4esterfielter - Поезія без обмежень

[4esterfielter]

****
твоя кімната наче корабель
привид
що блукає галактикою
зараз ніч і тому
все стало з ніг на голову
нічний світ набагато світліший
від нутрощів твоєї кімнати
у стінах прорубані ополонки
і на тебе чигає небезпека
нічне проміння риболовних вудок
чіпляє тебе на гачок
і виловлює на поверхню
де починається простір
без повітря
і без окулярів
без скафандру
складно звикати до сновидінь
твоя подорож
така як перший крок
першої людини на місяці
повільна й затяжна
але велична
твої земні легені
зябра проколоті гвіздками зір
тебе несе у невідомість
ти наче в тирі
обстрілюваний лазерами
тобі не болить
ти непритомний
аж ось ти бачиш
біле світло
воно повертає тебе крізь ополонку
на твій берег
до твого солоного повітря
на твій колючий пісок
твої крихкі мушлі твого твердого моря
ти дихаєш не носом
в тобі безліч отворів
ти мовби знятий з хреста
на голові кривавий німб
вже ранок
і ти світився би в темряві
натомість лишаєш багряні сліди
вони збираються в літери
грецького алфавіту
альфа бета
і гама кольорів навколо
утворює слово омега
ти помер не там
де тебе намагалися вбити
ти не помер там
там помер не ти
чи помреш ти тут
власне помираючи
удома
упокоєний шепотом
хвиль вітру
свистом дірявих легень
шурхотінням фіранок
вранішнім кукуріку
сусідського телевізора
по якому годину тому
показували фільм жахів
чи тобі дозволять
вмерти
чи хоча б пригадати
як це зробила вона
не по поверненні а під час
минулої подорожі
її забрали
застосували важку артилерію
її віднесло далеко
вона не вміла дихати як ти
без повітря і бачити як ти
без окулярів
чому ти не вмів не дихати
знак питання
(с) 21-23.05.2007

****
до мене вертається зір
я бачу
те що було колись
у проміжку між стінами
є трохи простору
для думок
вони зринають із чаю
летять ароматом ночі
шемріт повітря
бетонними панелями
дає збагнути
що світ нетривкий
як картковий будиночок
збудований з карток
віза маестро мастер
кард
а ще краще розуміти кроки дощу
по підвіконнях
вони мірять витрачені
ресурси банківських рахунків
за ними стоять люди
за ними їхні дії
за ними думки
котрим так тісно
в цьому місці
хиткому як
драбина
на горище
завалене непотребом
вони хочуть на волю
пробивши скляну перепону
злетіти до сонця
і безтурботно шаліти
і верещати наче поросята
ластівки в травневому небі
так мало поживи
цьогоріч навіть комахи
не витримують спеки
а що робити птаству
яке приречене поповнити
ряди вегетаріанців
чи то справжніх м’ясоїдів
а чого чекати людству
яке колись спромоглося
відділити банан від шкірки
та пізнати добро і зло
і переписати світову
конституцію на свій лад
і спрямувати спраглі очі
на святая
святих
немає
і бетонні бананові скляні
віза маестро
та мастер-кард
падуть під шквал
аплодисментів
задоволеного глядача
і зграї думок
об’єднаються
і почнуть будувати
знову
бо не вміли раніш
допустити
що
в цьому рівнянні
кожна константа має право
ставати змінною
(с) 31.05.2007

****
я хочу стати травою
для своїх власних ніг
зачепитися
вкоренитися
не змішуючи свої паростки
з плебейським бур’яном
зашити нитками тріщини в землі
яка розходиться
на захід схід
іде за мною
на схід захід
роз’їжджаються літосферні плити
як ковзани початківця
хочу стати травою
яку поливаю сам
стоячи над безоднею простору варіантів
океану пропозицій поглядів
безлічі правд безлічі лукавств
примх і безлічі я
і ділянки яку засію самим собою
одне бентежить
що на всіх ділянках
кожна з яких моя
є інші трави
які мушу ретельно прополоти
і не дати іншим
сапкою
підсікти мої мільйони душ
квіток пагонів корінь
задушити вуглекислотою
іще одну відчайдушну спробу
знайти себе самого серед незліченних
придатних до того ґрунтів
бо половину я вже використав
1.06.2007 (с)

****
ти фенікс
спопеляєш ліси
хочеш любити
але не вмієш
закохуєш у себе півнів
палиш їм крила
вони більше не в змозі літати через паркан
а потім зникаєш сама
фотоспалахом
фотозвуком
по тобі лишається тільки дим
і попіл
і в пам’яті чавунна окалина
твоїх очей
і помаранчеве пір’я
твоєї здійсненої мрії
народжуєшся знову
це аркуш мебіуса
(с) 12.06.2007

Осінь. Київ
недбалим розчерком пера графіка
місто малюється сірим дощем...
і в пробках столичного трафіка
губляться присмаки тем...

колючою сіткою вітер стелиться,
стінами гетто оточує центр,
і заганяє богему до келиха,
що виллється в натовп зі сцен.

замерзлим поглядом ліхтар дивиться,
як місто сльозами спливає під ним:
пихата кирилиця, скромна латиниця
в камінних графіті війни...

на ксероксах множаться тисячі геніїв,
гордо шикуються в черги по хліб,
так народились би тут нові Леніни,
створили б реальність без хиб...

зсуваються стіни тісніше лещатами -
то шириться гетто, чи вужчає світ?
замовкне усе, чи ще дужче кричатиме
мода минулих століть?
(с) 2006осінь-2007літо

Етюд

літній дощ після паркого дня
застукав тебе
і ти шукаєш кохану у млі
сірої стіни
що падає з неба
неначе мереживні стьожки
а потім знаходиш і ви
стоїте наче мокрі курчата
але сила крил ваших
навпаки сповнюється
ви мокнете аж доки
холод не пройме вас наскрізь
і повсідаєтесь на сідала
бильця в під'їзді чужому
а згодом до хати підете
і будете милі
і чай зелений
і простирадло біле
і вино наче кров на ліжку
але це не та ніч
і нема свічок потреби ставити
ви заснете
під шум дощу
а світанок зустріне
дріботінням капітошки туфлями
по блясі карнизу
і сонце зійде
ви захочете дощ
але час уже їсти яєчню
і грінки з кавою
і на роботу державну спішити
17.04.2007 (с)

****
це світ сповільненої дії
інертний інерційний інтерактивний інтернаціональний
його легко обвести довкола пальця
але поки що
летимо гнані власною необачністю
і спинити нас може лише випадковий перехожий що запитає
яка година
яка мобіла
чи скаже комплімент
чи віддавить ногу в тролейбусі
чи продавець на узвозі
порцеляною ладаном оберегами патефонами
портретами вітру скульптурами часу
склом бісером металом янголом бісом бусолом
або химерні фіали карнизи хрести амури
левіафани леви русалки атланти
склепіння колони старці
мощі мохи печери сталактити сталагміти
порожнеча вільгота самотність
бруківка дощ чи осінь
три крапки чи три краплі
і цей нескінченний перелік
продовжимо в покоях із запнутими вікнами при свічах із ним із нею без кави
у покоях з незапнутими вікнами при зорях або в грозу з кавою сам сама
але непокоїть що летіти можна доти
доки є цей список
і жахає неспроможність відмовитись од непостійних речей
і зрештою опинитись можна
під колесами лексуса з блондинкою
що гальмує вчасно але все ж
або потрапити під жигуль з п’яничкою
на вибір попсошансон чи шансопопсон
рок кор джаз блюз реггей чи ар ен бі
метал чи пластик чи класика
фонтан або феєрверк
при ватрі чи під вартою
лунатимуть для тебе
в незайманому небі
віддаляються хмари
наближається асфальт
і лише тоді замикаєш на собі дроти павутиння швартові
і коротке замикання
це нірвана

(с)7.06.2007

****
А в моїм серці була ніч - може ранок?
А ти мене поклич на дах на світанку,
І коли вітер розжене чари ночі,
Ступати босим по дахах я захочу.
І як від сонця загорить черепиця,
Чи стане слизько під дощем - то дурниця,
Без твоїх крил злетіти вверх я не можу,
Ніякі ліки від того не поможуть.
А в моїм серці тільки ти й твої чари,
Я зву тебе у небеса, аж за хмари,
Пального вдосталь бак фантазій вміщає
Навіщо знову повертать до реалій?
І не пручайся так в моїх ти долонях
І не чекай, поки мотор захолоне -
Якщо відмовлять нам усе ж гвинт і крила,
Тоді розкриєм парашут, моя мила...

****
я скрегіт гальм на розі власних вулиць
я ріг вулиць на якому чути мене
я розсипані на асфальті яблука
я асфальт на який упав
я той хто розсипав себе на себе
я той хто загальмував перед собою
я той перед ким зупинився легенько піддавши бампером
я той, хто лишив сліди від власних шин на собі
не чіпайте! це мої яблука! я їх сам позбираю!
постскриптум
я написаний чиєюсь божевільною рукою
я той хто написав себе
(с) 19.08.2007

****
Зашита під шкіру печаль
Нитками короткозорості,
На них - сургучева печать
Із написом "втрачена молодість"...
(с) 19.08.2007

****
кроки крові, сліди -
то сонце на вікнах в'яне;
кричать паралельні світи,
рвучись у віконні раНи!
"тугу" - б'ють дзиґарі -
тишу на друзки камінну!
тікає душа в чорторий,
а вийде звідти - людина...
танець тіней, вогнів:
нахабно приходить темінь,
по лікоть вгрузає в стіні,
і спроба втечі даремна.
руки - дотиком стін,
очі - за трос аріадни,
і ліфта лунає грім,
зриває зі сну парадний...
двері у ніч - одні -
вихід у цей мурашник,
комахи мені не страшні
це Їм має бути страшно...
(с) 19.08.2007

[Дим]

Поменше ліфтів.бамперів.асфальту.і державної роботи...ну звісно ж це алегорично))і я б сказав шо для початку нічо)

[acid drinker]

найс. "комахи мені не страшні" - одразу в цитатник.
до біса приємно вас тут читати.

[4esterfielter]

Поменше ліфтів.бамперів.асфальту.і державної роботи...ну звісно ж це алегорично))і я б сказав шо для початку нічо)

Що ви маєте на увазі під "поменше ліфтів, бамперів, асфальту, державної роботи"? Таких понять хіба не існує чи я пишу щось геть зайве чи незрозуміле?

Утім, красно дякую за відгук!

[acid drinker]

я так розумію, Димові не сподобалася ваша урбаніка...

[4esterfielter]

я так розумію, Димові не сподобалася ваша урбаніка...

ну про села писати не можу - не пре)))

[Дим]

ну про села писати не можу - не пре)))

не про села...про землю свою.писать тре вміти.А як не вмієш і навіть не тягне-ПРО ШО БАЗАР в цій темі)))а серед асфальту.як правильно було зауважено.цієї здатності я у тя не помітив.Ну але можливо це тільки я такий сліпий)))

[acid drinker]

по-моєму, про будь-шо треба писати тільки тоді, коли хочеться. гарні вірші - то не те, шо викидають у "громадянській ліриці" наші юні графомани. гарні вірші - це коли читати приємно. і, в принципі, байдуже, про шо вони. на щастя, час ура-патріотизму і рустикально-тестаментального дискурсу в мистецтві потиху минає...
і не в зорові тут проблема - глибше ;)

[4esterfielter]

не про села...про землю свою.писать тре вміти.А як не вмієш і навіть не тягне-ПРО ШО БАЗАР в цій темі)))а серед асфальту.як правильно було зауважено.цієї здатності я у тя не помітив.Ну але можливо це тільки я такий сліпий)))

Про землю рідну??? Пишу, але дуже рідко, і мої зітхання до її краси я не вважаю гідними уваги на цьому форумі, адже вони дуже "непричесані". І як завважила acid_drinker, епоха ура-патріотизму минає... Тре дивитись на суспільство зсередини кожної людини, а не тикати пальцями в політику, в білобокі хати, в степи від обрію до обрію, бо корені наших негараздів - всередині нас, а не в державних мужах... Проти громадянської чи пейзажної лірики нічого проти не маю, але я інший...

[4esterfielter]

Надія

Надія чемно стукає в двері
просить дозволу ввійти
в твій дім
сповнений шерехів диму запахів
кольорів палітр пюпітрів
інструментів фортеп’яно молотків
пилок манікюрних ножиць
предметів що непорушно застигли
так як хочеш
Ти
дозволяєш їй увійти
жестом запрошуєш до зали де панує показовий лад
насправді в шухлядах мерво
Вона опускається в крісло
обережно як личить гості
Ти присідаєш на кришку стола
прикладаєш пальці до скронь імітуючи головний біль
мовчите
Вона першою порушує німотне передчекання
каже
я хочу жити
тут
пахне тобою і досвідом
я хочу тобі допомогти
дякую
кажеш Ти і всміхаєшся
я зготую тобі кави
говорить Вона весело
і почуваючись господинею
іде на кухню
Ти за Нею
спостерігаєш за Її ходою поставою принадами
за дверима кухні Вона з жахом помічає гори немитого посуду
чує як пахне старою їжею
робить круглі очі
миє чашки
Ти допомагаєш Їй насухо витирати
варить каву розливає
псує свою порцію цукром
нехай думаєш Ти навчу хорошому смаку
коли-небудь
Надія насилу посміхаючись
несе каву на таці до вітальні
ви п’єте мило бесідуєте
Вона запрошує до спальні
ризикова Ви пані
відзначаєш Ти
Вона сміється на те і спокусливо манить рукою очима устами
так швидко
питаєш Ти і штовхаєш двері покоїв
так
мовить Вона і раптом завмирає з відкритим ротом
Ти озираєшся
одяг на неприбраному ліжку папери тарілки брудна білизна
Вона розвертається і гордо повз тебе прослизає
вилітає з квартири на площадці цокають підбори
викликає ліфт
Ти її не зупиняєш не вмовляєш зостатись
більше не повернеться
якщо не захоче

якщо не захоче Тебе

(с) 7.06.2007р.

[acid drinker]

вірші у вас точно гарні, але буду вдячна, якшо вважатимете мене особою жіночої статі :)

[4esterfielter]

вірші у вас точно гарні, але буду вдячна, якшо вважатимете мене особою жіночої статі :)

перепрошую, пані acid drinker, зараз виправлю)))

[Дим]

Про землю рідну??? Пишу, але дуже рідко, і мої зітхання до її краси я не вважаю гідними уваги на цьому форумі, адже вони дуже "непричесані". І як завважила acid_drinker, епоха ура-патріотизму минає... Тре дивитись на суспільство зсередини кожної людини, а не тикати пальцями в політику, в білобокі хати, в степи від обрію до обрію, бо корені наших негараздів - всередині нас, а не в державних мужах... Проти громадянської чи пейзажної лірики нічого проти не маю, але я інший...

Не знаю де я казав тє про патріотизм.але шоб закриту цю тему скажу-особисто я ся патріотом не вважаю.Як ура.так і не ура...і у білобокі хати.чи у шо там-пальцями не тикаю.Тим паче у державних мужів)))
2-Вірші твої-НЕПОГАНІ.але не більше.Ти не розумієш елементарних речей...і навіть у цьому не було б нічого поганого.якби ти не вважав шо розумієш усе.і усе краще за інших)))
3-І до паняночки хо звернутись-не тре так зневажливо про тих хто громадянську поезію .так звану .тут викладає.Вірші можуть буть у 99 відсотках недолугі.але існує і 1 відсоток.ну чи принаймі існує для нього 1 відсоткова теоритична ніша))

[4esterfielter]

2-Вірші твої-НЕПОГАНІ.але не більше.Ти не розумієш елементарних речей...і навіть у цьому не було б нічого поганого.якби ти не вважав шо розумієш усе.і усе краще за інших)))


де я сказав, що розумію все краще за інших? яких елементарних речей не розумію? пане, а Ви пишете? я шукав... не знайшов... може тому шо на форумі новак - не знаю... поясніть... хочу "повну критику", а не натяки!

[Дим]

Є ПОЯСНЕННЯ які не пояснювані))Ти ся з ким в один ряд хо поставить-з сучасними соплежуями)))тоді вітаю-ти вже багатьох перевершив.Кажу без іронії-вірші твої не погані.Якшо ж ти дивишся хоч троньки далі .і бачиш не тільки траву під ногами.якою так мрієш стати.то скажу тє так---ЗАСКЛАДНИЙ асоціативний ряд пропонуєш...і не завжди доречий...Не бачу співрозмовника-бачу шукача слів.Це ясно .чи пояснень потребує))Знаєш.я хоч і не критик-міг би кожен твій вірш розібрати .розказуючи шо .де і як....ну але ж на кой ляд це мі тре)))
2-ти хо побачить мій вірш тут .шоб тіпа і сє пару слів лагідних на людях про мя сказать.чи тє у приват кинуть 1-2 для знайомства))

[4esterfielter]

як сказав хтось відомий "а я так віжЮ"... поезія штука для виверження того, що почуваєш... думаєш, навмисне громадиться такий ряд? зовсім ні - душа просить і все)) я не збираюся казати "теплих" слів на людях... я не такий. досить буде пари-трійки в приват))

[Дим]

Справа у тому.шо я не боюся ТЕПЛИХ слів)))

ПОДИХ ВЕРЕСНЯ.МАМАЕМ СИДЖУ У САДУ.
Ми з тобою-ти й я
Загубилися в часі-
Бабка...
на жовто-брунатнім листі...

[4esterfielter]

а я ж кажу, що ні "теплих", ні теплих не збираюсь говорити))) жарт))) це моя тема, тож краще 2-3 в приват!

[Nice Gothic Girl]

вірші дуже сподобались.але вживу сприймаються краще,ніж з монітора.

[Prophet]

угу, гарно-гарно.

особливо про карткові будиночки і богему в бокалі запам'яталося.
треба тобі вливатися в поетичну тусовку, мабуть... якщо маєш бажання, звісно.
підеш у вівторок у "Смолоскип"? (див. "Літературне життя країни")

[4esterfielter]

дякую))) зара гляну

[4esterfielter]

Етюд №2
слухати кружляння лапатого
радіоснігу
чекати на звістку з минулого
вона майже поряд
вона в чорній вечірній сукні
оксамитним переливом перед очима
статичними розрядами відчуваєш її
пальці читають гумові обриси
пружного повітря
це її тіло
чекання записане печаллю на вініл
джаз тихо схлипує м’яко зойкає
через підстрибування старої платівки
чути тріщання кохання
завісу дощу за вікном
протнули голками фари
так-сяк
таксі
нарешті шепочеш ти
змінюєш диск у програвачі
накидаєш плащ
виходиш з парасолькою назустріч
обійнялись і ніч для вас
радіохвилі гасять радіосніг
починається відлига
спечно
бретельки сповзають
стріляють ґудзики
і сплетені гарячі тіла танцюють африканські
ба
ні вселюдські викрутаси
па
на тлі сірої мли за склом
рожева усмішка пристрасті
помадою на сорочці
2.09.2007

[4esterfielter]

*******
пояснюю популярно
перед вами безмежна сітка
чарунки світу
обирайте будь-яку
будь-коли
варто лише вийти в меню
не вийшовши ризикуєте
навічно зостатись
в’язнями кліті копальні
сіті
що жбурлятиме вас
куди захоче
припиніть скиглити
скаржитись на якість
вибирайте забирайте без грошей
пам’ятайте
це не магазин
це гуманітарка

[Nice Gothic Girl]

останній дуже сподобався....а ось етюд№2 я не зрозумів якось....

[4esterfielter]

Казка…………………

вона була королевою картонної коробки
з-під вівсянки геркулес
замкненою в просторі
королівства дуже багатьох кривих і декількох звичайних
дзеркал
там не було нікого крім неї
не відав ніхто про цей світ
вона сама не знала звідки вона
там
жила вже сімнадцять вічностей
від народження
її відділяли цупкі непробивні мури
все що вона мала
це безліч ниток
з яких сукала гобелени
під стелею лампа з рожевим дашком безхмарне небо стеля та
стіни з дзеркал робили рожевість безмежною
а ще вона їла
на сніданок обід і вечерю
самі пластівці
вони ніколи не закінчувались
одного ранку вона зрозуміла
що не має дзиґарів на ратуші
дивина тоді чому доба поділяється на години
і яка різниця між днем і ніччю
вона підійшла до скрижалей
що лежали у центрі кімнати
на головній площі королівства
поруч із перукарнею
та крамницею
здмухнула з каменів пил
а до речі де він береться
напис на першій скрижалі
ти королева
напис на другій
ти свідок
напис на третій
себе самої
цікаво сказала вона гнівно
оце й усі видані до мене закони
а що було переді мною
вона взяла з цирульні ножиці
заходилася дряпати камені
жоден не піддавався новим літерам
я хочу нові закони
із люттю сказала вона
і вирішила в подорож вирушити
стежка була лабіринтом обмеженим сіткою вулиць паркетин картону
тож ідучи повз ратушу катівню ринок церкву перукарню крамницю каварню
натикалася знов на майстерню зітхала
схопила ножа почала у відчаї колупати стіни
дзеркала були міцні криві слизькі прямі гумові кам’яні
вона нещадно била лезом
аж доки не відлетів маленький наче вічко замка
у дверях шматок
спроба відлущити більше не дала нічого
дала нічого ніщо
штрикаючи стіни зламала ножа
відчайдушно жбурнула його
геть озиралась
навколо
де моя кузня
не маю я кузні там мав би бути молот
віддихавшись помітила що зі стіни ллється дивний білий промінь
вона припала до нього оком

в одному паризькому палаці жив принц
наразі після кінної прогулянки повернувшись
проходив до покоїв світляною залою з дзеркалами
вони стояли рядами аж тут одне з них
пішло
тріщинами
і раптом з самого серця відкололась друзка
він спіймав її у руку
побачив у ній чиєсь
око

на мить королева злякалась
побачивши принца
ти хто запитав він в ока що впилося в нього змією
я королева кліпнуло зашарівшись
і де твоє царство де твій король
далі він запитав
а хіба є інші царства хто такий король і хто ти
почув у відповідь
красуне
впритул подивився у друзку
це була шпарина що лежала в долоні
покажи своє личко
королева з острахом мовила
навіщо
ти мене бачиш а я тебе ні
одказав принц
вона обережно відступила на крок
ти прекрасна як тебе звати
не знаю напевно свідок
чудернацьке ім’я але гарне
а ти хто
я принц шукаю собі наречену
наречену
будеш моєю
не знаю а як це
простягни мені руку
обережно в шпарині торкнулись
лише пальцями
ах зойкнула вона відсахнувшись
ти такий як я теплі руки чому я тут одна
не знаю того
відповів принц і по хвилі таємниче прошепотів
можна тебе
поцілувати

минуло багато часу ранків днів та
ночей
принц закохався
щоранку в умовлену мить
вони зустрічались
коли білий промінь торкався чола королеви
вона прокидалась і йшла до вічка
вони кохались
і знову прощались

в парижі зима сутеніє рано
світанок спізнився на годину
зате принц прийшов учасно
в рожевому світлі шпарини
побачив царство нареченої
замріяно дивився на гобелени що сміялись що плакали що висіли що говорили
і до малюнків він сам усміхався
перевів погляд на ратушу
походив очима вулицями зловив себе на думці що давно хоче жити в них
королева принцеса білосніжка
де придворні гноми
розчісувала коси дивлячись на протилежну стіну
не бачачи у тьмавому отворі принцевого ока
а він тішився роздивлявся її кохав стиха
прошепотів
щось
наче вітер
ох ледь-ледь скрикнула королева
а що таке вітер
не треба мені більше нічого крім принца
вона ще довго розчісувалась
аж поки не помітила
що за нею підглядають
це ще що як ти посмів
щойно прийшов дивився твої плетива
я тобі не дозволяла
але вже час
йди геть
принц од несподіванки зніяковів
королева схопила відбитий шмат дзеркала
закрила ним шпарину так аби краї зійшлися

останнє що побачив принц в руці як королева махнула чимось чорним
довго дивився на долоню натомість збагнув що споглядає
власне спотворене гримасою болю обличчя
за що
він стиснув друзку в кулак
до крові суттєвого шраму

королева була задоволена що захистила
світ
але враз стало видно
як швом недавньої дірки
сочиться багряна рідина
о боже витікає все швидше більше
королева метнулась затикати щілини
першим ліпшим гобеленом
але тут солоний струмінь кровограй
збив її з ніг
борсалась але кров прибувала
вона захлинулась
скоро й усе її королівство
потонуло

31.08.2007 р.

[4esterfielter]

Вулиця

над містом крижина зонтик ночі
на розчепірених проміннях ліхтарів
їх жовтий шепіт розбиває тишу
об асфальт
вулиця пливе рікою в невідомість
натикається на волохаті кущі
щетинисті фасади
поголені підворітні
гадюкою заповзає в під’їзд
на білих лисих стінах мов
собака читає надряпані пилочкою
запахи тутешніх історій
оля плюс коля наприклад
коло сміттєпроводу сліди кохання
вулиця задирає голову
чудернацький ліс чорних сірників росте зі стелі
хтось бавився
а хтось просто любив цю стелю
бо лишив на ній відбиток губ
кинувши погляд на замацане
напіврозбите вікно
вулиця ступає вище
наслухає приватність
аромати смаженої картоплі
зойки плачі сварки дискусії
охи ахи пристрасті нявчання та
мовчання
яке відразу починає дзвеніти у вухах
бо поруч шалено крутиться електролічильник
вулиця шукає свою кохану
свого архітектора
зітхає
кохана
жила колись у цьому будинку
невинним сміхом хитала уяву
тремтіли шиби свідомості
вулиця коли був іще зеленим
і знав лише ім’я клею момент
або ще вісімдесят вісім
одного дня медитуючи в кутку сходової клітки
на рідній радянській плитці
раптом протверезів побачивши
її лице осяяне запитальними
співчуттям огидою переляком
вона обережно минула його
шаркаючи кедами
не озираючись ішла за стелю
її кроки ковтнув грюкіт дверей
десь під небом

нараз одірвавшись від спогадів
вулиця
непевним рухом торкає двері
її квартири та
відсмикує руку бо це намарне
обтрушує запилений костюм від армані
швидко збігає вниз рвучко вилітає надвір
в його будинку сплять діти дружина охорона водій
а його серце
поховане на п’ятому поверсі
цієї хрущоби
за дверима яких не відімкнути

[4esterfielter]

*****
«Мы, мы, мы хохлы!
Кто не с нами – всем п***ы!!!»
( Кричалка фанатів футболу)

отара стадо біотуалетів
новітня релігія опіум для народу
біда в тому що навіть на тверезу голову
наші вперто не можуть влучити в ціль
рикошет на стіну обідок штанга (!)
забивають гол одиниці
але все одно плюють на газон
італійці не хотіли перемогти українців
у футбол
це був просто їхній вибір
а наш вибір авгієві вбиральні
не вимити й гераклові
чисто не там де прибирають
а там де не (с)мітять повз
і як іще вдається жити
з обличчями форми трапеції
пахнути французькими парфумами
мати дорогі мобільні
до спортивних штанів узувати
туфлі
кажуть тут грошима не пахне
хоча гроші не пахнуть
хоч маєтки від сяну до дону
люди не смердять (переважно)
але в туалет зайти неможливо
тому хочеться взяти приклад в собак
і мінувати територію
бо так хоч дощ відмиє
менталітет від слова мент
а туалет як монумент
незалежності буде повалений
лише в разі коли в ньому
поставлять відеокамери

18.09.2007 р.

[Андрон Кобила]

Ще Достоєвський /чи Толстой?))/ казав:
Найкращі ліки від горілки для нашого народу - це пиво))

Останній сподобався, супер

[acid drinker]

гарно. такі да (с)
пробрало.
коротше, я навіть не знаю, шо сказати. просто влучний вірш. кого там я облаяти збиралася? )

[4esterfielter]

гарно. такі да (с)
пробрало.
коротше, я навіть не знаю, шо сказати. просто влучний вірш. кого там я облаяти збиралася? )

єдну панянку на майстерні.ком)))

мерсі за компліман).. в моєй груді шкварчить восхіщеніє до вас, пані кислотна попивачка!-)

[4esterfielter]

На березі моря...

якщо помітиш чи почуєш
цвітіння черепашки з піску
візьми крихкий усесвіт пальцями
обережно наче це ріг мисливця
прошепочи туди заклинання
тільки не кричи
аби не загасити жовтогарячу заграву обрію
що жевріє на межі спіралей
тої мушельки яку маєш в руках
і отримаєш вічність світанку
в очах не сполохай райдужного метелика
бо він може потоптатися по ногах
не збуди звіра
левітуючи йди по воді
куди націлені лише твої власні
рожеві окуляри
бо там на тебе чекають
нові мушлі
марсіанські хроніки венерійські каріатиди
нові ведмеді та метелики
вирушай поки не збурилось
море

19.09.2007 р.

[4esterfielter]

Дощ

узад вперед
туди сюди
ходить дощ руки за спиною
рукавички з кишень
капелюх з вікон
рури під землю
ринви в грязюку
не дають погратись
в руках колисати світ
на руках походити світом
погойдатись в люлі немовлям
заповзти в щілину дому краплею щастя
війнути надією
кульгава натомість хода дощу
ти постарів діду
кажу я
а він мені
в мене друге дитинство
і в літах пустун у жарт
ливонув просто на мене
припини мені пора
дощ козирнув мені
з-під кашкета
сиві пасма струмків
слухаюсь
і з хихотінням притримує портьєру води
позад мене


21.09.2007 р.

[4esterfielter]

Осінь.Україна

журавлиний клин
вибиває клин літа
з віконниці світу
запнутої мрякою
поворот ключа в замкові осені
земля хукає на зимне
скельце неба
вітраж пір'їнок
поступається сині
що кришталевим листопадом
білими друзками
з крисані неба
здмухує сонце
пил
кружляє падає
щоб осісти
на наші плечі
та не всі тішимось
а варто було б

21.09.2007

[4esterfielter]

******

людина амеба протей
проте й амеба людина
протест людини амеби
це тест амеби людини
перша собі чекає
друга своє чеканить
крізь пальці удвох чекають
людина амеба читає
комікси й кодекси
захоплено плескає в долоні
в полоні
амеба людина в кріслі
їсть з тарілки
мюслі
а під ногами кишать їй подібні
за власною волею
не тільки люди

21.09.2007

[Korkuna]

ум читаєш і просто насолоджується
і чесно навіть не хочеться шукати гіпотетичних (перепрошу я і даля спольщуюся) недоліків
просто гарно пишете і край
а поки що з декількох прочитаних Етюд №2 сподобався мабуть найбільше

[4esterfielter]

The Doors

В моєму передпокóї
Безліч дверей до спалень...
Сьогодні в котрій і з якою
Час просякну напалмом?

Може наснити під коцем
Люду сполохана зграя,
Але свої долі в коробці
Наосліп не обираю!

Крейда знов стала в пригоді -
Звик до кишені класти,
На дверях, як нині, виводив
Маленьким кавалком:
"Щастя"...

Як завше, мені трохи млосно...
З натхненням звільнити Камбоджу,
Я хвіртку штовхаю в космос,
Рахую до трьох...
Заходжу!..

[acid drinker]

йой... де ти взяв такі гарні римовані вірші? ))

[4esterfielter]

йой... де ти взяв такі гарні римовані вірші? ))

завалялись в кишені)))

[Калина]

Що ви маєте на увазі під "поменше ліфтів, бамперів, асфальту, державної роботи"? Таких понять хіба не існує чи я пишу щось геть зайве чи незрозуміле?

Утім, красно дякую за відгук!

Шикарно!

[Калина]

Надія

Надія чемно стукає в двері
просить дозволу ввійти
в твій дім
сповнений шерехів диму запахів
кольорів палітр пюпітрів...



Дозволь не повірити, надія не стукає в двері, вона або є або її немає взагалі...

***
Холод
встрибнув на самісіньке дно
серця,
що колись було моїм.
Тепер
воно – частина брили,
що, ондечки, там,
за рогом, під вербою.
Сонце
сходить сходинками
вже не мого тіла,
бо воно
кинулося сторчма
у обійми ночі,
і лишилося там
назавжди...
О!
Хтось кинув
жменьку землі
і тілу
стало тепліше...

[4esterfielter]

Шикарно!

Перепрошую?

[4esterfielter]

Надія
Дозволь не повірити, надія не стукає в двері, вона або є або її немає взагалі...

***
Холод
встрибнув на самісіньке дно
серця,
що колись було моїм.
Тепер
воно – частина брили,
що, ондечки, там,
за рогом, під вербою.
Сонце
сходить сходинками
вже не мого тіла,
бо воно
кинулося сторчма
у обійми ночі,
і лишилося там
назавжди...
О!
Хтось кинув
жменьку землі
і тілу
стало тепліше...

Дозволяю не повірити))) І в Вас, пані калино, гарний гірш! Але кожному своє - був період життя, коли я боявся впустити в серце щось таке світле, що ми звемо "надія"... і все відбулося саме так...вона прийшла і пішла... а потім - все змінилося... тепер вона оселилася в моїй спальні!-)
але про це вже вірші "The Doors", "пояснюю популярно", "якщо помітиш чи почуєш цвітіння черепашки з піску"...

[Калина]

Перепрошую?

Гарно, в розумінні!

[4esterfielter]

К.Л.

неждано вплелася в волосся
стрічка нового життя
мізки просякнуті медом
а глиняні волокна відчули себе
нескінченними

нараз я збагнув що нас двоє
що ми були завше зв'язані
в один светрик
і нас носили на одному тілі

ти з'явилась саме в потрібну мить
коли нитки з мого краю
могла зжерти міль
я спершу злякався тебе
божество моє божество

а потім з головою потонув у петлях
я розгубився проростав малюнком
ти вишивала засмагу зі споду сваргою
я розкидав сонця китиці
аби ти тішилась

я зараз стану римований
зажди зовсім трішки...

навіки -- в тобі -- пішки

24.09.2007

[4esterfielter]

Сеанс нас

І
після нічного двобою
вона вдивляється в повінь
моїх очей
ніжно подихом долоней
гріє мою щелепу
де хворий зуб

стоніжкою полум'я
бігає тілом
перебирає ніжками
як маріонетка
на дециметрових нитках

ліва верхня шістка
тобі болить
каже вона і розповідає
що колись хотіла бути
стоматологом
а стала моєю

вона бачить крізь стулені уста
всього мене і всі мої латки
ми цілуємось подихом
біль попускає

ІІ
ту саму процедуру
без потреби лікувати
ходіння ментальним тілом
проводжу на відстані
телефонного вулика
з метою пестити її ефір
продовження мого серця
продовженням її серця

ми зачаровані

24.09.2007р.

[4esterfielter]

Вересень

жовті спалахи серед зелені
дарма що не сині
проблискові маячки інкасаторів літа

з вікна дев'ятого поверху
під плачем материнським берези
прощаються гот і готеса

ввійти по коліна в тишу
очиць пригорща крізь пальці скрапає
аби слухати вухами коника

якби ньютон жив на хрещатику
проклинав би каштани
закон тяжіння був би інший

перша літера щастя усмішка
гортаю вибране наших класиків
виявляється це рідкісне слово

а дівчина у вагоні метро
усміхалась в унутрішній світ
так що інша не витримала

26.09.2007

[4esterfielter]

Рідне. Рибне. Рівне

обожнюю риболовлю

кохане місто в ополонці ночі
мовчить як риба
ротом ворушить по губах читаю
завітне слово
ковтає для подиху води
безплідної ріки
зябра трибун авангарду
амфітеатром
на сцені стара альтанка
яку щоночі розбирають на брухт
оркестрова яма для жаб'ячого
джаз-бенду з розладнаними інструментами
у гідропарку
здичавілі русалки вар'ятки русявки
пірсинговані на хвостах та скрізь
патлаті верби з зачісками емо
місто метає
мережива кав'яру ліхтарів
повіки кав'ярень крильця кліпають
луску хідників
віями недопалків засівають
на ранок мальки спересердя
поїдають одне одного
аж доки не зжере всіх
інша величезна рибина
ранок

щоб у ньому кричати
люблю тебе рідне
люблю риболовлю

а надвечір люблю сісти
перед телеекраном
і над мискою патрати день
цілувати зі споду
пірсинговані верби

24.09.07, Київ

[Дим]

йой... де ти взяв такі гарні римовані вірші? ))

Йо........якшо чуваг у нас такий фурор ПРОИЗВОДИТ.чому б йо не направити у НУЖНЕ йму русло....де всі наші Ніни Герасименко.СМОЛОСКИПИ.і т.п. ФАКТИ???---ДОПОМОЖІТЬ Чувагу стати класиком нашої сучаної поезії.а то все у пісок піде)))

[4esterfielter]

Йо........якшо чуваг у нас такий фурор ПРОИЗВОДИТ.чому б йо не направити у НУЖНЕ йму русло....де всі наші Ніни Герасименко.СМОЛОСКИПИ.і т.п. ФАКТИ???---ДОПОМОЖІТЬ Чувагу стати класиком нашої сучаної поезії.а то все у пісок піде)))

пропонували вже, Диме, чекаю на можливість, збираю 50 сторінок поезії на конкурс...

[Дим]

ха-ха-ха чекай)))еееееееееех брателло))-не в кількості ж справа...чи я помиляюсь)))))))))успіхів тє на конкурсі)))тока нехай повідомлять тя .яка з 50 сторінок була найвизначнішо-бездоганнішою)))

[4esterfielter]

Свобода

агов! агов! агов! чоловіче!?
як ся маєш тобі не важко?
йой ти весь замурований
залитий бетоном
абздольц! ти тут не один
вас тут стільки замурованих!
не кричіть на поміч! я зараз утечу
бо ви мене оглушите!
що? допомогти вилізти?
я сам не впораюсь, а вільних не так багато
і ми гуртом теж не впораємось
де ж знайти такі лопати й інструменти
які допоможуть вас відколупати...
сидіти й жаліти вас? давати їжу?
ні... так можна потрапити під бетономішалку...
чого ви кричите?
я йду геть
ви мене все одно заплямуєте
відступник!
я ж не можу вам нічим пособити
вам легше зсередини там і так тісно
піднапружитись і вийти але ви не розумієте
у вас там свої проблеми побут вибори алкоголізм
і бла бла бла плітки закони моралі серіали
конфесії ойой скиглення плач падіння
а мені тут і так добре
я їм пишні страви
роблю що завгодно
не вірите? аб-со-лют-но все!
їм пишні страви і щасливий тут
бо мені начхати навіть на того з ваших
хто плюється найдалі
ну... не начхати...
просто най мене не тягне
туди бо я звідти сам ледве виліз

03.10.07

[Giza]

Йо........якшо чуваг у нас такий фурор ПРОИЗВОДИТ.чому б йо не направити у НУЖНЕ йму русло....де всі наші Ніни Герасименко.СМОЛОСКИПИ.і т.п. ФАКТИ???---ДОПОМОЖІТЬ Чувагу стати класиком нашої сучаної поезії.а то все у пісок піде)))
ха-ха-ха чекай)))еееееееееех брателло))-не в кількості ж справа...чи я помиляюсь)))))))))успіхів тє на конкурсі)))тока нехай повідомлять тя .яка з 50 сторінок була найвизначнішо-бездоганнішою)))

Sorry, 4esterfielter, за офтоп у вашій темі, та щоразу, як читаю пости цього димного хлопа, написані якимось химерно-редукованим, анімешним ідіолектом (наприклад: тя, мя, тє, йму, йо, хо, лю та подібне морфологічне дрантя), просто плачу від поблажливої манери спілкування! Чи то дим очі їсть, га? Авторитетний поет (чи що він там таке?) уже пройшов Крим, Рим і мідні труби, всьо бачив і знає – лишилося хіба спуститися з емпіреїв та трохи просвітити тутешніх невігласів, які, на його непересічну думку, навряд у чомусь петрають до пуття! Воно ж бо з Чарнігава-горада видніше, а то! В голові, блін, вертіґо від тої купи вигуків, капса серед дороги не в тему, дужок, дефісів і крапок!
Експеримент на розуміння: ві, ціка, і по жит отаки рвани шматка розмовля, чи тік на фору випендрю, а то у мя сумні закрада?
Ггг! Ще одна пляшка пива – і почну нормально сприймати. Нео-футуризм, одначе!

[Дим]

1-ну на мя кати бочку))))))нашож на Чернігів)))ну не ЄНТЄЛЕГЄНТНО)))
2-Я Ж по суті---просто милуюся.читаючи про 50 сторінок для конкурса....нда так ніякого Риму і Криму не пройти)))
ну правда я не про наших графоманів.шо у конкурсах перемагають)))

[4esterfielter]

1)50 сторінок, Диме, це умова конкурсу)))
2)не "інтєлєгєнтно" писати таку маячню в кожному пості. Опублікуй свої вірші окремою темою в майстерні - шо нарід скаже - подивимось!-)
3)для того щоб досягти чогось не треба боротись (Рими й Крими долати), треба просто зловити вітер і плисти за ним, ферштеест ду міхь?
4) оффтоп закрито)

[Дим]

НДА..не по людськи)))

[4esterfielter]

Виграш (The Same New Doors)

Господь не грає з Всесвітом у кості*,
Не грає в шахи і не грає в го,
Він не дереться через мури в гості,
Книжок не пише, як Віктор Гюго...

Господь не грає із Серцями в покер:
Він знає, як нам важко на землі,
Але втрачатимемо ставки всі, допоки
Їх будем викладати на столі.

І де ж той, перший, що не знає страху
І зможе полум'я підняти із золи,
Щодень не класти свою голову на плахи
(Вони ж бо такі схожі на столи!)?

І от, потрапивши в тендітне тіло,
В закурену каварню зайде Бог
І знатиме: йому поталанило,
Що з цих дверей уже зняли замок...

13.10.2007р.

*вислів належить Альбертові Ейнштейну

[Strekoza]

Прикольний задум! Але закінчення не зрозуміла...

І от, потрапивши в тендітне тіло,
В закурену каварню зайде Бог
І знатиме: йому поталанило,
Що з цих дверей уже зняли замок...

В моїй голові - з початком воно не в*яжеться.... Чомусь;)

[4esterfielter]

а мені пояснити, що я мав на увазі в цих рядках?

[4esterfielter]

Львів-1

колючий вечір обіймає балкони,
колючи, вечір треться щоками.
колючи вечір на друзки, йдемо
колючи вечір як дрова -

ех, були би зорі!!!

вогко навколо, нестерпно самотньо
для когось, але не для нас.
ми по різні боки барикад,
і хтось із нами.

а ми - між собою.

пронизлива мряка -
акупунктура - робить з мене
скульптуру. гарячі руки в
скульптора, він застуджений,
він п'яний, він промахується.

- відпусти, а то скалічиш!
- ще чого?!

для мене це місто скинуло
маску, зоставшись без обличчя
і розділових знаків.
навіть запахи чужих тіл
втратили неповторність.

драконячі пащі внутрішніх двориків -
ходи короїдів у мізках:
звідти - як ангел, душа,
і звідти - як ангел, душа,
а звідти - душа, як привид;
пазурі - в котячі запахи парадних,
язиком - в потаємні кімнати...

голуби злітаються на схлип гойдалок!

- забираймося, мила, звідкси...
- куди?
- в колючий вечір...
- ммм... обожнюю такі!

14.10.2007 р.

[4esterfielter]

Львів-2

я забув своє серце на першому
ярусі двоповерхового ліжка
у восьмому гуртожитку політехніки
серед чорних атласних простирадел
та ковдри з єгипетськими малюнками

я не помітив як прищемило
дверима аорту
ледве не відтяло трамваєм
вона в мене пружна й міцна
і з кожним ударом годинника
на ратуші
з неї висотуються нові й нові
нитки та струни
і тягнуться високовольтними лініями
між двох міст
котушки перекотиполя підстанцій

з кожним моїм кроком
дорога до серця заплутується
в самій собі
серед нового світу
довкіл собору святого юра
у верховітті шпилів роззявлених вікон
ротів друзів ґротів ґратів
вагонів стовпів коліс

дерева на захід
порубані швидкістю
мене наздоганяє біль
і в грудях екскаватором
вигрібає тирсу
яка навесні зацвіте
а може зненацька у жовтні
як обдурені каштани на хрещатику
раптовим теплом

полином? уме*? сакурою?
папороттю? трояндою? братиками?
чорнобривцями!
_______________________________________
* Японська слива (лат. Prunus mume; яп. 梅, уме; кит. 梅, меі, кор. 매실, месіль; в'єт. hoamai) — вид сливових дерев, які поширені у Східній Азії, зокрема, у Китаї, Кореї, Японії і В'єтнамі; квітне пізньої зими, переважно наприкінці лютого, до появи листя.

[4esterfielter]

*****
Другові…

розливши осінь у чарки
і на кленову скатертину
на холоді колючих вулиць
гарячих жовтих нічних вулиць
із другом сядемо
ділитися серцями
наче хлібом
наші рукостискання
міцніші від скелі
обійми тепліші за сонце
і шампанське на валах
таке
солодке

розливши київ у чарки і на скибки сердець
ми поговоримо про коханих
вип’ємо імена й міста
і коли стане зовсім зле
душі під руку підемо
в невідворотність
метрополітену

і завтра буде
якесь завтра
а нині тільки ми
і наша вічність наша вічність

[Strekoza]

Прикольно! Сподобалось... "другові".... Так життєво))) Так он яка "чоловіча дружба" ;)

[Strekoza]

а мені пояснити, що я мав на увазі в цих рядках?

Поясни! Будь-ласочка))) Самі рядки зрозуміла... Але до цього були всілякі ігри... а потім замок..то як?

[Prophet]

останній - дуже слабенький, як на тебе.
я навіть підозоюю, чому. але не скажу)

[Strekoza]

і завтра буде
якесь завтра
а нині тільки ми
і наша вічність наша вічність

Я б додала - "Роз*єнані світи"... І вірш мав би завершення))) Але мені все рівно сподобалось))) Цікаві порівнянні)

[4esterfielter]

останній - дуже слабенький, як на тебе.
я навіть підозоюю, чому. але не скажу)

от так завжди - я мушу знати, щоб удосконалюватись! скажи хоч у приват... але взагалі-то, це каліграма... тільки я не знаю, як відступи потрібні врахувати...

[4esterfielter]

Я б додала - "Роз*єнані світи"... І вірш мав би завершення))) Але мені все рівно сподобалось))) Цікаві порівнянні)

не розумію, до чого тут, роз"єднані світи... дякую за компліменти)))

[4esterfielter]

Поясни! Будь-ласочка))) Самі рядки зрозуміла... Але до цього були всілякі ігри... а потім замок..то як?

все дуже просто: переможець у цій грі, той, який від неї відмовляється, впускає Бога в себе, тобто дає собі зрозуміти, що вони - одне ціле... і не важливо, чи людина свята, а чи грішна - вона може все... а замок - це обмеженість, підданість стереотипам...

[Prophet]

Честере, Стрекоза, за правилами форуму бажано не писати кілька дописів підряд, а об'єднувати в один.

щодо вірша: каліграма - не каліграма, а віршик ніякий...

[4esterfielter]

до Профет: деякі форуми автоматично об"єднують дописи, користувачам не зручно це робити вручну, я думаю, сказав не тільки за себе.

а "ніякий" - це не критика. критика зазвичай на чомусь грунтуватись повинна. в принципі, з тобою згідний - вірш не є сильний, бо не несе новизни, а просто констатує факт)))

[4esterfielter]

я зробив деякі зміни, сподіваюсь, вірш став тільки кращий від цього)))

*****
Другові...

розливши осінь у чарки
і на кленову скатертину
на холоді колючих стоголосих вулиць
німих нічних гарячих вулиць
із другом сядемо
ділитися серцями
наче хлібом
наші рукостискання
міцніші за
час
відщипуємо по крихті
обійми як аркан довкола пульсу ватри
і стук сердець в дверцята світу
на завісах
на розхитаних зап’ястках молодості
після вчорашньої смерті
і шампанське на валах
таке
солодке
розливши київ у чарки і на скибки сердець
ми поговоримо про коханих
вип’ємо імена й міста
і коли стане зовсім зле
і ґролом душі закричать
під руку підемо
в невідворотність
метрополітену
і завтра буде
якесь завтра
а нині тільки ми
і наша вічність наша вічність

21-23.10.2007р. Віта-Поштова - Київ

[Prophet]

користувачам не зручно це робити вручну, я думаю, сказав не тільки за себе.
не вигадуй. треба просто одразу одним писати. правила є правила. не змушуй призначати тобі порушення.
а "ніякий" - це не критика. критика зазвичай на чомусь грунтуватись повинна.
і шо? де там був у моєму дописі заголовок "Критика"? це моя думка. я не мушу тобі розписувати. я взагалі тільки для виняткових людей роблю на шару те, чим заробляю гроші (це стосується, щоправда, мовного боку).
читай правила, в яких чітко зазначено: не хочеш чути думки щодо своєї творчості - не пость її у "Майстерні креативу".
вірш не є сильний, бо не несе новизни, а просто констатує факт
маю сумніви, чи варто взагалі це називати віршем.

[4esterfielter]

я взагалі не думаю, що тут щось таке аж надто професійне, щоб говорити про це так: за гроші, не за гроші - для виняткових людей. я ж не кажу, що вірш є добрий, проте він є щирий - саме це й сподобалось декому. я тебе просив пояснити - чому, невже це так складно зробити? а втім - це питання не професійне, а в ставленні до ситуації. так, там БУЛИ заїжджені метафори до того, як я його змінив. Сподіваюсь, я відповів за тебе - що саме не так з віршем? чи поговоримо про це на іншому рівні?

стосовно правил - я звик не підкорятись більшості чи правлячій меншості - бо вона зазвичай (хоч і не завше) робить незручно МЕНІ. я буду намагатись об"єднувати пости, але навіть з швидкістю мого інету редагування, додавання, цитування і тепе створюють певний дискомфорт, повір...
все, годі на цю тему)

[Strekoza]

Я звичайно, не претендую на професіоналізм... Просто мені перший варіант сподобався більше... В другому з*явилось багато зайвих порівнять...які перевантажують...
За моєю скромною думкою...
А може так?

розливши осінь у чарки
і на кленову скатертину
на холоді колючих стоголосих вулиць
німих нічних гарячих вулиць
із другом сядемо
ділитися серцями
наче хлібом
наші рукостискання
міцніші від скелі
обійми тепліші за сонце
і шампанське на валах
таке
солодке

розливши київ у чарки і на скибки сердець
ми поговоримо про коханих
вип’ємо імена й міста
і коли стане зовсім зле
душі під руку підемо
в невідворотність
метрополітену

і завтра буде
якесь завтра
а нині тільки ми
і наша вічність наша вічність

[4esterfielter]

нє... про скелі й сонце - не тре (дуже заквацьовано й давно заїжджено)... про зап"ястки, завіси молодості ліпше...

[Prophet]

тебе просив пояснити - чому, невже це так складно зробити?
та нема ніяких "чому", просто мені суб'єктивно він не подобається, на мою думку, він абсолютно відстійний. і я вже втомилася тут усім, блін, творцям пояснювати, що для мене поезія - категорія суб'єктивного сприйняття, і я волію не вплутувати в це будь-яку теорію. але висловити свою думку маю цілковите право. шо неясно???

стосовно правил - я звик не підкорятись більшості чи правлячій меншості - бо вона зазвичай (хоч і не завше) робить незручно МЕНІ.

у нас нема влади, у нас є правила і люди, які контролюють їх виконання. тут не йдеться про якесь "підкорення" - не мар, хлопче! - а лиш про те, що, приходячи до нас, ви зобов'язуєтесь на нашій території грати за нашими правилами. про що при реєстрації ставили галочку. якщо ж вам так конче треба, перепрошую, насрати в гостях - вас тут ніхто не тримає.

ОТРИМУЄШ ПОПЕРЕДЖЕННЯ.

[4esterfielter]

*****
ми голодні спраглі потомлені
добре що маємо вдосталь води
арізона це вам не жарти
до шосе бозна-скільки

день спека у мріях вечір
а ліпше ранок в готельному
чи цирковому номері
на хрустких простирадлах
і шоколадних метисках
акробатках покоївках

з такими думками нас ковтає
пустеля (?)
і стеля неба каньйони скелі
ми знесилені випробовувати долю
й себе

аж нараз помічаємо диво
з купки попелу спалахом
народився маленький фенікс
такий кумедний як
курча

але він твердо звівся на лапки
і почав дзьобати колорадські камінці
він швидко ріс і набирав ваги
на чарівних протеїнах

цікаво який він на смак
що буде якщо його випатрати
і запекти на вугіллі
з фініками

найсміливіший бере револьвер
і влучає у бідолаху
ми накидаємось на нього
дико скубаємо пір’я та
розпанахавши грудину ножем
відступаємо
бо звідти виринає
шосе
і патрульна машина
каже
чи знаєте ви що
цей птах занесений до червоної книги
зполучених стейтів гамерики (?)

13.10.2007р.

[acid drinker]

арізонський дрім...

[4esterfielter]

перележав на дивані-трансляторі в ізнакурнож))) відділя-то такі глюки)))

[4esterfielter]

ех... а нині творча криза...

[Андрон Кобила]

Все лікується!))
І не тільки пивом!))

[4esterfielter]

1. ти тепер куховариш
живучи в скляному хмарочосі
що стирчить серед океану
який був тобі колись
наче метеликові нічник

2. твій дім це ресторан замовлень
чому не їси того що хочеш сам?
сидиш у кутку серед купи недокурків
чекаєш на замовлення

грей та ассоль за дев'ятим столиком
замовляють філе золотої рибки

3. супові кубики до каструлі
годуєш рибку
в твоєму акваріумі
хмарочос
а вона плещеться за
ілюмінатором субмарини
відчини і зловиш!

4.твій човен не має якоря й мотору
як зухвало віддаєшся
штормові й штилеві
ти та сама золота рибка
яку викидає на берег
море

5.субмарина тоне в акваріумі
де стоїть хмарочос
і плещеться рибка
за ілюмінатором
видно
стіл акваріум а в ньому
все те саме

6. цього разу ти схитрував:
- марино скажи греєві
що сьогодні ми подаємо курятину
і хай ассоль його не сварить

7. а наступного разу вже конче треба буде
лягати під власний ніж

11.11.2007р.

[4esterfielter]

*****
в чотирьох стінах
ти шукаєш винних
ставиш кожного привида
в куток

*****
легіне, чому сумуєш?
дівко, чому си бісиш?
ви ж могли грати інакші ролі...
коні! люди не винні...
у них очі - в один бік.

[4esterfielter]

Chaos House

місто зведене з червоної цегли
точнісінько так само як наші черепи
вилиті з бетону
і вньому так само живуть люди
стоптують черевики
стоптують нейрони

місто підперезане лісом
наче ременем
але все одно не застраховане
від гормональних порушень
і ноги теж часом випадають зі стремен
і найтепліше лишається в сідлі
теплоелектроценталей
сердець

під стріху
вилами й виделками
(хто як уміє)
складаємо хмиз
що неодмінно спалахне
від недогарка
необачно поставленого
під ліктем
пожежа
авжеж натхнення

вітер здійме очеретяні кучері
мазанок
туди пробереться дощем
незнайомець
і виллється на наші ліжники крізь решето
лишивши макарони (слава богу!)
тільки на кватирках

14.11.07

*****
з ковтком зеленого чаю
мене викрадають
і я не повернуся у вчора
до свого досвіду

11.07.07

[acid drinker]

а шо можна написати про поезію, якшо поезія гарна?

[Дим]

сказати...ну сказати мо багато.Про гарні вірші.Але у цьому розділі я бачу брєд .Чуваг явно хо 50 сторінок для конкурса накатать.

лишивши макарони (слава богу!)
тільки на кватирках

нда......таке іще вигадать тре вміть)))
асоціативний ряд має бути не безглуздим й чим складніше і незрозуміліше.тим краще.Ну невже тре пояснювать шо сила у ПРОСТОТІ..Дядя-зупинись поки не пізно.Зупинись .хоч на місяць.а потім поглянь на свою пургу.

[acid drinker]

нерозуміння поезії певними індивідами не свідчить про її відсутність. простота поезії не свідчить про її атлановитість - простої поезії у нас повна креативня, але серед неї мало-мало хорошого. а метафори честера насправді абсолютно не складні - якшо читати весь вірш разом, а не дивитися на окремі рядки й офігєвати...

[Дим]

нерозуміння поезії певними індивідами не свідчить про її відсутність. простота поезії не свідчить про її атлановитість - простої поезії у нас повна креативня, але серед неї мало-мало хорошого. а метафори честера насправді абсолютно не складні - якшо читати весь вірш разом, а не дивитися на окремі рядки й офігєвати...

про її атлановитість))ПРиємно бачити не тільки свої очєпятки))
2-його метафори не складні.погоджусь.вони просто безглузді.Ну розясни як не в лом.про шо цей макронний вірш)))
3-штука ж не в макаронах і кватирках-штука у тому .шо ці слова мають шось та означати))

[4esterfielter]

цікаво, а що ти хтів сказати своїм суржиковим віршем про шкарпетки???

про макарони, кватирки: поезію не тре розуміти, її тре відчувати))) диви мій підпис. автор не мусить роз"яснювати... як хочеш - я можу сказати, що Я в ньому БАЧУ, ВІДЧУВАЮ... але це буде МОЄ сприйняття, якщо в тебе, Диме, мислення аналітичне й логічне - тобі в поезії нема чого робити. тут діють закони асоціацій, власна начитаність, власний світогляд... Норштейн, автор "Йожика в туманє" сказав: у мистецтві не має бути тайнопису, кодів... але автор має орієнтуватись на себе в першу чергу... верхні пласти смислу відшаровуються легко, далі - тре копати... і автор сам не завше може поянити, що він хтів сказати своїм творінням...

якщо тебе непокоять лише макарони та кватирки, не знаходиш хіба асоціації з вухами??? оце верхніш шар, далі - дай волю фантазії... теплоелекроцентралі - включи знання про радянську систему опалення... серце стало - спинилося все... я думаю про склепіння черепа пояснювати не мушу...

покопайся - і докопаєшся до глибинних бомб і суті... а потім - розкадровку запусти одним мультиком - ти зрозумієш, про що є цей верлібр... ферштейст ду вас іх заг?

[Дим]

ну добро.бачу ви тут ніжно-тріпочучі поети-квіти.то я так ті скажу
1-то шо я хотів сказати.ти чудово зрозумів.Принаймі ти потрапив у ту атмосферу шо я створив.а твій вірш навіть подружка Ася не змогла розгадать.тож з Норштейном я якраз погоджуюсь.
2-ну збагни.я проти тя нічо немаю.але вірш твій хоч розкадровуй хоч ні -ПУРГА.Для кого пишеш?ну лади.я дуб.але невже ти віриш.шо його розкадрує хоч один з 100 зустрівшихся тобі на вулиці?ну якшо не брати контактерів з інопланетянами.
3-і про поезі.....ех дядя дядя.ти її узагалі-то у очі бачив...ну крім своєї?Найвидатніша поезія.це там .де уже розкопані такі глибини.шо можна далі і не копать.Але той хто всеж копає далі.усе одно ніколи не докопається до чогось стало-нерухомого.
Фірштейн?))

[4esterfielter]

acid, а ти змогла "розгадати"?-)

Диме, ще раз: не потрібно шукати сенси, треба відчути їх... Пурга - дякую за компліман, я люблю заметіль, зиму, сніги)))

кинь будь-ласка, в "що читають злі критики" зразки того, що ти вважаєш найвидатнішою поезією... отоді поговоримо... а подружка Ася це хто?

Кінокомедія "Один вдома" зрозуміла всім, але це не є високе мистецтво, якщо узагалі стосується мистецтва... зараз іде культурний спад... комерція...

а мої вірші розкадрували вже десятеро з п"ятнадцяти, мушу тебе розчарувати... ясна річ, не так, або не зовсім так, як я розкадровую собі... але в цьому уся фішка - багатоплановість, така ж, як наш усесвіт - ніщо не повторюється двічі, всі можливі моменти здійснюються в імовірності 100%)))

[acid drinker]

щодо розгадати... нє, я проінтерпретувала. може, мені вдалося дуже по-своєму, бо я якраз перед тим макарони варила, і ото через друшляк... так кльово, коли в цьому видно якусь гарну метафору ;)

[Dara]

мені подобається

[Nike_Велес]

через друшляк кажете??? це так перехрестили Durchschlag ?.. ;) )Durchschlag - решето; друшляк, цідилка; фільтр... мати василева...

[acid drinker]

найку, попередження за оффтоп. читайте словники (по-перше), відкрийте тему, куди зноситимете всі фрази, які вам не подобаються (по-друге).

[Дим]

10 з 15))а де ти їх показував?тут.у вашому білому братстві?))))ну так по іншому і буть не могло.
2-ймовірність ніколи не бува 100 відсотковою.на те вона й ймовірність.

[4esterfielter]

10 з 15 це абсолютно різні середовища - і тут, і серед інших знайомих, і серед спеців з постмодерну, щоб ти знав)))

імовірність буває 100%, мушу тебе розчарувати))) підручників перечитав, бідолашний)))

[Дим]

10 з 15 це абсолютно різні середовища - і тут, і серед інших знайомих, і серед спеців з постмодерну, щоб ти знав)))

імовірність буває 100%, мушу тебе розчарувати))) підручників перечитав, бідолашний)))
саме так читав-Колмогоров ТЕОРІЯ ІМОВІРНЕСТЕЙ)

[4esterfielter]

саме так читав-Колмогоров ТЕОРІЯ ІМОВІРНЕСТЕЙ)
я ж кажу, бідолашний... підручникам вірить...

ти хоч, сподіваюсь, не віриш у теорію "пульсуючого всесвіту", чи у те, що планети - неживі істоти? :rolleyes:

[Дим]

Ну що тут сказать-КОНІ НЕ ВИННІ))

[4esterfielter]

*****
фразу "ми йдемо"
не можна перекласти так само
чукотською мовою
хотів би навідатись у ті краї
вивчити всі оті ергативи й комітативи
і впасти з тобою в сніг
хоча ти давно перетворилась на нього
гукну через протоку до ескімосів
запитаю яка в них погода
почну тебе перелічувати
яка ти є
якої немає
і не питатиму
чому я не вмію
спиняти
тебе як дощ
а ліпити на морозі тіло
не виходить
обпікаєш долоні
я тебе занесу до юрти
нагрібу ціле відро
розтанеш і вип'ю тебе
замість горілки

21.11.2007 р.

[Prophet]

ти тікаєш крізь пальці
прибери це :)

[4esterfielter]

дякую за пораду, мені самому так більше подобається)))

[Prophet]

це просто один із найстрашніших шампів. банальність, об я не перечепитись не можна.

[4esterfielter]

Етюд № Офіс

семимильними факсимілями
скороходами
дряпає очі запах
горлянка навиворіт
до фальцету
вільний удар від воріт
голоблі назад
пальцями знімаю протигаз
зворотня сторона сорочки
море гласності море перебудови море пупків
кратери... еее
секретарка
заварює каву
магазинну а де взяти забугровську?
треба проткнути протигаз
і викинути костюм
хай буде поряд американським прапором
до речі то фотомонтаж
ніхто на місяці не був насправді
як і під вашою сорочкою
сьогодні в нас неформальна вечірка
тобто робота
під френка сінатру
відкіля ж такі марення?
квітень буде потім
аж навесні

22.11.07.

[4esterfielter]

Дорога на захід

сьогодні додому
пеленати себе малого
у шафі на запилених полицях
ретро-фото
і я там є
голий-голісінький
в себе дорослого на руках
снило нещодавно
матері

сидіти
довше
ніж
їхати
головне щоб місто виплюнуло корок
на Повітрофлотському
а там далі експрес
в обхід Житомира
щоправда буде зупинка на зорі
навіть коли небо не захоче говорити
зав'яже очі сірою стрічкою
подовжиться куртка у плащ
цигарка нагодує сумніви надією
переїдання тут корисне
потім кожен дорожній знак
шепотітиме
скоро дитинство
і чомусь буде чути як осінь з ночі шкребеться у скло
я певен:
сюр-сюр-сюр
(як улітку сюрчать коники)
це сюрреалізм

а ще трохи
зоопарк автовокзал
таксі графа М.
до свого замку Р.
шухляди з пожовклим рукописом п'ятого класу
на верхній Бастилії

23.11.2007р.

[4esterfielter]

"Сальвадор Далі"

найліпший вихідний
це самота в кав'ярні
серед косяків риб
у супроводі блюзу
знайомих барменок
питання
чаю
кави
аромати
зжирають мене
наче піраньї до кісток
і тікають кудись в амазонію
лишається самий скелет
нога на ногу
зціпивши зуби бо тут не палять
а тепер рок'н'ролл
зав'язує вузлики на ребрах
для оголеної краси
бо душа з'їдена і літає
десь між троянд та геополітики
і фірмового інь-яню
на светрикові який ще не завершено

24.11.2007р., Рівне

[4esterfielter]

Дорога насправді

до речі таки збулося
все як і планувалося
і навіть зорі
небо не зажадало ні сліпнути ні сліпити
тільки замість коників сюрчали люди
в придорожньому генделі
припарковані
п'яні жигулі з червоними очима
тобто фарами
а далі сталося надцять фатальних збігів
про які краще змовчати
аби не зловживати назвами
лише зазначу про обережне промовляння
і миттєве здійснення сказаного
мара
оце і є безейфорійне
спрощення буття

24.11.2007р., Рівне

[acid drinker]

у "сальвадорі далі" стільки слів, які хочеться замінити...

косяків на зграйок, самий на тільки, стиснувши на зціпивши, з'їдений на з'їджений... і я ж навіть знаю, шо ці слова - абсолютно нормально й правильно, але не визвучують вони мені якось... так само, як не визвучує светрик, який ще не завершено - а проситься ще не завершений светрик...

[4esterfielter]

ой, ейсід-ейсід, завершений мені не подобається, а косяки мають бути... зціпивши - дякую, нагадала мені слово))) але всьо решта - не бу тро!

[4esterfielter]

*****
садомазохіст
у саду мазав
синькою
плечі дерев
після ампутації рук
дізнайся про фантоми
вірусів та комах яких убиваємо
та не забудь узнати про вітер
з енциклопедії
всохла яблуня все одно
малюється перед дзеркалом
стає на милиці відьма барбі
і вся така синя-синя
йде на маскарад
пускає коріння і хоче кохати
сусідню сливу
яка переобтяжена плодами
але кохатись можна було б навесні
коли прилетять смугасті листоноші
завше безпечний секс
втім
нема куди вкинути листа
тож і поштову адресу забуто
змінено на «айва»
тобто перекреслено
табличку «джонатан»

26.11.2007р.

[4esterfielter]

*****
обійняти колишнього

їжачка
на мить
спливає в пам’яті
знання
що насправді він білочка
схрещена з кактусом
скидає колючки вирішує зацвісти
але все одно наїжачено
каже про рішення
навічно залишитися колобком
без голок

ну що ж подивимось тобі у вічі
скільки ти витримаєш

28.11.2007р.

[4esterfielter]

*****
це каміння кров узвозу
тече у жилах кожного
хто торкається бруківки
це дихальця хруща що потрапив у вулик
задушені
воском бетону

давай відкриємо тут власну галерею
тільки чому ти опираєшся
ми ж можемо
ми зуміємо
подолати цей шлях
без зайвих питань до себе
і йти легко й вільно даруючи
одне одному заспиртованих комах
навіть не користуватися цим допотопним
фунікулером
і не кидати монетки в ту щілину
ми здатні пішки
не говори про стале
життя є рух
щирий як небо
інакше смерть
(щоправда лише для уривку
душі)

до речі знаєш
обрій сьогодні був кольору
розчавленого ситого комара
велетенського напевне

29.11.2007р.

[acid drinker]

останнє проасоціювалося з якимось дуже дощовим днем, коли я йшла узвозом проти течії, а води було стільки-стільки, і хотілося сміятися, і переходим, видно, теж хотілося, бо вони теж сміялися...
не знаю, чому. але шось у тому є.

[4esterfielter]

а про дощовий, напевне ще напишу, Ейсід, бо ніколи не забуду, коли босоніж ішов по тих каменюках, з підкоченими джинсами (як мажор, прям), а по ногах-порогах перекочувалася річка... шось тут є від Дібровиного "Узвозу"... потім ми стояли під крихітним дашком на якомусь ґанку, пили шампанське та наслухали грім, як він наближався, як я уперто тоді змагався з небом)))... коли злива ущухла, ми подерлися на Замкову, де було так слизько, ще більше ніж на бруківці, що по кілька разів довелося проїхати дупою по стежці й траві... уже було темно, небо було сліпуче, наче в дзеркалі відбивало вогні міста, надто ж тоді, коли почалися салюти... то були дні Києва... гм, таки Діброву я прочитав пізніше, аніж те сталося... досить із мене таких збігів!

[acid drinker]

збіги - то велика гра деміурга в літературну компаративістику =)))
/хм... принаймні, в літературну компаративістику я вірю.../

[4esterfielter]

ага, а от коли пишеш щось, а потім збувається? таке в мене буває ну дужжжже часто... страшне!

[acid drinker]

нє... не зовсім. хоча у нашому вимірі - так.

компаративістика - то просто порівняння текстів. для деміурга ж байдуже, коли вони написані, вони просто існують як сукупність там, де час - то просто четвертий вимір простору. і він порівнює між собою ці тексти, знаходить у них спільності, вони плавно перетікають один в один... і відбуваються - правда, наш хронологічний порядок може бути зовсім іншим. як тобі концепція? тіки шо вигадала )))
хочу стати компаративістом, бо деміург з мене трошки ексцентричний буде :)

[4esterfielter]

Ейсід, ти ж мене знаєш: мені підвладна погода, з'являються зовсім-зовсім прості виходи з незвичайної ситуації, відчинені двері, які завше зачинені...
концепція мені подобається... але я бачу прямий зв'язок між подіями-написаним-прочитаним-матеарілізованим. порівняй "Дорогу на захід" та "Дорогу насправді". Етюд №2 та "відмінки чукотської мови" здійснюються автоматично! головне перестати контролювати реальність, як вона починає бути повністю підкорена тобі...

[Prophet]

ти смішний і наївний

[4esterfielter]

Не віриш - твоє право. Я знаю, що відбувається насправді. Так, щоправда в іншому вимірі - моєму :)

[acid drinker]

честере, ти можеш мені пояснити, чого від твоєї теми графомани так фанатіють?
може, її перейменувати просто?

[Prophet]

Я знаю, що відбувається насправді.
гггггггггг

[4esterfielter]

честере, ти можеш мені пояснити, чого від твоєї теми графомани так фанатіють?
може, її перейменувати просто?ага, не вперше))) я інколи замість тебе їх виганяю звідси, просто на вихідних без інету))) можна перейменувати, але щоб нік-нейм був у назві, потім, через рисочку "Поезія без обмежень", ну як?

Профет, а то вже трохи ти переборщила, наче принизила. тобі не здається? Давай про світогляди саркастично не сперечатись?

[4esterfielter]

*****

я повернувся
звідти
опалений вітром
я схожий на чорну діру
натягнута сітка прогинається під масою часу
мене напевно ніхто не бачить
в мене в грудях шахта
шатківниця
в якій щезають душі померлих
ще живих
це крематорій
скидається на те

звідти
я приведу нову групу піддослідних
це надто грубе слово
але єдине що пасує сюди
відчай
чому ви падаєте прагнете втекти зникнути
я не керую вами
протримайтесь довше принаймні вічність
у цих стінах
не падайте

знову
на межі
посеред зораного зоряного поля
там де млин змагається з вітром
я лотосом у повітрі
п'ю молоко
витікаю між ребер
євами
скільки їх ще з мене виросте

але я чорна діра
моя чергова спроба медитації

3.12.2007р.

[Prophet]

не здається.
і взагалі, не будь таким сурйозним.

[4esterfielter]

а мені здається, що "ггггггггг" це вже край. добре, проїхали))) просто коментарі такого штибу я сприймаю як однозначне глузування. все, не повторюємось, домовились?

[4esterfielter]

*****
ми викривлюєм простір,
ми викривлюєм час...
ми вирівнюєм постіль -
час вирівнює нас...

*****
данс тільки данс
хоч музика тут хороша
диско тека данс
декадансна контрактова
перед морозом
знову в облозі вітрин
очі вилуплені на холод
рятуються пледами під склом
ніби в музеї
підлога дрижить від дощових черв'яків
поїздів метрополітену що гасають
у пошуках заблукалих черв'ячих
двовагонних трамваїв

двигтіння масажує стопи
а поряд сидить диво
відбиток іншого світу
сміється і плаче
мені би того
та навіщо?

а потім посипав сніг
пити! пити! пити!

4.12.2007р.

[Prophet]

Честере, як гадаєш, вони знущаються? :)

[acid drinker]

ага, такі да (с)...
пане володимире, для людей, які люблять смітити в чужих темах, було навіть правила уточнено - бо мені пояснили, шо іноді просто влом логічненько подумати... але ви змушуєте мене повірити, що ніяка зміна правил не зарадить звичайній людській... еммм... коротше, не допоможе змінити людей =)
і шо с етім дєлать? честере, твоя тема - ти й вирішуй. терти чи най буде?

[4esterfielter]

Нехай би пан Володимир, замість постити тут вірша зробив посилання на вірш, як це зробив я у його темі. Ну і... Як це розуміти? "Зерна" у цих двох віршах зовсім різні... Хоч збіглися ми в порівняннях))) Чистити!

Хоча... хай народ спершу скаже, хто з нас лаконічніший...

/казніть ніззя памілавать/

[4esterfielter]

*****

рубікон
то така річечка в австралії
яка постійно пересихає
як і все в австралії окрім кроликів

так і в житті
пересихає в горлі
коли треба узяти найвищу ноту
або пересихають всі ноти
коли треба узяти горло

там де стікс впадає в лету
стоять очисні споруди
винаходяться нові ноти
напівдорозі
до чого?

4.12.2007р.

[Володимир Василишин]

http://litforum.net.ua/showpost.php?p=41882&postcount=62
Свій вірш я уже сам переніс за цим посиланням. Читайте, будь-ласка, коли маєте бажання.


http://mova.ridne.net/figures/7.png (http://mova.ridne.net)
http://mova.ridne.net/figures/5.png (http://mova.ridne.net)

[4esterfielter]

*****

останнє рвонули
усе що можна
не так сплела
отож рвонули:

оченятками бісеру червоні та чорні планети
скачуть столом неначе м'ячики
на багатолюдному точніше багатодітному
уроці фізкультури

скляні галактики в повітрі хмаркою
а тоді
різко осипались
шшшшуррррхххх
просо в курнику чи молоко ще тепле
дбайливими руками у відро
насіння в падінні-стрибкові
у темному-темному місці
протуберанці назад до сонця
яке зросте до немовляти
і дідуся якщо пощастить

а ранком на килимі прозріння
дзьобаю
рвонули!

4-5.12.2007р.

[4esterfielter]

*****
жінка то велика пігулка
покриши дозами
до трьохсот шістдесяти п’яти
помножених
на
скільки захочеш
років

бо коли воднораз ковтнути
немов аспірин не запиваючи
на ранок залишиться шок чи шо чи шовк чи котон
у винятковому разі
шкіра

6.12.2007р.

[acid drinker]

то така річечка в австралії
яка постійно пересихає
як і все в австралії окрім кроликів
аааааааааа!
супер.
мене порвало...

[4esterfielter]

як тузік кроліка? ;)

дякую, ви мене змусили почервоніти. кланяюсь і шаркаю ножкай)))

[Prophet]

а мені якраз цей шматок ніяк...
хоч вірші класні, да.
ну ти й плідний поет)

[4esterfielter]

дякую, Профет, лізе воно з мене... і не думає закінчуватись... лізе, краї хапає руками... вилазить, а за ним - ще одне... бррр. але то добре))) мені на руку)

[4esterfielter]

Глина

Світ – це велика хрущовка З маленькими кухнями
та кави надміром.
Печива гори за щоки – Стиха жувати кутніми.
нема тут наміру!

З жовтої цегли складений, Подекуди – з білої, чорної,
і з червоної навіть.
Часом тут пахне ладаном, Часом літають вóрони –
коли цеглу ховають.

Тут звучать фортеп’яна, Кватирки лущаться фарбою,
і посуд б’ється.
І осінь, неначе п’яна, Зиму, як хвіртку, хряпає,
з крана ллється.

Цеглинки зрослися мохом, Забракло простору
для спілкування.
Пора вирушати, доки Ця не загострилась
хвороба диванна.

Зі стану цеглинки-лежня, Що себе обмежує,
зі стану кавника,
Що глиняний теж, є Для кави і стежкою
й тісною шафкою, –

Переходимо в простір, Де правічна глина
замість усього цього.
Роззуваймося, гості, Й будьмо же вільні!
у мазанці Бога…

07.12.2007р.

[Prophet]

класно, але останній рядок усе псує катастрофічно

[4esterfielter]

твоя правда... думаю, що б то його там зробити)))

[4esterfielter]

так ліпше?

[Prophet]

ліпше, але все одно не те... може, нехай полежить так, потім прочитаєш і одразу побачиш, що туди по-справжньому пасує... принаймні в мене таке буває.

[4esterfielter]

Рівне: асоціації

сіра киця
світить неоновими очима
з тротуарних блюдець
в які я виливаюсь дощем
вона вже давно змокла
і пора б змінити взуття
з тигрової смужечки
на зеброву
але вона все одно лащиться до перехожих
плутається під ногами
лиже випадкові долоні
пропахлі молоком
муркоче двигунами старих маршруток
але чомусь усі її норовлять прогнати
футболять ногами

моя кицю
я заберу тебе до києва
питимемо каву з молоком
сядемо на підвіконні
там де герань зробила калюжку
будемо бавитись хвостами
мовчати
дивлячись на кумедне таке
триоке перехрестя
і так до ранку
ти станеш рудою
і я відвезу тебе в лозовому кошикові
назад у блюдце
і ти ніколи вже не посірієш

9.12.2007р.

[Prophet]

якесь не дуже... як для тебе, звісно))

[4esterfielter]

ну то те, що зрозуміють мої краяни... не люблять у більшості місто... а воно квітне!!! тікають звідтам у Львови-Києви... я ніколи його не зраджу, на відміну від них...

[4esterfielter]

Роздоріжжя

прірва повзе на ламінат лапками ящірки
коридорної стежки до кухні крокодилом
пітьма ножицями шлях роздвоює
зміїний язик
лиже тебе лиже тебе лиже
ось уже весь по вуха в темряві
і крислатий німб на голові як болгарка
тобто прожектор січе темряву на дрібні шматки
пальці руки ноги на тут і там
поодиноко у відповідь обстрілюють звуки
холостими
а де вмикач вимикач ніхто не відповість
тут тільки ти й твої привиди
і одяг їх твого покрою
зачини їх у шафці догола роздягнувши
до ранку вони перегризуть одне одного
тобі зостанеться лахміття
кинути у відро спалити
на подвір’ї затоптати стежку
закидати прірву піском
протерти спиртом німб

11.12.2007р.

[4esterfielter]

*****

завжди кортіло проковтнути
слоєне тістечко світу за один раз
звівши усі пласти до спільного знаменника
розмочивши круасан у воді пройтися скалкою
кільканадцять разів
але він чомусь розсипається

а ще б хотілося аби світ складався з одного шару
добре знаного тобою
з відомими складниками
бо коли ковтаєш покришений
шлунок чомусь протестує і повертає назовні

тоді доводиться змиритися з фактом наявності
інших кухарів котрі додають ваніль та перець
вони не часто до смаку
але чи в праві ти викидати те що смакує іншим
підсовуючи натомість власний бісквіт

12.12.2007р.

[4esterfielter]

"Велика Кишеня"

люди наліпили на себе цінники
начепили одяг
а в очах засвітили штрих-коди
я маю повні кишені грошей
окрему валюту на кожен товар
але провівши лазером касового апарату
хочеться крикнути:
- ахрана, атмєна!!!
і товар відкладаю у бік
ціна не подобається
тобто знаки якими вона записана
усе як фабричні партії
чорний
чорно-рожевий
лисий
патлатий
а де ручна робота?

16.12.2007р.

[4esterfielter]

светрик...

так не мусить бути
аби светрик розпускали на окремі шкарпетки
але так стається іноді
коли один з рукавів починає
нервово тертися об стіл
через те що інший сумирно спочиває на колінах

тепер знову два окремих тіла
навшпиньки
холодним паркетом квартири
зимним цементом гуртожитку
і разом цокотіти зубами
дорогою до килима
по різні боки двох стін
думаєте куди подіти решту ниток
навпочіпки курите
чуєте голоси
одні й ті самі одні й ті самі
недопалок у підлогу

пряжі лишилось на шалик
можна один на двох

19.12.2007

[Калина]

Про светрик, то й про светрик... Шкарпетки тільки звідки? Хороша ідея з рукавів светрика зробити шкарпетки...

[acid drinker]

з поверненням, пані калино =)
одразу на добридень - усне попередження (скільки ж можна просити, шоб свої вірші шановні автори пхали тільки до своїх тем?).

[Андрон Кобила]

Гм, хіба ж це був вірш, у її виконанні?

[4esterfielter]

Знахідка
колись ти ходив до берега
покинувши затишну хижу в рідному селищі
ти бачив як блищить на обрії інший світ
не відаючи як туди дістатись
ти пробував майструвати крила
але тебе зупиняли материнські сльози
і міф про ікара
твій батько нищив крила
щоразу як ти їх в"язав з пальмового гілля
ти ходив у розпачі жбурляючи камінці у воду
але хвилі виносили їх на берег
бо ти вірив у хвилі а не в каміння

одного дня ти винайшов човен
подарувавши селищу нову професію
став рибалити й усі забули про твої крила
самотнім ранком ти взяв човна
і непомітно поплив
на той світ
плив довго
тихим океаном

[4esterfielter]

*****
цей голос неможливо сплутати з іншими
він лунає тоді
коли зачиняються двері
і ти
зухвало проходиш крізь стіни
наслухаючи цеглу

[4esterfielter]

Маріонетки

я йшов і бачив їх
боялися вони
узяти себе в руки
потрапивши до павутини обмеженостей
яку для себе ж сплели
гадали що то плащаниця
рожевих світанків
зводили очі до неба
до теплого неба з безліччю хмар
і просили
веди нас
веди
вечоріло

я зітхнув і простую порожнім провулком
в протилежний від натовпу бік
мені засвітив ліхтар далеко далеко
і дехто пішов зі мною аж дивно
а решта ротами
ловили нитки із тенетів
ковтали ковтали ковтали
вростали в бруківку міцніше
вели їх незримі хмарини
а я вів тільки себе
і хтось приєднався на щастя
в нас не росли нові крила
нам досить було своїх
і ми над майданом злетіли
і хтось тицьнув пальцем
зрадники
хтось вигукнув
малеча верніться
я озирнувся
під нами дерева

10.01.2008р.

[Soul]

SUPER!!!4esterfielter,записуюсь в ряди шанувальниць:-)

[4esterfielter]

дякую-дякую... просто не знаю чи передав саме те, що хотів... а як ви розумієте?

[Soul]

Я "улетіла"в останнім вірші;а про голос-можна почути що завгодно-цим ціннe...
Ще раз перечитала про маріонеток.Чи знаєш,що ти тут створив якийсь "світ для тебе і читача".Як забираєш...в щастя:0)

[Андрон Кобила]

і дехто пішов зі мною аж дивно

я з Тобою!


і хтось приєднався на щастя
в нас не росли нові крила
нам досить було своїх
і ми над майданом злетіли
і хтось тицьнув пальцем
зрадники
хтось вигукнув
малеча верніться
я озирнувся
під нами дерева


Коли дочитав до кінця добра посмішка виникла сама собою...
Ніби відчув за спиною крила. До польоту готовий!)

[4esterfielter]

знаєте, не чекав такої реакції :8 приємно...

про світ - то справді так... він окремий... але каже правду про кожен особистий світ кожної людини... і дехто може казати: то всьо неправда, брехня, попса, надмір асоціацій, хтось стане плюватися - "шо ти з ся вазамніл"! - але, я їх мушу розчарувати, повірять вони чи ні: все, що я пишу (не тільки у віршах) ПРАВДА! звісно. вона в кожного своя, але кожен бачитьТАМ тільки те, що хоче бачити... всі слова - навиворіт безліч разів можна перекрутити... ваше право. і це - моя мета...
заздалегідь прошу вибачення за таку несусвітну зухвалість в словах та в уже колись заподіяних речах (про що мова потрібні здогадаються), нікого не хочу образити - забудьмо й ходімо далі. кредо моє - приймати людей такими, як вони є, якщо вони мене таким приймають.

П.С. але я можу виявитися неправий.
П.П.С. але то теж дуже суб"єктивно ;)

[4esterfielter]

Правда про кривду

знову дзеркала що з ними поробиш
на склозаводі працював хлопчина
знав єдину таємницю світу
бог це дзеркало
а люди його уламки
в кожному шматкові відображене те саме обличчя
що й у цілому дзеркалі безліч разів
а от коли над ними схилиться інший
то побачить інше обличчя
цікаво чиє
так і ми по черзі минаємо бога
трощимо тоновані вітрини
цеглинами але навіть епоксидна смола не допоможе
склеїти істину

[Soul]

Останній рядок щось не дуже.але я не критик і не поет,просто чогось муляє.
А ідея- наче думки з твого попереднього допису;-)..факт:-)

[4esterfielter]

Етюд № Луна

на моїх рукавах пришпилені ґудзики будинків
моя краватка здійнята вітром обеліск
манжети давно затерті
запонки світлофорів
ступають ноги ноги ноги ноги
повзуть колеса колеса колеса
але надвечір мене пестять ніжні руки
перуть сорочку наливають кави
знімають краватку ледве торкнувши вуха
і тоді я перестаю бути бути бути
вулицею
я перетворююсь на щасливу людину
тільки від мене залежить залежить
коли вона піде піде піде піде
і ляже замість мене під колеса
під шта ни с під ниці під бори під о шви шви шви ви... ти
ти... ти полеж ще трохи охи охи
піду знову я вуя в уяві

[4esterfielter]

Етюд № Янгол

вечорами виструнчуюсь у стручок
струмками стріл годинниковими стрілками
спиняю навтовп
бо бачте на очі втрапило щось несусвітне
дивлюся витріщаюсь міркую
але доводиться рушати вперед
комусь заїхав крилом по обличчю
тепер він відпльовується од пір'я
перепрошую кажу
та на ескалаторі рухомих сходах у пекло
не розправити крила аж так
аби всі впевнились що ти янгол
думають пуховик старий дірявий
і минають собі поспішають
назавтра теж поспішатимуть
ну що ж люде думаю і я піду собі
обережно двері відчиняються
обережно двері до моїх мрій люде
обережно крила розступіться поступайтеся місцем

[Калина]

Красиво, тільки якось безнадійно... вниз, по рухомих сходах у пекло... Янгол смерті?

[4esterfielter]

ні, не янгол смерти... принаймні в моїй інтерпретації... ви ж - робіть які-завгодно висновки...

[Калина]

Вашими віршами просто зачитуюся, дуже гарно, дякую.

[4esterfielter]

Етюд № 7

сьогодні мені снила криза на близькому сході
після нічних кошмарів підводишся з ліжка визираєш у вікно
виявляється схід навіть ближчий аніж мені наснило
він десь усередині мене я бачу
сльотаве небо сьорбає тротуари
погляд блукає широко розплющеними очима багатоповерхівок
які вдивляються одне в одного
але там або сірота й сльота
або спіднє що вивісили сушитися
на денці чайника бридкий осад і я ото мушу випити?
ніколи в житті досить з мене порад і проповідей!
навіть якщо мене проситимуть
ніколи більше ніколи ви чуєте!
обирайте свої шляхи
бо моє життя починає бути схожим на хрестовий похід
а схід прагне джегаду у відповідь
починаю із себе лаштую оазу
протираю люстерка столи люстри
пилосошу піску в сахарі поменшало
погляд у вікно з-за хмари сонце
а лоджії плачуть кліпають перезираються
відлига

а завтра мені насниться едем

[Калина]

Ну, вибачте, знову я зі своїми сентеціями і не в свою тему, але... Не сила мовчати!!!

***
Не звик балакати? То намовчися вволю,
Потіш мене, і тиші й на «шелесь» не зруш.
Лиш запишу тобі іще одну гастролю,
Коли ти просто помовчиш у доовкруж.

Відтак, і ти – не прислухайся ж бо у тишу,
Про що захочу я, про те і промовчу.
Давай удвох, щоб не накликать лиха, нишком,
Помовчимо у світ до щастя й до плачу…

[4esterfielter]

*****

зриває зі сну і перший подих
неначе ковток каміння
гравій та щебінь як фобос і деймос в мене
течуть перестрибують зі сторінки на сторінку з пенька
на пеньок судин
дерева обрізають для пишнішої крони
але яким буде перший зелений вдих весняного дерева
теж захлинеться камінцями
а я ось підводжусь і важезний стрибаю вулицею
витрушую з себе їх
за мною скачуть вони
бо я дірявий
в хорошому сенсі

[4esterfielter]

*****

скривавлена туга зіниць
на дні колодязя відро
хлюп
дайте напитися бульйону курячого
бо синиці давно на милицях
тобто в журавлів між ніг
журавлі й ті намилились
купатися будуть
зробимо операцію пересадку
ніг на станції
аби припинити безглузде спочивання
й нервове подзьобування журавлів
у делікатне місце
синиці забули що вміють літати
дзьобати скубти то простіше
жадання залежності хоче
щоб ми зазирали до чужих очей
які давно закривавлені
а наші чим ліпші
да дні колодязя відро
грюк
то нас посадили до левів
ви досі не пригадали як літати

[Soul]

;)
з асoцiaцiями, їх бeзкiнeчнiстю, в тебе все в пoрядку:)
а щодо монотематизму, чи лейтмотиву... то не шкодить нам, читaчaм:-)
... з кoлoдязем i вiдром- вспаняле!

[4esterfielter]

дякую-дякую... а лейтмотив... хм. ніколи про то не думав. про що думаю - те й пишу. якось воно спонтанно все...

[Soul]

я не казала про свiдоме чи миттэве... тож пишiть... я про кружляння навколо одного. короче, це не критикування, а навпаки. все, мовчу!

[4esterfielter]

після, кхе-кхе, кількатижневого писання ні про що, спробую нарешті повернутись до чогось змістовного.

*****

ти пам'ятаєш що ти пісок на пляжі
ти знаєш що тебе більше над усе
говориш із вітром щоб він тебе переніс на інше місце
з морем щоб розмалювало тебе дюнами
ти можеш уявити себе окремими піщинками
тоді вибрати собі одну-єдину
і уявити себе нею
а тоді раптом забути що ти пісок

означає народитися
отак і плід стає людиною

[acid drinker]

хм... а писання ні про шго було так само змістовним, як і остання річ...
може, у нас різні погляди на "ні про що"? :)

[4esterfielter]

Нескінченність

де відбулася з'ява твого імені
коли ти побачив сліди сонця що танцює
вперше згубивши рукавичку
у кому знайшов рідну домівку
в якій заховав од світу перший здобуток
звідки тебе заграли на трембіті
у якій просіці почув як між деревами
перебігає струм
де вчепився за перший-ліпший дріт
залізши наче короїд під шкіру
звідки витягнув тебе твій дятел
що ти відчув коли потрапив до нього в шлунок
і де опинився потім
напевне виріс сосною й шумиш у піднебессі
допоки не станеш будинком або дверима
а потім нап'єшся вологи зсутулишся
і тебе винесуть у поле до комашви й розбитих телевізорів
де через роки тебе висмокче небо із соломинок
і ти проллєшся в річку з якої питимуть
твоя неня і твій отець
станеш свідком свого зачаття широкими з подиву очима
вхопившись за прибережні кущі
витріщатимешся доки під натугою течії
не сповзеш усе листя згрібши в кулаки
і тобою вгамують спрагу коханці
знову і знову шарами поту сходиш як платтями циганки
нирки твоєї матері дадуть життя не лиш оленю
який спиниться відпочити перед калюжею
і тобою заллють гірку каву в дикому мегаполісі
безліч твоїх коханок може досить перелічувати

тільки ж знай що ти не лише з плоті та крові

[GoldAngel]

Вбачаю в цьому темп життя від самої ідеї втілення десь на висоті до народження та існування на землі і пошуку сенсу та власного "Я".

[ШумІлінь]

А спробуй вибрати один із чисельних образів і розгорнути його...
В твому випадку дуже часто трапляються певні абстракції(почуття, емоції, певну силу), що їх ти описуєш через образи, так ніби "Правда і кривда" Лесі Українки. Я лише переглянув твоє творіння і таке побажання у мене виникло. Дякую.

[4esterfielter]

На жаль, не пам"ятаю я Лесі Українки "Правду і кривду"... Щодо образів - так. Вони в мене, як правило, означають певну абстракцію... Що таке "чисельний образ"? Образ із числами? Образ численний? Образ, що вміщує групу предметів? Чи загальновідомі образи? Я пишу як пишу... і брати щось "загальне" і загальнозрозуміле не збираюсь... навіщо себе обтяжувати на вгоду іншим???

оце така фігня в мене на вихідних вийшла:

О.Ж.

що київ що його географія
розкрита долоня коханої розгорнута на колінах карта
млосно цілуєш чекаючи поки прокурена
кав'ярня
зачиниться впиваючись нігтями в твою спину
і видряпає на тобі вулиці
п'ять паралельних
їх перетнуть іще п'ять
з'являться дворики з витоптаними лавками
з будинків зникнуть таблички з номерами
ти підбереш код замка до мажор фортеп'яна
цілуєш долоню сходами вгору
київ далеко
не кінотеатр не готель не марка шампанського і навіть
не місто
цілуєш долоню цілуєш долоню зап'ястя узвози уста
щекавицю хоривицю в правиці
дзвіниці
спорудження хмарочоса видно з гори
холодним смоґом обійняте
стрибаєш із нею в дніпро
узявши її за руку заплівши павуками долоні
цілуєш

[Soul]

Ех!.. добре ж як!!

[4esterfielter]

ага, дяк... з елементами еротики... особливо якщо замість "спорудже