А як вам це?

[Катрін]

Сіде волося і облича в зморшках,
А руки чорні, як земля!
Вона для мене ,наче образ України
розумна,гарна ,вольова.
У пам*яті зосталось ще з дитинства,
цвіт мальв,барвінків і її квітучій сад!
Бабуся любить кожну квітку
А я люблю її...
Вона така одна!
Одна як наша Україна,блакитне небо,сонце золоте.
Шануймо нашу Батьківщину!
І блиських до душі людей!

[Пухнаста хмаринка]

Не варто вірші писати гаслами. Хай навіть дуже шляхетними та правильними. Шанувати Батьківщину та любити бабусю - це прекрасно. Але треба знайти для цих почуттів свої власні слова.

[Наталка]

І помилок багатенько!

[untitled]

облича

[Наталка]

Він Вас пожалів, помилок значно більше!

[untitled]

слово просто кльове получилось:)

[Наталка]

Волося і блиських - теж прикольно! :)

[Cleric_Preston]

"А як вам це?"
Ніяк. Наче дитина щось неоковирно нашкрябала - ні відчуття ритму, ні рими. Помилок, наче тарганів у наркомана на кухні. Проте, попри все, епітети гарні.

[RockerША]

Бабуся любить кожну квітку
А я люблю її...
Вона така одна!

Бабусі завжди одні й неповторні - у кожного їх має бути рівно дві, але, з часом, їх стає менше...

[Пухнаста хмаринка]

Бабусі завжди одні й неповторні - у кожного їх має бути рівно дві, але, з часом, їх стає менше...

В мене було чотири, та зараз справді менше стало...

[untitled]

В мене було чотири, та зараз справді менше стало...

можливо це Ви з двома дідусями переплутали.....:))))))
як так?

[Пухнаста хмаринка]

можливо це Ви з двома дідусями переплутали.....:))))))
як так?

Дві нерідні. Та я їх все одно вважаю бабусями. Бачте, у мачух та вітчимів також трапляються батьки. І іноді вони люблять своїх нерідних онуків.