Ельфійська Вампірша
05.01.2008, 16:31
Іду додому, вже давно дванадцять,
І, певне, вже хвилюються батьки,
Але, на жаль і радість у шістнадцять
Й гуляється, і спиться залюбки.
Іду сама, але чомусь не страшно,
І, дякувати Богу, дойду швидко.
Але чомусь забилось серце важко,
І, може смішно, що волосся дибки...
Скрипка.
Немовби пошепки,
немов ховаючись у тьмі,
десь серед кошиків
привидівся мені
немолодий,
неголений,
один.
Мабуть голодний
Чоловік,
Увесь брудний.
Але чомусь горіли в нього очі...
Ви-хто? « Я що, здуріла серед ночі?»
А він лиш грав.
І плакав.
Линув вальс.
В його очах
зіниця зайнялась.
І я розплакалась.
Зажди! Не плач!
Кричу йому, ридаючи...
-повір, я не бездомний,
Я – скрипач!
Блукаючий...
Не плач! Зажди!
Я віддаю всі гроші-
-Не треба! Забери!
Не допоможуть!
Іди! Іди! Не марнуй часу!
А я пограю трохи і засну...
І я побігла - ніч’ не зрозумівши,
А вальс все грав, мов пошепки,
мов нишком.
Багато років, море сновидінь
Відміряв час - людських бажань палач.
Та й досі, іноді, буває шепче тінь
Мені мов через сльози
Я-Скрипач!
І, певне, вже хвилюються батьки,
Але, на жаль і радість у шістнадцять
Й гуляється, і спиться залюбки.
Іду сама, але чомусь не страшно,
І, дякувати Богу, дойду швидко.
Але чомусь забилось серце важко,
І, може смішно, що волосся дибки...
Скрипка.
Немовби пошепки,
немов ховаючись у тьмі,
десь серед кошиків
привидівся мені
немолодий,
неголений,
один.
Мабуть голодний
Чоловік,
Увесь брудний.
Але чомусь горіли в нього очі...
Ви-хто? « Я що, здуріла серед ночі?»
А він лиш грав.
І плакав.
Линув вальс.
В його очах
зіниця зайнялась.
І я розплакалась.
Зажди! Не плач!
Кричу йому, ридаючи...
-повір, я не бездомний,
Я – скрипач!
Блукаючий...
Не плач! Зажди!
Я віддаю всі гроші-
-Не треба! Забери!
Не допоможуть!
Іди! Іди! Не марнуй часу!
А я пограю трохи і засну...
І я побігла - ніч’ не зрозумівши,
А вальс все грав, мов пошепки,
мов нишком.
Багато років, море сновидінь
Відміряв час - людських бажань палач.
Та й досі, іноді, буває шепче тінь
Мені мов через сльози
Я-Скрипач!