Сьогодні

[Андрій Любка]

Сьогодні

Сьогодні я знову вдома, де не був уже вкрай довго. Передовсім мені йдеться про рідних, затишок і книги. Книги довгими рядами стоять у мене в кімнаті. Вони різні: улюблені і нецікаві, старі і нові, читані і навіть не розгорнуті. Їх багато і вони притягують до себе. Вони - основний елемент мого інтер*єру, бо крім них є лише ліжко, стіл і телевізор, який я не вмикав уже бозна-відколи. І ще - вікно, за яким несподівано починається ранок.
У моїй кімнаті немає килима, і це радує. Бо коли прокидаєшся, босими ногами ходиш по холодній підлозі, відчуваючи, що життя після затяжного сну знову продовжується, навіть ніби воно почалося знову: молоде, цікаве і щасливе.
Сьогодні я не можу заснути, а зараз вже наступить ранок. Тепле світло лампи вириває з темряви, яка огортає мене, пожовклі сторінки з віршами Бродського. Більше тут немає нікого: лише я і Бродський.
І ще - тут досить зимно. І ще - накурено від безсонної ночі. І ще - невдовзі буде ранок, який знову почнеться без тебе. І ще - я сумую за тобою.

Андрій Любка

[Veronika Pyatnitskaya]

Це я так розумію спроба щось написати? Так?

[acid drinker]

супер =)
чимось нагадало прохаська. стильна річ.

[Nike_Велес]

технічно ніби непогано, а от оригінальності мало, як і зазначає Ейсід... оте "передовсім мені йдеться" Прохаськове однозначно :)...
і ще - занадто мало тексту, щоб річ була небанальною...

[Korkuna]

Сьогодні


Сьогодні я не можу заснути, а зараз вже наступить ранок.

І ще - тут досить зимно. І ще - накурено від безсонної ночі. І ще - невдовзі буде ранок, який знову почнеться без тебе. І ще - я сумую за тобою.

Андрій Любка

Оце речення про ранок, бррррррр, як усе псує просто жах.
І те що він сумує за нею - як усе витерто, затерто і протерто.
Вже від того речення про ранок, все ясно - у кінці він згадає про неї.

Та загало так ніби не зле, но одначе та друга половинка не дотягує трішки, або й не трішки, а більше ніж трішки.