АнzhелікаVahoровсьka
08.06.2007, 18:33
Мені дуже потрібна оцінка. Будь-ласка, нпишіть свої враження
Дуже всім вдячна :thank_you
Все почалося як завжди. Несподівано. Та ні. Не гарне слово, бо як на таке можна Сподіватись??? Так от, ми гуляли набережною. Точніше сиділи на причалі: Він – просто так, а я, підкотивши брюки і зануривши ноги по коліна у мутні води Широкого.
В моїй голові як завжди раптово з’являлись і так само зникали геніальні думки і питання. Я намагалась хоч якось їх заспокоїти і послухати, що Він мені розповідає (сонечко, мені насправді хотілося то почути).
І от в момент перекладання думок щодо врятування світу з відділу «ЗАРАЗ» у відділ «У НАСТУПНОМУ ЖИТТІ», я побачила (ні, почула-відчула) ЇЇ. Дуже голосна назва для якоїсь чергової думки, але вона справді мене здивувала.
Просто (та ні, не просто) чужа думка в моїй голові!!! Чужа?
- Да - , відповіли в голові….
Я підняла голову і подивилась Йому в очі
- Не він - ,почула я знову.
Він подивився на мене своїми наївнокарими очима, нічого не розуміючи запитав
- Втомилась?
- Мабуть…, - із сумнівом відповіла я
- Я думаю сьогодні не треба гуляти вночі , - сказав Мій коханий
(то така садо-мазофішка, десь раз на квартал серед тижня ми гуляємо нічним Києвом. Просто так )
- Давай я поїду сьогодні додому сама?
- Ні, навіщо?
Не могла ж я тоді відповісти
- Я поїду сама через те, що мені конче потрібно розібратись із чужими думками в моїй голові…
І ми поїхали разом. Начебто…Всю дорогу я тупо втикала у вікно і слухала (чи то вже був діалог?) чужі думки.
Я щось запитувало, Воно відповідало. В певний момент я подумала:
- Мабуть вже час підлікуватись…
- Ще ні, - відповіло Воно.
Чудово.
- Треба покурити
Воно мовчало.
- Мабуть, то моя совість
- Ги-ги-ги
- Ну й добре, що Це не вона.
Тим часом ми підійшли до дверей мого гуртожитку.
- До завтра? – запитав Він
- Да… - не зовсім впевнено відповіла я
І Він пішов.
- Назавжди? – запитала я
- Ти Його любиш? – відповіло Воно
- Коханий!!! – раптом закричала я
Він обернувся
- Я люблю-люблю Тебе!!!!
Він підійшов і поцілував мене.
- Нарешті, - сказало Воно
- Визначилась!
Потім я сиділа на підвіконні свого шостого поверху, звісивши ноги у вікно і дивилась на зорі крізь сигаретний дим.
- Ти на довго?
- Тепер ти зі мною назавжди, - сказало Воно
- Та ні, це ти зі мною….
Дуже всім вдячна :thank_you
Все почалося як завжди. Несподівано. Та ні. Не гарне слово, бо як на таке можна Сподіватись??? Так от, ми гуляли набережною. Точніше сиділи на причалі: Він – просто так, а я, підкотивши брюки і зануривши ноги по коліна у мутні води Широкого.
В моїй голові як завжди раптово з’являлись і так само зникали геніальні думки і питання. Я намагалась хоч якось їх заспокоїти і послухати, що Він мені розповідає (сонечко, мені насправді хотілося то почути).
І от в момент перекладання думок щодо врятування світу з відділу «ЗАРАЗ» у відділ «У НАСТУПНОМУ ЖИТТІ», я побачила (ні, почула-відчула) ЇЇ. Дуже голосна назва для якоїсь чергової думки, але вона справді мене здивувала.
Просто (та ні, не просто) чужа думка в моїй голові!!! Чужа?
- Да - , відповіли в голові….
Я підняла голову і подивилась Йому в очі
- Не він - ,почула я знову.
Він подивився на мене своїми наївнокарими очима, нічого не розуміючи запитав
- Втомилась?
- Мабуть…, - із сумнівом відповіла я
- Я думаю сьогодні не треба гуляти вночі , - сказав Мій коханий
(то така садо-мазофішка, десь раз на квартал серед тижня ми гуляємо нічним Києвом. Просто так )
- Давай я поїду сьогодні додому сама?
- Ні, навіщо?
Не могла ж я тоді відповісти
- Я поїду сама через те, що мені конче потрібно розібратись із чужими думками в моїй голові…
І ми поїхали разом. Начебто…Всю дорогу я тупо втикала у вікно і слухала (чи то вже був діалог?) чужі думки.
Я щось запитувало, Воно відповідало. В певний момент я подумала:
- Мабуть вже час підлікуватись…
- Ще ні, - відповіло Воно.
Чудово.
- Треба покурити
Воно мовчало.
- Мабуть, то моя совість
- Ги-ги-ги
- Ну й добре, що Це не вона.
Тим часом ми підійшли до дверей мого гуртожитку.
- До завтра? – запитав Він
- Да… - не зовсім впевнено відповіла я
І Він пішов.
- Назавжди? – запитала я
- Ти Його любиш? – відповіло Воно
- Коханий!!! – раптом закричала я
Він обернувся
- Я люблю-люблю Тебе!!!!
Він підійшов і поцілував мене.
- Нарешті, - сказало Воно
- Визначилась!
Потім я сиділа на підвіконні свого шостого поверху, звісивши ноги у вікно і дивилась на зорі крізь сигаретний дим.
- Ти на довго?
- Тепер ти зі мною назавжди, - сказало Воно
- Та ні, це ти зі мною….