Девор
19.08.2005, 23:31
Порадьте мні будь ласка,на що мені варто звернути в продовжені увагу. Наперед спасибі.
«Здається, незабаром прийдеться нянькою стати».
- Та що ти, чорт забирай, робиш?!
Саша грізно розмахуючи руками «розкриває» практикантам «секрети» користування
жезлами сили.
- Ні! Не так тримаєш! – озвірившись рвучко поправив чорний посох у руці тому, меншому зростом, чорнявого з зеленими, проникаючими очима - Візьми зручніше в руку, так, щоб трималась рівновага! О! Добре!
Зеленоокий гордо підніс вище, показуючи своєму другові. Андре лиш іронічно кивнув.
- Поясни для чого він потрібний…
Саша підняв з кам’яної підлоги ратуші зіжмаканий лист, лихо пробігся по ньому очима.
- Отже, жезл підкачки, служить для швидкого відновлення енергії того, на кого він направлений.
Зробивши кислу міну додав.
- М-так… І більш нічого… Ну все, пішли. Олежище, тримай поки його зарядженим, надіюсь користуватись вмієш?...
Схід сонця на старій ратуші. Кава, коньяк.
- Окружний! Ти на верху?
Голос стрімко наближався справа.
- Угу – Саша відпив ковток кави – тут ще пів пляшки.
Ще мить і на ратушу вилетів Андрій, старший брат Саші.
Зручно вмощуючись з інтересом все оглянув.
- Окружний, я бачу ти тут обжився, навіть коробочку з склянками припасував..
- Ще би.. – і на мить задумався - Я сьогодні нарешті нарвався.
- Щось нове і хто цей нещасний? – роздивляючись пляшку спитав Андрій
Олександр враз зупинив наливати каву у фарфорову скляночку ще й голуб тривожно спорхнув в небо, і полетів з сонячними променями.
- Це був чаклун..
Брат крутячи у руках пляшку коньяку шоковано глянув Сашка.
- Ти.. ти жартуєш? Ти з адептами посварився чи що?
- Так, це був адепт, але не наш… повстанський.
Андрій вскочив на ноги.
- Ти здурів?! – закричав він – Що ти тут сидиш?! Ти розумієш, що це означає?!
- Ну-ну. Просвіти? – протягуючи йому каву спитав Сашко.
Андрій взяв замість кави коньяк і відкоркувавши добряче ковтнув, слова брата мало того, що збентежили – вони лякали. В Ордені з’явились зрадники, які і піднімають на бунти повстанців по всьому світу. Тому Верховним представництвам потрібно підтримувати порядок у містах.
Хоча – міщани не розуміють користі. Постійне невдоволення на обличчях, лихі прокляття в спину, ось все що звучить у спину магам.
Люди ж не розуміють, що комендантський час, строгі правила – це все ж на благо, щоб не процвітало мародерство і грабіжництво!
А вони не цінуючи зусиль «визволителів духу» навчаються підпільно магії, це вже занадто, і Андрій розумів до чого це може призвести.
- Спершу розкажи, як саме відбулась, ваша зустріч..
Швидким кроком команда перетнула Площу Ринок.
Сіра бруківка сурово відлунювала брязкіт зброї, передсмертні воплі, вибухи…
Вікна не світяться, як колись, вечірнім теплом, а злісно чорніють звідусіль створюючи картину забутості, відчайдушного страху.
Кроки трьох глухо тупотіли, розриваючи тепер вже німу тишу.
Ось вже наблизились до парку, ще два роки тому його звали – Культури.
Влаштовували вечірки, концерти та й просто відпочивали від будньої знойності, а зараз – це обитель страху, темних таємниць і небажання там опинитись.
Троє увійшли крізь арку.
- Хто? – рик зістрибнув з кам’яних глиб і темною масою навис по заду «хранителів».
Саша, як і його супутники, витягнув з куртки круглий медальйон, піднявши над головою не повертаючись – дві змії, на фоні пентаграми зчепились в бою.
- Сво… - Юра заковтнув ком у горлі – свої, хранителі..
Чорнота зникла так само, як і з’явилась, розчинившись у камені.
- Андре, ти, я зрозумів німий? – освідомився, мов з нічного жаху Саша.
Бліде, скуласте обличчя, попелясте волосся, карі очі.. теплий, чорний шерстяний плащ, який господар, здається, носить постійно, в наслідок не сприймання природного тепла. Андре завжди холодно. От і зараз він ледь здригнувшись кивнув Окружному.
- Ти від народження такий?
Той, лиш, сумно втупився у землю.
- Ні, він не був таким.. – Олег нарешті відновив природній голос від першого спілкування з Охоронцем – Андре має природній дар до дезінтеграції, розщеплення.
Коли Орден вивісив оголошення про пошук обдарованих силою особистостей, він не задумавшись пішов на відбір.
Учителі були приголомшені розвиненістю юнака і зайшли занадто далеко у своїх випробуваннях.
Вони викликали трьох сатхазів( демонів з нижчих «планів»). Майстрам у спілці приходиться з ними попотіти, а Андре один переміг їх… але ціною власної мови. Вчителі також поплатились за своє нехлюйство, з’явився Третій Хранитель і полонив їх у Клітки Болю. Андре «плавав» тоді між реальністю і сном, так з нього знущались демони насилаючи ілюзорні жахи. Проте в сновидіннях…
Раптово з дерева злякано зірвалась сова.
Олег з полегшенням видихнув:
- В цих насланих сновидіннях він зумів себе сконцентрувати на демонах і зрештою… спопелив їх.
Саша схвально кивнув.
- Третій Хранитель зумів пробудити Андре, про те не зміг пробудити в ньому дар мови.
Ось і вся печальна історія Андре. Ми познайомились якраз перед тестом і я, власне, був свідком цих подій.
Хлопці пройшли біля концертної сцени, де ще в безпорядку валялись ламані інструменти і освітлення.., пляшки і пластмасові столики.
В день «прибуття» Ордену, в парку Культури проходило молодіжне свято.
«Здається, незабаром прийдеться нянькою стати».
- Та що ти, чорт забирай, робиш?!
Саша грізно розмахуючи руками «розкриває» практикантам «секрети» користування
жезлами сили.
- Ні! Не так тримаєш! – озвірившись рвучко поправив чорний посох у руці тому, меншому зростом, чорнявого з зеленими, проникаючими очима - Візьми зручніше в руку, так, щоб трималась рівновага! О! Добре!
Зеленоокий гордо підніс вище, показуючи своєму другові. Андре лиш іронічно кивнув.
- Поясни для чого він потрібний…
Саша підняв з кам’яної підлоги ратуші зіжмаканий лист, лихо пробігся по ньому очима.
- Отже, жезл підкачки, служить для швидкого відновлення енергії того, на кого він направлений.
Зробивши кислу міну додав.
- М-так… І більш нічого… Ну все, пішли. Олежище, тримай поки його зарядженим, надіюсь користуватись вмієш?...
Схід сонця на старій ратуші. Кава, коньяк.
- Окружний! Ти на верху?
Голос стрімко наближався справа.
- Угу – Саша відпив ковток кави – тут ще пів пляшки.
Ще мить і на ратушу вилетів Андрій, старший брат Саші.
Зручно вмощуючись з інтересом все оглянув.
- Окружний, я бачу ти тут обжився, навіть коробочку з склянками припасував..
- Ще би.. – і на мить задумався - Я сьогодні нарешті нарвався.
- Щось нове і хто цей нещасний? – роздивляючись пляшку спитав Андрій
Олександр враз зупинив наливати каву у фарфорову скляночку ще й голуб тривожно спорхнув в небо, і полетів з сонячними променями.
- Це був чаклун..
Брат крутячи у руках пляшку коньяку шоковано глянув Сашка.
- Ти.. ти жартуєш? Ти з адептами посварився чи що?
- Так, це був адепт, але не наш… повстанський.
Андрій вскочив на ноги.
- Ти здурів?! – закричав він – Що ти тут сидиш?! Ти розумієш, що це означає?!
- Ну-ну. Просвіти? – протягуючи йому каву спитав Сашко.
Андрій взяв замість кави коньяк і відкоркувавши добряче ковтнув, слова брата мало того, що збентежили – вони лякали. В Ордені з’явились зрадники, які і піднімають на бунти повстанців по всьому світу. Тому Верховним представництвам потрібно підтримувати порядок у містах.
Хоча – міщани не розуміють користі. Постійне невдоволення на обличчях, лихі прокляття в спину, ось все що звучить у спину магам.
Люди ж не розуміють, що комендантський час, строгі правила – це все ж на благо, щоб не процвітало мародерство і грабіжництво!
А вони не цінуючи зусиль «визволителів духу» навчаються підпільно магії, це вже занадто, і Андрій розумів до чого це може призвести.
- Спершу розкажи, як саме відбулась, ваша зустріч..
Швидким кроком команда перетнула Площу Ринок.
Сіра бруківка сурово відлунювала брязкіт зброї, передсмертні воплі, вибухи…
Вікна не світяться, як колись, вечірнім теплом, а злісно чорніють звідусіль створюючи картину забутості, відчайдушного страху.
Кроки трьох глухо тупотіли, розриваючи тепер вже німу тишу.
Ось вже наблизились до парку, ще два роки тому його звали – Культури.
Влаштовували вечірки, концерти та й просто відпочивали від будньої знойності, а зараз – це обитель страху, темних таємниць і небажання там опинитись.
Троє увійшли крізь арку.
- Хто? – рик зістрибнув з кам’яних глиб і темною масою навис по заду «хранителів».
Саша, як і його супутники, витягнув з куртки круглий медальйон, піднявши над головою не повертаючись – дві змії, на фоні пентаграми зчепились в бою.
- Сво… - Юра заковтнув ком у горлі – свої, хранителі..
Чорнота зникла так само, як і з’явилась, розчинившись у камені.
- Андре, ти, я зрозумів німий? – освідомився, мов з нічного жаху Саша.
Бліде, скуласте обличчя, попелясте волосся, карі очі.. теплий, чорний шерстяний плащ, який господар, здається, носить постійно, в наслідок не сприймання природного тепла. Андре завжди холодно. От і зараз він ледь здригнувшись кивнув Окружному.
- Ти від народження такий?
Той, лиш, сумно втупився у землю.
- Ні, він не був таким.. – Олег нарешті відновив природній голос від першого спілкування з Охоронцем – Андре має природній дар до дезінтеграції, розщеплення.
Коли Орден вивісив оголошення про пошук обдарованих силою особистостей, він не задумавшись пішов на відбір.
Учителі були приголомшені розвиненістю юнака і зайшли занадто далеко у своїх випробуваннях.
Вони викликали трьох сатхазів( демонів з нижчих «планів»). Майстрам у спілці приходиться з ними попотіти, а Андре один переміг їх… але ціною власної мови. Вчителі також поплатились за своє нехлюйство, з’явився Третій Хранитель і полонив їх у Клітки Болю. Андре «плавав» тоді між реальністю і сном, так з нього знущались демони насилаючи ілюзорні жахи. Проте в сновидіннях…
Раптово з дерева злякано зірвалась сова.
Олег з полегшенням видихнув:
- В цих насланих сновидіннях він зумів себе сконцентрувати на демонах і зрештою… спопелив їх.
Саша схвально кивнув.
- Третій Хранитель зумів пробудити Андре, про те не зміг пробудити в ньому дар мови.
Ось і вся печальна історія Андре. Ми познайомились якраз перед тестом і я, власне, був свідком цих подій.
Хлопці пройшли біля концертної сцени, де ще в безпорядку валялись ламані інструменти і освітлення.., пляшки і пластмасові столики.
В день «прибуття» Ордену, в парку Культури проходило молодіжне свято.