось варте уваги...
Ваш пост number 1, як мені бачиться, одверто графоманська штучка, а от "жовто-синя дівчина" - обнадіює...хоча залишати при купі таке от :"...обiйм.
Й залишив..." явно не варто - не звучить! це називається авторська глухота!

взагалі кажучи, delfineja, дерзай... потенціал є, - будемо слідкувати...

[acid drinker]

стежити, найку, стежити будемо... вам би варто також за собою час від часу стежити...
написано слабо.
проте, найку, чим вам не подобається рима на кшталт "весняним-кохання"???

[Nike_Велес]

о, дякую за виправлення! щиро вдячний! перевірю, хоч і уже вважаю, що Ви в цьому випадку знову маєте рацію...
щодо рим: я ж написав, що рими на кшталт "весняним-кохання" "задовбують", тобто я повинен теж трохи тут поправитися, щоб Вам було зрозуміло, - обридають, чи , скажу ще інакше, набивають оскому... вони дуже вже потріпані, явно не першої свіжості, - я б таких не радив уживати....

[acid drinker]

мм... як на мене, тут з нею все нормально.. тобто таку лінію і треба гнути - якшо людина свідома того, шо римування буває не граматичне, то їй тільки в плюс. а оригінальність прийде з досвідом і з роботою над собою - якшо, звичайно, працювати...

[Nike_Велес]

перехід з римованих строф на верлібр - це завжди цікаво... я і такий етап уже мав у своєму творчому Житті... вклинювати в неримований текст римований -і навпаки - "життєво необхідно" (бо нерідко рима сковує, перенаправляє хід думок, ну її ... )

[delfineja]

Дуже дякую за чесність і конкретність :)