Показати повну версію : Учителем - бути чи не бути?
Nike_Велес
21.06.2007, 19:14
зарплата зараз у шкільного вчителя (особливо у молодого спеціаліста) часто менша, ніж у двірника... а які ще можуть бути спонуки для того, аби піти працювати вчителем? я втік зі школи - і дотепер не каюсь... щиро бажаю такій корумпованій і бідній школі швидшого пипеця! (чому бідні? - бо дурні! чому корумповані? - бо з рабською психологією!)... своїх дітей вчитиму сам... або з деяких предметів найматиму репетиторів... а Ви як думаєте?
А Ви себе вважаєте краще кваліфікованим в усіх 20 чи 30 шкільних предметах, ніж 20 чи 30 вчителів разом узятих?
А як же в подальшому? З пошуком роботи?
Хіба що двірниками й Ваші діти будуть, як ніякого документа про освіту не матимуть...
Nike_Велес
21.06.2007, 19:41
А Ви себе вважаєте краще кваліфікованим в усіх 20 чи 30 шкільних предметах, ніж 20 чи 30 вчителів разом узятих?
слава Богу, що я не двірник! але - і двірнику в переважну більшість вузів нашої країни (України) вступити не проблема тепер - були б гроші! ;) (я знаю, що кажу)...
дітей в основному навчав би сам - я закінчив школу із золотою медаллю та інститут з відзнакою (спец. вчитель фізики та інформатики), був призером респ. олімпіади з фізики, учасником обласної з хімії, непогано розуміюся на математиці, біології, літературі, нормально - в мовах (українській, російській, німецькій, англійській)... навіщо платити більше? :)
а ще переконаний: знання не дають - їх беруть звідусіль (завдяки наполегливій праці) - з книжок, з інтернету, - чи займаючись практичною діяльністю...
А як же в подальшому? З пошуком роботи?
Хіба що двірниками й Ваші діти будуть, як ніякого документа про освіту не матимуть...
я ж говорив про можливе "падіння" інституту школи (такого, як він є зараз) - і насамперед через брак вчительських кадрів... сотні моїх знайомих втекли зі школи, обрали інший фах - і почуваються набагато краще, ніж працюючи вчителями в школі... як на мене, краще працювати двірником за 2,5 тисячі гривень, ніж вчителем за 800 грн ;)
де ж це двірники такі гроші заробляють?
Nike_Велес
21.06.2007, 20:18
пляшки здають ;)
acid drinker
21.06.2007, 23:54
до універів без атестатів не беруть =(
мені іноді просто хочеться - знаєте, такий юнацький ідеалізм, коли просто з дітками подобається спілкуватися, бо сподіваєшся, шо зможеш їм шось цікаве сказати... а зарплата - то не головне. гарний спецаліст запросто може займатися репетиторством - навіть за тією ж програмою, яку готує для школи. і ніц страшного в тому нема.
Nike_Велес
22.06.2007, 10:42
дітки різні бувають... деякі (почаючи з восьмикласників) можуть і послати, не те що репетиторства запрагнуть... ;)
а атестат (добрі оцінки в ньому) можна зараз без проблем купити, були б гроші - знаю такі випадки... хоч мова йде не стільки про атестат, а про те, чи варто працювати вчителем, коли від твоїх оцінок мало що залежить... завдяки зовнішнім і "внутрівузівським" тестуванням робота шкільного вчителя нівелюється... не кажу вже про предмети, які не потрібні майбутньому абітурієнту для вступних іспитів - це може бути біологія, література чи математика... про яку дисципліну може йти мова на уроках, коли на них займаються невмотивованою, безглуздою діяльністю?... звідси і різні витівки старшокласників...
і ще - коли зарплати ставатиме рівно на оплату комунпослуг, транспорту, хліба й води, то цікаво, якої Ейсід заспівала би за рік-другий?.. :)
мені іноді просто хочеться - знаєте, такий юнацький ідеалізм, коли просто з дітками подобається спілкуватися, бо сподіваєшся, шо зможеш їм шось цікаве сказати... а зарплата - то не головне. гарний спецаліст запросто може займатися репетиторством - навіть за тією ж програмою, яку готує для школи. і ніц страшного в тому нема.
Мені подобається Ваш погляд на ці речі! І хоча я переконалася, що в школі працювати цікаво, але дуже важко, та все ж щей досі вважаю (як тоді, коли вступала до педуніверу), що вчитель - моє покликання. І якби не ті зміни в системі освіти, про які говорив Найк (та багато інших), мабуть я б і досі працювала в школі, але, коли бачиш, які знання зараз в пошані і скільки вони коштують, все натхнення кудись дівається. А зарплата дійсно не головне...
Авітенцій
22.06.2007, 12:59
Чудових викладачів навіть самі "отпетые" хулігани визнають і навчаються.
Чудових викладачів замало будь де.
Але залишати свого малого вдома, це обрізати його обізнаність з навколишнім світом
(спілкування з однокласниками, можливість самовпевнитись в своїх можливостях,
відстоювання власних інтересів за межами батьківських залежностей).
Школи й викладачі різні. Знайома, викладач англійської заробляє замало,
але любить свою роботу, що вже працює років з 5-6,
але підробляє перекладами, репетиторством, тощо.
А щоб впливати на шкільне життя свого малого, приймати участь в батьківських зборах,
діях і придумувати(пропонувати) різноманітні заходи:
походи, виставки, концерти, театри, тощо.
-- Наверное, Вы ничего-ничего не знаете, а стремитесь к тому, чтобы знать все. Я встречалось с такими -- всегда хотелось надавать им каких-нибудь детских книжек... или по морде. Мокрой сетью. Книжек у меня при себе нет, а вот... Хотите по морде? Правда, сеть уже высохла -- так что вряд ли будет убедительно.
-- Зачем это -- по морде? -- решил сначала все-таки спросить Петропавел.
-- Самый лучший способ объяснения. Интересно, что потом уже человек все понимает сам. И никогда больше не требует
объяснений -- ни по какому поводу!.. И не думает, будто словами
можно что-нибудь объяснить. У Вас были УЧИТЕЛЯ? -- неожиданно спросило Белое Безмозглое.
-- Конечно, -- смешался Петропавел. -- Были и... и есть. Как у всех.
-- Да-да... -- рассеянно подхватило Белое Безмозглое. -- Терпеть не могу учителей. Они всегда прикидываются, будто что-то объясняют, а на самом деле ничегошеньки не объясняют.
-- Ну, не скажите! -- вступился Петропавел за всех учителей сразу.
-- А вот скажу! -- воскликнуло Белое Безмозглое. -- Я еще и не такое скажу!.. Для меня достаточно того, что при объяснении они пользуются словами: одно это гарантирует им полный провал.
-- Чем же, по-Вашему, надо пользоваться при объяснении?
Белое Безмозглое, не задумываясь, ответило:
-- Мокрой сетью. Исключительно эффективно.:D
(Е.Клюев, "Между двух стульев").
Авітенцій
23.06.2007, 20:12
Нагадує вислів:
"Навчають тільки ті, хто нічого не вміє."
...
Знати - одне,
Навчати - інше.
А пригадуєте, як Тарас Бульба своїм синам сказав, коли вони з навчання повернулись: "А тепер забудьте усе, чого вас там навчали" (Приблизно так, не маю оригіналу, щоб цитувати...)
AnastasiUA
24.06.2007, 14:44
Вчителем зараз можливо бути лише, якщо у тебе э якісь побічні заняття (репетиторство чи як) або ж хтось, чия заробітна плата не буде прирікати вашу родину на голод...
До речі, щодо двірників, їм зараз ще бульшу платню роблять, а вчителям - зась... Проекти, обіцянки... Як можна виховати гідних людей - народ - країну, якщо не буде нормальних вчителів, які здатні закласти фундамент душі... А нормальних вчителів не буде... Мало хто захоче покласти своє життя на жертовник... Та й мало кому це зараз потрібно...
Авітенцій
25.06.2007, 19:44
Як не парадоксально,
але педагогічні вузи битком набиті майбутніми викладачами.
І то мало кого хвилює, що більшість піде в "Магазини".
В нашій країні "престижно" мати вищу освіту. І чим неординарніше - тим краще. У Львові "міжнародні відносини" - це хіт вже понад 8 років. Але по тому мало хто з них може влаштуватись на роботу по спеціальності. Та й взагалі в нас половина людей мають дипломи з одного фаху, а працюють деінде.
Робітничих професій невистачає...
Половина сантехніків, електриків і т.д. в минулому випускники політехніки і свого нового фаху навчились не в стінах вузу...
То ж для чого батьки роками працюють в італіях і греціях, якщо та освіта в майбутньому не пригодиться?
А багато з безробітних випускників їдуть за кордон на ті ж робітничі професії (якщо хлопці), або як опер чи кельнерки (якщо дівчата)... А в Україні вони позакінчували богзна-що. Знаю одну, що має диплом менеджера в медичному вузі. Ну не брєд! То вона лікар чи менеджер?
Мабуть вона менеджер, який в буть-яку мить може надати медичну допомогу!:) А ситуація з вчителями дійсно складна. Кругом говорять, що в педагогічній сфері страшенна недостача кадрів і в той же час направлень для випусників педагогічних вузів не дають, навіть в забиті сільські школи. Моя мама (вчитель укр. мови) говорить, що вчителі у всі часи були бідні і обідрані і що ситуація наврядчи колись зміниться, така вже доля!
А ситуація з вчителями дійсно складна. Кругом говорять, що в педагогічній сфері страшенна недостача кадрів і в той же час направлень для випусників педагогічних вузів не дають, навіть в забиті сільські школи!
Скільки не вчилась в універі у Львові, все висіло на стенді оголошення, що в якесь село потрібно вчителя німецької мови... І так воно п"ять років провисіло, час від часу оновлюючи папір. Може, і тепер висить ще...
Авітенцій
26.06.2007, 13:46
То нехай не говорять, що роботи немає!
Бачите робота є. :rolleyes:
Дуже престижно мати вищу освіту, але:
- Це єдиний повід направляти свого малого до Інституту?
Як би там не було,
мислить людина трохи інакше
(все ж чогось про світ, про фах,
про людей знає більше)
з чесним дипломом.
В утопічних уривках з "Конец детства" Артура Кларка припускається,
що найцікавіше й дорогим являється навчання,
як продукт розвитку і насолоди.
Так як багато людей ще не звикли навчатись самостійно,
то інститут надає можливість і привід.
А якщо людина впевнена,
що повинна тільки й працювати та їсти на морському побережжі,
інколи виховувати малят - тоді,
можливо, не для всіх буде важливе теоретичне навчання.
Я просто зі свого досвіду скзала про те, що направлень студентам не дають, тому що, коли рік назад закінчувала універ, отримала величезну дулю. А ще мене просили, щоб я якнайшвидше знайшла роботу (байдуже яку), бо, бачте, у них будуть проблеми - вчилась за державний кошт, а держава забезпечити роботою не може. І, до речі, на тому етапі я б з задоволенням пішла працювати в школу або в садочок дитячий, чи в дитячий будинок, всеодно куди, бо мені це подобається...
Я просто зі свого досвіду сказала про те, що направлень студентам не дають, тому що, коли рік назад закінчувала універ, отримала величезну дулю. А ще мене просили, щоб я якнайшвидше знайшла роботу (байдуже яку), бо, бачте, у них будуть проблеми - вчилась за державний кошт, а держава забезпечити роботою не може.
А мені ніхто нічого не казав, щоб на роботу влаштовувалась.
Чула лише від одногрупниць, що мали з універом проблему за довідку про вільне скерування, коли знайшли роботу. Бо універ хотів так зробити, ніби вони на ту роботу від університету скеровані були.... :)
В нас усе ще на залишках комунізму...
А в мене теж була історія. Я їхала на навчання за кордон. Сама знайшла все від універу до гуртожитка, а в заяві мала написати: "Прошу скерувати мене на навчання за кордон".
Брєд сивої кобили...
AnastasiUA
26.06.2007, 20:00
Як не парадоксально,
але педагогічні вузи битком набиті майбутніми викладачами.
І то мало кого хвилює, що більшість піде в "Магазини".
але ж сама "якість" вчителів ,що звідти виходять...
Переважна більшість дітям може лише нашкодити...
Зрозуміло, що у першу чергу це вина не отих "майбутніх вчителів"... Справа в тому, що конкурси у педагогічних набагато менші, ніж в багатьох інших вишах + переважна білшість розумних дітей іде не в педи (з них ідуть фактчно лише ті, які душею відчувають, що вони - природжені вчителі.. І то не всі...), а в інші виші на "престижні спеціальності"... А все чому? Тому що сереедньостатистичному вчителю сьогодні справді важко забезпечити родину...
Риба пахне з голови...:mad:
Cleric_Preston
25.07.2007, 14:09
Ну от я дипломований вчитель початкових класів та іноземної мови. І скажу, що для мене учителювання - жах! По-перше, працюєш з малими дітьми, які вважають, що тобі можна сісти на голову. По-друге, з їхніми батьками, які думають, ніби ти маєш особливу увагу приділяти саме тій дитині, на яку покажуть, а потім ще й назюськують малих проти тебе і кажуть: вчителя не слухай, бо авторитет для тебе - я. До того ж деякі батьки узагалі не хочуть розуміти елементарно того, що зі своєю дитиною треба працювати і усе йде з дому. В класі у мене був туговухий хлопчик. Та у цьому не було проблеми... Справа в тому, що він пішов у школу роком пізніше, але й то для нього занадто рано, бо у нього затримка розвитку. Він нічого не хотів робити, залазив під парту і там співав. Але моя реакція - одне, коли у матері його зовсім інша. Коли вона відповідає на всі мої слова "він ще маленький і хоче гратися", то що каже удома? Нічого. Значить, удома він робить що хоче, не отримуючи зауважень, а чому у школі тоді не можна?
Коротше, з усіма треба проводити "виховні бесіди", вчити не лише дітей, а й батьків (до того ж, батьків часто неуспішно). І це все - за 600 грн у кращому разі. При цьому ти матеріально відповідальний за клас, карно відповідальний за всіх дітей протягом робочого дня, ведеш журнал, удома перевіряєш зошити і пишеш щоденно конспекти 5 - 6 уроків.
Навіщо тоді ви обрали таку професію?
Cleric_Preston
28.07.2007, 00:46
У теорії все було значно краще. А коли дійшло до практики, то кидати навчання було надто пізно. Але зараз я опановую іншу спеціальність.
LanceloT
30.07.2007, 21:11
Вчителем зараз стати - сімю кинути в проголодь!
Cleric_Preston
31.07.2007, 13:28
О, це точно. Професія вчителя зараз стала більш годящою для хобі. :(
А я думаю, що для жінки це прекрасна професія, особливо, якщо чоловік вміє утримати родину!От моя мати працює вчителем вже понад 25 років і, до речі, сама виховала двох дітей. Було дійсно дуже важко, але якось вижили!
Cleric_Preston
31.07.2007, 14:57
А скажіть, легко жінці, коли вона живе на вчительську зарплатню, бо чоловік помер або ж кинув її з дитиною? Нащо "якось виживати", коли можна жити нормально?
Я згодна, але коли в людини на руках діти і професія вчителя, мабуть не так просто щось змінити! Особисто мені важко про це судити. Я принципово і абсолютно вільна людина - ніяких забовязань ні перед ким не маю, представлена сама собі, тож живу в своє задоволення, я також опановую іншу професію, тому що не бажаю працювати за гроші, хоч і вважаю вчителювання своїм покликанням.
Nike_Велес
02.08.2007, 18:01
АА в мене теж була історія. Я їхала на навчання за кордон. Сама знайшла все від універу до гуртожитка, а в заяві мала написати: "Прошу скерувати мене на навчання за кордон".
Брєд сивої кобили...
Отакі освітою керують науковці (насамперед це закид у ваш город, пані Гізо)... знайомий директор інституту каже, що в міністерстві хабарник на хабарнику сидить, ще й хабарником поганяє... аналогічно всюди в керівництві... такі реалії... від того, що твориться в освіті, блювати хочеться... а все через рабську психологію, через відсутність бунту...
Рівень кваліфікації шкільних вчителів не може бути задовільним, хоч стріляй, і навіть не в тому справа, що ніхто не хоче працювати за малі гроші. Те, що твориться у педагогічних вузах - ***!.. Для прикладу згадаю Полтавський пед. Через кілька тижнів після початку навчання нас, першокурсників, запросили у педагогічний клуб "Росток". Аргументація була така: по-перше, вам просто цікаво там буде, по-друге, у студентській навчальній програмі надто мало педагогічної практики, та й розпочинається вона пізно, а в "Ростку" ви матимете можливість попрацювати з "живими дітьми", що значно полегшить вам подальше життя. Багато ентузіастів пішли, і я теж. Реакція багатьох викладачів мене просто вжахнула: вони всіляко тиснули на студентів, щоб ті не ходили до педклубу!!! ... ... ... викладач алгебри мотивував тим, що проведення різних заходів зі школярами заважає нам вивчати алгебру, викладач матаналізу кричав, що в нас не лишається часу на матаналіз... (Навіть якби цей ідіотизм був правдою, все одно виникає запитання: а що важливіше майбутньому вчителю - знання теореми Вейєрштрасса, котру в школі ніхто не згадує, чи вміння керувати дитячим колективом?) Тих студентів, хто не ходив нікуди, окрім гастроному, не чіпав ніхто - ні викладачів, ні декана не колихало, що вони в цей час п'ють горілку й обригують гуртожиток, головне, щоб на педклуб не відволікалися. Результат сумний: через пару місяців з потоку лишилися одиниці (з мого факультету - я сам), а через рік "Росток" взагалі завернувся. Проіснувавши, здається, 10 років.
Не хотів розкривати деякі карти, але може, справді комусь це важливо.
Тому, кілька зауважень від вчителя гуманітарних дісциплін з невеликим (10 років) стажем у різних навчальних закладах, в тому числі для іноземних дітей, які навчаються в Україні.
Все залежить від того, ЯКИМ вчителем бути, і ДЕ.
Якщо справжнім, (так щоб "любити і бути любимим") то доведеться прямо чи непрямо порушувати середньовічні "методи роботи" наскрізь струхлявілої та іржавої "системи освіти", шкільної програми тощо. До речі, краще це робити прямо і демонстративно. Артистично і стильно. Тоді це не порушування, а авторський стиль роботи.
Спершу усвідомити те, що уся вітчизняна (а здебільшого і, скажімо, американська) середня освіта базується на суцільній абстракції. Корінь її - це оцінювання, і оцінка як "результат".
Так от, цей результат - його в природі не існуює. Привчаючи до "реальності" оцінки дітей, школа робить велике... як би сказати, "щеплення кривди", яке психологічно укорінюється набагато глибше, ніж потрібно. Бо за роботу отримують реальні гроші або задоволення, а за іспит - цифру. Так, задоволення від цифри можна отримати, але воно залишає по собі порожнечу, бо є лише ілюзія радості.
Школі "в облом" паритись і працювати над іншими методами заохочення - більш реальними, ніж абстрактна оцінка - бо це треба думати, а до того ж командно, розробляти нові плани практично з нуля, а найголовніше - це ж йти всупереч шкільній програмі, а це ж - нашо воно треба!
Якщо вгледітися, навчальний процес у середній (молодшу я не чіпаю, це окрема розмова) школі нагадує таку собі лабораторію Павлова. Молоді люди сидять у клітці (клас), де зовсім чужа їм людина втовкмачує їм про, скажімо, математику. Потім лунає дзвоник (Павлов) і молодих переганяють до іншої клітинки, де інша, теж чужа, людина теревенітиме про, скажімо, літературу. При цьому будь яка згадка про математику буде вже вважатися за помилку! Відчуваєте, хлопці та дівчата?
Цікаве спостереження вчителя (заслуженого) з Нью-Йорку, Джеймса Ґатто.
Він каже, що "в школі повно чудових, творчіх, чуйних та люблячих людей, але вони знерушені психопатичною суттю навчального закладу, де все підпорядковано абстракції, накладеній на залізну решітку розкладів та планів. Все це перетворює навчання на нелюдський конвейер, в якому мало місця для справжної радості пізнання."
Колись були шефські підприємства, які займалися підшефними школами. Це була маленька парость справжнього шляху розвитку школи. Насправді, кожна школа має існувати під одним, а краще кількома шефськими підприємствами, де діти, навчаючись, могли б брати посильну участь у реальній справі, і бачити реальні результати свого навчання.
Це лише короткий обрис такої моделі школи, але можна сказати точно: тоді не треба було б дипломів та атестатів, бо якість навчання вимірювалася б більш природними одиницями.
Хотілося б у сучасну школу замість пруської "машини розкладів" узяти більш раннішню, але набагато більш цікаву модель "майстер та ученик". Але зараз, мені здається, це нікого не цікавить. Глобалізмові, як і колись Прусії (яка в особі Вільгельма Фіхте вигадала примусову середню школу після поразки від Напольйона) потрібні, мабуть, нового кштибу слухняні машинки, які вже набагато більш просунуті ментально, але все одно виконуватимуть замовлення "великого дядьки".
Нажаль, цікава педагогічна думка і дія зустрічається в Україні поодиноко, здебільшого посеред психопатичного загалу, серед якого ця поодинока думка нічого не вдіє. Я знаю в Києві єдину школу, де адміністрація складається з творчіх та духовно живих людей, які цікавляться усім, що є гарного і цікавого в світі. Шкодую, що не довелося там попрацювати.
Є цікаві заклади в Росії. Є в Голандії, взагалі в Європі.
Я не знаю, чи є справді якесь діло державі до усього цього. Але, принаймні, хоч деяким школам підлогу ремонтують, вже спасибі. Вимагати від звичайнісіньких сімпсонів, якими напхано урядові інстанції, якогось польоту думки - це марна, мені здається, справа.
Втім, Майя казали, що люди незабаром мають перейти на зовсім інший щабель існування, втративши при цьому частину свого щільного фізичного тіла. То може, тоді?
GLAMGIRL
06.11.2007, 12:36
привіт! зацікавив ваш форум! я сама в цьому році закінчила магістратуру педагогічного ВНЗ. зараз працюю викладачем у рідному університеті. Хочу попросити про допомогу! може хтось цікавиться такими речами... на яких сайтах можна знайти корисну літературу для роботи з молодшими школярами. (потрібен матеріал для написання диссертації). дякую за допомогу заздалегіть!
acid drinker
06.11.2007, 13:14
спробуйте тут:
http://ostriv.in.ua/
Nike_Велес
06.11.2007, 13:16
"Це лише короткий обрис такої моделі школи, але можна сказати точно: тоді не треба було б дипломів та атестатів, бо якість навчання вимірювалася б більш природними одиницями."
стовідсотково з Вами, пане Олексусе, згоден... коли дітей вчать працювати за "фантики", то з часом вони усвідомлюють обман і зневажають вчителя... таке "навчання" їм ні до чого... потрібне щось вагоміше за "дурні оцінки"... але для цього потрібно ламати систему... і починати треба із незалежних тестів... але тести мають сенс, коли... точніше, їх потрібно проводити так, щоб на роботу приймали за оцінками цих тестів... :)
для шефства (до певної міри) є місце в ПТУ, ВПУ, ЦПТО, технікумах, ліцеях, коледжах, які мають певне професійне спрямування... там же учні можуть трохи і "калимити" (працював у цих закладах, знаю)... тому я радив би учням після 9-го класу обов'язково іти здобувати професійну освіту....
Погоджуюсь, ламати треба нашу систему освіти! На державному рівні це треба робити науковцям та посадовцям з Міносу (туди б людей, які знають суть у вчителюванні)
А от на локальному - все за вчителями. Тільки тут думати треба і послати усі стереотипи до бісової бабці.
На щастя, мене навчали і зараз вчать справді кваліфіковані вчителі (викладачі), тому є від кого переймати досвід.
Сучасним вчителям важко, сперечатись марно. Але ситуація сама по собі не зміниться. Робити щось треба.
Хоч мені до повноцінного вчителювання зосталось ще 2 роки, але практику роботи з різними класами (молодшими і старшими) вже мав. Скажу вам так - учні сідають на шию тільки тим вчителям, які це дозволяють. Те саме стосується претензій батьків і дирекції. Хоча стан шкільної системи бажає куди кращого.
В Україні є кілька шкіл, які практикують систему "Вальдорфської педагогіки" - найдосконалішої системи навчання, нмсд. Такий спосіб треба впроваджувати у стандартні загальноосвітні школи. Направду, куди кращі результати і навчання не обтяжує ні вчителів, ні учнів. Щоправда, від вчителів вимагається постійна робота над собою та високий інтелектуальний рівень. Деякі вчителі цього невитримують і вважають за краще нищити нервову систему "класичними" методами
зарплата зараз у шкільного вчителя (особливо у молодого спеціаліста) часто менша, ніж у двірника... а які ще можуть бути спонуки для того, аби піти працювати вчителем? я втік зі школи - і дотепер не каюсь... щиро бажаю такій корумпованій і бідній школі швидшого пипеця! (чому бідні? - бо дурні! чому корумповані? - бо з рабською психологією!)... своїх дітей вчитиму сам... або з деяких предметів найматиму репетиторів... а Ви як думаєте?
в мене глибоко педагогічна родина - 3 покоління до мене. Коли я спробувала вступити "туда же" - почула обурений хор - "тільки через наші трупи". Вони були праві.
Nike_Велес
07.11.2007, 16:17
в мене глибоко педагогічна родина - 3 покоління до мене. Коли я спробувала вступити "туда же" - почула обурений хор - "тільки через наші трупи". Вони були праві.
О, дякую за підтримку... а то деякі молоді-зелені тут гарячкують: "о, я пішла б у школу вчителькою..."
ні, якщо б у чоловіка була нормальна зарплата чи якась інша підтримка збоку, то ще можна миритися... і то тупість тієї системи заставить плюватися уже через рік...
а чоловікові - то взагалі принизливо у школі гибіти...
О, дякую за підтримку... а то деякі молоді-зелені тут гарячкують: "о, я пішла б у школу вчителькою..."
немає за що)), я просто дуже зблизька знаю що то таке, особливо - бутність сільським вчителем. Виключно невдячна праця. Гарячкувати з цього приводу можна перші рочків п"ять, коли думаєш, що за одну пару розумних очей на потоці варто розпинатися шість уроків підряд (у тому, звісно, випадку, коли ти викладаєш і викладаєшся, а не відбуваєш). Сама так думала.
ні, якщо б у чоловіка була нормальна зарплата чи якась інша підтримка збоку, то ще можна миритися... і то тупість тієї системи заставить плюватися уже через рік...
так. Почасти тому, що міністр освіти - колишній ПТУ-шник, почасти - тому що ставлення держави до вчителя просто викликає нецензурне обурення... А дітки - вони тут майже ні до чого, головне вміти з ними працювати.
а чоловікові - то взагалі принизливо у школі гибіти...
вибачте, я не хотіла цього писати, але Ви праві. Чоловік-вчитель - це... сумно, як мінімум... Приинаймі наразі
Чого зразу "гибіти"? Вчительська праця ніколи не заважатиме чоловікові (чи й жінці) працювати на себе. Хто хоче нормально жити, а не існувати, той житиме, попри єдину помітку у трудовій книжці.
Інша річ - чоловік вчителює і нічого більше, а потім ще й скиглить і триндить про важку долю. В такому разі з паном Велесом згоден.
Хоча торкаючись економічної сторони вчителювання, слід зауважити: гроші вам може приносити щось інше, а посада вчителя - типу як щоденний спосіб приємного проведення часу.
дуже складно віддаватися вчительскій праці "на всю катушку" - і мати її за хобі. Власне, як і всяку іншу. Навіть працюючи в чверть ставки потрібно писати плани, думати над нестандартним методом проведення уроків і.т.ін.
п.с. не всі директори, доречі, йдуть на зустріч тим хто хоче працювати на неповну ставку.
Nike_Велес
12.11.2007, 15:01
Дара, дуже дякую за розуміння! мій майже десятирічний досвід роботи в різних НЗ дає мені можливість робити певні висновки... та і Ви, як бачу, значну частину свого життя близько дотикались до "вчителювання"...
Чого зразу "гибіти"? Вчительська праця ніколи не заважатиме чоловікові (чи й жінці) працювати на себе. Хто хоче нормально жити, а не існувати, той житиме, попри єдину помітку у трудовій книжці.
Інша річ - чоловік вчителює і нічого більше, а потім ще й скиглить і триндить про важку долю. В такому разі з паном Велесом згоден.
Хоча торкаючись економічної сторони вчителювання, слід зауважити: гроші вам може приносити щось інше, а посада вчителя - типу як щоденний спосіб приємного проведення часу.
в світлі сказаного -
бугога!
Лучшим стриптизером Украины стал бывший школьный учитель
Корреспондент.net
12 Ноября 2007, 13:13
В Днепропетровске на днях прошел чемпионат по мужскому стриптизу. Победа вместе с $500, подарочным набором косметики, дипломом и званием лучшего стриптизера страны достались бывшему школьному учителю Страйку, - сообщает Сегодня
серед каментів:
Светка (аноним) | 12.11.2007, 14:00
я б такому учителю точно не отказала!!!! ;)
о, я над цим і думаю зараз... здається, я зі своєю інтровертністю далеко не просунуся... а ще коли дитина така ж - тут потрібна допомога психолога((((...
Треба комусь бути вчителем як нема кому. Кожен робить хто що вміє.
БУТИ!!!
............................
чи не бути...
RemiK Я дивлюся ви на менем полюєте. Звичайно що бути.
acid drinker
23.11.2008, 23:28
шмарку, ви ж не натякаєте на те, шо вам бути вчителем?
Можливо. Ви що думаєте, якщо я пишу з помилками тоді мені не бути вчителем. Деякі вчителі теж пишуть з помилками, наприклад фізкультури.
Anatoliy
26.11.2008, 18:35
аааа... то ви вчитимете дітей займатися фізкультурою? хм. у львові вже кілька дітей померло під час занять. сподіваюся, у вас вийде краще.
Я що садист, я би з ними карти грав. Нема що сподіватися сто відсотків краще.
Якщо у Львові мучать дітей то їх треба стриляти.
Це дуже цікава тема, але дуже тонка: тут суворо сіпати за якись мотузки - можна все зламать. Бути вчителем - це в першу чергу означає вчитись самому, постійно, на якомусь більш глибокому екзистенційному рівні, ніж люди, які не вчителюють.
Нажаль, зараз суспільство змусило само себе вимірювати надто багато речей суто за "шкалою відкату": скільки я за це отримаю матеріяльного комфорту.
Чомусь мені серцем відчувається, що природа не буде терпіти це надто довго: вона як мудрий Садівник обріже обмертвілі гілки дерева (суспільства), які не пропускають життєтворчі сили, але обтяжують дерево своєю присутністю.
Гадаю, що в певному майбутті (якщо люди не здолають вирватись з кризи самі, і Садивнік таки проведе свою роботу) людству доведеться багато чого відкривати та зачинати по новій, і шукати новий сенс вже опробуваних явищ: інститут освіти буде одним з цих оновлень. Я не кажу вже про інститут грошей, який, як бачите, починає валитися через людські зловживання порожнечею.
Природа не терпить порожнечі. А всі люди, - усвідомлюють вони це, чи ні - виконують волю Природи.
А з приводу доцільності сучасної класно-урочної системи в школі, і що вона робить із суспільством, раджу почитати дещо з книжок Джона Тейлора Гатто (http://www.johntaylorgatto.com/).
Загублена дитина
27.11.2008, 01:11
знаю менше вчителів від бога, ніж пальців на одній руці. але таким людям не можна бути ніким, крім вчителів. і якщо інститу школи "паде", мені цікаво і дивно, куди вони подінуться. бо ж існують. і потрібні.
а фізкультура - це капєц. але особисто я маю оіцнки за геніальну гру в шашкі.
Anatoliy
27.11.2008, 01:20
Я що садист, я би з ними карти грав. Нема що сподіватися сто відсотків краще.
дійсно :) привчати дітей до азартних ігор зі школи - саме те, що потрібно!!! :)
Загублена дитина
27.11.2008, 01:23
карти розвивають здіність прораховувати, між іншим.
Anatoliy
27.11.2008, 01:27
не сумніваюся :) а ще у дітвори розвивають бажання заробити гроші своїх друзів без будь-якої роботи :) а ще бійки трапляються за ті гроші, які програють :) як результат - друзі стають не зовсім друзями :) повірте, це трапляється дуууже часто )))
а фізкультура - це капєц. але особисто я маю оцінки за геніальну гру в шашкі.
А я колись в шахи перемагала. і в шашки теж. кльово було! але фіз. керівник у нас був хороший. фіз-ру я любила.
Я намагаюся нетрадиційно займатися з ученицями. Знаю, що поступово практикують ноосферну освіту. Я ще з нею не знайома, але чула багато позитивного.
Загублена дитина
27.11.2008, 01:36
хімія - єдиний предмет, який я можу поновити у пам"яті саме логічно.
решту - вигадую, маючи вихідний набір фраз, імен, власних і чужих суджень. вгадую.
шашкі кручє, ніж карти і шахмати. а нарди - зе бест.
Anatoliy
27.11.2008, 11:58
думаю, що найкращий спосіб навчитись "прораховувати" - в шахи грати. класна гра (колись умів навіть трохи грати :) ).
на фізкультуру в школі не ходив - ліньки було :) мені й без того тренувань вистачало :)
Знаю, що поступово практикують ноосферну освіту.
Цікаво, як це виглядає в освіті?
"Ноосфера" - це до речі слово, яке придумав академік Вернадський ще бозна коли. Під цим він начебто мав на увазі сукупну свідомість людства, "простір інформації\ідей", зв'язок з яким ми усі в тій чи інший мірі маємо.
Інтернет став, в принципі, втіленням ноосфери Вернадського, як такої.
2 oleksus: здається, Вернадський не вигадував сам термін. Він його взяв у іншого вченого, однак надав йому абсолютно революційне значення. Знайшов:
"Понятие «Ноосфера» было введено в начале XX в. Э. Леруа, который трактовал ее как «мыслящую» оболочку, формирующуюся человеческим сознанием."
до Oleksusa
http://www.raen-noos.narod.ru/index.htm
Це як раз академік Маслова приїздила до нас в Одесу з доповіддю про цю освіту.
Головне у вчителюванні не забувати, що ми не лише даємо знання, а виховуємо. Від цього ще більше відповідальності.
Ну, типу, почитав про ноосферу. Звучить цікаво, але щось дуже якось наворочено і вкрай неконкретно: якийсь академічний "ньюейдж".
Як на мене, то починати треба з реформи класно-урочної системи, яка збереглася у нас (і не тільки) майже в такому вигляді, в якому вона прийшла до більшості країн - вгадайте, коли і звідки?
Ні. не від Яна Каменського.
Відповідь: з Прусії, починаючи з 1804 року, коли після нищівної поразки в Йєнській битві (з Наполеоном), філософ Вільгельм Фіхте звернувся до нації, і сказав, що "виховувати та вчити дітей мусить держава, а не сім'я".
Потім років десять Гумбольт та Барон фон Штайн (дуже впливовий промисловик) пропонували дві різні моделі середньої та старшої освіти.
Гумбольт пропонував вільний вибір предметів, свободу, широкі погляди тощо. Фон Штайн - те, що маємо зараз.
Виграв фон Штайн, бо він тоді вже піклувався про глобалізацію та суспільство споживачів.
Так з'явилися навчальні плани, журнали, вчителі предметники, конвейер, уравніловка, контрольні, тести і всілякий нафталін для мізків.
А між тим, є альтернативні системи (http://www.socionics.ibc.com.ua/t/gul-101.html), дуже конкретні та прекрасно діючі. (Навіть не кажу про Вальдорф та Монтессорі.)
Загублена дитина
29.11.2008, 15:04
вальдорф і монтесоррі - це чудово. але вони ніколи нікому не зможуть дати спеціалізованої освіти. і шо з тим робити?
класно-урочну систему просто треба вдосконалити.
Додам й свої 5 коп. Закінчила пед. інститут, працюю викладачем в технікумі. Іноді просто хочеться вдатися до тілесних покарань, настільки студенти цього заслуговують. Але зазвичай все проходить без жертв. Викладання як процес подобається, гроші, звісно, кумедні.
А освіта конче потрібна: не для всіх і не усяка. Не можна тут висловлюватись радикально, мовляв, будь-що можна купити, всі викладачі – недоумки і т. д. Все залежить від кожної конкретної особи. Починаючи від батьків, їхнього виховання й власного ставлення до вчителів, яке автоматично переноситься в дитячі голови, закінчуючи й самими викладачами, рівнем їхнього невігластва та благородства.
Власну дитину важко та й непотрібно відокремлювати від освітніх закладів, а от навчити її мислити самостійно, навчити розмежовувати істину від брехні – варто.
Дуже мрію про роботу у внз, й прагнутиму до цього. Як буду далі, покаже доля.
вальдорф і монтесоррі - це чудово. але вони ніколи нікому не зможуть дати спеціалізованої освіти.
А це й не є їхня задача. Їхня задача - навчити людину добре орієнтуватися в життєвому полі, знаходити власні орієнтири.
Загублена дитина
29.11.2008, 18:44
олексусе, а де ж тоді взяти профільну освіту, профільні знання?
система їх викладання недосконала і її не заміниш вальдорфом.
Anatoliy
29.11.2008, 18:58
Іноді просто хочеться вдатися до тілесних покарань, настільки студенти цього заслуговують.
хоч воно й нереально, але сама думка про таку можливість неймовірно тішить та гріє :)
а де ж тоді взяти профільну освіту, профільні знання
профільна освіта - то тільки утопія. все одно на кожній роботі роботодавець ще раз зможе переконатися, що в університеті ніц не вчать (бо це так насправді і є). кожен викладач має придумати власну систему по можливості, яка би була зручною для нього та була відносно продуктивною в тому плані, що студентів треба вчити думати, а не зубрити цифри та факти, які без проблем за необхідності можна знайти в книжці чи енциклопедії.
олексусе, а де ж тоді взяти профільну освіту, профільні знання?
Ага, закінчили восьмий клас, і сидимо оце, гадаємо: "Ой, куди ж оце податися! А може хто прийде та дасть нам таки профільну освіту, га?"
А ніхто не прийде.
Навчання - це як їжа. Якщо не голодний - можна не вчитися. Найкраще засвоюється та смакує те знання, до якого зголоднів і вполював сам. Збочення сучасності полягає в тому, що людина часто навіть не знає, зголодніла вона чи ні. Просто є роками вдовбичений острах: "ой, не отримаю атестат - не вступлю до вузу. Не вступлю до вузу - не буде диплома. Не буде диплома - не зможу прожити."
Ви скажете "То це ж так і є!" - а я відповім вам: нічого подібного. Бо мати страх та комплекси - це одне, а стати професіоналом та знайти свій шлях в житті - це зовсім друге.
В ідеалі - самому треба йти і шукати, де ті люди, які щось вміють, та в яких можна чогось навчитись - бо відтак знаєш ціну того, що вчиш.
А для цього що потрібно? Правильно: добре почуватися з собою та іншими, мати поменше психологічних комплексів, добре орієнтуватися в новій інформації. Якраз саме те, чого школа не дає, бо не на це розрахована. Школу будували, щоб напхати щонайбільше фактів у щонайбільшу кількість голів. Можете зі мною посперечатися з цього приводу, будь ласка.
Натомість, якщо дитині дати гарний розвиток, навчити її самостійного мислення, то до профільної освіти у неї потім не виникає питань "де її взяти". Перевірено. Почитайте біографії видатних людей: більшість з них не мала повноцінної шкільної\вищої освіти. Натомість вони змалечку "окуналися" у світ, і привчалися до жадоби пізнання, а не примусу "навчання". Марк Твен, як один з таких людей, казав, що він "ніколи не дозволяв школі втручатися в свою освіту."
В середні віки була одна з найефективніших систем профільної освіти: майстер та ученик. Хочеш мати профіль? Іди, шукай майстра. Візьме навчатись - добре. Ні візьме - шукай іншого.
Універсальність освіти і навчального процесу - це штука дуже двозначна, і люди давно вже з цим перегнули палку, через що і маємо: замість справжнього навчання - спочатку конвейер, потім продаж папірців.
Тому, я певний, доведеться згодом (можливо, після певної суспільної кризи, а ще цілком ймовірно, що досить таки жорстокої) повертатися до старих, перевірених часом форм навчання, удосконалюючи їх.
Загублена дитина
29.11.2008, 20:46
мдя? тому поясніть мені, якій за два роки здавати ЗНО і обирати той самий ВУЗ, чому диплом економічного факультету шевченка цінується більше, ніж диплом того самого факультету могилянки чи КНЕУ ім. Гетьмана? га? і це не моя претензія до вас, це те, з чим я зараз безпосередньо зіштовхуюся.
до того ж, як це не смішно, але дорослим людям на роботі платять більше, якщо вони працюють за СПЕЦІАЛЬНІСТЮ відповідно до отриманої освіти.
Nice Gothic Girl
29.11.2008, 21:46
до того ж, як це не смішно, але дорослим людям на роботі платять більше, якщо вони працюють за СПЕЦІАЛЬНІСТЮ відповідно до отриманої освіти.
отнюдь.главное чтоб корочка была.а платят за способности,а не за то,что ты универ закончил.
чому диплом економічного факультету шевченка цінується більше, ніж диплом того самого факультету могилянки чи КНЕУ ім. Гетьмана?
Бо так добазарились вусаті вуйка, які сидять-гріються собі тихесенько під коридорними ковдрами, та дуже полюбляють ваші грошики.
А спробуйте показати будь-який диплом українського (чи взагалі пост-радянського) вуза десь в Італії, чи Канаді, чи Німеччині, і влаштуватися за вказаною на ньому спеціяльністю. Дуля із маком. Українські корочки ніде не катять, бо всім нараз добреі відомо, що освіта тут ніяка, хоч би які собі завгодно рівні акредитації не купляли.
Я працював два роки в універсітеті Шевченка, теж спочатку сподівався, що хоч там викладачі творчо співпрацюють разом, роблять щось цікаве. А виявилось... Пам'ятаю, як студенти-хіміки вивчали англійську мову, сидячи над брошурками в авдиторії. Бе-ме... Потім бігли по своїх лабораторіях, і там вже кипіла робота. Тоді я почав приходити до них в лабораторії, і займатися англійською прямо під час хімії: це було звісно, складніше, але в цьому і було для них опанування активної мови, в робочій обстановці, "по-гарячому". Я просто знаю, що мову треба вчити або так, або ніяк.
А кафедральне начальство здивовано здіймало брові на лоба, і питало: "А навіщо ви це? Хіба не достатньо зайнять за розкладом?"
Короче, совок, та ще й гнилий, тількі палітуркою зверху присипаний, шоб типу суперцивільно. Як торгували корочками, так і торгують.
І що ви думаєте, башковиті студенти там сидять-чекають, поки їм хтось щось принесе? Дзуськи! Вони самі риють землю, і вже з третього курсу працюють на себе і задля себе, в тому числі з іноземними компаніями. Тільки гаврики, яким татко з мамкою місце купили, сидять та диплому чекають.
вчора пролунала така фраза: так навчання- це і є суцільні зауваження. тобто ми, педагоги, мусимо тільки й казати, що зауваження.
отакої...
Чудових викладачів навіть самі "отпетые" хулігани визнають і навчаються.
Чудових викладачів замало будь де.
Але залишати свого малого вдома, це обрізати його обізнаність з навколишнім світом
(спілкування з однокласниками, можливість самовпевнитись в своїх можливостях,
відстоювання власних інтересів за межами батьківських залежностей).
Школи й викладачі різні. Знайома, викладач англійської заробляє замало,
але любить свою роботу, що вже працює років з 5-6,
але підробляє перекладами, репетиторством, тощо.
А щоб впливати на шкільне життя свого малого, приймати участь в батьківських зборах,
діях і придумувати(пропонувати) різноманітні заходи:
походи, виставки, концерти, театри, тощо.
Nice Gothic Girl
01.01.2009, 15:00
и?что это за пост?
Це я хотіла використати цитату для повідомлення, але не вийшло. "Школи й викладачі різні.Знайома заробляє мало, але любить свою роботу.... але підробляє..." Просто недавно у однім учительськім журналі вичитала цікаву думку: чому вчитель має ще десь підробляти; не йде ж після роботи банківський працівник продавати на вулицю пироги, аби заробити грошей. Навіщо тоді взагалі називати вчителювання в школі роботою, коли там не заробляєш. І після школи мусиш "заробляти". Таке позитивне відношення до проблеми може мати той, хто сам не підробляв подібним чином. Не можна залишати такої думки без відповіді. Доросла людина ходитиме "на роботу до школи, бо їй подобається" - без гідної платні. А тоді їй, певно, ще "більше подбається" заробляти репетиторством?! Дякую, що помітили пост.
Diva Dii
02.01.2009, 11:35
Щодо підробляння.
В мене вийшло навпаки. Це було десь у 93 чи 94 році. Працювала головним бібліографом в обласній науковій бібліотеці (а зарплати у бібліотекарів - навіть і до вчительських не дотягують). І почали дуже затримувати зарплату. По 3-4 місяці. А тут мене запрошують у рідне училище культури викладати дівчатам - майбутнім бібліотекаркам "інформаційно-пошукові системи". - Зраділа: "О, хоч підроблю трошки!"
Ну ось і підробляла - викладачем (дали часи, за сумісництвом). Тільки за рахунок цього і протрималися.
Враження: це _не моє_. Я і так танцюю перед дівчатками (а вони ж нібито усі читати люблять...), і ось такі їм бібліографічні посібники з роботи ношу, щоб хоч побачили, у руках потримали (адже в училищі весь фонд комплектувався не пізніше 80 року)... І ось такі цікавинки вигадую, щоб хоч якось "розбудити"... - ні, не йде ніяк.
У кожній з чотирьох груп по 25 людей вчиться 2 дівчинки. Всі інші - просто сидять і "висиджують" диплом. Бо безплатно, бо...
А я так не можу! Я повинна бачити, відчувати "віддачу" від своєї роботи. Бо я сили, енергію вкладаю, а толку нема...
Ну, то коли наприкінці навчального року мене стали кликати на повну ставку, то я просто відмовилася. Мені такого "досвіду" вистачило.
Тож надалі стала підробляти іншими методами. :)
А тепер уявіть собі, як у школі вчити дітей, коли навіть серед майбутніх бібліотекарів вчиться тільки два! Є таке, що у 10 класі кілька дітей не вміють писати. Власне, пишуть, але тих слів без "практики" й не прочитаєш. Як тих дітей вчити стилістичних засобів фонетики, коли їх не можна навчити , що таке фонетика і т.д. А ти мусиш тридцятьом це викласти, бо ж програма. І так з року в рік. Якщо вчиться дві-три дитини. А іншим потрібно чимось зайнятися. Якщо у 5 класі ще можна зайняти їх списуванням текстів, то в 10...
Я знаю, що вчителі мене зрозуміють.
Є дійсно класи , в яких діти вчаться, але не в загальноосвітній школі.
Я рада, що ввели тести. Хоча...
Кожна дитина в чомусь має талант.
Але ж ми про вчительську роботу.
Я коли б знала, що це за сізіфів труд, нехай би хто інший брався.
А тепер втрапила, як у павутину, тріпаюся, а видертися не здужаю.
Вибачте за пхиньки...
Diva Dii
04.01.2009, 11:38
Так я це в принципі, розумію... І дуже співчуваю вчителям, яких "дістають" сучасні учні.
Тим не менше, є люди, для яких підходить подібна робота.
Завжди згадую свою викладачку в училищі. Вона до нас прийшла молоденька - років 25. "Заводна": "Дівчатка, давайте ось те! Дівчатка, давайте ось це..." Усілякі заходи організовувала...
І знаєте що? Вона і досі там, в училищі культури, працює. І досі ось так бігає: "Дівчатка, давайте те...".
В неї енергії - дуже багато. Хоча вона вже може йти на пенсію.
Вона - на своєму місці. І вона щаслива!
Я десь на форумі зустрічала гнівний закид: таким вчителям немає місця в школі (які не щасливі).
Знаєте, я теж перші роки (та й, за словами колег та враженням учнів - ще й досі) була енергійною та запальною, ініціативною та творчою. Та й досі вважають, що я в роботі - щаслива. Вчитель року - це завжди я (беру участь і перемагаю в певнім рівні).
Чесно скажу, ось, відпочивши тиждень на канікулах, я маю розмови , що лиш про учнів. Але я розумію, що з погляду нормальної людини - це ненормально.
Мій чоловік каже: колеги мені співчувають, коли я кажу, що моя дружина - вчителька.
А як це все відображається на дитині...
Коли відпочину кілька днів від школи, з жахом переосмислюю свою "висмоктаність, байдужість" у відношенні до сімї.
Даруєш свій час чужим дітям, крадучи маму у власної дитини.
І таких ньюансів безліч.
А ще мене вражає такий подекуди наслідок: вчительки часто на старість залишаються зовсім знехтувані власними дітьми, про чужих і мовчу. Якось ми збирали кошти на операцію вчительці -пенсіонерці, у якої було троє дітей, але вона доживала в будинку пристарілих. Вона померла, і на похороні виступаючий сказав: виховувала дітей... а власних не виховала. Той випадок - страшний приклад "відданості школі".
Чомусь хочеться сказати про таке. Вибачте, я, певно, драматизую. Але ж то є й така реальність також.
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2009, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008