Показати повну версію : Історичний роман як жанр сучасної літератури.
Mercenary
01.09.2005, 00:45
Пропоную цю тему.
Чи має перспективи у сучасній українській літературі історичний роман?
Загребельний - "останній герой" жанру?
Чи є цікаві нові імена?
tysovska
01.09.2005, 11:40
Ну, Загребельний, звісна річ, поки що не останній - а як же Роман Іваничук і Мушкетик? :)
А от щодо сучасних авторів, то, дійсна річ, навіть сходу і не пригадаю імені, кого б читала саме в цьому напрямку. Просто для історичного роману треба рік-два збирати матеріал, потім іще рік писати, тоді бажано б дати фахівцю на рецензію, дещо поправити... Марудна, словом, робота, молоді не мають стільки наполегливості. Але, гадаю, з часом у нас цей напрямок не згасне, а, навпаки, розгорятиметься. Можливо, трохи в жанрі альтернативної історії - як зараз модно.
До речі, Оксана Забужко говорила, що пише історичний роман - про події воєнного часу. Гадала: зможе почитати джерела, швиденько написати. Виявилося: треба зустрічатися зі свідками того часу, говорити з людьми, інакше не виходить. І написання значно уповільнюється.
Перспективи має. Але, певно, передовим жанром не буде. Здається мені, у сучасності історичний роман може мати дуже обмежене коло зацікавлених читачів.
А от лінощі авторів тут ні до чого.
Mercenary
01.09.2005, 20:31
Забужко? Цікаво! Вона писала класні вірші. А загальновідомий роман мені якось не до душі...
Я мав справу з історичними романами. Один забрав 2 роки життя, другий, за обсягом значно менший - 3 (довше, бо ще живі свідки подій, треба якомога точніше писати).
А фентезі на покет (теж мав справу) - діла на 3-4 місяці.
То невже ми, "онуки Дажьбожі", своїм онукам залишимо лише "Польові дослідження..." та "Цікаві досліди"? Дзуськи! У нас є власне сприйняття історії!
А коли пані Оксана допише (у тому, що її видадуть, я не сумніваюся!), я обов"язково придбаю і прочитаю.
tysovska
02.09.2005, 10:43
О, згадала! Вільчинський, "Останній герой". Події не такі давні (післявоєнні), але це теж важко. Там, на мою думку, добре передано дух часу. Навіть якщо автор і помилився (я ж не можу судити - я не свідок), то все одно в ту атмосферу - віриш.
(До речі, на мій смак, цей роман набагато - на два порядки - кращий, ніж його ж "Суто літературне вбивство" - там така каша, що хочеться дочитати пошвидше, а потім ще швидше забути).
Ну не дуже. Воно більше схоже на бойовичок-детектив, аніж на історичне...
Хоча.. Що відносити до історичного? Те що написане вже про 2 світову, чи далі? Як ви вважаєте?
В принципі до історичного ж можна відносити і ті речі, що написані про день раніше, чи ні?
А! І ще "Хелур-пісня скіфського меча" - Яворівський С.М. Ось вам і сучасне сприйняття історичного, далекого і незвіданого часу.
silverfish
27.09.2005, 23:14
Класика українського історичного роману - цикл "Таємний посол" ("Посол Урус-Шайтана") Володимира Малика. Раджу!
Основна проблема в тім, що майже всі вони невідомі для ширкого загалу...
Вільчинський - Таке ім'я я чую вперше!
Виходить , що Загребельний дійсно "Останній Герой"...
Mercenary
04.10.2005, 18:32
Таке ім'я я чую вперше!
Хіба то є проблемою Вільчинського? Якщо Ви не чули про нього, це ж не означає, що його не існує? :eek:
Загребельний мав величезні наклади і не мав конкурентів свого часу (принаймні, в укр. літ.), він фактично і був втіленням жанру ( не Канівець же з Рибаком, йоли-пали!), він - брила, але не крапка у розвитку жанру, а стартовий майданчик! :o
Щось типу того:), а що? ще є такі люди, що Вільчинського не знають?:)
[QUOTE=Mercenary]Хіба то є проблемою Вільчинського? Якщо Ви не чули про нього, це ж не означає, що його не існує?
коли автора не знає читач - це проблема автора (як не прикро) :(
Ну, але ж не все починається і закінчується піаракціями..
Mercenary
05.10.2005, 23:48
коли автора не знає читач - це проблема автора (як не прикро) :(
А от і неправда! Це - спільна проблема! Особливо у нашій державі у період занепаду виданичої справи. Проблема піару та промоушену. Проблема збуту книжок і інформування читацької аудиторії.
Ми для того тут і спілкуємось, аби ліквідувати ті прогалини, які є в інформаційному полі. До речі, "Книжник - ревю" давав принаймні 3 статті про Вільчинського!
Якщо читач не переглядає єдиного у державі журналу про книжки (та і літературні сайти, на яких Вільчинський фігурує), то це що, проблема письменника? Вільчинський увійшов у літературу вже кілька років тому, якщо про нього (володаря Гран-прі найпрестижішого конкурсу в державі) не чув читач, для якого література зупинилася на Загребельному, то це - спільна проблема.
Я раджу РАКОТові не судити нашвидкуруч, а запам"ятати це ім"я, а при нагоді - почитати! Є і інші сучасні історичні романи; може, не процес зупинився, а дехто прогавив нові імена?
Mercenary
05.10.2005, 23:51
2 belle6
ЗІ А я зовсім не палкий прихильник Вільчинського!
Виходить , що Загребельний дійсно "Останній Герой"...
Дозвольте не погодитись. Бо якщо пристати на це, виходить, що жанр вмирає. А якщо нема бажання закарбовувати свою історію у власній літературі - це ознака смерті нації.
Але зараз я не надто готовий говорити на цю тему. Остання моя робота - роман саме ІСТОРИЧНИЙ, а не фантастичний. Але зараз він тільки розглядається деякими видавцями на предмет видання. Ось десь за рік, коли або буде обгрунтування відмови, або відбудеться публікація - от тоді й поговоримо. Гаразд?..
Я прекрасно розумію гуманітарний бік проблеми, проте навряд доцільно очікувати допомоги від когось окрім себе самих(принаймні у найближчі часи). До того ж я не бачу доцільності у таких часто пропонованих заходах протекціонізму - як квотування чи додаткове мито на російські книжки (бо українська і російська книжка у більшості випадків не є товарами-замінниками). Так, дійсно, ми тут намагаємося ліквідувати певні прогалини, але ж ми їх ліквідовуємо (як не шкода) у надто вузькому колі. Проблеми піару, збуту, інформування, реклами - проблеми економічні і надзвичайно між собою пов*язані, які мають першопричиною, на моє переконання, мовне питання, яке порождує відсутність попиту. А побудова попиту фактично з нуля - надзвичайно коштовна справа, яка зробить українську книгу в декілька разів дорожчою, що знову не сприятиме великим накладам.
А щодо "Книжника-ревю", він теж не усюдидоступний( :( ) і наклад у нього не фантастичний. Може я помиляюсь, але мабуть кожен письменник, пишучи та видаючи свою книжку, сподівається, що її прочитає трохи :D більше коло осіб, ніж читачі "Книжник-ревю" чи завсідники літературних сайтів (при всій моїй величезній шані до перших і других).
Попри все написане - я не є адвокатом ані нечитання, ані незацікавленності літературним процесом. Просто цей процес :( часто обминає тих, кого мав би охоплювати чи принаймні привертати до себе як читачів.
P.S. я фанатка Загребельного. :o
Може я помиляюсь, але мабуть кожен письменник, пишучи та видаючи свою книжку, сподівається, що її прочитає трохи більше коло осіб, ніж читачі "Книжник-ревю" чи завсідники літературних сайтів (при всій моїй величезній шані до перших і других...
НАМ СВОЄ РОБИТЬ!!!
Mercenary
06.10.2005, 22:29
2 belle6.
Протекціонізм - так! Бо Волков не гірше пише, ніж Доценко, Шкляр - ніж Бушков, Кокотюха - ніж Абдулаєв. Але закордонні книги дешевше коштують. Коли на Петрівці і у книгарнях буде 51 % українського продукту, тоді, можливо, і не буде гострої потреби у протекціонізмі. Буде поміркована.
Ми робимо для національної книжки усе, на що здатні у даний момент. І на Літфорумі, і своїми творами, і у бесідах з журналістами, коли вони нами цікавляться! Держава занадто багато винна українській літературі ( і культурі як такий).
Але це - розмова для теми "Чи любить держава українську книжку?".
Щодо історичного роману. Я працюю періодично у жанрі, тому тема мені небайдужа. Я не фанат Загребельного, ставлюся до нього із спокійною повагою.
У мене є власна теорія щодо національної міфології. Так от: в Україні така просто відсутня, і ніхто її не створить, крім письменників та кінематографістів.
Так що, як кажуть класик і Тім-Літ (цікаво, це пан чи пані?): "НАМ СВОЄ РОБИТЬ!"
tysovska
07.10.2005, 13:59
Але закордонні книги дешевше коштують.
Вже ні. Російський покет на "Петрівці" - 7 грн. Український покет від "Зеленого пса" - 7 грн. У твердій палітурці - залежно від видавництва.
Пані belle6 правильно каже: питання мовне, а не книговидавниче.
P.S. До речі, при всій моїй повазі до одного з небагатьох чисто книжкових видань, "Книжник-ревю" - вкрай непрофесійний. Там поряд можна зустріти прекрасні, ґрунтовні рецензії фахівців - і студентські ідіотські відписки, після яких на книжку й здалеку глядіти не захочеться. Але це ми, знову ж таки, повертаємося до нерозвиненого українського книжкового ринку, низької оплати праці фахівців-літературознавців тощо.
Для Mercenary
Так що, як кажуть класик і Тім-Літ (цікаво, це пан чи пані?): "НАМ СВОЄ РОБИТЬ!"
Пан. Звуся Тимуром Литовченком. Аби познайомитись, можете зазирнути на мій базовий "народний" сайт:
http://tim-lit.narod.ru
На російського провайдера уваги не звертайне - зате безкоштовно!!! :D Зараз один добродій дизайнер обіцяв допомогти у створенні мого сайту вже на українських Інет-теренах.
Електронні тексти продаються тут:
http://tim-lit.tnt43.com
Де можна купити мої паперові книги - подивіться по посиланню на базовому "народному" сайті.
Якщо цікаво... :8
Пані belle6 правильно каже: питання мовне, а не книговидавниче.
Ги-ги! Цікаво, чи Ви пробували видати і головне - ПРОДАТИ книжку в Україні?.. Я пробував, бо загалом маю 14 книжок та збірок, що вийшли в Україні та Росії. Тож з власного досвіду відповідаю:
ГИИИ-ГИИИ-ГИИИИ!!!!!!!!!!!!
Коротше, видатись бодай із труднощами, "зі скрипом", але можливо. Важко було видаватись у середині 90-х років, але не зараз, згода... Та на два порядки важче - ПРОДАВАТИСЬ та КРИТИКУВАТИСЬ. :mad: Бо добре, як продавці беруть книжку, бо зазвичай не беруть загалом, мотивуючи це тим, що "українське не продається". Що ж до критики, то можливий варіант лише негативу. Бо за позитивні рецензій зазвичай вимагають оплати. :8 Маю таку історію: один мій роман, який видавався вже 3 рази, й на підході четверте видання, критика тупо замовчує. Питаю колег: чому?.. Відповідають: бо хвалити не можемо - бо за це від тебе вимагатимуть оплати, а лаяти - рот не відкривається, бо дуже сильно написано.
tysovska
07.10.2005, 19:26
Ну, у мене теж пару книжечок вийшло. Не скажу, що продаються аж так добре, але продаються, і позитивну рецензію без грошей я отримала від абсолютно незнайомої людини і в абсолютно несподіваній газеті (в "Просвіті") (щоправда, негативна рецензія в "Літ. Україні" була також, але я не проти).
Тільки я не зрозуміла, в чому ГИ-ГИ? В тому, що питання не мовне? А яке ж?
Mercenary
07.10.2005, 22:32
Не мовне!
У середині 80-х була така нудна україномовна газета "Молода гвардія"; підписку на неї проводили серед комсомольців примусово.
Раптом, у 86-87 рр, вона змінила характер подачі матеріала і самі матеріали. І у 90%-во російськомовному Києві її почали підписувати добровільно і охоче.
Якісне українське - продається!
Питання ще й ментальне. Звикли Москві заглядати не те що до роту, а - у дупу! Ваше, дєсакть, хароше! Наше, мовляв, не таке!
Зламати "комплекс меншовартості" (або хоч виростити покоління без того комплексу) - це і є один з шляхів вирішення проблеми. Француз купляє вітчизняне тільки за кілька літер - "ФРАНСЕ" і не цікавиться, чи краще у німця.
І, як на мене, процес пішов. Ледь-ледь, але - вже краще, ніж у 90-і.
Та і народ став менше читати. Мені приятель, особа з вищ. освітою, каже: "Добре, що ти мені свою книгу подарував, а то я б сам не купив, а на ковбасу грошики витратив!" І йому, дядькові з аспірантурою, таке навіть і говорити не соромно! А вдома він балака українською!
Ну, у мене теж пару книжечок вийшло. Не скажу, що продаються аж так добре, але продаються, і позитивну рецензію без грошей я отримала від абсолютно незнайомої людини і в абсолютно несподіваній газеті (в "Просвіті") (щоправда, негативна рецензія в "Літ. Україні" була також, але я не проти).
Тільки я не зрозуміла, в чому ГИ-ГИ? В тому, що питання не мовне? А яке ж?
Ну, на той мій роман, який вперто не бажають рецензувати, теж насправді вийшла ЄДИНА рецензія - у газеті "Українська мова та література" (1997 рік). І я за неї теж не платив. А от негативних рецензій і в "Літ. Україні", і в "Книжнику-Ревю" я наївся досхочу! Причому в "Книжнику" все звелось просто до претензій... ДО ВИДАВЦІВ, а не до письменника, до брутальної лайки на мою адресу та підняття на щит питання про мою національнійть - а в мене мати-єврейка.
От тому і ГИ-ГИ-ГИ, бо у подібній ситуації лишається тільки... навіть не сміятись, а гигикати. Інакше, без пофігістичного гигикання, загалом не вижити. А я щось не хочу накладати на себе руки з-за якихось ідіотів, як то зробив дехто з українських письменників з відчаю. Причому не у "застільно-застійні" часи, а в Незалежній Україні.
Mercenary
10.10.2005, 17:32
Ну, на той мій роман, який вперто не бажають рецензувати, теж насправді вийшла ЄДИНА рецензія - у газеті "Українська мова та література" (1997 рік).
Я перепрошую, колего, якщо готується четверте видання роману, якої ще рецензії Вам треба?
А чому ніхто не розглчдає варіант, що погані рецензії пишуть не аби написати, а просто чесно висловлюють свою думку? Може, твір дійсно невдалий? Чому людина, якій не сподобалась книжка, називається ідіотом? У Вас виходить, що будь-яка критика - це тупі "наїзди", а позитивні відгуки виключно платні... Чимось не тим попахує...
І зобразити пофігізм, шановний Tim-Lit , Вам не вдалося.
Чому людина, якій не сподобалась книжка, називається ідіотом? У Вас виходить, що будь-яка критика - це тупі "наїзди", а позитивні відгуки виключно платні... Чимось не тим попахує...
Аби прояснити питання, процитую (звісно, по пам’яті, але у разі потреби можу показати "Книжник-Ревю") один-єдиний пасаж з тієї рецензії: "...як кажуть гебреї на Подолі, "там гдє кушяют, там не какают". Це трішечки виходить за рамки літературних суперечок... І справді чимось попахує.
Тим паче, повторюю: то не була повноцінна рецензія на мій "бабаївський" роман "Двоє в чужому домі". Просто добродійка NN, від послуг якої в якості літредакторки видавці брати Капранови відмовились, розповіла, які брати Капранови (і я разом з ними) невдячні, що вчинили саме так. Це що, повнокровна літрецензія?!?!?! То є навколокнижкові теревені, не більше. Перепрошую...
"Ідіотами" ж я назвав не тих, кому мої книги не сподобались (то така річ, що у своїх уподобаннях та неуподобаннях кожен є вільним). "Ідіоти" - це книгопродавці, котрі не бажають брати українську книжку бодай на реалізацію лише тому, що вона українська. І це для таких типів - ще м’яко сказано. А також "ідіоти" - ті, хто вимагає обов’язкової оплати за позитивні рецензії. Якщо Ви із цим не стикались, то я цього наївся по повній програмі! І це теж м’яке визначення, бо з-за такого підходу до літрецензій неможливо відновити літературний процес, в чому вкрай зацікавлені усі українські письменники.
А щоб мене лаяли - то я ж ніколи не проти! Тільки лайте за діло, а не за інші речі, котрі до літератури не мають стосунку. Бо в такому разі будемо сваритись.
Он на іншій темі добродій SPARK дорікнув мені, що письменники, мовляв, в нас погано вчаться - і цей висновок робиться тому, що я не орієнтуюсь в курсі укрсучліту, який, мовляв, давно в університетах проходять. А я вчився не в університеті, а в КПІ у 1980-86 роках, коли він університетом ще не був! Вчився на інженера-металурга, тож ніяких "курсів укрсучліту" не слухав. Отже, для цього SPARK’a я - лайно неосвічене. І йому плювати, що в мене за школу - золота медаль, за політехніку - "червоний" диплом. На його думку, я навчався погано, бо не розуміюсь на укрсучліті! Отже, без "бамажки" про закінчення спецкурсу з цієї дисципліни я - самі розумієте хто... Написав це йому відкрито - а він нагло стверджує, нібито йому байдуже, хто на кого навчався... і таке інше.
Довелось піти з теми, показавши йому на прощання язика. Бо це - неділове спілкування. От якби добродій довів, що я погано пишу - от тоді нехай критикує! Але за діло!!! І я йому буду вельми вдячний, якби він вказав на мої недоліки. А щодо невміння письменників орієнтуватись в укрсучліті... Навішувати "ярлики" - загалом, привілей літературних критиків. Письменник може творити у будь-якому жанрі - аби твір був якісним. Бо вішати самому собі "жанрові шори" на очі - справа невдячна.
Я перепрошую, колего, якщо готується четверте видання роману, якої ще рецензії Вам треба?
Як це - якої?! Професійної! Бо маю лише усні відгуки читачів + 1 письмовий відгук у газеті 8-річної давнини. Звісно, втішає, що видавці раз за разом вкладають у книгу гроші - це теж показово. Але повірте, хочеться розвернути свіжий ранковий випуск газети... ну, приміром, "День" чи "Дзеркало тижня" і на сторінці, присвяченій мистецтву, прочитати щось на кшталт: "Лише місяць тому вийшла книга Тимура Литовченка "ХХХХХХХХ", а вона вже встигла викликати настільки широке й гнівне обурення читацьких мас, що письменника потрібно просто негайно відловити і втопити у Дніпрі під урочисті звуки траурного маршу..." Ну, щось таке. Тоді читачі газети одразу допетрають: ага-а-а, лають - отже, добре написано! Отже, книгу треба неодмінно купити і почитати...
Літпроцес називається - о!
Mercenary
10.10.2005, 23:17
2 Tim-Lit
Шановний колего, привертаю Вашу увагу, що ми домовились українську літературу "укрсучлітом" не дражнити! І постійні дописувачі до такої образи справі свого життя не опускаються! :cool:
Якщо вже конче необхідно, скажіть- "укрсучкритика"! Або: "укрсучкнигорозповсюдження"!
Згода?
Щодо рецензії. Те, що вони (критики) не бачать нікого, крім 5-10 письменників, то - їхня біда і підтвердження їхньої повної або продажності, або некомпетентності! А у таких і критикуватись - (вибачайте за російське арго) западло!
Шановний колего, привертаю Вашу увагу, що ми домовились українську літературу "укрсучлітом" не дражнити! І постійні дописувачі до такої образи справі свого життя не опускаються!
Ну, для мене це ніяка не дражнилка, а нормальне скорочення від "УКРаїнська СУЧасна ЛІТература". Так скоріше писати, бо коротко... Особливо добре, коли в Мережі перебуваєш.
Але якщо це ріже слух або викликає нездорові асоціації, наприклад, із собакою жіночого роду... Гаразд, перепрошую і більше не буду! :8
Mercenary
11.10.2005, 01:40
Ну, для мене це ніяка не дражнилка, а нормальне скорочення від "УКРаїнська СУЧасна ЛІТература". Т
Та невже? А я і не здогадувався! :rolleyes: Он як, виявляється , розшифровується! І звучить як милозвучно: укрсучліт! :scared:
Тоді треба ввести слово УКРСУЧПИС (а ще краще - укрсучпись!)!
Не знаю як Вам, а мені такий новояз не до шмиги!
На початку радянської влади вже було ім"я Даздравсперма (Да здравствует Первое мая!)! ;)
Так що давайте не будемо...
Добре, що ми порозумілися з цього питання. :)
Mercenary
11.10.2005, 11:09
2 Tim-Lit
Прочитав Вашу біографію на Вашому cайті: як прикро схожа на мою... :(
А на "маститих" не звертайте уваги: вони наїлися до Горбостройки!
А діти ростуть! Це - велика справа, може, більша, ніж усі наші писання!
Бабайчик
11.10.2005, 19:33
І написання значно уповільнюється.[/QUOTE]
Скажу вам - і читання теж!
Прочитав Вашу біографію на Вашому майті: як прикро схожа на мою... А мені відверто не шкода, що життя склалось саме так! Бо на нашому місці інший, здається, не витримав би. І ще я можу втішатись Міжнародною премією ім. Олеся Гончара - як би "Літ. Україна" після цього не критикувала "Дульцінею".
А на "маститих" не звертайте уваги: вони наїлися до Горбостройки! Як казав Кіт Бегемот, "История нас рассудит..."
А діти ростуть! Це - велика справа, може, більша, ніж усі наші писання! Можливо. Але дитина в мене єдина (дочка), а от літературних творів - побільше. Крім того, все-таки хочеться, аби діти (мої, чужі, Ваші, наші...) читали добру літературу. А хто ж її створить, як не ми?!?!?!
Mercenary
11.10.2005, 22:47
А мені відверто не шкода, що життя склалось саме так! Бо на нашому місці інший, здається, не витримав би. І ще я можу втішатись Міжнародною премією ім. Олеся Гончара - як би "Літ. Україна" після цього не критикувала "Дульцінею".
Як казав Кіт Бегемот, "История нас рассудит..."
Можливо. Але дитина в мене єдина (дочка), а от літературних творів - побільше. Крім того, все-таки хочеться, аби діти (мої, чужі, Ваші, наші...) читали добру літературу. А хто ж її створить, як не ми?!?!?!
Тож нумо! :)
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008