Дякую

[Soul]

Dyvys':
o4i moi opadajut' z derev,
perewkodzhajut' dorogu:ne jdy!
Ty ne 4uew.Idew.
J vony pla4ut' rozgubleno vslid

[Soul]

Ja lublu tebe.
Banal'nosti cyx sliv
posmixaewsja.
Mozhu skazaty inakwe:
najdorozh4a meni ljudyna.
Znovu vidmaxuewsja.
Ale zh ce ne pryv'jazue!-
prosto dae sylu

[acid drinker]

отримуєте усне попередження за ігнорування правил публікації своїх опусів до "майстерні креативу".

[Prophet]

мдя, це навіть на означення "опусом" не тягне...

[Девор]

попус - краще слово))

[acid drinker]

ех... і апять ніякої конструктивної критики не можу вигадати - правду казав пан іванюк, бувають такі речі, до яких жоден конструктив незастосовний...

[Soul]

Ja kohaju tebe.
Mozhe,to mi zdalosja,
Niby osin' bluka
v nyvi tvogo volossja.

Ja kohaju tebe.
Rozbyvaju4y sebe,
Ja zhyvu v cyh o4ah,
De vtopylosja nebo.
I.S.

[Soul]

Ty. TY. I w4e raz TY...
Zdaet'sja,ja zablukala.

[acid drinker]

таки заблукали.
попередження у профіль за натхненне ігнорування правил форуму.

[acid drinker]

шановна, друге попередження. чистити ваші опуси вже набридло.
навіть на роботі спокою не дадуть =(
за третє ми вас просто тихенько забанимо, домовилися?

[Гронка]

На вірші це не схоже,якщо це стьоб, то теж не досить вдалий...

[Soul]

More.Plakat'.
Plakat' morem,
plakat' solncem,
plakat' dnem.
Bozhe! S4ast'e...



***
Ran'she ja mogla vybirat',
a teper' u menja net vybora.
Ran'se ja mogla zabyvat'-
tvoe imja na serdce vybito
navsegda.navsegda!..

[Soul]

Отак і лежу...i вслуховуюсь в тишу,
і в себе...ти наче й не був.
Як рефері,час нам встановлює відстань,
з якої невидко й не чуть.

Боротись за щастя,котрого не мали?
за голосу твого тепло?
То вічне "якби ж то"-мов муки Тантала,
де зрештою HI все одно.

Не зраджу!не зраджу!піду на крайсвіту!
не всохне ж за рік-океан!?
Я просто не зважуюсь в серце впустити
нове,невідоме життя

[Soul]

Я люблю тебе.
Вогняними літерами на все небо:
розрада.
І в легенях твоє ім'я набуває форми.
Я не думаю.
Думки самі вповзають-врізаються,
моє серце навпіл розпоровши.

[Soul]

Ти живеш в мені з'інакшений,
моїм серцем промальований,
моїм голосом овіяний
у передранковій млі.

Ти живеш в мені осправжнений,
де землі і неба порівну,
знеумовлений,окрилений...
Я боюсь сказать:лети!

&&&
Я любити ладна світ,
що з'єднав мене з тобою,
цілувати йому ноги
і молитися без слів.
Несамотність.Спільність душ.
Вдячність до самопожертви.
І полегшення-нарешті
це сказати напряму!

[Soul]

Могла б -завила вовком.Де ти?
Вимолювати в долі шмат-собі...
Ховатися поміж людей як привид,
Сльозою розтікатись по землі...

А ти чекаєш більших мук?чи-жертви?
Щодня її приношу,а-кому?
В твоє плече наплакатись безсило,
Щоб потім ошаліло і несміло
на вухо шепотіти Я ЛЮБЛЮ!..

[acid drinker]

йолки.
як же гарно римується "де ти" і "жертви". і як же жахливо виглядає те, шо ви ото наримували... =(

[Soul]

У твОїх словах-віддзеркалення світу,
такого простого,і завше нового.
У твОїх словах розбивається тиша
і щастя народженням будить серця.

[Soul]

Різке сонце вмонтовано в небо.
Прикута.
На сеансі гіпнотизера
Я чуюсь.

Все докладно йому повісти
Повинна.
Чаc окреслений-в єдну хвилю
Вмістити.

А як вимкнуть сліпуче сонце,
від шалю
Знепритомлена на підлозі
лишаюсь.

[acid drinker]

від шалу, мабуть - бо шаль то такий шарф...
а чого у вас в останній строфі шалю і лишаюсь римуються, а більше нішо не римується? якось ця рима зміщує враження від вірша в гірший бік.
і з наголосами шось не те, але то вже так, не найгірше, шо тут сталося.
взагалі-то доволі пристойно, на трійку з плюсом (власне, дуже позитивно сприймається сама ситуація - непогана картинка).

[Лєна ДАД]

Ну чого пичепились? Кожен же щось пише. Ніхто ж не говорить, що конче треба переплюнути Пушкіна?:) Айсід, краще скажи мені як поміняти назву теми? У мене там уже не один віршик, тому назва "Віршик..." не пасує...:8

[Soul]

шаль-то,принаймні по-польськи,шаленьство.хоча...Ви праві,мабуть.

Моя ніч.
Волають зорі і падають
камінням мені до ніг.
Самотність.Сумнівна радість.
Мовчання.Bже звичний біль.
Спокута.Як навіжена,
шукаю когось в пітьмі.
Чужа...для всіх і для себе...
на самому-самому дні.

[Soul]

Opanuj się,
stojąc nad rzeką ,
patsząc w dół
i nie wiedząc,
co jeszcze

[Soul]

Час небажання
нічого,нікого.
Час завмирання.
Зірвано голос.
Спалено серце.
Збито підошви.
На перехресті
вірну дорогу
маю обрати.
Відлік-як відтин.
Зліва чи справа?
-Так,щоб любити.
4.10.07

[Soul]

Тебе немає в житті моїм.
Опіки-згадки.
Дертись на стіни?шкода стін-
мною нaжахані:

очі дірявлять їх щодоби,
але у білому
не відчитати,чому й куди...
Осточортіло все!

Сльози і крики...-стискання скронь
від безпорадності.
Стіни,розсуньтесь!
Йду напролом з вітром брататися.
8.01.08

[acid drinker]

навпаки. польською шаленство пишеться через л кресковане, тому адекватно його передавати як шал...

останній вірш, до речі, мені подобається =)
щоправда, є кілька зауважень. у другій строфі у вас рима губиться. ритм дактилічний витримуєте, тому це не дуже помітно, але все ж...
і дертись на стіни я б замінила на на стіни дертися - просто з точки зору ритміки...

[Soul]

навпаки. польською шаленство пишеться через л кресковане, тому адекватно його передавати як шал...
tak,tak,ja już wiem:-)
а вірш і мені подобається:)

[Soul]

Mоже,то мені хочеться-
Удавати із себе закохану,
Розфарбовувать світ тьмяніючий
І про тебе годинами мріяти?

Може,то краще звати д-р-у-ж-б-о-ю
І взаємодуховнозбагаченням?
Добре-друг!Я люблю тебе,чуєш?!
Так-нічогоневимагаючо.
1.11.07

[Soul]

Не уходите совсем,
а чтоб ещё звучали
ваши шаги в тишине,
Чтоб на лице читались
смены тончайших чувств,
и отмерял бы вечность
хрупкого сердца стук.
Будьте! А я исчезну
в вас...
29.08.07

[Soul]

Вщухла злива.Сонце ріже очі.
О,калейдоскоп нестерпних днів!
Зник,як Кітєж,мій самотній острів,
Не причалиш тu до берегів.

Все так має бути,мусить бути.
Марна справа-втпримувать любов.
Бийте,дзвони,розривайтесь,сурми!
День новий Месією прийшов.

[Soul]

Я вся горю.Город
гордый и тот взял с горя
в горсть игральные кости,бросил,
но не дрогнули горы-и к горлу
подступает горячий ком...
8.06.07

[Soul]

На якомусь меридіaні
(звідси,певно,і не зобачиш)
причаїлась нова легенда,
що означує новий рік.

Невідома ще на ім'я нам,
але вже пульсує на пальцях
її сутність,легка й таємна
обіцяючим БУДУ! ВІР.
3.01.08

[Soul]

Хто ти? Кого спитати:
День уже розiп'ятий
зiрками, нiч-вiдвернулась...
Хто ти? Пита' майбутнє.

Де ти? Смiшне питання.
Тiшуся, що iснуєш,
як на життєвiй мапi
я тебе знов малюю.


***

Выедает глаза
слез соль.
Тело зудит-сюда!
Вот-боль.
О,бессмыслая жизнь!
Мир-тлен.
Все людские грехи
без цен.
10.07.07

[Soul]

for you

Лови!-
Кульку iз моїх посмiшок,
для тебе нинi народжених,
i з ними мене-лови!
У завтра вкради непевного,
зроби мене нареченою
в повiтряному вбраннi

[Soul]

Думала, стану для тебе дотиком,
нiжним дотиком, раннiм дотиком
сонця, стану для тебе дзеркалом,
в якiм погляд живе щоденно твiй.
Думала, буду своєю пiснею
заколисувать, заколисувать
твої кроки, i з одержимiстю
готувать на сніданок грiнки нам.

[Soul]

Не одна
Заплiснявiлi думки
вивiшу на двiр:
в мене день прибирання.
Що б додать для оздоби?
Пориюсь у шафi,
у крамницi,
так нiчого й не знайшовши,
своi думки пiду збирати.
А там-туман!..

***

Я створила свiй свiт
вздовж
вулиць
вздовж
речень
вздовж
змушень
на
зустрiч
iз
щастям
у
iменi твого звуках.

НiчнеНе спиться. Вар'ятство!
Мабуть, жовтi ночi
панують в Варшавi.
Дощить. Палахкоче
ошпарений мiсяць.
Лежу i молюся-
а стеля так близько!-
заснути б, заснути...

[4esterfielter]

О! мені починає подобатись. особливо "Не безнадійно"... чимось перегукується з моїм Етюдом №1 "грінки до сніданку". То збіг, маю надію?

[Soul]

Знаеш, у мене ужe шиза з цими вiршами... подруга каже добре, а бiльше нiякоi об'ективноi думки.. не сплю...
перечитаю твiй етюд- нi, то не пов'язано:)
дякую за вiдгук, бо родичi i сестричка (це iй готую на разi грiнки) на мене зi здуменем дивляться- щось буркочу, пишy

[4esterfielter]

ага і ще: вар'ятство. Рожі - то квіти такі. Укр мовою - пики, гримаси чи якось ще там, не знаю...

[Soul]

***Я читаю твої
надрукованi сни
на колесах машин,
у немитому посудi
"скоро буде весна"
сповiщають вони
i сiдають на нiс,
ноги звiсивши босiї
твої сни...

[Soul]

M***
Смакує солодким,
коли так гiрко
i нiде сховатись
i- з головою в снiг-
пiд-снiжниця.
4.02.07.
***
Спецiально- по цвяхах на босо,
щоб кричалося аж до хмар.
Розтрусити себе, роззлостить.
Досить рухатись крадькома!

Спростувала слiпe вчорашнє
i смугастiсть звичайних днiв.
Знов лаштую свої радари,
i бiжу пакувать чемодани:
ти ж приїдеш- на бiлiм конi?!

31.01.08

[acid drinker]

валізи... не чемодани =)
а взагалі - на прохання радіослухачів...
найбільший мінус - дуже мало, дуже обірвано... ніби шматки так і не дописаних віршів - принаймні, у мене складається таке враження. у більшості віршів чогось банально не вистачає, і, хто зна, якби вони були довшими, може, ви знайшли б те, чого бракує... а може - якби конденсованішими, тому шо обмежений розмір вимагає обмежень у словах, там мусить не бути нічого зайвого (у лотмана - словника кожного вірша віршеві має абсолютно вистачати; це окрема мова, окремий світ, і там існують тільки ті слова, які існують в тексті, тому до їх відбору треба ставитися обережно й відповідально).
найбільший плюс - дактилічні рими, від яких у мене рве дах і за які я готова пробачити багато (але не все). і взагалі непогані рими. і, між іншим, ритміка хороша. це радує, бо є надія, шо ви випишетеся в гарного автора. принаймні є всі задатки :)
звичайно, якшо мову вчитимете...

[Soul]

Перевiрено- чемодани iснують в укр. мовi.
А за розбiр польотiв- дякую:)
Ну, в що я випишусь- то страшно подумати:) так, на довгi тексти мене ще мало...

[acid drinker]

великий тлумачний? =)

[Soul]

ага, значить не вiр очам своїм, а словникам iще бiльше... то на совiстi упорядникiв лишається- в суд на них не заявлю:)

п.с. соррi, що напросилася на критику- часом цiкавiсть бере, а чи я щось умiю в мистецтвi поєднання слiв:=)

[acid drinker]

ви справді небезнадійні :)

[Soul]

:8тану, як Снiгуронька.. i спiваю..

17.11.07
Снiгова Королева...
Така вродилась!
Що розтопить кригу
в моєму серцi?!
Чи менi самiй
розпалить-нагрiти
емоцiйну пiч,
так щоб стався вибух?..

[acid drinker]

шо ви в біса зробили з буддою??? де там наголос? а як не наголос - то де там взагалі вірші? не розбивайте мені серця, я у вас так вірила... а тут - тільки перші два рядки, та й ті більш-менш...

[Soul]

прибрала... так, я собi руки зв'яжу, i кляпа- в рота... безнадiйна

[acid drinker]

нє-а, просто іноді пишете фігові вірші.
рідше, ніж інші, але факту то не змінює =)
просто є момент, коли вже можна починати розбиратися, де хороший вірш, а де - ні. я теж іноді промахуюся (особливо щодо себе), але меншою мірою (сподіваюся).

[Soul]

ну не спалося менi, так це ж не значить, що вам не треба спати...
бiльше так пiзно не писатиму..

Знову поразка,
i з неба у голову
тисячi молотiв-
тисячi воронiв.
Я ухиляюся.
Я iще житиму-
тисячi подумiв,
пошукiв тисячi.
21.01.08

[Soul]

Розпростертися б понад містом,
розлетітися б у повітрі,
розсипаючись сотнею мрій...

Я ж сьогоднi немов судома,
що cкрутила свою свідомість
і залишила на столі ;

закувала її в мовчання.
Не депресія- день печалі,
день розгубленості в собі.

Насміхаютья з мене кнИжки:
"Ти своєї душі боїшся-
ми ж відлунюємо її ".

...в очі дивляться- і проходять.
Оніміла для крику... поряд!
Тут я, тут, повернiться, прошу!!!

і мені мене поверніть...

[Soul]

Tо не я, чуєте, то не я
пiдпалила небо, i з'їхала з глузду.
То не я, чуєте, то не я
розпилила спрагу, як ту отруту,
навкруги. Вишикувала думки-
то не я, змусивши йти їх строєм.
То не я... справдi? а хто тодi?
Biдгукнись! Стрiнемося в двобої!



...таки щось треба робити...

[Лєна ДАД]

Я вся горю.Город
гордый и тот взял с горя
в горсть игральные кости,бросил,
но не дрогнули горы-и к горлу
подступает горячий ком...
8.06.07
Слухай, а російськомовні тобі набагато більше вдаються, якісь природніші...:paint:
Може пиши їх? То ж не конче писати тільки українською? Правда? Головне, щоб вони лягали вільно і красиво...:friends:

[Soul]

Так, рос. мова- основна для мене, але я вже так "зрослася" з укр., що по-старому не можу, а по- новому, як бачите, ще не вмiю...
Може, як вернусь в Україну, то знову писатиму росiйською...
але не хочу, та й не знаю, що буде взагалi.
Дякую за вiдгук)) цiкаво, що вибраний тобою вiрш- це своєрiдна гра слiв.. невже вдала?:thank_you

[Soul]

Так як у мене криза (i творча, i життєва), то вiршiв ще довго не писатиму, будьте спокiйнi)))
але вiрш, який буде в тему+ вiдображає мiй стан...

Jan Twardowski
Dziękuję Ci po prostu za to, że jesteś
za to, że nie mieścisz się w naszej głowie, która jest za logiczna
za to, że nie sposób Cię ogarnąć sercem, które jest za nerwowe
za to, że jesteś tak bliski i daleki, że we wszystkim inny
za to, że jesteś już odnaleziony i nie odnaleziony jeszcze
że uciekamy od Ciebie do Ciebie
za to, że nie czynimy niczego dla Ciebie, ale wszystko dzięki Tobie
za to, że milczysz. Tylko my- oczytani analfabeci
chlapiemy językiem.

[Soul]

Ти- притiнь, присмерк, присмак болю,
самотностi. Кричать у- час.
Блукать, шукаючи у когось
для щастя привiд, для життя.
Намацать дверi- й не вiдкрити,
Упасти навзнак, рахувать
на небi зорi, днi, хвилини...
I дотик смертi вiдчувать.

[acid drinker]

рими нема. взагалі :)
перші два рядки - непогано.

[Soul]

i так завжди- тiльки окремi рядки, звороти... уууууууу:dash:

[acid drinker]

не завжди, але надто часто... =(
/не лише про вас - назагал/

[Soul]

Misty
Look at me
I'm as helpless as a kitten up a tree...

Зiмпровiзуй моє життя
на своїй скрипцi ти, шамане.
Чи я сомнамбула, чи п'яна,
чи все- таки тебе знайшла!

I в iнший вимiр ми ввiйшли,
час у реальностi спинивши..
Цей дивний танець- лиш очима,
а намiр вгадано по них..

Туман притишує вогнi,
й тону y безбeрежжi марень...
Для щастя треба зовсiм мало-
моя рука в твоїй руцi.

[4esterfielter]

мило)) дуже подобається. тільки рима тут не "пляше" здеюільшого. можна без неї. але можна придумати, щоб краще звучало!

[Soul]

так як тема сама за себе говорить, то я їй пiдтакну лише))

а зараз в головi така легкiсть, така повна вiдсутнiсть iдей i рядкiв, i вiршiв, навiть приблизно- що страшно трохи, але маємо надiю, що потiм буде краще, нiж оце усьоньке, чим я тут "испещрила" сторiнки.
терпiння б...

[ROMB]

А ти не пробувала скласти свої вірші докупи? Може б вишла одна непогана поема.

[Soul]

як то- "докупи"- одним вiршем?.. це скорiше щоденник вiршований, збiрка вiдчуттiв, а поема... Ви мене насмiшили, чесне слово! менi тiльки поеми писати, коли мiй найдовший вiрш займає 1,5 сторiнки зошита))

[Soul]

Перевертень

Розпланую день на кавалки
пiдберу ключ до криптексу
стану кращою
i прийнятнiшою
смiливiше в люстро дивитимусь
а як нiч
насуватиметься
на машини в пасьянсi розкиданi
виходитиму
непомiченою
невпiзнана нiким, спiватиму
наслухаючи свою тiнь

[4esterfielter]

класно... тільки бракує деяких барв... по-моєму... але перед очима картина: Будапешт, Прага чи Париж, дівчина стоїть на набережній, співає сама до себе. безлюдні вулиці, залиті жовтим сяйвом вогнів і авта, припарковані в ряд на тротуарах. наче повалений ряд доміно. і дівчина щаслива тут. гарно передано внутрішній світ. мені подобається)

[Soul]

бракує деяких барв... по-моєму... але перед очима картина: Будапешт, Прага чи Париж, дівчина стоїть на набережній, співає сама до себе. безлюдні вулиці, залиті жовтим сяйвом вогнів і авта, припарковані в ряд на тротуарах. наче повалений ряд доміно. і дівчина щаслива тут.

абсолютно точна картина( а тебе там не було?:)) стоп, ти ж усюди... ясно.
а щодо сірості- це тобі не Будапешт! а слов'янська Варшава, переважно сіра, дощова... і з такою назвою вийшов щасливий вірш??!! ну- ну)) "ловко" я Стівенсона проінтерпретувала... ой, це слово у мене тільки з муз. виконанням асоціюється... як би його замінити?..

[4esterfielter]

стоп, ти ж усюди... ясно.


:yahoo: лестиш мені ;)

Просто Варшави не бачив я навіть на фото. і в голові спливає Дунай... Сена... А Віслу не можу уявити, хоч стрель. Там Вісла, правда? Щось уже географію почав забувати...

[Soul]

тільки-но одна хороша людина на форумі мене навчить зменшувати об'єм фото- буде тема Варшави окремо! так, Вісла власною персоною!

:yahoo: лестиш мені ;)

сам казав!..

[4esterfielter]

та так і є... приємно, що ти це знаєш... випий мене зараз кавою) мені треба відлучитись)

[Anatoliy]

тільки-но одна хороша людина на форумі мене навчить зменшувати об'єм фото- буде тема Варшави окремо! так, Вісла власною персоною!
я все пам'ятаю :) нічого не забув :)

[Soul]

ну, тут нічого не поробиш- я вертаюся до старого...

***
Западнє тиша,
тиxша з yсіх тиш
як одкровення, змушене лукавити
і щось верзти тоді,
як ти стирчиш
на карку ночі
брилею опаленою;

Спресує простір,
витіснить биття
із скронь і з серця,
стишуючи біль твій.
Ти знову острів
й постаєш ще раз
по своїх виверженнях вулканічних.
20.03.08

[4esterfielter]

кінцівка якась не та. але задум класний)

[Soul]

так- так. знаю. поменше б лірики мені. перероблю- точно. але у мене усе відштовхується від неї. але я не хочу. а воно лізе, скеровує туди... ех.

[Anatoliy]

мені сподобалося, тільки мені здалося, що в кінці не вистачає якогось слова...
до речі, коли перший раз прочитав, то мені не сподобався рядок один ("стишуючи біль твій"), бо я його прочитав чомусь як "струшуючи твій біль"... якийсь я неправильний...

[Soul]

Так-с... знову ЩОСЬ написала, знову недопрацьоване... хтось би уже гарчав на мене, але поки що- так є...

(Потреба в багатослiв'ї)

Вимов моє iм'я
ви-мов
вго-лос:
Часом я забуваю, як мене звати,
Розмножена в скалках- вигадках,
у мiльйонах
облич i осiб iз виглядом зацiкавленостi.

Я уже не належу собi
зне-особлена.
I якби ж то комусь. Нiкому.
Земля утримує-
А злетiла б, сп'янiла самотнiстю i свободою.
Tи хiба не для цього мене ощасливив крилами?..

Та без тебе вони не чарiвнi.
Лежать- знущаються
Два шматки, як непотрiб.
Рука не пiднiмeться викинути.
Назови мене!
Дай до iменi призвичаїтись.
До сих пiр я невизначена-
не
визначена.

[Prophet]

Загалом добре, форма нічого так, але тема з крилами затягана настільки, що звучить вже просто неприйстойно.
"До сих пір" - нема такого в грамотній українській. "Досі".

[acid drinker]

про онтологічну сутність імені гарно вийшло =)
ну, це в сенсі, шо неназваного - не існує. перетворити хаос на космос означає заповнити хаос іменами. якшо навіть не навмисне, то ви це відчули.
а сам текст посередній якийсь, я бачила, шо ви вмієте ліпше.

[Soul]

те, що вірш "так собі" - знаю. про ім'я- суто особисте.
про крила- бо це відповідь на один з попередніх віршів. можна було щось цікавше придумати, та не в них тут суть. тут- підвішeність моя...

Дякую вам за відгуки! мені вже багато хто каже, що можу, і що треба працювати над віршем- а от із цим проблема. Порадьте щось для цього корисного почитати!!! жах- мати бажання, задум, і не вміти його втілити якісно. Коли пишу по- старому- "cходу", то бачу: не те. А коли берусь доробляти, то мене не вистачає(((((

[Prophet]

треба просто багато читати кльової поезії й багато писати. і не шкодувати викидати (ну не в прямому сенсі, а то раптом згодиться) те, що відверто не вдалося.
але кінцева мета Вашого гарного писання - в чому?

[Загублена дитина]

а яка може бути кінцева мета писання?
хоча у мене вона є.
раніше хотлося, щоб похвалили мене, а тепер хочеться, щоб похвалили Моє.
а як можна навчитися писати краще? не можна. або є, або ні. по-моєму. хіба що світ довкола перевернеться. чи щось на зразок того. буває. але рідко. у мене - так.

[Soul]

Загублена дитина, це як у нас викладачі в училищі казали: закохатися треба, щоб грати краще! ну так- всього- навсього)) може ще заміж для певності, і дитину народити- тоді багато чого відкриється)) то ти радиш мені і не пробувати? безнадійно це все? ех... певно, так.

Профет, я вже викидую)) тобто складую))

але чим відрізняється професійне писання від непрофесійного? треба почати ямби і хореї освоювати, мабуть. я керуюся моїми музикантськими відчуттями ритміки, усе читаю вголос, щоб "звучало"))
мети як такої не маю- є бажання писати, гарно писати, щоб приносило приємність мені, і ще комусь...

[Prophet]

я не визнаю ніякого "професійного" писання як мистецького процесу.
просто продукт, тобто текст, або якісний, або ні. і якісний із механізованого штампування за стандартними розмірами виходить рідко.

[Soul]

ну тут можна посперечатися: усi художники, композитори, маючи талант, проходили "школу". а потiм вже писали "яка заманеться". просто ще треба ЗНАТИ. знають майстри, а майстернiсть, наскiльки я розумiю,- дiло наживне...

[Prophet]

а поети?
не треба мішати абсолютно різні мистецтва...
якщо йдеться про засоби, такі як знання нот і октав (перепрошую, не знаю, як то все називається) або суто техніки побудови зображень об'єктів, то в разі поезії аналогічним засобом буде вміння поєднувати слова в речення, складати метафори і, зрештою, записувати текст. і аж ніяк тут не йдеться про якість кінцевого продукту. бо з тих тисяч і мільйонів людей, які закінчують музичні школи, композиторів виходить одиниці. я, звісно, не заперечую, що знати теорію дуже й дуже корисно. але стосовно якості власне Ваших текстів то не допоможе.
тут, як на мене, цілком права Загублена дитина - талант або є, або його нема. інша річ, що іноді він є потенційно, і його можна пробувати розвивати безупинним тренуванням. а от якщо його нема, то жодна теорія не допоможе.
у Вашій формулі "школа+знання=якість" нівелюється сутність мистецтва.

і Ви так і не відповіли, яка кінцева мета Вашого такого запального прагнення добре писати.

[Anatoliy]

а буває таке, що відчуваєш кайф (хоча це, може, засильне та занадто експресивне слово) від свого писання, цебто від результату? :) от, наприклад, написав щось, потім читаєш і сам вжахаєшся, як воно в біса файно вийшло :)

[Soul]

Толік, ти просто прочитав мою думку.
КІНЦЕВОЇ МЕТИ не маю)) видаватися не прагну. пишу- тому, що пишеться, і мені від цього дійсно приємно, а коли ще й комусь сподобається- взагалі супер.

ви менi скажiть прямо: таланту нема. нема чого тут воду каламутити.
буду дилетанткою, раз на бiльше не здатна.

[Anatoliy]

Толік, ти просто прочитав мою думку.
та нічого я не читав :) та й не претензія то була. то взагалі було пиатння ні до кого конкретного. просто мені стало цікаво і я хотів, щоби хтось відповів. :)

[Soul]

проба перекладу( доказ подібности мов):

Stanislaw Barańczak
Kiedyś po latach

"Kiedyś po latach, Historia przyzna nam rację."
Ale Historia niczego nie przyzna,
nie przyzna
się do niczego, Historia nie odezwie się już ani słowem,
Historia
leży pod półtora metrem piasku albo gliny,
pod skórą Historii zgęstniała w sińce krew
z wolna przemieszcza się w dół, zgodnie z prawem ciążenia,
w oczach Historii jest pustka i nad wybitymi zębami
nawet nie drgną jej na zawsze zaciśnięte,
na zawsze uciszone, na zawsze osiemnastoletnie
wargi


Колись, з роками

"Колись, з роками, Історія визнає нашу правду."
Але Історія нічого не визнає, не зізнається
ні в чому, Історія не озветься вже ні словом,
Історія
лежить під півтора метрами піску чи гліни,
під шкурою Історії згусла в синці кров
повільно переміщується вниз, згідно з законом тяжіння,
в очах Історії є пустка і над вибитими зубами
навіть не здригнуться її назавше стиснуті,
назавше стишені, назавше вісімнадцятилітні
варги

[Soul]

перший вірш, з яким я воювала 2 місяці. Здається, це остаточний варіант. ще й назва- не моя...

(Рефлексійне)

Власноруч збудовані
замки в наших головах,
Винесено вверх прапори.

Хто звитяжець, голубе?
Xто з нас, переможений,
Bилетить сьогодні із гри?

Ми – мiшенi мiченi.
Смерть усiх розвінчує.
Спробуй оминути її...

Коли зорi падають,
Боже, що загадувать?!
Мужність дай, благаю, менi...

[acid drinker]

воювали недаремно =)
порадувало.

[Soul]

знаєте, я сама полегшено зітхнула. у мене совість очистилася)) цікаво, що вірш до мене повертався часто, як переслідувач якийсь. я вже і так, і так- а воно не те... а сьогодні настрій як раз посприяв.
і як можна мати мету писання, коли воно просто- щастя?! таке- аж в животі болить))

[ROMB]

Гарний вірш, пиши ще

[Prophet]

ліпше, ліпше :)
але "Спробуй оминути її..." та "Мужність дай, благаю, менi..." відчутно притягнуте за вуха...

[Soul]

був варіант: "Не минеш її". і "Мужність дай мені"- тобто мінявся ритм. не знаю, здається, так- повніше. був варіант, що "Смерть усіх увічнює в звітах на той світ". але залишила так.
Дякую)))))))) засипали мене компліментами...

[Soul]

Весною...

Заглядає Весна в запозичену в неї усмішку.
І за тиждень кульбаби злетять у повітря...
Я шукаю причину,
причину твоєї присутності
у моєму житті,
і вагомий для зустрічі привід.

Доля- витвір слабких.
Я не видам себе за знедолену!
Смак у мрій не гіркий- тільки присмаки різні...
I пізнавши себе- наче вдруге на землю приходимо,
Запозичені в сонця, з дрімоти висмикнуті.

[Prophet]

значить так... вірш некепський)
але:
у кого весна усмішку запозичила? в самої себе? щось там не те. хоч і красиво, але не те.
кульбаби навесні, здається, ще не літають, але то таке...
і слова "дріма" немає.

а так - прогресуєш)

[Soul]

дякую))
здається, таки злітають весною. просто сестра сьогодні дуже хотіла цього)))
є слово дрімка- але якось не в тему))
пізнаєми- є таке слово, чи це у мене від польської? я вже й не знаю...
знайшла район у Варшаві, де пишуться вірші!!!;)
Весна зазирає в мою посмішку, запозичену у неї.

[Prophet]

пізнаєми- є таке слово, чи це у мене від польської?
нема. я подумала, що то одрук. пізнаємО?
а "висмикнуті з дрімоти" не підходить? чи там щось інше мається на увазі?

[Soul]

так.. підправила... з дрімою- біда, бо там рима є!))

[Prophet]

не бачу там рими...

[Soul]

все.. виправила...

[Prophet]

а тепер із ритмом трабли(
як на мене, тре скоротити останній і третій із кінця рядок. бачиш?
останній я зробила б "Запозичені в сонця, з дрімоти висмикнуті".

[Soul]

так. твоя правда. скоротила. рима неточна... це і є верлібр?;)
щось я тяжію до римування- ритмування, але, як сказав знайомий, лінюся підібрати точну риму)))
добре, будемо вважати цей вірш етюдом.

ем... виходить наголос "висмИкнуті"... ну добре. таки шкутильгає вірш...

[Soul]

останній рядок я змінила( "Запозичені в сонця, щоб душі людські відігріти") та й не слід цей вірш сприймати всерйоз. не вмію я таки доводити думку до кінця... терпіння не вистачає. ідеї тільки...

[Soul]

це вірш- присвята одному знайомому, з яким вчора ми обговорювали мої вірші. вночі я тривожно спала, а рано написала. хочу запевнити, що усі вірші пишу щиро, і ні під кого не підлаштовуюсь, хоча піддаюсь впливам. і те, що раніше була інша ритміка і форма- не бачу в цьому нічого поганого)) і тим паче я не писатиму інтелектуальну поезію- з моєю емоційністю це просто нереально)))
а ще я впевнилася, що творчість- найкращий антидепресант. може вірш і не оптимістичний, але стало легше на душі!!!

Не загуби себе...

Немає вчора,
немає завтра,
а є насущне сьогодні.

Не хочу "потім",
а хочу "зараз".
І хай всі інші не згодні.

Що мені "завжди",
як я- не вічна?!-
всепоглинаюча пустка.

А так буває,
коли обличчя
не відбивається в люстрі?..

[acid drinker]

йолки, воно таке просте, а все одно симпатичне.
останній тривірш - гарно =)

[Soul]

о! як раз вчора мені сказали, що я втрачаю безпосередність... але, бачу, не втратила))) дякую!!!

[4esterfielter]

так, воно гарно, безсумнівно... але я завис... чому? як це - не вічна?

[ШумІлінь]

Оце по нашому! гарний вірш, оті і не треба перечитувати, все одразу і зрозуміло.

[Soul]

так, воно гарно, безсумнівно... але я завис... чому? як це - не вічна?

Честере, це про те, що я хочу жити сьогодні- тут і зараз, а не думати про колись.
типу: а після нас хоч потоп))) але не зовсім так. взагалі- то це про творчість( і хто б подумав)))

[Soul]

ШумІлінь- що значить- не читате усе оте?! це образити може... але ок, я це скину на Ваш сарказм. дивіться мені)))
самі, либонь, те усе перечитали!)))

[Андрон Кобила]

крт.ст.тл.,)
гарний вірш, його ефект на мене - veni vidi vici (побачив, прочитав, захопився,))

[ШумІлінь]

я мав на увазІ, що така поєзія сприймається легко і з першого разу)

[Soul]

сьогодні явно мій день)) стільки позитивних відгуків ще не було...:8:thank_you
взагалі- день хороший. бо вірш написався. бо я набираюся терпіння і навиків... все так, як має бути.

[Soul]

З нічого в нікуди

Брак надій.
Вивожу за руку покірність:
Що ж, радій,
отримуєш волю за вірність.

Я ж іду
На роздоріжжя чекати.
Брак слів, дум.
Знову невидимим катом

Без вагань
Дійсність мене покроїть.
Брак бажань.
Час називатись слабкою.

[Prophet]

з формою майже все добре)
щодо змісту - треба позбавлятися штампів. наприклад, про роздоріжжя і невидимого ката.
і отут перечепилася: "Брак слів, дум". там чи то "і" замість коми поставити, чи взагалі переробити...
а так - симпатично))

[Soul]

так, але якщо я на роздоріжжі зараз! тут нічого не попишеш(( а вірш взагалі- то написала на противагу вуйковому "повинна бути "оплодотворяющая идея"- у мене як раз немає нічого.
Взагалі 1й і 3й рядки треба скандувати- там по 3 склади, можна було б навіть рисочками розділити слова, але не хочу( ліньки)))
Дякую. Я навіть вже перероблюю першоваріант( раніше писала, як Бог на душу поклав). Але давно початий вірш про сон( з ухилом для дітей) у мене завис- і це доказ того, що я не вмiю розгортати думку((( Або що для дітей важко писати... Сестра просить щось для неї скласти, а я не можу!((

[ШумІлінь]

а мені не сприймається поєднання слів "Брак" чогось. Я волів би писати Бракує, бо Брак в мене сприймається як "товар, річ з недоліком або те що при виробництві зазнало пошкодження". дякую

[Soul]

ШумІлінь, а по- моєму "брак" у даному контексті звучить.

p.s.вибачте, життєвий вірш усунено... мною... не подобається.

[Anatoliy]

мені попередній вірш сподобався. а про цей... ще не зробив висновків. думаю про зміст другої строфи.

[ШумІлінь]

звучить безперечно-гуд. Я так просто аналізував більше своє сприйняття слів у вірші=). А в останньому, на мій погляд, надто абстрактна кінцівка..
або ж треба більше "перших і другіх строф"...дяк

[Soul]

щось я тут переклала. просто вірш хороший. почитайте і ви:

Stanisław Barańczak
Jeżeli porcelana, to wyłącznie taka

Jeżeli porcelana, to wylącznie taka
ktorej nie żal pod butem tragarza lub gąsiennicą czołgu ;
jeżeli fotel, to niezbyt wygodny, tak aby
nie bylo przykro podnieść się i odejść ;
jeżeli odzież, to tyle, ile mozna unieść w walizce,
jeżeli książki, to te, które można unieść w pamięci,
jeżeli plany, to takie, by można o nich zapomnieć,
kiedy nadejdzie czas następnej przeprowadzki
na inna ulicę, kontynent, etap dziejowy
lub świat :

kto Ci powiedzial, że wolno Ci sie przyzwyczajać?
Kto Ci powiedział, że cokolwiek jest na zawsze?
czy nikt Ci nie powiedzial, że nie będziesz nigdy
w świecie
czuł się jak u siebie w domu?


Stanisław Barańczak
Якщо порцеляна, то виключно така

Якщо порцеляна, то виключно така,
якої не жаль під черевиком носильника чи гусеницею танка;
якщо крісло- не дуже зручне, аби
не було прикро піднятися і піти;
якщо одяг, то стільки, скільки вміститься в валізці,
якщо книжки, то ті, які можна запам'ятати,
якщо плани,то такі, що можна про них забути,
коли надійде час наступного переїзду
на іншу вулицю, континeнт, етап історичний
чи світ:

хто то сказав, наче можна тобі призвичатися?
хто то сказав, що є щось назавжди?
а ніхто не сказав, що не будеш ніколи
в світі
чутися як у себе вдома?

[Soul]

<Песня>(И.С.)

Между мной и тобой неразрывная связь.
Между мной и тобой,
между мной и тобой.

Догорает закат на дрожащих ветвях,
Но не гаснет любовь,
но не гаснет любовь.

Между мной и тобой белый компас луны
Нам укажет маршрут,
нам укажет маршрут.

Ночью только сердца наши Богу слышны,
А они не соврут,
а они не соврут.

[Prophet]

воно абсолютно ніяке. ти ж усвідомлюєш, що таке саме, навіть дослівно таке саме було складено вже мільйон разів? це не вірш, і не пісня, і не література.

щодо перекладів - оцінити не можу нормально, бо польської не знаю, але зауважу, що перекладач мусить досконало володіти мовою, на яку перекладає.

[ROMB]

Вірш дійсно ніякий, попсовий. Піду читати Загублену дитину.

[Soul]

попса. не заперечую. мілію.

знаєте, нарешті критика! може, хоч тепер я більше не писатиму... у мене зараз таке бажання...
хотіла б стати мільйонною людиною, яка не пише, а живе щасливо... хоча я щаслива. бо живу.

[Soul]

Самостійність.

Заборона плакати. Смiшно!
А я плачу просто вiд сонця,
А я плачу просто вiд вiтру,
що збиває в очi волосся.

Заборона думати просто.
Заборона просто любити.
Замiнити б слово на пострiл
I нарештi панцир пробити.

Заборона бiгти щодуху
I смiятись несамовито.
Заборона вiрити в духiв,
Бо усе можливе вiдкрито.

Може, я така- неможлива?
Й неможливого вимагаю?
Вiдтепер чого б не схотiла-
Я собi сама дозволяю!

[Prophet]

"запрещать запрещено"... звідки то?

не сподобалось. дитяче.

[Soul]

так, ще трохи спілкування з малою- і я писатиму як в школі))(((((((((((((((
не зрозуміла питання. звідки ідея вірша? хм... це, як кажуть, "позитивне мислення". попсію я в графоманстві, і нічим зарадити не можу.(((((

[Prophet]

то я згадала фразу "запрещать запрещено" й не могла згадати, звідки вона. фраза, в сенсі.

[Soul]

так як я таки безнадійна- бо воно лізе, як... реп*яхи чи щось таке... то пишу, щоб у цьому ще раз себе переконати. стан божевільної...

<до мрії>

Витривалістю не відзначена,
але вільна- лети, лети,
моя пташко! Іще побачимось,
як дістануся до мети.

Як лабети прорву зусиллями.
Хоч достатньо зробити крок-
І все зникне, немов наснилося
під зрадливий шепіт зірок.

[Soul]

Це не поезія. Просто читаю Е.Стахуру...

<Бути>Стримано, стишено,
вічно дивуючись
світові, жити.
Дивом задивленим,
вічно дивуючим
бути для світу.

[Soul]

творчий ступор. здається, я про це вже казала...:

Непідсудна

Не треба більше.
Я зовсім інша
тепер- істерик і сліз не буде.

Я вже не пнуся
до перевищень
yсіх оцінок,
що ставлять судді.

Я не судила
і не судима.
А порівняння такі відносні...

Навіщо віра?
Тотальний вигад,
аби забути,
що є сьогодні.

[ШумІлінь]

остання строфа дуже сподобалась.Молодець!

[Soul]

так, початок вийшов крикливий, а кінцівка трохи не в тему, чи як? я ще не визначилася)) Дякую. Я молодець, борюся з неписанням. Але для мене штучний вірш. Як не мій.

[Soul]

ВтомаНімота. Дичавіють поранки
за відсутності сновидінь.
Існування у заданих рамках.
Марна втеча від власних слідів.

Не речуть навіть сиві ікони-
тільки подив лишився в очах.
І безвольність всією вагою
на моїх спочиває плечах.

[Anatoliy]

сподобалося. гарно.

[Soul]

так, це щось незрозуміле... надивилась на архітектуру середньовічну.... не знаю, як це передати...

<Етюд>

Я не маю лиця.
Замість нього порожній цвинтар,
плаский камінь, ступнями людей
здобувший цей вигляд.
Може, взявся би хто
відродити колишні риси.
Я би глянула врешті на світ
чиїмись очима.

[Prophet]

ніяке...
слова "здобувший" не існує.

[Soul]

( чухаю потилицю... ) мо', колись я зможу висловитися ясніше...

[Soul]

експеримент... моторошний трошки... щодо "здобувший"- винна...

Нічнe

коли ти лягаєш спати
у дім прокрадається Ніч-
Вовчиця
нечутно входить
до кімнати
стає над тобою
і уважно
придивляється

від в*язкої тиші
просишся болісно в сон
прикликаєш чорну безодню
падаєш

зовсім поряд
мірне
хрускотіння-
то Вовчиця- Ніч гризе
твої кості

[Soul]

Таке вже було...

Не жалій мене. Виклик кидаю
самоті.
Абстраговане місто віями
відсікти.

Атрофовані смисли ніби
під трафарет.
То мистецтво, напевно,- думати
наперед.

Не остання й не перша в сумнівах,
так чи ні-
І безпристрасно доля вибір
дає мені...

[Anatoliy]

мені сподобалося. але не можу пояснити, чому саме. просто сподобалося.

[Загублена дитина]

мені теж сподобалося. особливо - відсікти місто віями. але третя строфа - менше за дві перші (сподобалась).
пи.си. у тебе є своя манера... я помітила)

[Soul]

не вірю. Дитина мені написала!)) дуже приємно. не чекала. в сенсі, честь мені велика)) остання строфа і мені щось не дуже. але вірш я домучила. бо заріклася не писати. вчора ще брикалася, відганяла думки( переважно не ті, що треба), сперечалася зі знайомим на тему "якщо можеш не писати- не пиши". і все одно туди ж... навіть сьогодні наважилася свої вірші вуйкові з тьотьою почитати- ото було... перекладала- пояснювала... навіть зацікавилися. це щось.
Толіку, рада, що сподобалося! ти ж у мене головний довідник, коли я в граматиці не впевнена. так що тобі окремим пунктом дяк!!!
манера- так. є. і дивно, що люблю різкий ритм. по мені в житті не скажеш...

[ШумІлінь]

Нічне з того циклу, що треба чути з вуст автора. А останній мені сподобався, от тільки в третій строфі - реальність - абстрактний образ, хочеться там щось сильніше

[Soul]

так там про фактологію реальністю, яка- об*єктивність. а "я"- суб*єктивність... але це ж треба уміти сказaти по- людськи)) а з цим проблема.. я ще подумаю. бо таки картина гіршиться...
за Нічне- ви праві. але таке перечитувати страшнувато і мені самій...

[Загублена дитина]

соул, ну навіщо так) просто я реагую не на хороші чи погані речі, а на речі, які мене зачіпають. це - зачепило. от і написала)

[Anatoliy]

Толіку, рада, що сподобалося! ти ж у мене головний довідник, коли я в граматиці не впевнена. так що тобі окремим пунктом дяк!!!

ого :) аж три знаки оклику :) то, певно, зайве. я тільки й того пам'ятаю, чого ще зі школи не забув. але якщо щось таки знаю - завше радий допомогти (знаєш, що можна в аську тарабанити у будь-який час, звісно, якщо я є) :)

[Soul]

ура! я змінила!!! Катю, вибач! просто рада, що ти одізвалася. твоя думка мені важлива.
дякую усiм!!!!!!!!!!!!!!!

[Anatoliy]

ти ж недавно щось писала.. а чого тут нема його?

[Soul]

так, дякую, що пам*ятаєш мою "творчість". той ліричний, обіцяний кільком особам, на жаль, нікуди не годиться( початок гарний- "Ти- сонце/ в дозованих порціях, щоб/ не згоріла одразу...", але на ньому і зупинилася. далі пішла попса і банальщина), та ось на днях, вийшовши на балкон( люблю балкони!!!) в зливу, написала. оцініть:

Дощ
дощем,
напитися дощем
до щему
до розпачем наповнення
до себе
чистішого від власної сльози
на дні якої Бога відбиття
й твоє спасіння
повстає щодня
світ наново
утворений в уяві
а потім точиться у напрямку від нас
вже незалежного
то чий
це світ? чи випадково ти у ньому?
та, непочутий, замовкаєш знову
втопивши свій неспокій у дощі

[Roman_Mozok]

зовсім змазаний кінець(від "а потім...").а початок гарний

[Soul]

покрутила- попереставляла- пошукала. так, попередня кінцівка була не та. ця теж корява, але наразі нічого кращого не приходить...((((

[Soul]

прикликала всю свою логіку- і закінчила вірш... ніби остаточно.

[Загублена дитина]

так краще =)

[Soul]

вчора подивилася "Вічне сяйво чистого разума" з Керрі і Уінслет, і дописала старе.

Просто знаю

не замикай двері, коли я сплю
думаєш, цим втримаєш?
як не прибуде підмога
у вигляді свіжого повітря,
то я більш нічого не вигадаю?

думаєш?

що довго не витримаю
і сам на сам із собою
збожеволію?

чи стану слухняною
нерозрізненно- прозорою
і зовсім твоєю?

не буде так. вибач.

я почула у власних долонях
що в парку над морем
мерзнуть наші сліди
ти на берег піди
і сиди, не уловиш допоки
мій подих

тоді зрозумієш мене

[acid drinker]

думаєш - не думаю. погано.
загалом так нічого, хоча особливого теж ніц.

[Soul]

так, Айсід, то ти вірно підмітила. дякую. взагалі із лірикою явно криза. глибока і тривала. оце до поетичного турніру, що відбудеться 23.08 в Одесі, відбирала матеріали, і натрапила на свій тогорічний вірш. це був мій перший вірш, який надрукували в тижневику... не судіть строго- на форумі я тоді ще не була))))



Я пришла для тебя в этот мир,
обнаруженный лишь сейчас
в слепой вере чьих- то молитв,
в отречении от всех благ,

и в укромнейшем уголке
беспричинно возникшего сердца,
чьи удары- во мне иль по мне?-
не расслышать, и не уберечься.

[Soul]

не пишеться. три вірша- ледве один довела до кінця. важко. немає часу. немає музи( прогнала, на свою голову...)
а цю ніч нарешті спала погано- тобто нарешті щось мене мучило. почала з останнього рядка( завжди- мусить бути рядок.)- і знову характерний шепіт вночі. аж мама прокинулася.


(криза)

Ця доба- із роззявленим ротом жаба-
пожирає мене. Стримуюсь,
від незносної муки щоб не закричати,
захлинувшись сльозами- римами.

І щезає світло, уже неприродне,
ввівши очі мої в облуду,
що прозріння завтра прийде зі сходом
сонця-
та завтра не буде...

[acid drinker]

от тільки повільна смерть мене знічує. загалом добре.

[Загублена дитина]

погоджуюся з Ейсід.

[Anatoliy]

нормально :) недарма старалася :)

[Soul]

так, знову можу тільки подякувати за точне відчуття, що де не так.
Толіку, нормально- це ти вважаєш хорошим визначенням? мені неприємно, наприклад

[Prophet]

а мені знов ніяк. і прогресу не спостерігається.

[Evil_angeL]

мда... після того, як тебе прокритикує асід, в мене таке враження що взагалі перестанеш писати:((((

[Soul]

усім не догодиш))))) до прогресу я не прагну.

[Anatoliy]

нормально - це добре :) я ж був невиспаний, тому, мабуть, якусь ідею не вхопив :)

[Prophet]

мда... після того, як тебе прокритикує асід, в мене таке враження що взагалі перестанеш писати
якби ж то...

до прогресу я не прагну
ааа, он воно як... прикро.

[Soul]

якось в поезії поняття прогресу мені важко зрозуміти...

почитав мої вірші 50- річний поет. навіть не злякався. навіть порадив почитати. і таки, як тут роблять, потренуватися не завадило б... але я пізніше за це діло візьмуся. може, у мене таки бідна фантазія... спробую. російською з другом постійно експерементую, але ж хочу і українською/...
пішла думати))))

[Anatoliy]

як на мене, прогрес в цьому - це писати так, щоби подобалося іншим. але то моє суб'єктивне, і то не завжди це твердження підходить...

і нашо там сполучник "і" між словом "хочу" та "українською"? до речі, щось я не пригадую, щоби ти російською писала... чи то в мене "стєклорєз" :) (він же склероз) :)

[Soul]

хм... російською було кілька віршів раніше.
от наприклад( смс- не):

Не ВСЁ проходит мимо нас-
а МЫ всего не замечаем,
собственным эхом заглушая
иных галактик голоса.


а ось після здачі естетики. веселеньке таке)))))

Возьми петлю и одень на мою душу,
чтоб она не кричала, чтоб она не мучилась.
Затяни покрепче: в ней ещё есть силы.
Тишиной оглуши, тишиной могилы.

... давно це було...

[acid drinker]

а не ліпше було б його лишити в смс-ці й не витягати на світ божий?
якесь воно... ніяке зовсім.

[Soul]

стерти?)))
але прикольно читати старе. аби такою не стати в майбутньому.

[Anatoliy]

якшо чесно, я не зрозумів зв'язку між двома першими рядками.. там точно має бути сполучник "а"?

[Soul]

ага. о_О невже нічого не ясно...
отак у мене все запущено...

[acid drinker]

та нє, стирати не треба, може, воно цінне як сам факт. у мене таке теж є, правда, не поезія, а взагалі. але з художньою цінністю там туго.

[Soul]

я потім дрУга відповіді пошукаю. там із худ. цінністю краще.
... дивина, але я зараз ні під чиїм впливом не знахожуся. відчуття незвичні. ніц не пишеться. взагалі.
а ще у мене падає інтонація, коли я читаю свої вірші)))(((

[Anatoliy]

а ще у мене падає інтонація, коли я читаю свої вірші)))(((
горло полікуй - і все буде чотко :)

[Soul]

голос у мене сів остаточно, але!
але, любі мої форумчани! сьогодні, завдяки вам, я добре виступила на поетичному турнірі. і пройшла на 2й тур!
чесно- боялася. бо нікого там не знаю. так тепер уже кілька запрошень маю в різні поетичні компанії. їх навіть не зупинило те, що пишу українською)))) бо там таких героїв було мало( краще б і не було, бо здалося, що українською гарно писати- неможливо...)
так що в понеділок буде півфінал. цікаво!!!!!

[acid drinker]

кльово, вітаю =)

[Anatoliy]

бач, часом як добре, що голос сідає :) хоча молодець однозначно :)

[Загублена дитина]

вітаю)
не хвилюйся...
/а я ніколи не хвилююся/
=)

[Soul]

а тепер я подякую за інше- що не вийшла в фінал.
бо виглядала би білою вороною. виявляється, їм просто звучання мови сподобалось, а зміст?! вони не вловили... жах. почуваюся іноземкою. буду шукати інші літературні кола.

[acid drinker]

уупс =)
ну, з цим теж вітаю.
але нічого дивного наче нема...
хоча - це дуже кльово, якшо пишуться тексти, котрі просто гарно звучать.

[Soul]

ну ми, музиканти... я ж усе читаю вголос. обов*язково.

[Soul]

невдала спроба сонету. хех((


Настануть дні, безпросвітні дні,
пронизані дзвоном грат.
Злетять орли, посланці сумні
людських незліченних страт.

В кількох словах весь вселенський біль
вміщу я, прогнавши страх.
Відніме ноги нехай мені-
я вже не зверну назад.

Усіх чекає Великий Суд,
та кожен собі: мине;
та кожен думає: Ангел є
і Він захистить мене.
... і тільки вишня в моїм саду
покірливо віти гне.

[Soul]

літ. зустріч... цікаво, як це у Києві, бо тут... ааааа
я навіть вже артистичну манеру читання їх перейняла- воно як би смислу віршам додає.(((((((((( а рими дієслівні, а "усенадолоні", а " прочитайте щось рійською"...
правда, слухали як екзотику, дали 10 хвилин на виступ.
сумно. де конкуренція? у 2х чоловіків- гарно і просто. були дитячі вірші. і лірика... просять лірики, а виходить "люблю- молю" і все в такому руслі.
а таки дивно- де у мене лірика...?... принаймні, не брешу...

[Роді о'Нівна]

Настануть дні, безпросвітні дні,
пронизані дзвоном грат.
Злетять орли, посланці сумні
людських незліченних страт.

В кількох словах весь вселенський біль
вміщу я, прогнавши страх...

(...)

... і тільки вишня в моїм саду
покірливо віти гне.


Вибачте, що зробила купюри. Я намагалась відділити те, що видається кращим із технічного і змістового боку: власне, те, що залишилось, вважаю органічно поєднуваним; "вилучене" ирохи випадає чи не дотягує на емоцією і технікою виконання (це моя суб'єктивна думка).
Тепер дрібниці: мабуть, "не пронизані дзвоном", а якесь інше слово було б точніше; прогнавши
- такі форми властиві науковому дискурсу (в поезії трохи заважкі); рими "грат - страт", "дні - сумні" занадто традиційні...

Обережніше ставтеся до таких висловів: "Відніме ноги нехай мені..." (можливо. я забобонна, але...)

Потенціал у вас непоганий, просто тексти нерівні. І добре, що ви пишете про те, що пережили особисто. І не намагаєтесь під когось підлаштуватися...

Буду рада, якщо вам хоч трохи допоможуть мої розлогі і сумбурні коментарі!

[Soul]

так, з техникою Ви праві...
щодо пронизані- "пронзённые"... може, варто було пошукати інше.
ага. тепер сама бачу огріхи. ще й читала цей вірш сьогодні. він недопрацьваний.

[Soul]

так, технічно підправила. тож це вправа. хай буде

/щось глобальне/
Настануть дні, безпросвітні дні,
розколоті дзвоном грат.
Злетять орли, посланці сумні
людських незліченних страт.

В кількох словах весь вселенський біль
вміщу, хоч і мучить страх.
І хай блукатиму я в пітьмі-
та вже не зверну назад.

Усіх чекає Великий Суд,
та кожен собі: мине...
та кожен думає: Ангел тут
і Він захистить мене.
... і тільки вишня в моїм саду
покірливо віти гне.

[Роді о'Нівна]

"Відредаговані" автором рядки ніби вдалі, особливо "розколоті дзвоном грат" і
"І хай блукатиму я в пітьмі" (цей щоправда, досить "традиційний" для "глобального"), а от "вміщу, хоч і мучить страх" має при читанні небажане поєднання звуків, якусь "хочіму"...

А цю частинку я перечитала втретє - і вона мені сподобалась:

"Усіх чекає Великий Суд,
та кожен собі: мине;
та кожен думає: Ангел є
і Він захистить мене..."

А зникла рима "Суд - тут" проситься повернутись...

Гарна робота, Soul!

[Soul]

рима є. це щось я не те в першому варіанті написала...
так, традиційність блукання бачу.
з хочімучем щось зроблю. ( ага, маю варіант- " не завадить страх", але це конструювання мене починає бентежити...)
дякую за поради!!!!

[Soul]

начиталася якось Цвєтаєвої, і написала.

другу

Ты, возникший из тоски
по чему- то дорогому,
Ты, неистовством ведомый,
завертел материки...
Ты, духовным братом ставший,
в тон со мною зазвучал.
Ты и есть моё богатство-
в ночь зажжённая свеча.

27.09.07г.

[Загублена дитина]

непогано, але таки дуже схоже на цвєтаєву і ні одного дійсно яскравого образу... =(
власні у тебе краще виходять =)

[Prophet]

недолуге епігонство. нащо так?

[Soul]

дякую, Дитино!))
і за твою думку теж, Профет. я думала, що щось у ньому не так. але щось у ньому є. хороше- погане- слабке- просте...
нащо? а якби я знала, нащо я зустріла друга- я би сказала, нащо я це написала. це одне з тих, смс- них.
а тут- для історії))

[Soul]

нового немає нічого. поцуплю із буриме сюди 2 вірша.
вчора професійний читець "розбирав" мої вірші... було цікаво, але дещо просто випало за його розуміння. там, де у мене кожне слово у новому рядку, він так і не зміг прочитати. бо коли не розділяєш, виходить якось по- дурному:
Я створила свiй свiт
вздовж вулиць
вздовж речень
вздовж змушень
на зустрiч
iз щастям
у iменi твого звуках.... загадка.



Фантастичне
Ти мій?
чекаю лиш на слово,
неначе жертва- на заклання.
Сьогодні знов чуттєва повінь
усі валитиме паркани.

І врешті ти, шалений вихор,
сліпуче вогнище- світило,
звільниш мене від мого тіла
назавжди.
Стане зовсім тихо...

І я пройдуся у цій тиші
невпізнаванно- безтілесна.
А навздогін шепочуть весни:
"Він- твій.
Ти не людина більше..."


Гра

Не сплю. Хворобливі ночі
під оком пильнуючим місяця.
На тонкому лезі "хочу"
приховані пристрасті бісяться.

А з ними здурілий вітер
насвистує наклепи січневі,
щоб той, розлютившись, витер
із пам*яті колір коричневий

заради забави. Стерши,
погляне, чи кожен це витримав,
чи хтось не придумав спершу
життя оснащати субтитрами,

завбачливий, чи у вірі
живе хтось між "дійсно" і "начебто",
і, може, у барвах сірих
навчиться коричневе бачити?.

[Soul]

воно старе. літнє ще. але актуальне...

Мені так здається,
що я не з цієї епохи.
Цікаво, а ким або чим
я була раніше?
Напевно, колись цвіркуном
по ночах невгамовним.
Рікою текла десь у горах,
або і дзюрчала
струмком,
і пили мене діти селянські,
а може потомлені воїни.
Хлопцем була я,
і як посланець часто бігала по всьому місту.
Жила сірим птахом.
Гніздо моє нищили звірі,
безжальні.

Ходила вздовж моря-
воно розступалося мовчки
від погляду тільки.

Була...
а бувало- зникала
й ніхто не питав, чи
іще повернуся...

Хто знає, ймовірно, в наступному втіленні
я буду днем черговим,
який не цінують.

[Роді о'Нівна]

Непогано - настрій і ритм. Рядок "ганяли мене із посланннями по всьому місту" трохи випадає (як на мене). І наприкінці проситься щось більш яскраве. Чи просто слово "черговий" невдале...

Сподобались Фантастичне і Гра.

[Soul]

дякую, Роді о'Нівно!!!!! так, той рядок справді був виправлений в останню мить... як сказав друг: зарах. тобто- хай буде. можна краще, але у мене зараз немає слів.

щодо Фантастичного і Гри- так, вони цікаві, ще й враховуючи їх буремешність))
( згадала момент, коли Гру взялася прочитати тітонька на поетичній зустрічі - я туди перестала ходити вже - і давай пускати емоційні вихри... мені стало страшно, що люди не бачать, де можна "позавивати", а де- внутрішнє)

[Загублена дитина]

не знаю... в останньому якісь непритаманні тобі притишені емоції. я просто не звикла до такого від тебе.

[Soul]

по життю я тиха. чесно.

п.с. у мене помилка тут чи як:

Мужність дай, благаю, мені???так можна взагалі, чи мужності- правильніше?
....задумалася щодо правил у поезії і грамотності моєї мови... неук((

[Beta Karot]

н

чекаю лиш на слово,


І я пройдуся у цій тиші

невпізнаванно- безтілесна.
А навздогін шепочуть весни:
"Він- твій.
Ти не людина більше..."


Цікаво поезія, але "лишна" псує враження. У другому цитуванні проблема з наголосом, він припадає на У.
невпізнаванно - дуже важке для вимовляння слово.

Якась я вредна сьогодні. Все гаразд, є куди писати і дар Божий теж є (Ви ж і без мене в курсі?).

[Soul]

та у словнику я такого слова взагалі не бачила)) невпізнавально був перший варіант. але він якось не звучить.
лиш на - поки що ліпшого не придумала. але про це "лиш" мені друг казав...

щодо у і наголосу на нього, то не зрозуміла: у слові пройдуся чи там де у? у мене в читанні не виникає накладки ( я специфічно читаю. факт)

дякую, що читаєте і висловлюєтесь)) ні, повірте, Ви не вредна))))))

[Soul]

але "лишна" псує враження
Бето, я думала змінити чекаю лиш на слово- я жду лише на слово. але воно якось після "мій" негарно звучить... чи ні?

п.с. оооооооооо!!!!!! ця російська в мені міцно засіла. тільки що звернули мою увагу на тОнкому у мене замість тонкОму. ех.

[Наука]

ще всього не прочитав.
найбільше сподобались 2 вірші: "Misty", "Западнє тиша... вулканічних"
(дуже гарно якось мене зачепили).
також близькі смс-и (особливо перша - про закохані очі, що беззвучно опадають з дерев)
(я сам раніш писав таких чимало).

Хай Вам щастить і світиться!
________________
нагадаю Вам слова французького поета, які мені дуже подобаються:
"Поезія приходить до мене завжди таємничою мрією. Ох, ця мрія!
Як я люблю керувати нею, і - керую, за винятком тих днів,
коли вона приходить з натхненням. Тоді вона сама собою керує."

[Soul]

Ви мене здивували. чесслово!!! щодо Тиші, то я як раз мучуся кінцівкою... там не те. а початок справді вдався. морок. а потім- в калюжу ніби всілася. не можу( не знаю як) закінчити.
Мisty - знаковий для мене вірш, бо одній хорошій людині присвячений.
про очі теж люблю. на жаль, так уже не можу писати.
Почитайте інші. бо там вони справді інші.

[Beta Karot]

там де у
можливо, то я так дивно читаю

[Загублена дитина]

взагалі, соул, ти останнім часом пишеш гірше, ніж раніше.
роби шось із цим.

[Soul]

на жаль, поки що ніц не поробиш із цим. може, така моя доля))
дякую за щирість.

[Soul]

друг пообіцяв написати пісні на мої вірші. вибираю відповідні. перечитувати- то так ностальгічно... бо зараз не пишеться, а колись само приходило.
цікаво, що у нього вийде. сама я не можу на це писати музику.( а музикант нібито)
так що потім поділюся його результатами!))

[Soul]

таки не заснула. і якесь дитяче написалося( начиталася відповідної літератури)

Безсоння
А до чого прислухатися?
Ніч німа,
лиш рукою волохатою
з віт зніма'

сни, які на них сушилися
після сліз.
А ті зграєю пташиною
понеслись.

Безтурботні, не замисляться-
а хтось знов
услуховується в тишу і
марить сном.

[acid drinker]

ну й добре, шо написалося. гут.

[Soul]

я знала, що ти це скажеш. уже чуйка випрацювалася)))

[Касандра]

але ж гарно...

[Soul]

дякую, Касандро! мене навіть на ГАКу за цей вірш розхвалили... висновок- менше спати треба)) коли вже свідомість виключається, приходять вірші ( найкращі саме такі)

[Загублена дитина]

гарно. я ж казала, правда? =)

а чуйка до ейсід багато у кого виробляється =)

[Soul]

я взлетіла і мене немає тут. від щастя і задоволення.

[Korkuna]

можете, як захочете). милий віршик. а тепер вертайте до нас і викладайте ще щось гарне.
я просто вимагаю гарного

[Soul]

Коркуно, мені приємно тебе тут бачити!!!!!!!!!!
як тільки гарне прийде до мене- напишу.

п.с. дійсно, цей вірш не найкращий. але він сам написався. а це- добре. за це вдячна.

[Роді о'Нівна]

І мені сподобалось! "Славно!" Особливо про сни, які сушилися на вітах.

Тільки я не зовсім зрозуміла, що "понеслось" - сни? сльози? І, мабуть, то таки русизм, бо в укр. мові "несуться" кури (хоча, тре в словник зазирнути...) Якщо помиляюсь - не ображайтеся!
Вірш маленький, а у мене зауваг так багато. І хочеться все висловити. От:
"А ті" зливається в "Аті" з наголосом на "А"...
І "услуховується" якось химерно... Так, звісно, чергування "у" - "в", милозвучність, але то вже перебір... може, "дослуховується тиші..."? але тоді рима чудова втрачається "тишу і"

Безсоння
(...)
А ті зграєю пташиною
понеслись.

Безтурботні, не замисляться-
а хтось знов
услуховується в тишу і
марить сном.

Перечитала свої записи: сама злякалась... :8А ви, Soul, не лякайтеся - пишіть нове і нове! Бо поетичне мислення не приховати - а воно у вас є!!! :clapping:

[Soul]

ви мене балуєте увагою. знічена, тепер ще довго зважатиму, перш ніж викласти щось іще =)
щодо нестися- як мчатися воно вживається.
у мене( музикант, читання специфічне, мей бі) звучить усе добре. там було спочатку гірше( виправила)))
ага. було в мене "а сни зграєю..." (подумала як і Ви- щоби зрозуміли) але згодом, почитавши вголос, таки вловила тавтологію снів. у трьох катренах- занадто.
услуховується. це я не за милозвучністю гналася- просто за ритмом)) до того ж слово наче так нічо. вірш трохи пісенний, тож це слово терпимо. але якщо ні- вибачте.
п.с. а класно, що можуть подумати різне. розвеселили мене :)

[Soul]

зорі- то втомлені мрії
якщо вони раптом падають
то не від бажання здійснитися
а від знесилення
просто
зорі

сльози- то мрії зраджені
в байдужості і безвиході
позбуті найменшої радості
униз головою падають
невтішені
сльози

люди- то мрії Бога
настільки таємно- прекрасні
що Він аби не сполохать
несе їх, як свічку, в долонях
і вірить

здійсняться

[Prophet]

якби тобі було 15 років, про це можна було б щось хороше сказати... :/

[Soul]

мені ж стільки і дають))

[Soul]

На вірші це не схоже,якщо це стьоб, то теж не досить вдалий...

відкрила першу сторінку- нА тобі. оце треба у назву теми... або взагалі усі перші відгуки...

[Загублена дитина]

з останнього вірша мені сподобалася остання строфа.

[Наука]

люди- то мрії Бога
настільки таємно- прекрасні
що Він аби не сполохать
несе їх, як свічку, в долонях
і вірить

здійсняться

вау, справді Соул! нічого подібного я тут не бачив!
візьміть мене обов'язково до себе в учні
і вчіть мене, будь-ласка, вчіть мене -
я відчуваю. справді відчуваю. Соул.

свого не цурайтеся
(найголовніше спокій в русі)
напишіть хай два але СВОЇХ вірша СВОЄМУ
(мабуть вийде) напишіть.
ну напишіть.

_____________
блін, треба вчитися любові

[Soul]

дякую. я теж подумала- подумала, і вирішила: остання строфа класна. та й в цілому...
вчити не вмію. як каже мій професор: не можна навчити- можна навчитися.
до того ж, воно якось само так виходить. треба просто любити.

[Prophet]

остання строфа класна
ідея непогана, а строфа - посередня.

[Soul]

читаєте- і за те спасибі =)

[Soul]

Я на даху живу
із серцем у правому кулаці
мої пальці давно задубіли-
не можу його відпустити

я живу просто неба
я думаю, що живу
машини і люди внизу- нереальні
а може насправді
привид-
це я
і не можу ніяк себе вигнати звідси
прибулець із досі невиконаним завданням
бо- не під силу

я- хмара,
що мусить звільнитись дощем, та наразі
живу знерухомлена в часі
на даху

живу?