Афіша

[acid drinker]

сьогодні (11.01) та завтра (12.01) - останні дні виставки марини скугарєваї "сузір'я міхаеліса, або добрі домогосподарки" в "Я галереї" павла гудимова.

http://www.coloradio.com.ua/images/news/skugareva5.jpg

У 200 роботах Марина Скугарєва розповідає еротичну історію жінки на тлі чайників і кухонних плит.

Різдвяний проект з понад двохсот портретів кухонних плит, столів, газових колонок, чайників і оголених домогосподарок, створених художницею и мамою Мариною Скугарєвою, представляє арт-центр Павла Гудімова Я Галерея.

Домашня тема уже впродовж 14 років лишається головною для Марини Скугарєвої. Тоді народження доньки поставило перед нею невідворотне й страшне в своїй банальності жіноче питання: як можна бути художницею і мамою водночас? І чи можливо це взагалі?

Відповіддю художниці вже понад десять років є „чесне мистецтво”. Перетворюючи депресію на натхнення, буденність на мистецтво, Скугарєва малює те, що бачить перед собою щодня, і знаходить у цих натюрмортах нескінченну динаміку й варіативність: кухонні плити та колообіг каструль і сковорідок на них, обідні столи, чайники, фрагменти заснулого на дивані чоловіка...

А головна героїня її кухонного мистецтва – добра домогосподарка. Оголена, еротична, зваблива, вона охоче демонструє глядачеві промовистий символ своєї жіночості – чотирикутник, що тримається на спокусливих сідничних ямочках – так званий „ромб Міхаеліса”, який Скугарєва опоетизувала до „сузір’я”.

Останню серію робіт Марина Скугарєва малює на роздруковках блоґів із жіночих сайтів. Історії нещасливого кохання, колишніх дружин і коханок, нових методів у прибиранні квартир, пошуків нових сексуальних партнерів, депресії, суму, самотності – буденна реальність, на тлі якої вигинаються сексуальні добрі домогосподарки.

Марина Скугарєва, художниця:
„Фактично ця серія почалась 14 років тому з народженням дитини, коли мені взагалі ніхто не допомагав і за два місяці я зрозуміла, що божеволію. Тоді я почала малювати те, що бачила на своїй кухні: плиту, стіл, газову колонку. Коли життя вже посадило мене з дитиною, як я можу малювати якесь вигадане мистецтво? Мистецтво має бути чесним, тільки тоді воно цікаве. Мені не потрібно нікуди виходити, щоби залишатися художницею”.

Павло Гудімов, куратор:
„Марина Скугарєва – одна з найбільших загадок нашого мистецтва. Їй вдається поєднувати актуальні гарячі теми: непідвладну сексуальну жіночість, побут і буденність, - і все це з незрівнянним гумором. Вона має несамовиту енергетику, на дуже високому рівні володіє масою художніх технік. А головне – в її роботах так багато спецій”.

[acid drinker]

я знову трошки гальмую.
ну, то таке. є ше тиждень.
до 28 січня в "я галереї" (вул. волоська, 57/52; щодня з 10:00 до 20:00) триватиме виставка сергія кайдака "нємоймір".

http://moemisto.com.ua/images/docs/d2442/10.jpg
Художник Сергій Кайдак відкрив другу персональну виставку у Києві.
Брутальне вторгнення в реальність і майстерне поєднання графіки, живопису та скульптури об'єдналися в одній виставці "Нємоймір" художника Сергія Кайдака. За словами самого автора, назва експозиції доволі точно відображає його світогляд та боротьбу внутрішнього і зовнішнього світів.
На думку куратора виставки, дизайнера та музиканта Павла Гудімова - Кайдак і досі є чужорідним тілом на ниві українського мистецтва. Художник, білорус за походженням, зміг зайняти в ньому вільну нішу екстремально-емоційних, образних робіт.
Павло Гудімов (галерист, музикант): “Це молодіжне мистецтво - при тому це трафарети, графіті, наклейки, які є зараз у світі таким розповсюдженим стріт артом. Але він приніс це в галерею і зробив з академічної сторони“.

[acid drinker]

в галереї "парсуна" (вул. хорива, 43) відкрилася нова експозиція, присвячена колекційним лялькам, автори яких - учасники ІІІ міжнародного салону ляльок, що не так давно минув у росії.
виставлено роботи івон фліпс, ірини горюнової, володимира гвоздєва, анни зуєвої, романа шустрова, олени й катерини попових.
виставка працює щодня, з 10:00 до 18:00. протриває до 16 лютого.

роботи володимира гвоздєва:

http://i.piccy.kiev.ua/i2/af/00/c445d20214fbf9498dfed38dab5e.jpeg

http://i.piccy.kiev.ua/i2/0f/d0/5f6e64eb245c0d2e6b16fbf707f6.jpeg

[Prophet]

30 січня у Національному художньому музеї України (вул. Грушевського, 6) відкривається виставка робіт Сергія Параджанова.
Буде представлено 55 робіт великого режисера, зокрема колажі, графіка, капелюшки, ляльки.
Обіцяють також показувати фільми його та документальні - про нього.
Виставка триватиме до середини березня.

[Prophet]

Виставка антикварних листівок "Образ жінки..."
відкрилася 7 березня в Київському музеї російського мистецтва.
Понад 300 раритетних поштівок на теми моди, кокетства, еротики.

[Prophet]

Український дім
журнал "АРТ-Ukraine"

представляють у рамках проекту "АРТ-КИЇВ"

"ВЕЛИКИЙ СКУЛЬПТУРНИЙ САЛОН 2008"

5 -15 березня в Українському домі "Великий скульптурний салон 2008" представляє:

• Майстер Пінзель і його школа
• Огюст Роден (з приватних колекцій)
• Олександр Архипенко (з приватних колекцій)
• сучасна українська скульптура

Іоанн Георг Пінзель - геніальний майстер барочної скульптури, котрий жив і творив у середині XVIII століття на Галичині, і чий творчий спадок тільки в останні роки набув світового визнання. З нагоди 300-річчя з дня народження "українського Мікеланджело" - саме так називають його мистецтвознавці, "Великий скульптурний салон" представляє твори майстра з зібрання Львівської галереї мистецтв.

Огюст Роден (1840-1917) - всесвітньовідомий французький скульптор, "самотній геній", творчість якого неоднозначно сприймалася сучасниками і викликала гостру критику прихильників академічного мистецтва, сьогодні вважається взірцем майстерності найвищого ґатунку, вершина якої залишається недосяжною і понині. Саме Родену належить сукупність принципово нових відкриттів щодо естетико-художніх можливостей скульптури як виду мистецтва.

Олександр Архипенко (1887-1964) - український скульптор, один із основоположників кубізму в скульптурі, всесвітньовідомий майстер, сподвижник Пікассо у пластичному мистецтві. Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва в Західній Європі та Америці. За свідченнями мистецтвознавців, жоден з українських митців не зробив вагомішого внеску у світовий художній процес, ніж Олександр Архипенко, проте на батьківщині він так і не знайшов визнання. У радянські часи його твори було вилучено з музеїв, та навіть знищено дві картини і скульптуру з Львівського зібрання, презентованого автором. Небагато з робіт, що чудом вціліли, були представлені, як роботи невідомого автора. Пристрасть до експериментування та винахідництва у творчості супроводжувала митця протягом усього життя. Емігрував до США, помер у Нью-Йорку.

Скульптура Огюста Родена та Олександра Архипенка (з приватного зібрання відомого колекціонера і мецената Ігоря Воронова) в якості окремих експозицій в Україні виставляється вперше.

Сучасна українська скульптура

Олександр Агафонов, Петро Антип, Юрій Багаліка, Олександр Бартосік, Тарас Бенях, Володимир Бизов, Василь Бик, Андрій Васильченко, Михайло Вертуозов, Катерина Вештак-Андреоне, Володимир Вештак, Ірина Вештак-Остроменська, Олексій Владіміров, Михайло Горловий, Ігор Гречаник, В'ячеслав Гутиря, Олег Давиденко, Орест Дзиндра, Олег Денисенко, Олег Дергачов, Євген Дерев'янко, Микола Єсипенко, Володимир Журавель, Володимир Іванов, Світлана Карунська, Леонід Козлов, Віктор Коновал, Василь Корчовий, Анатолій Кущ, Антон Маслик, Олександр Маслик, Юрій Наумчук, Володимир Одрехівський, Роман Петрук, Олег Пінчук, Тарас Пліщ, Андрій Северинко, Лев Синькевич, Юлій Синькевич, Петро Старух, Олександр Сухоліт, Василь Татарський, Юлія Укадер, Зеновій Федик, Віталій Шкляренко.

[Prophet/Acid]

між іншим, скульптурний салон ми дуже вподобало :)
так що радимо сходити, доки не пізно.

[Андрон Кобила]

Обов"язково іду у суботу!

[Prophet]

У Музеї однієї вулиці відкрилася виставка, присвячена Анні Ахматовій.
Здається, називається "Киевская тетрадь Анны Ахматовой".

[acid drinker]

я тормоз, але сама тільки вчора вночі дізналася.

2-7 червня 2008 р.
9:00—18:00

приміщення Центру культури і мистецтв СБ України
(вул. Ірининська, 6, на розі із Володимирською, 33)

Вхід вільний

«УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ: ІСТОРІЯ НЕСКОРЕНИХ»

Вперше в Україні: унікальна фотовиставка про УПА

Дана виставка є унікальним проектом, досі в Україні нічого подібного не було реалізовано. Загалом представлені близько півтисячі оригінальних фото, більшість з яких публікується вперше. Також на виставці вперше експонуватимуться документи з радянських та німецьких джерел та внутрішні документи Організації Українських Націоналістів та УПА.

Відвідувачі побачать такі раритети як фотографії групи вояків УПА з захопленим німецьким літаком та повстанців в підземній криївці (бункері) на Хмельниччині в 1950 році. Тема криївок детально досліджена в окремій частині виставки, включно з планами підземних «багатокімнатних квартир» та детальними інструкціями щоденного режиму життя під землею.

Виставка складається з 32 двометрових повноколірних банерів, кожен із яких представляє окремий розділ з історії УПА.

Авторами виставки є співробіники Центру досліджень визвольного руху: к.і.н. Володимир В’ятрович, директор ЦДВР, Роман Грицьків, Ігор Дерев’яний, Руслан Забілий , Петро Содоль. Дизайн виставки виконаний Ольгою Сало.

У 2008 році в рамках спільного проекту із СБ України та УІНП виставку доповнено унікальними світлинами із розсекречених архівів Служби безпеки України (додано 10 банерів) і спільно із СБ України та Українським інститутом національної пам’яті проводяться експозиції виставки по всій Україні.

Виставка — своєрідний пересувний музей — є інформаційною, а не пропагандистською зазначають їй автори: об’єктивна інформація представлена в яскравому та цікавому форматі, щоби відвідувачі змогли зробити власні висновки про цю сторінку історії України.

Виставка є складовою частиною проекту «УПА. Історія нескорених», в рамках якого видано також англо- та україномовні каталоги виставки, науково-популярну історію УПА (www.upa.in.ua), навчально-демонстраційний посібник для середньої школи та мультимедійний диск. Керівник проекту – к.і.н. В’ятрович Володимир, співробітник УІНП, радник голови СБ України з науково-дослідницької роботи.

Вперше виставку експонували у Києві 9-11 березня 2007 р. Доповнена унікальними світлинами із архівів СБУ виставка вперше презентувалася теж у Києві 27 травня 2008 р.

[Андрон Кобила]

йой, треба встигнути подивитися

[acid drinker]

ну то ходім. я завтра нікуди не тікаю, тому з задоволенням туди повернуся.
як ваші маленькі політологи зреагували?

[Андрон Кобила]

млявенько.. ніхто не відкликнувся, навіть малий бриних забуксував, але там якісь серйозні причини.
правда ми встигли лише за 15хв до закриття,)

[acid drinker]

малого бриниха за таке... еммм... ну, сам собі винен.
ми завтра таки йдемо знову з одною гарною знайомою. до речі, з сайту сбу скачала пдф-ку з фотками... гарно.

[Косарь]

Боже, какой ужас!!! ...этот ваш пост #2
Извините.

[acid drinker]

та нема за шо перепрошувати, це не пост такий, а виставка...
до речі, шоб не оффтопити дуже:

08.07 - 21.07.08 - Я галерея
Біруте Зокайтіте, Еґле Кусцайте, Еґле Вертелкайте, Ліда Дубаускене
[ 4x4: сучасна литовська графіка ]
Birutė Zokaitytė, Eglė Kuckaitė, Eglė Vertelkaitė, Lida Dubauskienė

Потрапити в серце

Зараз багато йдеться про актуальність проектів просування України в світі. Принаймні, в мистецькому плані. Сперечатися з цим важко, поза тим реальні спроби налагодити зв’язки та побудувати культурні містки є поодинокими і безсистемними.

Проект 4х4 — одна з таких поодиноких, але потужних, продуманих і дуже свідомих спроб. Наступного року, як відомо, Вільнюс буде культурною столицею Європи. Серцем мистецьких подій, які багато в чому стануть визначальними. Тож 4х4 — це, не в останню чергу, шанс відчути цей європейський пульс і змусити її чути наш.

4х4, повна назва якого звучить як «4х4: українська та литовська сучасна фотографія і графіка» — це довготривалий проект, ініційований Посольством Литовської Республіки в Україні та арт-центром Я Галерея. В межах проекту відбуваються чотири виставки і видаються дві книги-каталоги. Перша частина 4х4 була присвячена фотографії: у квітні цього року в Я Галерея виставлялися роботи литовських фотохудожників: Артураса Валіауги, Іоани Делтувайте, Рамуне Піґаґайте, Ґітіса Скудзінскаса (Arturas Valiauga, Joana Deltuvaite, Ramune Pigagaite, Gytis Skudzinskas). Виставка-відповідь українських фотографів Анни Войтенко, Олександра Ляпіна, Генадія Мінченка та Олександра Чекменьова пройде у Вільнюсі з 16 липня по 1 серпня.

Тим часом 8 липня в Києві розпочинається друга частину проекту — 4х4: сучасна литовська графіка. Чотири литовські художники Біруте Зокайтіте, Еґле Куцайте, Еґле Вертелкайте та Ліда Дубаускіене (Birutė Zokaitytė, Eglė Kuckaitė, Eglė Vertelkaitė, Lida Dubauskienė) представлятимуть свої роботи в арт-центрі Я Галерея. За традицією арт-центру, литовські гості також проведуть майстер-клас.

Виставка робіт Павла Макова, Миколи Маценка, Влади Ралко та Станіслава Волязловського триватиме з 4 по 22 листопада цього року в Арт Центрі Графіки у Вільнюсі.

Юрґа Мінчінаускене, куратор виставки

Сучасну литовську графіку в арт-цетрі “Я Галерея”, не випадково репрезентує чотири митці середнього покоління: Ліда Дубаускене, Еґле Куцкайте, Еґле Вертелкайте, Біруте Зокайтіте. Одночасно закінчивши студії у Вільнюській академії мистецтв, автори пішли власним творчим шляхом і знайшли індивідуальну художню мову. Сьогодні вони є одними з найактивніших учасників художньої сцени литовської графіки, їх мистецтво широко представлено на внутрішній та міжнародній творчій арені, а на престижних заходах графічного мистецтва нерідко оцінюється найвищими нагородами. У виставці представлено 36 естампа, виконані переважно у традиційних графічних техніках. Попри самобутність авторів, в їх художніх мовах перетинаються близкі мотиви, теми, сюжети та стани. Особливо явною є інтерпретація теми жіночності та образа жінки, пов`язана з біологічною, соціальною і культурною ідентичністю.

На виставці представлений цикл естампів Ліди Дубаускене “Камбаріс” (“Кімната”), який був створений за останні роки і притягує увагу аскетизмом. Це формує специфічний принцип “читання” та дослідження робіт, який не залежить від нині популярних у мистецтві контекстів (культурних, політичних, соціальних тощо). Автор не досліджує, не актуалізує, не моралізує і не тематизує. Тут знаходиш субтильні, майстерно виконані зображення, з яких не просочується ні мораль, ні “пошуки стилю”, ні інші схожі, незначні речі. Найголовніше, що передається работами є сама графіка з притаманими їй технологічними нюансами, які потребують і професіоналізму, і досвіду, і кропіткої роботи, і таланту, і вміння останній спрямувати у вірному напрямку.

На виставці однієї з найцікавіших литовських графіків – Еґле Куцкайте – представлені монотипії, з одного боку лячні та прості, з іншого – елегантні та рафіновані. Формат твору тут обмежує прямокутник, тому під час швидкого виконання дії, компонуючи лист у листі, з`являється враження руху, динамики, враження кінокадру. Крім того, разом з напругою творчого процесу визволяються і символи, що криються всередині, і дійсна ідентичність автора. Як і у всій творчості митця, так і в цьому циклі монотипій, постійно досліджується жінка. Тут образи жінок дуже різноманітні та асоціативні. Худорлява дівчина, яка зникає у просторі картини чи присідає над клозетом – це все жінки, зображені у “незручних” ситуаціях. Вони наче створені для того, щоб спростувати установки щодо уявної своєї краси (а може, потворності).

Еґле Вертелкайте єдина з авторів виставки поєднує традиційну графіку з комп`ютерною. Роботи виділяються навмисне горизонтально витягнутими форматами та виключно лінійною структурою робіт. Рукою автора проведені лінії – наче мінімалістичні та непов`язані паралелі, на відтиску стають прихованими повідомленнями й метафорами. Замість того, щоб слідкувати за лінією, глядач запрошується читати між рядками, обмислювати між ними існуючий простір. Декілька робіт говорят про значення творчості фотографа Сінді Шерман для митця. Шерман виконує литовську фольклорну пісню, потім вона піднімається у небо і її зображення з`являється на поверхні води – але глядач не знає, яке з зображень є дійсним.

Біруте Зокайтіте найбільше цікавить традиційна жінка, тому що саме така ховається і під маскою кар`єристки, і під маскою феміністки. Інакше кажучи, бути кар`єристкою чи феміністкою є такий саме часом обрамлений стан, як і вагітність, приготування їжі, політ у космос, зачісування волосся доньки, чи воювання за Батьківщину. Тому що жіночною є сама душа або психологічний стан (одже і чоловіки бувають з жіночими душами!). Автору подобається у рутині життя жінки побачити змістовні ритуали, у дрібницях відкрити важливість і красу, а стереотипно важливі речі “опустити” ближче до землі. У такому контексті розуміння чистки картоплі стає таким же цінним і цікавим заняттям як і дослідження космічних тіл. Головні інструменти, якими автор досліджує світ – це свердло іронії та призма жіночності.
(правопис оригіналу збережено, звиняйте, влом редагувати).
і картини тут (http://www.yagallery.com.ua/artexhib/68/).

[Joghurt]

не знала, куди розмістити. сьодня виставка квітів. точно де - не знаю. але збираємося о 5 годині коло пушки (Арсенальна). якщо є бажаючі - пишіть в ПП або аську...краще ПП))))

[Joghurt]

от шо було на співочому полі
http://i.piccy.kiev.ua/i2/fc/f4/15f6c429c52efe171a20ab97eeed.jpeg (http://piccy.info/view/7874f56a4ad3e389fd4c3f2f15eae396/)
і я із друзями
http://i.piccy.kiev.ua/i2/41/04/f3228f6422e1c9fc9ddfa34af180.jpeg (http://piccy.info/view/ef927e506f3d7831694c95c8068248ce/)
і ще
http://i.piccy.kiev.ua/i2/e7/01/c74304e1358c48e92fb1f6de49f4.jpeg (http://piccy.info/view/3c0b9ddf61d396912891cabf7b674b1c/)

[Joghurt]

Найближче в подіях арт-центру Я Галея: 3.09.2008 відкриття виставки Олександра Сухоліта "Глина".
Для Сухоліта творчий процес взагалі є чимось глибинним, таким, що має філософське підґрунтя. Глина поводиться практично так само, як і жива плоть: не завжди вдається достеменно спрогнозувати, коли вона потріскається, коли розсиплеться й перетвориться на порох.

Сухоліт любить саме необпалену глину. Себто матеріал, який безпосередньо реагує на дотик рук скульптора, слухається його, підкорюється, видозмінюється, стає іншим, і разом із тим залишається таким самим. Відтак, творчий процес стає не просто нескінченною грою з формою, а перманентним діалогом, у якому глина перетворюється на своєрідного співрозмовника.

Можна сказати, що проект «Глина» (археологія сучасної скульптури) – це свого роду пауза в майже безперервному, як сама природа, процесі трансформації.

Адреса -Київ, вул. Волоська, 55/57, тел. /044/ 537 33 51,