Показати повну версію : графоманіячества
прохання до Ейсід - ну, ти зрозуміла)
я рядом, почти с тобою
за тысячи долгих миль
за серых дорог стеною
за морем - в которм штиль
сплетаются наши строчки
а пальцами - не сплестись
нам связаным общей цепочкой
не падать, в забвении, вниз
не нужно, ты слишком дорог
бесспорный, конечно, факт
в глазах навсегда минус сорок
на души подписан контракт
ты знаешь, ты все это знаешь
и все же меня бережешь
за руку со мною гуляешь
над пропастью, вытоптав рожь
крииихітний постєпіграф.
я знаю шо пишу погані вірші... от:)))))))))))))))))))))))))))))))
acid drinker
08.11.2007, 18:32
милі банальності на тему "мінус сорок в очах" і "сплітатися пальцями" опускаємо - за селінджера можна майже все пробачити... та й взагалі - ну, ти розумієш :)
але є рядки, в які я не зовсім в'їжджаю.
ось:
а пальцами - не сплестись
нам связаным общей цепочкой
не падать, в забвении, вниз
не нужно, ты слишком дорог
там, по-перше, з розділовими знаками трабл, бо варто було б не виділяти "в забвении" комами, натомість поставити кому після "нам".
і коли воно написане без крапок і без інтервалів між чотиривіршами, складається враження, наче "не нужно" стосується "не падать" - і тоді подвійне заперечення виглядає якимось зайвим. в сенсі, незрозуміло, що саме ти заперечуєш. навіть якби воно було відділене - все одно, рядок здається відірваним від тих, які йдуть після нього, і хочеться ним закінчити попереднє речення - не треба падати, ти занадто дорогий... що знову викликає конфлікт двох заперечень.
а ще щодо ланцюжка... /кумедне слово вийшло/. якшо герої тексту ним зв'язані - то він уже спільний, просто даремне слово виходить.
але блін, як приємно розбирати такі тексти...
апдейт: і хто тобі таке глупство сказав?
ща перепишу і видалю розділові занки))))
acid drinker
08.11.2007, 19:48
все ж.
і страшенно хочеться придовбатися за дієслівну риму =)
але файно. мені подобається.
/я спочатку подумала, шо тысчи - це очєпятка... так треба?/
еммм... я. я самокритична
власне, можна ше так, "па-взросламу"
я рядом, почти с тобою
за тысячи долгих миль
за серых дорог стеною
за морем - в которм штиль
все выразив первой строчкой
бесцельно слова бросать
давно бы поставить точку
и выучиться не ждать
что значило слово «дорог»
теперь и не взять нам в толк
желтеющих листьев ворох
уроки цинизма в долг
ты знаешь ты все это знаешь
и терпишь зачем-то всеж
за руку со мною гуляешь
над пропастью, вытоптав рожь
вірш який можна розбирати, а можна ні, він стьобненький))))
не верю, не хочу, не буду
прости, прощай, моя любовь...
лечи себе свою простуду
заламывай надменно бровь
и, да, прошу, помой посуду
и дверь балконную зашторь
послушай,я пришла с работы
подал бы ты, дражайший, плед
и сделай грязную работу -
поджарь мороженных котлет
и сунь себе по-глубже в жопу
свое дурацкое "превед"
что-что? ах, да, пакую сумки
не бойся, я не пропаду
да, помню-помню, бабы - суки
нет, банки ставить не приду
власне, пробачити можна не так за Селінджера, як за назву теми. аж душа радіє :)
а вірші зовсім не безнадійні. принаймні, вони не криві. але банальностей забагато все ж.
Nice Gothic Girl
09.11.2007, 01:25
мені одне не ясно,то нестача буков через очепятки чи так нада???
вірші нічьо такі,під пиво,саме воно!(авторитетно заявляю,попиваючи пиво)
все ж.
і страшенно хочеться придовбатися за дієслівну риму =)
але файно. мені подобається.
/я спочатку подумала, шо тысчи - це очєпятка... так треба?/
ойййй... очепятка, яку я вперто не бачу.... що ти скажеш про моэ римування - я знаю ще з БХ)))))
мені одне не ясно,то нестача буков через очепятки чи так нада???
вірші нічьо такі,під пиво,саме воно!(авторитетно заявляю,попиваючи пиво)
о, Ви мені лестите
очепятки-очепятки. зара скажу чого. в мене нет на роботі, роботи багато, вірші я пишу похапцем, найчастіше в віконечку швидкої відпопіді
власне, пробачити можна не так за Селінджера, як за назву теми. аж душа радіє :)
а вірші зовсім не безнадійні. принаймні, вони не криві. але банальностей забагато все ж.
нє, я геніальна до повногї невміняємості))))))
мо якби я менше хорошого читала вжитті взагалі і в дитинстві зокрема, то думала б, шо пишу вірші.... а так - одна гарна фраза на листок А4 -му лисотчку маячні.
вірш який можна розбирати, а можна ні, він стьобненький))))
.....
да, помню-помню, бабы - суки
нет, банки ставить не приду
лучше: ставить КЛИЗМУ..... :))))
лучше: ставить КЛИЗМУ..... :))))
мм... тебе сделать такую, по дружбе, услугу?
написано в соавторстве и содружестве с Пашкой aka exile
путь к закату лежит через лес
моих искренни детских иллюзий
по ступенькам весенних небес
по проталинам, кочкам и лужам
мимо замков невидимых фей
и застенков холодных острожных...
распадались союзы мечей
когда те выходили из ножен
пепел веры в добро и друзей
с неба сыпался все и не таял
и любовь - ведь не так уж любовь
если завтра нагрянет другая
и в озерах несказанных слов
утонуть не могу... и не хочется...
я рисую иллюзии снов
на потертом холсте одиночества
мм... тебе сделать такую, по дружбе, услугу?
услугу - отредактить согласно моему замечанию или фактически поставить мне клизму?
(офтопить изволим..... )
Прошу звернути увагу на правила форуму, якими не рекомендується публікувати беззмістовні дописи, дописи, що складаються лише зі смайликів.
Окрему увагу звертаю на те, що, знову ж таки відповідно до правил, дуже бажано за можливості не публікувати кілька дописів підряд, колиїх можна об'єднати в один. Шановна Даро, Вас це також стосується.
Prophet
цілком згоден.... другий пост зробив через неуважність, а видалити його на цьому двигуні начебто не можу...
Паш, я согласна с большинством твоих замечаний, но тот стих править и переписывать не буду. Зачем доводить до ума заведомую глупость?
любов - третя сила
поза злом і добром
наш світлосяйний меч
що усесильний лиш доти
поки не спробуєш ним захистити
себе
чи його
любов - вона не над
вона попри і поза усе
вона, якщо чесно
не зла і не добра сила
вона взагалі не сила
й не слабкись
байдУже в тобі - чи ти в ній
вона - просто явище атмосфери
душі
як от дощ чи нежить
Вона просто є
не як запорука щастя
не як порятунок
ні від життя
ні від смерті
взагалі
вона не повинна нічого
тобі
а ні їм
вона не захист
і в жодному разі
не зброя
вона просто
любов
явище атмосферне
кепсько в голові і вірші теж кепські
кришивом сірого неба
падає попіл... чи сніг
втягує холод у себе
з вимоклих пальчиків ніг
вітер кусає скоринки
перших непевних ще криг
тануть на віях сніжинки...
місяць нудотних відлиг
сніг на рудому волоссі
сонце линяло-руде
осінь я кликала гості...
повз вона знову іде
сутінки вимкнули світло
темряви шмат хтось відстриг
хочеться плакати тихо
впавши обличчям у сніг
кепсько в голові і вірші теж кепські
кришивом сірого неба
падає попіл... чи сніг
втягує холод у себе
з вимоклих пальчиків ніг
вітер кусає скоринки
перших непевних ще криг
тануть на віях сніжинки...
місяць нудотних відлиг
сніг на рудому волоссі
сонце линяло-руде
осінь я кликала гості...
повз вона знову іде
сутінки вимкнули світло
темряви шмат хтось відстриг
хочеться плакати тихо
впавши обличчям у сніг
в цілому - непогано, але є трохи питань щодо змісту, як то:
як це сніг з пальчиків втягує в себе холод? чому таки хочеться плакати? до чого прив"язується місяць? та таке інше :)
хоча попри все читати приємно :)
ноги я промочила. от
плакати... депра
в Києві мерзотно-слякотна погода, листопад - місяц нудотних відлиг
зима - пора для сутінку й снігів
слизьких доріг, рипучих тротуарів
нечесаних самотніх ліхтарів
застуд постійних, з уст хмаринок пари
зима - пора моїх розчарувань
ялинка мерзне у песцевій шубі
сумні часи листів до запитань
і перехожих у цукровій пудрі
зима - пора залишених слідів
котрі щоденно можна затирати
на шИбках - катаракта холодів
зима вкладає моє серце спати
я хворію на душу і голову
мене нудить від снів і світу
як на лихо - на вулиці холодно
як би знов не почати палити
у віршів моїх ритміка ламана
а свідомості - руки покручені
і я вся така - болісно-зранена
порцелянова лялька замучена
...
перечитуючи мояковського
при бузкових свічках стеаринових
світу донечка типово млосного
удає що вона ще дитина
acid drinker
14.11.2007, 17:25
шо настрій поганий - трохи помітно... але фрази про погані вірші не зрозуміла (вірші справді непогані, і не тому, шо мені подобається, як ти пишеш, а тому, шо ти пишеш так, як мені подобається).
щодо снігу, який втягує холод з пальців... іноді сніг - то не найхолодніше, чого можна торкнутися... =(
в мене мабуть теж дуже поганий настрій, бо мені таки не подобається ВСЕ що я роблю.
вже навіть напиватися не хочеться
дуже сподобалося про зиму....
і не сподобалося про напиватися.... :))))
Поки воно у певній мірі сире, але сподіваюсь, що допечу...
"so find yousrself somebody to love...."
мені шкреблось, вже вкотре, у скроню
мабуть, тому, що довго не спав,
а може - бо набрид телефонний
обіт мовчання. Падає сніг,
пояснюючи вітру на хінді,
що на землі багато осіб...
та всі вони - такі своєрідні,
і очі в них якісь не такі,
бо я шукав такі, як у тебе...
Над містом линуть чорні птахи
і щось кричать осінньому небу
мабуть, про дощ. Тому що про біль
і сум вже людям стало кричати,
судини рвати, сипати сіль
та битись о повітряні грати.
Можливо, за дверима з труни,
як в нижній зал приймальні вестимуть,
шепне мені з ведучих один:
"someone to love...you knew that you needed"
Desert_Eagle
20.11.2007, 02:23
То що, можна, навіть, свої графоманіячества на загальний осуд викидати оце сюди???)))))
То що, можна, навіть, свої графоманіячества на загальний осуд викидати оце сюди???)))))
сумнваюся. А щодо цього вірша - тут справа у соавторстві із автором топіка.
Desert_Eagle
21.11.2007, 13:40
Ясно!
Питань не є!))
:))
просто ми з Іксайлом періодично ведемо таку собі віршовану переписку
Паш, таки недопечене, працюй, аж на тебе не схоже
тримай відповідь, Паш
праву мі скроню біль розтоптав ізсередини
сніг розмовляє із вітром і я божеволію
ти розумієш, я знаю, що він не повернеться
в себе в кімнаті стаю беззмістовно-бездомною
поруч є люди - це так неймовірно і байдуже
світ залишився хоч світло у нім і скінчилося
він ідучи одним порухом вимкнув всі лампочки
щось - мабуть серце - в пітьмі впало долі й розбилося
знаєш очей "таких як" не буває упринципі
птахи, вони недостатня для болю метафора
всі кольори, разом з чорним, за мить одну вицфіли
віриш, буває так боляче нічим і плакати
Agent Orange
21.11.2007, 18:18
праву мі скроню біль розтоптав ізсередини
сніг розмовляє із вітром і я божеволію
ти розумієш, я знаю, що він не повернеться
в себе в кімнаті стаю беззмістовно-бездомною
поруч є люди - це так неймовірно і байдуже
світ залишився хоч світло у нім і скінчилося
він ідучи одним порухом вимкнув всі лампочки
щось - мабуть серце - в пітьмі впало долі й розбилося
знаєш очей "таких як" не буває упринципі
птахи, вони недостатня для болю метафора
всі кольори, разом з чорним, за мить одну вицфіли
віриш, буває так боляче нічим і плакати
я більше не буду.:8 :(
:)
Agent Orange
21.11.2007, 18:25
"да-да-да... не беда" :)
(нема слова "да" в солов'їній) :)
вночі сльзи котяться в вуха
слизько спускаючись скронями
шумлять там серпневим морем
теплими доріжками
малюють кардіограму розпачу
лоскочучи вологим лезом
венки на межі волосся
і допустимого болю
вдень сльози стримуєш
вони ніби дві лінзи
на плюс або мінус двадцять
вони наближують все до серця
і тобі так розмито бачиться
своє крізь них майбутнє
але цього не видко ззовні
під твоїми окулярами
на міус чотири
загубленими позавчора
ввечері, коли люди офісні
ідуть щоб стати
автомобільно-кухонними
ти дивишся в вікно на осінь
що сиділа вчора на каштані
та так до нього й примерзла
і сльози повзуть щоками
викреслюючи на тоналці
його ім"я
ти не хочеш давати їм волю
але хіба вони питають?
4esterfielter
22.11.2007, 12:53
прикольно, тільки там у двох місцях, як на мене, варто замість "в" писати "у"... і ще дрібки опечаток))) "венки" - це "вени" чи "вінки"?
acid drinker
22.11.2007, 18:03
венки - це умєншитєльно-ласкатєльноє...
4esterfielter
22.11.2007, 18:06
ну я так і подумав)))
ага
венки - судинки, вінки там не в контексті
очепятки в мене є завше, я постійно пишу повз клавіатуру
за вікном трохи холодно, мряка і київська англія
скло шкребуть змерзлим вечором пальці кістляві дерев
на годиннику ніч і хронічна уже кавоманія
час для смутку й самотності шахових злих королев
у каміні придуманім затишно мружиться полум"я
вечори зігріває ілюзія дому й тепла
ліхтарів світло з мжичкою вулиць холодних цілується
за вікном трохи англія, київ і майже зима
за вікном трохи холодно, мряка і київська англія
і для повного щастя - шотландський в клітиночку плед
тут розчинне безсоння у чашці змішалося з кавою
стрілка часу застигла мов муха що втрапила в мед
шахівниця розбита на мозку двоколірні кліточки
королева всесильна та хід обира не вона
тягнуть пальці кістляві із вулиці липові віточки
за вікном трохи англія київ і майже зима
4esterfielter
06.12.2007, 01:19
гарно))) але іЛюзію, з одним "л"...
я вочра дивилася в онлайн словнику - з двома
а в іншому - з одним
чому?
4esterfielter
07.12.2007, 12:29
словник хіровий, отже, там де дві))) в тебе ворд як хоче?
Ну.... якщо відповідно до Правопису, то справді одна....
ворд заточений під російську, тому йому пофіг
Паша, правила правопису що до іншомовних слів періодично міняються. так "метро, пальто і т.д." у 60-х, принаймі на початку, відмінялися, потім ні, потім знов
п.с. літеру я там, нажаль, виправити не можу
acid drinker
10.12.2007, 13:54
зате я можу...
я всьо можу :)
Agent Orange
11.12.2007, 22:32
словник хіровий, отже, там де дві))) в тебе ворд як хоче?
Насправді, я тоді виступив її як онлайн-словником, так і вордом. І саме я сказав, що в даному випадку можна використовувати як одне "л", так і дві, бо незважаючи на те що:
Ну.... якщо відповідно до Правопису, то справді одна....
все ж поняття "правопис" і "норми мови" - не ідентичні.
Введіть в гуглі спочатку "ілюзія", а потім "іллюзія" - і самі переконайтеся.
Справа насправді в транслітеруванні. Англійською ilusion не має подвоєння літери "l", але українською мовою (якби слово не було б запозиченим) мало писатися б з подвоєнням.
І, звичайно, за правописом там подвоєння нема - запозичене бо, тому має писатися так само як в оригіналі. Але щодо мовленнєвих норм - дивися вище.
Доктор Зло
11.12.2007, 22:44
Ілю́зія - лат. illusio
це так... :)
Agent Orange
12.12.2007, 00:06
От. тим більше.
все ж поняття "правопис" і "норми мови" - не ідентичні.
Введіть в гуглі спочатку "ілюзія", а потім "іллюзія" - і самі переконайтеся.
Справа насправді в транслітеруванні. Англійською ilusion не має подвоєння літери "l", але українською мовою (якби слово не було б запозиченим) мало писатися б з подвоєнням.
І, звичайно, за правописом там подвоєння нема - запозичене бо, тому має писатися так само як в оригіналі. Але щодо мовленнєвих норм - дивися вище.
сорі, але маячня якась... і не маю як заперечити, бо не бачу логіки...
соррі. але право карати і милувати б"є людям в голову гірше шампанського та відомих фізіологічних рідин. за фрейдом, чи то пак фройдом, бо ж слово запозичене, людям більше за секс хочеться лише можливості влади над іншими. хоча б у рамках називання маячнею точки зору, яку не хочеться сприймати. право визначати істину - штука спокуслива. тому на кожному форумі своя інквізиція, чи то пак демократія, регламентована лібідо та мортидо модераторів. передчуваючи обурення з приводу "що вона собі дозврляє" - вона собі дозволяє вільне висловлення думки.
Глібе, я все-таки словниками користуюся, не тре аж так.
ейсід, тіпєрь і у вас на форумі є гідна опозиція)))))))))
acid drinker
12.12.2007, 16:38
та нє, забийте, я теж з глібового допису опупіла трошечки, але профет мене випередила.
буває точка зору, а буває повна некомпетентність. мабуть, гліб би також був подивований, якби я йому почала розповідати про то, як можна писати музику... =(
Agent Orange
12.12.2007, 16:56
та нє, забийте, я теж з глібового допису опупіла трошечки, але профет мене випередила.
буває точка зору, а буває повна некомпетентність. мабуть, гліб би також був подивований, якби я йому почала розповідати про то, як можна писати музику... =(
Аналогія некоректна. Я ж не повчав нікого писати вірші, не розповідав про рими, ямби та хореї і не казав нічого з теорії і практики літератури. Моє висловлювання було у контексті загального правопису, не більше, так що не перекручуйте.
сорі, але маячня якась... і не маю як заперечити, бо не бачу логіки...
От бачите, слово "сорі" мовою оригіналу пишеться "sorry", тобто з подвоєним "р". Але ви чомусь написали це слово без подвоєння. Чому ж?
От через ті самі причини, озвучені мною вище.
І вибачте, є формулювання "я не зовсім розумію вашої думки" чи "висловлюйте вашу думку точніше", бо я можу допустити, що моя манера висловлення думок може для когось бути незрозумілою, але одразу "маячня"...
Все ж краще, ніж високоосвічені грамотні високопосадовці, що кажуть "брєд", щиро віруючи у існування такого слова, але все ж...
acid drinker
12.12.2007, 17:19
Моє висловлювання було у контексті загального правопису, не більше, так що не перекручуйте.глібе, я не перекручую, я філолог, у мене професія така - розбиратися у правописі... профет, між іншим, теж, і вона має право називати маячнею думки, які таки справді маячня з точки зору людини, яка на цьому хоч трохи розуміється.
сорі без подвоєння - бо навіть сленг і варваризми варто передавати за певними правилами, властивими для української мови. /а з іншого боку, англійська транскрипція - це коротке r, подвоєння потрібне для закриття складу, бо інакше о читалося б як оу. ртфм/.
і велике прохання - може, варто припинити?
Ейсід, пропоную зачистити тему від флуду та вставити флудцям по попередженню, мене це також стосується.
Розвели тут чорт зна що...
та нехай уже лишається.
щодо моєї репліки - прикро, що так сприйняли. але дійсно, тут про це не варто. якщо справді є претензії - прошу в ПП.
я не заперечую того, що періодично роблю помилки - грамотність не моя чеснота
я не заперечую, що, можливо, крім помилок. в моїй творчості нічого, що звертало б на себе увагу немає. назва теми, зрештою, повністю виражає мій рівень притезій
але тут півфоруму пише безграмотно, а шум з цього приводу лише в моїй темі, неприємно
Та хто ж каже, що ти неграмотно пишеш?
Усі бачать, що в тебе хороша українська) Так що проїхали.
ми з "Еджент Орандж" нещодавно грли в буриме
умови - 1-5 сорінок в ворді, російська (даруйте)
я заходжу у кімнату і починається щось
нереалістичний матеріал
от що вийшло
Зеркало, полное ландышей.
Привычно скрипнул под босыми ступнями прохладный паркет - блаженство после пыльной духоты дня. Дверь, закрываясь, коснулась лопаток. Шаг – в неосвещенную комнату. Мира слегка подняла голову:
- привет, ты поздно – лениво полуоткрыв веки
- я знаю, извини, работа
Сил осталось – сползти лопатками по двери…
Она промолчала, так и осталась лежать, свернувшись калачиком, только когти чуть-чуть сжали плед. Может - обиделась, может - устала от меня за нашу долгую жизнь вместе, может - у нее новая личная драма… может она все знает. Я поставила сумку на стол, включила свет, потом выключила. Мне светло от твоей улыбки.
- Ужин?
Она молча села, спрыгнула на пол. Дивно грациозная.
Мы пошли на кухню, я оставила ее ужин на обычном месте за холодильником. Она недовольно дернула хвостом, я вышла, грея руки о чашку.
Со стены грустно улыбнулась черно-белая фотография. Нужно было либо ее снять, либо повесить еще две. Но я знала что не сделаю ни того, ни другого.
- я соскучилась, слышишь…
- я тоже…
- я хочу назад
- Это «назад» исчезает, как только ты делаешь следующий шаг. Растворяется, за твоей спиной ничего нет. Некуда возвращаться.
- не правда
Ты просто никогда не оборачиваешься назад… ты просто никогда не возвращаешься… никто не возвращается… Прежним… никто не возвращается…. вообще.
Да… только в зеркалах остаются все, чьи отражения в них попадают.
Смотрю в сумрак комнаты за зеркалом. Прижала руку к теплой ладони той, которая за стеклом. Она поняла меня, молча сжала мои пальцы, потянула на себя. Я сбила колени о резную деревянную раму. Она тоже. Зеркало не доставало до пола, потому у нее ног ниже голени не было.
Я подошла к зеркалу, переступила через раму, дальше - легче – в этой комнате было темно и была кошка, я шагнула в раму которая была несколько меньше предыдущей – следующая будет еще меньше. В каком-то из зеркал, наконец, я нашла… Кресло с вытертой, давно обновленной, обивкой; ноги , укутанные клетчатым пледом; пар над выпитым годы назад чаем. Я опустилась на пол, положила голову на его колени…
- видишь, все можно вернуть
Он провел ладонью по моим волосам.
- зачем. Ты же помнишь как все на самом деле.
Я подошла к зеркалу в тяжелой и темной раме и ударила его кулаком – ничего. Еще раз. Чашка с выпитым тысячи раз чаем чуть не задела мой висок.
- спасибо
- ты только останься
В моей квартире девушка с культями вместо ног брызнула осколками во все стороны. В одном из них я до сих пор обнимаю твои ноги.
- Ничего не вернешь – грустно улыбнулось старое фото.
Засыпая, я вижу, как сквозь паркет прорастают ландыши.
я добре знаю, чим пахне "де можна васпочитати" - іпідставляюся підчужу критику :)))
а знаєте чому - бо всі збочення парні - фройд тямив, що каже :))
віршам що я запощу - від року.
***
она ушла - по талому льду
он хрустел под ногами
и трещины паутиной
грозили не отпустить
я гляжу ей во след
уходяще со снами
и мне хочется плакать
ведь ее больше нет
она ушла
кпасно-медный проводник
жизненных токов
ее волосы стали
серебрмстым осенним стеклом
ее голос стекал
по щекам как березовым соком
я не плачу
я привыкну что так - навсегда
только можно - потом?
я не Ніцше, мій бог не помер
його ще відпочатку не було
на піску те ім"я хтось затер -
як завжди наперед зазирнула
в слово складеться калейдоскоп
із розбитих надій і обманів
кілька літер взамін тисяч строф -
і пухнаті пелюстки дурману
наостанок - ти теж не помреш
вічність в листі сухому прожити
пекло поряд, ти знаєш, авжеж
тебе просто не будуть любити
молитва
боже мій, ти там є?
знаєш, я в тебе вірю
боляче серцю так -
саме час озірватись
ти нацькував на мене
вічну надію
божемій, де ти є
вже не сила сміятись
божемій, де ж ти там
на прозорому небі
зорі колють у очі
виймаючи душу
ти лиш скажи
ти умисне в мене повірив
божемій, хто ти є
чом такий байдужий?
бже мій, ти таки
знов мене нечуєш
певне моя душа
від німого крику
голосом вже давно
своїм захлинулась
боже мій, прошу
позбав мене вміння любити
боже мій, ти помер
або геть не чуєш
може, зі старості
і від розпуки ти спився
боже мій, ти
на кістках таки бенкетуєш
ти мі скажи
хто ще так ревно молився
боже мій,
я уже зовсім у тебе не вірю
можеш лишити собі
і всі кущі і манну
боже мій, ти
таки зовсім
не вмієш любити
царство твоє
просто дім пустоти і обману
можна я трішечки стану тебе любити?
думати пОночі, в розпачі гризти подушки
ім"Я твоє до судом у душі шепотіти
тиші твоєї ніколи, повір, не порушу
можна, я снитиму, правда, ти це дозволяєш?
фото твоє прикипіло мов до монітору
я не проситиму зовсім нічого - ти знаєш
але чому як на рак - я на голос твій хвора
вибач,зірвалася, вибач, заплакала вчора
я - зовсім чесно - до віку так більше не буду
не відвертайся, ти знаєш, я сильна, я зможу
щоб н екричати - вдихаю просолену воду
таки шось пишеться. і як оригінально - про суїцид
Це можна було б жорстоко критикувати - одразу і надовго,
або повільно розбирати, обсмоктуючи Ваші віртуальні кісточки,
але за "Зеркало, полное ландышей"...
Це справді нереальна, неймовірна, дуже внутрішня річ.
Хочете писати вірші - пишіть, але я, як прозаїк зі стажем у ... ударів по клавіатурі мушу сказати, що прозу Ви писати Повинні.
))
Колись давно я написала зовсім іншу річ, на зовсім іншу тему, вона називалася "Порожнеча" і була випадково мною знищена. Але, не зважаючи на всю "ІНШість"...Вам моя мовчазна тиха солідарність.
з мене досить щоденника... мабуть
такі штуки пишуться від самотності... я не палю, не п"ю не маю кота і живу не сама. і не маю з ким говорити :)))
і... я перечитала "дзеркало" - мені воно самій не подобається. чесно
навіяне вами (тільки не тре сміятися, я не будувиправдовуватися тим, що писала його сім хвилин : ) )
наприкінці всі очі виявляються карими. І великими.
А я шукаю зелені, такі сумно примружені зелені очі...
Тоді було темно, але я так певна того що твої очі саме такого - дуже зеленого кольору... по сміху було чутно - саме вони... а потім я повернулася в підвальчик - а в тебе погляд кавово-шоколадний... млосно так стало... ну чому, чому?
може - подорослішав. відіспався, вимив волосся, випив міцного чаю... чи - страшно сказати - кави - і став таким як завжди, а не таким, як я думала про тебе...
ну чому так?
І заплакати не виходить – плачеш - бачать. Ті хто плачуть, вони схожі на цуциків – маленьких і ще сліпих – бо сльози, вони ж геть застилають погляд…
І я сміятимуся. Писатиму тобі смс-ки італійською, міо дольче… міо, мій міо..
Каву - будеш?
А воно Вам і не мусить зараз подобатися. Просто живе, і все.
Хіба що навчитеся писати такі речі за покликом душі.
Павича читали?..))) Він то робить на ура.
"такі штуки пишуться від самотності... я не палю, не п"ю не маю кота і живу не сама. і не маю з ким говорити ))" та ну. Майкрософт Ворд усьо зрозуміє))))))))
павича - не люблю
з вордом посварилася :)))
не капєц, нє?
" ми покищо їдемо, ми з тобою, я і ти. І байдуже, що за поворотом усе буде не так. Очі вкриються іржею, сонце наготується вмирати, зебри на дорогах стануть червоними. Ти кажеш - ми злетимо, я кажу, що станемо химерами, гарпіями, амфібіями. Людям не дано літати, людям не дано більше бути людьми, людям не дано більше бути разом. І ми не їдемо, ми доїжджаємо, і я бачу, як дорога тане у твоїх неймовірних у своїй щойно набутій звичайності очах"
усім Герояв з приставкою "не" не присвячую (бо неварті))
А Кортаасааар??? (зі сльозами на очах)
Павича не любите, бо "7 смертних гріхів" не читали, а клюнули на "Хозарський словник", якщо не маю рації - бийте нещадно.)))))
:)
ото шо ви робитимете як я заплачу? :)))
А Кортаасааар??? (зі сльозами на очах)
Павича не любите, бо "7 смертних гріхів" не читали, а клюнули на "Хозарський словник", якщо не маю рації - бийте нещадно.)))))
кортасара - і взагалі коротку прозу латиноамериканців - люблю. Борхеса... і - традиційно - маркеса...
павича я читала давно і мало, і не було бажання повернутися...
Павич химерний і різноманітний. Його треба фільтрувати. І шукати "свої" речі.
Після "Х.с" вирішила забити.
Після "7 с.г" хотіла перечитати все.
Після кількох "любовних історій" знов вирішила забити...
о! я любовні історії і читала :))
Ецсід знає звідки скопіпизджено :))))..
стара-стара казка
так солодесенько-солодесенько що аж саму нудить
Пігмаліон
Колись Хтось хотів собі ляльку. І витесав її з нечулої каменюки... красиво, але холодно. І почав собі гратися. Та Дитинка була талановита і психована – за часом їй ставало замало самого лише образу і подоби. Митець перекваліфікувався в Програміста і написав прграмку, яка дозволяла ляльці бачити і чути. Потім приробив їй скляні очі і вів з нею довгі бсіди. От з того все й почалося – якби він наділив ляльку вмінням сказати – то все було б добе, але позбвілена можливості молоти нісенітниці вона не мала іншого вибору як думати над побаченим і почутим.. потім вона навчилася читати, Митцю-Програмеру було цікаво і пртиємно – штучний інтелект, Нобелівська премія. Так гроші і слава перемогли любов і щирість.
Одного разу, повернувшись з наукового конгресу де він розповідав про чудо що створило його почуття та геніальність він помітив шо лялька не спить – вона лежала у кріслі і тихо плакала – і геній здивувався – він не закладав такого алгоритму і бльш того, він не був йоу знайомий... але ж людиною стала не горила з палицею, і не шимпанзо що першим заусміхалося... людина – це єдине створіння що плаче коли розуміє що його нікому любити... він хотів був сказати їй, щоб не плакала – але раптом зрозумів що лялька не має імені – він забув його, коли пішов отримувати за неї Нобелівську премію...
acid drinker
13.08.2008, 00:01
ейсід казала, шо воно їй нагадує?
ні, зайчик, ти не казала :)
а що?
воно просто банальне в тій мірі щоб нагадати кому заводно все, що завгодно :)))
acid drinker
13.08.2008, 00:41
нє. у веллера є оповідання "зануда" (тут можна почитати, воно коротке зовсім (http://moshkow.rspu.ryazan.ru/cgi-bin/koi/WELLER/humdrum.txt)). воно не про те, і закінчується не так, але все одно... шось дуже близьке.
звичайно я його знаю :)))
ще до того як почала любти Веллера - полюбила цю штуку..
. але шо схожого - не знаю
Загублена дитина
13.08.2008, 06:55
мило)
ааа. шось мене останнім часом такі історії особливо зворушують =/
Anatoliy
13.08.2008, 14:38
а мені ця штука сподобалася. прикольно. (тільки, як сама Dara сказала, трохи банально).
і ще чомусь нагадує короткі оповідання Looser'а
гг.
а мені - ні.
мені воно нічого не нагадує, бо я не думала ні про що коли писала.
але порівняння з Веллером полоскотало самолюбство неабияк :))
любов як застуда завжди приходить у вересні
я потім всю зиму сиджу на антибіотиках
розстання стало легшим за подих метеликів
кленове листя і чай то такі наркотики
кому то треба я знову себе обманюю
нема надії у чому б розчаруватися
калюжі малюнки небес на бруківки ватмані
життя це час лиш для того щоб помилятися
а потім розтане сніг і усе забудеться
якщо звичайно зими він цієї випаде
на гойдалках часу з тобою ми розминулися
і це на щастя найбільша сьогодні з прикростей
ваші пальці тонкі й тремтлві
і на щастя ви ними не пестите
струни жодних чужих гітар
ваші пальці такі нервові
їм бракує нічної цигарки
це так дивнощо ви не палите
ваші пальці такі зворушливі
і я можу на них дивитися
денно й поночі вічно й солодко
ваші пальці знайти у темряві
не вдається в пустій цукЕрниці
я сховала їх вчора від вас
Beta Karot
09.10.2008, 13:04
дуже пісенно і просто красиво.
"ліричний герой" дуже ліричний і це прекрасно.
Сподобалося
перший гарний, хоча треба б щось із "розстанням" зробити...
другий мені нє, затаскані образи, до непристойності затаскані.
любов як застуда завжди приходить у вересні
я потім всю зиму сиджу на антибіотиках
розлуки легшими стали за подих метеликів
кленове листя і чай то такі наркотики
кому то треба я знову себе обманюю
нема надії у чому б розчаруватися
калюжі малюнки небес на бруківки ватмані
життя це час лиш для того щоб помилятися
а потім розтане сніг і усе забудеться
якщо звичайно зими він цієї випаде
на гойдалках часу з тобою ми розминулися
і це на щастя найбільша сьогодні з прикростей
:) тю, так я завжди пишу банально
про розстання такі да, ніальо. переробила
Загублена дитина
10.10.2008, 05:47
/підбирає з клавіатури упавшу щелепу.../
вау.
acid drinker
10.10.2008, 10:20
все одно не спроможуся на шось велике й розумне.
дуже. добре так.
Роді о'Нівна
11.10.2008, 21:55
І мені останнє сподобалось!
А особливо таке:
калюжі малюнки небес на бруківки ватмані
життя це час лиш для того щоб помилятися
зара я втрачу рештки скромності)))
оцей от котрий всім сподобався присвячено Ейсід і моїй черговій музі)))
Ейсід потрохи стає вічою, а мущіни мені тре для креативу бо нема з них іншої наразі користі)))
дякую, я шаріюся і соромлюся страшенно, якшо чесно
після прозорости гостро відвертої осені
я перевчаюся дихати слухати й вірити
без попередження стали такими дорослими
ті хто ще вчора мінялись очима і крилами
небо затулене ванною з синіми стінками
золото листя листами про зелень у золоті
де я була коли Ви так раптово змінилися
щирість - це від перевтоми потрісканим голосом
саме тому просто бути - нестерпно і боляче
маска на нерви оголені не одягається
дивне це видово сльози що стримують поручні
осторонь вас так яскраво усе відбувається
спарвжність це роскіш яка ні за що не купується
все що безцінно безплатне тому й не коштовнсті
знаєте я Вас люблю так уголос це хочеться
тільки сказавши стою ось без шкіри на вулиці
дуже!!!!!!!!!!! ( подумки я вас люблю взяла в лапки. Ви це хочете вголос?)
так. дуже подобається.дивне це видово сльози що стримують поручні це- класно. але тут усе цитувати можна...
"знаєте я Вас люблю" - так хочеться сказати вголос
ну тіпа таво...
судячи з того, що Вам сподобалося, моя муза має за що себе любити :))))
я робитиму те, чого не робила ніколи
щоб отримати все чого й не тримала раніше
тож ударена в ліву щоку завила від болю
праву потому підставила миттю пізніше
але ти не занв що я не чакаю на милість
другий удар був саме такий щоб уже добити
з тої миті з рота як зуби сиплються вірші
й серце стукає трішки за ребра лівіше
але мені якось баляче геть не постіно
знати про те що ти є то такий анестетик
я вимикаю всі опції страху повільно
в мене любов безлімітніша ніж твій мобільник
оцей от котрий всім сподобався присвячено Ейсід
взагалі-то помітно - дуже сильний вплив. якби він не був аж таким гарним, довелося б обізвати епігонством. але язик не повертається :)
переодстанній - теж дуже-дуже! дуже й дуже!
а останній мені не надто сподобався - штучний якийсь і ритм шкультигає. хоча "я вимикаю всі опції страху повільно" - гарно.
Загублена дитина
17.10.2008, 07:05
останный не сподобався. а от передостанній - сильний.
нарешті є шо почитати =)
acid drinker
17.10.2008, 10:10
передостанній вірш - так. це... це дуже. ну просто так дуже, шо прикметники відмовляються до нього пасувати. а в останньому мене справді проперли два перші рядки - в них теж стільки гарного...
два першы рядки - цитата з Пезешкіана - пастмадєрн
треба переписувати, мабеть я була надто вже сонна щоб толком висловитися. не те шо вірші писати...
цікава чого воно так - те що мені не подобається оцінюється так високо :))))
дякую)))
передам привіти музі. )))
а так?
я робитиму те, чого не робила ніколи
щоб отримати все чого й не тримала раніше
тож ударена в ліву щоку зойк проковтнула
мовчки підставила праву миттю потому
але ж ти гадки не мав що я не чакаю на милість
другий удар був саме для того щоб пожаліти
літа сліди ти старанно притрушуєш снігом і пилом
серце уперто шукає за що іще далі тут битись
дуже це дивний біль наче кров крізь марлю
певно знаття що ти є то такий анестетик
опції страху завжди вимикаються разом під ранок
невідворотніш любові у світі лише твій будильник
цікава чого воно так - те що мені не подобається оцінюється так високо
ну в мене взагалі дуже часто думка про власні твори з думкою читачів не збігається.
а так?
ніби ліпше, але все одно досить криво. не знаю, як у тебе, а мені ніколи невдалі вірші не вдавалося на щось справді вартісне переробити, тому відпускаю їх з миром :)
тож ударена в ліву щоку я зойк проковтнувши
мовчки підставивши праву миттю пізніше
не збагну синтаксичної структури. оці два поспіль дієприслівникові звороти (що вже саме по собі не дуже добре) від якої граматичної основи залежать?
але це дивний біль наче кров крізь марлю
біль як кров крізь марлю - це як?
але ж ти гадки не мав що я не чакаю на милість
"ж" тут зайве.
серце забилося трохи за ребра лівіше
банально...
певно знаття що ти є
як на мене, оце рідковживане "знаття" (не знаю напевне, чи то діалектизм, чи архаїзм) сюди не пасує. звичайне "знання" було б ліпше.
з римою ще мені незрозуміло. вона тут взагалі передбачалась? наче десь і вигулькує в зародковому стані, а десь нема. і ритм шкультигає.
гм, а загалом все не так страшно, але чи ти певна, що хочеш цей вірш порятувати?
я була в процесі переплавки))
проста він, курва, очінь лічний, от і виправляю
непоправно погані вірші то певно ознака вичерпаності чергової любові
acid drinker
17.10.2008, 23:51
хм. а в мене то якраз ознака того, шо з любовію все гаразд =)
тіки не римуй раніше з пізніше, добре?
Загублена дитина
17.10.2008, 23:53
просто не скидай одразу сюди. я теж так іноді роблю, а потім сто разів виправляю.
ой йопт)))
дякую, ейсід)))
то я вже запарилася його виправляти
легше просто написати шось нове
якшо вірші не виходять з першого разу значіт сіла чувствт астила і все таке інше..
Загублена дитина
17.10.2008, 23:55
ніфіга. просто всі чувства в жисть - і нема чого сублімувати в тексти.
2Дитина... а де його в інет клубі зберігати?)))
Загублена дитина
17.10.2008, 23:57
аааааа =) бідна-бідна =(
погано поету без інета.
ніфіга. просто всі чувства в жисть - і нема чого сублімувати в тексти.
коли чувства ше можна в жисть я вірші не пишу)))
аааааа =) бідна-бідна =(
погано поету без інета.
а це вже початок вірша)))
Загублена дитина
18.10.2008, 00:00
до речі, поганого =(
зрештою, можна ж на ту саму ідею новий вірш написати, з нуля.
можна
тільки настрій інший
просто в мене безлімітна любов а в нього телефон - на цьому варто було все закінчити ще колись давно))) але ж неінтєрєсно
але ж ти гадки не мав що я не чакаю на милість
другий удар був саме для того щоб пожаліти
літа сліди ти старанно притрушуєш снігом і пилом
серце уперто шукає за що іще далі тут битись
дуже це дивний біль наче кров крізь марлю
певно знаття що ти є то такий анестетик
опції страху завжди вимикаються разом під ранок
невідворотніш любові у світі лише твій будильник
от буде без початку))
Загублена дитина
18.10.2008, 00:26
шукаєте пригод на пяту крапку??? =))))
якісь ключові моменти повилучала, як на мене... ну все одно не те...
зрештою, можна і перший варіант лишити просто для себе - то ж не конче, щоб він нам подобався :)
часом хочеться плакати коли довго немає дощу
з новим роком зростає ціна на квитки у дитинство
час зїдає інфляція кожен уже на собі відчув
все дорожче обходиться вхід в реальність міста
але десь на межі відлиги і вічної мерзлоти
народилося право рожевості для окулярів
я не знаю як правильно мовою серця сказати "ми"
але точно знайду в словнику твоїх снів незабаром
acid drinker
09.11.2008, 13:21
вхід у реальність.
і це так гарно...
Загублена дитина
10.11.2008, 19:22
часом хочеться плакати коли довго немає дощу
з новим роком зростає ціна на квитки у дитинство
час зїдає інфляція кожен уже на собі відчув
все дорожче обходиться вхід в реальність міста -
це гарно.
я не знаю як правильно мовою серця сказати "ми"
але точно знайду в словнику твоїх снів незабаром - але це ще гарніше, сказати б, чудово =)
а як на мене, відчутно слабше за попередні. ти точно вмієш значно ліпше!
ранкове
ти далеко і я кожну мить кудись поспішаю
що у тому такого - з тобою ми не знайомі
ти іще не блефуєш у грі ми з тобою в парі
кожен хід то слова - ти їх зважуєш я - римую
цього ранку я пас - після ночі зірваних банків
прикра щирість мій козир і знати це ти звикаєш
якщо хочеш то можна і так - то не страшно воно буває
крап на серці - це так не чесно і так банально
Загублена дитина
18.11.2008, 23:59
нєеее... нема у ньому демонішності, бракує отої чіплялки... можеш краще =)
отета я була романтиком колись
а вчора мені пренесли спогад
на таці срібній - про мене й про тебе
виски зачепив про "тоді"їЇдкий здогад
не_до_розуміння - пішов ти від мене
а потім я якось собі пригадала
про суп в холодильнику й вранішні мюслі
а ще мене аж до судом дратувало
коли ти натхненно шкріб пальцем у вусі
тобі так подобалося як я готую
і так дратували пісні мої в ванній
ти не розумів з чого то я кепкую
але все ж сім"я була в нас бездоганна
і я зрозуміла що Якби не зради
не сварки, не капці, не бита посуда
то врешті пішла б лИше себе заради
ото божевільна - подумали б люди
та знаєш - все наше сімейне міщанство
всі бюргерські клопоти - замкнене коло
у сексі і у почуттях пуританство
даю чесне слово - забуду не скоро
я знаю чого вже не хочеться більше
романтики - ні, жодних свічоок рожевих
я хочу відчути любові хоч трішки
а не пророрахованих років меблевих
ти знаєш, я рада за тебе страшенно
за лад твій сіммейний і спокій душевний
ти в вічі не дивися досі даремно
у тебе - обід, в мене - зорі і терни
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008