yurKO
09.12.2007, 23:42
Махіто
І.
Уявімо, що на вулиці сорокаградусна спека, а в нашому саду, що знаходиться на задньому дворику нашого маленького затишного будиночку посередині Львова, росте велике пологе дерево лимону. Ми підходимо до нього, щоб зірвати кілька недостиглих лаймів та нарвати м‘яту, що пахне трохи морем, з сусіднього ґанку.
Ти йдеш на кухню, щоб наколупати з холодильнику добреньке горнятко колотого льоду. З крану тече поперемінно холодна-тепла вода, що повільно сковзає по твої руках, грудях та пелюстках м‘яти. Зелені лайми не тонуть у воді і ніжно пестять один одного, втікаючи від потужної цівки води. Ми ріжемо лайми на маленькі шматочки й товчемо листя м‘яти у великих склянках для віскі. Наповнюємо їх севен-апом та додаємо ром.
На вулиці тепло, а люди позникали. Нам дуже гарно отак сидіти на чужому ґанку та дивитися на безлюдні вулиці старого міста. Махіто б‘є в голову. І тільки маленькі вогники у очах, що співають нам колискові пісні.
ІІ.
На сонці плавиться навіть шоколад, коли фольга слугує пічкою незгіршою за пекарню. Ми сидимо на березі озера та їмо солодку субстанцію, що розтягується, як згущене молоко, і тепле на смак.
ІІІ.
Запитай сама себе : хто ти? хто я? що ти робиш? навіщо ти це робиш? - і : до чого це все призведе? Змісту немає, коли тобі хочеться.
IV.
Літні парки нагадують дим з сиґарет. По них ходять оголені чоловіки, а по ґрунту бігають мурахи. Коли сидиш в одній й тій самій позі протягом багатьох годин, то вони перестають звертати на тебе увагу, а голуби наступають на ноги. Хочеться грати тебе. А тебе немає поруч. Треба було грати тебе тоді, коли ти мене хотіла.
V.
Всі аромати, що заповнювали вуличні ліхтарі, розколювалися разом з нашими потертими тілами, що стрибали по підвіконню з осіннього рівнодення, яке закінчилося для нас тільки п‘ятнадцятого грудня – в день нашої з тобою зустрічі.
VI.
А ще були маршрути : Київ – Львів – Київ. Ми їхали на плацкарті, а подорожі повторювалися з періодичністю в чотири дні.
Лінія обірветься 13 серпня.
VII.
Ми жили зовсім поруч з площею Ринок. Ми любили Львів та цілувалися навсеприлюдно. Літо закінчилося, а у нас на задньому дворі не росте ні м‘ята, ні лимон. Наш ґанок давно існує тільки в голові. Але ми разом. Тут, там, з ними і на самоті.
читати далі :: http://yurkoko.org.ua/uncategorized/mahito-2.html
І.
Уявімо, що на вулиці сорокаградусна спека, а в нашому саду, що знаходиться на задньому дворику нашого маленького затишного будиночку посередині Львова, росте велике пологе дерево лимону. Ми підходимо до нього, щоб зірвати кілька недостиглих лаймів та нарвати м‘яту, що пахне трохи морем, з сусіднього ґанку.
Ти йдеш на кухню, щоб наколупати з холодильнику добреньке горнятко колотого льоду. З крану тече поперемінно холодна-тепла вода, що повільно сковзає по твої руках, грудях та пелюстках м‘яти. Зелені лайми не тонуть у воді і ніжно пестять один одного, втікаючи від потужної цівки води. Ми ріжемо лайми на маленькі шматочки й товчемо листя м‘яти у великих склянках для віскі. Наповнюємо їх севен-апом та додаємо ром.
На вулиці тепло, а люди позникали. Нам дуже гарно отак сидіти на чужому ґанку та дивитися на безлюдні вулиці старого міста. Махіто б‘є в голову. І тільки маленькі вогники у очах, що співають нам колискові пісні.
ІІ.
На сонці плавиться навіть шоколад, коли фольга слугує пічкою незгіршою за пекарню. Ми сидимо на березі озера та їмо солодку субстанцію, що розтягується, як згущене молоко, і тепле на смак.
ІІІ.
Запитай сама себе : хто ти? хто я? що ти робиш? навіщо ти це робиш? - і : до чого це все призведе? Змісту немає, коли тобі хочеться.
IV.
Літні парки нагадують дим з сиґарет. По них ходять оголені чоловіки, а по ґрунту бігають мурахи. Коли сидиш в одній й тій самій позі протягом багатьох годин, то вони перестають звертати на тебе увагу, а голуби наступають на ноги. Хочеться грати тебе. А тебе немає поруч. Треба було грати тебе тоді, коли ти мене хотіла.
V.
Всі аромати, що заповнювали вуличні ліхтарі, розколювалися разом з нашими потертими тілами, що стрибали по підвіконню з осіннього рівнодення, яке закінчилося для нас тільки п‘ятнадцятого грудня – в день нашої з тобою зустрічі.
VI.
А ще були маршрути : Київ – Львів – Київ. Ми їхали на плацкарті, а подорожі повторювалися з періодичністю в чотири дні.
Лінія обірветься 13 серпня.
VII.
Ми жили зовсім поруч з площею Ринок. Ми любили Львів та цілувалися навсеприлюдно. Літо закінчилося, а у нас на задньому дворі не росте ні м‘ята, ні лимон. Наш ґанок давно існує тільки в голові. Але ми разом. Тут, там, з ними і на самоті.
читати далі :: http://yurkoko.org.ua/uncategorized/mahito-2.html