будити тебе

[Андрій Любка]

Час від часу варто щось змінювати
У своєму житті. Наприклад, прокидатися
Зранку і виходити в прохолоду балкону,
Курити «Мальборо» й думати.
Думати про цей в′язкий туман, про перші ранкові
Маршрутки, про чергову тріщину в
Наших стосунках. Просто осіннього
Ранку видимість значно зменшується, йдеться про
Більші масштаби, отже, про можливість бачити в
Цьому тумані значно менше речей, ніж є насправді, хоча
Що є насправді, кажеш собі.

Просто думати зранку впадло, особливо
Якщо мої вірші останнім часом дуже «стабільні»:
Без надривів у голосі і непотрібних рим, в′язкі, як
Цей туман, затяжні, як цей дощ.

Зрештою, думати, поки палає цигарка, поки
Вариться кава, поки ти спиш, це ніби робити
Якісь заборонені речі, ніби
дотримуватися старовинних ритуалів,
ніби вчиняти незрозумілі обряди.

На цьому балконі після нічного сексу,
Після запаху поту, думати надзвичайно важко,
Саме в такі моменти можна переконатися
В матеріальності думки, яка цинковим прутнем
Заштовхнута в мою голову.

На цьому балконі з цигаркою в роті, зі скуйовдженим
Волоссям, із думкою про купівлю книги Маяковського чи
Булгакова, бачу місця на гілках дерев, де весною з′являться
Бруньки, а ти будеш ходити напрочуд легко
Вбрана, очікуючи на паморочливий запах
Прілих каштанів.

[Андрій Любка]

Іноді люблю записувати сни віршами,
Переважно неримованими, бо ж як можна заримувати
Електричний заряд твого голого тіла, яке лежить поруч, і
Цю несподівану зливу, ці запотілі вікна?

Нічними коліями рухаються потяги, наче
Електричний струм лініями мереж, наче бомжі в
Сторону пункту прийому склотари, наче заклопотані
Пішоходи на роботу, наче я до тебе.

Ну і хулі, якщо цю партію програно, немає
Втрачених і знайдених поколінь, є
Лікеро-горілчані заводи, є гори вбитих
Нікотином коней, є століття абортів і
Гомосексуальних батюшок московського
Патріархату, жоден месія не витягне нас із
Цього лайна, залишається переселитися на
Інші планети, ловити рибу в інших озерах, не
Харчуватися в цих фастфудах, не виригувати
Це тепло пиво, не згадувати покійних
Друзів, перший сексуальний досвід, дату
Нашого знайомства, забути улюблені вірші,
Забити на політику, на блядство під назвою
Ринкова економіка, перетинати нейтральні зони в
Пошуках цивілізації, наша
Країна ацтеків, наші буддисти, наш Коран,
Наше мальборо.

Але треба випити, бо Бог дивиться на мене і
Каже:
«Мене звати Бонд.
Джеймс Бонд».

[Андрій Любка]

Будити тебе вранці,
Приносити каву, потім дві години писати
Вірші, цілуватися, потім чистити зуби, кохання –
це переходити річку вбрід, запалювати сірники, витісняти
темряву з очей, Ісус – це просто ходити по світу, тим
часом осінь, тим часом дощ, тим часом будити тебе,
вмиватися, цілувати вологі губи, тим
часом небо змінюється на інше, тим часом осінь,
просто сидіти і пити каву, заплющити очі, найбільше
мені подобається твоє волосся, конспектувати
твої розмови, конспектувати твоє волосся,
жити і не помічати надходження осені,
босими ногами ходити плоскогір′ями, вранці
розкласти вогнище, готувати каву, будити
тебе і будити, разом збирати дрова,
гриби, в цих місцях росте арніка, запізнілі
квіти, торкатися вологої кори дерев,
просто збирати сни,
заплутувати пальці у твоєму волоссі,
засинати і спати, відшуковувати гірські
потічки, набирати воду, кип′ятити каву, а
ти не любиш із цукром, просто будити тебе,
цілувати тебе і спати, просто кохати –
це ніби переходити річку вбрід,
цілувати і спати, прокидатися кожен наступний
день, збирати дрова, відшуковувати воду,
варити і пити каву, будити, будити,
цілувати і спати, будити, варити
каву для тебе.

[Prophet]

Андрію, дуже прошу розміщувати всі свої вірші в одній темі.

Ейсід, перенаправлення можна було не робити.

[Катеринка]

О, бачу не тільки в мене "параноя"...=)

[Андрій Любка]

Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий
комп′ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче
гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового
диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух.

Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути
у смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж
чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я
звик до тебе, як звикають до маленького песика, до
улюбленої газети, до саме цієї марки пива, саме
до цього ландшафту, саме до цього світла, саме до
цього запаху, саме до цієї депресії, саме до до цих
звихнень.
Ти ж говорила банальні речі про те, що моїх гріхів
Вистачить для приходу нового Ісуса, для
всесвітнього потопу, для великої економічної
депресії чи інфляції.

Попри все це, я люблю слухати, як ти спиш, як грають
Сурми на замкових вежах, як шарудять обгортки таблеток,
Як біжать лісом незаконні імігранти, як падає
Листя, як тече вода у підземних руслах, як гупають об
Землю тіла замерзлих голубів, як відкупорюються пляшки
Дешевого вина, як проростають бруньки, як проходять пологи
В покинутих жінок, як
Стукають заржавілі серця зупинених годинників,
Як схлипує дитина під час грози, як рипить сніг, як скрипить
Перо на папері.
Найголовніше в цьому житті – прокинутися біля тебе
В ліжку і слухати, як
Ти спиш.

[Андрій Любка]

Сідаючи в це таксі,
Яке довезе тебе прямо додому
Разом з пачкою цигарок та авторучкою
В кишені, разом з бажанням якнайшвидше лягти
У холодне ліжко, разом з чомусь недопитою пляшкою,
Разом з твоєю галімою депресією, ти подумки
Прощаєшся із життям,

Бо яке ж може бути життя в цьому
Випадковому Всесвіті, в цій геліоцентричній
Галактиці, в цій недобитій Центральній Європі.

Сідаючи в це таксі,
Подумки готуєшся до затяжного монологу таксиста
Про розйобані дороги, про продажних поліціянтів, про
Продажних поетів, про синтаксичні конструкції
Павича або Кундери, про ядерну фізику, про ціни на нафту і
Пов′язану з ними війну в Іраці, про результати ізраїльських
Виборів, про будь-що, навіть про Центральну Європу.

Слухаючи цього нічного таксиста, починаєш
Розуміти життя як згустки шансону з не заглушених
Радіостанцій, починаєш розуміти ці сонні матюки,
Цей «П′яний корабель», бо з мовою й справді варто
Поводитись, наче з останньою шльондрою:
Кусати, шмагати. Любити.


Сідаючи в це таксі,
Розумієш, що життя дивиться на тебе у дзеркальце
Заднього виду поглядом цього випадкового таксиста:
Втомлено і з недовірою.

[acid drinker]

я шаленію від ваших віршів.
стає ше гірше, але так воно й мусить бути.

/але давайте їх усіх в одну тему???/