Можливо, це трохи песимістично, але....

[Sashka]

...У Києві йшов дощ. Йти було неприємно: довга спідниця волочилась по мокрому асфальту, в модних чоботах була вода, а по обличчю стікали залишки макіяжу. Дівчині було байдуже...
Вона не бачила червоного світла світлофору і спокійно переходила дорогу. Водій червоної машини з усієї сили натис на гальма, а потім ще довго лаявся на дівчину, яка продовжувала свій шлях, не звертаючи на нього ніякої уваги. Їй було байдуже...
Всі пасажири маршрутки, в яку сіла дівчина, витріщались на неї, поки вона не зійшла на Контрактовій площі. А дівчині було байдуже.
Якийсь хлопець на Андріївському узвозі привітно посміхнувся незвичайній дівчині, але вона не звернула на нього ніякої уваги, адже їй було байдуже.
Звернувши з Андріївського узвозу в провулок, дівчина піднялась до Історичного музею і сіла на камінь, який, мабуть, представляв якусь історичну цінність. Жахливі слова лікаря: ”Ви хворі на СНІД” виринали з глибин пам’яті. Згадався також неприхований жах родичів і друзів, які запропонували заради загальної безпеки не спілкуватись...Почуття безвиході, неспроможності нічого змінити не давало думати ні про що інше. Жахливо бути самотньою в натовпі...
Дівчина подивилась вниз, на Поділ, замок Річарда, Дніпро, і на її обличчі засяяла посмішка...
***
...Біля Історичного музею зібрався натовп.
- Що сталось? - спитав молодий білявий хлопець у жінки.
- Якась молода дівчина померла, - жваво відповіла жінка.
Хлопець підійшов ближче і побачив гарну молоду дівчину з щасливим виразом обличчя, яка лежала на землі...
Один світ у Всесвіті перестав існувати...

[acid drinker]

видно, шо ви колись гуляли на подолі... але з переконливого у тексті - тільки топоніми. все інше штучне страшенно, навіть ваші тавтології (підозрюю, це "байдуже", або підкреслення червоного кольору, або - бо якшо ні, то прощення вам нема - подвійне "йти" на самісінькому початку) ситуацію не рятують - навпаки, читати ше неприємніше.
мовчу вже про суто граматичні недопрацювання - ну, з ким не буває, вчитися ніколи не пізно.
але поки шо - трієчка з натяжкою... з велетенською натяжкою.

[Sashka]

Я дійсно люблю Поділ)))) А цю історію я написала не для суворої оцінки, а просто, щоб поділитись враженням, бо я випадково стала свідком самогубства цієї дівчини...

[acid drinker]

історії, які пишуться не для оцінки, не треба викладати на суд. це по-перше.
а по-друге... ви самі вигадали передумови того, чому вона з собою покінчила? чи вам хтось (сподіваюся, не сама дівчина, яка вже встигла накласти на себе руки) розповів?

[Sashka]

Ви вважаєте, що краще все тримате в собі? Мені це розповів той молодий білявий хлопець, який виявився братом дівчини...

[acid drinker]

та нє, просто не показувати людям, які то можуть розкритикувати... для вас же важливо не те, чи це нормально написано, а те, шо там почуття...
а хлопець звідки знав?
/тобто я веду до того, шо хіба ви не могли вигдати цікавішу історію?/

[Sashka]

А що для вас цікавіше? Слинаві історії про вічне кохання?

[Cleric_Preston]

А це не слинава історія про неправдоподібну смерть?

[acid drinker]

самогубство - це взагалі нецікаво... а щодо слини клерік гарно підмітив. як казав ше один мій знайомий, "воно б і нічого, але ж там самі соплі..."

[Sashka]

Мене не впирає постійно повторюватись, але я бачила цю дівчину і спілкувалась з її братом. І мені плювати що ви про цю історію думаєте. Хоча я й згодна, що пишу бездарно.

[acid drinker]

ну-ну, почалося...
ви пишете - значить, то вам навіщось треба. просто ви неправильно вибрали тему, стиль і настрій розповіді /тобто в цьому випадку - все =(/. сподіваюся, це не єдиний ваш текст?
і ше... поняття мімезису не зобов'язує літературу зображувати тільки те, шо відбулося і тільки так, як відбулося. платон, здається, ше пояснював, шо більш міметичною буде розповідь про "несбывшееся, но вероятное", аніж про "сбывшееся, но невероятное". у вас оцей другй випадок... читач не вірить - і протестує. насправді то просто...

[Korkuna]

Мене не впирає постійно повторюватись, але я бачила цю дівчину і спілкувалась з її братом. І мені плювати що ви про цю історію думаєте. Хоча я й згодна, що пишу бездарно.

Стати свідком такої події таки справді не просто і це добре, що ви захотіли її описати. Це потрібно скоріше вам а ніж літературі. Тому ніхто не може вас критикувати за те, що саме таку історію ви описали.
Зайвим мабуть було показувати її тут на форумі. Ми ж дивимось перш за все на форму і коли вона не вельми добра то звісно не хвалитимемо. та й узагалі форум це не найкраще місце аби поділитись чимось, якимось пережиттям. Трохи сухе ми товариство.
Писати, щоб висловити своє пережиття це звісно чудово. Я розумію, що хочеться цим поділитись з іншими, тим чим збагатив нас текс і процес писання. Та часто краще твори з великих пережиттів краще ховати до шухляди і час від часу перечитувати на самоті чи з найближчою людиною для того аби ставати сильнішими і ближчими.

[мишеня]

А мені сподобалось. Просто і справжньо. І не бачу нічого поганого в тому, що написано не по-особливому. Писати і справді треба те, що лежить на душі, те, що хочеться сказати всім.