Показати повну версію : редактори й редагування...
acid drinker
18.12.2007, 12:58
в принципі, з одного боку питань нема - без редакторів і з тими знання мови, які є у більшості писальників, з мови би лишилося зовсім небагато. це однозначно добре й корисно, шо редактори існують (ну... я так думаю).
але - де завершуються повноваження редактора?
чи має право редактор на свій розсуд змінювати текст автора? навіть у мінімальних моментах - наприклад, мій редактор виправив усі згадування про бога (там, де бог в однині) на згадування про Бога (себто просто понаставляв великих літер). чи варто за таке відламувати пальці? ;)
про бажання редактора виправляти речі, написані навмисне неправильно, теж можна подумати...
ну так от. до якої міри редактор має право - а де вже ні?
Ти ж розумієш, що цю межу неможливо вербалізувати... Це якесь чуття, наявність якого й відрізняє хорошого редактора від просто редактора.
Загалом, тема дуже тонка і досить болюча.
acid drinker
18.12.2007, 14:54
ага, розумію.
сама така =)
хоча... у мене іноді виникає враження, шо отак мало бути, а отак - не мало. другий варіант редагуванню підлягає :)
але на питання щодо великої літери у слові бог та інших схожих загонів як відповісти?
От конкретно про бога - звісно, не можна так. Бо авторська позиція і задум. Уперте слідування правопису тут ой яке недоречне. А тобі переконати не вдалося чи вирішила не сперечатися?
acid drinker
18.12.2007, 15:34
там просто провінційне видавництво і дуже... ммм... коротше, ми то обійшли тихенько =)
патаму шо всяка мораль - ета страшна...
Автор тексту - це саме автор тексту. Кожен автор має право на свою власну авторську мову, яка тією чи іншою мірою відрізняється від унормованої: бо він так уявляє!.. Приклад з літератури: Карлсон-Який-Живе-На-Даху вважав, що "курощение" звучить переконливіше, ніж "укрощение". Приклади з життя: письменник-фантаст Веле Штилвелд вважає, що треба писати "эвокуляцыя" замість "эякуляция", а письменник-фантаст Ігор Сокол має повість "Кемберлітове місто", хоча назву мінералу "кімберліт" після моїх настирливих вказівок у тому ж тексті все ж таки погодився виправити згідно з правописом і назвою африканського міста Кімберлі. А Сокол - філолог за освітою, між іншим! Але місто - Кемберлітове, і край...
Отже, якщо автор наполягає на написанні "бог" замість "Бог" - то ніякий редактор не має права свавільничати. До того ж, якщо йдеться про поганських богів, ідолів або про людину, яку герой сприймає "богом" - тоді це слово потрібно писати з малої літери! Отже, багато чого залежить від контексту.
З третього боку, редактор виступає у двох іпостасях:
1. як "професійний читач" (а отже, якщо він щось там не сприймає або не розуміє, або заперечує проти чогось - автору варто прислухатися);
2. як провідник "лінії" видання чи видавництва (а отже, якщо бачення автора не збігається з цією "лінією", і дійти компромісу не вдається - може, авторові краще пошукати інше видання чи видавництво?).
З третього боку, все залежить від людини-редактора. Наприклад, особисто я - прихильник так званого "м'якого" редагування. Себто, я у жодному разі не переписуватиму текст за автора таким чином, щоб змінити стиль автора. Якщо це - чиновник, з тексту "визиратиме" чиновник, якщо ексцентрична персона - текст залишиться таким, яким його написав ексцентрик. І я в жодному разі не стану "заважати" авторові отримувати "гупанці" від обурених читачів: бо допоки автор не наб'є на цьому гулі, то не порозумнішає. На цьому форумі тусується повно людей, які можуть підтвердити це, знаючи мене по роботі над журналом "УФО".
Але є ж і прибічники "жорсткого" редагування, які переписуватимуть текст за автора або (швидше) повертатимуть його на доопрацювання, доки він не відповідатиме згаданій "лінії"!.. І вони мають на це право, бо видання або видавництво - це їхній "мундир"!
Отже, тема багатогранна. Отже, раджу ставитися до цих речей філософічно та запам'ятати нехитру мудрість, якій навчив мене років 15 тому покійний Борис Штерн, сказавши: "Тимур, запомни: все редактора - суки!.." Я давно вже переконався, що так воно і є: сам редагую інших понад 10 років... Отже, ставтеся до редакторів спокійніше: вони - теж люди! Хоча, за Борисом Штерном, і суки...
Ех, Тимуре... Ви наче і праві, але не в усьому. І не так усе однозначно.
Кожен автор має право на свою власну авторську мову, яка тією чи іншою мірою відрізняється від унормованої: бо він так уявляє!..
Я теж, знаєте, багато чого собі уявляю. Але коли від необгрунтованих мовних забаганок автора потерпає читач, який собі ради не дасть, що до чого в тому тексті, то хай автор собі "уявляє" тихенько в куточку. Справа в тому, що адекватні автори не так і часто трапляються. Коли справа лише в бажанні випендритися, то врешті це прикро впливає на текст. Інша справа, коли під лексичні й правописні новаторства підведено певну концепцію, яка хоча б інтуїтивно зрозуміла читачам...
А це я все до чого? Здається, поняття "власної авторської мови" тут ужито не зовсім правильно. Бо Ви говорите про якісь окремо взяті свідомі відхилення від нормативного слововживання.
Отже, якщо автор наполягає на написанні "бог" замість "Бог"
Ну от... Це вже трохи інше. Тут ідеться про ідеологію, про авторський світогляд, а не про "автор так уявляє" написання того чи іншого слова.
З третього боку, редактор виступає у двох іпостасях:
1. як "професійний читач" (а отже, якщо він щось там не сприймає або не розуміє, або заперечує проти чогось - автору варто прислухатися);
2. як провідник "лінії" видання чи видавництва (а отже, якщо бачення автора не збігається з цією "лінією", і дійти компромісу не вдається - може, авторові краще пошукати інше видання чи видавництво?).
Тут не можу не погодитися.
І я в жодному разі не стану "заважати" авторові отримувати "гупанці" від обурених читачів: бо допоки автор не наб'є на цьому гулі, то не порозумнішає.
А це сумнівне твердження. Бо в чому тоді місія редактора, якщо лишаються обурені (!) читачі? Якщо автор свідомий ролі свого редактора і не чіпляється за кожну крихту свого геніяльного творіння зубами, кігтями і всім, чим може (бо він "так уявляє" :)), то порозумнішати може ще до того, як побачить світ видання з ганебними приводами для набивання гуль... Принаймні, на моє переконання, редактор мусить дати автору такий шанс.
Але є ж і прибічники "жорсткого" редагування, які переписуватимуть текст за автора або (швидше) повертатимуть його на доопрацювання, доки він не відповідатиме згаданій "лінії"!.. І вони мають на це право, бо видання або видавництво - це їхній "мундир"!
Переписування вже має окрему назву та окрему ціну. Редактор із почуттям власної гідності такого не робитиме, а за змогою - навіть не братиметься за тести, які такого потребують. А от щодо доопрацювання - то Ви дарма. В авторів зараз взагалі, схоже, не прийнято над твором працювати. Нашкрябав чернетку - і до видавництва! А редактор їм - то коректор просто. Коли ж насправді багато кому не завадило б попрацювати разом із редактором і над стилем, і над композицією, що, звісно, вимагає переробки тексту.
Але це вже задовга розмова і, як на мене, глобальна проблема сучасної української літератури.
повертатимуть його на доопрацювання, доки він не відповідатиме згаданій "лінії"!
А чому не розглядається варіант "повертати на доопрацювання, доки він не відповідатиме визначенню "якісний твір"?
Хотілося б допомогти у редагуванні. Залюбки б долучився.
Кому допомогти?
Ви у нас і дизайнер, і редактор... А освіта яка? Досвід?
(До речі, у своєму дописі з восьми слів Ви припустилися двох помилочок. Некритичних, проте... )
Річ у тім, що це для мене лише дописи.
Інша справа - редагування. Я просто хочу допомогти. Якщо ні, то ні.
Освіту ще здобуваю. Педадогічний університет ім. І.Франка. Факультет - журналістика.
Заходьте на mstudio.at.ua
Річ у тім, що це для мене лише дописи.
Інша справа - редагування.
Смішно...
Андрон Кобила
07.01.2008, 19:04
(До речі, у своєму дописі з восьми слів Ви припустилися двох помилочок. Некритичних, проте... )
Які саме, якщо не секрет? Просто цікаво)
А от цікаво, пан Metus нам скаже?
Так, й справді смішно. Коли раптом починають перевіряти твої помилки %)
acid drinker
08.01.2008, 16:47
юначе, ви самі напросилися =)
а професія редактора якраз у тому, аби перевіряти чиїсь помилки. безграмотний редактор - то такий веселий оксюморончик...
ви, між іншим, знову злажали.
справді не бачите, де помиляєтеся? ех, редактура... і чого вас, журналістів, тільки вчать...
Я розумыю, про що ви. Але йдеться про те, що іноді людина переюуває в настрої, коли їй байдуже. Байдуже, хто що говорить і чи є там помилки чи ні. Ви думаєте ,якби я був редактором, то робив б помилки? Не думаю. Я ще добре розумію суть цього слова. Та цю тему закінчено.
З'їхати Вам не вдалося. Свої помилки треба мати мужність визнавати, зокрема й хибні уявлення щодо своїх здібностей.
До речі, до теми. Це така глобальна проблема редагування в сучасній Україні - недостатньо кваліфіковані люди часто чомусь думають, що здатні бути редакторами. І, що найстрашніше, таких людей ще менш освічені роботодавці нерідко беруть на роботу. А чому декому здається, що якщо вони можуть такою-сякою українською пару речень зв'язати, то вже й у редактори можна йти, я взагалі не втямлю. Особливо смішно в такій ситуації виглядають російськомовні гражданє, які українською володіють як іноземною на середньому рівні, але вважають, що ледь не досконало.
Так що, пані та панове, поважайте себе, робіть те, на що здібні, чи хоча б те, що не завдає шкоди вашій країні та народу.
Профет як завжди безкомпромісна, безапеляційна і жорстока :-)
Щодо редактора. Їх є багато - маю на увазі рівнів редагування.
Також - багато видів, жанрів текстів (науковий, технічний, художній, публіцистичний, епатажний, гумористичний) - у кожного своя специфіка, правда ж? Приміром, гуморист навмисне вживає русизми (чи українізми) - звичайно, редактор не має права їх правити.
Тобто: перед вичиткою тексту саме автор має пояснити редакторові специфіку свого тексту, його стилістичні й ідейні особливості, про навмисні помилки (Айсід цього не зробила). Щоб не було непорозумінь. Редактор - це щось схоже на програму: які установки задав, так і працюватиме.
Редакторська робота - це не так робота з текстом, як із автором!
Тому без попередження редактор може правити орфографічні (приміром, у науковому тексті треба правити "фізиний" на "фізичний", фактологічні (неправильні дати, місця подій, прізвища відомих осіб тощо) й синтаксичні огріхи та очепятки (теж із деяким застереженням), але будь-які стилістичні чи сюжетні зміни - постійно і послідовно погоджувати з автором!
І наостанок: досвідчений редактор (повторюся - досвідчений) відчуває, де автор припустився помилки, а де така нібито помилка є художнім прийомом.
Справжній редактор перед вичиткою проглядає весь текст, переймається ним, "в"їжджає" у задум автора, і лише потім береться до роботи.
Редактор, який вичитував текст Айсід, імовірно, був непрофесійний, і працював фактично коректором. Або був повний завал (це звично в наш час), і людина просто гнала вал.
А загалом - любіть редакторів! І вони вам віддячать любов"ю до вашої писанини:-))
У-у-у, як далеко зайшов дискурс!.. Безглуздо відповідати на старі дописи, мабуть... Краще новий підкину!
На тему, що журналісти чудово знають: таких унікумів, як Іван Плющ і Михайло Потебенько (а іноді - Наталія Вітренко) редагувати просто неможливо! Бо поредагований текст буде переписаним, і то буде точно не "авторська мова". І коли Вітренчиха з парламентської трибуни сказала "Йомен" (замість "Йємен") або Плющ сказав: "Нащо пхати те, що не лізе?!" - то тут нічого редагувати не треба! Просто забороняється категорично!!!
:)
acid drinker
14.01.2008, 17:39
у мене аж ручки чешуться поредагувати попередній допис тім-літа... ;)
але там ше не трагічно.
а шо робити з редакторами, котрих і редакторами важко назвати? і як справитися з ситуацією, коли роботодавець, який сам мови не знає, винаймає редактора, котрий мову наче знає, але не наредакторському рівні? байдуже, шо з дипломом - нам он юнак показав гарний приклад того, шо вища журналістська освіта ніц не допомагає... створювати для таких штук спеціальну інституцію, чи шо? але ж на шару ніхто не працюватиме, а платити додаткові гроші дядькам шкода...
де вихід?
/а взагалі - ввести державний іспит з мови... і не давати права голосу (щонайменше) людям, які його не склали. ми про то вже колись говорили, але в іншому контексті, здається.../
у мене аж ручки чешуться поредагувати попередній допис тім-літа... ;)
але там ше не трагічно.
Я до того ставлюся без комплексів: редагуйте!
З іншого боку, Ваші дописи мене завжди дратують відсутністю великих літер і "шоканням" - та це навмисно.
До того ж, у суперечки з модераторкою не дозволено вгрузати...
а шо робити з редакторами, котрих і редакторами важко назвати? і як справитися з ситуацією, коли роботодавець, який сам мови не знає, винаймає редактора, котрий мову наче знає, але не наредакторському рівні? байдуже, шо з дипломом - нам он юнак показав гарний приклад того, шо вища журналістська освіта ніц не допомагає... створювати для таких штук спеціальну інституцію, чи шо? але ж на шару ніхто не працюватиме, а платити додаткові гроші дядькам шкода...
де вихід?
Рано чи пізно роботодавцеві хтось скаже, що завдяки безграмотним редакторам він "жене" безграмотний продукт. Тоді він випре з редакції редакторів... або програє конкурентам. Рано чи пізно, але так станеться. Звісно, краще б рано...
[/QUOTE]/а взагалі - ввести державний іспит з мови... і не давати права голосу (щонайменше) людям, які його не склали. ми про то вже колись говорили, але в іншому контексті, здається.../[/QUOTE]
Ту справу треба починати з Верховної Ради України, бо депутати не тільки спілкуються, але й пишутьзакони суржиком. А звідти та пошесть розповзається вже іншими інстанціями, і далі, далі... "в народ"...
acid drinker
14.01.2008, 23:46
ех... как всіда =)
ладно, тім літе, головне - не робіть ручкою па-па, не будемо вас виправляти, може, саменькі надибаєте те, шо мені на парах стилістики радять викидати з текстів... тема така просто - сприяє вишуковуванню помилочок ;)
/до речі, мій перемикач розкладки теж не прихильник шокання - весь час намагається виправити на якісь іноземні буковки... ну, то таке, нюанси/.
а щодо роботодавців - ви смієтеся, чи шо? рекламу, наприклад, коли востаннє дивилися? їм, по ходу, глибоко десь, шо там кажуть різні ревні прихильники правопису... без репресивних методів просвітку не видно =(
Міхо, рада тебе тут бачити! Не зникай тепер від нас!
А про редагування пишеш прям як у підручнику :)
Не читав, не знаю. В мене емпіричний досвід:)
Панове, ми всі тут, я бачу, непересічні редактори - пальця, чи то пак олівця, - в рота не встромляй/ Тож давайте не редагувати один одного, бо в наших дискусіях це врешті стає останнім аргументом.
Як в анекдоті:
...- А в мене папа прохвесор.
- А в мене - бизнесмен.
- А в мене... а в мене... А я щас вам усім по морді дам!
До того ж, я люблю іноді суржикнути, але тільки мєстами...
А загалом, мова - наче музика. А в музиці дозволені ж імпровізації, навіть дисгармонійні. Експерименти. То чом би й мову не емоціювати? Вміючи, звичайно.
І ось тут Тім-Літ правий: деякі наші політики не просто два слова розумні докупи зв"язати не можуть. Відчуття, що в них узагалі розумних думок немає. Рівень інтелекту - наче у спитого замполіта 70-х минулого століття.
Але в одному Тім-Літ неправий:) Їх ніхто не редагує - бо вони ніц не пишуть. Їм пишуть і за них пишуть. Від першого до останнього слова. Ще й розтолковують, що означає написане і як та коли його вживати у розумній бесіді:)
Інколи такі політики не можуть втнути навіть кимось написане - і тоді вельми сердяться:) Ніби нещасний спічрайтер винуватий...
Сам бачив. А ціна за сторінку - 20 доларів, 2001 року була. Сам писав.
І найголовніше: редагувати - це не виправляти звичайнісінькі орфографічні помилки чи неточності, особливо допущені при наборі на клаві, відповідаючи опоненту-форумчанину. Все значно складніше...
Міхо, ми тут усі, крім тебе, недоредактори.
Але не можу змовчати, коли надто хибно розуміють суть редакторської роботи, або коли можна вчасно зупинити чиїсь безпідставні редакторські амбіції.
ех... как всіда =)
ладно, тім літе, головне - не робіть ручкою па-па
Поки що не збираюся.
:cool:
а щодо роботодавців - ви смієтеся, чи шо? рекламу, наприклад, коли востаннє дивилися? їм, по ходу, глибоко десь, шо там кажуть різні ревні прихильники правопису...
Не скажіть, не скажіть... Пригадую, торік приблизно місяць все метро було заліплене українською рекламою, де пропонувалася "аренда" офісів. Та починаючи десь із третього тижня, поступово її замінили ті самі листівки, тільки з "орендою". Мабуть, хтось таки сказав...
Не можу змовчати, коли надто хибно розуміють суть редакторської роботи, або коли можна вчасно зупинити чиїсь безпідставні редакторські амбіції.
І правильно! Зараз справді - чи не кожен філолог і журналіст, ще студентом, а вже - редактор з повним набором амбіцій :-( Звичайно, треба навчатися, набувати досвіду. Але - практика, це роки роботи, помилок, успіхів, казусів, досягнень.
А справа в тому, що з незалежністю (парадокс?) було втрачено редакторську школу. Водочас різко впав рівень вимог. Якби за радянського часу десь вигулькнула реклама "аренди" чи "Южаня Африка" (бачив і таке) - та не лише літредактор, а й сам головредактор полетів би з посади!
Справа в тому, що, з одного боку, т.зв. українізація 1990-х викликала потребу в збільшенні кількості редакторів (у всі сфери й галузі), особливо з розвитком ЗМІ, з іншого боку - помінявся сам технологічний комплекс виробництва ЗМІ та ін. друк. продукції, компютери на порядок пришвидшили процес. Отже, якщо раніше видавництво готувало книгу до друку рік-два, був солідний редакторсько-коректорський штат, то нині цей процес займає від сили місяць-три. І на вичитку набирають кого попало: мовою троха балакаєш - читай! Фактично, відбувається процес коректури, та й то не завжди якісної.
Можна зрозуміти: раніше книга мала тираж кілька десятків, а то й сотень, що давало змогу прокормити штат, а нині - від сили тисяча видається. Тому, щоб вижити, видавництво змушене видавати нагора по кілька книг на місяць. На кожну паралельно - по редактору. З вулиці, як підробіток студентові...
Ось вам і цілий комплекс проблем навколо редагування. Економічних теж... Неважко, до речі, підрахувати, за якої кількості книг видавництво може вижити, за яких цін і попиту. Хороша, між іншим, тема курсової для економістів.
А справа в тому, що з незалежністю (парадокс?) було втрачено редакторську школу. Водочас різко впав рівень вимог.
Між іншим, я чув аналогічні нарікання щодо втрати за цей час також диктроської школи: бо за радянської "тотально підцензурної" системи сєпєлявих дикторів (та з іншими дефектами вимови) ні на радіо, ані на телебачення навіть близько не підпустили би. А зараз журналісти в ефірі і закінчення "ковтають", і "фєфєкти фікції" видають, і таке інше...
Цікава іронічна стаття про редакторів:
Дневник наблюдений за редакторами
http://www.booknik.ru/colonnade/facts/?id=27687
Редактору в режиме «берсерк» предписывается ношение табельного огнемета.
гггг
Редактор — человек, из профессиональных соображений сознательно развивший в себе паранойю. От этой работы ужасно портится характер.
Хє. Але ви підіть почитайте, бо цитувати нескінченно доведеться.
Ну серйозно - почитайте...
І взагалі, давайте про редагування поговоримо.
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2009, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008