Прозорі краплі на підвіконні

[Mademoiselle]

Дождем и туманом огни занавешены,
И окна пустые глядят темнотой,
Грустной осени листья развешены,
И что же мне делать, веселой такой?

Душе ведь отчаянно хочется праздника,
Любви-звездопада и сказочных грез.
Хочется, чтоб появилась романтика,
В жизни моей, счастливой до слез.

Хочется чтоб этот день был непохожим
На все остальные, дни и недели,
Мне бы рассказать вам – прохожим,
Как я боюсь снегов и метелей.

Как я хочу рассветов, закатов,
Листьев зеленых и синего неба,
Как я хочу, чтобы ОН, когда-то,
Напомнил мне запах осеннего лета.


***

Напомните мне запах роз и тюльпанов,
И воздух весенний, ласково-чудный,
Прохладу вечерних, дождливых туманов,
И грозного неба цвет серо-мутный.

Как капли бегут по стеклу игриво,
И ветер стучит о стекло листвой,
И как котенок, нежно и мило,
Играет с моей рукой.

Мне тепло и немного душно,
На столе остывающий чай,
Знаешь, а мне ведь уже не грустно,
В сотый раз говорить «Прощай!»…

[Phoenix_Ukraine]

Мені сподобалося! :)

І нагадало про одну подружку...

[Mademoiselle]

Мені сподобалося! :)

І нагадало про одну подружку...

Щиро дякую))

[IrnaRenko]

Мені сподобалось! Колись і я писала иакі ж ніжні ліричні рядки, але, мабуть моя романтика скінчилася, тому я перейшла на прозу, хоча іноді згадую минуле... Працюй, вчися, не лінуйся записувати все, що складається в голові і переглядай через деякий час, редагуй. І все буде добре!

[Mademoiselle]

Мені сподобалось! Колись і я писала иакі ж ніжні ліричні рядки, але, мабуть моя романтика скінчилася, тому я перейшла на прозу, хоча іноді згадую минуле... Працюй, вчися, не лінуйся записувати все, що складається в голові і переглядай через деякий час, редагуй. І все буде добре!

Дякую вам. Я намагаюсь не втратити романтику, але відчуваю, що все ж таки з роками дещо втрачається, а жаль, що ми не можемо бути такими, як колись. Дякую за пораду)

[Rain]

Гарно вийшло. Мені сподобалось. Пиши ще, буде приємно почитати)))

[Mademoiselle]

Дякую)) І ти пиши, я думаю всім тут буде цікаво прочитати твої вірші;)

[IrnaRenko]

Чомусь від мене повтікали думи,
І Муза полетіла десь спочить...
Щось написати хочеться, і сумно,
Що аж дощем заплакала блакить.

Думки мої гуляють на просторі,
Літають з вітром, бавляться собі,
Аж ген купаються у морі
І не дають хвилини відпочить мені.

Чому ж ви повтікали, думи?
О, Музо, де ти? Відгукнись мені!
Але знов тихо, й досі сумно,
І дощ малює ріки на вікні.

І буйний вітер гне стрункі тополі,
А вони, бідні, терплять і мовчать.
Лиш іноді одна поволі
Щось починає тихо скреготать.

І хмари темні геть закрили небо...
А, геть ви! Мріять не дають...
Що ж я хотіла? І це ж треба!
Через них я встигла вже забуть!

І Муза не вертається, блукає,
Шукає інших десь собі розваг.
І вітер з вечором журбою огортають,
А хмари нагортають жах...

[Rain]

Я вже давно не пишу вірші. Зараз в мене інші ідеї.

[Mademoiselle]

IrnaRenko, у вас дуже гарні вірші, миттєво передають відчуття, гадаю, що вам потрібно писати їх і далі. Натхнення і віри Вам!

[Mademoiselle]

Я вже давно не пишу вірші. Зараз в мене інші ідеї.
На жаль, а в тебе дуже добре виходило.

[Mademoiselle]

Сьогодні мені зізнаються в коханні,
А в мене чомусь, сльози з очей,
Він каже, що це знущання,
Проте знов і знов тисне на Play.

Я прошу тебе не треба, мені
Під погляду твого вже погано,
І вмовляю тебе скоріше піти.
Ти зустрівся мені занадто рано.
І мабуть тому, скоріше йди.

- Я кохаю тебе, а ти?
- А я? Ні...
- Ти плачеш?
- Як бачиш..
- Чому ти?
- Пробач мені.
- Я відпускаю, йди...


Прости. Прощай. Ты все-таки забудешь.

Знал бы ты, насколько грустно,
Понимать, что ты несчастен,
А в душе…а в душе – пусто.
Над любовью никто не властен.
Виновата ли я, что мне все равно?
Ты не забыт и ты не осмеян.
Я тебя буду помнить, но
Я никак не смогу тебе верить.
Может это моя вина
Мы так легко в себя влюбляем
И души их мы пьем до дна.
А потом…а потом понимаем.

Как кого-то, когда-то теряли,
И кого мы любили, и кого ждали.
Потом забываем и дальше, «как надо»,
Замуж, на кухню, и дальше – «по плану».

Но знаешь, я буду любить,
И так, как только я умею,
И знаешь, я стану жить.
Никогда ни о чем не жалея.

А тебе… а тебе – счастья.
Прости меня, если сможешь,
Красавицы в белом платье,
Такой, как ты только хочешь.

Спасибо тебе за то,
Что у нас это просто было.
За то, что с тобою было легко.
И за то, что уже забыла.


***
Сьогодні здається, що це – кохання.
А завтра, от завтра вже все інакше.
Мряка і дощ, і холодний ранок,
І дерева гілками немовби плачуть.

І шукати тебе вже якось нудно,
І забути про тебе вже страшно,
А на якось стомлено й брудно.
Проте все одно сподіваюсь на краще.
Мені боляче... Я всміхаюсь...
Мені весело... Ти плачеш...
І чому ж я вважаю, що не помиляюсь,
Я не знаю, а ти не скажеш.

Долоні вколов дуже злий холод
І в очі поглянув самотності жах.
І ти так напружено й страшно промовив:
“ І як же ти можеш, боляче так?”

[IrnaRenko]

Цікаво читати хід думок, відображення почуттів, але я могла б сказати, що вірші краще звучатимуть і сприйматимуться, якщо кожен рідок матиме однакову кількість складів і наголоси будуть відповідно до розміру, а коли розмір вірша не витримано, то він читається важче і не сприймається з тією повнотою, як би хотілося. З повагою, IrnaRenko

[Nike_Велес]

"Думки мої гуляють на просторі,
Літають з вітром, бавляться собі,
Аж ген купаються у морі
І не дають хвилини відпочить мені".

Порахував... склади...
11
10
9
12

Ви, шановна IrnaRenko, закликаєте когось робити те, чого самі не робите і в чому самі накульгуєте? ;)

[IrnaRenko]

"Ви, шановна IrnaRenko, закликаєте когось робити те, чого самі не робите і в чому самі накульгуєте?"
Ми всі не ідеальні,
Ми всі не без гріха,
Тому що ми реальні,
і доля в нас така...

[acid drinker]

мммм... яскраво помітні негативні впливи пророка аркадія =)
IrnaRenko, ви для мене - суцільний інтертекст... (сприймайте це як комплімент ;))

[Nike_Велес]

Ми всі не ідеальні,
Ми всі не без гріха,
Тому що ми реальні,
і доля в нас така...

Опа... IrnaRenko, Ви хто? вірус?.. ;)

[IrnaRenko]

Дякую за комплімент,Acid Drinker.

Ні, я не вірус. А з чого це ви взяли, що я - вірус? Я звичайна людина, яка хоче знайти себе...

Доле моя, де ти?
Чом не йдеш до хати?
Де ж ти так блукаєш?
Кого зустрічаєш?

Доле моя, де ти?
Чом мені не дати
Хоч щастя краплинку
У мою хатинку?

Доле моя, де ти?
Чи де забарилась?
Де ти, доле, де ти?
Іншому зустрілась?

Доле моя, де ти?
Чом я безталанна?
Де ти, доле, де ти?
Чим же я не панна?

Де тебе шукати? Битими шляхами?
Чи сама ти прийдеш полями, садками?
Доле моя, де ти? Чом ти не з'явилась?
Чом так довго ходиш, чи ти розізлилась?

[Korkuna]

опа, а що це у вас тат за кружок взаємної адорації
трішки самокритики може не завадило б

[Mademoiselle]

Знаєте, вірші - це емоції, відчуття, це - душа, і її не можна вписати у якісь стандарти, рахуючи склади, чи наголоси. Віршами передається єство людини, і ті, котрим дано його зрозуміти, зрозуміють так чи інакше. А якщо ж підлаштовувати вірші під якісь межі стандартів, то ці вірші - не душа, це - лише літери,хоч і розташовані в ідеальному порядку.

[acid drinker]

нє, ви співаєте так, як кожен графоман, ображений на критику.
дозвольте ж і мені заспівати так, як співають критики, втомлені графоманами.
здається, я колись цей опус вже викладала, але, бачу, доведеться його ше не раз повторювати.
одразу перепрошую - не все там стосується конкретно вас. та й того вечора, коли це писалося, я мала доволі особливий настрій, тому вийшло трошки радикально.
але мої погляди загалом не змінилися.

на жаль, ліцензій на відстріл графоманів поки шо не видають - і то дуже сумно, бо поезія справді не заслужила на те, шоб з неї так знущалися. якшо ви вже пишете відверту фігню, то тримайте цю фігню при собі. я не переживаю за ваші моральні травми (навпаки, моральні травми трапляються у людей, які не можуть достукатися до графоманської свідомості крізь товсту стіну самозамилування). мені лячно за людей, які ше не визначилися. ото начитаються ваших віршів - і подумають, шо можна й так писати, ну чого ж, якшо їм можна, то нам - тим більше, бо ми ше геніальніші. а фігня - вона фігнею й лишається...
найбільша проблема графоманів у тому, шо вони навіть не збираються над собою працювати. вони знають про існування справді гарних поетів - але їм начхати, бо найкращі поети - то вони самі. і мене б це не турбувало, я інтелектуальним розвитком графоманів не дуже переймаюся, примітивізм - то ідеальне мистецтво для сірої маси... але воно мені на очі надто часто потрапляє - і це дратує. бачити графоманську поезію - то як чути таню буланову по радіо в маршрутці. нудить.
до речі, от ви, закладаюся, не любите дар'ю донцову. ви надто труйові. ви надто... емм... інтелектуальні, з дозволу сказати. а чи знаєте ви, шо ця ваша, з дозволу сказати, поезія - то трошки гірше, ніж донцова? але ж ви захищаєте її право на існування, ви говорите, шо ваша поезія - то ваше світосприйняття... будь ласка, тримайте таке своє світосприйняття при собі. бо інші його мали десь.
і - як висновок. чого я боюся за літературу? тому шо графоманії стає все більше, того шо графоманія витісняє нормальних авторів і у великому книговидавництві, не тільки у блогах. а кількість такого штибу ніколи не перейде в якість.

[Nike_Велес]

Ні, я не вірус. А з чого це ви взяли, що я - вірус? Я звичайна людина, яка хоче знайти себе...



бо вірші із суцільними римами "ідеальні-реальні", "читаєш-блукаєш" можуть вже, здається, і комп'ютерні програми писати... повинна бути копітка праця-вишукування чогось оригінального, свого - у стилі, мові і т.і... ;)

шукайте себе, звичайно, але і до більш досвідчених людей прислухайтесь :)...

[Mademoiselle]

Шановна acid drinker, хотілось би зауважити, по-перше, я не ображена на критику, тому що вважаю, що на критику взагалі не доцільно ображатися. Тому це був не вияв моєї образи, а мій погляд на речі.

До того ж, обгрунтуйте, будь ласка, що саме ви вкладаєте в поняття графоманії.

Графома́нія (від грецького grapho — пишу і mania — безумство, захоплення) — спосіб творення текстів, який тяжіє до простих форм і нехтує їх естетичною складовою. Не слід плутати графоманію з кічем. Кіч обумовлений ринковою кон’юнктурою в літературному процесі, а графоманія – творчими спроможностями, естетичними уподобаннями та рівнем освіти автора.
(с) wikipedia
Якщо ви маєте на увазі саме це, тоді ким були великі поети. І для чого вони творили7 Для естетики? Рахуючи вірші і підбираючи рими? Тоді і справді якась програма виходить. Чи все ж таки вони писали душею, вони хотіли донести до людей свою справжню духовну сутність? ”Що ви хочете про мене знати? Інтерв’ю? Читайте мої вірші, в них вся я, все моє життя. (Ліна Костенко. (До речі, цікаво було б дізнатися, кого саме ви вважаєте Справжніми Поетами, думаю не будете заперечувати, що у кожного з цього приводу своя думка, і сам має право вирішувати, хто для нього Великий, поет, а хто – ні.)
Знаєте, я ні в якому випадку не збираюся ставити себе в одну лінію з великими поетами, я не прагну собі письменницького кар’єри і жодного разу не приймала участі ні в яких конкурсах поезії, чи прози. Більше того, на цьому форумі я вперше опублікувала свої вірші. Я їх не пишу “пачками”, працюючи на кількість, я їх пишу тоді, коли в мене є настрій, певні відчуття, які б хотілося запам’ятати і передати людям, можете назвати це натхненням, чи як його там, як би це банально, чи “по-графоманському” не звучало. Я не працюю на громадськість, я виражаю свої почуття і думки, а те як вони сприйматимуться, чи як ви їх зрозумієте, то, панове, ваша власна справа. Хтось зрозуміє, а хтось почне порівнювати.
До речі, про Донцову. Мені її книжки не подобаються, тому що вони не можуть мене зацікавити, але те що вони добре продаються і вона не перестає їх писати наявно свідчить про те, що навіть її романи комусь потрібні. І завжди так буде, завжди будуть люди які надаватимуть перевагу Донцовій замість Толстого. Тому що не всім в нашому світі бути на вершині, не всім читати Шевченка і Франка.
Ви писали, що не все там стосується мене тож будьте ласкаві, скажіть що саме, щоб я знала, що адресовано саме мені, і на що вам відповідати.

[IrnaRenko]

2 Nike - Щодо програм я не дуже впевнена, але я люблю рими, правда іноді те, що хочеться висловити, не лягає ані під риму. ані під розмір. І що тоді робити?

[acid drinker]

вікіпедію цитуєте? чудово, там таке словосполучення є цікаве - естетична складова. відсутність цієї складової якраз і змушує задуматися - а чи не графоманить автор? знайдіть мені у своїй творчості естетичну складову, і я спробую вам повірити.
по-друге, на те, графоман автор чи нє, впливає також показник якості. а якість - то штука, з якою на компроміс не підеш, або вона є, або вона втекла, боячись, аби про неї чого поганого не подумали.
не хочете бути письменницею - не будьте нею! не пишіть, якшо можете не писати, врятуйте світ від ше кількох тонн макулатури! чи хоча б не змушуйте людей бачити вашу творчість, якшо не претендуєте на те, шоб писати нормально. чи хоча б будьте готові до несприйняття ваших текстів людьми, які на літературі розуміються, якшо вже робите так, аби ці тексти потрапляли їм на очі.
/таки так, не всім читати шевченка і франка, я їх теж не можу читати багато, не треба плутати літературу з політикою, а у нас із тим завше проблеми були.../
участь, між іншим, беруть, а не приймають - але й за це вам вдячна, не тому, шо ви би мали нагоду витіснити якихось непоганих авторів, а тому, шо тобі ваші вірші мусив би прочитати не один член журі. а воно все таке одинакове, шо буває важко. тобто не ваші вірші одинакові - взагалі, вірші отаких-от авторів-аматорів зазвичай страшенно схожі. сумно, коли виявляється, шо емоції людини і те, шо вона хоче сказати іншим, майже ідентично повторюються в інших людей. і абсолютно нецікаво.
а взагалі - шо я тут перед вами розводжуся? читайте теорію, гаролда блума, наприклад (до речі, вчора купила його західний канон - і абсолютно не шкодую, шо довелося з ним, важкенним, носитися :)) - він дуже гарно описує своє бачення літератури взагалі й поезії зокрема, і я з цим баченням таки погоджуюся...

2 IrnaRenko - не писати, звичайно ж. або - якшо у вас такий спосіб віднаходження духовної рівноваги, - писати, але одразу нищити. або - якшо дуже шкода праці (хм...), - ховати й нікому не показувати.

[Rain]

2 acid drinker, Якось ви дуже категорично, и я сказав би грубо, відноситесь до деяких авторів, «ховати й нікому не показувати»…
Будь яка творчість справа смаку. Комусь сподобається, комусь ні, а хтось з авторів з часом напрацює свій стиль, и стане видатним. В будь якому разі, ховати авторів, через те, що вірші не підходять під стандарти, або в чомусь однакові, не можна. В решті решт, форум на те і існує аби допомогати один одному)))
Це звісно лише моя думка, але гадаю що багато людей зі мною погодяться.

[acid drinker]

а хто вам сказав, що ми гуманісти?

[Rain]

2 acid drinker. Я гуманістами бути не закликаю. Але вважаєте що хтось погано пише, допоможіть. Критикувати завжди легко.

[IrnaRenko]

Я, наприклад, не згодна з тим, що треба не показувати того, що комусь не подобається. Всі люди різні і смаки їхні теж. З часом (до речі) смаки і погляди мають властивість змінюватися, а життєвий досвід впливає на творчість.
І ще одне - деякі люди сприймають лише те (і визнають це "справжньою творчістю"), що їм самим подобається, а треба дивитися в майбутнє.

[Mademoiselle]

- Хочу ще раз нагадати те, що я вже казала, я не пишу тонни макулатури, і не працюю на кількість, мені це не потрібно.
- Я нікого не змущую бачити свою творчість, і ні від кого не потребую виззання мене великою поетесою.
- До несприйняття я готова завжди, тому що у всіх людей різні смаки і бачення, і НІКОЛИ не можна подобатись усім, якщо навіть намагатися, то потрібно під кожного змінюватись, а тут вже особистість чи є, чи немає.
- Де я плутала літературу з політикою? Я говорила про поетів, які є видатними у всьому світі, чи в цьому ви також сумніваєтеся?
- А ви ніколи не думали, що у людей інколи бувають однакові відчуття і погляди? А придумувати щось тільки для того, щоб усіляко відрізнятися від інших, це безглуздо, і це не правда.
- А з приводу Гарольда Блума, цитую ваші слова: “він дуже гарно описує своє бачення літератури взагалі й поезії зокрема”.
Так от, він описує своє власне бачення, хтось може з цим погодитись, хтось – ні, а з приводу якихось стандартів, то це також досить відносні поняття, знаєте, чому? Хтось їх вигадав, побачив певну манеру написання, йому вона сподобалася, і вирішив – повинно бути так, і не інакше. І люди, замість того щоб говорити про те, що вони відчувають, починають шукати підручники, як писати, рахують рядки, склади і все таке. Вам це смішним не здається?

P. S. А ви щось пишете?

[Nike_Велес]

2 acid drinker, Якось ви дуже категорично, и я сказав би грубо, відноситесь до деяких авторів…
В будь якому разі, ховати авторів, через те, що вірші не підходять під стандарти, або в чомусь однакові, не можна. В решті решт, форум на те і існує аби допомогати один одному)))
Це звісно лише моя думка, але гадаю що багато людей зі мною погодяться.

А я Ейсід підтримую у цьому... Подібно Стефаник підтримував колись Франка: "добре робит... най папір не збавлєют..." Вони з Профет майже переконали мене, що мої вірші (переважно) - це графоманія... щодо прози, то тут я ще поборюся новими романами, а от щодо віршів... мушу визнати, що доходити вищого рівня у цій сфері - не маю ні часу, ні бажання... (хоча при бажанні міг би позмагатись... але на фіг мені то треба...) комусь подобаються і такі мої вірші - і то непогано... а доскочити чогось вищого у поетичній творчости - справа, НМД, графоманіяків...

стосовно доброзичливости: Ейсід - не гуманіст(ка), звичайно, а от я, коли і критикую, і не погоджуюсь з чимось, то, все ж, кажу - пишіть ще, але інакше, краще, вище, сильніше... ;)

"А Ви щось пишете?"... так - і моя, і Ейсід теми є у цьому розділі... і не одна... понипайте...

[acid drinker]

як казав мій чудовий керівник літстудії (ага, ми теж колись фігово писали, і нас теж критикували страшенно), не можна навчити, як писати - можна хіба навчити, як не писати.
взагалі, читайте більше. хто ваш улюблений поет?

[Rain]

Якщо запитання до мене, то жодного улюбленого автора. Щось, десь, може сподобатись, щось ні. Поезія, не моє улюблене мистецтво. Але те, що не сподобалось мені, подобалось іншим, і навпаки. Кожен має свій шанс і свою аудиторію. А час покаже, чи має це сенс.

[IrnaRenko]

А я, наприклад, люблю вірші Т.Г.Шевченка. Коли читаю, так аж сльози на очі навертаються (це я про лірику). Я, взагалі-то, романтик і люблю щось таке, щоб співпадало з моїми почуттями і настроєм.

[Mademoiselle]

як казав мій чудовий керівник літстудії (ага, ми теж колись фігово писали, і нас теж критикували страшенно), не можна навчити, як писати - можна хіба навчити, як не писати.
взагалі, читайте більше. хто ваш улюблений поет?


Мої улюблені поети - А. Ахматова, Е. Асадов, Л. Костенко, В. Симоненко.

[Korkuna]

2 Nike - Щодо програм я не дуже впевнена, але я люблю рими, правда іноді те, що хочеться висловити, не лягає ані під риму. ані під розмір. І що тоді робити?

Писати мемуари = розказати друзям, сусідам, щоденнику
Вербалізувати думки можна і не вдаючись до творчості

[Korkuna]

А я Ейсід підтримую у цьому... Подібно Стефаник підтримував колись Франка: "добре робит... най папір не збавлєют..." Вони з Профет майже переконали мене, що мої вірші (переважно) - це графоманія...


оф топ у цій темі звісно, але не втиримаюсь
Найку Ви мене останнім часом таки приємно вразили)))

[IrnaRenko]

Так, звісно - можна все це зробити, але чомусь рядки самі складаються в голові, але вони або занадто особисті, або занадто банальні, або дійсно настільки недосконалі, що... ну ви зрозуміли.

[Korkuna]

Так, звісно - можна все це зробити, але чомусь рядки самі складаються в голові, але вони або занадто особисті, або занадто банальні, або дійсно настільки недосконалі, що... ну ви зрозуміли.

Ось це ви чудово підмітили
Тому не варто викладати вірші на чийсь осуд якщо вони є просто вашими зафіксованими (прошу слово правильно зрозуміти).

[acid drinker]

ну ясно...
а з більш-менш сучасними авторами знайомі? так, аби було, з ким порівнювати (порівнюватися)?

Мої улюблені поети - А. Ахматова, Е. Асадов, Л. Костенко, В. Симоненко.
ех... одразу згадуються піонотабірні оповідання ірванця, особливо те, де про вожату і її романтичного упадальника... якшо якось прочитаєте його (чисто випадково) - може, скажете мені, чому саме згадалося? =)

[Dara]

Асадова можна любити десь в р-ні восьмого класу, доки щиро віриш що на складні питання існують елементарно просто відповіді. А потім або розумнішаєш, або ні... (пасивний роздум про Асадова, нічого більше)

[acid drinker]

...або лишаєшся невиправним романтиком, га?

[Dara]

ті хто читає вірші просто бо хочеться - і залишаються романтиками. Просто рівні різні.

[IrnaRenko]

А що поганого в романтиці? І заради чого потрібно читати вірші, як не для власного задоволення? І взагалі, для читання має бути певний настрій...

[Dara]

Ви мене не зрозуміли, напевно. Я люблю вірші, і читаю їх у настрій. Але Асадова вважаю запростим

[IrnaRenko]

А кого варто почитати? Кого ви любите найбільше?

[Dara]

в залежності від настрою - весь срібний вік майже, іноді Бодлера, дуже люблю Висоцького, іноді - Бродського, Лорку,
останнім часом читаю Маяковського, Жадана, Пако )))))
загалом - Лібра - і вперед

[acid drinker]

ех... починати - неборак (http://poetry.uazone.net/neborak/), ірванець (http://poetry.uazone.net/irvan/), герасим'юк (http://poetry.uazone.net/herasymyuk/), андрусяк (http://poetry.uazone.net/andrusiak/), ранній (!) андрухович (http://poetry.uazone.net/andrukhovych/), так само ранні тексти жадана (http://poetry.uazone.net/zhadan/), роман скиба (http://poetry.uazone.net/skyba/), наталка білоцерківець (http://poetry.uazone.net/bilocerkivec/), тарас федюк (http://poetry.uazone.net/fedukt.html)...

сподіваюся, посилання ніде не переплутала.
як на мене, якраз ці люди гарно знають, шо треба робити з українською мовою, шоб від віршів ловився кайф. по молодшеньких - які теж часто бувають просто чудові - пройдемося потім... ;)

[Desert_Eagle]

БРАВО Велесу, Ейсід, Коркуні, Дарі! Згоден з кожним вашим словом! Про графоманство було написано супер! Респект, шановні!!!
Прочитав щойно всеньку дискусію від самого початку - від наївності, і, як там деякі виразилися, романтизму, який в своїй надутості і награності через верх лізе, я просто під столом!))
А вірші.....то просто не вірші.....

2 IrnaRenko, Madmoiselle, Rain - Ви трошки не з того рівня людьми ув"язли в дискусію - надто блякло на їх фоні виглядаєте....)))

[Dara]

Ейсід)))
дякую за лінки))))

[Desert_Eagle]

Ейсід)))
дякую за лінки))))

Приєднуюсь!))

[Mademoiselle]

Знаєте, ми просто люди з різних полюсів, різних смаків, відношення до життя, тому годі сперечатись, вам подобається одне, нам - інше, у вас є своє, у нас - своє.

А зприводу віршів... Жоден з вас мені не довів, що це безглуздо, вибачайте...)))

А розумійте, як хочете))

[IrnaRenko]

2 Eagle - По-перше, ми не "деякі", а такі ж люди, як і ви, по-друге, ви не вмієте вести дискусію, по-третє, у кожного свої смаки (ЯК УЖЕ КАЗАЛИ НЕ РАЗ), наступне - дякую за "підтримку", четверте і останнє - НЕ СПАМТЕ ТЕМУ

[Dara]

Дождем и туманом огни занавешены,
И окна пустые глядят темнотой,
Грустной осени листья развешены,
И что же мне делать, веселой такой?

Душе ведь отчаянно хочется праздника,
Любви-звездопада и сказочных грез.
Хочется, чтоб появилась романтика,
В жизни моей, счастливой до слез.

Хочется чтоб этот день был непохожим
На все остальные, дни и недели,
Мне бы рассказать вам – прохожим,
Как я боюсь снегов и метелей.

Как я хочу рассветов, закатов,
Листьев зеленых и синего неба,
Как я хочу, чтобы ОН, когда-то,
Напомнил мне запах осеннего лета.




найперше, я не літкрити, у мене геть інший профіль робіт в цьому світі. Може в мене навіть нема літературного смаку, але наразі я споживач духовного харчу, якому не сподобався продукт)))
зараз скажу чим навіть

не сподобалося
-рима "занавешены-развешены" - спільнокоренева, тому сприймається майже як тавтологія
-"любви-звездопада" - цитата, чи не з Асадова. Але, думаю, Ви не умисно
-"грез-слез", це те саме, що "любовь-кровь" та "розы-морозы", таких банальностей краще уникати, це моє суб"єктивне враження
-остання стрічка останньої строфи випала, не вистачає трьох складів
- третя строфа написана вже зовсім ламано, те саме з четвертою

сподобалося
- оптимістичний настрій.
- запах осеннего лета - мені загалом подобається подібні парадоксальні звороти

[Dara]

***

Напомните мне запах роз и тюльпанов,
И воздух весенний, ласково-чудный,
Прохладу вечерних, дождливых туманов,
И грозного неба цвет серо-мутный.

Как капли бегут по стеклу игриво,
И ветер стучит о стекло листвой,
И как котенок, нежно и мило,
Играет с моей рукой.

Мне тепло и немного душно,
На столе остывающий чай,
Знаешь, а мне ведь уже не грустно,
В сотый раз говорить «Прощай!»…

не сподобалось
- остання стрічка першої строфи трішки збилась за розміром.
- друга строфа - тавтологія "Как капли бегут по стеклу игриво, /
И ветер стучит о стекло листвой," - скло двічі
- остання стрічка в другій строфі теж "не звідси", проте якби так повтрювалося напротязі всього вірша, було б якраз гарно
- чзнов тафтологія, "мне" в першій і третій стрічці

настрій і тема вцілому не моє - але то вже геть інша справа

сподобалось
В сотый раз говорить «Прощай!» - іронічно так вийшло, колюче трішечки)

[Mademoiselle]

Dara, щиро вам дякую, насправді щиро за те, що ми мен конкретно сказали, що, на ваш погляд, не так, і що варто було б змінити. ЖОДЕН з тих, хто критикував їх у цій темі раніше, цього не зробив. Дякую! Ви дійсно мені допомогли.:thank_you

[Dara]

та немає за що. Знову ж таки, я не літератор. Можу ще, навіть буду і колись Вам то набридне, думаю

[Dara]

Сьогодні мені зізнаються в коханні,
А в мене чомусь, сльози з очей,
Він каже, що це знущання,
Проте знов і знов тисне на Play.

Я прошу тебе не треба, мені
Під погляду твого вже погано,
І вмовляю тебе скоріше піти.
Ти зустрівся мені занадто рано.
І мабуть тому, скоріше йди.

- Я кохаю тебе, а ти?
- А я? Ні...
- Ти плачеш?
- Як бачиш..
- Чому ти?
- Пробач мені.
- Я відпускаю, йди...




вибачте, дозволю собі опкритикувати
:8

що до ритміки і розмірів я не буду, зрештою, коли багато пишеш вона сама виправляється, якщо усвідомлювати свої помилки

1.перша строфа, парші стрічка - третя особа множини, зікінчується строфа другою однини - тре визначитись, бо логіка втрачається, виходить щось типу незакінченого вводу в ситуацію, це викликає підсвідоме в читача відчуття, що "шо-та тут не то"

2.а про плей мені сподобалося, от Ви можетн, коли хочете, знайти незаяложені рими.

3. чому різна кількість стрічок у строфах?

4. 3-тя і 5-та стрічки - тавтологія по суті і по формі. мабуть малося наувазі підсилення повідомлення, але його не вийшло.

5. діалог - з цього ж віршу? тоді він найкраще і найперсективніше що в ньому є. Форма мені сподобалася, випадковість розміщення римованих рядочків з ні.
мінусом цього мінідіалогу можна вважати простоту, але як на мене - ній й фішка. Це все моя дитяча любов до Євтушенко))))
Спробуйте працювати в такому стилі. Я навіть дозволю собі настійливо порадити

п.с. цей клаптик мені взагалі найбільше з усього вашого подобається

[Mademoiselle]

Дякую Вам!
Щодо 1-го, то я саме так хотіла, як роздуми, а не як звертання, потім я пояснила, про що саме подумала.
Щодо 3-го, то і в діалозі в мене також не рівна кількість стрічок, себто саме так я й хотіла написати.
Щодо 4-го, то у 4-ій стрічці 2 строфи я пояснювала, чому саме так сказала 3-ій стрічці.
Щиро дякую за критику;)

[Натала]

Діалог - перлина! Навідь відірваний від усього! Дуже вмістовний, дуже чуттєвий.

[4esterfielter]

так... як і всі діалоги, котрі починаються із запитання "а ти мене любиш?"
логічне завершення... але це не для цього вірша (якщо для вірша), ІМНО.

[Mademoiselle]

Діалог - перлина! Навідь відірваний від усього! Дуже вмістовний, дуже чуттєвий.

Дякую!;)