Показати повну версію : Dara: внутрішні діалоги
ноді я маю поговрити з собою вголос. в присутності інших. я вуаєристка. але це не єдине. збочення - я мала наувазі..
в мене серцебиття - це означає, що черце б"ється головою в стінки грудної клітини. а вони зсередини нагадують стару пральну дошку - то ребра. якось я кинула монетку - і вона впала на ребро. так з"явилася моя Єва.
і не важливо якої воно було статі - це вже занадто особисте. просто не можна створювати з ребра нічого. з лопаток та гомілкових кісток, щоправда - теж не бажано. воно таке ... недовершене виходить.
ти сидиш і різьбиш його.ю різьбш. а ніж все зісковзує і зісковзує.. і така виходить потому почвара. щонайгірше - коли ти недревній китаєць - то тобі ніяк не вирізати цій істоті серце. і навіть якщо раптовом такий китаєц - древній, я маю наувазі, знайдеться - для тог ощоб висікти серце, йому доведеться залишити щілини між ребрам. а те, що ти так довго ліпиш зі свого ребра, воно, повір, не погодиться виставити серце на загал. краще вже йому без нього.
і тоді - ти знаєш, що буде тоді?
ви почнете змагатися за твоє серце... - ви ніколи не замиритесь - кожен казатиме, що має на нього більші права
тому коли захочеш ще раз повправлятися в скульптурній мініатюрі - за матеріал бери серце. те саме, що бється за щось, відоме і цінне тільки йому одному, з чимось, такому тільки для нього одного страшним...
тільки от я незнаю - може твоє серце таж так і не вирізьбив жоден древній китаєць?
acid drinker
13.08.2008, 00:05
не хотіла писати в дитининому щоденнику... але шо значить бізатвєтная любов до ейсід? цілком навіть атвєтная... мрявк.
ура! :))
цьом
і мрявк
слушай, а ми достатньо знайомі, щоб почати ходити за ручку і цілуватися? :))
acid drinker
13.08.2008, 00:39
думаю, так. тільки треба спитати дозволу в коханого :)
в мене гостра серцева недостатність...
це означає - моє серце не може впоратися і мені термново потрібне ще одне -
велике і тепле...
хотілося б заховатися в такому - але я страшенно боюся крові...
в мене гостра серцева недостатність
це означає - мені страшенно бракує серця, що стукало б поряд.
що було б метрономом мого сну, тамтамом мого шизофренічного шаманізму, ритмом моїх втеч від божевілля і світу
але в мене - серцева недостатність ...
це не страшно.
просто це означає, що савши навшпиньки, одягши пуанти, стрибнувши вище голови - мені не дістатися твого серця...
в якому я так боюся заховатися
крові і тепла якого я так боюся
серця з ритмом мого джезу
серця, стукіт якого так хочеться слухати замість сну
серця, що його так хочеться прикривати від ударів своїм
твого серця
вночі щоденник перетворюється на щогодинник
потім на щохвилинник
потім на страшного спрута, що оплів серце
але є речіякі не варто кому занти
тому я не заводжу щоденник
і друзів
і навтіь собаки
тому я прикидаюся...
прикидаюся жовтим листом,талим снігом,
ховаюсь у цих неоковирнх купах і чекаю
чекаю коли збіжать хвилини щонічнка
і життя знов стане щоденником
до наступної ночі
Загублена дитина
13.08.2008, 06:37
атвєтний удар - вторгнення на вашу (твою?,) територію. ну шо, висадка пройшла вдало, незважаючи на то, шо перші парашутісти гахнулись своїми м"якими частинами на якісь калючкі. тепер ми отрусилися, роздивилися, і наші супермощні біноклі угледіли тут чудову місцину з цілком милими аборигенами (коли у них гвинтівка біля лоба чи нагайка біля дупи,). нам тут подобається, тому ми обмежимося лише дрібним флудом =)
пачітатєлям мого суржика і ціловатєлям мене у ніс присвячується =)
пи.си. тут дійсно дуже грано, і я рада шо ти тепер на форумі =)
о якщо ше цвіточки постпавить то буде вапще кльово
скоро зникну і не знаю як надовго
acid drinker
13.08.2008, 13:12
а ти хоч на телефоні будеш?
литино - я гальмую - можна на ти
ейсід - буду.
зникаючи, може, залишите хоча б бота, який писатиме такі чудові рядки в нотатнику :) ?
до осені - ні ... дозволяю розбирати на цитати вже існуючі ;))
ви залишайте на столі моєї кімнати букетики жовкнучого кленового листу - я колись повурнуся і мені буде страшенно приємно
я люблю стругацьких
і цмтувала вже тут цю річ... але - це досі актуально
"Я знаю только, что они способны на любые крайности, на самую крайнюю степень тупости и мудрости, жестокости и жалости, ярости и выдержки. У них нет только одного: понимания. Они всегда подменяли понимание какими-нибудь суррогатами -- верой, неверием, равнодушием, пренебрежением. Как-то всегда получалось, что это проще всего. Проще поверить, чем понять. Проще разочароваться, чем понять. Проще плюнуть, чем понять. "
Улитка на склоне
я повернулася додому. нагадую собі вербу - де ткнули там і проросло...
стіл час застелити льняною скатеркою, що якраз скінчила вишивати...
я повернулася додому щасливою і десь збереглася фотокарточка цього щастя...
напевно це побічний ефект півночі - страх засинання. і дивна хвороба сьогоднішньої ночі - бажання навчитися ненависті. я хочу це могти і вміти
хоча б сьогодні
acid drinker
29.08.2008, 02:29
велкам хоум.
а в металліки є така пісня - санітаріум (велкам хоум).
чомусь після твого посту я про неї подумало.
от...
іноді я люблю тебе
твою шкіру під своїми пальцями, вони умисне залазать тобі під сорочку - як мурашки, щоб пити м"яке тепло тебе.
іноді ці пальці хочуть тебе задушити - ще навіть більше, ніж того хочу я сама. зімкнутися на твоїй шиї - дуже обережно і ніжно. і міцно-міцно... знаєш, я ледве їх стримую...
іноді я люблю тебе
коли ходжу по коричнево-жовтому листю і воно з тихим хрускотом тане під ногами. я тоді згадую - що осінь... і скоро стане так холодно одній у ліжку. і мої пальці - десяток вічнотремтячих зрадників - набирають твій номер. у нах, певно, власна пам"ять - безпомильна память на цифри тісно повязані з тобою...
іноді я люблю тебе
коли не бачу. коли просто закриваю очі і відчуваю, як ти є поряд. як ти дихаєш. я майже відчуваю твої думки шкірою. вони схожі на мої - але зовсім інші
і це просто питання часу - чиї пальці першими підкрадуться до чиєї шиї...
давай домовимося не лишати синців?
хтось із нас спатиме під ліжком - під паркетом підлоги іншого.
але іноді. чуєш. іноді - я все ж люблю тебе.
чому для цього треба закривати очі
потім дерева бдудуть точно такимиж... просто мене не буде, щоб їх побачити
Загублена дитина
31.08.2008, 15:00
ну.... не треба аж так оптимістично.
цьом у віртуальний носик =) (с)
якось останнім часом у мене фігово з християнськими чеснотами. ну зовсім. особливо зі смиреням. якось так неспокійно всередині, так страшно - наче мине ще один день - і ... що? що і? чи не забагато його - для виміру втрати часу. так гостро почувається шкірою кожна хвилина що минула. в запаху потоптаного помираючого листя, в дотику до рук, в мокрих фарбах цього жовтня...
я так боюся що ті хто пішов залишать в моєму домі порсто пусті кімнати. а ті хто захочуть прийти - як їм спати на чужих простирадлах....
Загублена дитина
10.10.2008, 07:15
оу... то така антихристиянська осінь. більш парочна, ніж навіть літо і зима.
воно мине.
а як ні - то навіть краще.
"я потраплю у пекло!" - "нашо тобі пекло, заспокойся, його придумали християни".
метафора.
после вчера
девочка зашла в парадное и села в лифт. еще сел кто-то. нажала кнопку с цифой последнего этажа. старенький лифт скрипнул, хрюкнул и пополз вгору. но кабина не остановилась на нужном этаже . лифт выехал на крышу - замер на минуту, осматриваясь, и медленно, покачиваясь и кряхтя. поплыл над городом. крыши, и деревья, улицы и площади - все было сказочно красивым. но девочка заметила это совсем не сразу - ей было страшно. прежде всего ей не хватало знаний для обьяснения происходящего. и знания как себя надо в такой ситуации вести - тоже. в книгах про такие глупости обычно не пишут.
"не парся - сказал кто-то - смотри - красота какая"
"страшно"
"чего страшно ?"
"я не знаю чем это закончится - вот мне и страшно"
"как можно бояться того, чего не знаешь, оно же интересное такое"
"да. действительно..."
а вокруг был невероятный свет и золотистая осень. и увереность в том, что позади остался нужный этаж постепенно прошла. ну остался себе - и остался.
.....
ка это закончилось тогда
лифт приехал на очень черепичную теплую крышу.
"а дальше?" спросила девочка
"а дальше - по-другому " ответил кто-то
в мені борються лінь і голод
робимо ставк хто переможе))
Загублена дитина
18.10.2008, 00:22
лінь оф корз (кажу за себе)
я говорю так, как если бы это были последние пять минут общения с тобой
... так часто повторяя - что скренна в своих словах и проявлениях. даже когда - не надо. потому что все и так понятно...
я пытаюсь застраховаться от непонимания, которое почти обязательно наступит потом, когда-то. когда мы изменимся, развиваясь до той степени, что станем совсем другими.
...потому что "понимание" - это мостик, по которому катаются ночью эльфы - в том смысле, что он тоже из паутины. и рвется от ветра
паутина не страхуется, да и не страхует... но так приятно когда ты тоже видишь не шляпу, а удава проглотившего слона...
и я продолжаю нести околесицу - потому, что следующих пяти минут нет.
эта - последняя
я можу бути самтньою наодинці з собою тому мені нецікава самотність удвох
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008