"...Сам хвилюється, і нас усіх хвилює..."

[Prophet]

"Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється, і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий, і суворий, а часом ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник".
(В. Коряк)


Неперевершений письменник. Трагічний. Таємничий. Містичний.
Знов перечитую, і знов - непересічні враження.

Хто він? Що діялось у його м'ятежній душі?
Чим була його смерть - героїзмом чи слабкістю?
Чим є для нас його творчість?

[Девор]

Чимсь швидкоплинним, що залишає неприємний осадок у душі. Соррі, але це тільки мене стосується.

[Isidora]

Цитата:

Чим була його смерть - героїзмом чи слабкістю?

Думаю, ні тим, ні іншим. Кажуть, що вчинити самогубство можуть лише сильні люди. Хто зна? Мені здається, що Хвильовий застрелився через повне розчарування....у всьому. Він усвідомлював усю свою безпорадність. Навіть з його передсмертної записки видно, що, люблячи цей світ, він не може так далі жити: "...Сьогодні прекрасний соняшний день. Як я люблю життя -- ви й не уявляєте. ... Страшенно боляче. ...."

[Mercenary]

Мені здається, що Хвильовий застрелився через повне розчарування....у всьому. Він усвідомлював усю свою безпорадність. Навіть з його передсмертної записки видно, що, люблячи цей світ, він не може так далі жити: "...Сьогодні прекрасний соняшний день. Як я люблю життя -- ви й не уявляєте. ... Страшенно боляче. ...."

Хто Ви, Ізадоро?

[oddysseus]

Хвильовий був людиною безмежної віри в ідеал (скільки б там Микола Куліш не кепкував із його блакитних далей). І його смерть, безперечно, - вияв розчарування, причому розчарування не банально-раптово-істеричного, а поступового: людина ходила й бачила, куди все йде, але спинитися, жити по-іншому, ніж так, як вона жила, вже не могла. Зрештою, дійшло до того, що він не міг жити взагалі. Отаке приблизно враження складається.

Щож до творів, то це, безперечно, геніальна проза (вірші до уваги не беремо - вони, як на мене, просто ніякі - нащо він витрачав на них час?). Особливо впливає на настрій "Санаторійна зона".

[Isidora]

Цитата:

Хто Ви, Ізадоро?

І як тлумачити це запитання?

[acid drinker]

а може, хвильовий застрелився від розуміння?
знову ж паралель з кулішем (і чому, власне, кепкував? йому теж ці блакитні далі страшенно боліли - він і сам дуже гарно знав, чим пожертвував - і заради чого). у "маклені грасі" маклена вбиває зброжека і біжить на схід, де будують комунізм і всі живуть щасливо (яка гірка іронія - вона, власне, біжить в україну 33-го року). це вже куліш розуміє безглуздість її втечі - а вона ні, вона ще наївна і сліпенька...
так само й хвильовий. він дуже гарно зрозумів, до чого йдеть, але не міг зробити нічого. вбити себе, аби не мусити видати друзів, аби не дозволити їм себе вбити, аби, щонайменше, не відчувати провини - бо він, мабуть, таки винуватив себе, і за розпалення літературної дискусії, яка стала поштовхом до репресій (одним із), і за неможливість будь-що зробити, і за те, шо все-таки вірив у ту загірну комуну...

[Дим]

виправдати можна усе.Набагато складніше перемогти.

[Вікі]

В захопленні від його творів. Дійсно, хвилює і бентежить... І актуально у наш час...
З приводу самогубства. Розчарування - так, звичайно. Відданий ідеї, він, як людина творча, просто не міг по-іншому відреагувати на те, до чого ця ідея призвела. Розчарувався в ідеї - розчарувався і в собі... Віддавав життя одному - у відповідь отримав зовсім інше... А якби не було самогубства? Чи не спіткала б його доля жертв розстріляного відродження?
Хоча деякі обирали інший шлях... Той же Тичина, наприклад... Однак тема не про це.

[acid drinker]

а хто зна, що важче: накласти на себе руки чи тримати завше при собі валізу з найнеобхіднішим, а увечері запитувати дружину, як вона думає - сьогодні заберуть чи пізніше (як зеров, наприклад)?

[Prophet]

Для мене його образ надто химерний та неоднозначний, щоб із певністю заявляти щось стосовно його смерті... Ну не та це людина, душу якої можна хоч трохи розгледіти отак, із відстані років.

[Дим]

а хто зна, що важче: накласти на себе руки чи тримати завше при собі валізу з найнеобхіднішим, а увечері запитувати дружину, як вона думає - сьогодні заберуть чи пізніше (як зеров, наприклад)?
Правильно,шо важче з цього складно визначить.
Я знаю шо легше-легше копати краївки...легше не чекать.