На початку серпня

[Зореслава]

Це надвечір’я зоряних світанків,
Сливова повінь заспаних заграв...
І скільки ще судилося нам ранків
І спалених росою сивих трав?
Веселка засвіт сонця народилась,
І сонце пензлі-промені звело...
Повір мені - нічого не змінилось...
Лиш в серці щось забуте ожило.
Повір мені, забуте оживає,
Зринає з глибини твого чуття...
Сливова повінь ранком огортає...
Можливо, саме в цьому - сенс життя.

[Дим]

Шото мі сливова повінь до душі не припала...і останній рядок шото не фуричіть.ВІДРЕДАГУЙ.))

[acid drinker]

таке враження, шо ви випишетеся. головне - багато старатися. вірш так собі, але потенціал відчутний ;)
і таки погоджуся з Димом - останній рядок добряче псує текст своєю патетикою.

[Korkuna]

і не перестаю нагадувати
наша рідненька мова багата і краще дивиться коли римуються слова різних частин мови або хоча б відмінків