Поезія понад прозу!

[Prophet]

Проза не дає змоги набути нового бачення світу. Ні, через прозу можна побувати в інших вимірах, подивитися на речі іншими очима, подорожувати іншими світами. Але це своєрідна гра, і граються в неї свідомо, й потім повертаються назад. У цьому можуть бути емоції, почуття, але нема відчуттів.
Поезія ж нових світів не створює, але завдяки їй можна цілковито розчинитися в нових і нових світобаченнях, поринути в чиюсь свідомість, нехай навіть у окремий маленький кавалок чиєїсь свідомості, і надалі живеш із цим, із новими світами в собі, ними просякаєшся, переповнюєшся, й уже не позбутися цього. Тут читач не є споглядачем, а стає повноправним і єдиним учасником. Усього можна торкнутися, спробувати на смак, на запах, а не просто набути знань, як саме щось смакує чи пахне.
Прозу осягаєш розумінням, вона дає якісь варіанти, як може бути чи як уже є для когось. Поезія ж не лишає вибору, вона констатує, зміщує точки сприйняття, і завше вона засвідчує щось істинне й неперехідне, нехай навіть цих істин буде тисячі взаємовиключних. Це суцільні, непідробні відчуття. І власне відчування світу розширюється, урізноманітнюється, набуває нових деталей. У прозовий текст заходиш, ніби в гості, а потім виходиш, а хороший вірш (не слова, а його унікальний маленький світ) носиш у собі.
Це стосується, звісно, хорошої поезії, дуже хорошої.

--------
навіяно збіркою «Цілодобово!»

[Giza]

Саме через те, що поезія – це концентровані емоції сторонніх людей, її важко пропустити крізь себе. Життєвий ритм, що його закладено у віршах, дуже рідко "б’ється" в унісон з особистим. Для того потрібен особливий стан. А розгорнута проза, що не має такого щільного чуттєвого ядра, сприяє деталізації картини (віртуального світу художнього твору) – знаючи умови, легше вжитися. І лишитися! То лише справа часу, коли на незнайомих "ландшафтах" свідомість почне почуватися вдома. З поезією інакше: або раптове щастя співпричетності, або порожнеча.

[Малахай]

На мою думку не варто порівнювати прозу і поезію. Тим більше ставити якусь з них понад іншу. Як проза, так і поезія мають свої позитиви та негативи, свої особливості і специфіку. Я вважаю (але впевнений, що не всі зі мною погодяться), що коротко про них можна сказати так: "Поезія - це насолода для душі, а проза - для розуму".

[Nike_Велес]

автора м постів 2 і 3 - респект!

згіден з вами на всі сто відсотків!

[acid drinker]

у хорошій поезії справді є щось таке, на шо ловишся, наче на гачок.
більше читаю однозначно прозу. більше люблю і пам'ятаю - поезію.

юрій лотман колись висловив дуже цікаву (звичайно, то було в контексті структуралізму) тезу про те, що особливість поезії полягає також у її словникові. завершений поетиччний твір - це завершена мовна система, яка використовує всі слова, в собі наявні. тобто всі сенси, які ми передаємо своїм словниковим запасом, поезія повинна передати своїм - значно вужчим, але від того не менш повноцінним.
і коли я читаю гарні вірші, то розумію, що це можливо. фактично, після падіння тотальної цензури поезія лишається єдиним жанром, який необхідно читати між рядків - з прозою таке теж іноді, на щастя, трапляється, але загалом прозу читають, а в поезію - вникають.

[Руда_миша]

Мушу не погодитись, коли Ви кажете, що поезія - насолода для душі, а проза - для розуму. Якщо іде мова про символічну, герметичну поезію - це така ж розумова робота, як і при читанні серйозної прози.
Нібито поезію розуміють значно менше, ніж прозу... А що, якщо до рук попадеться труд такого непростого прозаїка, як Дж.Джойс?

[Nike_Велес]

до поезії більше схильні особи з неадекватною психікою... студент, південнокореєць, писав вірші з кровожерним змістом (зі слів викладача англійської мови) - і от:
Трагедія у Вірджинії - найкривавіша в історії навчальних закладів США

Учорашня трагедія в Блексбурзі, яка забрала життя 32 людей, стала найкривавішою подією в навчальних закладах США...
Чо Сынг Хи во время побоища выслал записи телеканалу NBC
Вирджинский стрелок отправил на телеканал NBC письмо и видео

Преступник, застреливший 32 человека в Политехническом институте Вирджинии, прислал в редакцию телеканала NBC News письмо с фотографиями и видеоматериалами.

По словам представителей полиции, расследующих это дело, утром 18 апреля в нью-йоркскую редакцию канала пришло письмо, которое, как предполагается, было написано 23-летним выходцем из Южной Кореи Чо Сынг Хи незадолго до совершения преступления. Согласно штемпелю, письмо было отправлено между первой и второй перестрелками в институте.

На видеозаписи содержится длинная тирада о богатых "плохо воспитанных детях" и их "гедонистических нуждах"."У вас было сто миллиардов шансов и путей избежать сегодняшнего дня, - говорится в выдержках монолога Чо, показанных в передаче NBC Nightly News. - Но вы решили пролить мою кровь. Вы загнали меня в угол и оставили мне только один вариант. Это решение - ваше. Теперь у вас кровь на руках, которая никогда не смоется".

у нас на форумі подібні надії подає Cleric_Preston:

"І чомусь їй спало на гадку те, що це далеко не звичайна пригода, яка закінчується мокрими від поту простирадлами. "Ги, а якщо цей шмаркач - малолітній маніяк і заманіячить мене у найближчому під`їзді ще до того, як я уб`ю його?" У безіменної дівчини вже давно не було жодного партнера - ні сексуального, ні навіть огидного Коли ж востаннє вона підчепила якогось кобеля і бавилася з ним садо-мазо у готельному номері, то ненароком задушила його повідком. Собака довго крутився у зашморгу, поки нарешті не здох.
"Слава богу, ніхто мене тут не знає." - дівчина усвідомлювала, що навряд чи такі витівки часто сходять людям з рук, тому вирішила не гаяти часу і забратися якомога швидше, поки це ще можливо.
Проте й тоді радість її не могла охопити повністю - через деякий час розпусниця дізналася, що підчепила трипер. "От козли, - майнула думка, - навіть після смерті ви мене дістаєте..."

Цікаво, чи пише цей хлопець також вірші?...
__________________

[Veronika Pyatnitskaya]

до поезії більше схильні особи з неадекватною психікою... студент, південнокореєць, писав вірші з кровожерним змістом (зі слів викладача англійської мови) - і от:
Трагедія у Вірджинії - найкривавіша в історії навчальних закладів США

Не можна так казати про всіх тих, хто пише поезії. Просто в нього ця маніакальність вже була, якщо він писав вірші з "кровожерним змістом".