Маски сатири чи Шекспірові й не снилось

[Анничка]

:( Лиш кілька слів залишилось сказати,
Останні відчуття втопити у собі,
Триматись у руках, коли захочеться кричати
І правду всю у очі вимовить тобі.
Нехай потоком ллються мої сльози,
Нехай тремтить від болю голос мій,
Нехай до долу дужче хилить лози той вітер,
Що розвіяв порох наших мрій.
Любов у пам"яті назавжди залишиться,
Хоч і палала, наче Фенікс-птах.
І неодноразово нам іще насниться
Все те, про що не скажеш у кількох словах.
Пройдуть роки-захочеться писати,
Про це кохання і про великі почуття.
І по словах у мемуарах буде випливати
Така любов, що не зникає в забуття...

[Анничка]

B]Щемить душа і капає сльоза,
Немов могутня лапа тисне груди.
В середині мене живе гроза,
Яку без болю звідти не добути.
Стікає сіль розчинена в воді
І розмиває літери нерівні,
Всихає, не лишається слідів,
Лише страждання і розводи дивні.
Моя душа і почуття, і туга
Все на папері, вийняте з мене,
І ніби все, але рука не слуха,
Виводить знов одне і те саме.
Все пише, перекреслює і знову
З"являються знайомі вже слова:
"...сумую...","...плачу...","...їхню чути мову..."
А від ридань темніє голова.
А найстрашніше те, що не кохання
Причина суму, як це повелось
Порожнє, болісне, різке прощання
Прийшло, коли все тільки почалось.
Тепер і серце струменіє плачем...
Чому все так? Чому вони мовчать?
Й прощалась з ними спішно, наче
Це не дало би приводу ридать...
Отак живу вже другий день думками
Про все залишене, про все що там було.
І смуток чорними злітається круками
Й неправду кажуть:"Що все буле-загуло!"
[/B]

[Анничка]

Тече вода буденності і часу.
Проблеми,радості,ненависть і любов,
все збилося в одну єдину масу.
І кожен день мою підігріває кров.
Уверх,униз,під воду, на каміння,
виносить хвилями підступної води.
Не знаю, скільки стане ще мені терпіння
Тонуть і виринать, кудись плисти.
Пірнеш, пливеш,в відсутності повітря,
А ластовиння плутає тебе
І сіро-чорною в очах стає палітра,
Все , виявляється, то чорне, то рябе.
Ну от, здавалося вже все, темніє розум,
Та вверх виносить течії потік
І знов ріці хвалебний пишеш лозунг,
Що не стоїш у черзі між калік.
І так щодня, щотижня, щогодини
Таке вже різне, в нас виходить, це буття.
Й не знайдеш в себе однотонної хвилини.
Лиш чуєш в хвилях:"Це життя,життя..."

[Анничка]

Опущена завіса… Погашені софіти...
І люди розчинились. У залі пустота.
На сцені й під стільцями іще жевріють квіти.
І сцену увінчала буденна простота.
Самотність й порожнеча трима ще тут актора,
Хоча вже все скінчилось й нема кому сказать
Про те, що ти ще тут, а вже світанок скоро.
Доводиться себе у „вузол” зав’язать.
І стиснувши щелепу знов в водевілі грати,
І усмішку у себе, немов кинджал встромлять.
І знову кожен день тікати і тікати,
І плакать кожну ніч, коли вже музи сплять.
„Життя – це лиш театр, а люди в нім актори!”
Доводив нам Шекспір,колись ще при житті.
Є серед нас герої, існують і потвори.
І деякі із них не втопнуть в забутті.
Так є, було і буде, і це вже не змінить,
Бо кожен сам собі терена обирає.
Хтось тліє в самотинні, а хтось в житті горить.
Одне чи друге... Третього немає.

[acid drinker]

вірші посередні...
інод шось проскакує, проте надто воно банальне...

і - як модератор - раджу всі їх вішати в одну тему.

[Катеринка]

А мені подобається!

[Nike_Велес]

сказать- зав'язать, встромлять - сплять... щось цього забагато, ...лять... про це вже не раз писалось...

[Катеринка]

-лять буває різне, принаймні не *лядь, як нині популярно в поезії=))

[Бла-блавське]

Доволі цікаво, хоча дійсно =) не в стилі сучасної поезії, але не графоманія, це втішає.

[MoyaMorkov']

Як на мене, творчість цієї авторки, щонайменше, пристойно виглядає на декількох форумах - "майстернях". Тому що явно не в авангардності щастя. Я особисто зворушена.

[Cleric_Preston]

Та подивіться ж, як це все написано, люди!!

Вкрай примітивна рима, закінчення дієслів на -ть, що наближає до русизмів, рядки випадають з ритму, проблема з наголосами... А чого тільки варте "у вузол зав`язать", "лапа тисне груди" і т.д. і т.п. Відвертий несмак.

[MoyaMorkov']

Та подивіться ж, як це все написано, люди!!


Чого Ви кричите?
Тут що, написано - "класика світової поезії" чи "за вхід трояк"?
Ні.
Зате цілком очевидно, що людина описує певні життєві явища і переживання, а не римує якісь непродумані образи і ляпи.
Про смаки, по-друге, не сперечаються. Хтось скаже "русизми" -хтось "діалектизми", або це в нас такий говір. Ми всі змалку чуємо російську - то це ж як треба ненавидіти все навколо, щоб ця маленька схожіть уже нервувала. Он модельєр Андре Тан, він з підліткового віку багато і натхненно працює - у нього покази схожі на набір дівчачих малюнків (це треба бачить) -можете не сумніватися, всі в захваті саме від цієї рисочки.

[Катеринка]

Абсолютно згодна!Зате цілком очевидно, що людина описує певні життєві явища і переживання, а не римує якісь непродумані образи і ляпи.
Про смаки, по-друге, не сперечаються. Хтось скаже "русизми" -хтось "діалектизми", або це в нас такий говір. Ми всі змалку чуємо російську - то це ж як треба ненавидіти все навколо, щоб ця маленька схожіть уже нервувала. Мені здається, що cleric(у) нема де вивільняти свою негативну енергію - от і доводиться дратуватись через дрібниці..Дружня порада, сходіть до психіатра..А щодо вірша.. Мистецтво - це впершу чергу мова почуттів..Якщо це поза рамками вашого сприйняття - мені дійсно шкода...

[Василий Пупкин]

Дружня порада, сходіть до психіатра...
Надо же... осталось только диагноз поставить.
Ишь как людей со вкусом не любят.

Впечатление тотального падения с дуба.
------------------------
Мне кажется, что этот на русском веселее звучит: :yahoo:

Опущена завеса. Погашены софиты...
И люди растворились. В зале пустота.
На сцене и под стульями еще теплятся цветы.
И сцену увенчала будничная простота.
Одиночество и пустота держит еще здесь актера,
Хотя уже все окончилось и нет кому сказать
О том, что ты еще здесь, а уже рассвет скоро.
Приходится себя в „узел ” завязать.
И сжав челюсть снова в водевиле играть,
И улыбку у себя, словно кинжал вонзят.
И опять каждый день убегать и убегать,
И плакать каждую ночь, когда уже музы спят.
„Жизнь – это лишь театр, а люди в нем актеры!”
Доказывал нам Шекспир, когда-то еще при жизни.
Есть среди нас герои, существуют и чудовища.
И некоторые из них не утонут в забвении.
Так есть, было и будет, и это уже не изменит,
Потому что каждый сам себе терн избирает.
Кто-то тлеет в одиночество, а кто-то в жизни горит.
Одно или второе... Третьего нет.

Перевод Promt-ом, Василий Пупкин (с)

Как не крути, а...
:(

[MoyaMorkov']

[QUOTE=Катеринка;24936]Мені здається, що cleric(у)... QUOTE]

Ну Ви теж, мабуть, не грубіть, бо ось що пише Буало (1674):

Суда громадського ви боїтеся, може?
Суворий власний суд найкраще вам поможе:
Темнота раз у раз ладна себе хвалить.
З-між друзів щирих ви порадника візьміть,
Щоб він критикував по правді всі писання
І гудив помилки одверто й без вагання:
Належить гордощів усіх тоді зректись.
Але ж облесника, поете, бережись:
У вічі хвалить він, а висміяти радий.
Нам треба не хвали, а доброї поради.
Облесник захватом вам уші прокричить.
З екстазу він ладен умліти кожну мить.
Чудове все йому; невдалих слів немає;
Він скаче з радості, він од жалю ридає,
Він славословити і милуватись звик, -
Лиш правди чесної не зна його язик.
А мудрий приятель, суворий на вимоги,
Не дасть вам збитися з належної дороги:
Він хиби жодної не подарує вам,
Він визначить місця заблуканим словам,
Він зганьбить виплески фальшивої емфази,
Він обміркує зміст, розгляне пильно фрази:
Отут належало б ясніше здати річ;
Отут подвійний сенс; тут вислови, як ніч. -
Так вірний каже друг, несхибний і правдивий.
Та де з ким з авторів змагання неможливе:
Бувають іноді між нас такі співці,
Що опинаються на кожному слівці.
Ви кажете йому: ось тривіальне слово,
А він: даруйте це, зверніть на інше мову!
Ви далі: холодом в рядку одгонить цім,
Я б викинув його. - Окраса він усім!
- Оце тяжкий зворот. - Всі в захваті од нього!
Ви не доб'єтеся од автора такого
Найменших поправок: у всьому певен він
І жодних не найде для осуду причин.
Послухати ж його - він критику шанує
І вільну руку їй на поправки дарує.

[Катеринка]

Надо же... осталось только диагноз поставить.
Ишь как людей со вкусом не любят.

Впечатление тотального падения с дуба.
------------------------
Мне кажется, что этот на русском веселее звучит: :yahoo:

Опущена завеса. Погашены софиты...
И люди растворились. В зале пустота.
На сцене и под стульями еще теплятся цветы.
И сцену увенчала будничная простота.
Одиночество и пустота держит еще здесь актера,
Хотя уже все окончилось и нет кому сказать
О том, что ты еще здесь, а уже рассвет скоро.
Приходится себя в „узел ” завязать.
И сжав челюсть снова в водевиле играть,
И улыбку у себя, словно кинжал вонзят.
И опять каждый день убегать и убегать,
И плакать каждую ночь, когда уже музы спят.
„Жизнь – это лишь театр, а люди в нем актеры!”
Доказывал нам Шекспир, когда-то еще при жизни.
Есть среди нас герои, существуют и чудовища.
И некоторые из них не утонут в забвении.
Так есть, было и будет, и это уже не изменит,
Потому что каждый сам себе терн избирает.
Кто-то тлеет в одиночество, а кто-то в жизни горит.
Одно или второе... Третьего нет.

Перевод Promt-ом, Василий Пупкин (с)

Как не крути, а...
:(
Смак - поняття особисте... А конструктивна критика, на_жаль - рідкість:(

[Василий Пупкин]

Вкрай примітивна рима, закінчення дієслів на -ть, що наближає до русизмів, рядки випадають з ритму, проблема з наголосами... А чого тільки варте "у вузол зав`язать", "лапа тисне груди" і т.д. і т.п. Відвертий несмак.

Чем не конструктивная критика???
И вообще, когда написанное вызывает улыбку - пол беды, а когда волосы дыбом встают - это уже трагедия. :(

----------------
О солнышко!
Ты красный блинчик на небе нашем.
Спички, булавки…
А не подрочить ли?

(РжунИмагу)

[acid drinker]

критику тут рідко сприймають - особливо, якшо критика каже, шо вірші - фігня.
бо таки дуже посередні вірші, рівень класу дев'ятого (хоча навіть у тому віці бувають дуже приємні винятки - саме вони й продовжують писати, решта зазвичай забиває, шо дуже правильно).
до речі, переклад промтом теж сподобався чи не більше... з чисто лексичної точки зору. як мінімум тому, шо дозволити собі римувати не українське слово пустота з абсолютно граматично тотожним йому простота - шо теж не дуже українсько звучить - це поганий смак.
ви помітили, шо рима практично збереглася? це від того, шо граматичні рими скрізь одинакові. з одного боку, легко перекладачам... а з іншого, хто, крім промта, візьметься це перекладати?

[Катеринка]

Чем не конструктивная критика???
И вообще, когда написанное вызывает улыбку - пол беды, а когда волосы дыбом встают - это уже трагедия. :(

----------------
О солнышко!
Ты красный блинчик на небе нашем.
Спички, булавки…
А не подрочить ли?

(Ржунемагу)

Я не розумію, що в цьому вірші викликає у Вас такі відчуття..:confused: волосы дыбомА я наприклад не можу нормально слухати чи читати так звану "поезію" з так званою "голою" правдою, де кожен рядок майстерно прикрашений матюками...:eek: Це, як на мене, дійсно жахливо...

[Анничка]

Я зрозуміла вашу критику...І, з огляду на це, я волію почитати ту поезію, яку ви вважаєте гідною...Більш того, я була б просто на сьомому небі, якби прочитала ваші власні, ті які характеризують вас, як творчих особистостей здатних висловлювати свою критику саме таким чином...

[acid drinker]

усі мене так на понт беруть цим питанням... по-моєму, князь теж колись горів бажанням почитати. тоді тримайте: http://litforum.net.ua/showthread.php?t=605, тонна опусів від ейсід дрінкер. давно не оновлювала, бо серед своїх творчих поривів не знаходила нічого достойного викладання на папері.
сподіваюся, цей незначний доробок дає мені право на критику у ваших очах.

[Cleric_Preston]

Абсолютно згодна!Мені здається, що cleric(у) нема де вивільняти свою негативну енергію - от і доводиться дратуватись через дрібниці..Дружня порада, сходіть до психіатра..А щодо вірша.. Мистецтво - це впершу чергу мова почуттів..Якщо це поза рамками вашого сприйняття - мені дійсно шкода...

Дружня порада - не давати мені ніяких порад. Тим більше, що я ні в друзі, ні навіть у добрі знайомі не набиваюся. Якщо для вас це - мистецтво, то для мене воно - лише це. Є такий напрямок в образотворчому мистецтві як примітивізм. Проте, наскільки я знаю, у літературі його ще немає. До того ж картини примітивізму теж відрізняються майстерним виконанням.

Я зрозуміла вашу критику...І, з огляду на це, я волію почитати ту поезію, яку ви вважаєте гідною...Більш того, я була б просто на сьомому небі, якби прочитала ваші власні, ті які характеризують вас, як творчих особистостей здатних висловлювати свою критику саме таким чином...

Критики не зрозуміла. Бачу, що тут грає виключно вражене самолюбство. Чи наберетеся сміливості претендувати на високохудожність власних творів?

[Авітенцій]

Нам треба не хвали, а доброї поради.

Можна, як девіз до "Майстерні креативу"

[MoyaMorkov']

Можна, як девіз до "Майстерні креативу"

Було б етичніше - з самого початку.
Бо "місце для вашої" творчості вже зайняте корифеями.

[Анничка]

тонна опусів від ейсід дрінкер.
Чесне слово не сподівалась побачить таке... Вражає... Дещо звичайно надто, як на мене, похмуре, та загалом дуже, дуже чуттєво. Я взагалі, не в захваті від сучасної поезії, але Ваша творчість - приємний вийняток.:aga:

[Катеринка]

Мені теж дуже сподобалось =)

[Cleric_Preston]

Усі, хто хоче висловитися про вірші Ейсід Дрінкер, нехай пишуть до її теми. Тут, здається, йшлося про інше.