acid drinker: drinking acid

[acid drinker]

перший пішов =)
нарешті ми це зробили.
пріме, дякую :)

http://fc05.deviantart.com/fs11/i/2006/217/6/9/First_class_by_leonard_ART.jpg

[Prim]

От я тепер думаю -- може то і мені зробити тут нотатника?

[acid drinker]

тср закінчився.
завра на пару до пана тулея (ета харашо) - і, якшо все аж так погано, як я собі навигадувала, на семінар із синтаксису. не хо. потім ше в деканат - це взагалі буде весело-весело...
а потім - дивитися кіно. ше й так. буде "пан тадеуш" міцкевича. ніяких володийовських, і тим більше - не катинь. пан ришард катиня ше не знайшов...
третій день поспіль слухаю "бест рок балладс". мабуть, пора слухати просто гарних рокерів. змінюємо плейліст...

[Prophet]

катинь можна взяти в Івана (вам же на двд?).
бест рок баладс запиши, будь ласочка :)
і цьом.

[acid drinker]

"ви віднині сама знаєте, як зігріти свої ноги"
цікаво, як реагувати на таку фразу?
нє, почнемо з ранішого - цікаво, як реагувати на фрази, які були сказані мною до того? різниця дискурсів усе-таки помітна... моя нелюбов до людей не впливає на температуру моїх ніг і тіла загалом. на це впливає моя любов до окремих, зовсім небагатьох людей.
сумно. у своїй системі координат я не зробила нічого поганого, але чомусь не можу позбутися враження, шо все-таки зробила. прикро через усю цю ситуацію, хоча я підозрюю, шо все втрясеться - як не до середи, то в середу... сподіваюся. тому шо це якогось біса важливо.

раніше я вважала слово "сноб" образливим. тепер готова битися за визнання за собою права бути снобом. тому шо - і тут можете сміятися - мені страшно. страшно, шо моя система цінностей може виявитися зовсім хибною; шо ті, кого я вважаю невідповідним до своїх потреб / вимог спілкування, якраз-таки й мають рацію, щонайменше тому, шо їх переважна більшість; шо все, шо я роблю, не має сенсу - шо той сенс, якого я надаю своєму життю, це лише химерні породження свідомості; шо світ не треба рятувати від бидла - бо бидло і є тим, чого потребує світ.
мдя, якісь параноїдальні дурниці - а ше кажуть, шо шизоїди не бувають параноїками... може, я не шизоїд зовсім?

але то несуттєво. важливі інші речі. трошечки інші.

[acid drinker]

попустило від параної.
попустило від усього поганого.
це так гарно - коли на тебе дивляться, а потім відводять очі, як тільки ти дивишся у відповідь. це одразу надягає на обличчя посмішку. а ше це змушує стежити за своїми рухами.

перший день після тср-у був чудовий. семінар з синтаксису був чудовий, хоча ви маєте повне право мені не вірити. польська - тим більше, від неї ми нічого іншого й не чекаємо вже давно. от тільки до деканату дійти не встигла - фільм виявився довшим, ніж я припускала.
і два ранкові листи, і розуміння того, шо я ж істеричка юна, шо треба поводитися значно стриманіше, особливо коли знаєш, шо ти - kind of a піддослідний кролик. але покажіть мені піддослідного кролика, який не вважає дослідника богом =)

http://i.piccy.kiev.ua/i2/e2/7a/5fd8566a2eecb59b7121d3103204.jpeg

[Кролик]

Згадується з Однажди в українському селі на просторадіо
"Нє хотєл би я оказатся у ніх подопитним кроліком, особєнно под такім вот опитним, шо ти на мене мігаєш? у мене жінка є! Всьо!
от.
(див. мій нік:)

[acid drinker]

ага, асоціація промайнула...
а шо, часто почуваєтеся піддослідним? ;)

[Кролик]

нє не особливо часто, але просто у вашім дописі було про піддослідного кролика, а я згадав оті от жарти з просторадіо ну то вирішивЄ, що вам мо від того буде трішки смішно.
ось

[acid drinker]

дякую ))
таки справді радісно якось :)

а юнак, якого можна би було звати пашею, але котрий exile - дуже сонячна особистість з дитячими очима... і я рада, шо він приїхав до києва. (і якшо ти це колись прочитаєш, сонць, то не треба підозрювати мене в підлабузництві - я чесно).
і я таки почала слухати гражданку, а сьогодні на ніч поставлю собі фльор. і це все теж через тебе, сонце. за шо я тобі ше раз вдячна.
фотки з нашої зустрічі (некомпроматні зовсім, хє-хє) будуть скоро. там ше дара і agent_orange - така собі імпровізована літтусівка, хм...

і здається, я комусь сказала дурницю. але приємну таку... =)

[acid drinker]

як практично кожного гарного п'ятничного ранку (це карма така, чи шо?), у мене виникає дивне, повне експресії й спроб достукатися до вищих метафізичних сутностей запитання:
ну нашо було так пити? =(

(друге запитання, яке мене турбує, це як там паша, бо пив він з нами, а на поїзд його садовили вже не ми, бо поїзд був о сьомій ранку...)

[acid drinker]

ейсід п'є зелений чай і намагається перекладати гроховяка. бореться з його римами і зі сталими польськими наголосами. розплітає нитки сумної-сумної архаїки. а потім ейсід дивиться на його дату народження (1934-1976) - і розуміє, шо вона зможе це зробити, шо вона мусить це зробити.
а ше вона просто щаслива. її плюшеве ведмежа обіймає 1182-сторінкову збірку казок ганса крістіана андерсена англійською (як же я люблю "квіти маленької іди"... які ж вони сумні й гарні...). її зелений чай пахне дитинством. сплін у її колонках - ех, ви знаєте, як це дивно, коли третій день поспіль у колонках сплін? - змушує посміхатися кутиками очей. чекання таких важливих листів - таких добрих, світлих листів - не тремтить всередині, воно теж добре і світле.
і просто сонячно...
http://fc02.deviantart.com/fs16/f/2007/218/c/7/Sneaky_Sneaky_by_SamuraiChopstick.jpg

[acid drinker]

у мене поламалася комп'ютера... треба перевстановлювати вінду - і я щиро сподіваюся, шо це допоможе... тому шо все насправді дуже сумно.
а вчора було гарно. і позавчора було гарно. і, припускаю, то світова гармонія вимагає від мене певного дискомфорту в малому (кхє-кхє, подумало ейсід, і кого ми дуримо?).
і взагалі, не піду я сьогодні на тгє... не тому, шо траур, а тому, шо не дуже й хочеться... сьогодні присвячу вечір справді сімейній справі - буду разом з коханим вінду перевстановлювати; може, навіть поставимо мені убунту (бо мандріву ми так і не налаштували - коханий обламався та й зніс) - принаймні я чула погрози щодо цього.
шось мені якось не зовсім так, як би мало бути... а шкода.

http://fc03.deviantart.com/fs19/f/2007/263/5/e/Forgotten_Fairytales_II_by_zemotion.jpg

[Prophet]

і сьогодні було гарно, нє?

світова гармонія - наше всьо)))

[acid drinker]

було гарно. таки точно. і - втома. страшенна. проте не спиться.
ляльки з бронзи нітрохи не гірші, аніж ляльки з пластику чи навіть папер-клею. вони просто прекрасні, і все тут...

[acid drinker]

сьогодні ви втратили можливість побачити дуже нетипову ейсід.
ейсід ходила в спідниці.
і якшо ви зараз подумали собі шось типу "нас розводять, я пам'ятаю, як ейсід в спідниці ходила", - знайте, ви подумали неправильно.
бо мало того, шо це була спідниця, так її було мало... закінчувалася вона сантиметрів на сім вище коліна і спочатку навіть не створювала дискомфорту - але після двадцяти хвилин сидіння на парі ейсід згадала, чому так давно не ходила у спідницях узагалі й коротких зокрема.
коротше, ейсід в дупі весна заграла. але то закінчилося і найближчим часом (поки я не забуду, чого так не люблю спідниці) не повториться.

а ше в ейсід сесія скоро. залікова - через три тижні, тільки у неї нема заліків, тому складатимемо одразу серйозну, котра через місяць. і воно було б зовсім нічого, якби то не була остання сесія в могилянці. шо менше залишається до конвокації, то менше хочеться, аби конвокація відбулася. на жаль, на четвертому році незаліків майже не ставлять - а навіть якшо, то до останнього мучать перездачами... поки ти не здаси все-таки. я сумуватиму, як би то апокаліптично не звучало. наче тю, з чого тут сумувати, магістерка ж попереду, а потім, може... але все одно. шкода...

[Prophet]

о, як у нас спіднична тема пішла :)
тільки-но відписала в Честера, відкрила цей твій допис, а в сусідньому віконечку хлопчик у жж питає, чого так мало дівчат у спідницях ходить...
а сама-то я останнім часом зі спідниць і суконь страшенно пруся, ну не можу змусити себе штани одягти.

а щодо останньої сесії - заздрю...

[acid drinker]

моя спіднична тема вмерла там, де й народилася. ну його.

в ейсід подія тільки одна, зате велика і красіва. на ейсідів компутер нарешті поставили інету. є, звичайно, маленький мінус, бо зі смертю вінди вмерли всі оперні закладки, але то таке, нюанси. їх недовго відновити, думаю...

[acid drinker]

ейсiд сидить за компом, де є лiнукс, але нема укр. розкладки.
ейсiд, мiж iншим, так вже давно не почувалася. як саме - знає одна iстота, котра кiлька хвилин тому ше дiлила з ейсiд цей стан, але пiшла спатки вже. теплоji тобi ночi, чудечко... люблю тебе.
на жаль, чудечко форум не читає зазвичай... ну й нехай. я йому колись так скажу.

мерзну.

http://img12.nnm.ru/imagez/gallery/9/9/8/7/e/9987e50e6cc511be81b082af1f0376d9.jpg

[acid drinker]

тссс... не чіпайте ейсід... ейсід забила на все, на шо можна було забити, і навіть на трошки більше, бо є речі, на які забивати просто не варто... але - свобода волі, і вільний вибір часу для забивання гвоздів... куди там мають забивати гвозді? віддам голову. сідниці не треба, мені їх ше за прямим призначенням використовувати - тобто на парах сидіти (і за компом).
ейсід бавиться в ляльки. така собі метафізична дівчинка з ведмедиком. побавитеся з нею?

http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/3/20/506/20506762_GOODS_08.jpg

[Prophet]

угу... побавимося...

[acid drinker]

перша спроба ейсідової фотосесії провалилася з гучним тріском. власне, чого й треба було чекати. може, колись покажу результати - вони достобіса смішні вийшли, зате я нарешті зрозуміла, чому мені все-таки не люблять продавати бухло в сільпі: по-перше, це обличчя спонукає сказати "дівчинко, а чи не краще тобі йти вчити урочки?"; по-друге, куди мені далі пити, я й так хрєново виглядаю. усі, хто вважає це топосом скромності й зараз вирішив, шо я напрошуюся на кампліменти, страшно помиляються. я бачила ті фотки /зматуєЦЦя в ужосі/.
зате ми гарно посиділи з кальдазаром, попили неймовірного чаю з домашної м'яти з додаванням валер'янки (то, між іншим, смакота...), подивилися фільм про пінгвінів і світ (бережіть пінгвінів! світ на них тримається!) і багато фоток, а ще - хороший мультик. інгліцькою. а, точно, ще музики послухали. ото повернулася додому, до свого рідного паверу - і не знаю, ставити шось інше чи най це буде. тому шо на місце іншого претендує хіба бозя суперзірка... або бг. шо нічим не краще.
купило собі нового чаю. бааагато. тьотя була така класна, шо навіть запитала, чого я люблю, коли більше в пу-ері з вишнями - вишень чи пу-еру. я відповіла чесно, і вона мені насипала багато вишеньок. вони смачні, я їх так гризу...

[acid drinker]

починаю великий акт самозакоханості - висуну сюди кілька віршів, мені присвячених.
без згоди на то авторів і без зазначання авторів. тому шо це надто інтимне. якшо комусь особливо треба буде - у нього завше є гугл. гугл знає все, навіть найособистіші речі... і це ще один доказ його божественної природи.
але менша з тим. (помирають і просто - і менша з тим... (с))

цю річ я останнім часом часто перечитую. власне, розмістити її тут - прагматичний акт, оскільки на компутер ніяк не збережу, а лазити перечитувати туди, де вона лежить, довго. я там тепер рідко буваю. там тепер буває мало людей, заради яких туди варто ходити. перечитую не від задоволення естетичного, а від... мабуть, від самого факту присвяченості мені однією людиною.
а ще ця людина - дуже важлива для мене віднедавна, зовсім-зовсім віднедавна - сказала, шо носик у мене зовсім не холодний і не схожий на пластмасу. вона, ця людина, не бачила мене взимку... =)

Ви чули казки про таких принцес,
які все сплять, чекаючи цілунка?
Тоді я розповім подібну ще....

Подібна до рекламного малюнка,

серед кількох ледь виживших дерев
у центрі міста, серед шуму й пилу
лежла ця принцеса... Через метр
гули машини, люди проходили

і вітер ніс сміття поміж стовпів...
Відкриті очі все дивились в небо,
вона сприймала все, як уві сні:
замість сміття - табун, що лине степом,

і вітер, що здіймає прапори
над лицарем єдиним в цьому світі,
звойовану фортецю на горі,
каміння річки, пам"яттю повите...

Не може лялька довго жити тут -
серед сміття, недопалків і пилу.
Ти чуєш голоси, які все звуть
прийти сюди забрати свою милу...

І щоб життя у ляльку надихнути
потрібно трохи магії і посмішка
і ще - губами лагідно торкнути
холодного пластмасового носика...

[Soul]

оооо... слухаю найліричніші пісні, які тільки маю- а тут такий вірш!!! дякую тобі дуже, асіd, і тій людині, що написала це...!!!

[acid drinker]

я передам =)

мабуть, іще один... іншого авторства - але теж від страшенно важливої мені людинки... якій я вдячна просто так.

вона не курить трави - тільки зрідка п"є каву
вона не писала б вірші, коли б нЕ самота
вона як морозиво - надто холодно-ласкава
і як її кава - гаряча, смолисто-густа

вона дуже схожа на гарну фарфорову ляльку
вона обирає щораз собі інше життя
вона у руках чиїсь долі трима як на шальках
і тільки подушка почує шалене від болю виття

вона вміє щиро й безжально всім серцем любити
вона не шукає - її телефони не складно знайти
вона би хотіла як скло свою дійсність розбити
їй нікуди йти - і, як щиро, немає від кого втекти

[Prophet]

воно таке миле все, що навіть не хочеться зважати на... емм... недосконалість.

[acid drinker]

шо я там казала про фотосесію?
а... точно. було страшно.
тут ейсід ще не бачило результатів, але вже їх передчуває...

http://i.piccy.kiev.ua/i2/ec/54/b25205ad9f314891beb5532bd1e1.jpeg

а тут ейсід косить під православну ;)

http://i.piccy.kiev.ua/i2/80/ab/2bcf66e15d0a96440a4a0251ef75.jpeg

[RockerША]

Ейсід, ти гарнюня)))

[acid drinker]

дякую /калупає підлогу бєрцем, а бідні сусіди знизу вже не знають, куди подітися від цих проявів мого стісняння.../

[acid drinker]

ейсідової нової спідниці так багато, шо в ній можна заплутатися. в ній хочеться заплутатися.
і до неї страшенно пасує вишиванка ))
а сьогодні була контрольна з синтаксису замість семінару. з одного боку, добре, бо то мені годину зекономило. навіть трошки більше... а з іншого - вкрай погано, бо з синтаксисом у нас спілкування натягнуте, і якшо у мене є шанси вхопити трояк в останньому триместрі, то тільки тут. боюся, шоб не довелося ними скористатися. иии =(

[4esterfielter]

хто це написав: "ти більше не бігтимеш, заплітаючись у довгій спідниці, назустріч. не тому, що таких спідниць вже ніхто не носить, ти просто не бігтимеш назустріч"? якось так. по пам"яті приблизно. асоціація)
а ти в ній сьодня будіш, зациніць мона?

[acid drinker]

нє, я сьодні буду в штанах і арафатці )
і, схоже, стіхі читатиму.
втім, я тут подумала - мене покалічити ото обіцяють, а я спідницями переймаюся... і тим, як вони пасують до вишиванки. тю. після кількох дзюдошних ударів можна й ходити перестати... тільки, на жаль, дєвачки, які мене калічитимуть, теж ходитимуть недалеко - принаймні роки три-чотири. а мені академку дадуть, може... /замріялося про ще рік на бакалавраті.../

[4esterfielter]

мда... мені шось воно так закортіло тож десь почитати стішочкі... ех... ну слухати тебе теж люблю. ти це робиш дуже мило))) і виразно, на відміну від багатьох)))

[acid drinker]

дякую, будемо старатися й цього разу не підвести ;)

[acid drinker]

львів буде.
учора шось наче намагалося перешкодити нам - квиточків не було, поїздка на вокзальну (бо ми спочатку пробивали на університеті), звичайно ж, ніц не змінила... і навіть залити горе смачним пивом у бірлозі не вдалося, бо вона вже не працює - смачне пиво лишилося хіба в нефільтраті, але туди ходити не можна...
тому вечір минув тверезо. і трошки сумно, бо все-таки хотілося потяг... але сьогодні ми взяли квиточки на автобус, не певна, шо нормально витримаю десять годин сидіння, але краще то, ніж ніяк.
і квартирку знайшли. і все складається максимально добре, зовсім-зовсім так, як мусить бути.
а те, шо ейсід ніяк не змусить себе вчитися - то тільки маленький мінус...

до речі, вчора гуляли іще з коркуною й андроном. недовго, проте файно. така собі імпровізована форумівочка вийшла... =)

[4esterfielter]

гугага! раніше тре думати))) а ми з коханою поїздом їдемо :p

[acid drinker]

ну й прапор вам в... руки :)
прекрасність життя описати важко. воно майже таке саме чудове, як моя спідниця сьогодні =)
люблю хороших людей, а ще більше люблю, коли хороші люди люблять мене. а ще - сумую з приводу того, шо остання пара зі вступу до біблії минула сьогодні...
зараз узагалі стільки всього останнього, шо стає сумно-сумно.

[acid drinker]

роздуми на тему.

форуми - то така цікава штука...
от, наприклад, є кілька людей, які будують собі дім. великий такий дім, де багато кімнат, меблі, фарфорові статуеточки і купа інших речей, може, не дуже потрібних... проте господарям вони подобаються.
потім починають приходити гості. гості - це, звичайно, кльово. вони допомагають обжити дім - тому шо сенсу мати великий будинок, в якому ніхто не живе? хтось із гостей тримає дистанцію, хтось залишається жити в домі, хтось приводить друзів... ну, ви знаєте, як то відбувається. методом поширення посилань і все таке.
що більше людей приходить, то більше думок та вчинків з'являється в домі (і важче за всіма встежити робиться). хтось переставляє меблі (ну, думають господарі, може, так і справді краще виглядає?), хтось розбиває якусь із фарфорових статуеток (ну, зітхають господарі, все одно вона нам вже давно не подобалася), хтось притягує свої речі... дім потиху перетворюється на комуну, але мусить же там хтось хоча б колись прибирати і стежити, шоб комуна не скотилася до рівня напівпідвального приміщення, де тусують панки. тому господарі ходять і прибирають. все-таки вони господарі...
і тут починається найцікавіше. приходить хтось (а може, він тут давно був, тільки розвиток особистості й усе таке), кому не подобається те, що відбувається в будинку. споатку він експериментально намагається ламати меблі чи зносити стіни (а, знаєте, різні там основні конструкції...). ясно, шо господарям то не подобається, і оцей їхній, з дозволу сказати, гість, отримує по вухах. люди зазвичай схильні розуміти, але отой тип якраз не в дискурсі - тому він починає бігати по будинку і вимагати, шоби господарів викинули за двері, бо шо ж це таке, яке вони мають право отут?! і забуває, шо господарі якраз-то й мають право... і якраз вони нікуди не підуть, бо залишати збудоване такими силами було би безглуздо.
тоді цей, з дозволу сказати, гість, починає залишати купи гівна прямо посеред будинку - нехай знають, паскуди, шо він про них думає. в принципі, нормальні господарі давно би вже виставили його за двері або здали мєнтам, але проблема форумів у їхній переважній достобіса демократичності - тому господарі мусять ходити із совочком і все це гівно збирати. не занадто приємна справа, правда?
а потім стається трошки гірше. з одним неадекватом справитися ще якось можна, але ж є інші люди, психіка яких недостатньо загартована проти таких впливів... і тут починаються розмови про свободу накласти купу гівна посеред будинку, свободу обкласти господарів матом і свободу бути собою, яким би дебільним у даній системі координат це "собою" не виявлялося. прям як макмерфі. пояснити цим людям, шо, перепрошую, є конкретні люди, які збудували цей дім і які намагаються підтримувати в ньому хоч якийсь порядок - і, більше того, нікого насильно тут не тримають, - виявляється справою майже нереальною.
і настає апофігей апофеозу. деякі особистості з психікою, що піддається не дуже позитивним впливам, починають гадити саме на зло господарям. просто тому, шо по приколу нагадити і подивитися, як за тобою прибирають. причому акцентуючи увагу на тому, шо "о, як вони весело бісяться, гг, і хай тільки спробують вигнати - у нас же демократія"...
а демократія - то тупикова гілка розвитку. шо більше дивлюся, то більше переконуюся.
тому є невеличка пропозиція. додати до правил форуму - їх все одно підписують, не читаючи, - останній, виділений жирним пункт: занадто голосне невдоволення форумом та його адміністрацією може спричинити те, що вас попросять покинути форум. ми не в'язниця і не збираємося нікого насильно тримати там, де йому не подобається. і якщо вам так погано тут, чому б вам не піти туди, звідки ви прийшли? (с)

[Prophet]

гарно написали... дякую.

у правила поставити можна.
хоча над формулюванням треба подумати...

і щодо позапопереднього допису: Честере, я би думала перед тим, як постити такі огидні фразочки на адресу ближніх. знаєш, злорадство над тим, що в когось щось не склалося (а воно таки врешті склалося і, повір, наша поїздка буде набагато комфортнішою, ніж ваша) наводить на думку про абсолютну до цього когось неприхильність. а адекватні виховані люди за такого ставлення принаймні утримуються його висловлювати в особистих нотатниках. але я не про те. я ось що хотіла сказати: не сміши, на будень і ми не дурні квитки взяти, бо на будні їх сотні.

[4esterfielter]

Профет, я не зловтішаюся нітрохи, якщо ти про це подумала... Взагалі, ЯК ти могла такий сенс вкласти в цю фразу??? я в шоКЕ...
Ейсід, ясна річ, в мене рильце трішки в пушку, але є одне велике АЛЕ. на голову вам не зібрався вилазити, якщо ви про це. ще одне: кожному здається саме те, що йому хочеться здаватись. більше не писатиму такого на сторінках, якщо мої жарти надто відгонять сарказмом. звиняйте.

ще одне: я створив гурт не як опозицію до форуму, а як його частину для моїх однодумців. думаю, правила автоматично поширюються і на нього.

[acid drinker]

честере, ти прикольний =)
насправді роздуми були про загальну тенденцію і... еммм... нашого одного знайомого. він теж нас чекатиме у львові.
може, ти образишся, але про тебе я думала найменше, коли то писала.
а шо за гурт взагалі?

[4esterfielter]

фуххх... стосовно цього я погарячкував, певно. просто в дечому я ваші дії не розумію... приміром, чому був видалений мій пост із "Критиків"? в мене поганий смак, чи шо? я не занадто явно висловлюю своє "фе"? я можу створити тему "Що читають добрі критики" :) ?

а гурт громадський) "Для тих, хто керує своїм життям" - для запрошених.

[acid drinker]

у "критиках" написано, шо тема суворо модерована, по ходу. тому природно, шо звідти половина текстів зникає.
створити - можеш. у кахве, наприклад. якби ще назву придумав оригінальну і для текстів загалом (ну тому шо так, іноді бракує) - ціни б тобі не було. або, якшо не ліньки, можна створювати окремі теми для авторів, які дуже подобаються. це взагалі респект і уважуха.

[4esterfielter]

скажи мені в приват на вушко: критерії модерування в тій темі:) сорі, що відписуююсь сюди. в мене зараз інет став повільний-повільний, що півгодини вантажиться сторінка. дякую за пропозиції.

[acid drinker]

сьогодні мені снився бриних.
з четверга на п'ятницю. шо би це могло значити?
він кльовий.
за пошуком зображень на запит "михайло бриних" (ага, я на нього вночі не надмивилася, ще хочеться... красата...) гугл видає кілька обкладинок електронного пластиліну, кілька чужих аватарок, фотку андруховича на першій сторінці, фотку жадана на другій і фотку тім-літа на третій. а, ще антиповича, який, в принципі, дуже доречно туди втрапив. пана михайла теж - але дуже мало. а шкода.
треба його витягнути до "книгарні є". влаштувати там якийсь шабаш за його участю. і зробити багато фотографій, хоча у мене трошки дивне ставлення до фотографій - особливо після пані зонтаг. втім... втім, усе правильно.
але пан михайло не витягується. з усіх його координат я знаю тільки електронну адресу (він мені її сам скинув... на цьому місці влюбльонні дєвачки мають непритомніти), а електронні листи він тотально ігнорує. я навіть не знаю, доходять вони йому чи ні - ну сказав би принаймні, шо нє, не хочу я шабашів у "книгарні є", і не треба мені сюди писати такім мєлкім почєрком. але - тиша. і що я можу? (с)
сьогодні мені снився бриних...

[4esterfielter]

мда... а моїй бабусі колись снився Андрухович - вона була під враженням від 12 обручів. короче уві сні вона каже йому: ви дуже гарно пишете, але ж якби без таких ото слів... без матюків... а він їй у відповідь усміхнувся і почервонів)))

[acid drinker]

але ж бриних... честере, який андрухович? які обручі?
/бувають же чоловіки... ехх... зараз розмовлятиму трикрапками/...

[4esterfielter]

я щось не розумію ваших критеріїв щодо визначення хорошого, красивого чи взагалі - чоловіка... в Бриниха нема шевелюри... він не такий сімпотний як Андрухович))) Андрухович просто красень, як на мене... ну бо зовні трохи на мене подібний)))

[acid drinker]

честере, а ти... перепрошую, але...
ти бриниха бачив?
у нього таке волосся...
шось мені здається, шо ми говоримо про різних панів михайлів ;)
/щодо андруховича, краси і вашої схожості - покашляло в кулачок і вирішило не коментувати/.

[4esterfielter]

волосся може і є в нього на голові... але тільки волосся... Бриниха бачив трохи... не возбуждаїть, сорі))) а от Андрухович!))) і я! оце да)

[acid drinker]

я би дуже здивувалася (і трошки налякалася), якби тебе збуджував пан михайло =)
хоча, в принципі, я й так зараз ото налякалася - але, припускаю, ти з тим уже якось звик жити.
буду вдячна, якшо ми цю тему закриємо - мене на ригачку тягне від цих блакитно-нарцистичних відтінків.

[acid drinker]

удома. повернулося.
щасливе.

[acid drinker]

мені недарма снився бриних. а може, я недарма про то голосно кричала на форумі. ця таємниця причиново-наслідкових зв'язків так і залишиться таємницею, бо ми надто ввічливі, шоби про таке розпитувати.
є надія, шо він таки витягнеться в "книгарню є". і це безмежно радує, бо всякі дебоші в купідонах тощо-тощо я провтикую.

зранку зателефонувало чудо-чудечко і сказало, шо воно в києві. офігінню моєму не було меж, але радості - приблизно так само.
гуляти з чудечком під не дуже теплим дощем - файно. правда, квітка померла, але у мене завжди вмирають квіти - здається, я на них погано впливаю (ми вже про то говорили сьогодні - одразу пригадую віана і його героїню, в легенях якої завелася лілія...).
мабуть, завтра потягну його до кальдазара - або доведеться не йти до кальдазара... або доведеться шось вигадати. до другої дня ще дожити якось треба.

до речі, сьогодні так і не спала вдень. оце зараз піду в душ і в ліжечко всерйоз і надовго - аж до ранку, коли згадаю, шо маю йти на польську... сподіваюся, шо згадаю. тому ночі гарної...

о, у мене ще одна радість, якою треба поділитися. таааку ляльку знайшла чарівну - і майже живу. дівчинка з ведмедиком дубль безліч плюс один:

http://i.piccy.kiev.ua/i2/e5/07/64c781f72c290b1fb9faa2b59723.jpeg

[acid drinker]

замість того, шоби готуватися до тесту з польської, зараз сидітиму й намагатимусь розповісти, як невимовно добре було вчора на концерті.
хоча... боюся, шо відчуття досконалої виповненості передати важко. якшо взагалі можливо. і так само нелегко висловити вдячність за цей вечір. ех, шо ви взагалі знаєте про харизму, коли не були на концерті пікніка? коли не бачили шклярського??

еххх...

Я следом за тобой пойду
Меня не отличишь от тени,
А спрячешься в траву
Я притворюсь растением
Это я незаметно крадусь
В час, когда ты отходишь ко сну
Твое сердце должно быть моим,
Твое сердце вернет мне весну.

Да, ты можешь отдать свою душу
Оранжевым демонам страсти
И смотреть, замирая,
Kак она превращается в дым
Что душа мне твоя?
Этот легкий затерянный ветер
Hет, должно быть моим твое сердце
Твое сердце должно быть моим.

Да, ты можешь отдать свое тело
Восьми носорогам
И одев себя в пену и дрожь
в раскаленную падать волну
Что до этого мне?
И какое мне дело
Hет, должно быть моим твое сердце
Твое сердце вернет мне весну.

Да, ты можешь пустить в свою комнату
Пеструю птицу сомнений
И смотреть, как горячими крыльями
Бьет она по лицу, не давая уснуть
Что мне мысли твои?
Эта жалкая нить, что связала и душу и тело
Hет, должно быть моим твое сердце
Твое сердце вернет мне весну.

Я следом за тобой пойду
Меня не отличишь от тени
А спрячешься в траву
я притворюсь растением
Это я незаметно крадусь
В час, когда ты отходишь ко сну
Твое сердце должно быть моим
Твое сердце вернет мне весну.

[acid drinker]

ейсід натхненно пише про ктулху, натискаючи на контрол ес через кожне речення - ну, бо переписувати у неї сил не стане точно.
потім абізатільно опублікую цей шедьовр - він вартий того, шоб ше ви посміхнулися...
поки шо - кілька речень, якими я воістину пишаюся.

Можна припустити, що подальший розвиток цього інтернет-мему (тобто інформаційного об’єкту, що швидко поширився в мережі й набув великої популярності) пов’язаний із коміксами «The Unspeakable Vault (of Doom)» (надалі UVoD) авторства французького художника Francois Launet, оскільки найпопулярніший вислів про Ктулху «Ктулху фхтагн!» вперше зустрічаємо саме в його роботах (найраніші датовано 2003 роком). Полісемантичність цієї фрази можна порівняти хіба що з анімешним «ня».

чи отуто...

Цікаво, що перше місце за кількістю зацікавлених зайняв серйозний суперник Ктулху на теренах рунету (і, як нам здається, образ, значно питоміший для російської свідомості) – Медвед. Цей персонаж після обрання Дмитра Мєдвєдєва президентом Росії знову актуалізувався, натомість популярність Ктулху пішла на спад (наприклад, на www.bash.org.ru остання цитата про Ктулху датована листопадом 2007 року).

коротше, фхтагн!

http://i.piccy.kiev.ua/i2/d5/68/8362fb46139d964833ae42387d3b.gif

[acid drinker]

коханий хворіє.
як тут можна вчитися?
тобто мені шось взагалі не тойво, але відколи коханий хворіє - ще більше...

[acid drinker]

не можу більше.
знаю, шо якшо ляжу спати зараз, потім просто не встану, аби то все доробити. дедлайн надто близько. впадлізм надто сильний. ех, розучилася я вже писати до четвертої ранку... =(

так, кава-брейк. і повалятися на ліжечку. кальдазар сказав, шо я все зможу, і я йому вірю. він взагалі на таких речах непогано розуміється.

http://i.piccy.kiev.ua/i2/62/4b/30d1304217b6128d251ddb6b0c45.jpeg

[acid drinker]

що більше читаю бізнес-лінч (http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/business-lynch/), то сильніше в мені проростають два бажання:
1) відсканувати меню "криївки" і надіслати їм, най бісяться
і
2) зробити шось дуже схоже, але літературне. і говорити графоманм, яку насправді хуйню вони пишуть.

перша ідея просто тому, шо з лєбєдєвим я в деяких принципових моментах не погоджуюся. але якшо врахувати, шо він мене все-таки розуміє, шо він так само ненавидить бездарів і шо він у цьому зовсім безкомпромісний... лєбєдєв класний. таких людей треба берегти, бо їх зовсім-зовсім небагато. а шо імперський шовініст (ги, як смішно звучить) - ну, шо з тим зробиш, я на його місці теж би була імперською шовіністкою... я з радістю буду українською шовіністкою, як тільки можливість з'явиться.

друга ідея вкрай насущна. неймовірно вітально важлива. я ще не знаю, як її зреалізувати (створювати спільноту і критикувати стішочге - фігня, крім того, доведеться читати ще більше графоманії, ніж я й так читаю; на літфорумі нормального лінчу не виходить - не встигнеш обматюкати графомана, як прибігає табун таких самих ображених і починає з ним сюсюкатися; коротше, атака бездарності на планету в повному розквіті). я не дуже знаю, чи треба воно людству, хоча все-таки треба - досвід показує, шо графомана можна заматюкати до тої межі, за якою писати він припинить. але хочу чогось такого. більше, звичайно, хочу кулемета, але це вже з галузі фантастичних романів і містичних трилерів (о, прикиньте сюжет - критик-месник ходить з кулеметом і розстрілює різних бездарів, які публікують свою ніц не варту мазанину... /диявольський сміх/).
еххх...

про те, шо мене просто затрахали до неймовірної неможливості, просто мовчу. тому шо затрахали, на жаль, навіть не іспити (це би ще можна було зрозуміти і з цим дуже просто змиритися), а люди.
кількість матів на кубічний сантиметр моєї голови перевищує всі допустимі норми. нє, нічого не сталося, сьогодні не сталося зовсім нічого, я сама дивуюся з того, чого така зла. але я ненавиджу, коли з мене вимагають того, чого не вимагають із себе; коли собі дозволяють те, за шо на мою бідолашну голову вже б обвалилася тонна різних гидот.
отака хєрня, малята. і до завтрашнього іспиту я готуватися теж не хочу. але моя нелюбов до людства від цього не маліє. і любов до дуже окремих людей - теж. однак то зовсім-зовсім інша історія.

[Soul]

дякую тобі, айсід, за твою безкомпромісність в питаннях графоманії!!! я помітно змінила свої погляди і писанину- ні?;)
ти хороша!!!

[Андрон Кобила]

.. не в одної Ейсід припадки мізантропії /і через сесію теж/

[acid drinker]

так, канєшно, хороша, сказала ейсід, витираючи ножа від крові...
припадки мізантропії - то така природна весняна річ, ге?

[acid drinker]

нечего терять, нам нечего теряааать...
/ейсід така якась... втрачена? більше нічого. не лишилося. істерики теж/

[Андрон Кобила]

припадки мізантропії - то така природна весняна річ, ге?

адназначна..)

втрачати вже дійсно нічого, третина сесії позаду)

[acid drinker]

угумсь... третина останньої сесії в бакалавраті. не хоочу.

[acid drinker]

про ктулхів вам розказувати зараз буду.
вони зелені і хавають моск, але то ви, мабуть, і без мене знаєте.
а отакого не знаєте:

коли їх десять, вони люблять фоткатися
http://img0.liveinternet.ru/images/foto/b/3/664/1789664/f_13807912.jpg

а ще вони це, не дуже мирні. хто ктулху? я ктулху???
http://img0.liveinternet.ru/images/foto/b/3/664/1789664/f_13807913.jpg

хороводики...
http://img0.liveinternet.ru/images/foto/b/3/664/1789664/f_13807915.jpg

[acid drinker]

дівчата з ктулхами. святе діло.
http://img0.liveinternet.ru/images/foto/b/3/664/1789664/f_13807916.jpg

http://img0.liveinternet.ru/images/foto/b/3/664/1789664/f_13807917.jpg

[Prophet]

кльові)))

[acid drinker]

сумбурно.
так треба.
а ще треба кидати пити, але це вже зовсім нюанси.
звичайно ж, розкоцала собі половину нігтів, поки готувала деруни - терти картоплю то зовсім не моє.
жах як сумбурно. все правильно. так і мусить бути.
ейсід перетворюється на флегмата абсолютного й витонченого.
шкода, шо слова нічому не вчать. ага, не вірю в силу слова, а вірю в силу п@#дюлів (с), якшо ніц не плутаю в цитаті. але не зовсім точно знаю, чи вони допоможуть. тут навряд чи шось взагалі допоможе. роман-перевиховання, йолки...

але зараз ейсід зробить бу і скаже, шо їй флегматично. все одно вона не знає, шо дєлать.
треба пиляти розкоцані нігті.

[ROMB]

[
але зараз ейсід зробить бу і скаже, шо їй флегматично. все одно вона не знає, шо дєлать.
треба пиляти розкоцані нігті.[/QUOTE]

А ще треба випити

[acid drinker]

хіба чаю. пити три доби поспіль було трошки важко, треба попуститися.

[acid drinker]

перепрошую, мушу перепостити статтю повністю...

Все девушки от и до самого до верхней октавы наивно полагают, что мужчины ежечасно, ежеминутно, а некоторые даже свободное от работы время думают лишь о сексе. Команда наших бесстрашных, как Ахилл, сильных, как Геракл и мудрых, как Афина Паллада разоблачителей мифов выведет тебя из темного лабиринта этого и многих других заблуждений. А также не даст тебе засохнуть, промокнуть и захиреть, как Пенелопа, ожидающая своего Одиссея, пока он развлекается с амазонками, сиренами, просто всякими разными девками, а также ахейцами, данайцами и даже циклопами.

Ошибка в посыле — мужчины вообще не думают. Даже «об выпить рюмку водки и об дать кому-нибудь в морду». Единственное, чего бездумно вожделеют мужчины с утра до вечера — это деньги. Вернее, они жаждут раздобыть их в таком количестве, чтобы уже никогда не задумываться о том, что надо думать. Некоторые в погоне за количеством, совершают качественный скачок и мутируют в бизнес-спортсменов. У этих времени нет вообще! Они обменяли его на грамоту за первое место в спартакиаде «Вышиби слезу у Господа нашего щедрого». Да что — времени! Даже места. Да что — места. Даже интимного! То есть интимное место есть, а интимного — нет! Они же к писсуару по двое ходят — с адвокатом.

А вот эту сказку очень любят слушать на ночь маленькие офис-менеджеры — «мужчины от мальчиков отличаются лишь стоимостью игрушек». Да плевать они хотели! На стоимость. Включая добавленную, минус семейный бюджет. Потому что самая хорошая машина — новая. Самый лучший мобильный — тот, за рекламу которого нам заплатят, самые крутые горные лыжи те, которыми хоть раз в год пользуются, а самая классная мягкая игрушка — диван.

Кстати, о бюджете. К платным услугам работниц сферы сексуального обслуживания мужчины относятся совершенно спокойно, чтобы ты знала. Ну, не будешь же ты рефлексировать и сообщать кому-либо всерьез: «Что, я себе бесплатного массажиста не найду?!» Или: «Что, меня уже и мороженым в кафе бесплатно не накормят?!» Не найдешь и не накормят. Или плати сама или плати собой. А мужчины о сексе с тобой не думают. Они к сексу относятся функционально. Как ты к массажу и мороженому. Так что не путаются они в морально-этических, психологических, научно-популярных и политических аспектах там, где речь идет о простой формуле «деньги-товар». А если ему бифштекс не нравится, он просто больше не пойдет в этот ресторан. Так что если тебе твой приятель на вопрос: «Ты хоть раз в жизни пользовался услугами продажных женщин?» ответит: «Ах, я не такой! Что я себе бабу не найду!», значит либо врет, либо жадина с комплексом неполноценности. Будет беседовать с курицей о любви и петь оды свежеснесенному яйцу вместо того, чтобы заказать себе омлет. Кстати, тебе он тоже массажиста не оплатит и мороженого не купит. Только стихи. Пока ты готовишь ему ужин.

Это, кстати, тоже древняя, как глупость и изъеденная молью легенда — «путь к сердцу мужчины лежит через желудок». Ошибка древних патанатомов. Путь к любому сердцу лежит через грудную клетку или коронарные сосуды. А через желудок путь лежит в двенадцатиперстную кишку и далее на выход.

Или вот с чего ты взяла, что ему интересна твоя анатомия. Вот дел у него других нет, как созерцать твои перси и прочие округлости. Почему вообще кто-то решил, что мужчинам нравятся стройные блондинки или пышные брюнетки?

Предположим, что тебе нравятся кокер-спаниели, вот этот милый мальчик в клетчатых шортах и шаурма. А мужчине, видишь ли, должны нравится большие сиськи, вот этот ротик, с торчащей из него сигаретой и сразу весь выводок упругих задниц. Ничего подобного! Он отдает предпочтение морям и океанам, закатам и рассветам, скалам, музыке и много чему еще, что можно разглядеть с дивана в телевизоре. Даже первые ландыши, если за ними, конечно, не надо переться в лес на новой машине.

А некоторым мужчинам нравятся… мужчины и даже дети. И нечего кривиться! Не с тобой же ему в футбол играть. А если дети нравятся — радуйся. Тебе же проще. Особенно, если он уже наделал пару-тройку на стороне.

Футбол — миф тот. В одной куче с баней, прорубью и зимней рыбалкой. На самом деле не футбол, а пиво. Не баня, а чтобы тепло и потом пиво. И не прорубь, а освежиться после водки. И сразу — пиво. И говорить, говорить, говорить, говорить. А в воскресенье на рыбалку. И долго молчать. Думая о пиве.

«Мужчины не плачут!» Ха! Очень даже плачут. Позвони ему на мобильный и скажи, что стукнула новый внедорожник бизнес-спортсмена своей старой колымагой после того, как напилась с подругой.

И подруга твоя ему не интересна, если у не поперек. А если поперек — он испугается. Мужчины вообще трусливы, как зайцы. Даже хуже. Видала, с какой скоростью он сворачивает окна порносайтов, когда ты подходишь ближе, чем на метр. А если ты незаметно подкрадешься и выкрикнешь ему в ухо: «Хочу групповуху!» он вообще уписается и начнет заикаться. Потому что они жутко бояться опозориться. Да нет, не перед тобой и не перед подругой — перед вами он уже давно опозорился и привык. Перед пацанами. Вы же с подругой такую групповуху хотите? А на такое он никогда не решится. Потому что мужчина — существо нерешительное.

И вот еще что. Откуда взялся миф о том, что мужчины не симулируют оргазм? Решительно непонятно!

[4esterfielter]

я зламався на третьому абзаці))) а нахвіга оцей цирк?

[acid drinker]

не знаю, просто прикольний цирк.
значить, ти не входиш до читацької аудиторії, яка, за задумом авторів, має складатися із жінок з почуттям гумору :)

[4esterfielter]

серйозно? я ото перечитав... і останній абзац виявився правдою... як не дивно і не прикро)))

[acid drinker]

а мене проперло про повій (спочатку я просто ту частину скопіпейстила), а потім пор подобаєЦЦя - не подобаєЦЦя (типу спаніелів і шаурми)...
а потім зрозуміла, шо весь текст теж так нічо. тому най живе - раптом ще згодиться, а шукати буде ліньки...
таки симулюють... хоча я погано уявляю. і ще, здається, не мала досвіду=)

[Prophet]

шось у тому є)

[acid drinker]

продовжуємо цитування різних штук. багато з того справді актуальне =)

- Я не блондинка – у меня склад ума такой
- Я не худая – я просто не завтракала
- Я не толстая – я просто ужинала трижды
- Я не Венера – во мне нет ничего венерического.
- Я не красива – я чертовски мила
- Я не пьяница – просто могу много выпить
- Я не феминистка – я просто умнее
- Я Вас не умнее – просто Вы тупее
- Я не высокомерная – я брезгливая
- Я не кокетка – я так не умею
- Я не фригидная – просто у Вас под носом сопля.
- Я не стерва – я просто нетолерантна
- Я не знаю себе цену – я ни разу ее не называла
- Я не принцесса – но для некоторых просто подарок.
- Я не стрелочница – я переводчица, перевожу стрелки
- Я не трусиха – я просто знаю, что дело кончится жопой
- Я не зануда – я просто знаю, как правильно делать, чтобы не кончилось жопой
- Я не высокомерна – просто я лучше многих
- Я не язвительна – просто, говорю, что думаю
- Я не не люблю гостей – у меня просто коробки, мусор и гантели в прихожей
- У меня не всегда бардак – я иногда убираюсь
- Я не разгильдяйка – я просто люблю поспать
- Я не неряха – мне просто мало места в шкафах
- Я не грязнуля – я просто не люблю мыть посуду
- Я не грязнуля – просто носки легче купить, чем постирать.
- Я не грязнуля – кто же знал, что шоколадная конфета в кармане растает
- Я не вру – я сочиняю
- Я не вру – я просто хорошо сочиняю
- Я не блядь – я просто одна спать боюсь
- Я Вам не хамлю – я просто использую длинные слова.
- Я не пьяная – я задумчивая
- Я не серьезная – мне скучно
- Я не трезвая – я такая всегда
- Я не туплю – я не в настроении
- Я над Вами не издеваюсь – я Вас изучаю
- Я не использую дрянные аргументы – просто в моей коллекции дураков Вы не попали в десятку лучших
- Я Вас не игнорирую – просто Вы малозначимы
- Я всех не ненавижу – всех я люблю, но некоторых меньше
- Я не напыщенная дура – просто сегодня с самого утра не мой день.

[Prophet]

))))))))))))))))))))))))))))

[acid drinker]

я не розгільдяйка - я просто не можу вчити синтаксис.
а потім виявляється, шо з курсовою все насправді простіше й приємніше, а ще у мене є всі причини почуватися мега-гуру, тому шо мою курсову мій науковний керівник обіцяла почитати на святах, і я би була щиро вдячна, якби з кафедри не вимагали оцінки, хє-хє. коротше, люблю хороших людей - вони переважно просвітлені на-все-забивальники. шось мені підказує, шо варто би починати писати диплом з такими розкладами... бо носити його в останній день закриття відомостей мені ну ніхто-ніхто не дасть, правда ж? =)

поповзу-но я вчити синтаксис. мабуть. може, хоч трошки... еххх... якшо зможу себе змусити.

[acid drinker]

я закрила сесію. тепер мене можна діставати в будь-який спосіб і з будь-якою метою.
єдине - не нагадувати про сам факт закриття сесії. тому шо якшо вітання з початком останньої сесії в баклавраті мене просто заганяли в легку ностальгію, вітання із закінченням останньої сесії в бакалавраті можуть викликати у мене голосну істерику з тупанням ніжками і криками "не хоочу!".
але життя все одно прекрасне, і магістерка обов'язково буде (бо хто ж туди вступить, якшо навіть я не вступлю?). а весна яка - ви бачили?
тепер пора сідати за дипломну і за трошки роботи, а ще варто би поредагувати один текстик, а потім вимагати за нього пива, але про пиво ми вже й так домовилися. коротше, наповненість життя стала нітрошки не меншою. просто закінчилася сесія.
навіть синтаксис закінчився.
залізла у свою папку зі статтями до курсів, які слухала останні два з половиною роки, і повитирала всеньке мовознавство. усе, шо було. лишила тільки польську - вона знадобиться.
і знаєте, я щаслива. наповнена - в принципі, я ще від учора цілковито виповнена - і щаслива. сподіваюся, цей стан протриває якомога довше. не хочу його втрачати.

[acid drinker]

ейсід качає собі нових сьюісайд гьорлз і не тільки їх. ейсід не може надивитися.
а ще в ейсід трошки крепатура, а треба прибирати вдома. і гуляти кудись хочеться, але куди - науці невідомо. та й гуляти з крепатурою... як учора прямо буде =)

шоб не нудьгували - нате вам гарну сг, звуть її квінні.
а ейсід піде прибирати...

http://i.piccy.kiev.ua/i2/b0/0f/c0f68321f7a95400601527cbdd53.jpeg

[Anatoliy]

хм... :)

[acid drinker]

ейсід знову (здається, вчетверте з початку року) переставило вінду.
скоро воно робитиме це саме і без жодної допомоги. поки шо йому трошки важко ставити дрова. але то прийде з практикою, принаймні, ейсід сподівається.
а ще ейсід має новий курсор, хє-хє. і нові шпалери - з сг. саморобні.
пішло грати в лінягу...

[Prophet]

головне, щоб борода не виросла)

[acid drinker]

я так і знала. не казатиму, шо це несправедливо - треба було раніше думати.
але ж!
моя система обгрунтувань і пояснень, мій самоаналіз і самодослідження, якими я мучилася ще не так давно, аби хоч якось вербалізувати причини своєї поведінки й окремих учинків, тотально незрозумілих іноді з боку, - вони присутні на перших десяти сторінках "венери в хутрі". може, текст не зовсім точно накладається на певні нюанси, чи то певні нюанси моєї поведінки конфліктують із текстом, однак воно таке близьке... ех. якби це втрапило мені до рук раніше (а могло ж! і не одна нагода була! ви бачите, я навіть ставлю знаки оклику), воно зекономило б мені купу сумнівів. але, з іншого боку, приємно розуміти, шо я сама дійшла до того, про шо зараз читаю в захер-мазоха. я теж, мабуть, хвора. шо теж приємно й цікаво.

до речі, ось вам. венера перед дзеркалом, тиціан. про неї у захер-мазоха теж є.

http://i.piccy.kiev.ua/i2/1a/f3/8747bc388d33a25b366501ef39a5.jpeg

[acid drinker]

ги, мене порадували:

http://www.macguff.fr/goomi/unspeakable/WEBIMAGES/CARTOON/w038-approves.jpg

http://www.macguff.fr/goomi/unspeakable/WEBIMAGES/CARTOON/w040-non-euclidian.jpg

http://www.macguff.fr/goomi/unspeakable/WEBIMAGES/CARTOON/w041-notamused.jpg

[acid drinker]

здається, тотальний влом у поєднанні з тотальними дедлайнами робить із ейсід шось дуже нехороше. почуваюся мертвесенькою. і ніц не роблю практично. не можу себе змусити. скидаю на авітаміноз, але то слабеньке виправдання. завтра піду в могилянку - може, попустить. скучила вже.

[acid drinker]

сьогодні я їх бачила. зайшла в "галерею льону" і дізналася ціну. 130. власне, я би й купила одразу, якби там були чарівні близнючки (профет, пам'ятаєш? тааакенні... я ще подумала, шо з них би вийшов гарний подарунок для твоїх близнючок коли-небудь - теж дуже схожі, але майже протилежні...) або оте біляве сонячне чудо в плюшевому платтячку. але не було, на жаль. сказали, шо пані валентина буде на країні мрій зі своїми ляльками - може, тоді. аж пульсую вся в передчутті. скільки ще чекати?...
а може, поїду якось на республіканський. або на либідську. і спробую там знайти. вони феєричні. і навіть фотографій в неті нема - аби показати вам усім, шо мені зараз сниться... хіба що такі крихітні, на яких інші-інші, але теж чудові.
ось, наприклад...

http://i.piccy.kiev.ua/i2/06/8f/80fbc5607346c0fc0f8512c3f497.jpeg

або ось:

http://i.piccy.kiev.ua/i2/22/f3/6d63d95be502d35c229cbd9bf36e.jpeg

[Prophet]

пам'ятаю... та, вони прекрасні)
і не така страшна ціна виявилася.
а "галерея льону" - це де? що там ще є цікавого?

[acid drinker]

це на спаській, 3. якраз навпроти домашньої кухні :)
там купа всього. подушечки кльовезні (навіть зі слониками й жирафами), серветочки, одяг, здається, навіть є - у мене просто очі розбіглися і помітили навіть не половину. і все таких сіро-пастельних, м'яких кольорів. я би там пожити не проти була... =)

[Prophet]

якось зайдемо разом))

[acid drinker]

абізатільно зайдемо - там добре.

[Кролик]

http://i.piccy.kiev.ua/i2/06/8f/80fbc5607346c0fc0f8512c3f497.jpeg

Ну тобо не те шоб оце точно ти, але то одна із твоїх іпостасей.
І то зовсім не заважає янголу в жовтому мати залужений шлунок, щоб пити луги і кислоти.

Побачимося на країні мрій!
Позаминулого року був, ходив у вишиванці і з оселедцем. Минулого не був, збирав ягоди в ФРН.
Мо заснувати тему про каїну мрій? З фото і таке інше?

[acid drinker]

о, таки треба =)
візьмеш на себе таку відповідальність?

[acid drinker]

другий вечір поспіль гугл вважає за доцільне глюкнути якраз тоді, коли мені лишається два оголошення, аби добити кампанію. я не можу працювати в таких умовах (с)
завтра бриних. і, по ходу, ще одна імпровізована форумівка.
а сьогодні мій керівник диплому і керівник кафедри за сумісністю (бо я все-таки важливіша за кафедру якусь там) спитав мене, коли в нас захист. еммм... здається, це був якийсь кармічний знак чи шось у тому стилі, але я так і не розібралася. ну шо ж... принаймні чимось я змогла йому бути корисна.

[acid drinker]

він такий...
перехоплює. і дух теж.

[acid drinker]

репостинг.
ну, значить, так.
спочатку була п'ятниця, і ми гуляли до другої, встигнувши за той час надибати щонайменше двох людей з тернополя, одного з волині і ще якихось звідкись, споїти дитину (хоча... ми не винні, дитина була не проти; а називати фрешів дітьми - то прикольно і навіть трошки приємно, одразу такою дорослою почуваюся), розбити пляшку вина, випити хрін зна скільки пива, налякати ще одну дитину (то вже карма така... все львів згадую :)), поговорити про шо завгодно з геополітичною ситуацією включно і навіть потім трошки виспатися до суботи. в суботу ж ми забили на все і з привітом від великого бодуна поїхали відпочивати. юнак, з яким довелося на кухні за кавою поговорити про те, шо все відбувається для чогось (а мені здається, шо від чогось, інакше не бачу сенсу в своєму нинішньому стані, хіба шо забити на передзахист), цілком прикольний. і ковбаски, смажені на вогнищі, цілком прикольні. і я сама розвела вогнище вперше після якоїсь п'яти-шестирічної перерви. ми гарно посиділи, навіть не до ранку, пішли спатки... і мене накрив триндець тотальний і безповоротний. по-перше, ліва нирочка. їй погано. по-друге, всі суглоби. їм хріново. по-третє, температура 38,2 - це по приїзді додому, я ледве не здохла за ці півтори години дороги. і хто там казав, шо у мене нема температури? я ж знаю свій організм...
ну, так. я теперечки не знаю, чи піду на передзахист. не так шкода себе, як інших - здається, це в мене інфекційне. хоча нє, себе шкода передовсім. давно не була аж такою калічкою. як думаєте, це світова гармонія вимагає компенсації за те, шо мені аж так довго було аж так кльово?

[Anatoliy]

нє, ну, судячи з того, що день був дуже вдалий, нирка мала би за то поплатитися однозначно :) пляшка пІва - удар кулаком по ниркам :) і скільки ж разів вдарили? гггг :)

[Prophet]

слава богу, про удар кулаком ти перебільшуєш)

теж типу репостинг: Ейсід, одужуйте!

[acid drinker]

анатолію, боюся, за вашими підрахунками у мене нирок би вже давно мало не бути =)
профет, ще раз репостинг, але, як не дивно, я таки всьо, вже видужало. ну не міг же це бути затягнутий на дві доби жорстокий бодун? значить, шось дуже нетривале й підступне...

[Prophet]

нетривала й підступна світова дисгармонія)

[Anatoliy]

анатолію, боюся, за вашими підрахунками у мене нирок би вже давно мало не бути =)

ну... не знаю... :) мій знайомий постійно мене переконує, що людина - то страшенно живуча істота. та й, може, нирки вже загартовані :)

ну не міг же це бути затягнутий на дві доби жорстокий бодун?

міг :)

[4esterfielter]

в мене одразу сплив у пам"яті твій, ейсід, вірш "дощ і голодні пси... тільки замість "дай мені свою руку", "дай мені нові нирки"... може трохи невдалий жарт, але...... психологія страшна річ...

[acid drinker]

ну добре, пояснюю контекст. в якому, до речі, честерова фраза про нові нирки (тоді треба просити трансплантологів якихось, думаю) звучить вкрай доречно.
шановна ейсід має хронічний двосторонній пієлонефрит класу так із третього. приємного тут мало, зокрема тому, шо він повертається тоді, коли хоче - незважаючи на кількість випитого алкоголю чи чаю, на погоду й мій одяг. отака зараза могла бути і вчора, але в такому разі я не знаю, до чого тут температура. і не знаю, чого воно так швидко минуло. і взагалі, яка тепер різниця? будемо писати диплом, хє-хє...

[Anatoliy]

а в мене вже є майже вся - 80 сторінок :) ще з двадцяток буде, а потім - виправлення, дні, витрачені на виправлення.... ех...

[acid drinker]

шото мнє хрєново. фатєєва, звичайно, вумна тітка, але не можу її більше читати. і спати не можу вже. і писати. йопть =(

[4esterfielter]

то лягай спи. то найліпший вихід. я завше так. а на ранок - п"ятірка!

[acid drinker]

не_можу_спати_вже_набридло

[acid drinker]

о, це шось. ту хум іт мей консерн і зокрема профет =)
я знайшла штуку, яка мене ну просто захопила. мереживка з іншими фігнями - це, звичайно, добре, але це... воно чудове.
осьо.

http://www.direkthomepage.de/userdaten/75188048/bilder/gallery/gallery002.gif

хочу таке. не припускаю навіть, як воно на мені виглядатиме, але хооочу. і сіренькі замшеві туфельки човниками. і придуркувату зачіску. і панчішки. і походити так години чотири, а потім зрозуміти, за шо я так страшенно люблю штани і бєрци. але спочатку - години чотири так походити...
/і чого воно не пишеться? бррр... спати треба. вдень якось ліпше, як не дивно. здається, я знов собі розколихала біоритми/.

[Prophet]

о! ооо...
але що ж ти контору палиш?)

[acid drinker]

а не змогла втриматися =)

[acid drinker]

про неї і трошки сумно.

отака собі алюзія. на здорика, якшо ніц не плутаю. або просто - ремінісценція. її не обов'язково відчитувати, все одно вона ніц не значить крім того, шо значить безпосередньо.
просто справді трошки сумно.
смуток весняний і світлий, але з того його не меншає. і безпричинний, шо теж ніц не змінює. і взагалі, ми вчора гуляли до четвертої ранку, і гарно ж як, і зараз погода чудова (разом із не менш чудовою старою музикою)... на форум видавців втрапимо аж завтра - сьогодні писатимемо, писатимемо, писатимемо, за можливості багато-багато, але якшо трошки менше, теж не страшно, нам пробачають навіть невкладання в дедлайни, хоча ми ще не зовсім знаємо, за шо. і з того приводу теж світло й сумно. нас люблять, певно.
на форум би. на форум... але аж завтра, інакше доведеться не спати цілу нічку, а спати ми любимо, та й завтра хочеться виглядати більш-менш пристойно, бо раптом...
елвіс-елвіс. сумбур. але елвіс - то гарні ліки. він спокійний такий (усередині, не подумайте про мене ніц поганого, я чесно його ні з ким не плутаю), шо аж страшно деколи. до речі, намагаюся написати вірша про спокій. і від того теж сумно. одна моя гарна подруга знайшла дао - каже, шо воно кльовезне. і там спокійно. а в мені - неспокійно. шкода. я дуже дивна собі - ніби й почуваюся щасливою-щасливою, і ніби й огось бракує. от напишу вірша про спокій - і стане ясно, чого саме...

[acid drinker]

отож, про вчора.
було так гарно, шо виразити вербально важко. день почався й закінчився "кому внизами", прологом було писання кількох сторінок диплому, епілогом - вино в парку слави. і нічого, про шо можна було б сказати "ну, так собі". навіть писання диплому у світлі тих подій здалося чимось кайфовим (сподіваюся, тим, хто його читатиме, теж буде кайфово).
останній день форуму видавців - і єдиний, на який вдалося втрапити. споглядання та слухання, виповнення світлим-світлим спокоєм (я таки напишу про нього... тобто про спокій теж), і щось, що тремтить всередині - може, від вібрацій музики, а може, від присутності.
хотілося підійти і поцілувати. або попросити дозволу - і поцілувати =)
вдячна-вдячна. і просто абсолютно серафічно залюблена.

[acid drinker]

хи, подивилася на час вчорашнього допису - зараз рівно стільки само. тобто коли опублікую, буде вже не стільки само, але ж цікаво. мене тягне пописати дурниці якраз за двадцять північ. уже другий день поспіль.
ну, бо розумного писати я чогось не можу поки шо. не вилазить воно з мене. зате маю вже 45 сторінок диплому із мінімальних 40, і це радує. ще з десяток - і буду взагалі киця-лапочка. (і ви би бачили обличчя мого керівника, якому я сьогодні принесла ці 40 сторінок, а він, спантеличений, запитав, як я з 20-ти так швидко зробила вдвічі більше. ех, чукча нє чітатіль, чукча всьо-такі пісатіль...). і поховаю нарешті ці мегатонни книжок, на які доводиться покликатися. і буду нарешті займатися нічого-не-робінням із чистісінькою совістю, і нарешті з чистісінькою совістю вилізу в аську і скажу людям, шо так, я завтра вільна. тільки чого так вломмм? якесь звикання до постійної присутності дамоклових мечів, чи шо? =)

[Anatoliy]

тобі класно, твій керівник хоч здивувався, а я своїй керівничці як приніс на попередньому захисті (тоді вона роботу побачила вперше - 80 сторінок писанини), вона так її досі лише "місцями попереглядала". отаке. а треба ж до кінця її доробити... а аська - то добре (хрест на будь-якій роботі, власне, як і цей форум...)

[acid drinker]

ну, щодо раззвіздяйства керівників... ми з моїм любим паном романом приблизно одинакові =)
я роблю великі очі й кажу, шо ой, невже не надіслалося (хоча нє, йому я так не кажу, йому я просто телефоную й попереджаю, шо робота буде пізніше), а потім, коли я вже навіть надіслала, він робить такі самі великі очі й каже шо ой, досі не прийшло (а може, справді не прийшло? укрнет, розумієте...). чудовий дядько, не знаю, як би я без нього це все писала. діло навіть не в тому, шо він дає якісь суттєві рекомендації - мені вистачає того, як він говорить, шо у мене цікава робота, шо я розумна й сумлінна дівчинка й шо все у нас вийде. ше одна людина, від якої віє спокоєм - може, він теж знає, де лежить дзен?

[Андрон Кобила]

чекаємо інфи про завтра. шамани, вуду, некроми? =)

[acid drinker]

некрофіла не буде. не знаю поки шо. ти ж все одно на голубєву збиратимешся, якшо шось?

/залишилося порозставляти цитати... це навіть не боляче, але так вже муторно.../

[acid drinker]

у мене є руднєв. багато. про вінні-пуха й філософію повсякденної мови, наприклад. давно хотіла прочитати. тепер можу.
ще у мене є купа неперекладеного ктулху. давно хотіла розібратися й доперекладати. тепер можу.
ще у мене є півтори томики джеремі стронга - один уже почала. власне, його я просто читаю. тепер без докорів сумління щодо того, шо є важливіші справи.
у мене є прекрасний керівник дипломної роботи, від якого віє спокоєм. ("давно хотіла" і "тепер можу", які так сильно напрошуються, сюди трошки не пасують. просто з ним працюється кльово, та й спілкуватися приємно).
у мене є багато фінської музики, якої більше, ніж ото я зараз слухаю, слухати неможливо.
усе. я занесла диплом на кафедру. в суботу занесу його на рецензію (кажуть, рецензентка хороша, прискіплива, але загалом добра), черет півтора тижні захищу - і... якшо все буде добре, мене візьмуть на магістерку просто так, бо я надто хороша, шоб мене туди не взяти.
я вже навіть вигадала кілька тем, з якими можна працювати надалі - наприклад, курт воннегут і шекспір або релігійні концепції курта воннегута. будете сміятися, але мені страшенно подобається з ним працювати. не автор - саме задоволення. (до речі, можу запропонувати воннегута польською, якшо хтось від такого преться).

мені посміхаються чоловіки на вулиці. мабуть, зовні видно, шо у мене зараз всередині. а всередині - спокій. добре.

[acid drinker]

хи. нове обличчя мені вже подобається. у неї є кілька кльових фотосесій, які колись викладу. але й без супроводжувальних фоток вона симпатюжна, чи не так? ;)

одночасно читаємо в. домонтовича, антологію нідерландської прози (по-перше, переклади поганенькі; по-друге, я навгад розкрила книжку і почала читати перше, шо трапилося - і воно виявилося про українських повстанців (sic!), і шось я тепер боюся далі читати цю антологію, бо такі настрої нідерландської прози відверто моторошнуваті) й джеремі стронга. і все це заслухуємо фінським апокаліптик дарк фолком.
знаєте, я щаслива людина...

[Prophet]

до речі, треба у вас мого Домонтоваича забрати. він же у вас?

[acid drinker]

ага, у мене. треба якось віддати ;)

ммм... ейсід добре. м'ятний мате - теж добре, хоча він тільки доповнює загальну картину. капєц. файно.

[acid drinker]

робимо безперечно корисну річ - прописуємо нормальні назви й авторів у релігієзнавчих книжках. робимо це сьогодні майже півдня, і ще майже стільки само намагаємося редагувати одну велику релігієзнавчу штуку. нарешті потихеньку займаємося поєднанням філології з програмою сертифікатки. принаймні вдаємо =)
бібліотека має бути непогана, принаймні так мені поки шо здається. нікому не треба мірча еліаде іспанською? ;)

[acid drinker]

текст - бубочка.

Давай останемся врагами

Итак, он говорит тебе… Нет, давай мыслить позитивно: ты говоришь ему: «Давай останемся друзьями». Он кивает, вы пожимаете друг другу руки, печально улыбаетесь уголками губ, совершаете прощальное смазанное взаимное лобызание в район ланит и расходитесь в разные стороны возвышенные аж до неба. «Какие вы мудрые», — восхищенно качают головой знакомые. Не-а. Вы идиоты.

Хотя, про него — я не очень уверена. Дружить с бывшими девушками крайне удобно, в отличие от.

Вот смотри: к тебе можно завалиться среди ночи, предварительно упившись до состояния варана, с оригинальным текстом «жизнь — говно, а бабы — суки». И что ты сделаешь? Верно, ты пожалеешь, покормишь и не исключено, что дашь.

А потом у тебя прорвет трубу в ванной. Ты по колено в воде и отчаянии наберешь номер друга, а он тебе: «Солнышко, я в Лас-Вегасе, приеду — все решу, кстати, сегодня в отеле „Wynn“ совершенно потрясающие тихоокеанские крабы».

А когда тебе нужно будет перевезти мебель, у него поломается машина. Ему будет ужасно неловко, но — увы. А потом он пригласит тебя к себе на свадьбу.

Ты все еще хочешь дружить с этим гаденышем? Вот и отлично, а теперь, когда я тебя убедила, давай подумаем, как же сделать так, чтобы не оставить ему ни единого шанса с тобой дружить.

Самый оптимальный вариант — широкое извещение общественности о том, что… Да, совершенно верно. О том, что у него маленький член. Реальные размеры члена при этом не играют, разумеется, никакой роли. Пусть бегает с линейкой, доказывает — получится еще веселее.

Если же у тебя сохранились остатки человеколюбия (это ты напрасно, кстати), а бабушка не одобрила бы обсуждение размеров чужой писи, то достоянием общественности можно сделать какой-нибудь постыдный секрет твоего потенциального врага. Общественность будет счастлива узнать, что он не пользуется дезодорантом, любит, когда его бьют сырой курицей по обнаженным ягодицам и тайно болеет за питерский «Зенит».

Еще один вариант — задружиться с его новой пассией, а спустя месяц, когда она начнет жаловаться на своего зайчика (а она начнет, факт), понимающе вздохнуть и сказать: «Да, он мне тоже, подлец, изменял со своей бывшей». Потом осечься, покраснеть, повращать глазами в ужасе и прошептать: «Ой».

Отличным поводом стать врагами может быть твое удачное замужество. И не такое удачное, чтобы он, не особо кривя душой, мямлил «я страшно за тебя рад», а так, чтоб его, подлеца, скрутило нахрен. Ну, например, можно выйти замуж за его папу. Или, например, за сына — тоже неплохо и для здоровья полезно. А если ты не поклонница экстремальных видов спорта, то можно не мудрствуя лукаво выйти замуж за владельца торговой сети, в которой твой бывший счастливый избранник торгует мобильными телефонами.

Сочиняй, экспериментируй, и когда фантазия и безжалостность встретятся с тобой на Эльбе, ты с неожиданным для хорошей девочки из приличной семьи удовольствием откроешь бутылочку крымского брюта и закусишь тихоокеанскими крабами.

Резюмируя, напомню, что оставаться врагами не в пример веселее и рациональнее. Во-первых, враги мобилизуют все лучшее в нас, а, во-вторых, на кой черт тебе в друзьях дурно пахнущий болельщик «Зенита» с маленьким членом?

[Андрон Кобила]

жесть..

[acid drinker]

угумсь ;)

[acid drinker]

відповідаю польською на листи свого викладача. польської, звичайно. важко, виявляється. але дуже прикольно. усвідомлення рагульності власних синтаксичних конструкцій - ше посильніше, аніж в інгліцькій. тут я принаймні інтуїтивно відчуваю, як треба.
завтра поїду по рецензію. і чогось мені страшно. не хочу знову в шеву, де страшні дівчата і дзвінки на пари, не хочу дізнаватися, шо про мене і про мою роботу думає та стороння тітка, не хочу підриватися зранку-зранку. проте треба. хм-хех. прорвемося. побажайте мені удачі в бою і все таке. без удачі я з того бою виберуся покалічена, певно... а може, й ні. я ж вумнічка =)

[acid drinker]

хочеться погладити себе по голові й сказати: "от бачиш, а ти боялася" =)
рецензія - позитивна. зооовсім. там роботу названо "радісно творчою" - йолки, як вона знала, шо саме я хотіла зробити? чи це мені таки вдалося? :)
ейсід добре. до захисту лишилося чотири доби, але захист - то не страшно, я сьодні вже туди заходила, там трошки нудно, але атмосфера більш-менш.

а, так. падлюччо прекрасєн. хочу "шахмати для дібілів" і всьо.

[acid drinker]

"шахмати для дібілів" будуть. ото сказала, шо хочу, і мене почули. тепер треба бути трошечки обережнішою з бажаннями... ненадовго.
і знов - очікування листа. майже трепетне. коли мені влом чимось зайнятися, воно особливо видно. буде, сонце, буде. заспокойся і дозволь батові самому перевіряти пошту, не смикай його що дві хвилини, від того ніц не зміниться. все одно приходять не ті листи... чекаємо. собі в тому не зізнаючись. то так лірично й кумедно...

а ше ейсід сьогодні вперше в житті готувала зрази для коханого. з мнєсом. результат вийшов дуже навіть нічого, самій сподобалося (хоча взагалі-то я зрази не люблю, хи-хи). але понад дві години на кухні безвилазно. туди-сюди. нє, не буде з ейсід досконалої жінки. надто обламує. сумніваюся, шо ше раз себе до такого надихнути вдасться скоро.

[acid drinker]

ейсід приїхало з пирогова мокре і щасливе. купило собі сьогодні класнюче плаття - ткане з червоними вишивками-мережками. правда, коханий не зацінив. коханий спитав, чи я всерйоз збираюся в ньому десь ходити. і здивувався, коли я відповіла, шо таки так. мало того, я в ньому збираюся на конвокацію. і се буде файно.

[RockerША]

а сфоткаєшся? щоб у платті? )) хочу подивитися))

[acid drinker]

приходь на співоче поле, я там теж у ньому буду :)
о, до речі, країна мрій припадає якраз на сонцестояння... 21 червня. і 22, але тоді сонцестояння вже не буде.

[RockerША]

Ейсід, хороша, пофоткайся для мене)) я саме буду вступати (в прямому сенсі певно також...), то ж ні на які концерти я найближчим часом не ходитиму...
плііііз)))

[acid drinker]

хороша ейсід пофоткається, домовилися =)
а тобі гарного вступу... шоб можна було потім ходити на фестивалі ;)

[Андрон Кобила]

"шахмати для дібілів"

да-да, чекаємо з нетерпінням,)

ейсід приїхало з пирогова мокре і щасливе.

отакої! виявляється, ми розминулися. в Пирогово фестиваль вишиванок, й взагалі класно,)

[RockerША]

хороша ейсід пофоткається, домовилися =)
а тобі гарного вступу... шоб можна було потім ходити на фестивалі ;)

дякую, хороша Ейсід)) а на фестивалі походимо)) обов'язково))

[acid drinker]

до захисту диплому залишиолся три години... ;)

[Prophet]

А то я думаю, що це ти мені снишся :)
Бажати успіху, мабуть, пізно, але ти й без побажань впораєшся.
Блін, і всьо? Всьо-всьо? Уявляю, які змішані почуття.

[acid drinker]

ги, я тільки зараз помітила, шо поплутала літерки.
якось дивно. мені дадуть диплом з відзнакою і заберуть до магістерки, це вже майже точно. але так достобіса дивно, шо капєц. бо таки всьо. і шо далі?
редагуватиму штуку для інституту філософії, відділення релігієзнавства. тобто симуляція того, шо не всьо. сподіваюся, буде файно.

[Prophet]

Вітаю :)

[acid drinker]

дякую :)

[acid drinker]

польська поезія. естонське кіно. робити не хочеться нічого.
знаєте, як називався фільм? "ласнямяеський бал". режисер - вейко иунпуу (я не промахнулася по клавіатурі, воно так пишеться). воно прекрасне майже як фінські фільми. тобто - ну добре, я у фінському розбираюся погано, знаю тільки одного режисера, зате якого! - воно прекрасне майже як кіно акі каурісмякі. про самотність, мабуть. і з чорним гумором. приємне таке... незважаючи на всю чорнуху, дуже світле. а ше там руді естонці. натурально руді. краааасивенні. тобто саме ті, які руді, красивенні, а загалом із жінками (білявими, чорнявими, різними іншими, крім рудих) їм не пощастило. отака штука.
з польською поезією простіше. тувім і гроховяк. поки шо не зовсім вникла в першого, але то вже скоро, відчуваю. теж світле-світле.
хочеться запхнути сюди шось таке гарне-гарне і давнє-давнє, шоб ви, хто матиме нагоду то все читати, теж прониклися, незважаючи на відсутність у вашому житті польської поезії й естонського кіно. буде вам іще чеський фотограф. для повного інтернаціоналю.
1975, ця зірка моя.

http://www.saudek.com/photos/75-12.jpg

[acid drinker]

ейсід страшенно палиться з пакетами зі смолоскипа. по них ну дуууже гарно видно, скільки разів за останні два тижні вона купувала книжечки. але шо може зробити бідна ейсід, яка тепер має купу часу на читання? =)

насправді цю купу часу ейсід витрачає на далеко не найліпші штуки. тобто можна було б нарешті добити джона сторі, або взятися за слотердайка, або мірча еліаде погортати, як у старі добрі часи, нє? натомість ейсід не може відірватися від бессонівського артура і його ж мініпутів, бо книжка таки кльова, дарма шо махаонівський переклад залишає бажати хоча б у сто разів ліпшого... узагалі-то ейсід спочатку здивувалася, якого біса воно таке... ну, коротше, таке, а потім, прочитавши на передостанній сторінці маленькими літерками "переклад з російської", дивуватись одразу перестала. руки виламувати. тій тьотці, прізвище якої написали після словосполучення "технічний редактор" - особливо.

а ше ейсід рефлексувала на тему хадановіча й подумала шось таке (на жаль, невідновне, але спробуємо). якби ейсід писала т. зв. "європейські верлібри", вона могла би закамуфлювати це під поезію. але поки шо ейсід соромиться робити аж таку фігню.
тому - просто рефлексії.

люблю іноземну поезію. зокрема - іноземну поезію в оригіналах. оскільки ж із мовами у мене погано, а англійською останнім часом пишуть переважно нецікаві верлібери, читаю польських і білоруських авторів. сміятиметеся, але навіть із цими двома мовами у мене проблеми. бо ж білоруські автори - то майже дисиденти, і дістати їх можна хіба як самі шось привезуть. благо, ніхто не скасовував інтернету. польські - то ще складніше, бо вони дуже дорогі й дуже захищені авторським правом. інтернет загалом не допомагає, а діставати їх - особливо поки шо живих - не легше, ніж білоруських.
іноді думаю, шо варто би було сісти й шось перекласти. може, хтось не такий вибагливий і полюбляє вже інтерпретовану поезію (нє, у мене не виникло асоціації з уже пережованою їжею). але потім розумію, шо люди, які можуть собі дозволити читати гарні вірші, так само можуть собі дозволити читати найближчими слов'янськими мовами. гарні вірші - то, знаєте, такий собі тест на IQ.
якою б мовою вони не були написані.

[Prophet]

білоруси надзвичайні... Хаданович - взагалі бог. йому, до речі, нобелівку дехто пророкує)
щодо перекладу з російської - повний цейво... не чула. недарма Стронговський усе поривається зробити антипремію за переклади.

[acid drinker]

нобелівку? шо ж, не буду дуже здивована...
а починання стронговського треба підтримати :)

[Загублена дитина]

артур і мініпути - книга-розкадровка. режисерська книга. російський перклад з оригіналу теж не ахті. примітивненько так. а побудова книги таки класна. просто і со вкусом. дитинство у чистому вигляді. ніщо не напружує)

[acid drinker]

в ейсід сьогодні практично перший день фул-тайм-ворку. шото ейсід не проперло, і вона, ймовірно, заб'є на це щастя.
але то прикольно - сидіти й робити шось конкретне, слухати музику і знати, шо о шостій конкретика зникне. тобто... шось у цьому є. але можна й удома так спробувати, нє?

про країну мрій ше напишу. і про прекрасне, і про потворне під час неї. але не зараз. зараз ейсід повертається до коханих вантажівочок вольво. хє-хє.

[acid drinker]

отож, країна мрій і шось про неї.
по-перше. в ейсід нарешті з'явилася лялька від валентини сазонової. леля. красива-красива і ніжна-ніжна. на жаль, фотографій нема. нічо, якшо раптом з'являться - обов'язково поділюся =)
і слон, звичайно ж. порцеляновий слон, якого можна радісно розмальвувати, мити і знов розмальовувати. файнючо.
по-друге. бриних. ех. ноу комментс. але нє, один комент усе-таки. у нього була офігітєльна зачіска. юльця, яка вперше його побачила, теж прониклася. я погано впливаю на людей (і чо це мене так радує?)
по-третє, музика була така собі. пересічненька. якби не заключний виступ олега скрипки на милицях - не знаю. шось воно мене не зачепило. а джипсіч це вапше фігня на пісному маслі.
по-четверте, розвіртуалізувався олексус, але ви вже мали нагоду побачити фотки. біля місця, де він розвіртуалізувався, продавали смачнючі молочні коктейлі.
по-п'яте, літературна сцена була такою, як завше бувають літературні сцени. шось ми там трошки знудилися. це в жодному разі не значить, шо літератори були погані, просто хотілося чогось не такого.
далі... а шо далі? два дні, повні позитиву. дві ночі, коли ми страшенно не виспалися (ейсід зранку ледве не забила на все на світі, так їй було добре з подушкою). вражень наче й не дуже багато, це таке одне суцільне враження з маленькими нюансиками. усі купили собі по штуці на шию (ммм... нє, не так, усі отримали собі по штуці на шию), крім ейсід, але її ейфорія від лелі - це крутіше, ніж будь-яка штука на шию. пилося багато вина, води й пива, а соку чомусь пилося не дуже активно. їлося кришнаїтської їжі й круасанів з чиколядою, а потім бутербродів з мнясом (і знаєте, не вийде з ейсід вегетаріанки).
був один суттєвий мінус. ейсід зірвалася. видовисько то, мабуть, триндєц яке страшне, бо в юлиних очах читався переляк, а потім вона ше з півгодини запитувала вже цілковито щасливу ейсід, чи все добре. такі зриви тривають максимум хвилини три, але шугають людей, як стало зрозуміло, на значно тривалішій час. зате мені обіцяли, шо робитимуть усе, аби не побачити мене знову в такому стані. якби ж то тільки від них залежало, ггг.
прчина була достобіса банальна і варто було би вже звикнути, але шото мене все одно зачіпає. просто є такі люди (тут не матюкаються, інакше я би висловилася), які вміють псувати настрій усім навколо не тільки своєю присутністю, а й за відсутності. і фіг зі мною чи там з рештою - ці... кхм... люди талановито роблять прикро навіть тим, за ким наче скучають і кого наче люблять. просто тому, шо їм так, мабуть, легшає. чи й не легшає, але най погано буде всім. такий собі ірраціональний егоїзм (хє, після таких випадків я перестаю почуватися найегоцентричнішою істотою у всесвіті й ладна передати свій лавровий вінок іншим).
на щастя, всі дуже скоро попустилися, тому шо була країна мрій, музика, червоне вино й люди, яким небайдуже насправді. ну, якась зміна настрою корисна - для відчуття того, наскільки все-таки добре, наприклад. потім був вишиванковий секонд-хенд, в якому ми активно рилися - а чоловіцтво стояло збоку й сміялося, тому шо, по-перше, чудово знало про відсутність грошей (вигуляли ми майже все, шо могли вигуляти =)), а по-друге, це просто дуже кумедно виглядало. ми там ледве не купили мені сорочки, але я подумала, шо все одно в ній не ходитиму, а сенсу віддавати останні дєньхи на те, шо лежатиме в шафі й діставатиметься раз на рік подивитися?
о, так, був ше малий. якийсь дивний, хоча... малий як малий насправді. приємно. я йому навіть трошки за шось - незрозуміло тільки, за шо, - вдячна.

а потім ми з коханим запулилися в ліжко, і було темно й добре, а сьогодні коханий спізнився на роботу, але йому навіть не наваляли. люблю його неймовірно. таке закохане...

[Загублена дитина]

я-тобі-заздрю(
по-хорошому)

[acid drinker]

ммммм...
за дві ночі й один день не тут ейсід встигла прочитати "вінні-пуха й філософію буденної мови" вадима руднєва й "викрадача янголів" єви-марії люнд, подивитися "острів скарбів" (отой кльовезний радянський мультик 88 року) і страшенно скучити. зараз ейсід пере мегатонни одягу, втомленого від поїздки, слухає фалконера й обнімається з лелею. і взагалі, сьогодні буде довгий і файний день.

[acid drinker]

цікаво, чим займатиметься ейсід, коли зробить вольво? хочу катерпіллар - у них найбільші у світі екскаватори... і красиві, між іншим.
а поки шо зацініть бегемотика =)

http://i.piccy.kiev.ua/i2/62/cb/e3baac3cea1fc50dca3ee8e4793e.jpeg

[Black3012]

Якийсь пігмейчик...
От приїдеш, бувало, в Галущинці, а там - "Стальова Воля", і тракторист дивиться на тебе, як цар Хамурапі з трона...
Страшно, аж жуть...:)

[acid drinker]

ну, красіві кольорові вольво - то не стальова воля, хоч і звучить схоже... =)
з них можна дивитися як із якогось парнасу... мистецькі витвори, таксказать.
хоча то й не трахтор - то міні колісний навантажувач, сльськогосподарських штук вольво не робить. здається...

[Black3012]

Я якраз навантажувач і мав на увазі.
Галущинці - то наш щебеневий кар"єр. "Стальова Воля" там таких розмірів, що просто ах! В ковші можна дуже комфортно заночувати. Дуже легко уявити себе в мезозойській ері - супроти місцевої техніки навіть "камаз" із причепом здається іграшкою...
Люблю великі машини...
Хоча, літаки Другої світової війни - ото справжня краса!
Підкажіть, як закинути малюнок з файла на компі, і я дещо покажу!
Знаєте такий гідроплан, називається "Каталіна"?
Уууу....!

[acid drinker]

а, навіть так... про галущинці не в курсі. але загалом погоджуюся =)

фотку закидаєте кудись на інший сервак (наприклад, на piccy.info), потім копіюєте її адресу, натискаєте на жовту кнопочку, яка видає тег [IMG] й вимагає повну адресу зображення - і всьо :)
ейсід чекає красати...

[Prophet]

він як іграшковий... навантажувач цей.
а катерпіллар, мабуть, для того й став робити взуття, щоб можна було купити собі кеди й почуватися щасливим власником катерпіллару)

[acid drinker]

ага, прекрасні й ахрінітєльно дорогі забавки... автобус, схожий на бджілку маю, за 200 штук євро (юзаний) - це ше далеко не прєдєл =)
про туфлі, між іншим, достобіса влучно... /ейсід задумалося. все одно на осінь нові бєрци купуватиме.../

[acid drinker]

оу, а для писальників таких штук не роблять?
чоррна-чоррна казка...

Старухино пианино

Жили-были папа, мама и дети, все как один раздираемые страстным желанием съездить на Евровидение, собачку говорящую посмотреть. И вот дочка, засунув руки под одеяло и пересмотрев сто раз клип с Димой Биланом, где у него из пианино лебеди вылезают, попросила родителей купить ей пианино. Ну, хотя бы для того, чтобы руки занять. Родители сначала ничего не хотели покупать этой прыщавой троечнице, но потом посмотрели на ее мозолистые ладони, покрытые шерстью, на подслеповатые глазки ее посмотрели и — сломались. И вот начала дочка играть. Ночью. А играть не умеет — откуда ей уметь? И настолько она задолбала своим треньканьем всех вокруг, что из пианино высунулись руки и задушили девочку. Все вздохнули с облегчением, прямо, знаете ли, ураган пронесся по дому.

На следующую ночь до пианино добрался сын. Это нормально, когда мальчика тянет на место смерти его собственной сестры. Я сама сестра, я знаю. Ему захотелось потрогать клавиши пианино, хранившие запах сестринских рук, хранившие вмятины сестринских рук, фрагменты сестринских рук... и он тоже начал играть. Ночью. См. первый абзац — из пианино опять высунулись руки и задушили ребенка. Совершенно нормальная реакция любого пианино, кстати.

Вот тут-то родители и заподозрили недоброе. Они разобрали пианино и нашли внутри специальные душильные руки. Правительственный спец-заказ. Пианино осуществляло отбор талантливых детей, сразу отсеивая бездарных, лишенных слуха отщепенцев, чтобы они ни за что не смогли просочиться на Евровидение и опозорить нашу страну. Родители справедливо решили сделать возврат покупки, потому что если у тебя только что умерло два-три ребенка, это не значит, что ты не имеешь права вернуть свои деньги. Они только руки пианинные варварски поломали и сразу пошли в магазин — бодро, с песней, с товарным и кассовым чеком. Пришли они в магазин, а у продавщицы-старухи рук нет. Отломаны. Вот так. Зато какая у нее была сладкая жопа, м-м-м... Хоть сейчас на Евровидение.

[Prophet]

про туфлі, між іншим, достобіса влучно... /ейсід задумалося. все одно на осінь нові бєрци купуватиме.../
шо, мартінси вже тойво? :( ну катерпіллар бєрців не робить, зате роблять кеди (як мої сіренькі, кльово носяться, до речі), зимові черевики і таке все... і сумки.

[acid drinker]

та нє, мартіни живі-живісінькі, але на наукові конхверенції треба ходити в красівому новому взутті =) а там стакани вже трошки видно, шо поношені.
хіба не робить? значить, я шото прогнала...

апдейт. робить-робить...

http://usaimages.wolverineworldwide.com/bulk/2002/7/26/CAT-W88033-00-2.fpx?cell=575,575&qlt=80&rgn=-0.0175,0,1,1&cvt=jpeg

сталеві стакани і всьо як має буть.

[acid drinker]

мммм... я би тут могла вам розповідати, як прєкрасєн диплом могилянки і шо оту ламіновану штуку, де "з відзнакою", я їм віддам зі спокійним серцем, а диплом могилянки - хоч він і просто паперовий, хоч і без відзнак - нікагда. і це, згадала би про штуууку, яку мені подарувала надя - скіфського грифона. власне, вже згадала.
я би могла шось написати про вчорашньо-сьогоднішнє, коли вагон емоцій, п'янка на кафедрі й такі чудові викладачі, шо я би просто сиділа й плакала, якби не йшла на магістерку. пан роман... нє, люди, я таки закохана. в найліпшому сенсі того слова.
потім - неймовірно затишна місцинка на трухановім, куди ми потягли всіх, хто прийшов вітати нас із конвокацією й наважився спонтанно підірвати попу (загалом семеро людей, негусто, але від того - чи ж гірше?).
я би могла... ну, шось вигадати точно могла би. пафосного й не дуже. але. сиджу зараз і читаю старі записи в його жж, тому шо нових там уже ой як давно не було, а скучається чомусь. дивний, майже ірраціональний омг. бракує. тому ніц не розповідатиму, просто піду й почитаю ше трошки. гарної ночі...

[acid drinker]

настав час усе-таки розповісти про прекрасну неперевершену конвокацію. і про те, шо було потім, звичайно ж ;)
одразу перепрошую за такі собі фотки - до речі, я там така кумедна і стрьомна... ммм... якби не знала, шо люди зі слабкими нервами сюди не ходять, гарно подумала б, чи взагалі їх викладати =))) - просто було насправді не до того. це треба переживати, а не фотографувати. подвиг здійснила даша семенова ака scarabaea (http://scarabaea.livejournal.com/), якій честь і хвала.
отож...
усе почалося приблизно так:
http://i.piccy.kiev.ua/i2/4c/d4/e2680e12a62d96947179c200e128.jpeg
у загребучих ейсідових лапах - аж дві порції цвяточків: червоненькі для пані лесі, яка так і не прийшла, а жовтенькі - для пана романа, який прийшов, зрадів і навіть розцілував нас. якби я вже колись не казала вам, який він тааакий, можна би було це сказати зараз. але ви й так знаєте - він прекрасний, і я страх яка щаслива, шо його зустріла. таких людей, скільки б їх не було, завжди занадто мало. я за ним уже скучила... /а тепер подивітеся мені в очі й скажіте - ну от хто з вас (окрім тих, шо студенти могилянки) може з рукою на серці таке сказати? от-от.../
власне, спочатку в ейсідиних лапках було три порції квіточок, але в той момент, коли оце зафоткали, ми вже встигли виловити пана віталія щербака (про божественність деканів ейсід теж не розповідатиме, бо шо тут можна сказати?), подарували йому ше один такий ото жовтий гербарій і отримали по цьомці на кожного.
потім було отаке:
http://i.piccy.kiev.ua/i2/f1/8e/0c7abdf5317e36696aa359147ea3.jpeg
квесту на знаходження ейсід не оголошуватимемо, бо її й так видно, але ви просто зацініть, які ми всі файні в цих бакалярських мантіях. і майже не смішні. і взагалі, відчуття - кайфові. раджу.
ейсід тримає лише один букєтєг, отже, пана романа вже було знайдено, і тепер двоє дівок сидять в абсолютному екстазі не тільки від загального пафосу (а пафос був, і, мушу визнати, пафос був приємний), а й від короткого, але світлого спілкування з НИМ.
а отут бакалярики стоять і чекають на свої дипломи:
http://i.piccy.kiev.ua/i2/6f/12/b08b277232e2c58c90a05e325855.jpeg
ейсід можна, звичайно, пошукати, але маленька підказка: її там нема. оскільки там є навіть пан дмитро дроздовський, можна припустити, шо це тільки початок-початок вручення дипломів. тобто ручкається зі щербаком і посміхається зі сцени зараз якраз ваша чарівна (хє-хє) модераторка. файнючо. можете мене привітати, між іншим, - мені диплому вручали першій-першій з усієї спеціальності. бо з відзнакою, а ше за алфавітом попереду :)
оці сині штуки в руках новоспечених і диполмованих -
http://i.piccy.kiev.ua/i2/71/76/5fd3329e01ea810b0ea760639cc6.jpeg
- це власне дипломи. ви можете й там пошукати ейсід, але результат буде аналогічним, як на попередній, бо ейсід подумала, шо варто пробратися на своє законне місце, поки пробратися туди ше можливо. і дуже правильно зробила =)

[acid drinker]

зате вони кидалися бонетами.
після всього прекрасного пафосу наш шлях проліг до академічної площі, звичніше й приємніше знаної аки плац. на плацу пафос був не менш чудовий, але в актовій залі ми сиділи, а там уже стояли, тому на нього довелося підзабити =)
хоча... о, тут є ше одна фотка, яка нас презентує якраз у процесі перебирання з одного плацу на інший.
http://i.piccy.kiev.ua/i2/e4/9d/d47fe5e9b08ebbf20e89134ad363.jpeg
ромашечки, які тримають у руках ейсід і вігілія, нам подарував, як справдешній джентельмен, пан дезерт ігл. шо найприємніше, незважаючи на семигодинне перебування в багажнику машинки і близько чотиригодинне перебування в наших лапках, ромашки віджили, коли їх було поставлено у воду. досі живуть, гарні такі.
а ше ейсід отримала (правда, ше перед конвокацією як такою) штууууку в подарунок. штукою виявився скіфський грифон - тобто копія цього чуда. знайду якось фотку - покажу. бо воно прекрасне, а та якість, яка доступна в неті, викликає сумніви й смуток за наших науковців, які цю (й багато інших) цяцьок не змогли зафотографувати нормально, шоб викласти на подив і захлинання слинками.
потім був вечір на кафедрі, де ми пили вино, розмовляли (і шо я вам можу сказати? пан сергій іванюк був настільки жгуч, шо перед ним гаснуть доменні печі, а пан роман так посміхався, шо... він просто тааак посміхався...), і, чесно-чесно, плакали би, якби попереду не було магістерки, куди ми таки повернемося.
до речі, в цьому й символізм наших нє савсєм жовтих квітів - жовте означає розлуку, але, оскільки там не удже жовте, то розлука ненадовго. два місяці щонайбільше =)
посиденьок на кафедрі не описуватиму, бо то якось дуже інтимно. але одна така штука... всі нам розказували, шо ми страшенно красиві (ну, я думаю - такий вагон філологинь... там просто очі розбігаються), а пан сергій іванюк запитав, чому це ми до нього на пари такі гарні не приходили. мєлочь, а пріятно... ;)
поки то все відбувалося, нас на трухановім уже чекало чоловіцтво з шашликами. шашлики, правда, були тільки в перспективі - смажити їх почали вже ми. але три з половиною кілограми мняса, чотири літри вина, ящик негазованої бонакви, стільки ж пива і ше багато всього - то приблизно те чудове співвідношення продуктів, яке можна назвати радісним словом "шашлики".
ніч виявилася чудовою. ми багато говорили (і не без геополітик різних, але чи можуть цю тему оминути трійко бакалярів філології, один спеціаліст історії і ще троє чоловіків з не такою симптоматичною освітою, але просто дуже розумних і національно свідомих?), багато співали, не менше пили й узагалі було прекрасно, а шашлики були смачні. ейсід десь близько п'ятої (мабуть, трошки раніше) заповзло в машинку - посидіти... ну, ви знаєте, шо трапляється з ейсід о такій годині. зате воно прокинулося о сьомій, не розбудивши навіть коханого, який, виявилося, спав у машинці поруч, попрощалося з єленою і юрою, зрозуміло, шо вже світло, спати не хочеться, а вогнище підтримувати треба, і сіло готувати другу порцію шашликів. люди прокинулися вже на майже готовий сніданок, шо дуже приємно, бо ейсід відчуло себе прям досконалою жінкою.
потім прийшла даша, в якої це святкування було вже не першим. і нас зафотографувала:
http://i.piccy.kiev.ua/i2/f9/96/ddc084dfbba3a839e4e15cd4e480.jpeg
тільки не думайте, шо це ейсід відпоюється водичками, бо їй недобре. то у неї просто вираз обличчя такий. насправді вино було смачне, а на ранок нічого не боліло, крім кісточок, яким не сподобався спосіб ейсідиного спання.
зате який тоні радісний =)))))
от вам гарна фотка (нарешті):
http://i.piccy.kiev.ua/i2/f3/da/44200dae9ed99e8027e434badd05.jpeg
тоні на ній теж присутній. здається, не менш радісний.
і ви тільки не подумайте, шо тут погано вігілії - вона просто взувається. а після спання на земельці нахилятися не надто легко, га?
потім даша пішла на ше одне святкування, і нас лишилося мало. ми бавилися в крокодила, в контакт, багато тринділи, допивали вино, а потім вирішили ше трошки поспати. прокидається ейсід - а коханий сидить саменький біля вогнища, читає, пиє вино, всі спуть, а речі вже зібрані. коханий сам, уявляєте? мене аж трошки совість вкусила б, якби була. натомість ми разом пили вино й дивилися, як в наш бік повзе хмарочка. гарна така :)
до перших крапель дощу всі якраз встигли роздуплитися, а з першими краплями - затрамбуватися в машинку. і навіть побачили веселку по дорозі додому.
потум було багато спання, знайдені на багатостраждальному тілі комарині укуси, робочий день, який чомусь всі казали, шо вихідний, і багато-багато такого, шо буває досить часто... відчуття щастя й виповненості не покидає.
це прекрасно - саме так, у теперішньому часі. є речі, про які не вдається говорити в минулому часі. я люблю людей, які були зі мною в той день - може, вони й були тільки тому, шо наша любов взаємна? когось із них я побачу скоро-скоро, когось - через цілих довгих два місяці. але вони в мені всередині. знову пафос, але, здається, цю штуку якраз і називають щастям.
дякую.

[acid drinker]

моя перша дитинка робочого плану:
http://volvoinfo.net/
узагалі-то для нормальних людей там цікавого мало, але є фотогалерея, справді гарна-гарна. ейсід іде робити воллпейпери =)

[acid drinker]

прибираю із вконтакта цитати, шоб поставити там одну й неповторну.
авторства пана михайла, він же падлюччо, він же (всьо-таки) світло моїх очей і чорнота мого серця (угу, інагда ані вазвращаюцця). але не будемо про мої морально-етичні травми.
цитати перепощую сюди, бо вони таки хороші. най будуть, може, згодяться...

ты все еще жив, потому что бог давно не обновлял антивирус (баш, бездна)

Понимаешь, любовь она разная у всех... кому-то Амур стреляет из лука в сердце, а кому-то в голову из гаубицы... (баш, топ бездны)

но когда это мы меняли дух на букву? редко и только с доплатой за каждую тысячу знаков. (как довести жену до самоубийства, автор неизвестен)

Теперь ты говоришь:"Ну куда же ты отсюда?"
Ты знаешь, главное - прочь, а там все равно. (бг)

Мы объявили пьянству бой!!! Ну, что же, выпьем перед боем... (с)

Храни тебя Господь в сухом прохладном месте... (с)

Мозг женщины могуч, как русский язык, эластичен, как хороший презерватив, и адаптируется к окружающей среде, как таракан. Поэтому женщины живут дольше и количеством превосходят мужчин. Ясно вам, лузеры? (c) the light

Когда я не рисую, я занимаюсь тем, что приближаю конец света. (почтенный стирпайк)

а тепер оце. цитата дня, яка висітиме у мене вконтакті ше довго, поки я не вичитаю у бриниха чогось прекраснішого:

Одна з причин моєї ненависті до світу: люди соромляться бути алкашами чи імпотентами, а от підарасами чи комуністами – анітрохи.
(с) михайло бриних

[acid drinker]

іноді вони повертаються.
навіть із хірургічних відділень затишних київських клінічних лікарень.
навіть із дірками у вкрай важливих частинах тіла, але все ж повертаються.
ейсід теж це зробила. посєму тепер не буде вам від неї рятунку - найближчий тиждень (або щонайменше до знімання швів) ейсід буде малоходяча, домашня, знуджена лежанням і скучена за тирнетою та різними гарними людями, яких нема змоги дістати, окрім як у тирнеті.
значить, так. холіцистит - то страшне слово, але його в мене вже ніколи більше не буде. сталося це занадто несподівано, шоби когось попередити. найближчий місяць ейсід взагалі житиме виключно за правилами дієти номер п'ять, а божественний гіннес - то шось із області мєчтов на півроку, якшо не більше. зате у мене лікар файний.
а ше ейсід нарешті (за цілий тиждень, ви то уявляєте?) залізла в душ. насправді їй не дуже зрозуміло, як можна видужувати, коли єдиний доступний засіб гігієни (окрім умивальника в палаті і вбиральні, а ше дуже підозрілої кімнати з написом "ванна", куди все одно не підеш, бо зігнутися не можеш, та й шви мочити заборонено) - вологі серветки. благо, ейсід мала їх достатньо, але запах власного поту все одно відчувала.
по-третє (якшо це третє), вени на руках я нікому більше не дам. там дикі синці - коротше, мій організм викидає катетери для капельниць (пристосування непогане, шоб не колоти щоразу, але не з моїми руками) у першу ж добу. про свої сідниці ейсід не скаже нічого ліпшого, оскільки вчора тьотя просто відмовилася колоти ліву - а тепер уявіть, як вона виглядала (сідниця, не тьотя).
загалом поганого було небагато - нудьга, спека, незручне ліжко, попа бо-бо, тотальна прикумареність, - хоча водночас то майже все, виходять...
більше (хоча водночас - зовсім мало, але ми дивимося на світ з позитивного ракурсу) було хорошого. були люди - коханий-коханий, який приходив щодня, але за яким я все одно скучила так дико, шо край; вігілія з іваном (шото якось не повертається язик обізвати його дезерт іглом враховуючи те, як давно він не був на форумі. но-но-но!), які приносили вагони позитиву (а також одного разу роздруківку падлюцького поста, і то було прекрасно) і через яких я таки боялася порвати шви; профет-аня (ну, зручніше мені поки шо на нікнейм), з якою я відтягнула душу в плані літературному й узагалі. були ше сусідки, такі чудові перші два дні й такі малостерпні в останні два дні, коли всі приколи вже було повторено і про всі випадки по двісті разів розказано (хоча... я ж розумію, цікавого відбувалося мало-мало, тому й доводилося обмусолювати те саме). вчора ше були коти, яких ми з коханим годували. вагон маленьких котиків. файно =)
шо лікар у мене хороший я вже казала, здається. такі да.
потім були книжки. читати я могла першого дня до операції (тоді проковтнула "мізерію", кстатє, дуже навіть, й "ініціацію", яка виявилася ліпшою, ніж я чекала) й останніх три доби. за три доби було знямано "почти как бьюик" кінга (перші двадцять листків роздруківки я, правда, якось осилила раніше, хоча від читання втомлювалася страшно), "задверье" і "звездную пыль" ніла геймана (а ше оповідання), "орден святого бестселлера" олді й навіть розпочато джека лондона, "біле ікло", шо я відкладала дуже довго й не дуже охоче вирішила перечитувати, але в той момент якраз усе інше скінчилося. по ходу, ейсід навіть у потягах стільки не читає.
був тюлень плюшевий, одна штука, якого я страх як встигла полюбити. було ведмежа, якому сьогодні - коли я повернулася нарешті додому - коханий подарував братика. тепер вони всі живуть удома, і про них ми якось напишемо багато-багато. от тільки за лелею скучила.
не було роботи. вродє ноу комментс, але за роботою теж трошки скучилося.
отак-то.
тепер ейсід сидить щаслива, з чистим волоссям, обкладена іграшками, тільки шо зажувавши передобідню порцію таблеток і збираючись дивитися мультики.
і знаєте, життя неймовірно прекрасне. навіть якшо у тебе дірки в животі й не можна пити пива ;)

[Prophet]

ггг, так номер п'ять - то моя дієта) на яку я давно й успішно забила.
з поверненням!
треба до від'їзду до вас на чайочок устигнути.

[Загублена дитина]

ааа... Профет, куди - від"їзду?? ну шо я про все (і про Ейсід...) дізнаюся вічно ледве не остання? хм.
ааа! я сидю вдома (тоже за станом здоров"я), тому, Ейсід, сонечко,) - ти не будеш тут самотня =) я за тебе чесно дуже рада =)

[acid drinker]

я на неї теж забию. через місяць. але печінку берегти все-таки варто. мала лі... (с)

дитино, я теж за себе офігєнно рада (правда, зриваються плани на виїзд, але то нічо, може, до львова... наприкінці серпня). а ти видужуй, тут таке літо гарне =)

[Загублена дитина]

гм, сидю і думаю: розкажіть мені, чого ви за мене радієте. я теж порадію =)
тебе то хоть від болячки позбавили... =)
а мою - хіба трепанація візьме,)

[acid drinker]

нарешті дощ.
люблю.

ліворуч - книжка давидових псалмів у перекладах аверинцева. з відсутністю одного пробілу на обкладинці. подарована сьогодні.
праворуч - вагон таблеток (узагалі-то лише чотири упакування, але-але). питиму до кінця місяця, а там видно буде.
а ше, здається, андрієва мама хоче мене відправити на курси до норбекова. кхм.
а, так, кстатє. я свій діагноз неправильно пишу - спасибі найкові, він в курсі, виправив. на жаль, цистит не святий, а банально холе. проте дірки в животику від того не зникають (сьогодні вперше побачила, як виглядає та друга, з якої дренаж стояв - бррр). зате синці з рук потиху зникають, радує.

проте головне - дощ... гриміло, ви чули?

[RockerША]

гарно гриміло. так довго чекала цього дощу...

[Загублена дитина]

а я його проспала... =(

[acid drinker]

а це теж непогано, я деколи думаю, шо дощ створений навмисно, аби спати під нього... =)
сьогодні обіцяють ше.

[4esterfielter]

а я ще й гуляв під дощем:) а потім попхався в докерс... напився віскі... нє... так