ROMB
29.02.2008, 15:30
Вітя і Вася
«Життя на короткій хвилі»
(п’єса на одну дію)
Дійові особи:
Ді джей Семен – інтелектуальний, обтяжений життям молодий чоловік років тридцяти.
Ді джей Вова – мало інтелектуальний молодий чоловік, що представляє на радіо так званий «формат».
Свєтка – вахтер на радіо, приваблива блондинка, що має до Семена сексуальний інтерес.
Люда (у п’єсі не з’являється) – жінка Семена, що постійно його ревнує.
Редактор (у п’єсі не з’являється) – неврівноважений мужчина середнього віку, підданий віянням сучасного шоу-бізнесу.
Коля – переляканий хлопець років двадцяти п’яти, який має зв’язки із кримінальними колами.
Дебелі молодики, не обтяжені інтелектом (2-3 чоловіки) – знайомі Колі, які і уявляють з себе кримінальне коло.
Віра – просунута українська дівчина, студентка університету.
Сірожа – просунутий український хлопець, учень ПТУ, кавалер Віри.
Жінка невизначеного віку і невизначеного життя.
Батько Віри – сучасний бізнесмен років 45-ти
Мати Віри – жінка сучасного бізнесмена приблизно такого ж віку.
На сцені радіо пульт, за яким сидить діджей.
1-й Ді-джей Вова: А на цьому ми з вами прощаємося. З вами був завжди ваш Вова.
Входить діджей Семен
Семен: Шо, відпрацював? Ну, давай.
Семен ставить АСДС.
Семен: так, ну шо, поїхали. Добрий день всім тим, хто ще не спить, і я сподіваюся найближчим часом не засне. З вами Семен Остріховський і його опівнічна програма «Чотири години після нуля». Отже, година перша вже почалася і я, не будуючи ніяких ілюзій, запрошую вас телефонувати мені в перерві між композиціями і рекламою. Телефонуйте якщо вам скучно, якщо хочете про щось поговорити і, нарешті дзвоніть просто так. А поки хтось надумає набрати мій номер, ми всі послухаємо веселу пісеньку. (Звучить композиція ВВ «Пісня»)
Семен (не в ефір): ну давайте дзвоніть виродки. (Дзвонить телефон)
Бере слухавку. Жіночий голос грізно: Ти чого додому не зайшов? Де ти був взагалі?
Семен: Я ж тебе просив, Люда, не дзвони мені в програму, тож є мобільний.
Люда: А шо тут такого я ж твоя жінка. Звідки я знаю де ти, а так я буду впевнена, шо ти на передачі. Далі, зітхаючи. Але хіба в тобі можна бути впевненим.
Семен (розпачливо): Люда, ми ж, здається закрили цю тему. Все, лягай спати на добраніч. Кладе трубку. Пішла ти.
Дзвонить мобільний телефон
Семен дивиться на табло: Ось і редактор. Алло.
В телефоні: Шо алло, шо алло? Влаштовуй свої справи не на моєму радіо. Тебе скільки разів попереджав!? Ти думаєш людям хочеться слухати про твоє лайно? В тебе вже скільки попереджень!? Два!? Ще одне, ти чуєш, твою мать ще одне попередження і вилетиш з роботи! Будеш вечірню казку вести десь на РДК. Я, блять, тут не сплю, спеціально слухаю, щоб ти не викинув якоїсь хуйні……!!
Семен в мобільний: пане редакторе, абонент вас прекрасно зрозумів і найближчі три години буде знаходитися для вас поза зоною досяжності. Дебіл.
Семен: Вибачте за тривалу перерву. Я знову в ефірі і готовий до конструктивного діалогу з найрізноманітнішими верствами населення. І у нас є перший дзвінок. Доброї ночі на вас.
На сцені висвічується телефонна будка, в якій стоїть жінка середнього віку. В руці у неї почата пляшка вина.
Жінка: Прівєт. Званю просто так. Пагаваріть нє с кєм. А как хотєлось би. Діоген ходіл когда-то срєдь бєла дня по городу с фонарьом, а єво спрашивалі, што он дєлаєт? Он атвєчал: «Іщу чєловєка». Всє ми тєпєрь іщєм. Іщєм того чєловєка.
Семен: Да да, щось таке пригадую. Єхидно Здається, навіть був присутнім. І що?
Жінка: Вот єсть всьо у нас, і тєлєфони і Інтернет. І што? Сталі ми бліже? Общаємса чащє? Кто-то нас стал больше панімать? Крєпчє любіть? Заботіца? Появилась ліш возможность ещьо громчє пракрічать в пустоту: Іщу чєловєка!!! Чєлавєка іщу.. іщу єщьо пока… іщу…
Семен: Ну, навіщо ж так песимістично. Обов’язково хтось знайдеться
Жінка (безнадійно): Да, да канєшно. Слушай, как тєбя там? Діджей, большая просьба, раз уж я дозвонілась, врубі «Каліфорнію». А? Ладно? Давай. Сам таймс ту ремембе, сам таймс ту фогет…
Семен: А-а «Готель «Каліфорнія», гурт «Іглз». Дивиться в комп’ютері. Ви знаєте, «Іглз» не можу знайти. О! Спеціально для одинокої жінки звучить пісня БІ-2 «Никто не придет».
Звучить композиція
Лунає дзвінок
Семен: Нічна передача «Чотири години після нуля» ми вас слухаємо.
Висвічується вулиця. На вулиці весела компанія молодих людей. Вони добряче напідпитку.
Хтось з компанії: Алло, ето, тіпа, «Чєтирє послє наля»? Здарова. Ми, тут, з братішкамі чіста празнуєм дєнь раждєнія нашева карєфана, Лисава. І хатім, тіпа, пажелать, іму, в натурє, счасция і бальшова, тіпа, чєлавєчєскава здаровія. Патаму, как, єжелі наш корєш, Лисий, будєт здаров, то будут, в натурє, здарови всє кози на нашей, тіпа, уліце. А значіт і всє іх лахі, тіпа мужья, ну і ми тоже, в натурє. А єслі будєм здарови ми, то, тіпа будут здарови всє бікси нашева района і, чіста, всєво горада.
Семен: Так – так, я зрозумів. І що ж ви хочете замовити для Лисого?
Хтось з компанії: Нє, ти, чіста, паслушай, братан, паставь для правільнава пацана, Лисава, в дєнь єво імєнін, тіпа пестню Разинбаума «Гоп-стоп». Лисий, ти чіста правільний пацан і ми тєбя, в натурє, очєнь уважаєм. І пусть ета, тіпа, пестня напамінаєт тєбє, што тваі карєша нікада тєбя, слишиш, братан, тіпа, нє забудут і всіда тєбє, в натурє, памогут і прідут, тіпа, на помащ.
Семен: Ну, що ж, для правильного пацана, Лисого, звучить, тіпа пісня Олександра Розенбаума «Гоп-стоп» Звучить пісня.
По вулиці йдуть двоє: хлопець і дівчина. Хлопець роздратовано розмахує руками, а дівчина намагається виправдовуватися.
Дівчина: Ну, Сірьожичка, кицюня, ну перестань. Я ж не винна, що Маї предки такі. Ну, що з того, що папа забаранив табі са мной абщаться. Я ж тебе люблю. Ну, зайчику мій.
Хлопець: Ай, Вєрка, адстань. Ани мєня за якогось лаха держать. Я, шо не панімаю. Ани думають, шо якшо у них є бабло, так і бога тіпа за бороду схопили? Ну нехай маї фатери не бариги, і нєту у нас такого даходу, як у вас, так і шо? Зато мій батя класний механік. Він любий двіжок із закритими глазами разбере, а патом сабере. Паламку у двіжку на слух чує. Ось Паганіні. Йому бос вже давно компаньйоном прєдлагав стать, а він нє, каже пачекаю, кали малий бурсітєт закончіт і з ним сваю мастєрскую відкриєм. Та до нас в очєрєдь за мєсяц записуваться будуть всякі баригі, такі, як тваї прєдки. І ми іщьо будєм дивитися, рабити тачку їм, чи нєт, і за які бабки.
Дівчина: Ти, Сірожа, на маїх старих так бочку не каті. Ани табі іще может рідними будуть. А шо ругаються на тєбя, так тож ани за мєня переживають. Я ж табі казала вчора, шо пашлі дамой. Пізно вже. А ти, нє, ще пастоїм. Прийшла в три ночі. Так, шо їм дякую табі за це сказать? Їм, мєжду прочім, зранку на ринок товар везти, кіосок відкривать. А ани замість того, до трьох ночі мєня чекали. А мама у мєня гіпертонічка. Їй не можна волноваться без причини. Ясна табі?
Хлопець: От і аставайся зі своїми прєдками! А мєня не трогайтє. Адстань ат мєня.
Хлопець сердито відштовхує дівчину і швидко йде геть.
Дівчина: Сірожа, Сірожа! Вот казьол. Плаче. Я єму це, я єму те. Пазваляю всьо, а він, казьол… Шо мнє тіпєрь дєлать? Та й прєдкі казли. Мені шо лі десять лєт. Я уже в унівєрсітєтє учусь. Другій курс канчаю… Як мнє тіпєрь буть. Він січас піде до Таньки. Та ще тая каза. На чуже адразу кинеться. А то, шо він у бурсі учиться, так це ж класно. Ремесло в руках буде мать. Всьо зможет здєлать по хаті по хаті, єслі шо. І гроші буде зароблять хароші. Папа нє понімаєт, шо січас пєрєпроізводство спєціалістов з вищим образованієм. Я зі своїм умчітєльскім дипломом куда піду? У школу!? Етім дебілам українську мову чтать!? На село!? Нєт, лучче адразу у дєкрєт. Дома буду сідєть. З дитиною. Папа з мамою на базарі, з кіоском будуть возиться. Я папє скажу, шоб Сірожке бабла падагнав. У борг, тіпа на развітіє мастєрской. Магда він ад мене нікуди не дєнєтся. Да і дитина, апять же тримать буде. А нада, ше йому ражу. Шоб нєкада було на всяких Танєк сматрєть… Блін, шо ж дєлать? Січас. Виймає з кишені мобільний телефон.
Алло, це «Чотири часа після ноля»?
Семен: Так, привіт це саме ця передача. Слухаю вас.
Дівчина: Мене звать Вєра. Я тільки шо паругалась зі своїм парнєм, Сіромою. Я знаю, шо він січас у Таньки, і шо ани січас слухають ваше радіо. Я хочу єму сказать, шо дуже єго люблю, і всьо для його сдєлаю, шо він захоче. Тільки, шоб він вернувся до мене. Сірожка, я тебе дуже люблю. Ти чуєш? А ти, Танька, єслі шо, від мене такіх палучіш, шо нікакой хірург не справить!
Семен: Ну, навіщо ж так, Віра. Не треба так погано думати про свого хлопця і вашу подругу. Він, мабуть вдома чи з друзями. Охолоне і повернеться до вас.
Дівчина: Я дуже надєюсь, шо це так і буде. Бо я его дуже люблю. І за него можу любій очі видряпать. Ти мєня чуєш, Танька. Сіроженька возвращайся до мене скоріше. Я всьо пращу. Бо, єслі нєт, я не знаю, шо здєлаю.
Семен: Віра, а може ви замовите для свого коханого пісню. Він її почує, його серце здригнеться і він до вас повернеться. Повірте, музика іноді творить чудеса.
Дівчина: Да, передайте для нього якусь харошу пєсню.
Семен: Окей, спеціально для Сірожи від його кохання його ж таки всього життя, ми передаємо композицію гурту «ВВ» «Тримай зі мною зв’язок».
Звучить композиція.
Голос в слухавці (чоловічий): Мені страшно.
Семен: Чому вам страшно?
Голос: Мене, мабуть, завтра вб’ють.
Семен: про себе Ні хуя собі. В ефір: Чому ви так вирішили?
Голос: Я програвся в карти, і якщо я завтра не віддам борг, то мені кірдик.
Семен: Але може ще не все так погано? До речі як вас звати?
Голос: Коля, але це не важливо, розумієте завтра останній строк, завтра таку його мать останній строк!!!!! Завтра мене немає!!!!
Семен: ну не переживайте так. Давайте може наостанок, ой блять, я кажу давайте краще послухаємо якусь пісню. Щоб ви хотіли? Може Міхаїл Круг «Что ж ти фраєр сдал назад?»
Голос: нє, тільки не блатняки!!!!
Семен: Ну добре. Шановні слухачі спеціально для Миколи, з серйозними проблемами ми передаємо композицію гурту «Звєрі» «Запомни меня» (звучить композиція)
Входить вахтер Свєта років двадцяти п’яти. Вона блондинка з усіма витікаючими наслідками. На ній одягнуті спеціальні джинси, які ледь закривають лобок і відкривають пупок, в який одягнутий кульчик.
Свєта: О, прівєт. Ти ужє здєсь? Хочєшь кофє? Кстаті, посмотрі какіє у мєня єсть рінгтони. (Свєта дістає мобілку)
Семен: нє, Свєта тільки не це! Знову якась попса.
Свєта: Пачєму попса – только одні хіти. Вот Діма Білан, Шакіра, Джей Ло.
Семен (з сарказмом): Ну, канєшно, Джей Ло – це класіка.
Свєта: Слушай, Сєня, паставь пажалуста «Армию», там такіе дєвчьонкі.
Семен: Всьо, Свєта, в мене дзвінок. Ало, я вас слухаю.
Голос: Ето ми, ми тєбє тіпа уже звонілі. Тут у тєбя Коля бил, так вот ми хотім пєрєдать єму прівєт. (Чутно крики в трубці) Колєнька до завтра! Ми тєбя любім! Ми тєбя завтра всє любіть будєм!
Семен: хлопці заспокойтеся, може ще можна все владнати.
Голос: А ти шо, тіпа падпісиваєшся?
Семен: ні, ви мене не так зрозуміли, Ну не варто ж із-за боргу вбивати людину.
Голос: А із-за чєво тагда убівать? (інший голос в трубці): Ти животноє, ти счітаєш, што чєловєка можна убівать за что-то. Інший голос (з сарказмом): Ти шо, нє знаєш, што жизнь ето самоє ценноє (Всі регочуть)
Семен: може хочете послухати якусь композицію?
Голос: ну давай, паставь шо нєбудь.
Семен: Життя коротке і дуже хистке. Бережіть його шановні радіослухачі. І спеціально для життєлюбів звучить композиція ВВ «Гармонія».
Звучить пісня, Семен відключає ефірний мікрофон і звертається до Свєти.
Семен: Ну давай свою каву.
Свєта: Ой, котік я щас. Роблячи каву. Так харашо, шо ти на начной пєрєдачє, а нє етат урод – Вова.
Семен: так Вова ж на підвищення пішов – він же просунутий, кон'юктура. Хто ж його поставить в ніч, коли тебе слухають одні маніяки, безсонні і п’яні придурки. Вони «Мусі-пусі» і вдень наслухаються. Сюди ж дзвонить в основному неформат. Їм подавай умняк, або слухай їх соплі, як їм хуйово жить, чи вирішуй їх інфантильно-інтимні проблеми.
Свєта: А што такое «інфантільно»?
Семен (сумно зітхаючи): Та з ким тут говорити.
Свєта: Ой, Сєнєчка, ти у мєня такой умний!
Семен: Я не в тебе.
Свєта (кокетливо пригортається до нього): Да ладно Сєня, ми же уже два мєсяца вмєстє работаєм, можна і пабліже пазнакоміца (сідає на стіл і гладить його по голові)
Семен, в свою чергу, спочатку відповідає на ласку, але потім сахається і вскакує з стільця.
Семен: Свєтка!!!
Свєта: А шо тут такого? Надо же как-то скоротать ночку.
Семен: Свєта я одружений.
Свєта: А я, тіпа, за тєбя замуж хачу?
Семен: піздєц.
Звучить пісня.
Дзвонить телефон.
Голос Колі (повністю пригнічений): Це знову я.
Семен: Так Коля, я вас Слухаю.
Коля: Я їх чув в ефірі. Голос його зривається на розпачливий крик. Ви чули, що вони зі мною зроблять!!!!!
Семен (поспіхом): Миколо, Миколо заспокойтеся!
Коля (плаче): Вибачте, вибачте…
Свєтка (пожвавлюється): Дай я с ним поговорю.
Семен вагається. Свєта вириває слухавку.
Свєта: Хтивим голосом Прівєтік. Семен хапається за голову
В слухавці пауза
Свєта: Тим же хтивим голосом Ало. Там єсть єщьо кто-нібудь.
Коля: Так, а хто це?
Свєта: Мєня завут Свєта, а тебя, мой сладенькій?
Коля: Коля, мене звати Коля, але, але це щось не те, це якась маячня. До чого тут Свєта?
Свєта: Ну Колєнька, ну міленькій успакойся. Што ти сєйчас дєлаєш?
Коля: Та, в принципі нічого.
Свєта: Может сходім куда-нібудь?
Коля (повністю охуєвший): Ну давай.
Свєта: Запісивай номєр мабільнава. Диктує номер
Свєта: ну всьо, я тєбє пазваню, пака.
Свєта до Семена: Понял, как нада.
Дзвонить внутрішній телефон – це редактор
Редактор: Ви, блять, коли музику будете вмикати. Ви вже заїбали зі своїми соплями в ефірі. Викину вашу передачу до бісової матері. Вже давно на FM немає такого формату, бо він не хавається, розумієте, на хуй, він не хавається. Молодіж сьогодні вся однакова, у неї немає проблем, а якщо і є, то вони вирішують їх через глянцеві журнали і ДОМ-2, а не через малохольного інтелектуального діджея і його стурбовану подружку! Вам же на передачу жодної реклами не дають! Ви не думали чому?! Не думали? Та тому, що вашу програму ніхто, крім безсонних дебілів не слухає!!! Вобщєм, ще раз щось подібне повториться, будете в мене вночі тупо пісні переставляти, як на нормальному радіо…Семен вириває провід телефону
Семен: Не в ефір Ну, блять. В ефір Шановні ті, хто ще не спить, після тривалої розмови з Миколою, ми пропонуємо вам надлегку для сприймання композицію.
Звучить будь-яка модна попса.
Кімната. По кімнаті нервово ходить мужчина. На дивані сидить жінка. На голові у неї намотаний рушник.
Жінка: Да сідай же ти заради бога.
Мужчина: Не можу я сидіти. Не можу. Вона мене до гробу доведе. Скільки їй разів казав, щоб не опа здувала. А як задержується, шоб звонила. Трубу їй купив з прибамбасами.
Жінка: Сам винен. Ти нащо того її засланця вигнав. Шо, думаєш, якшо наїдеш на нього, вона його покине.
Мужчина: А шо робить? Він же гопнік, бидло пролетарське. Ні грошей, ні розуму. А вона з ним шляється за наші бабки. Він же її трахне десь у під’їзді і покине, а ми потім возися з нею. Кому вона буде поорібна з прицепом. Ще й мову таку собі завела. Язика зломиш. Продвінутая молодіж. Козли.
Жінка: Ой, дурень, ти, дурень. Та ж ця молодіж зі школи так страхається, що тебе ще навчать. Ти думаєш наша Вєрка виключення? Вона знає секс набагато краще, ніж ти собі це уявляєш. І якшо залетить, то піде він або з нею до церкви, або в мусарню за зґвалтування. Я вже її краще знаю.
Мужчина: Та, заткнешся ти! Не така вона сука, як ти про неї думаєш. Не міряй всіх по собі.
Жінка: Шо по собі!? Ах ти падло! То це я сука!? Це я шляюся як це мале стерво!? Жити не дає ні нам ні кому.
Мужчина: Ну все, замовкни. Я вже не можу. Треба шось робити. Де вона може буть?
Жінка: Ну де-де! У барі.
Мужчина: Ні, бари вже не працюють. Пізно. Чи то, ранок вже майже.
Жінка: Тоді у підворітні. Під’їзді якомусь із цим своїм. Пиво тягнуть чи радіо слухають.
Мужчина знаходить вихід: О! Бере телефон. Алло, це радіо?
Семен: Так, слухаємо вас, ви в ефірі.
Мужчина: Послухайте, молодий чоловіче, в нас проблема з дочкою.
Семен: А що сталося? Може міліцію потрібно викликати?
Мужчина: Та ні. Пішла із своїм кавалером з дому на прогулянку і досі її не має.
Семен: Ну, це не проблема. Молодість, ви ж розумієте.
Мужчина: Розумієте, ми трохи поговорили на підвищених тонах. А вона в нас дівчина чутлива, Може щось не так зрозуміла.
Семен: То може ви звернетеся до неї в прямому ефірі. Може вона якраз зараз слухає наше радіо
Мужчина: О о, давайте.
Семен: Ніяких проблем. Говоріть. Ми вмикаємо.
Мужчина: Вєрочка, доцюрко, ти вибач мені, я погарячкував. Ми тебе, з мамою, дуже любим і переживаємо за тебе. Приходь додому. І цього свого хлопця запрошуй. Якщо ти нас чуєш, то зателефонуй нам. Ми з мамою чекаєм.
Семен: Отже, Віра, якщо ти чуєш своїх тата і маму, зателефонуй їм і повертайся додому. І, навіть, можеш із своїм хлопцем. І спеціально для батьків проблемної у вихованні дівчини ми передаємо пісню групи «ЧайФ» «Прощай дєтка»
Свєта до Семена: Блін, задалбалі. Кофє нє дадут папіть.
Семен: О така от робота.
Дзвінок в студію
Семен: Так, я вас слухаю.
Коля: А Свєта є?
Семен: А що ви хочете їй передати?
Коля: Я хотів би її куди-небудь запросити.
Семен: Шановні слухачі у нас рідкісний випадок вирішення особистих проблем. Подякуємо психотерапевту Світлані і для їхньої солодкої парочки звучить пісня із репертуару ЧайФ
Звучить пісня «Звони»
Семен до Свєти: Ну шо, догралася?
Свєта поспіхом вимикає мобільний
Свєта: Вот дебіл какой-то. Бивают же такіє ідіоти. Я думала, што он испугался, а ето чмо…
Свєта починає нервово ходити по студії, потім сідає на стіл біля Семена, закидає ногу на ногу і запалює цигарку. Семен заспокоюючи, гладить її по нозі.
Семен: Ну-ну Свєта, заспокойся.
В свою чергу Свєта обнімає Семена, вони цілуються, він залазить їй рукою за пазуху і вони падають під стіл, де їхні ігри переходять у відвертий секс, спостерігати за яким глядачу заважає стіл.
Щойно спечені коханці піднімаються із-за стола, поправляють одежу.
Семен (про себе): ну от, чергування тепер будуть значно кращі.
Свєта: А ти нічєво, нє разочаровал.
Чутно кроки. Входить діджей Вова.
Вова: О, Свєта, привіт. Як пройшла ніч?
Свєта з сарказмом: Зашибісь, Вова, просто зашибісь!
Семен зі Свєтою йдуть зі сцени. Свєта намагається вкусити його за вухо. Дзвонить мобільний телефон Семена
Голос жінки Семена: Скільки можна ждать! Ти вже йдеш додому?! Тут голубці собі підігрієш, ще борщ є………..
Семен (хапається за голову): Ой блять!!!!!!
Звучить пісня гурту «Ночные снайперы» «Редкая птица»
Завіса.
«Життя на короткій хвилі»
(п’єса на одну дію)
Дійові особи:
Ді джей Семен – інтелектуальний, обтяжений життям молодий чоловік років тридцяти.
Ді джей Вова – мало інтелектуальний молодий чоловік, що представляє на радіо так званий «формат».
Свєтка – вахтер на радіо, приваблива блондинка, що має до Семена сексуальний інтерес.
Люда (у п’єсі не з’являється) – жінка Семена, що постійно його ревнує.
Редактор (у п’єсі не з’являється) – неврівноважений мужчина середнього віку, підданий віянням сучасного шоу-бізнесу.
Коля – переляканий хлопець років двадцяти п’яти, який має зв’язки із кримінальними колами.
Дебелі молодики, не обтяжені інтелектом (2-3 чоловіки) – знайомі Колі, які і уявляють з себе кримінальне коло.
Віра – просунута українська дівчина, студентка університету.
Сірожа – просунутий український хлопець, учень ПТУ, кавалер Віри.
Жінка невизначеного віку і невизначеного життя.
Батько Віри – сучасний бізнесмен років 45-ти
Мати Віри – жінка сучасного бізнесмена приблизно такого ж віку.
На сцені радіо пульт, за яким сидить діджей.
1-й Ді-джей Вова: А на цьому ми з вами прощаємося. З вами був завжди ваш Вова.
Входить діджей Семен
Семен: Шо, відпрацював? Ну, давай.
Семен ставить АСДС.
Семен: так, ну шо, поїхали. Добрий день всім тим, хто ще не спить, і я сподіваюся найближчим часом не засне. З вами Семен Остріховський і його опівнічна програма «Чотири години після нуля». Отже, година перша вже почалася і я, не будуючи ніяких ілюзій, запрошую вас телефонувати мені в перерві між композиціями і рекламою. Телефонуйте якщо вам скучно, якщо хочете про щось поговорити і, нарешті дзвоніть просто так. А поки хтось надумає набрати мій номер, ми всі послухаємо веселу пісеньку. (Звучить композиція ВВ «Пісня»)
Семен (не в ефір): ну давайте дзвоніть виродки. (Дзвонить телефон)
Бере слухавку. Жіночий голос грізно: Ти чого додому не зайшов? Де ти був взагалі?
Семен: Я ж тебе просив, Люда, не дзвони мені в програму, тож є мобільний.
Люда: А шо тут такого я ж твоя жінка. Звідки я знаю де ти, а так я буду впевнена, шо ти на передачі. Далі, зітхаючи. Але хіба в тобі можна бути впевненим.
Семен (розпачливо): Люда, ми ж, здається закрили цю тему. Все, лягай спати на добраніч. Кладе трубку. Пішла ти.
Дзвонить мобільний телефон
Семен дивиться на табло: Ось і редактор. Алло.
В телефоні: Шо алло, шо алло? Влаштовуй свої справи не на моєму радіо. Тебе скільки разів попереджав!? Ти думаєш людям хочеться слухати про твоє лайно? В тебе вже скільки попереджень!? Два!? Ще одне, ти чуєш, твою мать ще одне попередження і вилетиш з роботи! Будеш вечірню казку вести десь на РДК. Я, блять, тут не сплю, спеціально слухаю, щоб ти не викинув якоїсь хуйні……!!
Семен в мобільний: пане редакторе, абонент вас прекрасно зрозумів і найближчі три години буде знаходитися для вас поза зоною досяжності. Дебіл.
Семен: Вибачте за тривалу перерву. Я знову в ефірі і готовий до конструктивного діалогу з найрізноманітнішими верствами населення. І у нас є перший дзвінок. Доброї ночі на вас.
На сцені висвічується телефонна будка, в якій стоїть жінка середнього віку. В руці у неї почата пляшка вина.
Жінка: Прівєт. Званю просто так. Пагаваріть нє с кєм. А как хотєлось би. Діоген ходіл когда-то срєдь бєла дня по городу с фонарьом, а єво спрашивалі, што он дєлаєт? Он атвєчал: «Іщу чєловєка». Всє ми тєпєрь іщєм. Іщєм того чєловєка.
Семен: Да да, щось таке пригадую. Єхидно Здається, навіть був присутнім. І що?
Жінка: Вот єсть всьо у нас, і тєлєфони і Інтернет. І што? Сталі ми бліже? Общаємса чащє? Кто-то нас стал больше панімать? Крєпчє любіть? Заботіца? Появилась ліш возможность ещьо громчє пракрічать в пустоту: Іщу чєловєка!!! Чєлавєка іщу.. іщу єщьо пока… іщу…
Семен: Ну, навіщо ж так песимістично. Обов’язково хтось знайдеться
Жінка (безнадійно): Да, да канєшно. Слушай, как тєбя там? Діджей, большая просьба, раз уж я дозвонілась, врубі «Каліфорнію». А? Ладно? Давай. Сам таймс ту ремембе, сам таймс ту фогет…
Семен: А-а «Готель «Каліфорнія», гурт «Іглз». Дивиться в комп’ютері. Ви знаєте, «Іглз» не можу знайти. О! Спеціально для одинокої жінки звучить пісня БІ-2 «Никто не придет».
Звучить композиція
Лунає дзвінок
Семен: Нічна передача «Чотири години після нуля» ми вас слухаємо.
Висвічується вулиця. На вулиці весела компанія молодих людей. Вони добряче напідпитку.
Хтось з компанії: Алло, ето, тіпа, «Чєтирє послє наля»? Здарова. Ми, тут, з братішкамі чіста празнуєм дєнь раждєнія нашева карєфана, Лисава. І хатім, тіпа, пажелать, іму, в натурє, счасция і бальшова, тіпа, чєлавєчєскава здаровія. Патаму, как, єжелі наш корєш, Лисий, будєт здаров, то будут, в натурє, здарови всє кози на нашей, тіпа, уліце. А значіт і всє іх лахі, тіпа мужья, ну і ми тоже, в натурє. А єслі будєм здарови ми, то, тіпа будут здарови всє бікси нашева района і, чіста, всєво горада.
Семен: Так – так, я зрозумів. І що ж ви хочете замовити для Лисого?
Хтось з компанії: Нє, ти, чіста, паслушай, братан, паставь для правільнава пацана, Лисава, в дєнь єво імєнін, тіпа пестню Разинбаума «Гоп-стоп». Лисий, ти чіста правільний пацан і ми тєбя, в натурє, очєнь уважаєм. І пусть ета, тіпа, пестня напамінаєт тєбє, што тваі карєша нікада тєбя, слишиш, братан, тіпа, нє забудут і всіда тєбє, в натурє, памогут і прідут, тіпа, на помащ.
Семен: Ну, що ж, для правильного пацана, Лисого, звучить, тіпа пісня Олександра Розенбаума «Гоп-стоп» Звучить пісня.
По вулиці йдуть двоє: хлопець і дівчина. Хлопець роздратовано розмахує руками, а дівчина намагається виправдовуватися.
Дівчина: Ну, Сірьожичка, кицюня, ну перестань. Я ж не винна, що Маї предки такі. Ну, що з того, що папа забаранив табі са мной абщаться. Я ж тебе люблю. Ну, зайчику мій.
Хлопець: Ай, Вєрка, адстань. Ани мєня за якогось лаха держать. Я, шо не панімаю. Ани думають, шо якшо у них є бабло, так і бога тіпа за бороду схопили? Ну нехай маї фатери не бариги, і нєту у нас такого даходу, як у вас, так і шо? Зато мій батя класний механік. Він любий двіжок із закритими глазами разбере, а патом сабере. Паламку у двіжку на слух чує. Ось Паганіні. Йому бос вже давно компаньйоном прєдлагав стать, а він нє, каже пачекаю, кали малий бурсітєт закончіт і з ним сваю мастєрскую відкриєм. Та до нас в очєрєдь за мєсяц записуваться будуть всякі баригі, такі, як тваї прєдки. І ми іщьо будєм дивитися, рабити тачку їм, чи нєт, і за які бабки.
Дівчина: Ти, Сірожа, на маїх старих так бочку не каті. Ани табі іще может рідними будуть. А шо ругаються на тєбя, так тож ани за мєня переживають. Я ж табі казала вчора, шо пашлі дамой. Пізно вже. А ти, нє, ще пастоїм. Прийшла в три ночі. Так, шо їм дякую табі за це сказать? Їм, мєжду прочім, зранку на ринок товар везти, кіосок відкривать. А ани замість того, до трьох ночі мєня чекали. А мама у мєня гіпертонічка. Їй не можна волноваться без причини. Ясна табі?
Хлопець: От і аставайся зі своїми прєдками! А мєня не трогайтє. Адстань ат мєня.
Хлопець сердито відштовхує дівчину і швидко йде геть.
Дівчина: Сірожа, Сірожа! Вот казьол. Плаче. Я єму це, я єму те. Пазваляю всьо, а він, казьол… Шо мнє тіпєрь дєлать? Та й прєдкі казли. Мені шо лі десять лєт. Я уже в унівєрсітєтє учусь. Другій курс канчаю… Як мнє тіпєрь буть. Він січас піде до Таньки. Та ще тая каза. На чуже адразу кинеться. А то, шо він у бурсі учиться, так це ж класно. Ремесло в руках буде мать. Всьо зможет здєлать по хаті по хаті, єслі шо. І гроші буде зароблять хароші. Папа нє понімаєт, шо січас пєрєпроізводство спєціалістов з вищим образованієм. Я зі своїм умчітєльскім дипломом куда піду? У школу!? Етім дебілам українську мову чтать!? На село!? Нєт, лучче адразу у дєкрєт. Дома буду сідєть. З дитиною. Папа з мамою на базарі, з кіоском будуть возиться. Я папє скажу, шоб Сірожке бабла падагнав. У борг, тіпа на развітіє мастєрской. Магда він ад мене нікуди не дєнєтся. Да і дитина, апять же тримать буде. А нада, ше йому ражу. Шоб нєкада було на всяких Танєк сматрєть… Блін, шо ж дєлать? Січас. Виймає з кишені мобільний телефон.
Алло, це «Чотири часа після ноля»?
Семен: Так, привіт це саме ця передача. Слухаю вас.
Дівчина: Мене звать Вєра. Я тільки шо паругалась зі своїм парнєм, Сіромою. Я знаю, шо він січас у Таньки, і шо ани січас слухають ваше радіо. Я хочу єму сказать, шо дуже єго люблю, і всьо для його сдєлаю, шо він захоче. Тільки, шоб він вернувся до мене. Сірожка, я тебе дуже люблю. Ти чуєш? А ти, Танька, єслі шо, від мене такіх палучіш, шо нікакой хірург не справить!
Семен: Ну, навіщо ж так, Віра. Не треба так погано думати про свого хлопця і вашу подругу. Він, мабуть вдома чи з друзями. Охолоне і повернеться до вас.
Дівчина: Я дуже надєюсь, шо це так і буде. Бо я его дуже люблю. І за него можу любій очі видряпать. Ти мєня чуєш, Танька. Сіроженька возвращайся до мене скоріше. Я всьо пращу. Бо, єслі нєт, я не знаю, шо здєлаю.
Семен: Віра, а може ви замовите для свого коханого пісню. Він її почує, його серце здригнеться і він до вас повернеться. Повірте, музика іноді творить чудеса.
Дівчина: Да, передайте для нього якусь харошу пєсню.
Семен: Окей, спеціально для Сірожи від його кохання його ж таки всього життя, ми передаємо композицію гурту «ВВ» «Тримай зі мною зв’язок».
Звучить композиція.
Голос в слухавці (чоловічий): Мені страшно.
Семен: Чому вам страшно?
Голос: Мене, мабуть, завтра вб’ють.
Семен: про себе Ні хуя собі. В ефір: Чому ви так вирішили?
Голос: Я програвся в карти, і якщо я завтра не віддам борг, то мені кірдик.
Семен: Але може ще не все так погано? До речі як вас звати?
Голос: Коля, але це не важливо, розумієте завтра останній строк, завтра таку його мать останній строк!!!!! Завтра мене немає!!!!
Семен: ну не переживайте так. Давайте може наостанок, ой блять, я кажу давайте краще послухаємо якусь пісню. Щоб ви хотіли? Може Міхаїл Круг «Что ж ти фраєр сдал назад?»
Голос: нє, тільки не блатняки!!!!
Семен: Ну добре. Шановні слухачі спеціально для Миколи, з серйозними проблемами ми передаємо композицію гурту «Звєрі» «Запомни меня» (звучить композиція)
Входить вахтер Свєта років двадцяти п’яти. Вона блондинка з усіма витікаючими наслідками. На ній одягнуті спеціальні джинси, які ледь закривають лобок і відкривають пупок, в який одягнутий кульчик.
Свєта: О, прівєт. Ти ужє здєсь? Хочєшь кофє? Кстаті, посмотрі какіє у мєня єсть рінгтони. (Свєта дістає мобілку)
Семен: нє, Свєта тільки не це! Знову якась попса.
Свєта: Пачєму попса – только одні хіти. Вот Діма Білан, Шакіра, Джей Ло.
Семен (з сарказмом): Ну, канєшно, Джей Ло – це класіка.
Свєта: Слушай, Сєня, паставь пажалуста «Армию», там такіе дєвчьонкі.
Семен: Всьо, Свєта, в мене дзвінок. Ало, я вас слухаю.
Голос: Ето ми, ми тєбє тіпа уже звонілі. Тут у тєбя Коля бил, так вот ми хотім пєрєдать єму прівєт. (Чутно крики в трубці) Колєнька до завтра! Ми тєбя любім! Ми тєбя завтра всє любіть будєм!
Семен: хлопці заспокойтеся, може ще можна все владнати.
Голос: А ти шо, тіпа падпісиваєшся?
Семен: ні, ви мене не так зрозуміли, Ну не варто ж із-за боргу вбивати людину.
Голос: А із-за чєво тагда убівать? (інший голос в трубці): Ти животноє, ти счітаєш, што чєловєка можна убівать за что-то. Інший голос (з сарказмом): Ти шо, нє знаєш, што жизнь ето самоє ценноє (Всі регочуть)
Семен: може хочете послухати якусь композицію?
Голос: ну давай, паставь шо нєбудь.
Семен: Життя коротке і дуже хистке. Бережіть його шановні радіослухачі. І спеціально для життєлюбів звучить композиція ВВ «Гармонія».
Звучить пісня, Семен відключає ефірний мікрофон і звертається до Свєти.
Семен: Ну давай свою каву.
Свєта: Ой, котік я щас. Роблячи каву. Так харашо, шо ти на начной пєрєдачє, а нє етат урод – Вова.
Семен: так Вова ж на підвищення пішов – він же просунутий, кон'юктура. Хто ж його поставить в ніч, коли тебе слухають одні маніяки, безсонні і п’яні придурки. Вони «Мусі-пусі» і вдень наслухаються. Сюди ж дзвонить в основному неформат. Їм подавай умняк, або слухай їх соплі, як їм хуйово жить, чи вирішуй їх інфантильно-інтимні проблеми.
Свєта: А што такое «інфантільно»?
Семен (сумно зітхаючи): Та з ким тут говорити.
Свєта: Ой, Сєнєчка, ти у мєня такой умний!
Семен: Я не в тебе.
Свєта (кокетливо пригортається до нього): Да ладно Сєня, ми же уже два мєсяца вмєстє работаєм, можна і пабліже пазнакоміца (сідає на стіл і гладить його по голові)
Семен, в свою чергу, спочатку відповідає на ласку, але потім сахається і вскакує з стільця.
Семен: Свєтка!!!
Свєта: А шо тут такого? Надо же как-то скоротать ночку.
Семен: Свєта я одружений.
Свєта: А я, тіпа, за тєбя замуж хачу?
Семен: піздєц.
Звучить пісня.
Дзвонить телефон.
Голос Колі (повністю пригнічений): Це знову я.
Семен: Так Коля, я вас Слухаю.
Коля: Я їх чув в ефірі. Голос його зривається на розпачливий крик. Ви чули, що вони зі мною зроблять!!!!!
Семен (поспіхом): Миколо, Миколо заспокойтеся!
Коля (плаче): Вибачте, вибачте…
Свєтка (пожвавлюється): Дай я с ним поговорю.
Семен вагається. Свєта вириває слухавку.
Свєта: Хтивим голосом Прівєтік. Семен хапається за голову
В слухавці пауза
Свєта: Тим же хтивим голосом Ало. Там єсть єщьо кто-нібудь.
Коля: Так, а хто це?
Свєта: Мєня завут Свєта, а тебя, мой сладенькій?
Коля: Коля, мене звати Коля, але, але це щось не те, це якась маячня. До чого тут Свєта?
Свєта: Ну Колєнька, ну міленькій успакойся. Што ти сєйчас дєлаєш?
Коля: Та, в принципі нічого.
Свєта: Может сходім куда-нібудь?
Коля (повністю охуєвший): Ну давай.
Свєта: Запісивай номєр мабільнава. Диктує номер
Свєта: ну всьо, я тєбє пазваню, пака.
Свєта до Семена: Понял, как нада.
Дзвонить внутрішній телефон – це редактор
Редактор: Ви, блять, коли музику будете вмикати. Ви вже заїбали зі своїми соплями в ефірі. Викину вашу передачу до бісової матері. Вже давно на FM немає такого формату, бо він не хавається, розумієте, на хуй, він не хавається. Молодіж сьогодні вся однакова, у неї немає проблем, а якщо і є, то вони вирішують їх через глянцеві журнали і ДОМ-2, а не через малохольного інтелектуального діджея і його стурбовану подружку! Вам же на передачу жодної реклами не дають! Ви не думали чому?! Не думали? Та тому, що вашу програму ніхто, крім безсонних дебілів не слухає!!! Вобщєм, ще раз щось подібне повториться, будете в мене вночі тупо пісні переставляти, як на нормальному радіо…Семен вириває провід телефону
Семен: Не в ефір Ну, блять. В ефір Шановні ті, хто ще не спить, після тривалої розмови з Миколою, ми пропонуємо вам надлегку для сприймання композицію.
Звучить будь-яка модна попса.
Кімната. По кімнаті нервово ходить мужчина. На дивані сидить жінка. На голові у неї намотаний рушник.
Жінка: Да сідай же ти заради бога.
Мужчина: Не можу я сидіти. Не можу. Вона мене до гробу доведе. Скільки їй разів казав, щоб не опа здувала. А як задержується, шоб звонила. Трубу їй купив з прибамбасами.
Жінка: Сам винен. Ти нащо того її засланця вигнав. Шо, думаєш, якшо наїдеш на нього, вона його покине.
Мужчина: А шо робить? Він же гопнік, бидло пролетарське. Ні грошей, ні розуму. А вона з ним шляється за наші бабки. Він же її трахне десь у під’їзді і покине, а ми потім возися з нею. Кому вона буде поорібна з прицепом. Ще й мову таку собі завела. Язика зломиш. Продвінутая молодіж. Козли.
Жінка: Ой, дурень, ти, дурень. Та ж ця молодіж зі школи так страхається, що тебе ще навчать. Ти думаєш наша Вєрка виключення? Вона знає секс набагато краще, ніж ти собі це уявляєш. І якшо залетить, то піде він або з нею до церкви, або в мусарню за зґвалтування. Я вже її краще знаю.
Мужчина: Та, заткнешся ти! Не така вона сука, як ти про неї думаєш. Не міряй всіх по собі.
Жінка: Шо по собі!? Ах ти падло! То це я сука!? Це я шляюся як це мале стерво!? Жити не дає ні нам ні кому.
Мужчина: Ну все, замовкни. Я вже не можу. Треба шось робити. Де вона може буть?
Жінка: Ну де-де! У барі.
Мужчина: Ні, бари вже не працюють. Пізно. Чи то, ранок вже майже.
Жінка: Тоді у підворітні. Під’їзді якомусь із цим своїм. Пиво тягнуть чи радіо слухають.
Мужчина знаходить вихід: О! Бере телефон. Алло, це радіо?
Семен: Так, слухаємо вас, ви в ефірі.
Мужчина: Послухайте, молодий чоловіче, в нас проблема з дочкою.
Семен: А що сталося? Може міліцію потрібно викликати?
Мужчина: Та ні. Пішла із своїм кавалером з дому на прогулянку і досі її не має.
Семен: Ну, це не проблема. Молодість, ви ж розумієте.
Мужчина: Розумієте, ми трохи поговорили на підвищених тонах. А вона в нас дівчина чутлива, Може щось не так зрозуміла.
Семен: То може ви звернетеся до неї в прямому ефірі. Може вона якраз зараз слухає наше радіо
Мужчина: О о, давайте.
Семен: Ніяких проблем. Говоріть. Ми вмикаємо.
Мужчина: Вєрочка, доцюрко, ти вибач мені, я погарячкував. Ми тебе, з мамою, дуже любим і переживаємо за тебе. Приходь додому. І цього свого хлопця запрошуй. Якщо ти нас чуєш, то зателефонуй нам. Ми з мамою чекаєм.
Семен: Отже, Віра, якщо ти чуєш своїх тата і маму, зателефонуй їм і повертайся додому. І, навіть, можеш із своїм хлопцем. І спеціально для батьків проблемної у вихованні дівчини ми передаємо пісню групи «ЧайФ» «Прощай дєтка»
Свєта до Семена: Блін, задалбалі. Кофє нє дадут папіть.
Семен: О така от робота.
Дзвінок в студію
Семен: Так, я вас слухаю.
Коля: А Свєта є?
Семен: А що ви хочете їй передати?
Коля: Я хотів би її куди-небудь запросити.
Семен: Шановні слухачі у нас рідкісний випадок вирішення особистих проблем. Подякуємо психотерапевту Світлані і для їхньої солодкої парочки звучить пісня із репертуару ЧайФ
Звучить пісня «Звони»
Семен до Свєти: Ну шо, догралася?
Свєта поспіхом вимикає мобільний
Свєта: Вот дебіл какой-то. Бивают же такіє ідіоти. Я думала, што он испугался, а ето чмо…
Свєта починає нервово ходити по студії, потім сідає на стіл біля Семена, закидає ногу на ногу і запалює цигарку. Семен заспокоюючи, гладить її по нозі.
Семен: Ну-ну Свєта, заспокойся.
В свою чергу Свєта обнімає Семена, вони цілуються, він залазить їй рукою за пазуху і вони падають під стіл, де їхні ігри переходять у відвертий секс, спостерігати за яким глядачу заважає стіл.
Щойно спечені коханці піднімаються із-за стола, поправляють одежу.
Семен (про себе): ну от, чергування тепер будуть значно кращі.
Свєта: А ти нічєво, нє разочаровал.
Чутно кроки. Входить діджей Вова.
Вова: О, Свєта, привіт. Як пройшла ніч?
Свєта з сарказмом: Зашибісь, Вова, просто зашибісь!
Семен зі Свєтою йдуть зі сцени. Свєта намагається вкусити його за вухо. Дзвонить мобільний телефон Семена
Голос жінки Семена: Скільки можна ждать! Ти вже йдеш додому?! Тут голубці собі підігрієш, ще борщ є………..
Семен (хапається за голову): Ой блять!!!!!!
Звучить пісня гурту «Ночные снайперы» «Редкая птица»
Завіса.