Показати повну версію : Початок
Скільки коштів потрібно щоб видати книгу в Україні.
sheffchuk
16.01.2008, 21:08
Як мінімум, це СИЛЬНО залежить від наступних параметрів:
- обсяг;
- тираж;
- папір;
Якщо ж твір має шанси на комерційний успіх, то автору це взагалі може нічого не коштувати, ще й гонорар виплатять.
Дюжина сторінок. 200-300 примірників. Нормальний білий папір.
sheffchuk
17.01.2008, 11:52
Ну, і логічно, щоб ця річ вважалася книжкою, потрібні всі реквізити (ISBN, ББК), так?
Дюжина сторінок - це 12?
Обкладинка - кольорова чи ч/б?
В будь-якому разі, та незначна сума, в яку обійдеться це видання важко назвати "коштами". Річ у тім, що мало яке видавництво візьметься за такий тираж, хоча все можливо.
А що хоч за книжка?
Просто цікавлять різні варіанти, якщо можна почути різну ціну в залежності від обсягу, прошу сказати... ч/б.
"А що хоч за книжка?"
Схожа на брошуру.
acid drinker
17.01.2008, 13:58
а не легше на ризографі? :)
самвидав - воно теж гарно... і недорого.
sheffchuk
17.01.2008, 14:09
2 acid drinker
Звичайно, на різографі.
Нікому в голову не прийде 200 прим. тиражу друкувати на офсеті.
Тільки самвидав - це вже на любітєля. ISBN все одно треба мати.
2 jenik
Та це впишеться в кількасот гривень.
Щодо книжки я мав на увазі тематику. Якщо це щось цікаве, не виключено, що хтось і зафондує.
Якісь за загадкові слова. Розкажіть будь-ласка, як для аматора.
sheffchuk
17.01.2008, 16:15
Якісь за загадкові слова. Розкажіть будь-ласка, як для аматора.
Офсет і різограф - це просто різні принципи друку і відповідно різні машини. Ви цього знати не зобов'язані.
Щодо ISBN - це унікальний номер книги у міжнародному реєстрі. Його видає Книжкова палата України суб'єктам видавничої діяльності (тобто видавництвам). З ним зшиток паперу стає книгою зі всіма авторськими правами та іншими юридичними приблудами.
Виходить, питання теми від початку неправильно було поставлено... Бо "видати книгу" і надрукувати дві сотні брошурок - то дуже різні речі.
А дійсно, чого просто в типографії не замовити? Та в будь-якій поліграфічній конторці, їх багато зараз.
sheffchuk
18.01.2008, 02:38
Виходить, питання теми від початку неправильно було поставлено... Бо "видати книгу" і надрукувати дві сотні брошурок - то дуже різні речі.
А дійсно, чого просто в типографії не замовити? Та в будь-якій поліграфічній конторці, їх багато зараз.
От власне. Просто людина явно не знайома з цією сферою АБСОЛЮТНО, тому й запитання такі.
Шановний jenik!
Напишіть мені на ffwd@mail.lviv.ua, що це має бути за річ і можливо (можливо), я видам вашу брошурку.
Дякую за увагу.Якщо не забудете, через декілька місяців
відправлю.
sheffchuk
18.01.2008, 16:58
2 jenik
Гаразд ;)
Якщо вже тут водяться реальні видавці, спроможні таки щось видати - я потрапив за адресою... Планую написати книгу на сторінок 200 - 215, мені потрібна людина, здатна проконсультувати та оцінити проект з точки зору його конкурентоспроможності, цікавості для читача... Хтось, хто займається цим професійно.
П.С 90 сторінок вже написано...
Офсет і різограф - це просто різні принципи друку і відповідно різні машини. Ви цього знати не зобов'язані.
Щодо ISBN - це унікальний номер книги у міжнародному реєстрі. Його видає Книжкова палата України суб'єктам видавничої діяльності (тобто видавництвам). З ним зшиток паперу стає книгою зі всіма авторськими правами та іншими юридичними приблудами.
Ось для цього й існує інтернет....
sheffchuk
29.02.2008, 11:59
Якщо вже тут водяться реальні видавці, спроможні таки щось видати - я потрапив за адресою... Планую написати книгу на сторінок 200 - 215, мені потрібна людина, здатна проконсультувати та оцінити проект з точки зору його конкурентоспроможності, цікавості для читача... Хтось, хто займається цим професійно.
П.С 90 сторінок вже написано...
Пишіть мені на office@skryptum.com.
Планую написати книгу на сторінок 200 - 215, мені потрібна людина, здатна проконсультувати та оцінити проект з точки зору його конкурентоспроможності, цікавості для читача... Хтось, хто займається цим професійно.
І greyfox, й інші, хто пише чи планує присвятити цьому своє довге-довге життя: звертаючись до видавця з пропозицією щодо видання, насамперед і в першу чергу треба казати не про обсяг вашого чудового шедевру чи його тираж і скількома мовами і т.д., не у скільки тугриків це обійдеться вам чи видавництву, а - тематику твору:))
Саме за цим критерієм видавець уже може зрозуміти, чи мати з вами справу, чи ні. Врешті, ви зекономите один одному час.
Усі видавці достеменно знають, що всі письменники генії й таланти:) Але ж... далеко не всі видавці досконалі:)
І greyfox, й інші, хто пише чи планує присвятити цьому своє довге-довге життя: звертаючись до видавця з пропозицією щодо видання, насамперед і в першу чергу треба казати не про обсяг вашого чудового шедевру чи його тираж і скількома мовами і т.д., не у скільки тугриків це обійдеться вам чи видавництву, а - тематику твору:))
Саме за цим критерієм видавець уже може зрозуміти, чи мати з вами справу, чи ні. Врешті, ви зекономите один одному час.
Усі видавці достеменно знають, що всі письменники генії й таланти:) Але ж... далеко не всі видавці досконалі:)
Не думав, що до тематики існуватимуть упередження... Не думаю, що це головний критерій. Хоча я не видавець, щоб "думати" над цим, але з точки зору звичайного здоровогу глузду і раціонального маркетингу з твором потрібно спочатку ознайомитись, перш ніж відсіювати його за причиною поганої(на думку видавця) тематики...
sheffchuk
21.03.2008, 15:51
І greyfox, й інші, хто пише чи планує присвятити цьому своє довге-довге життя: звертаючись до видавця з пропозицією щодо видання, насамперед і в першу чергу треба казати не про обсяг вашого чудового шедевру чи його тираж і скількома мовами і т.д., не у скільки тугриків це обійдеться вам чи видавництву, а - тематику твору:))
Саме за цим критерієм видавець уже може зрозуміти, чи мати з вами справу, чи ні. Врешті, ви зекономите один одному час.
Усі видавці достеменно знають, що всі письменники генії й таланти:) Але ж... далеко не всі видавці досконалі:)
Не можу з вами не погодитись. Проте хлопець емейлом описав саме те, що треба. Вже те, що він не волає з перших рядків про свою геніальність свідчить, що з нього можуть бути люди.
Не думав, що до тематики існуватимуть упередження... Не думаю, що це головний критерій. Хоча я не видавець, щоб "думати" над цим, але з точки зору звичайного здоровогу глузду і раціонального маркетингу з твором потрібно спочатку ознайомитись, перш ніж відсіювати його за причиною поганої(на думку видавця) тематики...
Панове, ви неправильно мене зрозуміли. Я зовсім не засуджую бажання автора й інших цікавитися й видаватися! Але перед тим, як сказати "планую написати книгу на ??? сторінок і потрібна людина для консультації щодо конкурентності книги..." треба хоча б жанр, тематику зазначити, про що книга!
Diva Dii
28.03.2008, 21:29
Щодо ISBN - це унікальний номер книги у міжнародному реєстрі. Його видає Книжкова палата України суб'єктам видавничої діяльності (тобто видавництвам). З ним зшиток паперу стає книгою зі всіма авторськими правами та іншими юридичними приблудами.
"Малесеньке" уточнення.
Авторські права книжка набуває не тоді, коли їй присвоюють ISBN. Зовсім ні!
Авторські права виникають у момент створення книжки, навіть у момент її задумки. Ви, гуляючи з другом, розповідаєте йому про те, що придумали цікавий сюжет, що хочете написати книжку на ось таку тему, з такими героями; на літературній вечірці прочитали свою поему... тощо...
Все! Авторські права вже виникли!
І Ви їх можете навіть захищати у суді - адже у Вас є свідки.
Взагалі, всі проблеми, пов'язані з авторськими правами, вирішуються виключно у суді. І ISBN у цьому не допоможе.
ISBN - International Standart Book Number - Міжнародний стандартний книжковий номер - послуговується зовсім для іншого.
А саме - книжка з таким номером відображається у виданнях державної бібліографії - у "Літописі книг", що його видає Книжкова Палата України.
І завдяки цьому номеру Вашу книжку можуть отримати за допомогою так званого міжбібліотечного абонемента у будь-якому куточку Земної кулі. Ця система створена досить давно і діє досі. Але звичайно, не для розваг.
Тому, якщо Ви хочете отримати за допомогою системи міжбібліотечного абонемента художній твір з якоїсь іншої бібліотеки, - то Вам доведеться навести тіточкам-бібліотекаркам серйозні обгрунтування, що Вам саме ця книга дуже-дуже потрібна для... роботи, аналізування у науковій праці, розгляду на секції літературного гуртка, або ще для якоїсь дуже важливої потреби.
А ще ISBN використовують сучасні комп'ютеризовані книжкові магазини. Цей номер (він же є унікальним для кожного видання) - вони використовують у своєму бухгалтерському та складському обліці.
І якщо Ви спробуєте принести у книжковий магазин своє творіння, віддруковане на різографі і без ISBN'у, - то там з Вами, скоріше за все, навіть і розмовляти не стануть.
А проте, навіть присутність цього книжкового номера все одно не гарантує, що у книжковому магазині візьмуть книжки, як то кажуть, "під реалізацію".
Взагалі-то, присутність номеру ISBN все-таки вказує на деяку "солідність" видання. Але все одно нічого додаткового (крім реєстрації у "Літописі книг") - не гарантує.
Насправді, тема авторського права, ISBN, друку на офсеті / різографі / виданні у видавництві - ще "трохи" ширше. Але для початку - досить.
А хто мені порадить, з чого краще почати.
Я вже майже закінчую писати роман. Так, роман. Справжній роман з сучасного життя. Але він на російській мові. Знаю, що погано, але так сталось. Хто б порадив мені видавництво? Куди звертатись?
Роман вже написаний.
И никуда от этого не деться. Значит надо искать вменяемого издателя.
Что-то кто-то по-дружески посоветует?
заранее спасибо.
sheffchuk
06.04.2008, 16:31
2 Diva Dii
"Малесеньке" уточнення.
...
Ви все абсолютно правильно кажете.
Взагалі я своїм друзям серед літераторів-початківців рекомендую почитати Закон України про авторське право і про видавничу справу.
Там все дуже добре описано :)
Щоправда, як правило і до третини не дочитують, і все одно вагон питань задають.
Цікаво, коли автори хочуть "вменяемого" видавця, чи вони водночас тверезо оцінюють "вменяемость" власного твору?
Сучасну художню літературу російською в Україні видати складно. Якщо воно дійсно вартісне, слід спробувати видатись у Росії. Там і ринок ширший.
sheffchuk
07.04.2008, 00:54
И никуда от этого не деться. Значит надо искать вменяемого издателя.
Что-то кто-то по-дружески посоветует?
заранее спасибо.
А в чому проблема взагалі з "вменяємістю"?
Он, наприклад, я читав не один твір російською, виданий нашим "Фоліо".
Хоча, погоджуся з Prophet, краще спробувати свої сили у російських видавництвах. Шансів більше і ринок відповідний.
Цікаво, коли автори хочуть "вменяемого" видавця, чи вони водночас тверезо оцінюють "вменяемость" власного твору?
Сучасну художню літературу російською в Україні видати складно. Якщо воно дійсно вартісне, слід спробувати видатись у Росії. Там і ринок ширший.
Друзья мои, спасибо за советы, но мне они не подходят...
Под вменянмым я понимала просто нормального солидного издателя.
Интересно наблюдать сразу негативное отношение- "Что? Роман? А ...дрянь какую-то, как всегда..."
И это по-нашему, по-украински... В Россию посылать...
А потом что: "Вы знаете, меня здесь все пинали ногами, поэтому пришлось фимилию Шевченко поменять на Шевчукова и печататься в России".
Так? Тогда наверное уж лучше на запад обращусь...
У нас нема солідних видавництв російськомовної художньої літератури. Що логічно, бо ринок весь визначається в Росії.
На що ви обурюєтесь, незрозуміло.
Я прогрипував майже два тижні, тож не помітив одразу цікаву тему...
Взагалі-то, присутність номеру ISBN все-таки вказує на деяку "солідність" видання. Але все одно нічого додаткового (крім реєстрації у "Літописі книг") - не гарантує.
Насправді, тема авторського права, ISBN, друку на офсеті / різографі / виданні у видавництві - ще "трохи" ширше. Але для початку - досить.
ISBN не додає книзі абсолютно нічого - навіть тієї ж таки "солідності"! Проте наша рідна Національна Спілка письменників України не враховує книжки без ISBN у бібліографічному переліку, тим самим начебто відсіваючи графоманів: справді виходить, нібито ISBN - це солідняк!.. Наприклад, до лав НСПУ приймають лише письменників, які мають 2 видані книги з кодом ISBN.
Насправді ж для авторів-початківців (яким поки що складно знайти видавця) це обертається різновидом кумовства (роздача кодів "своїм" літературними організаціями, спілками тощо) - себто, фактичною корупцією. А сама по собі наявність ISBN не дає жодної гарантії, що книга не є графоманським витвором.
А хто мені порадить, з чого краще почати.
Я вже майже закінчую писати роман. Так, роман. Справжній роман з сучасного життя. Але він на російській мові. Знаю, що погано, але так сталось. Хто б порадив мені видавництво? Куди звертатись?
Роман вже написаний.
И никуда от этого не деться. Значит надо искать вменяемого издателя.
Что-то кто-то по-дружески посоветует?
заранее спасибо.
А чом би не почати з того, що цей прекрасний роман буде перекладено українською мовою?!
:eek: :eek: :eek:
Щодо ISBN - це унікальний номер книги у міжнародному реєстрі. Його видає Книжкова палата України суб'єктам видавничої діяльності (тобто видавництвам).
Суб'єктами видавничої діяльності можуть бути не тільки видавництва, але також приватні підприємці й літературні спілки - вони також можуть отримувати ISBN і видавати з ними книжки.
Diva Dii
11.04.2008, 19:21
ISBN не додає книзі абсолютно нічого - навіть тієї ж таки "солідності"! Проте наша рідна Національна Спілка письменників України не враховує книжки без ISBN у бібліографічному переліку, тим самим начебто відсіваючи графоманів: справді виходить, нібито ISBN - це солідняк!.. Наприклад, до лав НСПУ приймають лише письменників, які мають 2 видані книги з кодом ISBN.
... А сама по собі наявність ISBN не дає жодної гарантії, що книга не є графоманським витвором.
Повністю погоджуюся!
Саме тому і взяла слово "солідність" у лапки.
Для того, щоб підвести якусь риску:
Якщо починаючий автор має амбіції, впевнений у своїй геніальності і хоче нехай пізніше, у майбутньому вступати до лав Національної Спілки письменників, - то йому дійсно-таки потрібен ISBN.
А якщо він просто хоче побачити надрукованим свій твір, якщо йому саме це надає задоволення, то він може видати книжку - чи то у серйозному видавництві, чи то у якійсь фірмі оперативної поліграфії, в якій є різограф, власним коштом. (Безумовно, у фірмі оперативної поліграфії сума буде значно дешевша).
І радіти, і радувати друзів, родичів...
Без ISBN'у.
Все одно ці родичі не мають жодного уявлення про цей самий ISBN.
:)
------
Якщо будете обирати серед фірм оперативної поліграфії - попросіть показати Вам зразки надрукованих книжок. Якщо будуть показувати одну чи дві, - відразу можна іти шукати далі. А якщо знайдете, що показують хоча б пару десятків надрукованих книжок, - отут починайте придивлятися уважніше.
Не факт, що в оперативній поліграфії дешевше, ніж у традиційній типографії. Зовсім не факт.
А ISBN, як на мене, - штука потрібна.
Але, знову ж таки, повертаючись до кореня питання: не збагну, нащо видавати твір, який не цікавий більш-менш широкому колу читачів, які готові його купляти... Друзям можна на принтері роздрукувати чи милом надіслати. А відмова з боку видавництва мала би бути хорошим сигналом автору, над яким розумна людина конче замислилася б.
Diva Dii
11.04.2008, 23:36
Щодо ціни...
Я маю на увазі типовий тираж для починаючого автора, який не зміг знайти спонсора і друкує книжку за власні кошти. Скільки? 100. 150. Можливо, 200 примірників.
У нашому місті за наклад книжки у 200 штук жодна типографія з офсетом не візьметься. Їм "влом".
А фірма оперативної поліграфії 100 штук надрукує із задоволенням. Особливо, якщо набір на дискеті принесете.
Друзям на принтері надрукувати, дійсно, можна.
Але, по-перше, кайф - не той.
По-друге, степліювати та обрізати своє творіння теж будете самотужки? А ще й коли треба термоперепліт зробити? ;)
Коли книжка таки надрукована і виглядає книжкою (нехай і невеличкою брошурою), то це чудовий нестандартний подарунок.
З однією з останніх книжок, які ми друкували, - відбулося навпаки.
Брат зробив такий подарунок сестрі - заплатив за збірку її віршів (наклад 100). І саме він ходив до нас домовлятися, розміщувати замовлення, приніс тексти...
В результаті кайф - обом! Навіть невідомо, кому більше. ;)
Мені того не зрозуміти. Я розумію кайф, наприклад, від того, що твоя книжка продається, або тобі видавці самі пропонують видати, пишуться рецензії і так далі... А продукувати макулатуру - жодного кайфу в тому не бачу. Це ж лузерство.
Друзья мои...поражаюсь вашей терминологии.
Якщо починаючий автор має амбіції
якщо він просто хоче побачити надрукованим свій твір, якщо йому саме це надає задоволення...
І радувати друзів, родичів
Диву даюсь. А я думала, что если писатель пишет книгу, то это для того, чтобы читал весь мир, потому что раз он отложил все дела и занялся сочинительством, то не только ради своих амбиций, и не только, чтобы это читали родичи, и просто для того, чтобы гладить обложку...
Но в ваших словах есть истина...Современные авторы пришут для родичей и для удовлетворения собственных аббиций.
Diva Dii
12.04.2008, 12:25
Мені того не зрозуміти. Я розумію кайф, наприклад, від того, що твоя книжка продається, або тобі видавці самі пропонують видати, пишуться рецензії і так далі... А продукувати макулатуру - жодного кайфу в тому не бачу. Це ж лузерство.
З одного боку, я розумію, підтримую і поважаю Вашу позицію.
Диву даюсь. А я думала, что если писатель пишет книгу, то это для того, чтобы читал весь мир, потому что раз он отложил все дела и занялся сочинительством, то не только ради своих амбиций, и не только, чтобы это читали родичи, и просто для того, чтобы гладить обложку...
Але не все так просто.
Тут є кілька моментів.
Момент перший. Який ви називаєте “лузерство”. А я його називаю “шмагія” (за в Олді)
Трошки процитую:
“«Шмагия», она же «синдром ложной манны», она же «слом», — заболевание врожденное, серьезное, неизлечимое и отнюдь не веселое по многим последствиям. Хотя кто-то из профессуры Реттийского Универмага считает, что лечение возможно”.
«— Скажите, что вы испытываете, когда… — следующее слово далось с трудом, словно дипломированный колдун произносил его впервые. — Когда колдуете?
Ничего не изменилось в грубом мужицком лице кожевника. Ни единая жилка не дрогнула. В отличие, скажем, от ведьмы Мэлис, для которой тема шмагии была оскорбительной и болезненной.
Швеллер задумался, простецки почесал в затылке. Как если бы гость всего лишь продолжил естественную и привычную для обоих беседу.
— Не мастак я рассказывать, сударь. Наверное, то же, что и вы, не в обиду будь сказано. Руками разное делаю, слова всякие говорю. Ясе легче и становится. А то что ж это выходит: лежит и лежит, колода колодой. Жалко ее, вот и помогаю. Встает Яся, гуляем мы с ней по холмам и долинам, разговоры ведем… Раньше мало говорили, так хоть сейчас отведем душу. Вы представьте, что в силах Ядвиге моей помочь, и сразу поймете: что да как. Уяснили, сударь?
— Не очень. Поймите правильно, друг мой, — я практик, для меня результат важней собственно действий! А если результата днем с огнем не сыщешь…
— И я этот… ремесленник, — похоже, слово «практик» не тем краем легло на язык Швеллеру. <…>
— Простите меня, мастер. Простите ради Вечного Странника, ради путей его нескончаемых. Но ведь вы понимаете, что все это — лишь плод вашего воображения? Что всего этого — нет?! Что все — понарошку, как детские куличики?!
— Не дурак, сударь. Конечно, понимаю. Ну и что?
Малефик смешался, не зная, что ответить”.
——
В одних є творчість, «магія». А в інших — графоманство, «шмагія». Але відчувають люди в процесі цієї магії / шмагії приблизно одне і те саме. Деякі розуміють, що це «шмагія» (як цей майстер Леонард Швеллер, який намагався вилікувати дружину). А деякі – ні. «Ну и что?»
І ось з тим, що люди отримують кайф від того, що книжка надрукована, хоча б і за їхні кошти… Нічого дивного і неправильного у тому нема.
Тим більше, що у великій кількості випадків автор упевнений у своїй геніальності і неоціненності. І такі автори таки отримують задоволення, коли бачать свої твори надрукованими. Ви хочете це заборонити? Отримувати людям задоволення за власні кошти?
Причому, я помітила, що справжні Творці — багато сумніваються, дуже прискіпливо ставляться до своєї творчості і бояться звинувачень у графоманстві. А графомани впевнені у своїй геніальності. І, можливо, навіть не підозрюють про наявність такого слова. :)
Це момент перший.
Момент другий. Сьогоднішній стан речей. А тим більше — трошки раніше, років 3-5 тому.
Наша типографія (оперативної поліграфії) тісно співпрацює з одним з відомих серйозних видавництв. Та навіщо це замовчувати? З «Просвітою». Подивитися можна тут, "Бібліотечка Просвіти Херсонщини": http://prosvilib.ipsys.net
Видавництво-то серйозне і відоме. Але системи розповсюдження у нього немає.
Так ось. За ці роки доводилося друкувати як “шмагію”, так і дуже серйозні речі. Що з них продавалося? Кгм… я краще промовчу, добре? Наклад — сльози у будь-якому випадку!
Ось можете подивитися самі, там же, у “Бібліотечці”: історичний роман Миколи Василенка “Уламки імперії”; його ж збірка поезій “Архітектура планиди”; його ж щоденники “Курай для пожежі”; серйозне літературознавче видання “Вісник Таврійської фундації”; з історії є серія непогана…
І ще автори, які творять магію, сучасну українську літературу. Не можу я тут всіх вказувати.
Ось, до речі, нещодавно видали кілька збірок Анатолія Анастасьєва. Як на мене — то це одна з вершин сучасної української літератури. У тому числі його збірку “Потоки”. Ось вірш з такою самою назвою:
Течуть вони у простори широкі,
З глибин землі узявши початки,
Струмки, струмочки, річечки, потоки,
Грайливі, швидкоплинні бурчаки.
Вони малі, але їх так багато,
Нема їм достеменного числа.
Аби в єдине русло об'єднати, —
Яка б могутня сила ожила!
Вони землі одної капіляри
Священного одвіку джерела…
Коли б ущухли безкінечні чвари,
Яка б це радість для всіх нас була.
Дослухайтесь, державні верховоди, —
Великий щем несуть оці рядки.
Марнуються потенції народу,
Замулені зусиль його струмки.
Це не тільки про політику та ставлення політиків до української культури, а й про те, яким чином робиться, створюється вся українська культура — вона складається ось з таких “потоків”, “струмочків”.
А чи продаватимуться такі книжки?.. (Питання, звісно, риторичне).
І ось цей самий А.Анастасьєв (раджу уважніше придивитися до його творчості — гарантую приємні несподіванки) теж видається за власні кошти (зрозуміло, якими тиражами).
Миколі Василенкові та “Віснику Таврійської фундації” пощастило знайти досить серйозного спонсора, з-за кордону. Але тиражі все одно…
Їхня творчість - це справжня МАГІЯ, а не "шмагія".
Але доводиться нам видавати і чималенький шмат “шмагії” (куди ж без неї?). Коли автор знову ж таки друкується власним коштом, або й навіть знаходить собі спонсорів. (Єдине, що я можу робити з свого боку, — хоча б у “Бібліотечці Просвіти Херсонщини” не пропагувати “шмагію”).
Так що… Фінансові питання надто багато сьогодні вирішують. Але не завжди фінансовий «успіх» свідчить про «магію».
Натомість українській культурі потрібно багато «потоків» і «струмочків», щоб існувати і розвиватися. І нехай навіть деякі з них — слабкі…
Так би мовити, для того, щоб з'являлися Шевченки, Франки, Лесі, Загребельні і Гончари, треба щоб в Україні текла і досить велика ріка з "маленьких потоків".
Я люблю посилатися на слова покійного фантаста Бориса Штерна: хоча ми трохи розсварилися, коли Борис Гедалійович у дещо різкій формі відмовився давати мені рекомендацію до НСПУ, проте він багато чому корисному навчив мене - за що я йому буду вдячний до домовини! Отже, чергова мудрість від Б.Г.Штерна: "Тима, запомни: малые тиражи приводят за собой большие..." - що було сказано десь у 1992 році. Ми із Штерном познайомилися після київського конвента фантастики "Чумацький шлях" наприкінці 1991 року. У коридорі його квартири височіла справжня гора самвидавівських книжок у пачках - то були "Пригоди інспектора Бел Амора". Книгу було негайно підписано мені й подаровано. А коли я спитав, навіщо такому солідному письменнику займатися самвидавом, Штерн мені пояснив наведеними вище словами.
Через 4 роки я й сам позичив гігантську суму в $200 у "нового українця", на які видав 150 примірників роману "До коммунизма оставалось лет пятнадцать-двадцать" - російською мовою, у вигляді брошурки, надрукованої стиснутим кеглем на 72 сторінки. ISBN (що є предметом нашого розгляду) і папір надав мені літературно-інтелектуальний клуб "Русское собрание" при Національній Спілці письменників України, очолюваний Аллою Потаповою. Медіа-підтримку (у тому числі, першу рецензію на цей роман, надруковану в газеті "Українська мова і література") забезпечив український Центр "Свобода слова", очолюваний Романом Кухаруком (за рік до того я був одним з трьох киян, які реєстрували ЦСС - адже Кухарук жив тоді у Києві на хаті без прописки). На 4-й стор. обкладинки було надруковано лист голови поважної єврейської громадської організації Іллі Левітаса - теж на підтримку роману. Зробила мені подарунок і друкарня: вони надрукували 7 додаткових примірників (на своєму папері) понад обумовлені 150 своїм коштом.
Що мені приніс цей самвидав (брошурка 72 с. накладом 150 + 7 прим.)?
1. Завдяки наявності ISBN, книгу взяли на продаж київські книгарні (а мені треба було повернути позичальникові $200, щоб він мене не поставив на лічильник і не закопав) - отже, продавав наклад не тільки я методом "народної толоки", але і реальні книгарні.
2. Я таким чином мав формально дві книжки з ISBN (першою була колективна збірка "Какие мы? Попробуем понять...", де було вміщено одне моє оповідання). Завдяки чому зміг подати документи на вступ до НСПУ, куди мене прийняли всього лише через 7 місяців в 1 етап (затвердження на Президії) замість 3-х традиційних (місцевий осередок, всеукраїнська організація, Президія).
3. Восени 1996 року ми з Олегом Авраменком вийшли на московське видавництво "ЭКСМО-Пресс" із написаним наполовину романом "Власть молнии", і моя самвидавівська книжка стала додатковим аргументом для видавництва укласти контракт на ще недописаний роман з двома письменниками-початківцями (інакше б нам довелося спочатку дописати роман, а потім вже повторно звертатися до видавництва). У свою чергу, я встиг привезти з Москви свіжонадрукований роман "Власть молнии" та покласти ще одну книгу на готові до розгляду на Президії НСПУ документи. Отже, цей роман ніхто так і не прочитав, проте "додатковий аргумент" я забезпечив.
---------------------------------
Таким чином, я на власному досвіді переконався у справедливості слів Бориса Штерна: малі наклади таки приводять за собою великі!..
Diva Dii
12.04.2008, 18:56
Який чудовий приклад!
Дякую за цю цікаву, повчальну і прекрасну історію.
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008