Французи

[Prophet]

Як на мене, виключно непересічна нація в світовій літературі.

Якщо гарно подумати, виходить, що ледь не більшість моїх улюбленців - французькі письменники. Поети особливо.

[Mcmortygreen]

мабуть, в мене більшість буде за німецькомовними (німці, австрійці) письменниками :))
Хоч багато книг та письменників ще для себе не відкрив.. :((

[oddysseus]

Як на мене, виключно непересічна нація в світовій літературі.

Якщо гарно подумати, виходить, що ледь не більшість моїх улюбленців - французькі письменники. Поети особливо.

А хто саме ці твої улюбленці? Назвеш, - можливо, ми змогли б поговорити конкретніше. А так, що спадає на думку із французької літератури... Камю. "Чума" й "Сторонній", як на мене, - шедевральні речі. До Сартра я,мабуть, ще не доріс. Щоправда, читав лише "Нудоту" (ох, нудота - вона і є нудота! :( ) й "Слова" (ні те, ні те не дочитав). Хто ще? Пруст... Геніальний депресант. Я особисто перебуваючи "В пошуках втраченого часу", ;) знайшов "На Сваннову сторону". Класна річ. З поетів... Бодлер, Рембо, Верлен. Вони значною мірою змінили уявлення про літературу й визначили напрям її розвитку (згоден прийняти закид, що пишу якимись дубовими фразами, але не тексти ж зараз розбирати).

Однаково когось забуду. Ось ще згадав, що був у літературі Рабле... великий Рабле!

[Mcmortygreen]

О, Камю! ("Чума" й "Сторонній") :))
не враховуючи шкільну програму,
Л.Ф. Селін - "Подорож на край ночі"
А з сучасних читав Бегбеде і Уельбека.

[Prophet]

oddysseus , ти майже всіх і перелічив :)
Особливо люблю Бодлера, Рембо, Віана (!), Аполлінера. І Сартра ;) Камю ніяк не осилю.

[дзвінка]

З сучасних письменників, як на мене, цікавими є Поль Констан, Венсан Равалек, Марі Кардиналь. Хоча для мене Ф. Бегбеде - the best.

[Isidora]

А от мені, якщо брати до уваги прозу, зовсім не подобається стиль написання французьких письменників. Виняток - це хіба що Антуан де Сент-Екзюпері.

[Masoret]

А що ви думаэте про Француазу Саган?
Менi здаэться що вона яскрава зiрка СВIТОВОI лiтератури, а не лише французьськоi

[Isidora]

У Француази Саган, точніше у Француази Куарез (як на мене, її справжнє ім`я краще ніж псевдонім) я читала лише "Ангела-охоронця". Мені найбільше сподобався епізод, в якому головна героїня читала вірш Лорки, присвячений Вітмену ( це один із моїх улюблених). Загальна атмосфера цього твору цілком у стилі французьких письменників, а мені така не дуже до вподоби.

[Aureliano]

А что вы думаете о Мишеле Уэльбеке?

[Isidora]

Нічого позетивного.

Я ж кажу, що мені не подобається стиль написання французьких письменників. Проте я згодна, що в літературі цієї країни є справді високоякісні твори світового рівня і це добре, що є люди, котрі їх читають та люблять, але я просто не з їхнього числа.

[дзвінка]

А что вы думаете о Мишеле Уэльбеке?
Досить цікавий письменник, і як прозаїк, і як поет. Він колись мало не отримав Гонкурівську премію, але не вистачило кількох голосів. Французи люблять його за цинізм та дещо саркастичний погляд на світ. Хоча, коли його твори щойно виходять друком, то критика захлинається від обурення, але читачі сприймають на ура

[oddysseus]

А що ви думаэте про Француазу Саган?
Менi здаэться що вона яскрава зiрка СВIТОВОI лiтератури, а не лише французьськоi
Зірка - це якесь трохи попсове визначення. Але суті не змінює: проза пані Франсуази варта того, щоб її читали по всьому світу. Надзвичайно сподобалось

[Amaranta]

Як на мене, виключно непересічна нація в світовій літературі.

Якщо гарно подумати, виходить, що ледь не більшість моїх улюбленців - французькі письменники. Поети особливо.

Абсолютно згодна:
Оноре де Бальзак
Дюма
Антуан де Сент-Екзюпері
Франсуа Рабле
Франсуа Війон
Шарль Бодлер
Мольєр
Франсуа Моріак
Альбер Камю
Гійом Аполінер...
Список можна продовжити до безкінечності. Якщо розподілити всіх письменників, твори яких я читала і які мені сподобалися, по національності, то найбільше серед них буде французів. Навіть, якщо взяти шкільну програму, то значна частина авторів, що вивчаються, - французи.

[Cured]

Як на мене, виключно непересічна нація в світовій літературі. І не тільки у літературі, але й у науці :) Достатньо згадати хоча б Мішеля Фуко, Гельвеція, Ю. Крістеву тощо

[EvgenyS]

а я виріс на Жюль Верні.

[Cured]

а я виріс на Жюль Верні.
А я на екранізаціях його ж творів! :)

[Pusik]

А, по-моєму, кожна нація має своїх великих і не тільки французька. Не хочу видатись некоректною, але можна вирости на Екзюпері чи Рембо і не знати (не читати) своїх! І так і захоплюватись французькими. Мовляв, у них є, як добре. А в нас що, нема? Чи недостатньо вартісні, щоб на них вирости?! Недостатньо цікаві?
Те, що нам підсовують в школі чи універі і в такому ракурсі, як комусь треба, навряд чи може когось захопити своєю власною літературою. От виходить, що ростемо на французьких, німецьких. А коли рости на своєму будемо?

[Aureliano]

А, по-моєму, кожна нація має своїх великих і не тільки французька. Не хочу видатись некоректною, але можна вирости на Екзюпері чи Рембо і не знати (не читати) своїх! І так і захоплюватись французькими. Мовляв, у них є, як добре. А в нас що, нема?

не вижу ничего плохого что многие поколения наших современников воспитаны на творчестве Жюль Верна, Дюма, Бальзака, Камю - это своеобразные маяки, к которым стремятся читатели, особенно в юношеском возрасте - у нас к сожалению просто не было и нет писателей подобной направленности и подобного масштаба. А читать своих, только потому что они свои - это какое-то "чучхэ" получается...

[Pusik]

у нас к сожалению просто не было и нет писателей подобной направленности и подобного масштаба. А читать своих, только потому что они свои - это какое-то "чучхэ" получается...

Жартуєте? Це що означає, якщо ми не знаємо наших, то вже в нас і нема такого "масштабу". Все-таки хоча б заради своєї цікавости треба докопатися до істини!

[Aureliano]

Жартуєте? Це що означає, якщо ми не знаємо наших, то вже в нас і нема такого "масштабу". Все-таки хоча б заради своєї цікавости треба докопатися до істини!

я буду только рад если вы мне откроете имена наших великих, которые могут достойно ответить талантам например Дюма, Гюго, Бальзака...

[Amaranta]

Особисто я дуже люблю і поважаю українську літературу. У нас дійсно є багато великих письменників, які ні в чому не поступаються зарубіжним, в тому числі й французьким, але, з іншого боку, мушу погодитись з Aureliano, що в українській літературі навряд чи є твори, подібні романам Дюми чи Жюль Верна, якими багато хто захоплюється з дитинства. І те, що я люблю французьку літературу, не заважає мені любити українську. А те, що серед французів дуже багато талановитих письменників, то це, як на мене, правда. Втім, справа, мабуть, не у у французькій нації. Просто так сталося.

[EvgenyS]

Мені якраз в школі підсовували зовсім нецікавих на той час російських класиків, переварити яких було ну просто неможливо. Це була "російська література". Отож, рятувався як міг. Дійсно, справа не в нації, тому що чудові радянські екранізації органічно доповнювали книги.

[acid drinker]

в ейсід почався курс французької післяромантичної літератури.
це значить, шо ейсід спробує витягнути цю тему або навіть запропонувати по темі деяким письменникам.
поки шо список такий:
бодлер
рембо
лотреамон
маларме
гюїсманс
валері
пруст
аполінер
жарі
бретон
арагон
арто
батай
селін
сент-жан перс

поки всі мені заздрять, піду створю маленьку тему про бодлера... ))
а сюди писатиму цікаві штуки про загальний процес.
от тільки пруста доведеться прочитати нарешті. всього. чи вистачить мені здоровля?

[Prophet]

ого. успіху з Прустом)
а список дуже й дуже /втіхаря заздрить/.
чекаємо на цікавинки.

[Загублена дитина]

подивилася у себе. з того всього матиму бодлера, рембо і маларме. потім поділюся враженнями =)

[acid drinker]

мушу вам сказати, шо початок видався страх як багатообіцяючим. воно пов'язане настільки, шо з'являється в рамках кожного курсу.
поки шо мене зацікавило протиставлення німців і французів - якшо перші орієнтуються на сприйняття (школа рецептивної естетики ж їхня), то другі виходять із тексту як даності. як читачеві мені мала би бути ближчою позиція німців, але з французами однозначно цікавіше =)

[Demetrios]

Я дуже довгий час французьку літературу страшенно не любив, при тому що Франція і французьке кіно мені дуже подобались. Мені страшенно не подобались Рабле, Золя, Флобер, Меріме, Камю, Сартр, Бегбеде... Бальзак, Дюма, Верн теж ніяких особливих емоцій не викликали. Єдиний, хто дійсно подобався - Метерлінк, був бельгійцем. А потім я відкрив Патріка Модіано і ставлення кардинально помінялось - одразу згадав ще ряд непоганих письменників, типу Пруста, і поставив її вже на більш високе місце у своєму "рейтингу".

[acid drinker]

може, з українською у вас теж таке трапиться =)

до речі, з мого курсу французької літератури можна зробити висновок, шо у франції були декаденти до декадансу, абсурдисти до абсурдизму й - кожен перший - постмодерністи до постмодернізму. причому ми це в контексті лекцій проговорювали наче жартома, а по суті, так воно і є.
хоча б лотреамона взяти - такий собі тогочасний умберто еко, правда, значно менш освічений і досвідчений. зате геніальний компілятор, який зумів свої компіляції перетворити на _неповторний_ стиль. читати суперечки довкола того, плагіатор він чи ні, зараз трошки смішно, але слова інтертекстуальність тоді ше не існувало. а сам лотреамон писав (і, припускаю, думав, хоча біс його розбере): "плагіат необхідний. прогрес потребує плагіату. він невідступно йде за фразою автора, користується його висловлюваннями, стирає хибну думку й заміняє її правильною". якби він народився в німеччині, його за такі думки можна було би вважати яскравим представником їхнього типу літературознавства - інтерпретаційного. правда, з купою обмовок, але все ж.