Радьярд Кіплінґ. Якщо...

[Володимир Василишин]

Р. Кіплінг.
“Якщо…”

Коли ти в змозі почуватись гордо
Посеред звинувачень без вини
І віриш в себе і в свої нові рекорди,
Хоч не здолали сумнівів вони;
Якщо чекаєш і не стомлений чеканням
І незборимий для можливої брехні
Чи ненависного чужого споглядання
Всіх переваг своїх у мудрості й красі…

Якщо ти в змозі мріяти, та в міру,
Якщо ти думаєш, та думка – не мета,
Якщо Тріумф чи Горе не згубили твою віру
Й минають легко й однаково все життя;
Якщо ти в змозі слухать правду щиру,
Яку сказав колись, - спотвореною вщент,
Чи витягнути руйнівну сокиру
Із витворів своїх в тяжкий для них момент,

Якщо всі наші ти збереш набутки
Й поставиш ставкою колись у казино
І все програєш, і почнеш з нуля прибутки,
Та мовчки й тихо, мов тобі це – все одно,
Якщо ти загартуєш душу й тіло,
Щоби нести свій хрест і без страждань
І встати, коли впав, коли несила,
Але Господнє Слово каже: “Встань!”

Якщо Громаду поведеш і гідності не втратиш,
А серед Королів ти не забудеш про народ,
Коли ні ворогам, ні друзям тебе буде не зламати,
І твоє слово важитиме щось;
Якщо заповниш невблаганну ти хвилину
Секундами, що цінні для життя,
Земля буде твоя і все на ній безцінне,
А ти – Людина, сину мій, моє дитя!

Переклад Володимира Василишина (мій, тобто).

[GoldAngel]

Чудовий вірш і переклад Ваш теж:)

[Володимир Василишин]

Дякую щиро!

[untitled]

мені теж сподобалось)
давай ще шось)

[Володимир Василишин]

Edgar Allan Poe
To My Mother

BECAUSE I feel that, in the Heavens above,
The angels, whispering to one another,
Can find, among their burning terms of love,
None so devotional as that of ‘Mother,’
Therefore by that dear name I long have called you—
You who are more than mother unto me,
And fill my heart of hearts, where Death installed you,
In setting my Virginia’s spirit free.
My mother—my own mother, who died early,
Was but the mother of myself; but you
Are mother to the one I loved so dearly,
And thus are dearer than the mother I knew
By that infinity with which my wife
Was dearer to my soul than its soul-life.


А це - мій переклад.

Едґар Алан По.
Моїй матері.

Я відчуваю десь ген-ген у Небесах,
Величні Ангельські взаємні переспіви,
Та не знаходжу у Любові їх Словах,
Величніших, ніж Матері мотиви.

Отож цим іменем, яким зову Тебе так довго –
Тебе, що стала більш, ніж матір’ю, мені
Й сповняєш серце лиш моє Свободи кров’ю,
Й Вірджинський Дух ведеш до вільної стезі.

Матуся – рідна мати, рано вмерла –
Була мені рідненькою, а Ти
Є матір’ю мого Любові Перла,-
Тому дорожчої від Тебе не знайти.

Отже, дружино дорога моя,
Для мене Ти – дорожча, ніж життя.

Володимир Василишин.

[Shpokin]

Гарний переклад.

[Володимир Василишин]

Щиро дякую!

[Володимир Василишин]

http://www.litforum.net.ua/showthread.php?p=50339#post50339

[Володимир Василишин]

Іван ФРАНКО
КАМЕНЯРІ

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

А це - мій переклад.

Ivan FRANKO
THE STONE-CRUSHERS

I’ve seen a curious dream. As if not far before me
Spreads endless, uninhabited and empty desert plain
And me, tied up by iron chain performing,
Stand near granite cliff as of the highest forming
And further thousands people of the same.

And everybody’s brow has been dug by disaster,
And everybody’s eyes are flaming in the Love,
And hands of everyone are being twisted faster,
Than by a reptile, shoulders lowered some Master,
As if he was somewhere from above.

And everybody has a hard and huge steel hammer,
And Master’s Voice is crying to us as a roar:
“You are to break that cliff! And neither heat, cold weather,
Nor anything can stop you. Hunger, thirst and work – they altogether
Are to be overlived by you that cliff at last to break.”

And all of us in unison have our hands up risen
And thousands hammers started buzzing on that stone
And thousands sides that pieces had sprung cleaved in
As the cliff’s fractions, but with might of the despair in
The brow to bang we once again went on.

As waterfall’s wild roar, as battle’s bloody calling –
Our hammers had been roaring endless time;
And step by step we met our happy falling
In spite of permanent and radical recalling,
We went on working – that’s why nothing could stop us.

And everybody knew that worked neither for glory,
Nor people’s memory for that titanic work,
But people can go here without a shade of worry
If only it’s made plate and we can not be sorry,
But our bones are somewhere to jerk.

But glory’s not an aim, that the unique’s expected,
And we are neither heroes nor strongmen – not at all.
But everyone’s a peasant, though willingly erected
On ourselves the frons, which seriously effected
All our fates. We’re stone-crushers as a whole.

And all of us believed, that by the hands of ours
We’ll break that cliff and crush that granite off
That our blood and bones will benefit all powers
To build that path and in the future hours
The new good life will come even without a caugh.

We also knew, that very far from here,
Where was the world left for titanic work,
We were cried for by mothers, wives and children,
All friends’ and enemies’ great anger’s being hidden.
And all of them discussed our work and at the birk.

We all that knew and were very suffered
By heart and sole and being very sad,
But neither cries, nor pain of weakened bodies,
Or curses haven’t pulled us out as parties
With hammers we went on with doing what we had.

This way we’re going on united in one aiming
In one saint thought with hammers in our hands,
Though we are damned and in the world’s forgetting!
We break that cliff and to the aim are getting –
The happiness will meet when lying in the sands.

A Translation by VOLODYMYR VASYLYSHYN.

Переклад ВОЛОДИМИРА ВАСИЛИШИНА.

28.07.2008.
Місто Стрий.

[4esterfielter]

huh=)

[Загублена дитина]

Честере, як це розуміти???
розумієш, якшо ти не пояснюєш і не проставляєш тег "іронія", то потім це буде видаватися за позитивний відгук =/

[4esterfielter]

я просто не можу просто розуміти такої поезії... такого віршування... наче дивишся у вікно - за вікном дерево. сів. написав: дерево, листочки, кора, бруньки. а в мене поезія починається тоді, коли дерево спиляти... розкришити на тріски... (заради бога - я не живодер. не сприймайте буквально). просто вірш має бути як оте розпатране дерево. або як риба. читач має ввійти в нього через рот. і застрягти назавжди в зябрах... або перетворитися на плавальний міхур... рідко коли таке буває... може я просто дивно сприймаю поезію взагалі і свою зокрема... пишу те, що хочу викинути з себе, або те, що хочу впустити... нічого стороннього...

а взагалі - переклади ніякі. англійські навіть читати не брався... заскладно. нагромаджено. якщо українською так - то не рідною, ясна річ не краще((

[Загублена дитина]

дійсно нагромаджені, складні, притягнуті за вуха і дуже нещирі.
тобто, просто підібрані рими. і то - не найоригінальніші.
не сподобалось.

[Володимир Василишин]

А я оце думаю: і як же можна, навіть рідною мовою висловлюючись так, що не зрозумієш ну нічого,- водночас аналізувати тексти мовою іноземною?..
Якщо це, як мовится, для приколу,- то ще нехай. Але якщо це серйозно, тоді це називається однією простою, мов мотика, українською приповідкою: "Чуже бачу під лісом, а свого під носом - ну ніяк..."
Тому, всеможливого позитиву задля,- даю вам одну пораду: продивіться уважно спершу тексти свої. І лиш відтак аналізуйте чиїсь. А то звучите якось, м'яко кажучи, несерйозно...

[Загублена дитина]

повторюся - коли виставляєте твори у креативні - ви бачите живу реакцію на рівні сподобалось-несподобалось. комусь сподобалось. мені і Честеру - ні. всі думки мають право на снування. інакше - навіщо взагалі скидати свої тексти, якшо ви впевнені, шо вони чудові і всі їх похвалять?

а те, як особисто я висловлююся рідною мовою (і кількома іншими), мене і людей з якими я спілкуюся (а їх величезна кількість, і вони різного віку, статі, освіти і націй) цілком задовольняє. маєте конкретні зауваження?

[4esterfielter]

А я оце думаю: і як же можна, навіть рідною мовою висловлюючись так, що не зрозумієш ну нічого,- водночас аналізувати тексти мовою іноземною?..

стоп.
ви малюнки сюрреалізму, кубізму, імпресіонізму ітепе сприймаєте як наркотичну й п"яну маячню, вважаючи, що лише реалізм це мистецтво??? ви взмозі відрізнити бездарний реалізм від талановитого??? є шишкін, є айвазовський... а є те, що продають на узвозі андріївському... технічно наче... але то не все є мистецтво... більшість - просто мазня... чому? ви самі знайдете відповідь. та й не в майстерності накладання фарби справа...
звертаюся до живопису, бо щодо літератури ви абсолютно не петраєте, що вам намагаються сказати...

мої тексти зрозумілі декому... багатьом... може ви такий правильний, а всі дурні на форумі???

[oleksus]

Переклад англійською зроблений із певним натхненням, звісно, але рівень володіння мовою, перепрошую, ще тра підіймати. Якщо хочте, можу в приват одписати подрібний аналіз усіх помилок. Ніякого неґативу, чисто для цікавости. :)

[4esterfielter]

та не в мові річ... в поезії...

[Загублена дитина]

ну чому, Честере? поезія неможлива без мови...

[4esterfielter]

лексичні, мовленнєві помилки не є завадою для хорошого вірша, бо їх можна виправити.

[Загублена дитина]

не всі. якшо з самого початку будувати вірш на грі неіснуючих слів, наприклад (чи на їх алітерації), якшо не вмієш підбирати слова... якшо не вмієш організовувати ритм... це вже не вірші. бо ти уподібнюєшся до всім відомого теоретика поезії. який класифікує поезію таким чином:
- хороша форма з хорошим змістом;
- погана форма з хорошим змістом (твій варіант - тобто той, про який ти кажеш);
- хороша форма з поганим змістом;
- погана форма з оганим змістом.
отак. а про це ми вже говорили...

[4esterfielter]

все одно, ми одне одного зрозуміли. пан василишин, маю останню китайську надію, теж...

[oleksus]

лексичні, мовленнєві помилки не є завадою для хорошого вірша.
Але чомусь Кіплінґ до них не вдавався... Мабуть через аматорство. ;)

Взагалі це ви так просто, аби посперечатися, зауважили? Бо, чесно кажучи, трохи дивує... Що значить "мовленнєві помилки не є завадою для вірша"? Знаєте, помилка помилці не рівня.

Якщо не вірите мені, то дайте почитати тому, кого вважаєте справжнім носієм мови, най вам розкаже, що там не таяк треба.

[oleksus]

Ось відредагований уривок. (решту трохи пізніше, бо наразі маю працювати)

Отже.
Ви оповідаєте сновидіння; увесь нарратив після as if краще подавати у минулому часі
Далі, замість cliff я б рекомендував вжити rock, бо у вас це виходить не скала, а обрив, що не зовсім те, що малося на увазі в оригіналі.

Взагалі, якщо посидіти трохи більше ніж 15 хвилин, можна таки вкластися в авторський розмір (що завше вважається за гарний тон у професійному поетичному перекладі).
Якщо перегодом буде час і натхнення, спробую те зробити.
А поки що...

I’ve seen a curious dream. As if not far before me
Sprawled endless, uninhabited and empty desert plain
As I, tied up by iron chain performing,
Stood near granite rock as of the highest forming
And people by the thousands stood further, looking all the same.

And everybody’s brow has been scarred by disaster,
In everybody’s eyes a flame of Love alive
And hands of everyone were being twisted faster
Than by a reptile, shoulders bowed down to some Master,
As if he was somewhere high up above.

And everybody had a hard and huge steel hammer,
And Master’s Voice was crying in a a roar:
“You are to break that rock! And neither heat, nor blizzard,
Not anything can stop you. Let thirst, and toil and hunger
be yours but to withstand, as yours is thither rock to break.”

[4esterfielter]

Взагалі це ви так просто, аби посперечатися, зауважили? Бо, чесно кажучи, трохи дивує... Що значить "мовленнєві помилки не є завадою для вірша"? Знаєте, помилка помилці не рівня.
Якщо не вірите мені, то дайте почитати тому, кого вважаєте справжнім носієм мови, най вам розкаже, що там не таяк треба.

нє... ну ви знову не так розумієте... он у нас яка суперечка носіїв мови щодо поезії пана Василишина - теж носія мови... володіння мовою не запорука таланту - це лише можливість діставати з-під стріхи потрібні слова...
мо пан Василишин є лавреатом якої літературної премії, нє? тут річ у першу чергу не в помилках... боже...

[Загублена дитина]

Честере, ніхто і не казав. шо в цьому річ. але ти чув шось про світову гармонію і гармонію взагалі? не можна таяк ти зосереджуватися лише на одному. я розумію, шо ти мав на увазі конекретно пана Володимира, але ж зачепив загальні питання - а узагальнюючи, треба бути послідовним, шоб не плодити беззмістовні сентенції. і, вибач, але слова важать дуже багато. бо якшо розглядати конкретний переклад, то ідея - Кіплінга. і чудова ідея. і тоді все залежить великою мірою від правильно підібраних перекладачем слів. отак.

[4esterfielter]

во-во. хто ж не погоджується. великою мірою.

[Anatoliy]

одне знаю точно - краще перекладати на мову, якою розмовляєш, а точніше - на рідну. хоч і переклад непоганий, але як і в кожен переклад, він дуже програє оригіналу хоча би через те, що світосприйняття мовців різне. і навантаження на слова - теж різне. наприклад, слово "смерть" американцями сприймається наааааааааааабаааааааааааагато негативніше, ніж українцями. але це вже занадто крайній приклад. і далеко не кожному письменнику вдається перекласти вдало на рідну мову (вдало - це щоб вірш мав ту ж саму суть). але то вже таке. почитайте теорію перекладу, кому цікаво.

[oleksus]

наприклад, слово "смерть" американцями сприймається наааааааааааабаааааааааааагато негативніше, ніж українцями
Ні, ну просто цікаво: звідки у вас така інформація?

[Anatoliy]

інформація з лекції з теорії перекладу. ми розглядали тоді переклади одного вірша (зроблені франком і ще двома письменниками) з англійської на українську. там і було наведено результати опитування (якось той аналіз називався по-особливому, зараз пригадати не можу), проведеного в америці та в україні. і на основі тих результатів виявляли відхилення в розумінні суті вірша за різними параметрами (негатив, позитив, динаміка, статика і т.д. і т.п.). типу, були оцінки за кожним з параметрів, зроблені американцями, а потім оцінки, зроблені українцями (оцінки перекладу). на основі цього визначалася успішність перекладу. крім того, ще всякі штуки, пов'язані з менталітетом і т.д. а ви що подумали, що я сам це вигадав? :)

[oleksus]

а ви що подумали, що я сам це вигадав?
Ні, просто ті американці, з якими я спілкуюсь і спілкувався (діти, підлітки, дорослі), вживають те слово (і всі його можливі й неможливі похідні та сполучення) разів у двісті частіше ніж українці. Підлітки може навіть іще частіше. Чесно.
Тому я й подумав: гм, йой, оце так інфа.

2 Вол. Василишин, то вам цікаво далі продовжувати літ-редагування англ. тексту, чи ні?

[Anatoliy]

Чесно.
ну от :) мова ж прямує до підбору найекспресивніших елементів. а такими зазвичай бувають найнегативніші (включно з матюками). а мав я на увазі не саме слово як таке, а ставлення до того, що те слово позначає. може, якщо українці його вживають вкрай рідко, то їм просто байдужечки? :) чого б то я говорив про те, що мене зовсім не хвилює :) (або хвилює дуууже мало :) ). такі штуки робляться далеко не завжди свідомо.

[Володимир Василишин]

Ось відредагований уривок. (решту трохи пізніше, бо наразі маю працювати)

Отже.
Ви оповідаєте сновидіння; увесь нарратив після as if краще подавати у минулому часі ]

Це, може і так, але не обов'язково. В поетичній англійській є казуси навіть на кшталт пісеньки: "If you will give, give, give,
Than you will live, live, live,
Like the Lord, Lord, Lord wants you to, to, to".
Зрештою, у правильній розмовній англійській мові щодо статично-аксіоматичних (незмінних або малозмінних речей), може вживатися також і теперішній час після "If" чи навіть у питаннях передання прямої мови через непряму (це питання узгодження часів (sequence of tenses)).
Прикладом цього є фраза: "I was sure the Earth isflat".

Далі, замість cliff я б рекомендував вжити rock, бо у вас це виходить не скала, а обрив, що не зовсім те, що малося на увазі в оригіналі.]

Але скелелеза називають же "cliffhanger" (дослівно - "той, що повисає на скелі"). Хоча Скелясті Гори (Кордильєри) анґлійською зовуться "Rocky Mountains". Тобто, можливі-таки два варіянти. Але у наш час слово "rock" уживається більше для означення не так скелі, як каменя (цей акцент десь так примандровує із тлумачення однойменного музичного стилю).

Взагалі, якщо посидіти трохи більше ніж 15 хвилин, можна таки вкластися в авторський розмір (що завше вважається за гарний тон у професійному поетичному перекладі).
Якщо перегодом буде час і натхнення, спробую те зробити.
А поки що...

I’ve seen a curious dream. As if not far before me
Sprawled endless, uninhabited and empty desert plain

Щодо "sprawl"-"spread" - це синоніми. Але якщо вживати перше - воно має значення більшою мірою панорамне, так наче Ви споглядаєте все з висоти. Але якщо це все-таки "передо мною" - то цим самим Франко показує не споглядання з висоти, а наближення до цієї "дикої площини" саме на тому рівні, на якому вона є, не підіймаючись понад нею. Зрештою, слово "простягатися" у Франка нема взагалі. Просто англійською без нього не обійтися.

As I, tied up by iron chain performing,
Stood near granite rock as of the highest forming
And people by the thousands stood further, looking all the same.

"І я прикований ланцем залізним стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я"

Ось Вам і питання вкладення в ритм автора. Тому і видалося мені оте моє "And further thousands people of the same" найбільш точним. Та і "people by the thousands" - на мою думку, тут не конче граматично і ритмічно виправдане.

And everybody’s brow has been scarred by disaster,

Чому я вжив форму "has been dug"?
"Dig"-vt (перехідне дієслово) - рити, копати"

In everybody’s eyes a flame of Love alive ,

На мою думку, "І в оці кождого горить любові жар" робить більший акцент саме на "оці" і на Любові. Тому я і зробив акцент на тому що зоветься у Франка "Любов". Ви ж Любов робите означенням. Тим самим, на мою думку, применшуєте її значення.

And hands of everyone were being twisted faster
А чому так? Тут, на мою думку, яскравий теперішній перфект (дія минула, а результат бачимо зараз) (Адже: "І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар")

Than by a reptile, shoulders bowed down to some Master,
As if he was somewhere high up above.

Даруйте, але, здається, немає логіки. У мене запитання анґлійською: "How can You bow down to above?

And everybody had a hard and huge steel hammer,
And Master’s Voice was crying in a a roar:

По-перше, у Вас тут є два артиклі (але то - описка).
А по-друге, у Франка є: "І голос сильний нам згори, як грім , гримить". Не громом , а як грім .

“You are to break that rock! And neither heat, nor blizzard,

Франкове "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод..." я тут переклав дослівно, і на мою думку, точно. Франко вжив у вірші певний аналог постійного народного протиставлення "жару і холоду" (пам'ятаєте фразеологізм про те, що "кидає то в жар, то в холод"?). Слово ж "blizzard" - це українською "завірюха". Можливо, воно і емоційніше, ніж просто "холод". Але це - не Франкове.

Not anything can stop you.


А чому "NOT anyhhing can stop You"?.. Це ж усталена конструкція "Neither... nor... nor... "

Let thirst, and toil and hunger
be yours but to withstand, as yours is thither rock to break.”[/QUOTE]
А тут - ритм просто не Франковий.

[oleksus]

"If you will give, give, give,
Перепрошую, відчуваєте різницю з as if?
В даному випадку subjunctive, використаний для передання "ніби"
Зрештою, у правильній розмовній англійській мові
погодьтеся, ці два прикметники - майже взаємовиключні :)
Але скелелеза називають же "cliffhanger" (дослівно - "той, що повисає на скелі"). Хоча Скелясті Гори (Кордильєри) анґлійською зовуться "Rocky Mountains".
добре, враховуючи обидва: "той, що повисає над ...." чим? скелею? чи над обривом? врахуйте бажане значення для назви фільму, а потім - значення у вірші.

Щодо "sprawl"-"spread" - це синоніми.
перше - "простягається", друге - "розгортається". обирайте.

а наближення до цієї "дикої площини" саме на тому рівні, на якому вона є, не підіймаючись понад нею. Зрештою, слово "простягатися" у Франка нема взагалі. Просто англійською без нього не обійтися.
згоден.

"people by the thousands" - на мою думку, тут не конче граматично і ритмічно виправдане.
гаразд, але thousands people - чи вірно це за базовою граматикою?

[Володимир Василишин]

Перепрошую, відчуваєте різницю з as if?
В даному випадку subjunctive, використаний для передання "ніби"


Але ж "If"-clause" із його можливим використанням, коли у двох частинах речення є Present, - можливий. Адже так?

погодьтеся, ці два прикметники - майже взаємовиключні :)

А це вже залежить від мовця (носія мови) і конкретно розмови.

добре, враховуючи обидва: "той, що повисає над ...." чим? скелею? чи над обривом? врахуйте бажане значення для назви фільму, а потім - значення у вірші.

А тут таки я маю спитати: "А чому "той, що повисає над...", а не, до прикладу, "на (скелі)"?

перше - "простягається", друге - "розгортається". обирайте.
Тут знову-таки маємо справу із "не-Франковим" дієсловом. Але якщо до поняття обрію (горизонту, овиду) підійти саме науково, то те, що людина бачить, особливо, коли воно "безмірне і пусте, і дике",- усе-таки радше "розгортається", аніж "простягається". Якщо бажаєте, перше слово - "двовимірне", а друге - "одновимірне". Слово "простягатися" уже все-таки вказує на певний конкретизований напрям, чого не має те, що є "безмірним і пустим, і диким".

гаразд, але thousands people - чи вірно це за базовою граматикою?

За американською - так. Хоча за класичною англійською - справді краще все-таки "thousands of people". Але це - збій у ритмі. І якщо можливий вислів "A thosand people" (тисяча людей), а тут маємо "тисячі таких самих, як я" - то можливо і thousands people.

Але однаково - дякую за увагу. Радий буду подальшому спілкуванню.