Намистинки

[Strekoza]

Думки гілками

Почерговість бажань
Відлуння здобутків
Я була не там
і не тою
Хотілося справжніх вигнань
А можливо й справжнього бою

І навіщо вони летять
Серед тисячі поцілунків
Мої джерела -
Соми в голодних очах
Я чекала на них зі смутків

Та зеленим вже застлано
Мрій килими
Я не ходжу босоніж степами
Тож навіщо питати в зими
Що там буде
І чому лише з нами

[Prophet]

кривувато і ні про що (тобто, ясно, що про щось, але сенс не вловлюється, а коли й уловити - то такий банальний, що ну його).
сорі.

[Korkuna]

шо то воно якось не дуже усе до купи в"яжеться
і оте "соми і голодних очах" - у образу повинна бути логіка, а тут даруйте але я її зовсім не бачу

[Strekoza]

Патологія світобачення
віддзеркаленням до зіниць
Хмари купчаться, а віддалено
Горизонтом стелиться ліс

Закорковані залізними рамами
Ми ховаємось до кишень
Називають сміливими дамами
Але ми боїмося мишей

Динозаврами наших зачісок
Віддаємося горілиць
Демонструємо на побаченнях
Розфарбовування облич

Рідше плачемо, більше сваримось
І шукаємо себе самі
Патологія світобачення
У сучасних жінок в крові.

[Strekoza]

День у відповідь -
Погляд повторює.
Мої очі наведені карим.
Дотик твій, мій образ спотворює,
Віддає таємничим жаром.

Я літала -
Вони губилися.
Твої принципи давали збої.
В поцілунку - на нас молилися,
Але ми не лишали зброї.

Час не дихає -
Життя рухливе.
Ми, колись загадаєм бажання.
І можливо, хтось для нас винайде
Поціновувач марним стражданням.

[Korkuna]

хм...і з цією одою щось не так
бо, як на мене, коли хочети зробити "стібану оду" (оце я термін видала)) то ватрує більше над нею поглумитись. Якщо ж у вашому задумі - ода мала бути серйозна - то краще у цьому не зізнаваєтьсь.
і до чого у вас той ліс, ну не можу я зрозуміти тай грець

[Mademoiselle]

А мені, чесно кажучи, Ода сучасній жінці сподобалась і взагалі, я вважаю, що у творчості, які б вияви вона не мала, не потрібно шукати логіку, і як, взагалі, логіку можна поєднати з поривом душі, з емоціями, бажаннями, сумом. Мені подобається! Пиши і успіхів тобі у цьому!

[Lewis Kerol]

.... Щось в цьому й дійсно є, досить цікаво пишеш, але твоє закручування і та строкатість якось громадиться, як копиця наламаних гіляк....Його потрібно якось пильніше обточувати, а то читання починає бути якимось напруженим....

[мишеня]

А мені так сподобалось! Дійсно, читається з напруженням, але тому і хочеться читати далі, що хочеться зрозуміти. Про жінку-саме воно. =) А про поціновувача... То дуже близьке. Дякую, що так пишеш і не соромишся то висвітлювати :)))Щодо намитинок:думки дійсно гілками!
До речі, те що не так складно, як би хотілось схоже на щось таке природнє. І мені, до прикладу, зовсім не хотілося б щоб було аж так складно. Пишеться від душі, а не від того, щоби правильно зашліфувати і обточити. Якщо це об"їсти, то залишиться огризок. Твоя тема з віршами на форумі, напевне, одна з небагатьох, яку цікаво читати до кінця, не пробігаючи очима, а вдумуючись і переживаючи все на собі.
Дякую ще раз! Успіху!

[Strekoza]

:thank_you :thank_you :thank_you
Приємно! Пишеться, як пишеться. Я передаю емоцію, яку переживаю... І дуже приємно, що хтось то також відчуває...:8

[Strekoza]

Сонячні зайчики пестять долоньки
Я посміхаюсь, коли ти муркочеш
Хочеш народжу для тебе доньку?
А може ти сина, насправді хочеш?

Часом кусаю тебе за вушко
І ти, солодкий, до мене тулишся
Твоє плече - то моя подушка
А ти, в моєму волоссі губишся

Отак, кохалась би в тобі вічно
Писала б маки, пекла би печиво
Я залишаюсь трохи ліричною.
І ти також... принаймі у дечому

[Korkuna]

навіть досить напогано, я б сказала, тільки негайно (негайно - раджу щиро) викиньте 2 строфу з- вона просто ні приший ні прилатай до цього вірша
і ще краще звучить: кахальсь би в тобі вічно, а ніж кохалась б у тобі
тай думаю добре написати не залишають, а залишусь

[Strekoza]

Дякую! Цілком доречно!!! Дійсно так краще.... От що значить погляд з боку! І відверта критика:)

Щиро вдячна:thank_you

[Strekoza]

Щось в мені сьогодні обірвалось.
Гострий біль. Мене від тебе нудить.
Жовте листя нас не врятувало б,
Я піду і ти мене забудеш.

Все сьогодні у густім тумані -
Я незнаю, де тебе чекати.
І хоча зима ще у ваганні -
Хочу снігу, а натомість вата.

Прокидаюсь у ранковій каві,
Сплю весь час дорогою додому,
Що після зими чекає далі?
Хочеш крапки, але ставиш кому,

[Mademoiselle]

Дуже гарний вірш, мені надзвичайно сподобався, почувається глибина думок і сила змісту. І все це з легким присмаком іронії, що викликаний втомою. Почуття випромінюють крізь строфи.

[Strekoza]

Так приємно коли твої емоції, думки розуміють... Ви собі просто не уявляєте... Дякую!

[мишеня]

Привіт! Можеш не вірити, але я вчу твої вірші напамять і розказую друзям! Можеш писати ще? Просто ти чомусь пишеш так, як я думаю. Дякую тобі дуже, що ти твориш. Пиши побільше! Кожен раз дивлюсь чи ти щось додала.
Дякую, що виливаєш тут те, що я почуваю. Дякую, що не соромишся відкритись і показати себе!

[Strekoza]

:thank_you
Якось дивно.... що мої вірші вчать напам*ять... :eek:

Але ж приииєєємнооо!:aga: :8

Буду старатись)
Дуже вдячна))) За такий позитив!

[Strekoza]

Босоніж по плитах,

Ступаю непевно

У літньому платті, серед снігів.

І подив в долонях,

І гордості зевно

Аби розпізнати мене не зумів.



Не бити на сполох,

Не йти за тобою

У літньому платті серед снігів.

Носити мінори

І клаптик спокою,

Питати поради у сивих дідів.



Тримаюсь міцніше,

Шукаючи погляд

У натовпі тисяч байдужих голів.

Я змерзла,

Ховаюсь під пильний недогляд

У літньому платті серед снігів.

[Strekoza]

Новорічні вогники ялинкових гірлянд,

Викладають візерунок моєї самотності.

Я зимую!



Тендітні вигини оголених дерев,

Говорять про твій прихід.

Ти салютуєш!



Помаранчево-хвойним ароматом - ніжність...

Святкуємо Новий рік.

Ти Санта чи Бог?

[Strekoza]

Ти посилаєш меседжі у шибку -

Реальність розбиває на шматки.

З тобою упіймали рибку -

На згадку, бережем її кістки.



Без відповіді, всі мої поради,

Без догляду, всі твОї почуття.

Ти як метеликів, збираєш мої вади,

І як молитву промовляєш каяття.



Буденність знов на нас полює,

на серці нОшу амулет,

Давай повернем рибку золотую,

І викинем із шафи той скелет.

[мишеня]

Дивись, що я знайшла:

Мій ліс росте на крилах скаженого метелика,
Який весняним вихором летить крізь галактику вогнищ,
де давно догорають страчені ілюзії.
Я лісовик, я пан туманів у нетрях вібрацій шаленства.

Мій ліс росте на крилах метелика, який знає як стати драконом
І тому щомиті вмирає від тягаря цієї солодкої ваги.
Я – непритомний вітер в кронах дерев, що розкинулися над прірвою
Ніким не мріяних мрій і небажаних бажань.

Мій ліс росте на крилах тіні метелика, якого давно немає.
А я колись бачив ту гусінь, яка стала землею обітованою для мого лісу,
Вона була страшенно самотня. Одна в порожнечі своїх мрій про небо.

Я не знав, що мій ліс, коли виросте, стане сходинками
на веселку різнокольорових примар,
серед яких не буде жодної, схожої на реальність.

(Роман Коляда)

Подобається? Це про Мене!

[Strekoza]

Дуже сподобалось:) Сильна річ! а де знайшла?

[4esterfielter]

до Strekoza: у твоєму останньому творі можна зберегти правильні наголоси, не ушкодивши тобою заданий ритм: "твої всі почуття" і "ношу на серці амулет" так ліпше... але... над змістом попрацюй)))

[Strekoza]

до Strekoza: у твоєму останньому творі можна зберегти правильні наголоси, не ушкодивши тобою заданий ритм: "твої всі почуття" і "ношу на серці амулет" так ліпше... але... над змістом попрацюй)))

Цілком слушно) Дякую:):aga:

[мишеня]

На сайті поезій. Зустрілася з Романом на творчій зустрічі і закохалась у його твори. А як він грає на ф-но!!!! М-м...

[Strekoza]

Метелики зими запорошили снігом,

Знайомі всі стежки покрала крига,

І я іду один до свого дому,

Шукаючи нову для всіх дорогу.



Навіщо, я молився сонцю й небу.

Навіщо, я писав листи до тебе -

розвішав на деревах замість листя

Та в тебе не було для мене місця.



Я скрізь порозливаю зимну воду

Аби відображала твою вроду.

У серці відмира твоя сніжинка...

Моя любов - моя крижинка...

[мишеня]

Львівська медитація

2007
Навскоси,
крізь простір
серцем
ad libitum
без розміру.
Мій крок
без дотику
навкіл
наскрізь
не тут,
а де?
А D
а далі
могла б бути непогана пісня.
Чи почує її Той, Хто ходить
навскоси, повз простір.
Я почую ритм.
Я знайду розмір.

(Роман Коляда)

От так от. Ех! Як хочеться зараз чогось такого ліричного!
До речі, ти як завжди пьорфект! А чому від імені хлопця? І про крижинку...

Все моє серце сплелось, вимальовуючи дивні морозні узори на твоєму вікні... Я перестала бути весною.

[Strekoza]

А чому від імені хлопця? І про крижинку...
Таке щось надумалось вранці в метро... Навколо був іній і сонечко світило...
Дякую, що постійно мене читаєш:) Приємно!
А де саме читаєш Романа? Цікаво, що в нього ще є...

[мишеня]

Я вже і не пригадую, де саме. Десь на poezija.org.ua чи щось на зразок. Ти у пошук задай Коляду, а там легко його знайдеш =) Як справи? Як там метро в Києві? Добре нам, ми лиш застрягаємо в пробках, бо їздимо на маршруткахі в трамваях. Бачила, до речі, недавно цікаву річ: на знак протесту проти підвищення цін на проїзд в маршрутках студенти біля універу Франка вирішили ложками і дитячими лопатками викопати метро. Цікаво було б... Може, і я б тоді писала вірші... :friends:

[Strekoza]

http://www.virshi.kiev.ua/index.php?action=showauthor&author=8
(Знайшла)
Настрій на диво святковий... Хочу Нового року...ялинку....і мандаринок... багато-багато :)

[Коляда]

http://www.maysterni.com/user.php?id=1246&contest_id=0

http://poezia.org/ua/personnels/20/

за цими лінками більше текстів і вони свіжіші:)

радий, що є люди, котрі цінують мого метелика...

[Prophet]

О, Рома... Привіт)))

[Strekoza]

Порізати каву шматками в сніданок,

Спалити святкове вбрання

Зібрати всіх мух - на снодійне до банок

І вийти. І йти навмання.



Ні, блін, це не істерика!!!

Ціляти ключами в Дніпро.

Давай, пливи, аж до того берега

Або стрибай у вікно.



Ні, блін, я просто налякана!!!

щирістю твоїх думок

І як ти міг за час поки плакала,

Зірвати із серця замок?

[4esterfielter]

шось ні ритму, ні змісту. може здатися, що красиво, але... то фікція...

[acid drinker]

сподобалися рими непарних рядків =)
ритм там десь є, але його тре' пошукати гарненько.

[Strekoza]

сподобалися рими непарних рядків =)
ритм там десь є, але його тре' пошукати гарненько.

Дякую)))
Думаю мо додати ще один стовпчик... і зробити пісеньку???....:cool:

[acid drinker]

мені здається, шо ви себе переоцінюєте :)

[Strekoza]

мені здається, шо ви себе переоцінюєте :)

Думаю то мені якраз по силам:)

[Soul]

Ty molod4ynka! Bud' takoju zh wyroju nadali !

[Strekoza]

Твої змії вигиналися, шукаючи моє положення
Мої метелики тріпотіли від нетерпіння
Цілком!

Підніматися східцями на дах
Чи їхати ліфтом?
Синхронно!

Якось без назви
Але ж воно рухає нашими тілами....

[Strekoza]

гуляю сьогодні світами,
у світлі чужого вікна.
і знову відстань між нами
тихенько у сніг ляга.

гуляю вплітаючи в коси
думки вперемін зі сном.
мій настрій сьогодні босий,
а завтра - він буде тлом.

гуляю холодні вулиці -
вони гуляють мене,
і голос у трубці тулиться,
коли я шукаю тебе.

[Strekoza]

Все поживає глобальна система!
Хлопчики-геї, дівчатка - емо!!!
Сльози і соплі, а треба радіти
Ось так помирають перероджені діти!



Треба заклеїти діткам ротики
Аби вони не вживали наркотики
Аби вони не вживали лайливі слова

Їм варто вступати місцем бабусі
І не робити дірок у вусі
Аби в дорослих не боліла від них голова



Щось відбувається у цьому світі
Ти відкриваєшся! Та де тебе діти?
Люди налякані... системи дістали...
Світом гуляють самі неформали..

[Soul]

DOBRE(ostannij)Nastrij dobre peredaete- e posyl

[Strekoza]

Ворожу за попелом попільничок,
Молюся на кавовий дощ...
Життя складається з купи дрібничок,
Які дарував мені хтось.

[Strekoza]

Все! Дістала твоя надмірність!
Знову збираю речі
Щодня доводити вірність
Й тримати валізу за плечі!

Віриш-не віриш - байдуже!
Сьогодні мене не вартий!
Чого посміхаєшся, друже?
Зіграєм на посмішку в карти?

Про мене нічого не знаєш -
Вночі я стирала пам*ять!
Історія наша - давня!
Єдина біда, що кохаєш...

[Strekoza]

Твій кіт дивився мені в очі

Чого хотів? Про що дізнався?

Чомусь він більше не муркоче...

Насторожився чи зазнався?



Я простягну беззахисні долоні

Й почухаю за вушком трішки

Ми знову граємось, і я в полоні

Сьогодні ти - кіт, а я мишка...

[Strekoza]

Моя весна вкрита різнокольоровою глазурью.
Мій день поділений на хвилини.
Що змушує тебе мене любити?

Цей погляд, який не побачиш жодному віконному форумі міста?
Голос, що видає не довершену дорослість?
Майбутні можливості з минулими досягненнями моїх рук???

Що хочеш знайти зустрічаючи зі мною сонце на березі?
Скільки хвиль вплетеш в мої коси?
Яких драконів присудиш на смерть?

ПРО ЩО ДУМАЄШ???

[Strekoza]

Мовчить телефон у пошуках рішень,
Зв*язок загубився у тіні думок.
Хочеться літа й солодких вишень,
Й зробити перший сміливий крок!

Дощ сьогодні знову стіною,
Вода віддзеркалення ясності дум,
Я знаю - хочу бути з тобою -
Ділити радість, надію і сум.

Кодований виклик закоханих пальців -
Німа передача важливих слів.
Вустами для вуст малювати зайців
Й аби ти малюнки мої розумів.

Бажання мої зумовлюють дії
і світ стає схожим на нас.
Час реалізує нереальні мрії
Мільярди, мільйони, тисячі раз.

[ШумІлінь]

Останній - крутий...гарненький.

[Strekoza]

Заколисана травами міських споруд,
Вона ховала до тебе очі
Й навіть поштовх підземних руд
Не спинив її тої ночі.

У відтінках загублених слів,
Ти збудИв її чи просто збУдив.
Вона лишила по собі не чіткий слід
Аби міг її якось забути.

Ти губився ховаючи погляд у комір,
Ти наводив спогади рис.
Вона не рухалась, вона чекала доти,
Доки ти своє серце до неї ніс.

[мишеня]

за-чарована. за-спокоєна. за-гублена між зірками і тепер одна з них.
за-мислена. за-квітчана весною у вбрання зелено-помаранчевого кольору. за-мріяна і подарована мені "на щастя".

=) і чому ти так далеко? Тобі теж ВЕ-Е-ЕЛИЧЕЗНИЙ привіт!!!

[мишеня]

коли про тебе забувають, я памятатиму. чекатиму слів. бодай одного. твого.
коли залишиться часу тільки на життя і зовсім не залишиться часу на себе, ти памятай, що десь у твоєму житті є я. подаруй його трішечки мені.
коли залишиться спокій і щастя, памятай, що ти - рухаєшся далі. не зникай. будь.