Показати повну версію : Яка мова Вам рідна (з українських мов)? ... до дня рідної мови
21 ЛЮТОГО ми святкуємо МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на ...
http://www.google.com.ua/
РІДНА МОВА
З ЕНЦИКЛОПЕДІЇ «УКРАЇНСЬКА МОВА»
РІДНА МОВА
РІДНА МОВА — мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх нац. своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. Тому в худож. л-рі — поезії і прозі — всіх народів поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни, тобто Р. м. сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з гол. джерел патріот. почуттів, як рецептор духовно-емоц. сфери людини. Письменники поетизують рідну мову так само, як і рідний край, його пейзажі, як свій народ. Мова входить у систему худож. образів.
...
Емоційна небайдужість до рідної, материнської мови посилюється тим, що від першого сказаного дитиною слова до її повного занурення в океан слів триває постійна творча робота думки, тоді як оволодіння іншими, нерідними, мовами — це вже не стільки пізнання, скільки перекодування пізнаного, супроводжуване активною роботою пам’яті. Як формування людського організму повторює історію розвитку живої природи, так і розумовий розвиток окр. людини проходить той шлях, яким ішло все людство. Якщо знання про світ здобувається внаслідок порівняння між собою різних його складових, то шлях до виникнення понять про предмети і явища об’єктив. світу в різних етносах пролягає через неоднакові зіставлення і порівняння. Напр., укр. повітря асоціюється з вітром, а рос. воздух з духом, диханням; укр. вікно — з оком, а болг. прозорец — із прозиранням, прозорістю. Зрештою, коли зіставляються між собою повітря і воздух, вікно і прозорец і т. п., то значення цих слів, а отже, й понять, що стояли за ними, ідентифікуються. ...... Таке ж уявлення виникає і тоді, коли засвоєне з дитинства слово зіставляється зі словом ін. мови: ідентифікація відбувається поза етимол. зв’язками слова рідної мови з іншомов. відповідниками. Отже, мислячи іншою, нерідною, мовою, людина оперує поняттями, але відривається від тих первинних асоціацій, які западають у свідомість дитини при пізнанні навкол. світу.
....
Становлення індивіда невіддільне від опори на л-ру, літ. мову як акумулятор людських знань. Тут підмогою може бути як л-ра, що базується на рідній для даної людини основі, так і будь-яка ін. л-ра. Та все ж самопізнання індивіда, самопізнання нації відбувається через свою власну л-ру, створену насамперед представниками цієї ж нації завдяки використанню потенцій Р. м. Очевидно, чим повніше обслуговування нац. мовою духовного розвитку нації, тим більший її внесок у духовну скарбницю людства.
Людина, народ у цілому, творячи свою духовну культуру, самовиражаються гол. чин. у мові (словесний фольклор, словесна індивід, творчість). Тому кожне сусп-во дбає про свою Р. м. не тільки як про засіб взаємної інформації і нагромадження знань, а й як про знаряддя створення худож. цінностей. Важливо, щоб названі функції мови — інформативна (комунікативна), пізнавальна (нагромаджувальна) і художня — використовувалися повною мірою. Вияв неуваги до однієї з них може призвести до функц. неповноцінності мови, а отже, й до зниження її соціального престижу, до намагання надолужити одну з цих функцій використанням ін. мови.
Літ.: Потебня А. А. Язык и народность. «Вестник Европы», 1895, т. 5, кн. 9; Срезневский И. И. Об изучении родного язьгка вообще и особенно в дет. возрасте. СПб., 1899; Ушинский К. Д. Руководство к преподаванию по «Родному слову». СПб., 1911.
В. М. Русанівський.
http:\\litopys.org.ua\ukrmova\um82.htm
Найзрозуміліше одне: в даній книзі рідною мовою називають не мову роду, а саме ту мову якою виховували дитину + [можливо], мову книг, які та дитина читала.
У Погрібного (здається, книжечка фальш одномового етикету), пригадую, думка сягнула глибше в покоління (віки). Більше того, за ним — користування в Україні не українською мовою взагалі шкідливе з енергетичної точки зору.
Але не буду йти аж до Давньоруська Мова, бо дехто каже, що й мови такої не було (писемна [літописи>=церковноболгарська] не відповідала усній).
Отже рідна мова ====
1 мова вихователів (мама, тато, родичі, старші діти з вулиці, телевізор, дитсадок........)
2 мова книг
Як бути якщо мова батьків не однакова (+паритет сил), а книжки взагалі чужинською?
Що буде рідним?
Добре, не ускладнюватимемо. Але навіть якщо все однакове й навіть (хто каже, що чудес не буває?) визнане українським, то постає питання, чому є два свята окремо: день рідної мови й день укр. писемності й мови?)
Отже, щось нечисто з тією укр. мовою...
ГОВОРИ й Говірки
ГОВІР — одиниця тер. диференціації діал. мови, що становить об’єднання говірок, близьких за фонет., акцентуац., грамат. та лекс. ознаками. Структурно близькі Г. входять до ширшого мовного утворення — наріччя, набором диференц. ознак на різних структурних рівнях вони протиставляються ін. Г. і літературній мові. Східнополіський говір (лівобережнополіський), середньополіський говір (правобережнополіський), західнополіський говір входять до північного наріччя (поліського); середньонаддніпрянський говір, слобожанський говір, степовий говір — до південно-східного наріччя; лемківський говір, надсянський говір (долівський), закарпатський говір, покутсько-буковинський говір, гуцульський говір, бойківський говір, наддністрянський говір, волинський говір, подільський говір — до південно-західного наріччя (карту говорів української мови див. на окр. арк., с. 720 — 721). Притаманний Г. ареал поширення визначається шляхом лінгв. картографування (див. Лінгвістична географія). Зовн. межі Г. окреслюються пасмами ізоглос найважливіших у структур. відношенні явищ. У тер. плані Г. не є чітко відмежованим, замкнутим утворенням. .......
.....
Центр. об’єкт при дослідженні Г. — сукупність визначальних, інтегральних рис у структурі говірок, які входять до складу Г., геогр. розподіл цих рис, зовн. межі Г. На противагу говірці Г. не є реально функціонуючою системою, тому представлення його лексики, фонетики чи граматики як цілісних підсистем має умовний характер. Описи Г. переважно виглядають як перелік осн. рис його структури (напр., «Про говір галицьких лемків» І. Верхратського, 1902). Поняття Г. має не лише мовний, а й істор.культур. зміст: часто співвідноситься з регіональними типами матеріальної і духовної культури, окр. етногр. групами у межах цілісного етносу (як бойки, гуцули, лемки).
Літ.: Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології укр. мови. К., 1966; Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984-88.
П. Ю. Гриценко.
+ було й таке після рішень облрад східних регіонів, де російській мові надали статусу регіональної.
http://www.gpu.ua/index.php?&id=117412&eid=150
Гуцули просять і собі регіональну мову
№150 (23.06.2006) — УКРАЇНА
......
— Нам треба хоча б українсько-гуцульський словник. Але і його не маємо. Уже кілька років звертаємося до влади з проханням надати гуцулам певний статус, — вже серйозно сказав «ГПУ» Дмитро Ватаманюк, 57 років, голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». — Нам ніхто не допомагає. Ми все робимо на громадських засадах. Незабаром звернемося й до Ради Європи.
Нині на території Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей проживають близько 400 тис. гуцулів. Вони користуються власною мовою, виконують традиційні обряди і дотримуються звичаїв.
У сусідній Румунії є 25 сіл, де живуть гуцули. Румунська влада виділяє щороку на кожного з них $15. За ці гроші гуцули влаштовують зустрічі, свята й фестивалі.
А чому дійсно вони позбавлені права навіть на можливість ґрунтовного вивчення рідної мови? Навіть якщо якісь дяді й обізвали її говором...
Отже, можна зробити висновок, що до укр. мови всім тим людям [гуцулам й ін.] байдуже. ... може навіть глибоко байдуже... А чому має бути інакше?
УКРАЇНСЬКА МОВА
УКРАЇНСЬКА МОВА — мова корінного населення України, а також українців, що проживають за її межами: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та ін. країнах. У. м. входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє бл. 45 млн. людей. Належить до сх. групи слов’янських мов, що входять до індоєвроп. мовної сім’ї. Найближчі їй — білоруська і російська мови.
У. м. властиві такі спільні з цими мовами ознаки, як ... У. м. має на всіх рівнях і свої специф. особливості, якими відрізняється від сусідніх мов (див. Історія української мови). Укр. народ склався у надрах Київ. Русі, передусім на основі населення Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Володимирського князівств. Це була територія Наддніпрянщини та Наддністрянщини. ...
Особливо велике значення для консолідації укр. народу та його мови, розвитку його самосвідомості, державності мав Київ. Саме він став могутнім осередком розвою і поширення укр. науки, освіти та культури, тут зародилися ідеї нар.-визв. боротьби проти чужоземного гніту. У 2-й пол. 16 — 1-й пол. 17 ст. українці заселяли в основному Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Брацдавщину (Поділля), Запоріжжя, Волинь, Галичину, Пн. Буковину і Закарп. Русь. У цей час посилюється міграц. рух українців із заходу на схід — на пд. Київщини, Брацлавщину, Лівобережну Україну, Слобожанщину. Однією з причин міграц. процесів було посилення феод. гніту щодо селянства з боку магнат. Польщі. Наслідком масових переміщень було змішування переселенців з місц. етногр. групами укр. населення, формування загальноукр. етнічних рис, певна нівеляція діал. особливостей і утворення загальнонар. укр. мови.
Проте на Волині, в Галичині, на Буковині й Закарпатті, де корінне укр. населення менше змішувалося з некорінним, збереглися істор.тер. групи населення зі своїми давніми самоназвами й місц. діалектами — бойки, лемки, гуцули (див. Бойківський говір, Лемківський говір, Гуцульський говір). Північ України по лінії Володимир-Волинський — Рівне — Житомир — Фастів — Прилуки — Конотоп займає північноукраїнське, або поліське, наріччя. Проте в окр. етногр. групу — поліщуків — виділяє себе тільки населення, яке займає територію на захід від р. Горині до Зх. Бугу. Це носії волинськополіських, або західнополіських, говірок; до них прилягають ще надбузько-поліські, чи підляські, говірки, поширені в бас. Зх. Бугу до р. Нарев. Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови. Певну етнічну специфіку зберігає населення Поділля (нинішні Вінн. і Хмельн. області, частина Тернопільської) і Слобожанщини (Харківська, частина Сум., Донец. і Луг. областей України та прилеглих областей Росії). Воно зветься відповідно подолянами (подоляками) і слобожанами.
Діалекти, говірки етногр. груп засобами писемного спілкування здебільшого не виступають, хоча широко використовуються у худож. творах. Мова Слобожанщини, напр., представлена в творах Г. Квітки-Основ’яненка, покутсько-буковинський мовний масив відбився у творчості В. Стефаника, Ю. Федьковича й Марка Черемшини. Г. Хоткевич доніс до нас гуцульський говір у повістях «Камінна душа» і «Довбуш».
Усі місц. говірки, говори і діалекти тяжіють до свого мовного материка — унормованої, кодифікованої загальнонац. мови, вищою формою якої є вироблювана віками літ. мова — основа монолітної єдності народу. До лексики укр. літ. мови входять ...
Найхарактерніші фонет., грамат. і лекс. риси укр. нар. мови ввійшли в її першу літ. форму — староукраїнську літературну мову. ...
... У 17 — на поч. 18 ст. староукр. літ. мова широко вживалася у науці, худож. л-рі, була об’єктом наук, вивчення і викладалася як предмет.
... З кін. 18 ст. зароджується нова укр. літ. мова на нар. основі. ... У 1989 завдяки зусиллям патріот. укр. громадськості ВР республіки прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», який надав У. м. статус державної.
Див. також Державна мова, Мовна політика.
Літ.: Шахматов А. Краткий очерк истории малоруського (украинского) языка. В кн.: Укр. народ в его прошлом и настояшем. Пг., 1916; Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії укр. мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини XI — XVIII вв. К., 1922; Булаховський Л. А. Питання походження укр. мови. К., 1956; Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М., Скляренко В. Г. Історія укр. мови. Фонетика. К., 1979; Русанівський В. Джерела розвитку східнослов’ян. літ. мов. К., 1985.
В. М. Русанівський.
Цікаве твердження я тут зустрів:
Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови.
Більш ніж просто цікаве...
ЛІТЕРАТУРНА МОВА — унормована мова сусп. спілкування, зафіксована в писемній (див. Писемна мова) та усній (див. Усна мова) практиці. Л. м. — одна з форм над. мови, що існує поряд з іншими її формами — діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Гол. ознаки Л. м. — її наддіал. характер,
Як Вам то подобається: вивчати мову народу, який або просто вимер/розчинився або глибоко законспірований. Якщо вірити А. Погрібному, то він зустрічав чи то в донецькій чи в луган. обл. корінну українську бабусю. Й захоплювався її співучою, чистою укр. мовою. Але вона вже померла до часу друку книги (2007р.). Та й він, кажуть, теж помер. А він, до речі, вірив, що в душі більшість південно-східних — українці.
Але що нам лишається нині крім спогадів вже мертвих людей про мертвий? народ... Може ще мертва мова (як напр., латинська)?
Як я писав в повідомл. вище, гуцулам, напр., укр. мова байдужа [вдома].
Схід і Південь України, які власне й мали би свою рідну мову захищати, мало чи не всі [нехай навіть лише від страху] розмовляють московинською (в кращому випадку — російською; див. порівняння перекладу на моск і рос: http://ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=61154&search=YES#61154 ). Тобто для них укр. вже й не рідна (див. визначення)...
То що ж тоді дивуватись, що і в державі в цілому укр. мова не може ствердитись?
Anatoliy
21.02.2008, 23:59
взагалі розмовляю переважно літературною (навіть з друзями), тобто тією, що й зараз. в дитинстві чув переважно поліське наріччя (баба, дід), бо поряд жили. потім постійно чув або українську, або російську (з 1 року життя до 3), бо жили в росії (батьки розмовляють українською). потім чув лише ту, якою зараз розмовляю (коли виповнилося 3 роки, ми повернулися на україні).
Неадекватне опитування, м'яко кажучи. Навіть якщо цей безлад і безпідставні фантазії відповідають Вашому уявленню про стан і структуру української мови, то для опитування варто було підібрати якісь об'єктивніші варіанти.
"Українські мови" - уперше зустрічаю таке. За що ж Ви нашу мову так, а? І звалили далі в купу все, що тільки на думку спало, при цьому віднісши до деяких варіантів відповіді поняття різних категорій. А назвати говірки окремими мовами - це такий само безглуздий виссаний із пальця "сепаратизм", як сєверодонецькі ідеї про ПіСУАР :/ Коротше, видно, як Ви долею української "переймаєтеся", ага...
І щодо власне опитування. Мені начхати, яке визначення хтось там дає "рідній мові", але моєю рідною є українська, попри те, що мова моїх батьків і дитячих книжок - російська, яку рідною я не назву за жодних обставин, бо такою її не відчуваю.
взагалі розмовляю переважно літературною (навіть з друзями), тобто тією, що й зараз. в дитинстві чув переважно поліське наріччя (баба, дід), бо поряд жили. потім постійно чув або українську, або російську (з 1 року життя до 3), бо жили в росії (батьки розмовляють українською). потім чув лише ту, якою зараз розмовляю (коли виповнилося 3 роки, ми повернулися на україні).
в мене дитиняча мова була.... може закарпатський, бойківський, наддністрянський, + укр. і моск-рос хоча треба з’ясувати всі пропорцій
А як Вам вдалось чув лише ту, якою зараз розмовляю в Україні; в Києві?? як це вдалось
Неадекватне опитування, м'яко кажучи. ...
І звалили далі в купу все, що тільки на думку спало, при цьому віднісши до деяких варіантів відповіді поняття різних категорій.
довелось втискати майже 20-ть варіантів в 10-ть
на теревенях краще http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php?showtopic=8898
А назвати говірки окремими мовами - це такий само безглуздий виссаний із пальця "сепаратизм", як сєверодонецькі ідеї про ПіСУАР :/ Коротше, видно, як Ви долею української "переймаєтеся", ага...
як? :)
і все-таки поясніть, чому західняки повинні замість власних мов [говірок] підтримувати, розвивати, рятувати.... укр. мову [=літ. мова] якщо Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови. на це плюнув???? :dash:
інше визначення рідної мови
І щодо власне опитування. Мені начхати, яке визначення хтось там дає "рідній мові", але моєю рідною є українська, попри те, що мова моїх батьків і дитячих книжок - російська, яку рідною я не назву за жодних обставин, бо такою її не відчуваю.
ой як гарно :yahoo:
„Бібліотека українця"
Анатолій ПОГРІБНИЙ
"УМІЮ, ТА НЕ ХОЧУ"
або про
фальш одного мовного
етикету
Видавництво „Бібліотека українця"
КИЇВ — 2006
[стр 20]
З цього бачимо, що українська ситуація тим і своєрідна, що в нас поняття мамина мова та родова мова поспіль, особливо серед міського населення, не збігаються. Тому потрібно широко пропагувати істину: рідна мова — не конче, не завжди та, якою ми найчастіше говоримо. Основа слова рідна ( ясно це чуємо) — рід. Тобто рідна мова — то перш за все мова роду кожної людини, мова наших батьків, дідів, прадідів і т. д. — саме нашого роду, що йде у глибини віків. Відтак цілковитим нонсенсом є те, що немало хто, визнаючи, що його рід український, водночас вважає, буцімто його рідна мова вже не українська, а, для прикладу, російська. Подібне протиставлення, що його багато наших громадян допустили, зокрема, в часі всеукраїнського перепису 2001 року, — це, годі мати й сумніви, потопт індивідуума по власному ж корінню. Як, дійсно, можна вважати рідною ту мову, на якій з цього роду тільки й говорять, скажімо, нині сущі, але не говорили нею у незліченних поколіннях роду, до якого та чи інша особа належить? Не говорили батьки, а якщо не батьки, то діди, прадіди і т. д., бо говорили тільки українською.
а хто з Ваших предків був укр-мовним?
довелось втискати майже 20-ть варіантів в 10-ть
І зрештою опитування взагалі втратило сенс...
чому західняки повинні замість власних мов [говірок] підтримувати, розвивати, рятувати.... укр. мову [=літ. мова] якщо Схід і Південь України — територія східноукр. говорів, які лежать в основі літ. мови
А хто казав, що вони "повинні"?
До речі, Ви "схід" звідки міряєте?
А пан Погрібний пише маніпуляторські й абсолютно ненаукові речі, доцільність яких, може, й можливо визнати з ідеологічного погляду, та от він, на жаль, дуже необачно не врахував протилежної ситуації. Неавторитетно якось і примітивно.
а хто з Ваших предків був укр-мовним?
А яке Вам до того діло?
Українських мов?!:eek:
А давньоруська тут яким боком? Ну та, щодня спілкуюся в побуті, йолки!
StefanSS
25.02.2008, 10:54
...щодня спілкуюся в побуті, йолки!
воно і видно!..
Сумніваюся, буцім вам щось там видно з "виділеного боку"...:confused:
І зрештою опитування взагалі втратило сенс...
нічо...:) ще трохи подумаю і навіть проголосую :8
А хто казав, що вони "повинні"?
До речі, Ви "схід" звідки міряєте?
тут зменшена карта говорів укр мови (http://ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=141808) (в цій темі в сусід форумі: http://ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=141808 )
А пан Погрібний пише маніпуляторські й абсолютно ненаукові речі, доцільність яких, може, й можливо визнати з ідеологічного погляду, та от він, на жаль, дуже необачно не врахував протилежної ситуації. Неавторитетно якось і примітивно.
...
А яке Вам до того діло?
якось напрочуд швидко ми зайшли в глухий кут :( Схоже через це:
>дуже необачно не врахував протилежної ситуації
та не кажіть; він, здається все врахував, щоб домогтись укр-мови в Україні:
... і невипадково у наш час з'явилися медичні центри, які оздоровчо-зцілювальний ефект утвердження українців у своєму рідному українському слові обґрунтовують з наукових позицій. Через посередність своїх дописувачів В. Прохорова та О. Зеленкова (адресу відправника на конверті вони позначили так: гості м. Києва та Майдану), які нагадують у своєму листі, що "українська мова на теренах України співпадає з частотою дихання Землі", я і сам лише недавно довідався, що, як виявляється, існує у столиці спеціальний науково— дослідний центр квантової медицини "Відгук" — один з підрозділів міністерства охорони здоров'я, який як-раз і займається дослідженням негативних наслідків для здоров'я людини її розриву з власною мовною природою, тобто її відступництва від своєї родової мови. Як роз'яснює старший науковий співробітник цього Центру Володимир Ніс, сформувавшись на географічних обширах України, українська мова ідеально відповідає українському життєвому просторові: клімату, ландшафту, геоенергетиці, техносфері, флорі та фауні тощо. Тобто українська мова як органічно природня для цієї частки планети, як така, яка упродовж тисячоліть розвивалася разом із місцевою природою та місцевою людністю, дає змогу перебувати в єдності з цим простором і мудро керувати ним. "Український народ, українська земля й українська мова, — формулює науковець, — це єдина система, цілісність якої підтримується акустичним когерентним полем" ("Інформаційний бюлетень", 2005, 24 березня, № 11), причому останнє ( когерентне означає: те, що зв'язує) наявне як в окремої людини, так і всього народу.
...
А тепер зануримося глибше. Здається, вже всі чули, що таке аура, біополе, магнітне поле землі, як і про те чули, що на кожному камені, кожному пагорбі записана вікова інформація предків. Так-от усі повинні усвідомлювати, що в Україні, як і в кожній країні, усе своє — не таке, як в інших. Своє у нас сонце, яке і світить по-нашому, свої земля, небо, вітер, річки, дерева, що разом мають самобутнє біополе та від яких разом і походить у своєму виникненні мова, що має власні хвилі. Це так, як у кожної людини є свій голос. Через це в багатих мовах є багато і діялектів, кожен з яких відповідає навколишній неповторній природі кожної з місце— і востей. Так ось коли українська мова та українська природа звучать у такт, тобто коли хвиля мови ніби накладається на хвилю природи (а колись від звуків природи й утворилася мова), то людина відчуває себе сильною, здоровою, розпрямленою. І навпаки — не своя мова (треба, щоб про це знали зросійщені українці) протидіє природі, руйнує її, понижує мовні хвилі, а в результаті людина дуже часто стає скутою, замкненою, злою. Чому? Бо в неї нема гармонії з природою, з мовою.
[стр53]
Пишу оце і думаю: ну, хто роз'яснить ці проси речі крикунам у Верховній Раді? Та й простим людям, які їм вірять, що нам треба другої державної мови, також хто роз'яснить? Що ж до тих, які прибули до нас з інших країн, а найбільше з Росії, то конче треба їм роз'яснювати, що для того, щоб вони перебували в гармонії з природою країни, до якої їх привела доля, їм треба вивчити нашу мову. ...
[витяг зі вже згаданої вище брошурки; в значно кращому вигляді вона подана останні розділом книги Захочеш - і Будеш]
хоча й дійсно: НЕ стверджував, що іноземці повинні вважати укр-ку рідною, зокрема цитуючи [не зовсім вдало] напр., Франка...
Але за Вас він був би обома руками; тому якось Ви з ним невиправдано суворо... бо його позиція [радикальна, нмсд] — єдине за що Ви можете вхопитись, якщо не згодні з цим [як я зрозумів загальноприйнятим]:
Отже рідна мова ====
1 мова вихователів (мама, тато, родичі, старші діти з вулиці, телевізор, дитсадок........)
2 мова книг
Але я знову звертаю увагу, що людина має дедалі меншу змогу користуватись власною місцевою мовою (говірка [чужослово: діалект]): і то лише в селах. В містах вже все давно [століття?] зоднаковлено за держ.зразком. Нема словників місцевих мов... :(
Хіба так має бути?
дивно....
пригадую, що робив відкрите опитування, а воно чомусь стало таємним... ???
Українських мов?!:eek:
А давньоруська тут яким боком? Ну та, щодня спілкуюся в побуті, йолки!
Мені теж ніяково стає, коли читаю літописи, але якісь мовознавці ще на поч XXст доводили (читав У Погрібного), що мова жителів Київщини [= укр.] нерозривно пов’язана з мовою літописів Руської доби [+ Русь була лише одна: з центром Києві]. Навіть всі говірки Московії зібрані докупи не дають змогу пояснити словництво [= ч. лексика] Київських (Руських) літописів
Доки Ви оперуєте порожнім і безпідставним поняттям "місцеві мови", нема про що говорити...
Але за Вас він був би обома руками; тому якось Ви з ним невиправдано суворо... бо його позиція [радикальна, нмсд] — єдине за що Ви можете вхопитись, якщо не згодні з цим [як я зрозумів загальноприйнятим]:
Не маю потреби за щось "хапатись".
на всіх трьох форумах, де я створив цю тему вона якраз увійшла в спільний глухий кут:
Доки Ви оперуєте порожнім і безпідставним поняттям "місцеві мови", нема про що говорити...
Не маю потреби за щось "хапатись".
+
.... слід з'ясувати, по-перше, відмінність між мовою, діалектом, говіркою; по-друге, ...... по-третє, розпливчастість поняття "рідна мова". Щоб подальше обговорення було плідним, прошу чітко сформулювати конкретні тези і аргументи, які слугують підставою для цих тез, тоді буде зрозумілою логіка автора теми .....
+ До: Leya - #142158
А в Україні вже тепера до фіга мов...Круто. Нет класна штука- кожен день нові відкриття.
втішає хоч те, що в УЦ деякий час люди не соромились називати свої рідні мови (http://ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=142158&page=1) ( http://ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=142158&page=1 )
1) Визначення:
ГОВІРКА — найменша одиниця тер. диференціації діал. мови. У структурі мовно-тер. утворень (Г.[овірка — B.] — говір/діалект — наріччя) лише Г. є реальною комунікат. системою, засобом спілкування мешканців одного, рідше кількох нас. п., принципово рівнозначною мові. Г. відзначається єдністю структури, протиставляється іншим Г. набором диференц. ознак на фонет., акцентуац., грамат., лекс., семант. рівнях. Близькі за визначальними рисами Г. утворюють групи говірок і говори. Сукупність усіх говірок складає діал. мову. Г. є центр, об’єктом описової діалектології (див. Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітлі, 1913), картографування у лінгв. атласах.
Літ.: Синявський О. З укр. діалектології. В кн.: Укр. діалектол. збірник, кн. 2. К., 1929; Вопросы теории лингв. географии. М., 1962; Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології укр. мови. К., 1966.
П. Ю. Гриценко.
litopys.org.ua\ukrmova
+
мова —и,
1) Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.
3) Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити.
[Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]
2) Положення (тези):
ті люди, що мали змогу постійно жити й розвиватись у рідному мовному середовищі (може й обізваному говірковим чи діалектним) хіба назвуть якусь іншу мову, нехай навіть і державну, рідною?
3) Доводи (ч. аргументи)
• витяг зі статті під назвою Гуцули просять і собі регіональну мову (див 1-ше чи 2-ге повідомлення)
• спілкування з корінними людьми в Карпатах
• лише Г[овірка]. є реальною комунікат. системою, принципово рівнозначною мові. ... причому, якщо держ чи літ мова є рідною всім і водночас нікому (якщо рідним вважати саме мову роду [див А. Погрібного]), то лише Говірку (або діал. мову) деякі, на жаль нечисленні, люди ще можуть назвати справді рідною мовою.
прохання до Emika та ін.: Щоб подальше обговорення було плідним, прошу
1) уникати чужослів, і навіть англіцизмів, напр., argument...... (вони ускладнюють сприйняття повідомлень);
2) а також зважати на те, що всі носії літ мови можуть бути [навіть підсвідомо] упереджені проти рідних мов, особливо якщо вони їх не знають :( От сказала мені влітку закарпатська тітка, коли я їй дорікав засиллям московізмів в їх мові, що насправді то не московізми [треба ще буде перевірити :8], а просто мова така наша!!! і якось по іншому я на то глянув.
Cleric_Preston
02.03.2008, 20:01
Дивні Ви якісь параметри навели - поставили поруч праслов’янську, давньоруську і державну мови.
Дивні Ви якісь параметри навели - поставили поруч праслов’янську, давньоруську і державну мови.
співставні, нмсд, поняття
1-ша — з області міфів
2-га — кажуть не існувала
3-тя — як на Вашу думку.... чи є у нас реально нині така? :(
а взагалі всі ці пункти, нмсд, уособлюють імперіалізм... пристосуванство (тобто: яку мову назвуть вчора/нині/завтра державною, та й буде рідною)
Ну Ви й вар'ят... Нема що сказати на таке тотальне невігластво.
Дозвольте поцікавитися, звідки, по-Вашому, взялася українська мова?
Ааа, її ж не існує наче... Та все ж. Літературна українська звідки?
Cleric_Preston
03.03.2008, 15:44
1-ша — з області міфів
2-га — кажуть не існувала
3-тя — як на Вашу думку.... чи є у нас реально нині така? :(
Ну це, знаєте, за принципом "одна баба казала".
І державна мова на моїй Батьківщині - українська, а не російська, польська чи ще якась. Дивно, чому у Вас асоціація саме з пристосуванством, а не реактивним націоналізмом (наприклад, тією ж боротьбою за визнання рідної мови державною)?
:aga:
Ну Ви й вар'ят...
Ви такі люб’язні :)
а чому не божевільний?
хочу бути божевільним :paint:
Дозвольте поцікавитися, звідки, по-Вашому, взялася українська мова?
Ааа, її ж не існує наче... Та все ж. Літературна українська звідки?
припускаю, що закид стосовно праслов’янської і давньоруської...
ДАВНЬОРУСЬКА МОВА — мова народності, яка населяла Київську Русь. Погляди вчених на Д. м. істотно розходяться. Як спільну мову всіх сх. слов’ян, на основі якої утворилися укр., рос. та білорус, мови, її визнали О. Востоков, І. Срезневський, О. Потебня, О. Соболевський, О. Шахматов, Л. Васильєв, М. Дурново, Б. Ляпунов, Г. Ільїнський, Л. Булаховський, А. Селіщев, С. Обнорський, М. Грунський, В. Виноградов, Р. Аванесов, П. Кузнецов, В. Борковський, Ф. Філін, М. Жовтобрюх, В. Колесов, В. Марков, В. Німчук та ін. Ряд дослідників відносять до Д. м. лише писем.-літ. мову і заперечують існування в минулому спільної усної давньосхіднослов’ян. мови.
+ я писав:
2-га — кажуть не існувала
тобто зробив себе непричетним :victory:
тобто2: = хтось міг би назвати рідною мовою давньокиївську (бо, кажуть, ще в кінці XIX нею розмовляли селяни), але як можна таке казати про неоднозначно існуючу давньоруську??? Що це, як не пристосуванство [до якоїсь чергової річниці]?
P. S. І зрозумійте, будь-ласка, панове дописувачі — я не можу постійно за Вас читати й цитувати енциклопедію (наразі якраз маєте гарну нагоду...); а посилання було в 1-му повідомленні :dash:
І державна мова на моїй Батьківщині - українська, а не російська, польська чи ще якась.
певність 100% ?
винятків серед держслужбовців-співрозмовників не траплялось?
вав :yahoo:
:)
...
І державна мова на моїй Батьківщині -
в темі питання саме про рідну мову
напр., в мене — переважно закарпатська, а у Вас?
А Ви своєю головою думати вмієте, чи тільки енциклопедією?
Cleric_Preston
08.03.2008, 01:51
винятків серед держслужбовців-співрозмовників не траплялось?
Подивіться, будь ласка, в Конституцію України і прочитайте, яка у нас державна мова.
в темі питання саме про рідну мову
а варіанти відповідей про яку?
напр., в мене — переважно закарпатська, а у Вас?
А у мене - наша державна мова, себто, літературна українська мова.
Подивіться, будь ласка, в Конституцію України і прочитайте, яка у нас державна мова.
а варіанти відповідей про яку?
А у мене - наша державна мова, себто, літературна українська мова.
Вітаю Вас з завтрашнім святом (день слов’янської писемності та мови, 24 травня) :
1) праслов’янська мова; давньоруська мова; державна мова
Cleric_Preston
1 9,09%
2) слов’ян. мови (всі одразу чи більшість); угроруська мова; язичіє; ще якась макаронічна мова(суржик)
Cleric_Preston 1 9,09%
сподіваюсь, що не помилився адресою :8, принаймні у 2-й позиції?
Black3012
27.05.2008, 11:26
В кожній великій за територією країні виникають місцеві говірки.
У мене батьки з різних районів області, мати - з району, ближчого до Полісся, батько - типовий галичанин. Сам помічаю, що закидаю часом по-галицьки, часом - по-поліськи :) В дитинстві мене возили то до одних, то до других, часом від незнайомих слів голова йшла обертом. А в школі учили говорити по-літературному.
Дуже люблю галицьку говірку за барвистість, але й літературну мову поважаю.
Тож, гадаю, літературну мову мусиш знати, як громадянин і патріот, але люби й ту живу мову, що оточує тебе з дитинства.
Справді неадекватне опитування, і тема, на жаль, некоректно сформульована.
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2009, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008