Пам'ять польоту

[Роді о'Нівна]

Останнім часом тяжію до сугестиву. Ні, то не потік свідомості: я свідомо контролюю "розростання" певного настрою. Результат - перед Вами.

Пам'ять польоту

росте трава таємних сенсів
крізь тебе – ластівка лелека
за фаренгейтом чи за цельсієм
однаково – та сама спека
розбестиш – розтечеться в’явою
занапастивши літ високий
на старість запасешся в’яленою
півмрією – Піноккіо
невже хвилина – і зістарився
бунтарство наче вишня в тісті
відварена – судно без паруса
життя невиправдана місія
а ти летів – лелека ластівка
(чи радше пропливав - лебідка)
крізь пам’ять серця – птах із пластика
душа – між травами – сиріткою

[acid drinker]

файно.

[Anatoliy]

круто. особливо останні рядки.

[Роді о'Нівна]

І Вам дякую! Хоча душа прагне критики...

[Anatoliy]

Хоча душа прагне критики...

а ви напишіть спочатку шось стрешенно неоковирне - буде вам тоді критика :) інакше матимете лише позитивні відгуки :)

[acid drinker]

критики?
дрібниці.
рядок з піноккіо випадає, якби інші четверті рядки були так само обрізаними, було б кльово, а тут наче чогось бракує (як незастібнутий гудзик на пальті десь посередині).
слово "зістарився" в українській мові існує на правах розмовного (так каже словник, а я кажу, шо це калька з російської). знову ж, якби в тексті було шось аналогічне, якби текст був витриманий у такій стилітиці - цілком нічого. але саменьке воно вибивається.
пластику. ну, це так.
судно без паруса... кхм... без вітрила, мабуть. якшо ми не почнемо писати українськими словами, то русизми ніколи не вийдуть зі вжитку =(

а загалом - повторюся - файно.

[Prophet]

Дитино, щось ти загрозливо зацікавилась бензопилками :)
Схоже, свіжа зміна росте)

Вірш симпатичний. Давайте ще, а то раптом це виняток ;)

[RockerША]

сподобалось. навіть спочатку не звернула уваги на помилки, що на них вказала Ейсід. цілісна картина, цікава ідея та виклад. чекатиму ще чогось)))

[Роді о'Нівна]

Ого! Кому ж відповідати першому? Майбуть, найконструктивніше було в Ейсід. Щодо закороткого рядка - він навмисне посередині, та й хто сказав, що "незастібнутий гудзик" (вибачте, не маю першої літери для гудзика) це присуд для "пальто" (ніяк не звикну його відмінювати)?! Щодо "зістаритись" і "паруса": якщо є "старцювати" (а я і такий сенс вкладала...), чому б і не "зі-старитись" (може ще бути від зірки - стар...); так само щодо "паруса", адже, здається, є "парусина", тоді від чого вона в укрмові утворилась, якщо немає "паруса"? Але я згодна, що критикувати можна все і завжди щось знайлеться... Дякую, Ейсід!
А Дитина теж має рацію: з такою "критичною масою" здатна впоратись лише бензопилка! До речі, маю експериментальний текст "любов-морква" (любов - кров - знов - зборов...). Може, якось вивішу (відчуваю, як хтось руки тре...)

[Роді о'Нівна]

Пам'ять польоту (після "обрізання")

росте трава таємних сенсів
крізь тебе – ластівка лелека
за фаренгейтом чи за цельсієм
та сама спека
розбестиш – розтечеться в’явою
занапастивши літ високий
на старість запасешся в’яленою
півмрією – Піноккіо
невже хвилина – і зі-старив-ся
бунтарство наче вишня в тісті
відварена – за склом ікаруса
життя не місія
а ти летів – лелека ластівка
(чи радше пропливав - лебідкою)
крізь пам’ять серця – птах із пластика
безглузда плітка...

[Роді о'Нівна]

А ніхто і не збирався виправляти помилки (та й чи були вони?!)!!! Просто гралася...
Приємно, що хтось читає і коментує! Дякую!!!

[Anatoliy]

а мені перший з помилками більше подобався. та й в словнику української мови слово "парус" є :) (тупий словник)

[acid drinker]

старцювати - зістарцюватися? мабуть, так вийде.
хє-хє, але ж ви гарно знаєте, шо рими - не головне. якшо ввести кров у гарний контекст... коротше, чекатимемо, цікаво.
про життя, котре не місія, сподобалося.

[Роді о'Нівна]

Останнім часом пишеться дуууже мало: намагаюсь змінити стиль. Тому будь-який твір сприймаю як крок у невідомість. А там (в невідомих світах)конче потрібні попутники (краще було б - спільники, але і правдиві зауваження почути непогано!).

Ось зразок нового (для мене) стилю:

* * *
передозування спогадами
вид на вчора з твого балкона
і нічого не важить мода і
вікові перегони
невагомі кульбабки вимислу
півжиття у напівбожевільні
не милуйся минулим – змилуйся
над майбутнім спільним
де країна твоя – не мрія чи
ірреальність само-пародій
хай там де – на півдні на півночі –
житимеш коли-небудь сьогодні

[acid drinker]

пані родіонівно, вірш гарний (трошки негармонійно поламаний ритм, але це виправити неважко), проте усне попередження - будь ласка, складайте свої тексти в одну тему надалі.

[4esterfielter]

а да... а рими... які рими!!! бубачка. щодо ритму, ейсід, ти права.

[Роді о'Нівна]

Пишу останнім часом небагато. Тим більше - намагаюсь змінити свій стиль. Тому кожен твір сприймаю як крок у невідомість (власне, саме це і вважаю - передусім! - поезією). А в невідомих світах конче потрібні спільники (хоча б - попутники), та й правдивої критики потребую як ніхто.
Отже, радо сприйму будь-які коментарі (в розумних межах, звісно)!

Ось зразок нового стилю (для мене "нового"!):
* * *
передозування спогадами
вид на вчора з твого балкона
і нічого не важить мода і
вікові перегони
невагомі кульбабки вимислу
півжиття у напівбожевільні
не милуйся минулим – змилуйся
над майбутнім спільним
де країна твоя – не мрія чи
ірреальність само-пародій
хай там де – на півдні на півночі –
житимеш коли-небудь сьогодні

[Роді о'Нівна]

Дякую, Ейсід, і за похвальбу, і за критику. Щоправда, не дуже розумію, нащо виправляти те, що зроблено з певною (чітко усвідомлюваною) метою: адже не лише ритм "негармонійно поламаний", але й уся гармонія нашого життя... Складається враження, що для Вас вірш (поезія) то лише певні "технічні" параметри... Сподіваюсь, що я помилилась щодо цього (чи поквапилась із висновками). Протилежне було би прикро.
Все одно дякую. Приємно, що читаєте і намагаєтесь тверезо аналізувати!

[Роді о'Нівна]

Дякую, Честере! Дякую, Загублена...! Приємно, коли комусь подобаються "твої" рими. Хоча... знаєте (певна, Ви обидвоє це знаєте!), вірш - то не самі лише рими.
Проте, розцінюю Ваші коментарі (те, що вподобали саме рими, чи лише рими) як своє недоопрацювання (не зацікавила нічим іншим...). А може, то лише випадковість... Чи різниця віку... Питання філософське! Творімо далі!
ДЯКУЮ!!!

[acid drinker]

річ не в технічних параметрах, а в сприйнятті - в останньому рядку відчутно муляє зайвий склад, а останній рядок занадто важливий для тексту.
/а шо ж робити, коли окрім технічних огріхів (які, якшо я правильно розумію, цілком усвідомлені, але, на жаль, таки зайві), усе добре? =)/

[Роді о'Нівна]

Дякую, Дитино! Сподіваюсь, ми просто не все знаємо - і гарних рим набагато більше...

Але зараз мій настрій аж ніяк не "римний"! Гірко якось... То я під враженням від чергового читання "юних поетів"-верлібристів. І щось таке хижацьке написалося...
Ось воно:

* * *
застарівають ритми і рядки
відволічешся – шамкають беззубо
сердечні рани і душевні згуби
затисши межи пальцями руки
отак стирчать – жоднісіньких надій
загоєння наснаження спокою
на вибір – сміх і сльози – кров з лускою
сюжет і розмисл – учень і водій
в одній нежиттєрадісній особі
де графоманство з генієм зійшлось
в банально- (чи „в брутально-„?)му колосі
і що йому хвороба ваша млость
і біль зубний і стрільбище в суглобі
поезію заїли (не секрет то!)
якісь там цикли тропи (рецидиви)
вона старіша від старої діви
(не до любові з молодим поетом!)


P.S. я б його назвала "не-про-любов" (навіть любофф)!

[acid drinker]

"зійшлося", здається, буде краще - таке закінчення і з колосом гармоніює, і від млості (тим більше, шо читається все одно як "млость і") не дуже далеко тікає... просто скрізь по чотири рядки, а в тій частині п'ять, і треба їх міцніше пов'язати, бо воно збиває - доводиться перечитувати кілька разів, перш ніж стає ясно, як воно має римуватися.
а щодо юних "поетів"-верлібристів - то є таке... і ше гірше, коли ці діточки римувати починають. фє.
гарно.
ходімо з нами гратись у поетицькі ігри? :)

[Роді о'Нівна]

Так, Ейсід, я думала про "зійшлося", тоді, мабуть, тре "хвороби ваші млості..." Але то ще в роботі... Дякую за підтвердження "ходу моїх думок" - приємно!
А щодо "поетіцкіх ігор" - залюбки!

[acid drinker]

фігассє заявочки. я так і думала, коли писала, шо ти сприймеш це на свій бік. а потім подумала, шо, може, ти вже шариш, про кого йдеться. ехх.

[Роді о'Нівна]

А ще таке:

* * *
подвійні стандарти періщить дощ
і ти у ньому – луска
...роз’єднань болючих болючих зрощень...
розтерзаний батискаф

ти прагнеш визнання і пада сніг
розчулюєшся до сліз
десь „там за межею” прокруст калігула
в нудних репризах

і що тобі в них (таж їм - у тобі)
німуєш? - німуй! - мовчи!
чаїсь у чиїхось пласких пробілах
чшшшииии..........................
________________________________

Мабуть, автоматичне письмо...

[Soul]

гарно у Вас. можна вголос читати- звучить! щось зі знаками розділовими наплутали.
і я люблю шиплячі приголосні!
щось із рядком про прокруста( ритм).
дякую за вірші)) є чому повчитися.

[Роді о'Нівна]

Так, рядок (третій у другій строфі) на один склад довший, аніж треті рядки в першій та третій строфах, але то задля рими менш буквальної (можна зробити сніг - калігул, або снігу - калігули...) але то надто просто. Тим більше я це вважаю саме автоматичним (неопрацьованим авт.волею) "твором".
А щодо знаків, Soul, які саме (пере)плутані? якщо "...роз’єднань болючих болючих зрощень..." - то цей рядок має випадати як додаткова думка (ніби згадка про щось...), а далі йде продовження перерахування (луска, батискаф). Чи малися на увазі тире?
Дякую за коменти, Soul та Загублена Дитино!
Приходьте ще!

[Beta Karot]

А ще таке:

* * *
подвійні стандарти періщить дощ
і ти у ньому – луска
...роз’єднань болючих болючих зрощень...
розтерзаний батискаф

.

оцей розтерзаний батискаф увижається містом-рибиною, або розтерзаним отим містом-рибиною з творів Н. Садової
сильно пишете, Роді о'Нівно, чому так ма?

[Роді о'Нівна]

Дякую, Бето!
На жаль, Н.Садова пише усе менше. А я ще викладу: от трохи подописую...

[Роді о'Нівна]

Та бачились якось у Скиби на КТМ. І ще десь, здається... Тепер віртуально спілкуємось.

[Beta Karot]

оу... я з літстудії, а ви всі звідки садову знаєте? /тег - дурне питання =)/

бувала й на студії, і в музеї Шевченка її слухала

[Роді о'Нівна]

Круто!!! То світ, виходить, тісний...

[Роді о'Нівна]

Щось давненько тут нікого не було... Прикро. Сподіваюсь, хтось таки завітає і прочитає таке:

у пошуках щастя. риторично-запитальне.

що для щастя тобі що іще –
тихше дужче світліш темніше
лід в кишені букет під плащем
сміх нестримний невтишений щем
святість свята чи зболеність грішних

ти у кого запитуєш – сам собі
накладаєш пласкі історії
замість гриму на душу й дивує збій
то картинки то настрою – гімн юрбі
заглушає щасливу story

що для щастя тобі що іще –
вище нижче сильніше слабше
стовп стовпів чи печеру печер
сонце з місяцем сніг із дощем
чи лежати вже руки склавши

та однаково вибір з тобою в тобі
над тобою мечем дамокловим
прошепочеш у розпачі ”…not to be”
вже стрибати нізвідки – урвеш кульбіт
і загасиш моста недопалок

[Soul]

у Вас дуже гармонійні вірші. не додаш- не віднімеш, що називається.
до речі, Ви теж використовуєте форму "що зробивши", а казали, що її у публіцистиці вживають :)
моста недопалок- гарно. та й взагалі!

[Роді о'Нівна]

Дякую, Соул, що завітали. Приємно!:thank_you

до речі, Ви теж використовуєте форму "що зробивши", а казали, що її у публіцистиці вживають :)


Мабуть, мається на увазі "руки склавши" - та то "закріплено" у фразеологізмі, який я лише трохи "переосмислила"... і наукою воно "не пахне"... Але ви спростережлива! :aga:

[acid drinker]

яке воно... добре.

[Наука]

по-більше б ТАКИХ віршів, що лунають з душі, а не з ерудиції
чи ще там чого
(поетами повинні бути душі)

дякуючи за це, чекаю чогось голоснішого.

мир
______________
бо філософія - то тілько захист

[Роді о'Нівна]

Щиро вдячна за відгуки! Якось трохи "охолола" до літфоруму... Вибачте.

[Роді о'Нівна]

Дописую-доточую "старе":

* * *
не треба кафки – і без того доста
тих перетворень тихих story істерій
нас перетравлює епоха голокосту
чужого міста в ріднім краї-мрій
ти повертаєшся the tourist in the town
пост-фауст в мефістофельськім плащі
(non stop романтика!) як душу не заставив –
вона тобі служитиме за щит
а ти їй нащо – натщесерце втома
ні сон ні яв ні шерешень крихкий
ані повітря – цятка нерухома
і та не ти... безсила гра стихій
аби ніщо понівечити – громом
не налякати порожнечу й гній...
а що як просто вийти – серед міста
але неначе в безмір без страхів
де все ще молоде живе барвисте
без натяку на гетто чи архів
...підводишся – мов сам себе у жмені
тримаєш... тільки пальці розвести –
і вилетиш вдихнеш на всі легені
повітря віри... та невже се Ти?!

[ROMB]

Читав ваше "старе" вголос - дуже звучить. Дякую

[Роді о'Нівна]

Гречно дякую за відгук, Ромбе!
Піду і сама вголос почитаю...

[Дим]

Дописую-доточую "старе":

* * *
не треба кафки – і без того доста
тих перетворень тихих story істерій
нас перетравлює епоха голокосту
чужого міста в ріднім краї-мрій
ти повертаєшся the tourist in the town
пост-фауст в мефістофельськім плащі
(non stop романтика!) як душу не заставив –
вона тобі служитиме за щит
а ти їй нащо – натщесерце втома
ні сон ні яв ні шерешень крихкий
ані повітря – цятка нерухома
і та не ти... безсила гра стихій
аби ніщо понівечити – громом
не налякати порожнечу й гній...
а що як просто вийти – серед міста
але неначе в безмір без страхів
де все ще молоде живе барвисте
без натяку на гетто чи архів
...підводишся – мов сам себе у жмені
тримаєш... тільки пальці розвести –
і вилетиш вдихнеш на всі легені
повітря віри... та невже се Ти?!
ну шо сказать-
НІ СОН НІ ЯВ НІ ШЕРЕШЕНЬ КРИХКИЙ)
почнемо від простого.
Про шо ця історія?і чи історія це взагалі?про безвимірну самотність душі?про бажання вдихнути чистого повітря радосині?ну ок,але до чого тут голокост...до чого гетто і чому нема голготи і саду герцеманського)??з новизною й індивідуальністю образи ,якось не дивують.Так само заїзжено експлуатуєтся кафка і гете,які явно мають буть,за думкою автора,знаками.Такими собі знаками приреченості,знаками року.ВТІМ не все виявляється так просто-є ще якась душа,яка може слугувати щитом,і яка завжди молода й посуті своїй безстрашна,й лише дріма))чия вона,ця душа?суть авторська,яка б й могла зліти,але пальці не розводяться ?-сумнівно,бо автор сам немов впізнає в ній того що звуть ТИ.Але,якже тоді --- чужого міста в ріднім краї-мрій
ти повертаєшся the tourist in the town--з божественим образом це якось не вяжеться.Хоча це мабуть й несуттєво.Релігійність наявна,хоч завуальована такою собі ненавязливістю.Можу писати ісчо,але втомилась рука)
сила--це не поезія,втім,це не означає шо цей вирок є остаточним й не бу написане шось справжнє.Можливо також і те,шо це просто невдала,перша потрапивша мі на очі, спроба,хоча це суть сумнівно,бо дух цьо тексту недає засумніватися в щирості автора.Тобто автор вірить шо він на вірній дорозі.

[Роді о'Нівна]

Дякую за відгук! Але ні - не гріє!
По-перше, поезія не має давати якусь історію (то вже завдання інших жанрів).Та й питати в автора (чи в самого себе), про що вірш - дилетантизм. З чим вас і вітаю, о світоче критики!
По-друге - голокост і гетто - до того, про що ви самі тут наваяли: ми всі в гетто, а голокост теж на очах відбувається, а насправді й ви є його учасником - бо вважаєте себе - генієм, а решту - геттівцями (не від Гете, а від гетто)! Надто обмежений арсенал критика маєте, аби когось вразити!
По-третє - сперечатися, чи є знаками Гете і Кафка - глупство, бо що для одного - так, для решти - ні, і то цілком нормально!
Далі: Щиро рада за вас, що помітили "релігійність"! Вітаю - ще не все втрачено у вашому королівстві поверхової критики!
Бідненький, рученьки потомили! Співчуваю! Могли так багато не писати - тим більше, що воно ні до чого! Чи то все, що ви називали "порвати"? "лишіть ілюзій"? - лише струс повітря!
Але, з іншого боку, приємно, що так багато написали - може, зачепило? Хоча...

[Роді о'Нівна]

Це так званий "тематичний".
Писався на тему "індивідуальне" і "колективне" в людині.

* * *
то прірва то лиш крок між „я” і „ми”
настирна думка – чи то крик чи шепіт
чи я ще „я” чи манекен з юрми
неначе у чужім родиннім склепі
я син твій батьківщино чи батрак
то побратим то бранець то заручник
ти кажеш – щастя близько – все в руках
твоїх – лиш підбери потрібний ключик...
а я не вірю – віщій „правді” снів
про рівність одиниць поміж мільйонів
лише Йому – в єдине Слово Слів
воскресле на божественній долоні

[Дим]

Дякую за відгук! Але ні - не гріє!
По-перше, поезія не має давати якусь історію (то вже завдання інших жанрів).Та й питати в автора (чи в самого себе), про що вірш - дилетантизм. З чим вас і вітаю, о світоче критики!
По-друге - голокост і гетто - до того, про що ви самі тут наваяли: ми всі в гетто, а голокост теж на очах відбувається, а насправді й ви є його учасником - бо вважаєте себе - генієм, а решту - геттівцями (не від Гете, а від гетто)! Надто обмежений арсенал критика маєте, аби когось вразити!
По-третє - сперечатися, чи є знаками Гете і Кафка - глупство, бо що для одного - так, для решти - ні, і то цілком нормально!
Далі: Щиро рада за вас, що помітили "релігійність"! Вітаю - ще не все втрачено у вашому королівстві поверхової критики!
Бідненький, рученьки потомили! Співчуваю! Могли так багато не писати - тим більше, що воно ні до чого! Чи то все, що ви називали "порвати"? "лишіть ілюзій"? - лише струс повітря!
Але, з іншого боку, приємно, що так багато написали - може, зачепило? Хоча...

1-дивно було б ,якби гріло))ти мабуть так й не збагнула,шо я не гріти тя,сюди зайшов))
2-якшо поезія не має давати історію...принаймі історію відчуттів,то шо вона має давати??набір звуків??якшо так,то вітаю-ти досягла неймовірних висот у поезії))
також звизнаю у ракурсі вищепрочитаного,шо вірш твій так й ударяє у голову новизною й індивідуальністю образів,якії не те шо дивують-заворожують неповторністю))))))).Так само визнаю,шо зовсім не заїзжено експлуатуєтся і кафка і гете,які явно НЕмають буть,за думкою автора,знаками.)))Одно тіко не вкурюю-нашо ти їх тулила ,ці НЕзнаки?)
визнаю також ,шо слова гетто і голокост також вказують на неабиякий дрімаючий інтелігенто-інтелект і обізнаність.У автора навіть й у думках не було замінить голокост душевним голодомором.То для автора було б звісно жлобством.Також вражає новаторством запропонована світобудова---такий собі поділ,на те хто у гетто і хто поза ним.Свята віра автора просто вражає-автор рішуче відкидає навіть саму думку,про те шо іще існують інші світобудови в яких гетто не хвігурує.Автор немов би віщає--сама думка,про таку думку,уже єретицька))))
3-от ти мі дякувала за те шо я віднайшов релігійність.Однак неспромоглась збагнути,шо я сказав-віра твоя стоїть на хвальші.
Як можна чекати повернення пост-фауста в мефістофельськім плащі з янгольскою душею??ти сама то вкурюєш шо написала??
3-щодо дилетанства--так,я не критик,й їх нікчемного арсеналу,який ти у мя вишукувала нема.Я просто висловлював свою думку.

не здивуюсь,шо твій запал притух,й ти мі не відповіси)))

[Роді о'Нівна]

2-якшо поезія не має давати історію...принаймі історію відчуттів,то шо вона має давати??набір звуків??якшо так,то вітаю-ти досягла неймовірних висот у поезії))
визнаю також ,шо слова гетто і голокост також вказують на неабиякий дрімаючий інтелігенто-інтелект і обізнаність.У автора навіть й у думках не було замінить голокост душевним голодомором.То для автора було б звісно жлобством.Також вражає новаторством запропонована світобудова---такий собі поділ,на те хто у гетто і хто поза ним.Свята віра автора просто вражає-автор рішуче відкидає навіть саму думку,про те шо іще існують інші світобудови в яких гетто не хвігурує.Автор немов би віщає--сама думка,про таку думку,уже єретицька))))
3-от ти мі дякувала за те шо я віднайшов релігійність.Однак неспромоглась збагнути,шо я сказав-віра твоя стоїть на хвальші.Як можна чекати повернення пост-фауста в мефістофельськім плащі з янгольскою душею??ти сама то вкурюєш шо написала??
3-щодо дилетанства--так,я не критик,й їх нікчемного арсеналу,який ти у мя вишукувала нема.Я просто висловлював свою думку.

не здивуюсь,шо твій запал притух,й ти мі не відповіси)))

Вітаю, сонечко!:rtfm:
Чи димова завіса, як там Вас краще! Я писала, пишу і буду писати...
А з Вами трохи пожартували и досить! Невже Ви справді вирішили, що мені потрібні ваші коментарі, чи Ваша участь (як грілки) у моєму "житті"!

Тепер відповідаю:

Щодо історії почуттів. Якщо автор поезії (не лише я) дає свою історію від(чи по-)чуттів, а для читача вона (та історія) не становить цілості, то, мабуть, не варто шукати винних: лише в момент читання автор і читач не зійшлись. А хіба мають всі в усьому сходитись?

Щодо набору звуків. Так, поезія - це і набір звуків, а чому ні?

Щодо заміни слів. Якщо помітили - слово "голокост" має три склади, а вислів "душевний голодомор" - сім, здається. То чому я маю замінити перше на друге? Це технічне пояснення. Є й інші - істотніші. "Голодомор" надто закорінений в нашій світоглядній системі, а "голокост" - міжнародне поняття, та й обсяг його ширший, тому й обрано саме його. І питання: а чому хтось має вказувати автору, що йому повинно спасти на думку?

Щодо світобудов. Де в самому творі (а не в моїй відповіді на критику) йшлося про граничний поділ на гетто і не-гетто, та й узагалі про світобудови? Крім того, у моєму поетичному тексті йшлося лише про чиєсь (навіть не моє - ліричного героя!) бачення конкретної ситуації - не більше. Поезія, на мою думку, і має бути суб'єктивна...

Щодо "хвальші". А чого вас так зачіпає чужа віра? Тому що своєї не маєте? Втім, кожен міряє по собі: коли звинуваєчуєте когось у фальші, погляньте й углиб себе (сподіваюсь - та "глиб" є)!

Про висловлення своєї думки. Бачите, а кажете гетто немає! Ви ж самі ще в тій "світобудові"! Дивіться, вам, виявляється, можна висловлювати свою думку, а поетові - зась?!

Щодо лексики взагалі. Оті ваші "жлобство", "вкурюєш", "запал притух" - це з якої концепції літературознавства?
Я вже промовчу про купу ваших елементарних орфографічних помилок...

І наостанок - прохання (дуже принципове):
припиніть мені "тикати"!
Я, сподіваюсь, ми з вами не знайомі навіть "побіжно".

Бажаю щастя, аби Вас хтось справді зігрів у житті, може, тоді припините кидатись на людей!

Я все ще вірю!:thank_you

[Дим]

Вітаю, сонечко!:rtfm:
Чи димова завіса, як там Вас краще! Я писала, пишу і буду писати...
А з Вами трохи пожартували и досить! Невже Ви справді вирішили, що мені потрібні ваші коментарі, чи Ваша участь (як грілки) у моєму "житті"!

Тепер відповідаю:

Щодо історії почуттів. Якщо автор поезії (не лише я) дає свою історію від(чи по-)чуттів, а для читача вона (та історія) не становить цілості, то, мабуть, не варто шукати винних: лише в момент читання автор і читач не зійшлись. А хіба мають всі в усьому сходитись?

Щодо набору звуків. Так, поезія - це і набір звуків, а чому ні?


Щодо світобудов. Де в самому творі (а не в моїй відповіді на критику) йшлося про граничний поділ на гетто і не-гетто, та й узагалі про світобудови? Крім того, у моєму поетичному тексті йшлося лише про чиєсь (навіть не моє - ліричного героя!) бачення конкретної ситуації - не більше. Поезія, на мою думку, і має бути суб'єктивна...

Щодо "хвальші". А чого вас так зачіпає чужа віра? Тому що своєї не маєте? Втім, кожен міряє по собі: коли звинуваєчуєте когось у фальші, погляньте й углиб себе (сподіваюсь - та "глиб" є)!


Щодо лексики взагалі. Оті ваші "жлобство", "вкурюєш", "запал притух" - це з якої концепції літературознавства?
Я вже промовчу про купу ваших елементарних орфографічних помилок...

І наостанок - прохання (дуже принципове):
припиніть мені "тикати"!
Я, сподіваюсь, ми з вами не знайомі навіть "побіжно".

Бажаю щастя, аби Вас хтось справді зігрів у житті, може, тоді припините кидатись на людей!

Я все ще вірю!:thank_you

1-пиши...пиши)))хіба я казав шо це злочин??))
2-ні не вважав шо потрібні МОЇ,таким як ти потрібні лише ХВАЛЕБНІ осанни,просто відгукнувся по простоті душевній на твоє ж прохання))))
3-винних не шукаю.
4-вітаю з набором звуків)))))
5-так,поезія субєктивна.
6-віра твоя,мя не зачіпає,-просто я питав--
Як можна чекати повернення пост-фауста в мефістофельськім плащі з янгольскою душею??ти сама то вкурюєш шо написала??Це відголосся якої віри??це віра в астрал??тіпа добро=зло??ну ,добро,тут ти мя підловила-я теж приблизно цієї віри.Вона не хвальшива.
7-від лексики й помилок не відрікаюсь.Просто вважаю основою не орхвограхвію ,а думку.
8-сподіваюсь,шо ти перестанеш звертати увагу на тикання,бо це так само вторинно як і те,чи викаєш ти ,чи тикаєш-ти не поважаеш мою думку й камухвляж ВИ,як і побажання щастя,при тому шо ти мі хотіла б плянути мі у обличя зайвий.В англ мові ти=ви,й нічо.

п.с.-так як мою думка для тя не цікава,а я не звик навязуватись,то думаю це останній мій допис тут.Усім на радість)))Отож банити мя не тре.

[acid drinker]

шановний диме. вас тут уже багато довгих днів просили змінити тон спілкування, але вам інші форумчани, видно, не настільки важливі, шоб намагатися з ними комфортно співжити. тому пропоную від інших форумчан відпочити. і від форуму теж. до побачення.
родіонівно, перепрошую, шо використовую вашу тему з аткою утилітарною метою...

[Роді о'Нівна]

родіонівно, перепрошую, шо використовую вашу тему з аткою утилітарною метою...

Прошу.

[Роді о'Нівна]

Білий вірш із натяками на рими:

* * *
музична скринька – поламався ключик
а плакати під супровід музичний
лише під супровід мені хотілось
але тепер – не плакатиму вічність

та вічність не труна тобі – без вічка
у поховальних автах порожнеча
бо душі не ховаються по трунах
і трунки смерті для таких незвичні

не пий гертрудо… хто тобі то скаже?!
сама доросла – от і здогадайся
і ти офе… – офеліє? – збагнула
у формулі води немає щастя

аж доки та вода святою стане
і скринька запрацює без відмички
та музика була – опісля СЛОВА –
і їх одне ув одного не вкрасти

[Діанка]

Мені сподобалося. Дуже класний ритм як для білого вірша

[acid drinker]

чи важливо, якого кольору _поезія_? =)
дуже атмосферно...

[Діанка]

Та хай хоч зелена.. байдуже=) малося на увазі те, що я білих віршів впринципі не сприймаю. нажаль.
А тут зовсім інше. Може не так висловилася. Коротше кажучи вірш просто чудовий

[Роді о'Нівна]

Дякую, Діанко, дякую, Ейсід! Приємно! Особливо про "атмосферність" (від Ейсід)...

А ідея із "зеленим" віршем мені сподобалась. Цікаво було б вигадати "під неї" теорію... Хоча - зелений - ніби як "незрілий"... Може, так називати експромти? Якщо так, то це у мене і був "зелений"...

Взагалі мені теж байдуже, якого кольору, аби поезія!