Показати повну версію : У мене на руках написана книга.Що далі?
Моя писанина здається мені чимось схожим на твори су4асних постмодерністав. Сторінок ще важко сказати скільки, бо я її передруковую в ворд. Думаю з такою штукою можна іти в видавництво. Вона має логічний сюжет, стиль не поганий і все таке інше. Тож, шо мені робити з нею коли додрукую? Може є якісь певні видавництва, з яких легше буде почати молодому письменнику?доречі, оформлення я теж беру на себе, бо я хзудожник. От. Література моя щось єрудоване, проте спрощене до массоваї. Стараюся как могу%)
Ну, по-перше, у Вас на руках не книга, а рукопис.
По-друге, доки все не додрукували, - почитайте правопис. Щиро раджу, просто уважно почитайте. А пунктуацію за підручником ліпше.
Починати зазвичай молодим письменникам вдається у "Факті".
Так, дійсно, рукопис. Вибачаюсь за свою граматику, пунктуацію і інші прєлесті жізні, я просто людина безграмотна, що не вважаю за великий гріх. Зате я малюю добре:) а ті хто читав мій рукопис кажуть шо я далеко піду з моїми скаженими ідеями. От така я скромна. Щодо видавництва-ДЯКУЮ! будемо знати. А помилки і граматику мені виправлять деякі добрі люди з якими я давно вже домовилась:) доречі, Цікаво, чи видавався хто небуть де небуть з цього форуму взагалі?
Взагалі так, видавалися (не я).
Але, перепрошую, не вважати безграмотність недоліком і хотіти видаватися - то такі речі трохи взаємозаперечні.
З першого тут допису Ви видалися адекватнішими...
Тю...А хто каже що адекватність сестра таланту???:))))) Не смішіть бо лусну:) Дякую за відповіді:)
зате грамотність - сестра таланту.
і неінфантильне бачення світу.
щасти, письменнички доморощені...
то у вас фентезі чи постмодерн, ге?
а що таке постмодерн, ви в курсі взагалі?
Авжеж. Вважаю далі розмовляти немає сенсу, бо почити когось окрім себе вам важко:)
Black3012
14.04.2008, 17:38
Мене цікавить більше технічний бік.
Є рукопис.
Вимоги до шрифта? До інтервала?
Колись була вимога - 14 шрифт + подвійний інтервал.
Що треба до нього додати, коли відсилаєш в видавництво?
Анотацію?
Писати щось про себе? Лист на додачу потрібен?
Diva Dii
15.04.2008, 09:07
Ви друкуєте у Ворді. Там є гарна можливість - подивитися статистику тексту (у меню "Сервіс"). Дізнаємося кількість знаків разом з пробілами. Потім ділите це число на 40 000. Сорок тисяч знаків - це так званий "авторський аркуш" для прози (для поезії - він інший). Видавництва міряють обсяг книжки в авторських аркушах. Але і кількість знаків у тисячах - це теж досить важливе число.
Видавництва люблять, коли обсяг (особливо першої) книжки є не менше, ніж 10 авторських аркушів (або 400 000 знаків).
Ще ось така порада. Видавництва люблять видавати книги серіями. Тому спробуйте пошукати видавництво, яке видає серію, в яку підійде Ваш твір. І коли будете надсилати лист-резюме твору, то вкажіть, що для ось такої серії.
Далі...
А далі - можна шукати в Інтернеті різні видавництва.
І в них дивитися вимоги, які вони висувають до рукописів, що надаються.
Такої інформації - доста. І їхні вимоги трошки різняться. Але можна для себе багато що з'ясувати.
----
Щодо чисто технічного боку
Зараз, наскільки мені відомо, більш розповсюджена вимога 12 кегль через 1,5 інтервали. І це логічно, адже цього досить, щоб редактор міг нормально читати та правити.
Black3012
15.04.2008, 09:41
Вельми вдячний!
Андронік
22.04.2008, 15:16
А я написав книгу фентезі (можливо, з розряду "Меча і Магії", хоча дехто говорить, що це більше схоже на ігрофе фент). Хочу нести у видавництво. Хотів відіслати куди-небудь спочатку - на "Коронацію слова", чи на скриньку вашому форуму, але мені сказали, що, відсилаючи неопублікований твір, особливо в інтернет, можеш потім не довести, що це ти написав. Те, чим я займаюсь, - це просто перенесене в зрілість дитяче захоплення кожної (мабуть) дитини писати фентезі (принаймні, кого не питаю - всі писали, але закинули). У всіх пройшло, а в мене залишилось. Тільки з накладанням проблематики - всю книжку пишу про страх і нерішучість, і як це все люди вчаться долати. 10 авторських аркушів набирається. Порадьте, будь ласка, видавництво.
Андронік
22.04.2008, 15:54
А, і ще одне - чи не вважається невлучним у наш постмодерний сюжетно-порваний ірраціонально чуттєвий час писати цілком послідовну розповідь, яка починається, як твір "Як я провів літо" у виконанні ботаніка-рецидивіста?
дитяче захоплення кожної (мабуть) дитини писати фентезі (принаймні, кого не питаю - всі писали, але закинули)
а я от не те що ніколи фентезі не бралася писати, я його й не читала :) за винятком "Гобіта" в оригіналі в шкільні роки.
Порадьте, будь ласка, видавництво.
"Зелений пес".
А, і ще одне - чи не вважається невлучним у наш постмодерний сюжетно-порваний ірраціонально чуттєвий час писати цілком послідовну розповідь, яка починається, як твір "Як я провів літо" у виконанні ботаніка-рецидивіста?
По-перше, навряд це питання доречне, коли йдеться про фентезі. По-друге, справа не в послідовності, а в якості тексту.
А, і ще одне - чи не вважається невлучним у наш постмодерний сюжетно-порваний ірраціонально чуттєвий час писати цілком послідовну розповідь, яка починається, як твір "Як я провів літо" у виконанні ботаніка-рецидивіста?
Мені так здається, будь-якому авторові мають бути байдужими деякі речі. Зокрема, що "у наш постмодерний сюжетно-порваний ірраціонально чуттєвий час писати цілком послідовну розповідь", можливо, "вважається невлучним". Ви текст дайте, текст!.. Текст!!! Зрозуміло?!
А коли і де Ви його видасте, хто його буде читати - питання другорядні. А уявіть собі, раптом Ви станете засновником нової світової літературної течії "ботаніків-рецидивістів", що розкатає на купу багнюки весь "наш постмодерний сюжетно-порваний ірраціонально чуттєвий час"?! А може, років через нанадцять Вашу книгу видадуть мільйонними накладами у всьому світі?! А Ви зараз турбуєтеся про такі дрібниці, як відповідність Вашого стилю нинішньому часу... Облиште й пишіть ще!
:cool:
P.S. "Зелений Пес" - це продюсерська агенція, а видавництво називається "Джерела-М".
Телефон: 8(044)467-50-24
Адреса: вул.Фрунзе, №160-Щ, Київ, 04073
(Сидять вони на терирорії колишнього... блінннн... здається, заводу КІНАП, це на Куренівці.)
Black3012
23.04.2008, 11:18
Tim-Lit, браво!
Андронік
24.04.2008, 11:07
Ви текст дайте, текст!.. Текст!!!
відсилаючи неопублікований твір, особливо в інтернет, можеш потім не довести, що це ти написав.
Black3012
24.04.2008, 11:29
Якщо боїтеся за авторство - візьміть текст, сходіть до нотаріуса, хай вам завірить його. Або зверніться в спеціальну агенцію, де ваше авторство зареєструють.
Хоча навіщо так трястися над першим (чи одним із перших) своїх творів? Це ж не остання ідея у вашому житті! Ви вважаєте його однозначно вдалим? Не зациклюйтесь на ньому! Викладіть в неті, хай товариство хоча б згрубша його оцінить, а потім можна й з видавництвами зв"язуватись.
Робіть як я :)
Викладіть уривок, початок, і якщо волатимуть: "Давай далі!" - можете відсилати у видавництво.
Якщо боїтеся за авторство - візьміть текст, сходіть до нотаріуса, хай вам завірить його. Або зверніться в спеціальну агенцію, де ваше авторство зареєструють.
Хоча навіщо так трястися над першим (чи одним із перших) своїх творів? Це ж не остання ідея у вашому житті! Ви вважаєте його однозначно вдалим? Не зациклюйтесь на ньому! Викладіть в неті, хай товариство хоча б згрубша його оцінить, а потім можна й з видавництвами зв"язуватись.
Робіть як я :)
Викладіть уривок, початок, і якщо волатимуть: "Давай далі!" - можете відсилати у видавництво.
+1
Від себе додам: от чого не люблю, то це авторів, які, немов Кащей Невмирущий над золотом, трусяться над своїми геніальними текстами з думкою, як би їх хто не скомуніздив?! ІМХО, це засвідчує лише безталанність автора. У моїй практиці зустрівся один особливо "талановитий" тип, який роздруковуючи свої "шедеври", вдруковував у колонтитул кожної сторінки вбивав копірайт на себе з попередженням про неприпустимість передруку. Манєчка, бліннн!..
Особисто я все творче життя розкидався текстами й рукописами на всі боки без жодних застережень, навивішував силу-силенну в Інтернет... і от "загадка": досі ніхто нічого не попер!.. Як таке можливо, з точки зору зазначених талантів?!
Насправді все просто. Талановитих авторів не так вже й багато (більшість - графомани, так було, є і буде). Якщо видавництво скомуніздить щось у талановитого письменника, то воно автоматично позбавить себе контакту з джерелом талановитих текстів - де ж вигода?! А комуніздити тексти у графоманів (як видавництвам, так і талановитим письменникам) - який в тому сенс?! Залишається єдиний вихід: хтось із невдах скомуніздить талановитий текст у талановитого письменника... Варіант найнеприємніший, але й не найрозповсюдженіший. Та й шановний Black3012 дав Вам декілька рецептівборотьби з цим злом. Якщо ж один раз довести свою правоту, своє авторство, то репутація такого плагіатора буде зіпсована раз і назавжди!
Тим паче, тоді видавництво буде змушене пустити під ніж нерозпроданий наклад твору, а всі претензії впадуть на голову крадія текстів... То йому буде непереливки, повірте! Отже перш ніж красти чужі тексти, плагіатор має сто разів подумати, а чи варто?!
Андронік
01.05.2008, 14:33
Ну, манії в мене нема, в мене є обережність, бо це в мене вперше. Якщо досвід втішний, то справді нічого боятися. Варто розмістити перший, наприклад, розділ у літфорумній майстерні. Хоча в першому розділі самі пригоди і тільки тонкий натяк на смертельний СТРАХ... А може, так і краще.
Моя писанина здається мені чимось схожим на твори су4асних постмодерністав. Сторінок ще важко сказати скільки, бо я її передруковую в ворд. Думаю з такою штукою можна іти в видавництво. Вона має логічний сюжет, стиль не поганий і все таке інше. Тож, шо мені робити з нею коли додрукую? Може є якісь певні видавництва, з яких легше буде почати молодому письменнику?доречі, оформлення я теж беру на себе, бо я хзудожник. От. Література моя щось єрудоване, проте спрощене до массоваї. Стараюся как могу%)
Хе-хе, дійсно є добрі люди, що коректують граматику й все інше :)
п.Anatema, все дуже просто. Як людина, що вже видається, можу все розчесати. Перше, що Ви маєте зробити – надрукувати текст у ворді, друге – віддати його на мінімальну вичитку людині з філологічною освітою + усім друзям (адекватним і не дуже) й бажано спеціалістам різного профілю (шкільний вчительці літератури, журналісту, поету-графоману й т.п.). З тексту потрібно зробити максимальну лялечку.
Стосовно вимог видавництв до рукописів нічого сказати не можу – про таке не чула. Я завжди пишу 13 кеглем і так розсилаю. І, на мою думку, це не вірно, що видавці люблять розлогі тексти для дебюту, а тим більше 10 авт. аркушів – це майже нереальний обсяг для сучасних темпів життя. І жоден видавець-бізнесмен (або його редактор) фізично не зможе (й не забажає) читати текст невідомого автора такого діапазону. До листа бажано додати короткий синопсис тексту (опис) й т.п. – як вказівку можна взяти анкету конкурсанта «Молодіжного міського роману» на сайті Фоліо, там все чітко й по понятіям. Від себе додам, що незгірше присобачити ще й своє симпатичне фото :)
Видавництва краще брати такі, як «Факт» і «Зелений пес». Добре було б перемогти у якомусь конкурсі (на цьому сайті про них є інфа). І одна важлива деталь – я б радила НЕ друкуватись ніде самвидавом і в інтернеті, після такого складніше працювати з серйозними видавництвами.
А загалом, можна мені дати на коментар :) я вже там сказу чіткіше.
Щасти!
Андронік
05.05.2008, 12:04
Я говорив з серйозними досвідченими людьми - вони мені дали чітку вказівку: нікому на руки текст, особливо повний, не залишай.
Я говорив з серйозними досвідченими людьми - вони мені дали чітку вказівку: нікому на руки текст, особливо повний, не залишай.
так, це абсолютно вірно. раджу його ще тримати у документі з восьмизначним паролем і у прихованій папці. якщо ти його недайбоже роздрукував, то обов"язково покропи святою водичкою і поклади поряд із кактусом й часником. Є оповідки про злих відьом, що крадуть тексти ще у їх ідейних зародках прямо з голови генія. і о ужас! привласнюють собі!!!
тож ніколи нікому не показуй своє творіння. і борони від чужих очей! і, можливо, є сота доля шансу, що тебе видадуть посмертно. ;)
так, це абсолютно вірно. раджу його ще тримати у документі з восьмизначним паролем і у прихованій папці. якщо ти його недайбоже роздрукував, то обов"язково покропи святою водичкою і поклади поряд із кактусом й часником. Є оповідки про злих відьом, що крадуть тексти ще у їх ідейних зародках прямо з голови генія. і о ужас! привласнюють собі!!!
тож ніколи нікому не показуй своє творіння. і борони від чужих очей! і, можливо, є сота доля шансу, що тебе видадуть посмертно. ;)
+1
:D
Бугогаааааа!!!
:D
+1
Вибачте, не можу не прокоментувати...
Хе-хе, дійсно є добрі люди, що коректують граматику й все інше :) <...> Перше, що Ви маєте зробити – надрукувати текст у ворді, друге – віддати його на мінімальну вичитку людині з філологічною освітою + усім друзям (адекватним і не дуже) й бажано спеціалістам різного профілю (шкільний вчительці літератури, журналісту, поету-графоману й т.п.). З тексту потрібно зробити максимальну лялечку.
З іншого боку, самоосвіта тільки вітається... Отже, від себе також пораджу уважно проаналізувати всі зауваження вчительки української літератури, журналіста, письменника, перекладача, поета-графомана, студента (і те де, і те ін) - аж до складання словничка "нових" (для себе!) українських слів. Якщо хочете працювати у царині літератури серйозно, мовою треба володіти у всіх аспектах - від літературної до "адміністративно-матюгального" діалекта.
Стосовно вимог видавництв до рукописів нічого сказати не можу – про таке не чула.
У кожного видавництва свої вимоги. Схоже, Ви не стикалися з "дідами" з журналу "Київ": їм і досі (!) треба подавати щось типу першого примірника машинопису (за радянськими мірками!!) - надрукований неодмінно на лазерному принтері (!!!) текст через 1,5 інтервали, який вони вручну виправляють, віддають автору, той вносить зміни в електронний текст, знов роздруковує, несе їм... Більш того, й досі збереглися реліктові редакції, де книти друкують високим друком, а не офсетом!!!
Кажу це, бо поважні "мастодонти" видавничої справи нехай у невеликій кількості, але живі й досі.
І, на мою думку, це не вірно, що видавці люблять розлогі тексти для дебюту, а тим більше 10 авт. аркушів – це майже нереальний обсяг для сучасних темпів життя. І жоден видавець-бізнесмен (або його редактор) фізично не зможе (й не забажає) читати текст невідомого автора такого діапазону.
Нюу-у-у... Для сусідньої Росії звичний для видавництв обсяг тексту - 20 авт. арк., і нічого! І молодих так читають... Та мені б на півроку звільнитися від поточних справ і заробляння грошей - я би спокійно виклав роман на 20 а.а. Я й писав колись для Москви у такому темпі навіть без звільнення від поточних справ - інша річ, що у мене на руках був підписаний договір, тож доводилося "пахати"...
До листа бажано додати короткий синопсис тексту (опис) й т.п.
Це називається аннотацією, потім вона зазвичай друкується на 2-й стор книги.
І одна важлива деталь – я б радила НЕ друкуватись ніде самвидавом і в інтернеті, після такого складніше працювати з серйозними видавництвами.
"Пути Господни неисповедимы!"
"Темна вода в облацех..."
Хто якими стежками прийде у Велику Літературу, наперед запрограмувати неможливо. Можна уникати сам(себе)видаву, можна пройти через нього. Останнє добре хоч би тим, що письменник на власній шкурі відчує всі "зручності" книговидавця, орієнтуватиметься у всяких різних тонкощах цього складного процесу й насамкінець зможе професійно розмовляти з майбутнім видавцем своїх творів його професійною мовою. А можливо, колись він видаватиме інших (як-от письменники й видавці брати Капранови).
З третього боку, сам(себе)видав не мусить бути самоціллю, інакше опинитеся в ситуації добродія, який створив сусідню тему: "Издал две книжки. И что делать дальше?". треба розуміти, що отримати на руки зброшурований стос паперу з текстом і (можливо) малюнками - це ще далеко не все. Це може бути як тупиком, так і проривом. А от щоб уникнути першого і отримати друге, треба продумати і вибудувати стратегію свого просування на книжковому ринку, у царині літератури тощо.
Я знаю силу-силенну письменників, які самі наштампували купу книжок, витратили на те купу грошей, а ефекту - "нуль цілих, шиш десятих"! В той же час, у мене в доробку є цілих три практично малотиражні самвидавівські книжки - але всі вони з ISBN, всі продавалися в книгарнях, отже, за канонами Спілки письменників, без проблем зараховуються мені в бібліографію. З першою з них мене прийняли до лав НСПУ.
Наприкінці 90-х Центр "Свобода слова" започаткував цілу серію "Метелик від Центру", де вийшло майже два десятки "метеликів" на 8-12 сторінок + обкладинка. Мій "метелик" там - №2 (коротка гумористична фантастика "Гоп-стоп!"). Я сам дизайнував всю серію, від першого до останнього "метелика". Верстав у PageMaker-5(6), виводив "білки" на лазерний принтер, віддавав їх у знайдену мною дешеву друкарню з різографом, ми разом підбирали колір обкладинки. Потім забирав віддруковані аркуші, віз в інше видавництво, де дешевшим були інші операції (добирання аркушів, фальцювання, прошивання на скобу, обрізання). І через кілька днів від 100 до 500 примірників по мінімальній собівартості були готові! Всі "метелики" знову ж таки мають ISBN, і люди з ними і в Спілку письменників вступали, і до видавців потім йшли та мали успіх (в розумінні подальшого "цивілізованого" видання книг).
Ну, а Роман Кухарук, натренувавшись на "метеликах" (він разом зі мною опанував усі премудрощі справи, хоча комп'ютером володіє все ж гірше від мене), розкрутив "Видавничий центр Кухарука". Там зараз видаються нормальні книжки: вони самі знаходять авторів, укладають з ними договори, шукають кошти на видання, збувають книги у книгарні...
Я говорив з серйозними досвідченими людьми - вони мені дали чітку вказівку: нікому на руки текст, особливо повний, не залишай.
щось мені здається, що ці серйозні люди не дуже знаються на видавничому процесі :)
якщо хочете видатися коштом видавництва, то мусите розсилати усюди саме повну версію.
не варто так трястися над текстом - це не такі великі гроші :)
Андронік
12.05.2008, 11:14
Попрошу, не вживаючи вислову "БУГАГА", довести мені, що я помиляюся. Поставте себе на моє місце. Жодного свого твору в інтернет ви не викидали. Ви не знаєте, хто ховається за ніком/псевдо і хто спонукає вас чимскорше взяти і розголосити повний текст - а може, він сам і хоче вкрасти його. Я жодного разу не був жертвою плагіату і не знаю, чи це боляче і чи це взагалі можливо. я НІЧОГО не знаю, я прийшов сюди СПИТАТИ. А ви зразу сміятися.
P. S. Мені дійсно хочеться опублікувати декілька перших розділів прямо тут.
Попрошу, не вживаючи вислову "БУГАГА", довести мені, що я помиляюся. Поставте себе на моє місце. Жодного свого твору в інтернет ви не викидали. Ви не знаєте, хто ховається за ніком/псевдо і хто спонукає вас чимскорше взяти і розголосити повний текст - а може, він сам і хоче вкрасти його. Я жодного разу не був жертвою плагіату і не знаю, чи це боляче і чи це взагалі можливо. я НІЧОГО не знаю, я прийшов сюди СПИТАТИ. А ви зразу сміятися.
P. S. Мені дійсно хочеться опублікувати декілька перших розділів прямо тут.
Добре, серйозно.
пане чуваче, розслабся, зараз процитую тобі слова однієї людини, яку, як не дивно, досі поважаю: "невже ти вважаєш себе настільки геніальною, щоби припустити, що комусь настільки потрібен текст, аби його красти". Тоді я так само як і ти мучилась питанням неповторності власного рукопису.
Ти, звичайно, можеш не вірити й не слухати, але НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ цупити твій текст. ну, хіба що якісь дивні графомани-маніяки. Серйозному видавництву це ні до чого. Просто не розкидайся рукописом, але й боятися його показувати не варто.
Наприклад, і я, і пан Тимур Литовченко, надсилаючи на "Коронацію" не мали жодних гарантій. Але хто не ризикує, той не п"є на власній презентації :)
угу, хто-хто ж ховається за ніком? ;)
Не знаю, шановне панство, давайте знімати маски, щоб пан Андронік не переймався так сильно :)
Попрошу, не вживаючи вислову "БУГАГА", довести мені, що я помиляюся. Поставте себе на моє місце. Жодного свого твору в інтернет ви не викидали. Ви не знаєте, хто ховається за ніком/псевдо і хто спонукає вас чимскорше взяти і розголосити повний текст - а може, він сам і хоче вкрасти його.
Що-що?.. Як-як?..
Ну, гаразд, давайте без "бугога", "LOL!" і т.ін.
Я - Тимур Литовченко.
Мій нік всюди в Інтернеті постійний - tim-lit. Заразом це й логін майже у всіх моїх поштових скринях (за виключенням tymur.lytovchenko@gmail.com - оскільки там не проходять логіни з дефісом).
Щоб дізнатися, хто я такий, достатньо клікнути посилання на один з двох моїх сайтів, наведених у підписі:
- http://tim-lit.narod.ru
- http://tim-lit.kiev.ua
Моя аватарка зроблена з моєї фотки, що стоїть на базовому "народному" сайті (що існує в мережі з 2002 року).
Як письменник-фантаст, я ні від кого ніколи не криюся. Навпаки - оскільки я максимально зацікавлений у своїй саморозкрутці, у збільшенні своєї читацької аудиторії, залученні нової автури до журналу "УФО" (і таке інше), я навіть свій мобільний телефон у підписі вивісив!
:rtfm:
І навіть такий "самогубчий" крок: коли ресурс "Відкрита Україна" відшукав мою хатню адресу (чи то через довідник Спілки письменників, чи то через "піратський" диск адресного бюро Києва - не знаю точно) й вивісив її в мережу - я навіть свою адресу не став видаляти!!! Хочете - приїжджайте до мене у гості! Хочете - телефонуйте, пишіть, робіть записи у гостьовухи сайтів... Я абсолютно й повністю відкритий до спілкування з друзями й ворогами, з читачами і критиками, з прихильниками й гудителями!..
:p
Я жодного разу не був жертвою плагіату і не знаю, чи це боляче і чи це взагалі можливо. я НІЧОГО не знаю, я прийшов сюди СПИТАТИ. А ви зразу сміятися.
Ясна річ, що це боляче! Проте довкола цієї теми більше розмов, ніж реального підґрунтя.
У крайньому разі, раджу ставитися до цього... філософічно. У мене в житті був випадок, коли мій співавтор... ні, не скомуніздив мій твір, але у підпитому стані наговорив про мене любителям фантастики таких жахливих речей, що всі від мене відвернулися. Я помстився йому творчо - написав оповідання "Плагіатор":
http://tim-lit.narod.ru/Text-Ukr/Plagiator-ukr.htm
(До речі, ось мій власний приклад - на сторінках http://tim-lit.narod.ru/textes-ukr.html і http://tim-lit.narod.ru/textes-rus.html вивішені тексти розміром від оповідання до роману як опубліковані, так і не опубліковані!)
Один з героїв Джека Лондона - соціолог Картер Уотсон в аналогічній ситуації (його підставили, але він не міг довести в суді свою невиність) написав соціологічну статтю (а помстився Петсі Хорану лише згодом). А коли режисеру серіалу "Династія" порадили подати судовий позов на творців "Санта-Барбари" за плагіат, він лише відмахнувся: мовляв, "Династію" плагіатори не переплюнули, а робити їм рекламу він не збирається.
P. S. Мені дійсно хочеться опублікувати декілька перших розділів прямо тут.
Ну, то сміливіше! Публікуйте - народ бодай зацінить...
Зрозумійте, прошу: у талановитих письменників своїх ідей в голові повно - то нащо талановитим щось у когось красти?! А якщо скомуніздить бесталанний - що цінного він напише?! Та нічого... Коли ж письменник видає чуже за своє - це видно одразу по стилю й деталям. Про мої твори працівники різних редакцій говорили іноді, що вони напрочуд несхожі один з одним - тим не менш, у мене всюди є свої "фірмові" заморочки (деталі, характерні герої тощо), за якими мене легко упізнати! І в разі потреби я можу тицьнути у ці деталі пальцем.
;)
Якщо ж Ви все ж надто боїтеся - гаразд, зареєструйте твір як свою інтелектуальну власність! Якщо у Вас хтось щось скомуніздить - подасте позов до суду, виграєте справу. Уявіть лишень ефект від цього: на підставі судового рішення Ви, наприклад, "нагнете" якийсь літературний конкурс - і журі передасть премію Вам, навіки поховавши злісного плагіатора. Або Ви змусите видавництво пустити "під ніж" наклад книги, зібравши його з усіх торговельних точок. Видавництво у свою чергу розорить клятого плагіатора - адже у видавничому договорі є відповідний пункт щодо відшкодування автором збитків видавцеві, якщо хтось доведе факт плагіату. І як вінець історії - передачі про Вас по всіх телеканалах України, близького й далекого зарубіжжя...
;))))))))))))))))
Ваші побоювання мені справді смішні! Перепрошую... але ми домовилися "без БУГАГА"!..
Андронік
15.05.2008, 12:25
Дякую!:thank_you
Якщо наступного разу все-таки не забуду з собою взяти перший розділ (або два) (інтернет у мене, на жаль, не вдома:(), то закину сюди.
Дякую!:thank_you
Якщо наступного разу все-таки не забуду з собою взяти перший розділ (або два) (інтернет у мене, на жаль, не вдома:(), то закину сюди.
Ліпше не "сюди", а в "Майстерню креативу", щоб модератори Вас не сварили. А якщо це фантастика - можна і в нашу гілку "Українська фантастика".
Black3012
16.05.2008, 10:18
Тім-Літу: а де саме в гілці можна розмістити текст?
Тім-Літу: а де саме в гілці можна розмістити текст?
Наша заочна літстудія:
http://www.litforum.net.ua/showthread.php?t=363
Black3012
16.05.2008, 17:32
Ага!
От, роззява...
Перепрошую за тупе питання.
Підкажіть хто-небуть, що робити в такій ситуації: Я відіслала до видавництва короткий зміст роману. Як відноситись до вимоги видавництва переслати всій рукопис( набраний на комп'ютері ) якщо зі мною на данний момент не підписано жодних договорів. Як в такій ситуації захищаються авторські права?
Взагалі, що робити, щоб ніхто не вкрав твій текст???
капєц ви смішні.
з чого б то видавці мусили укладати договори, не читаючи тексту?
авторські права захищаються упованням на добру Божу волю.
тяжко в нас з цим законодавством.
так що або ризикуйте, або чекайте кращих часів.
зрештою, мені не відомий жоден випадок в Україні, щоб видавництво без дозволу автора видало його текст. можете написати назву видавництва мені в пп - якщо точно можна довіряти, скажу.
ну або просто прямо спитайте в них, як бути, бо ви от непокоїтеся щодо своїх авторських прав. за відповіддю можете робити висновки.
Diva Dii
03.06.2008, 19:39
Є дуже простий спосіб захисту авторських прав.
Підіть до нотаріуса з повною роздруківкою. І попросіть зареєструвати Ваш підпис на рукописі.
Не пояснюйте про авторські права. Кажіть наступну фразу: "Мені треба зареєструвати мій підпис на документі".
Деякі нотаріуси відмовляться - вони такого не робили і просто не хочуть вникати в такі "тонкощі".
Нічого не доводьте - просто ідіть до наступного.
Ви у присутності нотаріуса (до речі, обов'язково мати при собі паспорт) ставите підпис на рукописі. Нотаріус прошиє рукопис, поставить свою печатку і напише маленький надпис: "Зареєстровано (дата)...".
Все.
(Коштувати Вам це буде десь приблизно гривень 50-60 - у різних нотаріусів по-різному).
І повідомте про цей "копірайт" у видавництво.
Всі наступні питання щодо захисту Ваших авторських прав вирішуються виключно у суді.
Тобто якщо видавництво вкраде Ваш текст, то Ви можете подати на них у суд. І такої реєстрації (Ваш підпис на рукописі на ось таку дату... і нотмаріальне підтвердження цього факту) - для суду вже достатньо, щоб розглядати справу про порушення авторських прав.
Підкажіть хто-небуть, що робити в такій ситуації: Я відіслала до видавництва короткий зміст роману. Як відноситись до вимоги видавництва переслати всій рукопис( набраний на комп'ютері ) якщо зі мною на данний момент не підписано жодних договорів. Як в такій ситуації захищаються авторські права?
Взагалі, що робити, щоб ніхто не вкрав твій текст???
Підтверджую: будь-яке видавництво працює тільки з текстом! Адже в анотації може бути все дуже красиво, фабула може бути геніальною... але сам текст ("виконання" фабули) виявиться немічним!
Як захищатися автору від крадіжки тексту, Вам вже кваліфіковано пояснили.
Заради справедливості зазначу: в історії української літератури відомі випадки, коли видавець друкував твір без відома автора. Наприклад, добродій Парпура видав у Санкт-Петербурзі перші три частини "Енеїди" без дозволу Котляревського. І навіть, здається, у власній редактурі! Котляревський помстився йому: спустившися у пекло, Еней бачить там "всякі різні мацапури" - то і був сумнозвісний Парпура.
Тобто якщо видавництво вкраде Ваш текст, то Ви можете подати на них у суд. І такої реєстрації (Ваш підпис на рукописі на ось таку дату... і нотмаріальне підтвердження цього факту) - для суду вже достатньо, щоб розглядати справу про порушення авторських прав.
Дуже сумнівний спосіб. Розглядати-то суд може, але доказом це аж ніяк не буде. Я от можу зараз із нету скачати будь-який текст і піти зареєструвати під ним підпис. З точки зору наявного на сьогодні законодавства про інтелектуальну власність це смішно.
Як захищатися автору від крадіжки тексту, Вам вже кваліфіковано пояснили.
Тимуре, а Ви від авторитетних юристів таке чули? Чи Вам просто це пояснення здалося адекватним? З якого це боку воно кваліфіковане?
Заради справедливості зазначу: в історії української літератури відомі випадки, коли видавець друкував твір без відома автора. Наприклад, добродій Парпура видав у Санкт-Петербурзі перші три частини "Енеїди" без дозволу Котляревського. І навіть, здається, у власній редактурі! Котляревський помстився йому: спустившися у пекло, Еней бачить там "всякі різні мацапури" - то і був сумнозвісний Парпура.
Та я в курсі. Але ж Ви розумієте: це було не в Україні, не за наших днів, та й ім'я автора чесно на виданні стояло.
Тимуре, а Ви від авторитетних юристів таке чули? Чи Вам просто це пояснення здалося адекватним? З якого це боку воно кваліфіковане?
Мені видалося кваліфікованим пояснення вельмишановної Prophet:
авторські права захищаються упованням на добру Божу волю.
тяжко в нас з цим законодавством.
так що або ризикуйте, або чекайте кращих часів.
<...>
ну або просто прямо спитайте в них, як бути, бо ви от непокоїтеся щодо своїх авторських прав. за відповіддю можете робити висновки.
:p
Хоча... Я стикався з однією молодою письменницею з Західної України, яка якимось чином зареєструвала свій твір. Щоправда, не знаю, де саме і яким саме чином. У якійсь агенції чи що... І які саме ознаки ("фішки"?!) стали предметом реєстрації. Але вона говорила про якісь особливості, притаманні лише її твору. Ню-у-у, приблизно як особливості технічного винаходу, якими він відрізняється від аналогів.
Але особисто я вважаю, що все це, перепрошую - дурня! І якщо автор аж надто труситься над тим, як би хтось не скомуніздив його геніальний текст - для мене це перша ознака того, що це слабкий автор. Я про це неодноразово писав на "Літфорумі". Не знаю, можливо, я помиляюся... Просто це, якщо хочете, життєве спостереження. Я серйозно пишу вже 24 роки, і за цей час бачив дуже-дуже багатьох митців. Отже, можу робити сякі-такі узагальнення, ґрунтовані на живому спілкування з людьми.
Підкажіть хто-небуть, що робити в такій ситуації: Я відіслала до видавництва короткий зміст роману. Як відноситись до вимоги видавництва переслати всій рукопис( набраний на комп'ютері ) якщо зі мною на данний момент не підписано жодних договорів. Як в такій ситуації захищаються авторські права?
Взагалі, що робити, щоб ніхто не вкрав твій текст???
до вимоги надіслати текст ставитись абсолютно позитивно :)
Diva Dii
04.06.2008, 20:02
Я стикався з однією молодою письменницею з Західної України, яка якимось чином зареєструвала свій твір. Щоправда, не знаю, де саме і яким саме чином. У якійсь агенції чи що...
Так, є Асоціація із захисту авторських та суміжних прав. Знаходиться вона у Києві. Філій в обласних центрах не має.
І вони дійсно можуть зареєструвати. І це теж буде називатися копірайт.
Коштувати це буде, якщо я не помиляюся, десь гривень 120 (можливо, зараз вже більше).
Але жодних додаткових прав, привілеїв чи гарантій (порівняно з реєстрацією у нотаріуса) така реєстрація не дає.
Все одно. Всі питання з порушення авторського права вирішуються у суді.
-------
Є окрема Асоціація для композиторів - їм це важливіше. Бо якусь пісню можуть грати на радіо, використати у виставі тощо - і композитору повинні іти за це авторські відрахування. За цим саме і слідкує ця (не знаю, як вона точно зветься) Асоціація композиторів.
Diva Dii
04.06.2008, 20:58
Дуже сумнівний спосіб. Розглядати-то суд може, але доказом це аж ніяк не буде. Я от можу зараз із нету скачати будь-який текст і піти зареєструвати під ним підпис. З точки зору наявного на сьогодні законодавства про інтелектуальну власність це смішно.
Так а потім хтось скаже: "Так це ж мій текст!" І подасть на Вас у суд. І от тоді суд розглядатиме, хто з Вас _раніше_ написав той чи інший текст.
-------
До речі, мені доводилося стикатися з явним плагіатом.
Був скандал. Звинувачували видавництво у тому, що воно допустило таке. А як може видавництво відслідкувати ВСІ випадки, всі тексти?
А було так - вчителька-методистка пише так звані "Літературні портрети" місцевих письменників - вони ближчі до методичних розробок уроків.
І в одному з таких "Літературних портретів" вона використовує розлогий кусок (десь одну чи дві сторінки) з якогось літературознавчого дослідження про цього письменника. Причому не дає жодних посилань, на кшталт: "Як вважає професор-літературознавець Імярек..."
А потім автор цього дослідження - бачить і чітко пізнає свій текст.
!!!!!
Отут і виник скандал. Літературознавець-професор "наїхав" на редакторів видавництва: "Ось бачите! Це ж мій текст - не в лапках, без посилання на оригінал!..." А що редактор? Розводить руками: "Так, бачу... Ну що поробиш? Вибачте..."
Закінчилось тим, що дане видавництво перестало співпрацювати з цією вчителькою.
Ну так вона пішла в іншу фірму. :)
Оце і все.
Але все-таки репутація у цієї вчительки... підмочена.
Так а потім хтось скаже: "Так це ж мій текст!" І подасть на Вас у суд. І от тоді суд розглядатиме, хто з Вас _раніше_ написав той чи інший текст.
Ну, і який тоді сенс у нотаріальному завіренні?
До речі, мені доводилося стикатися з явним плагіатом.
А до чого тут плагіат? Плагіат довести-то можна, тим паче, коли потягли з виданої праці. Вихідне питання зовсім іншого стосувалося.
Взагалі ж дивує мене чиєсь надмірне занепокоєння щодо своїх текстів. Тимур тут має рацію.
Чим менше над чимось трясешся - тим менша ймовірність це втратити.
Був скандал. Звинувачували видавництво у тому, що воно допустило таке. А як може видавництво відслідкувати ВСІ випадки, всі тексти?
У підписаних мною договорах (можу показати охочим) міститься цікавий пункт. У тому разі, якщо хтось інший довів своє авторство текстів, поданих мною у видавництво, і видавництво понесло від того втрати, я мушу відшкодувати ці втрати видавництву. Пояснюю: якщо суд зобов'язав видавництво пустити тираж викраденої книги під ніж, я мушу компенсувати видавництву вартість знищених книг. Та видавництво елементарно розорить плагіатора!..
Але все-таки репутація у цієї вчительки... підмочена.
Вчителька отримує затплатню, а видання методичної літератури - це масло на її "шкільний" хліб. У письменника (який теоретично ;) живе на гонорари від книжок) ситуація зовсім інша: якщо його репутацію підмочено, він ризикує позбавитися хліба. Тим паче, враховуючи можливості сучасних мас-медіа, які розповсюджують скандальні новини з неймовірною швидкістю... Ні-ні, письменник-плагіатор ризикує значно більше, ніж згадана Вами вчителька.
P.S. Максимум, з чим я зустрічався - то це з небажанням виплатити гонорар або пропозицією гонорару смішного розміру.
1. У середині 90-х Борис Загумєнов випустив першу на просторах СНД CD-збірку текстів радянської та пострадянської фантастики, куди включив моє оповідання "Антропоцентризм" (він злупив його з вінчестера вбитого компа, відданого йому на металобрухт). Коли я зателефонував Борису і попрохав авторський примірник цього компакта, він відповів: "Поїдь на Радіоринок і купи дисків, скільки хочеш".
2. Наприкінці 90-х я спробував законтачити з видавництвом "Сталкер". Вони розглянули мої рукописи і сказали, що згодні видати мою книгу і заплатити мені шалений гонорар - гривень 400. Довелося ввічливо пояснити їм, що я швидше дозволю їм видати себе безкоштовно, ніж підпишу договір на таку смішну суму. Тим паче, маючи на руках дві московські "цеглини". А ліпше за все відмовитися від такої пропозиції. На тому наші контакти й завершилися.
3. Коли мої твори вийшли в "Антології українського жаху" (а це, блін, повість і роман), я звернувся до добродійки, якій давав тексти, з риторичним запитанням: чому вона не довела мені інформацію про термін виходу антології, коли ми підпишемо договір хоча б заднім числом (бо я не звик давати рукописи видавцеві просто так) і яким буде мій гонорар?! Вона відповіла, що є лише представницею черкаського видавця (це правда), що укладати договір після виходу антології нема сенсу. А замість гонорару я можу купити 4 примірника антології у неї за ціною видавця, а не ринковою (у 1,5 рази дешевше). Що ж, видання було файним, і я не протестував, одразу купив 4 примірника. Потім вже дістався черкаського видавця, і він пояснив, що оскільки ця добродійка зробила все навиворіт (зокрема, не поукладала видавничі договори), він з нею надалі не працюватиме. Тому наступної запланованої збірки - "Антології української еротики" - не буде.
Тобто, найбільша можлива небезпека - не побачити свій твір під чужим іменем, а не отримати за нього навіть ламаного шеляга... чи авторського примірника своєї книги! Теж неприємно, ясна річ. Але якщо врахувати мізерність українських гонорарів (приблизно 10% від гуртової видавничої ціни накладу 1-3 тис. прим. - себто, гуртова ціна 100-300 книжок), то втрата ця невелика. І для життя несмертельна.
Diva Dii
05.06.2008, 21:46
Ну, і який тоді сенс у нотаріальному завіренні?
Тільки той, що у випадку нотаріального завірення стоїть чітка дата, на яку даний текст вже існував.
Тобто суду достатньо порівняти дві дати - цього нотаріального завірення і гіпотетичного виходу вкраденого у Вас тексту під іншим іменем.
А ось вже коли доведете (за допомогою дати нотаріального завірення), що дійсно у Вас вкрали цей текст - от тоді можете спробувати відсуджувати і передбачуваний "навар" і моральний збиток... (Моральну шкоду оцінюйте якомога вище!! :) ) Плагіатору мало не здасться. :)
Але дійсно, насправді подібними крадіжками таким чином ніхто не займається - собі ж дорожче обійдеться у випадку чого.
Про нотаріальне завірення я тут розповідала виключно для того, щоб ті, хто цього дуже захотять, мали можливість найпростішим способом "перестрахуватись".
Але з іншого боку, Ви можете самі подивитися - у деяких видавництвах я зустрічала вимогу до авторів надавати відомості про копірайт.
І копірайт, зареєстрований таким чином, - задовольнить будь-яке найприскіпливіше видавництво.
Але якщо Ваше видавництво не вимагає копірайту - то, можливо, Вам немає сенсу такого робити.
У підписаних мною договорах (можу показати охочим) міститься цікавий пункт. У тому разі, якщо хтось інший довів своє авторство текстів, поданих мною у видавництво, і видавництво понесло від того втрати, я мушу відшкодувати ці втрати видавництву. Пояснюю: якщо суд зобов'язав видавництво пустити тираж викраденої книги під ніж, я мушу компенсувати видавництву вартість знищених книг. Та видавництво елементарно розорить плагіатора!..
Вчителька отримує затплатню, а видання методичної літератури - це масло на її "шкільний" хліб. У письменника (який теоретично ;) живе на гонорари від книжок) ситуація зовсім інша...
Погоджуюся стовідсотково!
І в принципі, все це таке різнобічне обговорення проблеми можливого плагіату, крадіжки видавництвом авторського тексту та можливості запобігти подібним діям дасть змогу усім авторам скласти власне враження про те, чого варто боятися, а чого не варто; що буває у видавничому бізнесі, а чого - ні; чи треба перестраховуватися, чи і так пройде. :)
Свіже доповнення до теми про гіпотетичну крадіжку рукописів...
Торік я створив новий історичний роман і надіслав його на "Коронацію слова" 15.12.2007 року, як і належить згідно з умовами - під псевдонімом, з реальними даними в окремому конвертику... тощо. Повідомлення про вручення бандерольки я так і не отримав, у поштовому відділенні №25 Києва (5.01.2008 року) перевіряти надходження бандерольки відмовилися (перед Різдвом вони перевантажені) - отже, не було гарантії, що рукопис дійшов за призначенням.
Зачекавши протягом 1 місяця (а повідомлення все ще не було...), я вдруге видрукував на принтері рукопис і повторно (16.01.2008 року) надіслав на "КС" під тим самим псевдонімом, у P.S. до заяви вказавши, що вже надсилав роман місяць тому, але не маю гарантії, що він дійшов до журі. Цього разу повідомлення повернулося до мене 22.01.2008 року. З Києва до Києва - нормальна швидкість.
Серед нагороджених 5.06.2008 року мене не було, але враховуючи підняте у цій темі коло проблем, я зателефонував до виконавчої дирекції позавчора, 9.06.2008 року, окреслив ситуацію й запитав, чи можуть вони допомогти мені з'ясувати долю гіпотетично зниклого рукопису? Себто - чи дійшов він за призначенням? Чи був переданий до журі? У виконавчій дирекції "КС" мені порадили якнайшвидше написати до них листа, описавши всі обставини справи. Більш того - завірили: якщо мій рукопис навіть хтось і викрав, а надалі спробує видати під своїм ім'ям, моє звернення до "КС" і результати їхнього внутрішнього розслідування я зможу використовувати надалі в суді для обстоювання своїх авторських прав. Вчора, 10.06.2008 року я такий лист до "КС" написав, приклавши копії обох заяв на участь, копії касових чеків та одного з двох повідомлень про вручення (того, що повернулося до мене).
Щойно (11.06.2008 року) мені зателефонували з виконавчої дирекції та заспокоїли: перший рукопис надійшов до них 22.12.2007 року, обидва рукописи були направлені на експертизу, вийшли у фінальне голосування - але не добрали балів, щоб увійти до десятки найкращих. Чим я дуже задоволений: отже, рукопис ніхто не скомуніздив!!! Просто повідомлення про вручення загубилося або по дорозі до п/в №25, або не потрапило до моєї поштової скрині, або скриню хтось випатрав на п'яну голову (у нас таке буває).
:)))))))
Але звідси я роблю повторний висновок (заради якого, власне, і написав усе це): шановні молоді (й не дуже) автори, які бояться надсилати свої рукописи у видавництва, на конкурси (тощо) - не бійтеся!!! Ваші гіпотетичні партнери не хочуть їх викрадати й випускати у світ без Вашого відома або не під Вашим іменем!!! Більш того - вони готові підтримувати Вас у шляхетній справі доведення Вашого авторства!!! Красти рукописи невигідно - собі дорожче: видавцям (або організаторам конкурсів) вигідніше виховати у Вашій особі талановитого партнера-автора!!! Вони Вам у цьому всіляко допомагатимуть, а не думатимуть, як би непомітніше обікрасти Вас, молодих і геніальних!!! Якщо Ви вимагатимете пояснень - Вам їх нададуть, Вас підтримують!!! Доведено на практиці... ;)
P.S. А ще закликаю подумати над морально-етичним аспектом проблеми: хіба Вам не здається, що виходячи з принципу "презумпції вини" видавця або організатора літконкурсу (апріорі підозрюючи їх у намірі викрасти Ваше творіння), Ви тим самим заочно принижуєте їх?! Як же Ви збираєтеся працювати з тими, кого заздалегідь вважаєте нечесними?! Хіба можна розраховувати на тривалу співпрацю з нечесним партнером?.. (А видання книги - справа не одного місяця... а в Україні - можливо, й не одного року!.. А потім книгу ще треба продати... А в перспективі книг у Вас може бути багато... А ще перевидання... Тут без сталого партнерства не обійтися!)
всім привіт! дуже рада, що знайшла цей форум. я пишу з 9 років, але це переважно вірші. а тут пів року тому написала першу книжку, надрукувала в єдиному екземплярі і подарувала коханому на день Валентина. тепер пишу другу.. точніше, мені так здається, що дописала...вона досить маленька, але тема в ній достатньо висвітлена. я так вважаю. тепер незнаю, як її видавати, щоб вона була доступна всім і щоб кожен зміг почитати
щоб кожен міг почитати, можна й просто в неті викласти.
я б хотіла її видати.... а в неті не докажеш свої права і потім, вибачаюсь за слово, якась скотина привласнить собі мою працю...
Black3012
18.09.2008, 16:07
Наша пісня гарна, нова...
Може, хоч уривок?
Спокуса.... спокуса зробити крок і відчути як сила Землі перемагає і я лечу в її обійми... в обійми тої, яка завжди вірна в своїх традиціях – годує і ховає....ховає від цього світу.. від його дурних ідей... як часто остання фраза повторювалась спочатку в моїй свідомості, а потім на папері? Напевно ті люди, які знають мене з дитинства (а воно не так далеко відійшло), дивуються, як з такої тихої, смиренної дівчинки, виросла жінка (вже?!) сильна, вольова, впевнена в собі! А я не така! Тільки ніхто цього незнає і не розуміє...крім нього..він завжди розумів, захищав, вчив бути такою, яка я є... а я , як то кажуть пручалась..
о це і є уривочок.. маленький... зовсім...
acid drinker
18.09.2008, 21:04
з маленького уривочка можна зробити висновок про страшну банальність, недопрацьованість і посереднє вміння спілкуватися з текстом. думаєте, воно комусь треба, крім вашого коханого? я абсолютно певна, шо йому від того приємно, але люди, які захочуть про таке почитати, мають у вільному доступі значно цікавіші й естетитчніші зразки світової літератури.
художньої цінності ваш уривок не має.
acid drinker
19.09.2008, 18:59
будь ласка, завжди рада.
Загублена дитина
20.09.2008, 21:39
дарма ви це зробили, зараз побіжу привласнювати вашу працю, гг.
ти вважаєш себе скотиною??? ціную самикритику...ги ги
Black3012
23.09.2008, 09:44
Особисто я, коли напишу щось шедевральне, спершу "ощасливлю" ним "Коронацію слова", а як жюрі свого щастя не збагне, поксерю і закидаю усі видавництва. Ги-ги...
тю. у мене э цілий рукопис...не смійтеся - на 80 друкованих сторінок вийде.....але на компі нема. передруковувати - лінь. тай писала я його у свої 16-17. і що робити? хто читатиме рукопис?
ніхто не читатиме - і правильно. чому це хтось має не лінуватися читати те, що авторці навіть надрукувати сил не стачає?
а взагалі, подумалося, чого це людям аж так тяжко розставатися зі своєю нестравною підлітковою графоманією... як на мене - ознака неповаги до себе.
ха. есть некоторые писатели, которые только пишут. компьютеры вообще непризнают. кому-что.
Так вони наймають потім набірниць, які то все друкують. Тим паче, вони письменники, а не малолітні графомани, їх можуть і в рукописі почитати.
Black3012
26.09.2008, 16:35
Не всіх, далеко не всіх можна прочитати в рукописі... Одного разу я набирав аж три томи - мамачкі! Усе на галицькому діалекті! Половини слів я взагалі не знав (а ті, які знав, вимовлялися зовсім не так, бо між селами ще й різниця в говірках), а коли спробував повставляти коми, мене одразу насварили, мовляв, не твого ума діло.
Шкода редактора, що все те до пуття доводив...
ага) я як ше в школі навчалася, то вчителі читали моє) пропонували навіть у видавництво здаи,але тоді я ше мала була і не хтіла цього...бо стидалась)))))
А вот у меня тоже есть рукопись. Только проблема в другом. Мне сложно писать на украинском языке, а почти все укр.издательства поддерживают исключительно *национальное*. Посоветуйте что-нибудь, пжл, русскоязычное..))
Уже ж обговорювали - російськомовне видавайте в Росії. Там і авдиторія більша.
Хм... добре.
Але, на мою думку, зараз в Україні досить багато російськомовних НОВИХ книжок. Взяти ж, наприклад, Ладу Лузіну... добре. Буду перекладати. Але це вже якісь терори... я вважаю, що у мистецтва нема мови і держави.
Тю. Які такі терори? Візьміть зробіть своє видавництво і видавайте російською - ніхто вам не заважатиме. А якщо хтось хоче видавати у своєму видавництві українською - то його цілковите право.
Зрештою, дійсно гідні уваги твори видають і російською. Спробуйте "Фоліо", в якому загадана Вами Лузіна видається.
Судячи з того що багато завсідників цього форуму знають "що" і "як" треба робити людині яка має на руках рукопис і хоче його прилаштувати непогано було б створити список вимог/адрес/і-мейлів і т.д. Більш-менш чіткий і структурований.
Вибачте, може така тема вже існує і я її просто не знайшов.
То все і в гуглі знайти нескладно.
Якби мене прямо попросили скласти список рекомендацій тим, хто бажає видати свій рукопис, але зовсім не уявляє, як це зробити, він виглядав би так:
1. Спалити рукопис, видалити відповідні файли.
2. Читати-читати-читати хорошу художню літературу, теорію, вивчати словники й правопис.
3. Уважно подумати про свої письменницькі здібності, максимально об'єктивно їх проаналізувати, зусібіч оцінити. За результатами бажано відмовитися від письменницької кар'єри і спрямувати зусилля на щось корисне для суспільства. Якщо такого ідеального результату досягти не вдалося, змиритися з діагнозом і перейти до наступного пункту.
4. Написати новий рукопис.
5. Спалити новий рукопис.
6. Повторити пункт 2.
7. Написати новий рукопис і відкласти в шухляду.
8. За півроку дістати рукопис, перечитати, вжахнутися, нещадно переробити.
9. Показати виправлений рукопис найбезжальнішим, найкритичнішим і найграмотнішим друзям, вислухати їхні думки. Якщо відгуки всуціль негативні, повернутися до пункту 3. Якщо відгуки всуціль позитивні, замислитися про щирість своїх друзів і перейти до наступного пункту.
10. Показати рукопис людям, які бодай трохи тямлять у літературі. Викласти на літсайтах, понести в якийсь літгурток за місцем проживання. Уважно й смиренно вислухати критику, докладно проаналізувати.
11. Не забувати, що пункт 2 потребує довічного дотримання.
12. Якщо відгуки на рукопис були негативними, повернутися до пункту 3 або застрелитися. Якщо відгуки були позитивними, відкласти рукопис у шухляду й років на десять забути, в яку саме.
13. Довго й старанно писати новий рукопис.
14. Кількаразово переробити текст, відтак відредагувати, бажано за допомогою кваліфікованого редактора.
15. Попитати думок про свій твір у знайомих письменників, філологів, видавців та інших причентих до літпроцесу (якщо таких знайомих у вас досі нема - застрелитися). Внести правки, зваживши почуті рекомендації.
16. Подати рукопис на пристойний конкурс або на розгляд видавництв. На той момент у вас уже не виникатиме питань, де взяти їх адреси.
Скласти список видавництв, які працюють з сучліт, з координатами і контактними особами - хороша ідея. На всіх інет-туснях російських письменників такі списки є. Втім, аналогічних вищенаведеним рекомендацій там теж валом, різного ступеню саркастичності. Це називається флуд. А ідея щодо списку - конструктив.
(превентивно: я не візьмуся. Але це не закриває теми)
А, ну звісно, як же ми ще в цьому питанні не один в один із росіянами! Наздогнати і вподобитися!
Ніяких списків я не складала би хоча б із поваги до видавничих редакцій, на які поваляться тонни графоманії. Бо за тим списком кинуться розсилати всілякі графомани, яких наразі зупиняє необхідність трохи погуглити. А людям то читати.
Так само мало сенсу просто робити список, бо кожне видавництво має в нас свою специфіку, і певний текст може підійти одному-двом видавництвам - нащо решту мордувати? І чом би автору не сходити в книгарню чи на книжковий ярмарок і подивитися за асорттиментом, хто ж його рукописом може зацікавитися.
Не вірю я, що людина, яка не може самостійно розібратися з такими питаннями, може написати дійсно хороший твір.
І щодо попереднього допису: сарказм сарказмом, а я дійсно вважаю, що так і було б правильним.
А за суттю справи: зрозумійте, шановна модераторко, вміння користуватися гуглом і письменницький талант не перебувають ані в прямій, ані у зворотній залежності одне від одного. Це різні речі взагалі. Видавництва не застраховані від графоманів, в тому числі добре підкованих яндексово і гуглічно. Редакторська робота і полягає, зокрема, у спілкуванні як з графоманами, так і з перспективними авторами, і у відокремленні одних від других. Не хвилюйтеся за видавців.
А ось молоді письменники мали б допомагати одне одному орієнтуватися у видавничих справах. Це нормально і конструктивно. Я 10 років тому видала свою першу книжку, дізнавшись про смолоскипівський конкурс від друзів, а зовсім не в гуглі :).
Якщо прийняти наведені "рекомендації" за чисту монету то можна провести цікаве соцдослідження.(маю на увазі вислови - якщо... - то застрелитись).
Взяти статистику самогубств за попередній рік, потім за той відколи вступили в силу зазначені поради і від другого відняти перше.
Результат - кількість графоманів у країні. :))))))))
А якщо серйозно - то повністю погоджуюсь з Yana. Молоді/потенційні письменники мали б допомагати одне одному. Навіть видавництвам від того була б користь - автори присилали б "профільні" для них тексти, грамотно оформлені, і т.п.
drunk_flower
10.11.2008, 17:00
А за суттю справи: зрозумійте, шановна модераторко, вміння користуватися гуглом і письменницький талант не перебувають ані в прямій, ані у зворотній залежності одне від одного.
Якщо молодому талановитому автору вистачило розуму й наполегливості для того, щоб знайти цей форум (з теоретично викладеними тут посиланнями на сайти видавництв), то цілком має вистачити розуму й наполегливості для того, щоб набрати в гуглі назву видавництва чи просто "українські видавництва".
В іншому випадку молодий талановитий автор видаєтсья мені скоріше молодим лінивим автором.
Щось забагато серед українських початківців (молодих талановитих авторів) таких, що вважають себе ледь не Шекспірами, яким редактори самі повинні писати листи з проханням видатити у себе їхні геніальні тексти.
І при цьому, шановні, ви не знаєте елементарних речей - що таке жанри, стилі, напрямки... врешті решт, в яких одиницях вимірюєтсья величина тексту.
Ви навіть не цікавитеся тим, що можна почитати для мінімального підвищення "письменницької кваліфікації", а лише тим - як видати свій геніальний твір.
Сорі, якщо видалася різкою.
Плюс сто, десь так само думала відписати.
> (з теоретично викладеними тут посиланнями на сайти видавництв)>
То в чому проблема? Дайте людям посилання, де саме вони викладені. Бо мені, приміром, щось не вистачило розуму і наполегливості :).
Не можна бути такими злими, еге ж.
acid drinker
11.11.2008, 10:09
ну... по-перше, якшо ви думаєте, шо я когось у закладках є велика папка з сайтами видавництв, ви трошки помиляєтеся. тому шо у всіх є гугл, і причини шукати те, шо треба не тобі, а комусь, та ше й коли цей хтось не дуже ввічливо просить, дуже ефемерні.
але все одно мені нічим зайнятися, поки п'ю свій ранковий чай, тому для прикладу:
факт: http://www.fact.kiev.ua/
фоліо: http://www.folio.com.ua/
кальварія: http://www.calvaria.org/
піраміда: http://www.piramidabook.com/
алгоритм зрозумілий? усі контакти й умови - на сайтах; ви ж і не сподівалися, шо хтось вам дасть особистий номер телефона головного редактора, правда?
шоб ше полегшити нелегку справу пошуку видавництва, яке пасуватиме саме вам... Інститут народознавства, НАН України
СПД ФО Чальцев О.В.
Видавництво Емма
ДНВП "Картографія"
Видавництво Старого Лева
Знання
Видавництво Державні зібрання України
Інститут Української археографії АН України
Видавництво "Автограф"
Видавництво "Вагріус"
Видавництво "Балтія Друк"
Видавництво "Либідь"
Видавничий дім "Букрек"
Видавництво "Українська прес-група"
Видавництво ПП "Верещинські"
Видавництво НВФ "Українські технології"
Виробничо-комерційна фірма "Перлина"
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, НАН України
Видавництво "Навчальна книга - Богдан"
Hodder Headline Plc.
Видавничий Дім "Слово"
Видавництво "Нова Книга"
Канадський центр української культури та етнографії
Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана
Видавництво "АртЕк"
Свято-Троицкий Ионинский монастырь
Видавництво "Астропринт"
Воєнне видавництво України "Варта"
Видавництво "Вища школа"
Видавництво "Велес"
Видавничий дім "Фолігрант"
РВО "АС-Медіа"
Видавництво "Брама"
Видавництво "Вежа"
Журнал "Ярмарок"
Видавничий центр "Вус"
Видавництво "Січ"
Універсітетське видавництво "Пульсари"
Видавництво "Генеза"
Видавнитство "Сталь"
Видавництво "Мост - Торнадо"
Видавництво "К.І.С"
Видавництво "Іпрез"
Видавництво "Артанія Нова"
Мирослав Воньо
Видавництво "П`ять одудів"
Рекламно-видавниче агентство "Дніпро-ВАЛ"
СПД Савчина
Видавництво "Криниця"
Видавництво "Літопис УПА"
Редакція часопису "Народознавство"
Видавництво "Смолоскип"
Видавництво "Україна"
Видавництво "МП Леся"
"Атлант ЮЕмСi"
Видавництво імені Олени Теліги
Видавництво "Стилос"
Видавничий дім “Наутілус”
Видавництво "Мiленiум"
Видавництво "Всеувито"
Видавництво "Школа"
Видавництво "Нора-Друк"
Видавництво "Ранок"
Видавничий центр "Просвіта"
Видавництво лiцею "Гранд"
Видавництво "Каменяр"
Видавництво "Родовід"
Видавництво "Критика"
Видавництво "Дзига"
Видавництво "Мета"
Видавництво "Веселка"
Видавництво "Афіша"
Видавництво "Наукова думка"
Видавництво "Мегатайп"
Видавничий дім "Амадей"
Концерн "Ін Юре"
Видавництво "Мапа"
Видавництво "Рада"
Видавництво "Довiра"
Науково-видавничий центр "Наша культура і наука",
Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України
Літературна агенція "Піраміда"
Державне спеціалізоване видавництво "Світ"
ТОВ "Спалах"
Видавнича фірма "Відродження"
Видавництво "Кальварія"
Видавництво "Дніпро"
Український письменник
KM Academia
Видавництво А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га
Видавництво МАУП
Молодь
Мистецтво
Видавництво "Технiка"
Київська Правда
Альтернативи
Видавництво Факт
Музична Україна
Діокор
Грамота список узято на сторінці "української книги" (мабуть, гугл уперто відмовляється видавати хоч якийсь запит на це словосполучення) отут: http://www.knyha.com/ukr/publishers/ - на самій сторінці усі видавництва мають посилання на запропоновані на сайті книги, тому можна подивитися асортимент і визначити, чи пасує вам видавництво. але потім, будь ласка, разів вісімдесят подивіться на свій рукопис і подумайте, чи пасуєте видавництву ви.
/разом із написанням цього повідомлення пошук списку видавництв і деяких координатів забрав у мене дванадцять хвилин і неповне горнятко чаю. змушує задуматися/.
Ага, можу комусь ще каталог із якого-небудь Форуму видавців позичити. Тільки все одно ж не допоможе.
Black3012
11.11.2008, 15:05
Все одно, варто. :)
Забезпечать редакторських діточок макулатурою до школи, а рідній укрпошті дадуть виручку. :)
А вот у меня тоже есть рукопись. Только проблема в другом. Мне сложно писать на украинском языке, а почти все укр.издательства поддерживают исключительно *национальное*. Посоветуйте что-нибудь, пжл, русскоязычное..))
Даю електронну адресу:
cop@flc-bookclub.com (книжковий клуб)
Надсилати текст у Ворді. Строки розгляду-3 місяці. Наскільки я знаю, їм не важливо якою мовою (у крайньому випадку, до нещодавно так було), аби якісний твір був.
А переводити не варто. Нє благодарноє ето дєло.
А якщо серйозно - то повністю погоджуюсь з Yana. Молоді/потенційні письменники мали б допомагати одне одному. Навіть видавництвам від того була б користь - автори присилали б "профільні" для них тексти, грамотно оформлені, і т.п.
А от я не згоден! Допомагати один одному молоді письменники, загалом-то, не мусять. Окреслені Вами функції мають виконувати літературні агенти: саме у них на руках мають бути списки видавництв (з адресами, телефонами, "милами", явками, паролями), саме вони мусять визначити, куди який рукопис прилаштувати. Й навіть робити первинний відсів графоманії літагенти такиж можуть... Вони ж мають домовлятися за розмір гонорару, що автор отримає від видавця, й у свою чергу отримувати від автора літагентський відсоток за виконану роботу.
Якщо ж у нашому видавничому процесі не існує такої інституції, як літагенти, якщо цю роль виконують самі письменники (зокрема, "молоді для молодих") - то це великі проблеми нашого літринку. Проте, зводити їх у систему навряд чи варто. Просто нині такі умови, що поробиш!.. Але це ж не означає, що нам не треба переходити від наших "дикунських" умов до цивілізованих!..
:bu:
P.S. І ще міркування з приводу схеми "молоді допомагають молодим"... Якщо це взяти за правило, швидко виникне проблема "а судьи кто?!" - бо, припустимо, згуртувалися молоді графомани й "відбортовують" справжні молоді таланти... В яку трясовину зайде в цьому разі літпроцес, Ви хіба не подумали?!
:bu:
Black3012
17.11.2008, 15:33
Пане Тимуре, довічний респект!
мммм......то скільки ж видавництв, отак, без зв-язків млжна оббігати, щоб тебе, як-то кажуть,"зацінили"?...і то не факт...
та не треба бігти - надсилайте імейлом. швидко і дешево.
мммм......то скільки ж видавництв, отак, без зв-язків млжна оббігати, щоб тебе, як-то кажуть,"зацінили"?...і то не факт...
Оббігати треба стільки, скільки треба оббігати, щоб тебе "зацінили"!..
:victory:
От в середині 90-х я оббігав ніжками 20 київських видавництв, потім обдзвонив ще 30, маючи надію прилаштувати свої рукописи - і все було марно!
(Прошу зрозуміти, що тоді Інтернета у нас не було - тільки ФІДО, та й те не у всіх!.. Це зараз легше робити, не те що в 1994 році...)
А "свою" першу українську видавицю я знайшов аж наприкінці 1997 року...
А в московське "ЕКСМО" 2 мої книги (у співавторстві з Олегом з Авраменком) просватали в 1996 р. Г.Л.Олді. Врахуйте - саме Г.Л.Олді виконували вже тоді й виконують донині роль літагентів, найкраще на просторах СНД обізнаних у тому, хто яку фантастику видає. Олді - дуже авторитетні письменники. І їхня рекомендація - це аж ніяк не "допомога молодих іншим молодим", їхнє слово дорого вартує.
А ту "нульову" книгу, що у 1993 р. згоріла разом із пітерським "Северо-Западом", мені вдалося засватати представникам видавництва, коли ми познайомились на фанконі "Чумацький шлях". Отже, профільна тусівка видавців, авторів, читачів ets - ще один шлях.
P.S. Звідси висновок: можна роздрукувати, наприклад, 100 примірників свого геніального рукопису (варіант: записати 100 дискет або CD), потім поїхати на "Медвін" чи Львівський книжковий ярмарок, увіпхнути все це різним видавництвам... Ну, а потім вже очікувати результату! Бо за статистикою, 1% на Ваш твір точно клюне! А 1 видавництво - це саме 1% від 100 видавництв...
мммм......то скільки ж видавництв, отак, без зв-язків млжна оббігати, щоб тебе, як-то кажуть,"зацінили"?...і то не факт...
Смішите. Щоб зацінили, треба добре писати, а не бігати. І зв'язки тут ні до чого: усе ж таки видавнича справа - це бізнес, тому ніхто по дружбі цілковите лайно не видаватиме, як і не нехтуватиме змогою надрукувати талановитого потенційно успішного автора.
Блін, ну звідки ж таке мислення й логіка беруться...
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008