оцініть...

[Korkuna]

Шановне панство піддаю вашій нищівній критиці моя графоманство :)
І щиру буду вдячно, якщо справді почую щось вартісне та коструктивне.


* * *
I
Подай мені руку,
Моя сила те,
Що ти є...
Я мінятиму тебе
В міста,
Я для тебе тільки
Розцвіла.
Візьми мою руку,
Моя сила
В моїм існуванні...
Ти мінятимеш мене
В думки.
Осінь раптом розцвіла...
Я і ти...

II
Я досі тебе пам’ятаю
Так важко забути
Відчуття,
Коли хтось випив твою кров
І знов,
Хоч більше не вмію плакати
Однаково маю
Відчуття
Смаку сліз на моїх губах
Від так
Я згадую слова:
“Ти і я...”

Та може нагостривши очі
До рідного болю
Забувши,
Як ти випив усю мою кров
І знов
Я навчуся тихо плакати
Від її радості
Забувши
Смак сліз на висохлих губах
Від так
Розведу всі мости:
Я і ...


* * *
Ти не почуєш моїх страждань, нажаль,
Стагнація думок,
Я хочу визволитись від тягаря рими
Безнадійним верлібром,
А тобі зовсім не має діла до мого пера –
Тебе не існує,
Я виплела тебе із незграбних ямбів,
А може хореїв,
Пізно зрозумівши цю фатальну помилку,
Творчий промах,
Рятуюсь від того, що поезія стала тобою
Безнадійним верлібром.

[acid drinker]

Я хочу визволитись від тягаря рими
Безнадійним верлібромверлібри далеко не безнадійні, проте над ними все одно надто тяжіє рима. якби перший цикл не так намагався заримуватися - було б просто супер. не говоритиму щодо тематики - відверто любовна лірика теж має право на існування :) спробую тільки з технічного боку...
як на мене, ви могли б більше відбиватися від ритму - так цікавіше... значно цікавіше. начебто "Моя сила / В моїм існуванні..." і "моя сила / у моєму існуванні" не дуже різняться, а проте додавання двох головних трохи змінює атмосферу. воно стає плавнішим. поезії закони не дуже то й писані - якшо треба, ламайте милозвучність, ставте три голосні підряд, забивайте на розділові знаки (з вашою розбивкою на рядки то могло б бути навіть дещо двозначним...) і взагалі експериментуйте.
/а ше відтак наче разом пишеться =)/
непоганий початок. вселяє надію.

[Prophet]

ритму не вистачає

[Nike_Велес]

"нажаль" - це що, хтось кнопку "нажаль"? :)

[MoyaMorkov']

moderatorial: вашу думку про мене попрошу висловлювати або у відповідній темі, або в приват - бо скоро справді доведеться вважати вас моєю фанаткою... як можна стільки говорити про ейсід?

Авторові ось що можна сказати. Виразних засобів у творі малувато.
Через це затруднене його сприйняття: "осінь розцвіла", "розведу всі мости", "навчуся тихо плакати" не дають достатньо інформації про зміст (ба навіть не дають можливості уточнити жанр). Або Ви, пробачте, пишете про те, чого не знаєте, або недостатньо розкрилися у творчому процесі. Потім - хронологічно перша частина раніша чи пізніша? В принципі така перестановка частин досить невимушена і природня - проте, знову ж таки, у вірші надто мало слів, щоб легко у ньому розібратися.
Щодо другого вірша - по тій самій причині "вітаємо збрехамши". І автора, і, тим більше, критика з його "відвертою любовною лірикою". А тому що творчий процес - захоплюючий і цікавий. Особисто мені, як людині, що одного разу брала у ньому участь, не знайомі ніякі "визволення від тягаря рими" - тим більше з огляду на те, що ми з автором творимо верлібром.
Я розумію, це така стилістична фігура "парадокс". В принципі, тут багато зовні достатньо навіть технічних поворотів, є ідея, є цілком певний крапковий сюжет. Форма цілком (як на мій смак) непогана. І предмет ліричних роздумів явно присутній. Але... разом з тим твір нагадує якісь вправи чи етюди. При всій його начебто емоційній наповненості і, я б сказала за Станіславським, "грі нутром". Це ж не епічний твір, де Ви можете споглядати зі сторони і розказувати від третьої особи, треба бути максимально чесним і ділитися власними переживаннями.

[Korkuna]

Щиро дякую за висловлені думкию Хотіла полемізувати, та не буду, не буду, не буду, бо ж як автор маю сидіти тихенько і слухати вас.
Тільки пані Ейсід - зісно відтак пишеться разом - це моя непоправна провина :) а за наругу над милозвучністю я ладна була відсилати поетів на каторгу. Просто майже увесь свій час проводжу у сусідній Республіці Польщі :) навчаюсь, так от їхня шепелява ламана мова і призводить до того, що хочеться своєї рідненької мелодійної. Та все ж надіюсь, що не захворію на цю хворобу діаспори, бо до них себе не відношу.

Пані МояМорковь - автор досить довгий час творив римою :) тай може щей творитиме, бо не дуже спішусь віднаходити так би мовити свою нішу.

Пане Найку - якраз йшлось про цей кнопковий ефект :)

Пані Профет - якщо чесно, то я найбільше перейнялась вишим висловлюванням.

А якщо така ваша ласка, то погляньте і на цю писанину.

* * *
Люди здуріли від морозу
Ніхто уже не ходить пішки
У дома є приблудла кішка
Чекаємо весни прогнозу.

Так холодно в моїй кімнаті
До чашки я руки зігрію
Про літо вкрали в мене мрію
З вікна дерева кострубаті.

Потрібно іще залік здати
Автобус запізниться знову
Все заглушило оту мову
Зима виходить нам не мати.



* * *
поспішаю
тобі передати себе
слово по слові
деталь по деталі
як юдей Писання
усно

ніби завтра
Одкровення збудуться пророцтва

лиш ти успій записати
мене всю до книги
і візьми її потім
як багаж
до Неба


* * *
«…Самбір, то не Варшава…»
(гурт «Кредо»)
тут осінь звичайна вулична дівка
тулиться до кожного зустрічного
щоб забриніли кілька монет
в кишені вітер давно застряг в галузяччі
безсоромних дерев тільки не смердить
воронами як в нас біля лікарні
шпиталю тут ніхто лікарнею не назве
тай дівка ця не ходить на каблуках
з тонною болота незаасфальтованого тротуару

а в іншому все так само
тільки не смердить воронами
я взагалі тут не бачила жодної
ворони може почали відлітати
у вирій та відверто не ходять по вулицях
наркомани вчасно відловлюються правоохоронцями
поліції тут ніхто ментами не назве
бо мова витворила власне: «пси»
що для мене звучить дивно
ну і ще хіба в нас по вулицях не ходить
громадський транспорт для малого міста
абсолютно зайвий бо ж і мовні процеси
ходять зовсім різними маршрутами

а решта все так само тільки не смердить
воронами

[acid drinker]

здається, попередні мені сподобалися більше.
хоча є кілька образів, які зацікавлюють: приблудна кішка, яка чомусь удома - не хочеться вірити, шо це просто авторський недогляд, мені воно здається глибшим, символічним якимось; чи те, шо все так само тільки не смердить воронами - у мене викликає асоціації зі смертельною втомою, наприклад...
у римованій речі основна проблема з наголосами - вони виглядають неприродно зміненими =(

[Korkuna]

Дякую Есід за те що мовили кілька слів. Звісно усе воно не просто так, і кішка і ворони.
А наголоси, горе мені з цими поляками, я й сама останнім часом почала думати, що скоро не тільки з наголосами, а й узагалі із розрізненням міжукр і пол словами будуть у мене серйозні проблеми, не говорячи уже про те, що часто будую речення по польськи тільки укр словами. Біда, біда, біда. тай годі мені виправдовуватись.

[Korkuna]

я ось так собі думаю, що може
ХТОСЬ БИ ВСЕ ТАКИ ЩЕ ЩОСЬ НАПИСАВ
ГА?
у мене гостра потреба у критиці

[EvgenyS]

Тема кохання настільки затерта, що я давно втратив цікавість та здатність оцінювати таку поезію. Сприймаю хіба що Гафіза. До безумовних плюсів належить лаконічність. Другі вірші сподобалися більше, і там де про ворону також- відчувається небайдужий спостерігач реальності. Але не так вже в нас і смердить цими птахами.

[Korkuna]

Це може в нашім славні столичнім Граді, може й так не смердить, а от в нас на периферії... принаймні мені :D
А щодо кохання, на що ж бабська натура бере своє і виплескується в ліризм :D

[acid drinker]

про кохання можна писати справді гарно, по-моєму, ніякі теми не затерті, якшо автор талановитий. тому не треба гнати - у вас, коркуно, все не безнадійно.
ліризм буває корисним... бабська натура знає, шо робить :)

[Korkuna]

Мерсі за підтримку
останнім часом зауважую що лірику набагато цікавіше переживати, ніж писати :)
і заглиблююсь у польськомовне творіння :)

[acid drinker]

поділитеся?
польська мені подобається майже так само, як білоруська...

[Korkuna]

чого ж не поділимся - поділимся - тільки от позашпилаємо на останні гудзики і одразу - бо так недо шліфоване не годиться

[Korkuna]

вось обіцяне - правда є ще кілька моментів, що можливо я поправлю

* * *
jest obok
moja koleżanka niedoli

lecz najgorętsza
nie sprawia
że samotność dzielimy we dwoje

jej wszystko jedno
czy diabeł czy anioł u mnie

w przeźroczystych ścianach
nie wstydzi się swojej
nagości

jak zapomnę o niej
to zostanie na noc

a rano wypiję ją –
zimną herbatę


* * *
zmenić się w porcelanową lalkę
być podziwianą
stać się przedmiotem zazdrości
po miesiącu niechcący stłuczoną
i skończyć na strychu
z posklejanym pyskiem
czekać
na przyznanie tytułu pamiątki rodzinnej

zmienić się w pluszowego misia
być przytulaną i niezbębną
na spacerze przypadkiem rzuconą w błoto
i skończyć wypraną
w pojemniku Czerwonego Krzyża

zmienić się w klocki
by choć w miniaturze
spełniać marzenia
a skończyć w pudle obok innych zabawek
przeglądanym raz na parę lat
znakiem
niespełnionych marzeń

pozostać sobą
tylko po co?

з вас належиться щось сказати

[acid drinker]

перший нагадав про гуртожитські часи... тоді одна знайома теж написала гарну річ про чай - але трошки в іншому руслі. він у вас такий теплий якийсь... аж посміхнутися хочеться.
а другий близький особисто мені - мрію бути порцеляновою лялькою...
до форми не придовбуюся, в польській я троха ламер, але зміст сподобався. дякую.

[Korkuna]

дякую))

[4esterfielter]

* * *
«…Самбір, то не Варшава…»
(гурт «Кредо»)
тут осінь звичайна вулична дівка
тулиться до кожного зустрічного
щоб забриніли кілька монет
в кишені вітер давно застряг в галузяччі
безсоромних дерев тільки не смердить
воронами як в нас біля лікарні
шпиталю тут ніхто лікарнею не назве
тай дівка ця не ходить на каблуках
з тонною болота незаасфальтованого тротуару

а в іншому все так само
тільки не смердить воронами
я взагалі тут не бачила жодної
ворони може почали відлітати
у вирій та відверто не ходять по вулицях
наркомани вчасно відловлюються правоохоронцями
поліції тут ніхто ментами не назве
бо мова витворила власне: «пси»
що для мене звучить дивно
ну і ще хіба в нас по вулицях не ходить
громадський транспорт для малого міста
абсолютно зайвий бо ж і мовні процеси
ходять зовсім різними маршрутами

а решта все так само тільки не смердить
воронами

це мені близько... дуже подобається... певно тому, що люблю неритмовані й неримовані вірші... і взагалі - образно і яскраво...

[Korkuna]

це мені близько... дуже подобається... певно тому, що люблю неритмовані й неримовані вірші... і взагалі - образно і яскраво...

дякую

[Korkuna]

* * *
zmenić się w porcelanową lalkę
być podziwianą
stać się przedmiotem zazdrości
po miesiącu niechcący stłuczoną
i skończyć na strychu
z posklejanym pyskiem
czekać
na przyznanie tytułu pamiątki rodzinnej

zmienić się w pluszowego misia
być przytulaną i niezbębną
na spacerze przypadkiem rzuconą w błoto
i skończyć wypraną
w pojemniku Czerwonego Krzyża

zmienić się w klocki
by choć w miniaturze
spełniać marzenia
a skończyć w pudle obok innych zabawek

być
przeglądanym raz na parę lat
znakiem
niespełnionych
marzeń

[StefanSS]

нє виображам собі, міла,
же ти направду кохаєш мі...
гди жасно стшеляць за окнамі,
ми бендже в шафє жиць... ла-ла...

[Korkuna]

такссссссссс
ви бачу теж могли б писати польською)))))) яле це кавалок скоріш плагіат з якоїсь народно-двогової творчості
і якби усі слова були зрозумілими, то було б у загалі класно

і тільки тут тема не для вашої творчості, а для ваших оцінок моєї

[Korkuna]

* * *
ти
крутишся у мене на язиці
своїми губами

з кров’ю мішається
розчин зради
дев’яносто восьми відсотків

простір
тисне визначеністю становища
перейденої межі

твоя рука під блузкою
скаже
стоп

я протарабаню
вибач і піду
пити заспокійливе

[4esterfielter]

мені подобається...

[Korkuna]

дякую...

[Soul]

Po-pol'sku bardzo silnie brzmi!Ta j ukrains'ka grzeje duszu;-)

[Korkuna]

щось я тут новеньке нашкрябала
і щосьневпевнена в ньому


вірш, який треба було написати набагато пізніше

у неіснуючій кав’ярні
неіснуюча офіціянтка
приносить тобі у порцеляновій філіжанці каву
і ранкові газети

ти дивишся у крихітні вікна
затягнуті кавовими у тон обрусам фіранками
і не читаєш ранкових газет

п’єш каву
вбираєш у себе її паруючий аромат
її темний у тон обрусам та фіранкам колір
її гіркий у тон непрочитаним газетам смак

за хвилю ти мав би вийти
в оті дерев’яні із залізним замком двері
але не зможеш
принаймні
поки не вицвіте
ота
(що висить на моїй стіні)
твоя стара фотографія

[acid drinker]

не знаю, може, я таки ламер, але мені подобається.
про каву взагалі харашо-харашо.

[Korkuna]

вільна інтерпретація вірша із першого допису
щось оце ж бо, мабуть, мене тягне у ті ж ненависні "європейські верлібри"//

та все ж люблю писати про Варшаву


* * *
Варшаві
сидячи на забетонованому березі Вісли
я дуже хотіла аби ти взяв мене за руку

яка була б романтика
незважаючи на компанію що поруч розпивала пиво
кількох бомжів
і передчуття що десь тут крутяться патрульні

мені дуже хотілось сидіти поруч і триматись за руки
спостерігати за вечірнім літнім містом по тому березі
літнім бо тільки влітку можна присісти на той бетон

тоді ми б говорили на якісь філософські теми
відкривали нові світи і розбудовували старі істини
і дарма що це саме робила б і хмільна компанія і бомжі
ми були б у цьому місті єдиними
єдиними хто хотів би із ним злитись
стати ним
стати містом із душею що тече в бетонному кориті
містом котре можна взяти за руку

сидячи на забетонованому березі Вісли
я мріяла аби ти був поруч і побачив місто
на яке я тебе проміняла

[Prophet]

тільки не "літом", а "влітку".

[Korkuna]

червоне від сорому
опустивши голову
пішло виправляти

[Загублена дитина]

вірш, який треба було написати набагато пізніше

у неіснуючій кав’ярні
неіснуюча офіціянтка
приносить тобі у порцеляновій філіжанці каву
і ранкові газети

ти дивишся у крихітні вікна
затягнуті кавовими у тон обрусам фіранками
і не читаєш ранкових газет

п’єш каву
вбираєш у себе її паруючий аромат
її темний у тон обрусам та фіранкам колір
її гіркий у тон непрочитаним газетам смак

за хвилю ти мав би вийти
в оті дерев’яні із залізним замком двері
але не зможеш
принаймні
поки не вицвіте
ота
(що висить на моїй стіні)
твоя стара фотографія

ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ!!!

[Korkuna]

назву це спробою перекладу.....
* * *
zmenić się w porcelanową lalkę
być podziwianą
stać się przedmiotem zazdrości
po miesiącu niechcący stłuczoną
i skończyć na strychu
z posklejanym pyskiem
czekać
na przyznanie tytułu pamiątki rodzinnej

zmienić się w pluszowego misia
być przytulaną i niezbębną
na spacerze przypadkiem rzuconą w błoto
i skończyć wypraną
w pojemniku Czerwonego Krzyża

zmienić się w klocki
by choć w miniaturze
spełniać marzenia
a skończyć w pudle obok innych zabawek

być
przeglądanym raz na parę lat
znakiem
niespełnionych
marzeń

* * *
перетворитись на порцелянову ляльку
будити захоплення
стати предметом заздрості
через місяць нехотячи розбитою
і опинившись на горищі
з посклеюваним писком
чекати
на титул родинної пам’ятки

перетворитись на плюшевого ведмедика
бути коханою і необхідною
на прогулянці випадково кинутою у болото
і опинитись випраною
в контейнері Червоного Хреста

перетворитись на конструктор
аби хоч в мініатюрі
сповнювати мрії
а опинитись в коробці серед інших іграшок

бути
згадуваним раз на пару років
знаком
мрій
що не збулися

[Korkuna]

і наступний
що скажете?

* * *
jest obok
moja koleżanka niedoli

lecz najgorętsza
nie sprawia
że samotność dzielimy we dwoje

jej wszystko jedno
czy diabeł czy anioł u mnie

w przeźroczystych ścianach
nie wstydzi się swojej
nagości

jak zapomnę o niej
to zostanie na noc

a rano wypiję ją –
zimną herbatę


* * *
є поруч
мій друг у недолі

та найнагяріший
не справляє
що самотність ми ділимо на двоє

йому усе рівно
чи чорт чи ангел у мене

в прозорих стінах
не соромиться своєї
наготи

якщо забуду про нього
то зостанеться на ніч

а рано я вип’ю його –
холодний чай

[Korkuna]

і є ще одна вот-така-вот штучечка

* * *
літо
жухлі спориші
гойдає сухим повітрям

fata morgana за склом
притягує
висохлі пальці

годинник відмірює час
нерівномірним кашлем

земля потрісканих губ
прагне дощу і прагне

спека
літо вмирає
в брудній палаті диспансеру

[Soul]

a skończyć w pudle obok innych zabawek
мені здається, що не
а опинитись в коробці серед інших іграшок
а має бути "скінчити" або "закінчити". по смислу. бо хіба опинитися- не znaleźć się?
але це моє таке перше враження.

потім, в перекладі другого, чи не краще зберегти ритм оригіналу, і зробити наприклад:

є поруч
друг мій і моєї недолі

або якось інакше( Вам, як автору, видніше)))

[Korkuna]

внесла маленькі зміни - ой вже ті описки)))
тому має бути
мій друг у недолі
я ритм зовсім не старалась зберегти - то звісно великий мінус
перекладач з мене завжди був фіговий

щодо скіньчити чи закінчити
я напевне дуже застаріло пошла - але асоціації вони і є асоціації - тому поки що нічого кращого за "опинитись" не придумала, але відкрита до всіх пропозицій

[Soul]

найнагяріший- а це теж, певно, описка?

ага, друг у недолі- то краще

[Korkuna]

))) спробую ще повиправляти

* * *
є поруч
мій друг у недолі

та найгарячіший
не справляє
що самотність ми ділимо на двоє

йому усе рівно
чи чорт чи ангел у мене

в прозорих стінах
не соромиться своєї
наготи

якщо забуду про нього
то зостанеться на ніч

а рано я вип’ю його –
холодний чай

[Soul]

опинитися наче підходить, але польською воно влучніше))
ще є синоніми "потрапити", "попасти"... це так. на всяк випадок.

[Korkuna]

і ніхто сюди не заходить
і я ніяк не дочекаюсь кількох теплих слів)

[acid drinker]

о, я зайшло. доповзло нарешті =)

зараз придеруся до все рівно - українською краще все одно таки.
а взагалі шото в мене слова позникали, самі відчуття лишилися. від цього відчуття - м'якість.
а чому подругу з польського варіанту замінено на друга? цікаво...

[ROMB]

Всі "штучечки" сподобались. Підкинь ще.

[Korkuna]

о, я зайшло. доповзло нарешті =)

зараз придеруся до все рівно - українською краще все одно таки.
а взагалі шото в мене слова позникали, самі відчуття лишилися. від цього відчуття - м'якість.
а чому подругу з польського варіанту замінено на друга? цікаво...

все одно, так звісно - я ж кажу перекладач з мене жахливий (я ж польську вивчила у ранньому дитинстві)

щодо подруги) якось на студії в варшаві, якийсь дядечко-поет добачив у цьому вірші лесбійські настрої)) так що тепер виправляю ситуацію)) а якщо серйозно, herbata - жіночого роду - тому й подруга. а у нас "чай" - чоловічого - тому вирішили замінити на друг

[Korkuna]

дякую)

а що скажете про вірш з 37.
я над ним вже кілька місяців вишу - і щось все не те
/щоправда над перекладами я вишу вже майже рік/)

[acid drinker]

тобто з 36-го посту? мені подобається. просте й зі смаком. і природніше, ніж переклади.

[Korkuna]

угу з 36 (щось я напутала)
дякую
переклади і справді штучні, тому думаю вірші польською так і залишаться віршами польською

[Роді о'Нівна]

і є ще одна вот-така-вот штучечка

* * *
літо
жухлі спориші
гойдає сухим повітрям

fata morgana за склом
притягує
висохлі пальці

годинник відмірює час
нерівномірним кашлем

земля потрісканих губ
прагне дощу і прагне

спека
літо вмирає
в брудній палаті диспансеру

Гарнюня "штучечка"! Справді сподобалось.

[Korkuna]

Дякую

[Korkuna]

* * *
коли на небо сідає
великий червоний птах
і великими крилами
здмухує з мене тугу
і великими крилами здмухує з тебе
любов

тоді на порожні вулиці
мої порожні вулиці
вилітають кольорові метелики

їм до вподоби світло ліхтарів
їм до вподоби
ти
коли тримаєш на руці
великого червоного птаха


(думаю то лише вправка така
багато мене тут муляє
і здається у Чубая було десь про червоного птаха
може критика відіб’є мені охоту до цього вірші)

[Загублена дитина]

мені перша строфа сі сподобала.

[Роді о'Нівна]

Гарний вірш, Коркуно! І за настроєм, і так...
Можна, звісно, до всього "прискіпатись". Наприклад, повтор "мої порожні вулиці" майже нічого не додає... І червоного птаха важко розгледіти в темряві, навіть і при світлі ліхтарів... Але то все дурниці! Ми ж знаємо, що він червоний! І нам того цілком достатньо...

[Korkuna]

дякую)
от добрі ви люди.
з повтором я точно щось зроблю, зрештою з ліхтарями теж, бо недоліки очевидні.

[Prophet]

а мені навпаки ті порожні вулиці дуже до вподоби.

[Korkuna]

хмммм, і що ж тепер робити.
можливо за вихідні народиться якась альтернатива)