А ось і Шум

[ШумІлінь]

пропоную на розгляд ось таке моє творіння.

У кімнату заходила тиша,
а годинник мене розважав.
Він боявся її завжди нищив,
а сьогодні чомусь не зважав.
За хвилину приїхала кава
і в компанії з нею коньяк,
я подумав : ” от так справа
гірка леді і світський маніяк”.
Місяць знову набрав кілограми
і як завжди дивився, не пив,
я подумав : „у нього справи,
він же з купою зорів жив”.
Прослизнув крізь кватирку холод,
обійняти усіх захотів,
я подумав й сказав : „сядьмо в коло,
тільки светр обійми зустрів”.
Найдивніші здавались думки -
все ходили й скрипіли дверима,
я подумав : „повішу замки”
та мені перебила все рима.
Увірвалась „злодійка” в кімнату,
почала всім шукати місця,
я подумав : „це схоже на свято”
і послав за папером гінця.
Далі вечір уже не тягнувся
він побіг як біжать дітлахи,
я подумав : „не спотикнувся б,
не наврочили б шлях літаки”.
Сон прийшов як завжди у кінці
той прихід всі чекали охоче
я подумав ”напевне й митці
пишуть вірші до пізньої ночі”

[acid drinker]

ніяк.
може, варто скористатися порадою зі свого підпису і пройтися до джерел? хоча б до того самого зерова? він-то вмів писати...

[ШумІлінь]

додам щось модерніше

Стоять дерева, по коліна білі,
я їх помітив, і чомусь зрадів.
Які ж то косметологи умілі
наклали маску аж від коренів?
Весна стилістка ще не скоро
перуку-хакі принесе,
а люди вже із рухом „ЗоРРО”,

підбілюють дерева на шосе.

[acid drinker]

ммм... Які ж то косметологи умілі
наклали маску аж від коренів? - жах (може, задумка й непогана, але реалізація...). все інше цілком стерпно. і точно краще, ніж попередній.

[ШумІлінь]

я вас зрозумів.
тоді

Не спиться, а дуже хочеться
Просто не вистачає поз, щоб заснути,
Просто хтось про мене думає,
Просто я думаю, що хтось про мене думає,
Просто вікон на сусідньому будинку багато.
Просто літо, просто осінь і зима.
Просто не пам’ятаю як звати цього актора.
Просто десь читацький пропав.
Просто «А вона, а вона сидітиме сумна».
Просто треба все-таки подзвонити їй.
Просто білі черевики швидко забруднюються.
Просто завтра важливий день.
Просто чим то його завтра зайнятись.
Просто квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів.
Просто напевне я винен, а не вона.
Просто дощі затягнулись.
Просто коти часто дорогу стали перебігати.
Просто добре що не їла перед сном.
Все просто, просто, просто…
А чомусь не спиться,
А дуже хочеться…

[acid drinker]

а вірші де?
мабуть, таки не зрозуміли...

[ШумІлінь]

Мабуть=)

[ШумІлінь]

До того ж, ви нічого не сказали... Натяк на те що мені треба більше читати, чи як це називається...

[Soul]

"Не спиться, а дуже хочеться" за iдеєю сподобався

[ШумІлінь]

Одягнувши теплі думки про чай
Вирушив на зустріч із зимою
Наші стосунки танули
в мене під ногами
А зима зустріла мене
букетом голих
Новорічних ялинок

знав я що востаннє гуляю з коханою
під дзвін бурульок
і її прощальний поцілунок
здався дуже схожим
до поцілунку моєї коханки
Весни

[ШумІлінь]

Народжений падати вгору був самотній.
У голові лише одна думка
На ногах лише один черевик
Годинник показує першу
І у зубі застрягла лише одна кістка
Люди проносилися повз
дивилися на нього як на чоловіка в одному черевику
Час декілька разів пролітав поряд
Та хтось із зустрічних завжди убивав його
Час відстрілювався інколи колов секундною стрілкою
А інколи календарями...
Народжений падати вгору падав
перестав помічати час
який в свою чергу мостив домовини з колисками
і тихо примовляв «віч-ність», «віч-ність», « віч-ність»

[acid drinker]

метафорика непогана, але працювати з нею - ой як треба...
з двох останніх на своєму місці тільки Наші стосунки танули
в мене під ногами і Час декілька разів пролітав поряд
Та хтось із зустрічних завжди убивав його
власне, так і з вашими метафорами - вони пролітають поряд, але ви встигаєте їх повбивати. може, не варто?

апдейт: навіть у побудові фрази про час ви припускаєтеся кількох неприємних прорахунків (спробуйте замінити декілька й зустрічних, наприклад). але то таке - якшо читатимете гарну поезію, маєте шанс набратися корисних речей.
до речі, знайомі з йосипом струцюком?

[ШумІлінь]

так знайомий. Та якось більше з Ніною Горик. Вона мені, доречі, нещодавно дала вашу збірку і я тільки учора помітив, що цо вона ваша. А ви певно якимось чином стосуєтеся "кадубу" Лясьнючки?

З.І. Ох вже у вас і Аватари.

[acid drinker]

нє, я повною мірою стосуюся кадубу струцюка. того, старого.

p. s. аватари, кажете? та, от вибираю якусь пострьомнішу... ;)

[ШумІлінь]

Приготую одяг
на вечір,
розтоплю крижане вікно.
Сум стискає в кайдани плечі,
надто тисне кімнатне дно.
Не тримаюся вже,
не стою,
прогризаю у часі діри.
Як пацюк в океані кают
все шукаю сиру і віри.
А по вулиці -
вітражі,
Із уламків ідей – люди.
Хто щасливий?! – мені скажіть
і я вчитись у того буду.
Притискаю хвоста
тихо,
тихше мене лише смерть.
Ми з’явились на світ з криком,
а з години живемо чверть.
Я сьогодні не знаю
правди
і не соромно бути щуром
утікаю,
на то маю право
тут я вдома а
там –
за вікном.

[Soul]

Останнi два менi дуже сподобались ( про щура- особливо)!!!

[4esterfielter]

Приготую одяг
Сум стискає в кайдани плечі,
надто тисне кімнатне дно.


оце треба якось змінити... а ідея хороша, сподобалось.

[ШумІлінь]

згоден. Мені теж не подобається

[ШумІлінь]

Дочитав,
додумав,
стомився
і спочити у крісло сів.
Заєць - істина для мисливця,
а для мене вона зі слів.

Що там світ – лиш ілюзія ока,
душі певно сміються з нас,
серед смертних немає пророка
й Діогена ліхтар погас.

Тільки час - монотонний Вбивця
розпорошує попіл книг.
Дочитав,
додумав,
стомився
і під ноги поету ліг…

[Soul]

Недавно читала оповiдання Кобо Абе "Життя поета"- одразу пригадалося... Бо поет- це саме стан душi, погляд на свiт.
Так що погоджуюся з iдеєю. I вiрш сподобався- чимсь таким добрим хорошим "вiє"))

[ШумІлінь]

Сірий брук,
Пізній друк
І життя за вікном вже спить
а у грудях мінорно
стук-стук, стук-стук
це людини самотньої звук.

[ШумІлінь]

Повзають равликом губи по склу,
Лічать холодні краплі.
Речі, яким промовляв я - «люблю»
Гниллю в мені запахли.

Грубі маневри і грубість манер
Важкість очей бетонних,
Десь позавчора, мабуть, я помер.
Піт хробаком по скронях.

Склепи відкрилися, люд «на роботу»
Складно себе не втішати.
Жити б тоді як створили суботу,
І з Богом попрацювати.

[ШумІлінь]

Переконую..

Це лиш мить і я вже буду іншим,
Завтра, післязавтра і повік.
Та ніколи світе, перед іншим,
Я навмисне не стулю повік.

І якщо кричатимуть – «упертий»,
Нігіліст, крикун знайомих слів.
Все байдуже, бо перед «померти»
Жоден з них встояти не зумів.

І тому не вам я б’ю поклони,
І не вам сплету з лози вінок,
Бо від п’ят і до самої скроні
Я собі маленький образок.

Сили є, вони у небі – сили!
Та мовчать, а може ми глухі,
Закопали прадіда в могилу,
А самі ще зовсім дітлахи.

[acid drinker]

якби не прагнення до дидактичності, було б непогано. щоправда, римувати іншим з іншим не варто було, тому шо це не омоніми нітрохи... але то таке, шкільна програма.

[ШумІлінь]

я про "іншим" думав, але хай буде..А на рахунок дидактичності, то нічого не зробллю, так вже є. Намагаюся якраз не "прагнути до дидактичності" та щось не виходить. Сам розумію.
з.І. дається взнаки 10 з педагогіки=)

[ШумІлінь]

Багато мовчати легко,
Сказати багато – мало,
І Дихати як дише пекло,
Так безупинно-помалу.
Скрутити в дугу веселку,
Скріпити душею хмари,
А потім кричати здалеку,
Й ловити свої удари.
Удари руки і серця,
Удари безбожно-в’ялі,
Багато мовчати легко
Сказати багато –мало.

[Soul]

знаєте, хоч убийте- якось не вірю. це не критика, це бозна- що, але я не можу сказати, що НЕ ПОДОБАЄТьСЯ- а саме якось не вірю, якась штучність, хоч і непогана.( принаймні в останнньому)

[ШумІлінь]

Помічене..

Ніч кинула зоряний смолоскип на стріху
І уся хата зайнялась
Коханням

* * *

на упаковці кохання
маленьким шрифтом застереження
"надмірне вживання може призвести до
алкоголізму"

* * *
Змушує замислитись те
що круглими бувають лише відмінники
і дурні

* * *
Після смерті кущі потрапляють у віники

* * *
Розсипаю цукор і буду ходити по ньому
Хто сказав що зробити життя солодким важко

* * *
Українська мова не зникне,
Її постійно довозять,
Принаймні, так кажуть в книгарнях

* * *
Фотографії спеціально, роблять з паперу який легко рветься.

* * *
Все більше людей працює в банках
Престижно працювати в банці.
* * *

Чого пишеш – бо соромлюсь,
Чого соромишся – бо пишу.

* * *
Сумно коли в кінці автобіографії пишеш список використаної літератури.

* * *

І чого тільки учать у школі. Я не зробила домашнє завдання з географії, вчителька поставила мені два. Я сказала: «я закохалась». А вона відповіла «Це неповажна причина»

* * *
Найзначущіше, чого він досягнув у своєму житті була смерт.

* * *
Козали пили горілку з землі. Виривали ями, наливали горілку, брали землю і пили. Отакі були чоловіки.

* * *
Він ніколи не розповідав, про події свого життя, а коли почав писати, всі дивувалися –«ото фантазія»

[Soul]

цікаво)) і ця Ваша іронія... філософічна)))
сподобалось. посміялася

[ШумІлінь]

тако ще не дописав, але випив і вирішив вивісити, бо думаю що воно того варте


Приходь вночі, а хочев вдень приходь
І я заварю нам час,
Приходь сама і тоді вже ніхто,
І зовсім нікого крім нас.
Приходь як друг,або як бажаний гість,
Важливо щоб саме ти
Мої слова високі на зріст
Сутулі на самоті.

[ШумІлінь]

так назвав, бо було страшенне бажання сісти і графоманити і тому не соромно..і нехай всі знають=)
Графоманю

Смертне ложе асфальтоване дідом,
Кривава смуга розцвіла.
Бредуть малим безликим слідом
Тіла.

Вишиванки, манжети.. всі разом
Потрапляють у небеса,
а у паспорті адреса й зараза,
як у пса.

Зойки чути старих, ще живих дідів,
Б’ються страхи в плече.
Зграя суне у рай гріхів.
Пече..

Демони крутять цигарки на пообід,
Варять котли смоли.
Йдуть і зникає за ними слід,
А могли..

[ШумІлінь]

«Цигарки»

Зорі інколи падають
У попільнички
Чомусь їм подобається
Коли з них висмоктують
Життя
Від задоволення вони
Сяють яскравіше
Та все це брехня
Навпаки

[acid drinker]

а чому життя - в окремому рядку?

[ШумІлінь]

так вже вийшло..

[acid drinker]

а мені нє.
хоча дуже відчутний гарний луцький стиль.
на жаль, його самого мало. треба ще розбиратися в тому, шо пишеться.
сенсу в голій метафорі, та ще й абияк порозбиваній?
де смислове навантаження рядків? де можливості до різночитання?

[ШумІлінь]

що ж..мені ще треба багато чому навчитися..

[acid drinker]

успіхів =)
на жаль, у мене таке враження, наче за останні кілька місяців у вас мало змінилося.

[ШумІлінь]

Вірші які тут вивішую були писані давно..останнім часом, дуже рідко творю=)

[acid drinker]

шкода.

[ШумІлінь]

такий от жарт:

Так писав, що спадали штани,
Так не спав, що сусіди чули
Та не знали, не знали вони,
Що у нього музи ночують
11.12.2007


У місяця характер норовливий.
Йому б дружину лагідну, просту,
і щоб трішечки була вродлива,
Так, щоб підкреслити його красу.
Йому й придане не потрібно.
Робота є - світи собі й усе.
Та кожна жінка може жити бідно,
А смерть кохання не перенесе.
У місяця ж характер норовливий.
Від нервування він щораз вмира,
Жінки такому кажуть «не стабільний».
Проблема вічна…
Несмішна….
Стара ….
26.07.07

[Soul]

щось в серединці "місяця" наплутано: "Та кожна жінка може жити бідно, А смерть кохання не перенесе." Я логіки не вловлюю. "та" тут- як "і"? та й побудова речення щось шкутильгає. раз вона може жити бідно, то не помре. а якщо це вже про місяць, то треба нове речення почати))
в 3-му рядку по ритму краще "щоби".
посмішили першим віршиком))

[ШумІлінь]

місяць просто помирає,і такої жінки немає яка перенесе його смерть..все просто

[Soul]

кажу ж бо- зміст зрозуміло, тільки кострубато сказано. побудова речення якась дивна. короче, почитайте свій вірш уважніше, зі всіма знаками розділовими. я перечитала. не в*яжеться.

[ШумІлінь]

Десь тут ти живеш, я знаю,
В якомусь з будинків цих,
Де сонце захід шукає,
І робить останній вдих.
Побачу тебе раптово
Раптово заговорю...
Ти скажеш мені: «Я готова,
Ідемо стрічати зорю».
Зупиниться вечір, і сонце
зупинить трояндовий біг.
Нас світ закує в оболонці,
щоб заздрить ніхто нам не зміг.

[Dara]

стрічати зорю - це так банульно до вульгарності
в іншому - красиво стандартними красивостями

[Dara]

почитала більше. нерівно, не завжди осмислено. дещо симпатично
зазвичай я доскіпуюся до форми, з Вами трохи інше. проблема ще й в наповненні. вірш - це оголений нерв, видраний з м"ясом, у Вас це не завше відчувається

[ШумІлінь]

а мені завжди якраз говорили про кульгавість форми, проте щодо нерву, то, на мій погляд, це лише, як варіант.. вірш має бути щирим - це однозначно, а надриву у ньому може і не бути(якщо я правильно зрозумів). А ще мені подобається писати просто..цей вірш намагався гарно оформити і здається в мене це вийшло.

[Anatoliy]

а мені сподобалося. і мало мене хвилюють всякі там нерви і все таке... приємно читати, викликає гарні образи в уяві... що ще треба?...

[Roman_Mozok]

Ти, Сшку, знаєш як цей вірш вподобав собі. вельми гарно. З нервом все добре тут. Якась така дитяча щирість,як коли ставав на стілець і мамі декламував про білочок.
цей вірш такий же світлий. хоч не дитячий зусім. дорослий вірш. Виріс ти, а щирість лишилась.
Будьмо

[Prophet]

Гм... М-дя.
Віршик примітивний і абсолютно нічим не оригінальний.

[Anatoliy]

ну, для когось важливе звучання, приємні асоціації, обарзи і все таке. а для когось - кострубатість, обрубаність, оригінальність (ну зовсім щось не таке, як усе). типу, якщо написати про щось гарне грубою лексикою, намішати стилів (термінів усяких натикати з анатомії), додати готичності - то вийде шедевр? ггггг.... покажіть на цьому форумі щось оригінальне у вашому розумінні - буду тільки радий. бачив тільки гарні вірші, але воно все до оригінальності не тягне... може, вона й не потрібна? не у кожного то найважливіший критерій.

[Anatoliy]

уважніше прочитайте попередній допис. а що таке верлібр - я знаю, не переймайтеся так.

[Roman_Mozok]

Гм... М-дя.
Віршик примітивний і абсолютно нічим не оригінальний.

бу-бу-бу

[ШумІлінь]

Присвячую допису Романа_М у його ж темі за сьогодні о 12:02 (= :drinks:
Сипле літо зеленим попелом
Між густі дорожні ряди,
Тісто люду по місту топає,
Хто куди...хто куди...

В цьому безладі урбанічному,
Ми, як діти у літо йшли,
Заглядаючи у звичні нам,
філії Шам-Бали.

Засіріли китовими спинами
Тротуари давніх доріг.
- Глянь! - за тими вітринами
Попіл зелений ліг.

Все горить у літньому полум’ї.
Проростає і тліє трава.
Ми роздягнені і не соромно:
Спека одяг зрива.

Скоро шоста,а потім вечір
І на заході згасне піч.
Про спеку кричатимуть плечі
І літня зоряна ніч.

[acid drinker]

по-перше, зв'язок вловити важко - або у мене теж від спеки мізки відмирають...
по-друге, експерименти з ритмікою зайшли аж туди, де ритміка просто ламається (знаю-знаю, дуже виразний вплив луцької школи, у мене в першій книжці ті самі лаги, але їх можна повиправляти).
по-третє, ду ви такий спосіб написання шамбали взяли? вас за то битимуть ше колись, повірте моїм непророчим словам...

[ШумІлінь]

по-перше, я себе не ідентифікую як члена "Луцької школи".
по-друге, нерозумію(а можливо просто не відчуваю) чому проблеми з ритмом.
по-третє, шамбалу писав навмання(соромно), але ж то легко виправити.
А мені все зрозуміло=) якщо щоь не зрозуміло, не соромтеся - питайте

[acid drinker]

ну так, питаю. в чому полягає сенс присвяти? і щодо допису - зокрема?

а те, шо не ідентифікуєте, то ваші проблеми. пишете зате дуже типово для лучан.

[ШумІлінь]

ну так, питаю. в чому полягає сенс присвяти? і щодо допису - зокрема?

я гадав, вам у вірші щось незрозуміле....
То так, захотілось присвятити..він же там жаліється, що всі сонні і таке подібне..
я через то не переймаюся..він мене зрозуміє.
Щодо стилю, то мені хотілося б більше взнати про цей так званий "Луцький стиль". Я нічого проти нього не маю,просто хочеться зрозуміти що воно таке,бо ж "складно описати будинок, якщо сидиш у ньому".

[Roman_Mozok]

ото ти молодець - присвятив мені вірша. Побачу - відзначимо. Це ж не буденна подія:)
а з ритмом проблеми-таки. Та там все так легко правиться, що тим не переймайся. Хіба що погано, що ти не чуєш тих вад(
а, назагал, видно рух!!!
йолки-палки!Так чи нє, міша?

[ШумІлінь]

Канеха, Грігорій,(та ти успакОйся!).=) Ми чекаємо тебе для святкування дня твого творення..
А над ритмом я вже працюю(намагаюся принаймі, складно мені його намацати). Вибачайте, що вкотре виклав чорновий і сирий варіант.

[Roman_Mozok]

ти собі на листку наголоси став і дився де в картинку не вписується - там і є збій=)
мацайте і вам намацеється:)
на день мого творення поставили мені екзамен, тож будемо чекати.в п'ятницю в нас виступ тут в Острозі, в найдорожчому закладі ми собі робимо вечір для наших спонсорів.така собі подяка з націлом на майбутнє:)приїзди, я тобі виб'ю яке запрошення.і степана бери
А як ви дивитесь на те, що бпоїхати до Ромастіка на природу, в баньку?
десь на вікенд. та му мене поля не роблені, горілки мої не питі, пісні мої не співані, дівки мої(це не обговорюється-мої)
у-ху! їдьмо!!!!!

[ШумІлінь]

.(з поради скористаюся(на війні всі методи корисні))
О, твої слова, як солодкий мед для вух моїх..От тільки ж якась курва в деканаті нам із Степаном екзамен поставила в п'ятницю, доречі сьогодні здав мову на "БОТАН". А мо ми вирвемось..ще не скажу. Втім дякую за запрошення.. якщо приїдимо, то з Острога вже і попрямуємо до славного СТаровижівського..
А так все добре..
пташки
чорні
окуляри
неба...

[Roman_Mozok]

а мені зарахували право і поставили автомат з історії Острозької академії.тільки 2 есе написати на завтра і чекайте в гості

[ШумІлінь]

Крутив я крутив і вийшла така от переробка

Сипле літо зеленим попелом
Між густі дорожні ряди,
Тісто люду по місту топає,
Хто куди...хто куди...

В цьому безладі урбанічному,
Ми, як діти у літо йшли,
Заглядаючи у звичні нам,
філії Шамбали.

Ось блищать китовими спинами
Тротуари старих доріг.
- Глянь! - за отими вітринами
Попіл зелений ліг.

Все горить у літньому полум’ї.
Проростає, тліє трава.
Ми роздягнені, нам не соромно:
Спека одяг зрива.

Скоро шоста, присунеться вечір,
Там, на заході, згасне піч.
І жаром кричатимуть плечі
У прохолодну ніч.

[Anatoliy]

Канеха, Грігорій,(та ти успакОйся!).=) Ми чекаємо тебе для святкування дня твого творення...

хм... певно, круто знати день, коли тебе творили. от я знаю тільки день, коли народився. хоча й про створення можна запитати батьків, але ж вони то звідкіля знають (навряд чи записували)? хіба самому порахувати приблизно.... а вітання пану роману до дня створення передавав через шуміліня.

[ШумІлінь]

вагон приміської електрички
вісить самотужки
на ланцюгу подорожі
три чоловіки читають книгу
вісімнадцята
сто сьома
епілог
як вона
запитав контролер
як перший день на роботі
як колишня
як ви
пасажири думали наперед
що за йолоп
що за йолоп
що за йолоп
переживали дружини
в небо
летіли зміни
в сюжеті
в житті
в вагоні
ні

[acid drinker]

ммм... шось у ньому є, але шо - я ше для себе не визначила =)
не сподобалося, шо "три чоловіки" - воно кострубато звучить, нє? і про "самотужки висить" теж не сподобалося, бо самотужки там якесь зайве.

[ШумІлінь]

Працюю над ритмом...

Я хотів би тебе обійняти
Пропустити крізь пальці рук,
Довгу юпку зі смаком м’яти
Заварити як дуба кору.
Потім пити ковтати години,
Наче злодій, спішити в ніч
Щоб сплести у мовчанні коріння
Обцілованих наших днів.
Знаєш, важко любити роботу
Коли хвилі об серце б’ють,
І Коли повну кружку льоду,
А не жару,
тОбі несуть.
Знаєш, скоро помре непотрібно
Ні для кого помре оте,
Те бажання любити сильно,
Те бажання таке святе.

[Soul]

коріння обцілованих днів- цікаво. якось ти цим віршем важко зітхаєш( мені здалося=)) а, і про юпку дізналася( хотіла вже русизмом назвати, тємнота)
а з ритмом все ок!;) попрацював)))

[acid drinker]

про заварювання довгої юпки - ну таке вже шось навернули... ви ж гарно вмієте, нашо се вам?
а не жару, тобі несуть - насправді дуже зручно читається з правильним наголосом, мені здається, шо не варто там нічого виділяти.
останні чотири рядки попсовані.

[ШумІлінь]

Дякую за поради..про юпку, мабуть, зміню, а от закінчення - незнаю

[Prophet]

та, не найліпше з Вашого. крім уже названого, мені ще оте страх яке заїжджене "пропустити крізь пальці рук" (а ніг?) не сподобалось. і замість "помре непотрібно" було б ліпше "помре, непотрібне,".

[ШумІлінь]

дякую профет..можливо воно і заїзджене, тож часом і не знаєш в кого списав=) а щодо "непотрібно", то це ніби воно навіть помирає непотрібно, тобто легше мені не стане..

[ШумІлінь]

трохи "похуліганю".
Сонця промінь беру у руки.
Жовтень,чуєш,
виходь суди!
я тобі не якась там сука,
не сміти на мої сліди!
Що за мода ревіти стадом
Лиш впаде недобитий лист.
Гей,березові,
повставали!
Бач, як сволочі розляглись.
Скільки можна нести розруху,
На душі вирізати вірш?
Той, що потім візьмеш у руку
Глянеш,
плюнеш,
і не більш.

[acid drinker]

=)
гуд.

[ШумІлінь]

Що слова, коли погляд висить густиною срібла
і сивіє під листям прибита осіння ртуть.
Я давно не спішу, мені менш від усіх потрібна
порожнечі дзвінкої дзвінка спорожніла суть.
За туманами слів ні мене, ні тебе не видно
і не кличуть зірватись, піти на дуель, слова.
Німота на асфальті, як листя, така необхідна
для шукання підтексу і тексту в твоїх «бувай».

[Prophet]

Непогано.
"Спішу" мені не подобається.

[acid drinker]

порожнечі дзвінкої дзвінка спорожніла суть
і для шукання підтексу і тексту в твоїх «бувай» - чудово.

[ШумІлінь]

Дякую за відгуки...приємно.

[ШумІлінь]

Знайшов ще один старий вірш..та ще досі мені подобається.

Різав вітер повітря, і я
Бачив мертві порізані долі.
Де чотири хрести там сім’я,
Де один - там напроти тополя.
Мертва хмара кровила дощем,
Серце нило - піддалося тиску,
і хрести із крикучим плачем
загортались у стрічечки-різки.

Мертва хмара кровила дощем.
Люди йшли до своїх обелісків.

[Prophet]

ем... я не сприйняла, надто воно готішне.

[ШумІлінь]

ммм..конструктивно=)

[Soul]

вірш надто класичний, якщо можна так сказати)))) а Ви ж самі казали, що поезія- то завжди неповторність))
настрій відчувається. але якесь воно не Ваше. чи то пак, це у Вас така специфічна манера)) я забула. але Ви буваєте природнішим. до цього прагніть!
успіхів!!!!!

[Prophet]

а Ви ж самі казали, що поезія- то завжди неповторність))
ну не так-то й сам він то казав ;)

[Soul]

:) Шумілінь знає, в якому контексті))

[ШумІлінь]

дякую...подумаю про це. Цей вірш просто дуже старий..я тоді був зовсім іншим, тому тоді це для мене було природньо..

[Anatoliy]

класний вірш :)

[ШумІлінь]

Погляд замерз
швидше ніж ми,
Пара змішалась густо.
Щось у мені стисла ця мить,
стисла, як ката мотузка.
В очі дивлюсь,
дико у них
місце своє шукаю.
Я посміхнусь,
ти й не моргнеш -
певно уже звикаєш.

Зірка впаде на комірець,
Переросте в кришталик.

Я й не сприймав це за кінець,
я лиш поправив шалик.
Холод скрипить
кличе вже йти
скажеш
Я хо-чу сні-гу...

Небо спіши,
сип ці хрести
На почуттів могилу.

[Anatoliy]

мені сподобалося.

[Soul]

Я й не сприймав це за кінець,
я лиш поправив шалик.
одразу засіло в голові=)
Я посміхнусь,
ти й не моргнеш -
якось не дуже поетично чи що...
Але настрій вловила. Дійсно прощальний. Юний вірш (сказала одна "старенька":))

[acid drinker]

ота могила почуттів - як самогубство через порізаний палець (с)
я не помічу останніх рядків і скажу, шо це чудово.

[ШумІлінь]

І нічого не гріє, не тішить свободу мою
В цьому місті, як в космосі, нудно страшенно.
Перемножив думки на слова і дивлюсь,
Що число в результаті мізерно-скінченне.

Сумно жити, не чуючи голосу неба вгорі,
Зустрічати людей як просту біомасу,
Засинати тваринно в своїй двокімнатній норі,
І правами належати певному часу.

[Roman_Mozok]

І правами належати певному часу.
шо б то воно було?

[Anatoliy]

ну, мабуть, то про конкретний історичний період. ну, типу, він трохи відмінний від, скажімо, середньовіччя, де прав трохи було менше, але життя яскравіше. хоча не знаю, що тут хто мав на увазі. це так - мої власні думки. але інші рядки цілком непогано в'яжуться з описом сучасності. особливо яскраво про "біомасу".

[ШумІлінь]

Давненько я сюди не заглядав. З нового:

Панянко, я ваші бажання давно завбачив,
Неварто кружляти словами навколо ночі.
Для чого я вам, ви – мені, це – побачення?
для чого, скажіть? І не треба ховати погляд.
Лише зрозумійте, уся ця вистава – марна,
Кінець із кінцем, ми із вами ні трохи не схожі.
Мої кораблі полетять слугувати Парнасу,
І це лиш початок наміченого походу.
Ви жінка від бога, і він був в хорошому гуморі,
Задумавши вас цілковито на літо схожою,
Такою ж розкішною, часто серпнево-згубною,
Такою, що храм поклоніння збудує кожний вам.
Це може і прикро та я підіймаю весла,
під вами ж сплетуться пісок і гладкі медузи
ніяких поянень, це просто життєве плесо,
це просто вечірка, вино і колишні друзі.
Лише не журіться, човни тут проходять часто,
На вашому березі ще хтось розпалить ватру
А я вирушаю, у мене на завтра - причастя
І я ще не вирішив
якою мантрою..

[Prophet]

Що ж, рівно, вправно, але - імхо - вторинно.

[ШумІлінь]

Надвечір у нашій кімнаті ховалося літо,
Збирало весь червень, і грало із нами у «тисчу».
Я бачив, як хтивість твоя починала сміліти,
Як погляд гострився, мов стогін в оголеній тиші.

На грудях засмага, під танго, чи, може, румбу,
Червонею сукнею грала - шалена іспанка.
Могли б ще сидіти, та ляжемо краще о другій,
Візьмемо всю черву і гратимемо до ранку.

Бо часу лишилось на щастя, лиш,
піт і розмови,
а свічка, як в’язень уже захлинається ніччю.
Горнуся у тебе, у літню розпечену повінь...
А далі світанок і день шоколадно-коричневий.

[Prophet]

Бо часу лишилось на щастя, лиш,
піт і розмови,
Що таке "лиш"?
ляжемо краще о другій,
Візьмемо всю черву і гратимемо до ранку.
Це гра слів? Щодо "грати".

[ШумІлінь]

Щодо "лиш", то я знаю, що кострубатенько звучить..(лиш - це лише, та, мабуть ви і самі знаєте).
А стосовно "грати", я чув про таке застаріле тлумачення цього слова про яке ви, мабуть , думаєте(виграти дівчину). Якщо й так, добре. Це, на мій погляд, лише додає пікантності і з настрою вірша не вибивається.

[Prophet]

Щодо "лиш", то я знаю, що кострубатенько звучить..(лиш - це лише, та, мабуть ви і самі знаєте).
Це "лиш" у Вас через зайву кому перетворилося на таємничий іменник в однорідному ряді "щастя, піт, розмови".
А стосовно "грати", я чув про таке застаріле тлумачення цього слова про яке ви, мабуть , думаєте(виграти дівчину).
Це не застаріле, а регіональне.
Насправді про це я не "думаю". Просто інакше маячня виходить: лягти о другій і до ранку (лежачи!) грати в карти (?).

[ШумІлінь]

На пунктуації маю пунктик:8.
А чому "думаю" в лапках? Я ж буквально запитав..
Акцентуйте увагу на черві.

..інколи не варто об'єктивувати річ(твір), і не сприймати його лише(знову це лише) як частину досвіду.

[Натхненна]

Ви жінка від бога, і він був в хорошому гуморі,
Задумавши вас цілковито на літо схожою,
Такою ж розкішною, часто серпнево-згубною,
Такою, що храм поклоніння збудує кожний вам.
з цього вірша ці 4 рядки спекотні. а так ви ніби відходите від свого захвату дівчиною,наче боїтеся свого почуття.чому?

[ШумІлінь]

Мені цікаво де ви там прочитали хоч найменший натяк на переляк?

[ШумІлінь]

Я беру тебе за руку і ми йдемо на зупинку
над нами темне і густе як мазут небо
падає сніг
його сніжинки м’які і неповороткі
такі якими повинні бути справжні сніжинки
абсолютно не холодні і в домашньому
тихо так навкруги і я чую як ти дихаєш
ніби сердито
виштовхуєш клуби гарячого повітря
але це тільки так здається
насправді - все чудово
і тобі зараз як ніколи хочеться розказати про себе
але маленьку
і вкотре сказати що ти щаслива
і тобі зі мною дуже добре
і слідів наших на землі лишається багато
і снігу навкруги
багато
і ми багато чого вже встигли сказати одне одному
і ще більше
не встигли
то може не поспішай
і давай поговоримо одне з одним
головне щоб
одне
з
одним
так як в дитинстві
поділимося таємницями
ти – мені
а
я –тобі

[Фрау Де]

Все таки асоціюється остання річ мені із "Аналогією", Шумчику. Може просто тому, що я знаю, що ти її читав?)

[ШумІлінь]

хм. я то її читав, але після написання цього=) ТО добре, що тобі з чимось асоціюється.

[ШумІлінь]

ЖАДАНОПОДІБНЕ
колись ти боровся за іншу свободу
маленький худий як дівчисько
приходив додому – боявся дому
звикав наодинці вчитися
батьків не любив
а любив малювати
людей із великими крилами
зі справжніми крилами як у пернатих
і білими ніби вітрила
жив точно як всі бо усі удавали
що їм і без всіх комфортно
облизував вулиці свого кварталу
мінявся журналами порно
не страшно було утікати зі школи
кохати дівчат і курити вчитись
робити багато чого «поприколу»
і на випускному напитись
ти впевнений був що тебе не любили
ні друзі ні мама ні тато
любили ті люди з великими крилами
яких ти навчив літати
на білому аркуші чорні створіння
виводив своєю рукою
ритмічно так ніби жував насіння
і спльовував перед собою
і все би нічого пристойні малюнки
та тільки для чого ці крила
бувало таке - розривали стосунки
бо думали хлопця накрило
ти завжди казав це звичайні люди
на ангелів зовсім не схожі
хай може були і Христос і Будда
хай може і правда є в тому ..може
та це тільки люди!
звичайні люди!
такі ж пацани з районів
що курять траву і живуть в нікуди
сміються з батьків і мормонів
та їм пощастило крилатими бути
і грітись у ніжних пір’їнах
горнутися часом у власну забутість
у цій цегляній країні