Показати повну версію : Критичні відгуки про публікації в "УФО"
У нас вже існують теми "Журнали" і "Наша заочна літстудія". Попри це, на "Теревенях" (http://www.tereveni.org.ua) вельмишановний Bobua щойно висловив бажання спробувати влаштувати аналіз деяких публікацій в нашому "УФО", для початку він написав дещо про "Дощ із чорних стріл" Наталки Дев'ятко - див. http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php?showtopic=434&st=40 :rtfm:.
Якщо добродій серйозно хоче розбирати по кісточках тексти (що неабияк допоможе нам в роботі!) - чом би не організувати для цього окрему тему?! Адже в літстудію це не поставиш (бо там автори розміщують тексти добровільно), а в "Журналах" критичні нариси, присвячені окремим творам, нібито зайві...
Отже - нехай буде нова тема! Панове критики - ласкаво запрошую до співпраці!..
У нас вже існують теми "Журнали" і "Наша заочна літстудія".
Отже - нехай буде нова тема! Панове критики - ласкаво запрошую до співпраці!..
чому таке рішення дається [дописувачам на форумах] так нелегко :(
Втім, кожна нова тема — радість. Краще було би для кожного журналу нову, але побачимо й вирішите :-).
Загалом, вельмишановний пан головний редактор вже пояснив причину проблеми:
name='tim-lit' post='321966' date='19.08.2008 15:15']або вибірка з перевищення допустимої похибки :cry:
Не думаю. Просто те, що маємо в літературі (зокрема і в фантастиці) нині, почало формуватися років 15-20 назад. А тоді крахнув СРСР, на голови українцям несподівано впала Незалежність, потім була гіперінфляція, масове скорочення на підприємствах, "дикий" бордельєр... При цьому не міг не сформуватися переляк перед майбутнім - звідси й негативні тенденції в літературі.
Але то пусте: зараз вони змінюються навпаки позитивними тенденціями!
А, дійсно, я вже й забув з якого болота ми вилізли в 1990р
ті хто до того писав щось дійсно гарне мусили внаслідок роздвоєння особистості стрілятись. Як от наприклад В. Близнець.. прочитав нещодавно в одній його книзі (навіть і не фант) мрію про гібридні міста (на роботу йдеш собі лісовими стежками а машини їдуть дорогами; і все це окремо).. чомусь це так і залишилось фантастикою... і стає дедалі фантастичнішим :cry:
Але, якщо критика чимось допоможе, то ось це я писав там (http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php?showtopic=434&view=findpost&p=323381):
УФО
Чекаю на Ваші критичні статті!
№1.1
от, перше перечитав:
Дощ із чорних стріл (http://www.gak.com.ua/creatives/1/10089)
Ольга Данилова, чорнява, з трохи рудим відблиском на кінцях волосся і болотистими зеленими очима, задрімала в глибокому темно-сірому шкіряному кріслі, думаючи про своє життя. Ще у шкільні роки Ольга захопилася роботою психолога, і в неповні двадцять три вже мала ліцензію і власну контору. Молода жінка допомогла знайти впевненість у собі багатьом людям, та, ще маловідома, не мала грошей на "розкрутку" і в деякі дні сиділа без діла.
то лише перший абзац у мене так покреслений — решта кращі :-)
є незрозумілості:
Та ми не хизувалися нашою дружбою, спокушаючи силою нашого почуття багатьох дітей.
є логічні неточності:
Несподівано з-під землі вирвався багряно-чорний промінь, й Ольга опинилася в його серці. (може стовп???) і якщо їх не вичищати, то це неабияк впливає на сприйняття тексту
Чому це оповідання посіло перше місце?
Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії). Втім, нмсд, найціннішим (==найінформативніша) в №1 є остання [критична] стаття. А для фот можу купити напр., журнал Карпати ... там такі краєвиди... :paint:
Яка цінність цього оповідання?
переказ: Є одна людина, яка бачить певні глобальні неприємності. Решта їх не бачить і навіть не відчуває і, відтак, майже, не переймається. Проблему усунути неможливо (просто якесь чи то неусоблене зло, чи стихійне лихо, чи чорт зна що... два прочитання оповідання відповіді не дають: "– Я не оракул і не знаю, хто за цим стоїть та чим це закінчиться. Чи закінчиться... – раптом її мова набула зловісної пристрасті: – Та щоночі на місто падає дощ із чорних стріл,"), вздовж теми погодливо позирає на читача якийсь фатум :-(.
Нащо гризоту, яку бачить лише одна людина звалювати на всіх? Причому факт забування доведений сумнівно ...а боротись нікому й ніяк? Може це "готичний" текст (гіперболи й параболи:-) + езопова мова)?, то готам його :)
Можу описати Вам два цікаві оповідання де було стирання пам’яті:
1) в першому (не згадаю чиє) люди прилетіли на планету, раптом забули як керувати ракетою, знайшли колодязі з якимись почварами (при цьому одного "стерло "до немовлятства)... зрештою ... виборсались, витягнули технічні спогади назад, відремонтували ракету (здається чужу) й вшилися... в тексті автор прив’язує цю планету до характерної хоч би й нам, землянам забудькуватості.
2) в другому (Е. Ф. Расел, роман ОСА; уривок) витирали з пам’яті шпигуна вкрадену інфо. Він [і я також :)] дуже зацікавився технологією: вона б дозволила перечитувати одну, най най най кращу книжку до смерті :-) досі мені більше 7 разів не вдавалось (коли мав обмежену к-ть паперових).
Ось таке цікаво, а не безглузде, безнаслідкове, непомітне, нелогічне й неспинне готичне забування.
Суто технічні зауваження, що стосуються не суті відгуку на "Дощ...", а суто інших - я би сказав, ідейних моментів...
чому таке рішення дається [дописувачам на форумах] так нелегко
А чому нелегко?! Ви ж висловились вчора ввечері (Вчора, 16:55, редакція повідомлення Вчора, 17:05) - а вже сьогодні, о 15:12 маєте нову - спеціальну тему для дописів! Не хочу викладати повну хронологію мого сидіння в Інтернеті, проте все було організовано з максимально можливою швидкістю! Отже, я Вашого зауваження просто не розумію... :eek:
Чому це оповідання посіло перше місце?
Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії).
Знову ж таки не розумію, про що йдеться! Навіть так:
Нє понял - шо за натяки?!?!?!
Склад редколегії "УФО" №1(1)-2007: Олександр Левченко, Тимур Литовченко (головний редактор), Радій Радутний. При чому хтось із названих персоналій до авторки "Дощу..." - Наталії Дев'ятко?! :eek: На час складання презентаційного числа "УФО" з останньою ніхто з нас загалом не був знайомий!.. Наталія Дев'ятко увійшла до складу редколегії "УФО" вже на етапі підготовки наступного числа "УФО". Це сталося з моєї подачі - не приховую! На те у мене були свої міркування - не приховую також!.. Але заявляю публічно: я не маю з Наталією Дев'ятко ніяких родинних або інших тісних стосунків. І прошу утриматись від подібних натяків, що, мовляв, головний редактор здатен купитися на красиву фотку дівчинки...
Хоча якщо виходити навіть з цих хибних позицій (красива фотка) - то першість "Дощу..." в "УФО" №1(1)-2007, як на мене, цілковито виправдана. Це не тільки моя думка: українська культура, духовність (література і фантастика - зокрема) мають яскраво виражені "жіночі" риси. Ну, і не забувайте про гречність... Тож абсолютно логічно поставити на перше місце в презентаційному числі журналу опоідання жінки! Далі, порівняйте фотки Наталії Дев'ятко і Марії Ряполової та зізнайтеся чесно: чия фотка краща?! Отже, повторюю: першість "Дощу..." в презентаційному "УФО" виправдана навіть з такої позиції!.. :yahoo:
Мої ж справжні міркування (з позиції головного редактора) дозвольте залишити при собі. Що я тут можу сказати, так би мовити, по-мінімуму... Це аж ніяк не головне - та водночас Ви здатні це зрозуміти! Бо Ви "відіграли" у повній відповідності з моїм передбаченням.
Що потрібно виданню, яке тільки-но розкручується? Галас! Бо при будь-якому розкладі це означає розголос. На яке оповідання в "УФО" №1(1)-2007 наїжджатимуть понад усе?! Абсолютно вірно - на "Дощ..."!!! Бо (отут відкрию маленьку таємницю) я сам не згоден з тією редактурою, яка пішла в друк! Бо за це оповідання я з авторкою гризся просто жахливо, до піни на губах і ненависті в душі! І попереджав, що її нещадно битимуть - разом з нами!..
Тому перше місце - "Дощеві...".
Ризиковано?! Безперечно! Але як читають будь-яку книгу (журнал, газету), коли це - "кіт у мішку"?! Зазирають на початок і на кінець! На початку знайдуть "Дощ...", на який будуть наїжджати. Отже, цілком логічно, що надалі зазирнуть одразу в кінець - і знайдуть там "Як рейдела..." Олексія Спейсера Кацая!
Втім, нмсд, найціннішим (==найінформативніша) в №1 є остання [критична] стаття.
Отже, після того виникне бажання не викинути "УФО" до сміттєвого кошика, а прочитати середину. Бо остання стаття - безумовно, чудова, зі здоровим українським гумором написана! Отже, у читача виникне бажання дізнатися, що ж там - між початком і кінцем?!
То що, я невірно розрахував реакцію читачів?! ;))))))
Natalka Ptah
25.08.2008, 01:26
Доброї ночі, Bobua.
Люблю я це оповідання за те, скільки про нього різного кажуть. :)
Для інформації:
1. Твір було написано у серпні 1999 року;
2. Оповідання є першим розділом (прологом) роману;
3. В оригіналі твір мав іншу назву, де не згадувався "дощ", оскільки цей твір насамперед не про дощ, тому до зміни назви для публікації в "УФО" оповідання читалося більш адекватно. А завдяки зміні назви читач починає шукати якийсь дощ ледь не від перших рядків, і частина змісту втрачається.
Тепер щодо інших моментів:
- Чесно кажучи, далеко не всі ваші підкреслення зрозумілі не лише автору, але і читачу, що дав мені посилання на цю тему пару днів тому.
- "факт забування доведений сумнівно" – достатньо для уважного читання.
- Можливо, з вашої точки зору, в тексті є "гіперболи й параболи"(с), але насамперед там є епітети і метафори.
- "Може це "готичний" текст". Отже – неформат. Дякую. ;)
- "Ось таке цікаво, а не безглузде, безнаслідкове, непомітне, нелогічне й неспинне готичне забування". Різні автори – різні теми, проблеми, ідеї, фантастичні допущення, а ви, об’єднуючи все це в одне, створюєте певний шаблон. А стосовно, що це "забування" - "безглузде" і "безнаслідкове", то навряд. :D:nono:
На всі інші ваші питання вже були дані відповіді.
Наталія
З.І. Я не прихильник суто наукової фантастики, і розглядаю "фантастику" як прийом, тому для мене, як для читача і для автора, фантастика – це і НФ, і космічна опера, і фентезі, і містика, і частина сучасних казок.
Якщо хочете почитати щось не в уривку і те, що було написане пізніше, то ласкаво прошу сюди:
http://gak.com.ua/authors/597 (українською)
http://zhurnal.lib.ru/h/hishnaja_p (українською і російською)
Цикл метафоричної ритмізованої прози:
http://www.artvertep.dp.ua/authors/devyatko/794.html
http://www.artvertep.dp.ua/authors/devyatko/795.html
http://www.artvertep.dp.ua/authors/devyatko/796.html
http://zhurnal.lib.ru/s/snp2007/16_veera.shtml (сюжетна критика у формі фантастичного роману, російською)
Суто технічні зауваження,
А чому нелегко?!
...
Отже, я Вашого зауваження просто не розумію... :eek:
аби ж я знав...
+ я казав в цілому: форумові люди мають схильність всі питання намагатись обговорити в одній темі (напр., порахуйте к-ть стр у Ваших основних темах)... от це мене й гризе :(
Знову ж таки не розумію, про що йдеться! Навіть так:...
....
І прошу утриматись від подібних натяків, що, мовляв, головний редактор здатен купитися на красиву фотку дівчинки...
то не я сказав :-)
Хоча якщо виходити навіть з цих хибних позицій (красива фотка) - то першість
...
Ну, і не забувайте про гречність... Тож абсолютно логічно поставити на перше місце в презентаційному числі журналу опоідання жінки! Далі, порівняйте фотки Наталії Дев'ятко і Марії Ряполової та зізнайтеся чесно: чия фотка краща?! Отже, повторюю: першість "Дощу..." в презентаційному "УФО" виправдана навіть з такої позиції!..
гаразд, про гречність Ви нагадали, але я би порівнював тексти, а не ч/б фото (+ очі не видно з таким друком) зроблені в докорінно різних умовах.
А корисність твору Марії така:
1) застереження: описано спосіб контролю [може й через очищення пам’яті] імперією вилученням старовинних речей (== традицій)... Навіть Орвел не додумався :-)
2) будь-коли не зайве застереження про необхідність досліджувати територію/час при переміщеннях і мімікрувати;
3) вказано спосіб виловлювання навіть підсвідомо невдоволених.
і це я виявив всього на 2-х стр при швидкому перечитанні!!! :victory:
Мої ж справжні міркування (з позиції головного редактора) дозвольте залишити при собі.
спробував би я не дозволити :-)
Що потрібно виданню, яке тільки-но розкручується? Галас! Бо при будь-якому розкладі це означає розголос.
...
То що, я невірно розрахував реакцію читачів?! ;))))))
якщо Ви розраховували на те, що читачі впізнаватимуть авторку чи назву, то навіть не знаю: бо де ж цей галас?
а якщо розраховували на часте згдування УФО, то розрахунок дивний: я його не згадуюу форумах [а міг же би кидати слова в різні теми :-(], бо загалом враження неприємне (саме через неконтрольовану містику — навіть у По хоч і страшна, але логічна й навіть життєлюбна [див Провалля і Маятник])... а якщо хтось згадає злим і нетихим словом, то яка Вам користь? якщо люди [пристосуванці в масі] навіть не шукатимуть і не купуватимуть журнал після того?... я своїм "обмеженим розумінням" :-), на жаль, збагнути не здатен :-(
то не я сказав :-)
Та невже?!?!?! А кому ж тоді належать слова:
Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії).
- як не Вам?!
А корисність твору Марії така:
1) застереження: описано спосіб контролю [може й через очищення пам’яті] імперією вилученням старовинних речей (== традицій)... Навіть Орвел не додумався :-)
Орвел не додумався... проте ще за "старорежимних" часів я читав оповідання одного з радянських фантастів, який змалював світ, де було заборонено виробляти й продавати "довгоживучі" речі. Себто, тамтешні прохолодні напої лише посилювали спрагу (зовсім як нинішній "Спрайт"!), продукти не втамовували голоду, одежа розповзалась після години носіння... Все це для того, щоб максимально прискорювати товарообмін! Сюжет же оповідання побудовано на тому, що головний герой таємно приносить додому "довговічний" ослончик... Ясна річ, в очах радянського фантаста все це було спрямовано на клятий капіталізм з його прискоренням оберту товарів і грошей!.
Але в такому світі старовинні речі не могли існувати апріорі... Між іншим, у приватному листі до Ряполової, написаному в період підготовки "УФО" №1-2007, я вказував на цю аналогію ідей. Вона знайшла оригінальний засіб розвитку такого сюжету - це був плюс на користь вибору її оповідання для презентаційного числа!
якщо Ви розраховували на те, що читачі впізнаватимуть авторку чи назву, то навіть не знаю: бо де ж цей галас?
а якщо розраховували на часте згдування УФО, то розрахунок дивний: я його не згадуюу форумах [а міг же би кидати слова в різні теми :-(], бо загалом враження неприємне (саме через неконтрольовану містику — навіть у По хоч і страшна, але логічна й навіть життєлюбна [див Провалля і Маятник])... а якщо хтось згадає злим і нетихим словом, то яка Вам користь? якщо люди [пристосуванці в масі] навіть не шукатимуть і не купуватимуть журнал після того?... я своїм "обмеженим розумінням" :-), на жаль, збагнути не здатен :-(
Я розраховував, що читачі прочитають "Дощ...", що спричинить їхню бурхливу реакцію та бажання зазирнути одразу ж в кінець. А після прочитання "Як рейдела..." - здивуватися, повернутись до другого оповідання (Верховського) і тепер вже прочитати все, аж до інтерв'ю з Олді.
Порядок читання:
1. "Дощ...";
2. "Як рейдела...";
3. решта контенту,
- ось на що я розраховував! З описаними реакціями.
:p
Якщо Ви не згадуєте - то я ж і не примушую! ;) Згадують журнал інші - й не тільки я... бо сам факт його появи на нинішньому літературному ринку України є неординарним. Що ж до презентаційного числа...
На ньому справа не зупинилася. На сьогодні вже маємо 4 надрукованих числа журналу, п'яте - на виході. Поліграфічне "обличчя" часопису вималювалося приблизно на момент виходу №1(3)-2008. А розсил за передплатою розпочнеться лише з наступного числа - №3(5)-2008. На їхньому тлі презентаційне число загалом (ба навіть №2-2007...) блякне!
Журнал фактично "починається" тільки зараз - невже незрозуміло?! Презентаційне число свою функцію ("застовбити" ідею, привести до складу редколегії тих, хто надалі займатиметься журналом, збудити інтерес майбутніх авторів і читачів) виконало сповна.
Доброї ночі, Bobua.
Дякую, (прокинувся добре :))
І Добридень
передусім хочу повторити частину допису з теревень:
Хоча найкраще, нмсд, мабуть, було би на сайті журналу (якби такий існував): оприлюднити хоча б кавалки оповідань і дати змогу дописувати відгуки.
От для першого повідання вже й так можна: Дощ із чорних стріл (http://www.gak.com.ua/creatives/1/10089), але оскільки тут мова про УФО, то на авторьких сторінках людям ворожих поглядів [я :blush: ] лазити якось недоречно.
тож, не маю будь-чого проти авторів, лише досліджую їх вкупі з УФОм
Тепер щодо інших моментів:
- Чесно кажучи, далеко не всі ваші підкреслення зрозумілі не лише автору, але і читачу, що дав мені посилання на цю тему пару днів тому.
оскільки не вказуєте які, отже й не цікаво :(
PS я переслідую передусім чужослова
- "факт забування доведений сумнівно" – достатньо для уважного читання.
а... це я написав про "кольоровість спогадів"
Різні автори – різні теми, проблеми, ідеї, фантастичні допущення, а ви, об’єднуючи все це в одне, створюєте певний шаблон.
Наталія
З.І. Я не прихильник суто наукової фантастики, і розглядаю "фантастику" як прийом, тому для мене, як для читача і для автора, фантастика – це і НФ, і космічна опера, і фентезі, і містика, і частина сучасних казок.
не згоден... я теж, прочитавши 100-ні тис стр фант, визнаю безліч різновидів фант:
Бо фант — це ж все те, що може бути в звичайній літературі (але в цікавішій формі) + ще й те, що для звичайної недосяжне .
(http://forum.domivka.net/showpost.php?p=179307&postcount=25)
але твори, що заводять у глухий кут, доводять безпомічність не лише персонажів, а й автора і читачів — будь-що-будь ні :( принаймні вважаю, що їх шанувальники й нелюби мають право на "сегрегацію" :)
P.S.
а якщо хтось згадає злим і нетихим словом, то яка Вам користь? якщо люди [пристосуванці в масі] навіть не шукатимуть і не купуватимуть журнал після того?...
Заради експерименту тільки-но погуглив на фразу "УФО Український фантастичний оглядач". Результати цікаві. Про "УФО" говорять. Не тільки добре, але й не дуже - так. Але ж те, що журнал має опоненті також - це, вважаю, нормально! Дивно було б, якби часопис тільки хвалили... якщо таке загалом можливо... :eek:
А те, що журнал "не шукатимуть і не купуватимуть" - перепрошую, це не так. Його шукають і купують, у мене на руках вже майже немає №2-2007, залишився десяток №1(3)-2008... Я навіть спеціальну таблицю в Excel завів для обрахунку проданих і подарованих журналі, бо він розлітається швидше, ніж я сподівався... То все тут нормально - запевняю!.. ;))))))
І останнє: найбільше залишилось презентаційного №1-2007. Хоча це можна пояснити дуже просто - не враховуючи першої пачки (100 шт.), від якої сліду не залишилось ще минулої осені, навесні його мені завезли зі Львова аж 300 шт.! То й досі сотню маю... ;))))))
vitanova
26.08.2008, 23:22
Хм, виявляється, перед виходом першого номеру відбувся конкурс фотографій. А мене ніхто не попередив.
Цікаво.
А ще цікаво, що у номері першому ви були джентльменами і пропускали дам вперед, а в номері другому вже різко стали хамами і надрукували першими чоловічі оповідання.
А взагалі, перше фото у першому, і в другому, і , гадаю, в усіх наступних номерах – це фото Тимура Литовченка. Напевно тому, що ви найсимпатичніший і уособлюєте жіноче єство української літератури.
Мені просто цікаво: ви дійсно маєте на увазі те, що маєте на увазі? Бо ви написали, фактично, таке: ви поставили першим відверто фігове оповідання, про яке знали, що воно відверто фігове, спеціально для того, щоб було побільше галасу довкола журналу. Чорний піар краще, ніж ніякого. А, ну і ще конкурс фотокарток.
Продовжуючи цю стратегію, УФО робити треба так: у кожен номер пхати якийсь непотріб + влаштовувати для авторів еротичні фотосесії.
Коротше, це повний аут.
Ви зараз скажете, що оповідання Дев’ятко не було відверто фіговим. Тоді мені цікаво: який оригінальний засіб розвитку якого сюжету вона знайшла в цьому оповіданні?
І ще. Про ідеї.
Я не обізнана в радянській фантастиці, виняток становлять письменники рівня Стругацьких, а таких було мало. Здебільшого читаю всяке західне буржуйське.
Про фотки.
Я ще тоді, я ви кажете, в приватному листі, сказала, що фото в літературних журналах мене взагалі дратують.
Можу розписати.
По-перше, у літераторів рідко бувають милі пики.
По-друге, фото заважає адекватному сприйняттю твору. Герої починають асоціюватися з автором. Адже це ще невідомий (або маловідомий) читачеві автор.
І, по-третє, це банальний вияв самозакоханості.
Під кожним пунктом підпишуся тричі.
З іншого боку, виявляється, фотографії допомагають приймати важливі рішення.
Natalka Ptah
27.08.2008, 01:23
Доброї ночі, Маріє.
№1 "УФО" з’явився у вересні 2007 року.
Ми з Вами познайомилися на "ГАКу" у квітні 2007-го.
І при доволі несприятливих для дружби обставинах.
Тому, що б особисто Ви не казали про мене, мої твори чи будь-які проекти, в яких я беру участь, - це буде думка упереджена.
На мій глибокий сум.
Але Тимур просто феноменальна людина: примудритися образити і мене, і Вас за такий короткий строк - треба вміти. ;)
Що стосується Bobua, то людина не любить містику.
І в тому нічого поганого нема.
Я он теж не люблю, коли пишуть про кишки, а нещодавно одне з оповідань про "внутрішнє життя" виграло літературну премію.
Та й на Літфорумі можна знайти і тих, хто щиро вважає, що це фентезі винне, що у фантастики зараз проблеми з виданням.
Але справжня проблема полягає саме в тому, що дехто наполегливо подрібнює літературу, "класифікує" її під свій штиб за формальними, а не глибинним ознаками. Виходить багато купок, на кожну з яких можна видертися і кричати, що в своєму жанрі "ти король".
Кожному ж хочеться відчути себе "королем" і "основоположником". :)
А до яких це призводить наслідків, у людей над цим подумати часу вже не вистачає.
Я ще тоді, я ви кажете, в приватному листі, сказала, що фото в літературних журналах мене взагалі дратують.
Бугага, Тимуре, а я що казав? :)
Хм, виявляється, перед виходом першого номеру відбувся конкурс фотографій. А мене ніхто не попередив.
Цікаво.
А ще цікаво, що у номері першому ви були джентльменами і пропускали дам вперед, а в номері другому вже різко стали хамами і надрукували першими чоловічі оповідання.
А взагалі, перше фото у першому, і в другому, і , гадаю, в усіх наступних номерах – це фото Тимура Литовченка. Напевно тому, що ви найсимпатичніший і уособлюєте жіноче єство української літератури.
От тобі й почалося "багато галасу даремно"...
Моя фотка стоїть на "Колонці редактора". Будете Ви головним редактором "УФО" - буде там Ваша фотка, не переживайте!
Мені просто цікаво: ви дійсно маєте на увазі те, що маєте на увазі? Бо ви написали, фактично, таке: ви поставили першим відверто фігове оповідання, про яке знали, що воно відверто фігове, спеціально для того, щоб було побільше галасу довкола журналу. Чорний піар краще, ніж ніякого.
Я ніде не сказав, що "Дощ..." - "відверто фігове" оповідання. Пояснюю спеціально для тих, хто досі не зрозумів: мені воно дуже й дуже подобається - інакше я би не поставив його на перше місце ні під яким соусом! Я всього лише не згоден з запропонованою авторкою редактурою. Як на мене, не можна концентрувати в одному місці опис (героя, місця дії тощо), бо це гальмує розвиток сюжету. Нинішня проза динамічна - отже, описи потрібно не концентрувати, а навпаки - "розкидати" на певних відтинках тексту. Ну, і я би змінив розбивку тексту на абзаци. Це динамізувало б сюжет.
Ось про це ми запекло сперечалися з шановною авторкою! Вона нізащо не погоджувалася з моєю позицією, аргументуючи це тим, що я своєю редактурою намагаюся зламати автентичну мелодику тексту. З іншого боку, Наталія Дев'ятко погодилася на зміну назви: як на мене, "Дощ із чорних стріл" інтригує більше, ніж авторський варіант назви... А оскільки (повторюю) оповідання мені дуже подобається, я вирішив піти на ризик: поставити класне оповідання в редактурі, з якою я не згоден!
Якщо ж ви настільки вже цікавитесь моїми (головного редактора) міркуваннями... що їх я хотів залишити при собі... Гаразд, ось одне з них: я не вважаю себе "пупом" української фантастики - навпаки, вважаю за доцільне допомогти набути відомості якомога більшій кількості інших авторів. Я відчуваю свою ритмомелодику в "Дощі...", я добре розумію, що своєю редактурою намагався змінити її - принаймні у частині прискорення. Полонез - танець повільний, канкан - швидший, лезгінка - ще швидша... Авторці це не сподобалось, авторка всіляко обстоювала збереження своєї ритмомелодики (я це дуже добре розумію) - отже, я вирішив піти на ризик і дати "полонез" в добу "лезгінки", бо "полонез" теж має право на існування... а можливо, ми повернемось до цього ритму невдовзі - хтозна?!
Мої очікування справдились: одна з критикес (це було на презентації "УФО" в "Українському клубі") назвала "Дощ..." буквально "оповіданням XVIII століття". Все вірно: у нього архаїчна - повільна динаміка! І мені так здається, що читачів дратує саме цей архаїзм, а не окремі деталі. Бо (спробуйте замислитись над цим!) в сумі всі ці претензії зводяться саме до цього - невідповідності ритмомелодики цього оповідання сучасній добі! Але (повтроюю!) це не означає, що оповідання погане. Або "відверто фігове". Хоча воно і дратує читачів: бо поставити його наперед в презентаційному "УФО" - це все одно, що заграти полонез Огіньского на сучасній дискотеці.
Я готовий до такого експерименту. Більш того - природно, що після нього я залучив авторку до процесу творення "УФО", оскільки вона відчуває світ кардинально в інших тонах, ніж я сам! Бо я не хочу, щоб "УФО" був "журналом Тимура Литовченка", не хочу робити його "під себе"! Часопис - не "монопольна" територія. Часопис - це дискусійний майданчик, де сполучатимуться різні напрями. Поле для експерименту. Ось моє головне міркування - якщо вже на те пішло...
А, ну і ще конкурс фотокарток.
Конкурс фотокарток може відбуватись у глянсовому журналі. В літературному часописі йому не місце. Повторюю те, що вже казав Bobua: це саме він завів мову про "перегляд фоток" в журналі, для мене ж красива фотка автора - це аж ніяк не головне! Я не робив ніякого "фотокастингу". Що тут незрозуміло?! Навіщо Ви мене дратуєте такими закидами?!
Тим не менш, мушу зазначити6 кожен автор має подбати про те, як найкраще подати себе! Сам я маю звичку час від часу йти у фотоательє й робити там свої постановочні фотопортрети - саме для того, щоб у разі потреби мати красиву фотокартку!
Якщо ж публічна людина (а письменники належать до цього розряду) не дбає про набір фотографій, таке собі "портфоліо", це для мене - негативний сигнал. Бо за 11 років роботи в журналістиці я встиг надивитися на політиків і чиновників, які не дбають про наявність отаких постановочних фоток. Це неабияк дратує журналістів - повірте! Отже, будьте красивими в усьому!..
Продовжуючи цю стратегію, УФО робити треба так: у кожен номер пхати якийсь непотріб + влаштовувати для авторів еротичні фотосесії.
Коротше, це повний аут.
Дозвольте вже мені визначати подальшу стратегію розвитку "УФО"! Повторюю: станете Ви головним редактором - будете самі визначати стратегію... Ще раз про фотки і картинки: в літературному часописі головне - якісні тексти; фотки і картинки теж повинні бути - і вони також мають бути якомога красивішими... хоча це вже - другорядне питання. І не воно визначає стратегію розвитку журналу.
Ви зараз скажете, що оповідання Дев’ятко не було відверто фіговим. Тоді мені цікаво: який оригінальний засіб розвитку якого сюжету вона знайшла в цьому оповіданні?
Оповідання класно й витончено зроблене. Знов повторюю: єдине, з чим я не згоден, то це з такою редактурою (див. вище).
Я не обізнана в радянській фантастиці, виняток становлять письменники рівня Стругацьких, а таких було мало. Здебільшого читаю всяке західне буржуйське.
Я не кажу, що Ви суперобізнані в радянській фантастиці. Й не вимагаю цього від Вас. Але що я читав, те читав! Ви розгорнули цей сюжет по-своєму, і це добре! Тож я й поставив Ваше оповідання в презентаційне число журналу - це теж моя оцінка. Хіба ні?..
По-перше, у літераторів рідко бувають милі пики.
Все залежить від рівня фотохудожника, повірте!
По-друге, фото заважає адекватному сприйняттю твору. Герої починають асоціюватися з автором. Адже це ще невідомий (або маловідомий) читачеві автор.
Письменник - людина публічна. Його "фейс" мають знати читачі. "УФО" - один із засобів "розкрутки" українських фантастів, і фотки письменників допоможуть реалізувати цей PR-напрям.
І, по-третє, це банальний вияв самозакоханості.
Це не самозакоханість. Просто читачі мають знати свого улюбленого письменника в обличчя - така карма публічної людини!..
З іншого боку, виявляється, фотографії допомагають приймати важливі рішення.
Не допомагають. Інакше найліпшою авторкою "УФО" стала б Руслана Писанка!.. :p
Бугага, Тимуре, а я що казав? :)
Тебе й Марію дратують, мене - ні.
:cool:
Отже - фотки були, є й будуть!.. Це моє рішення, як головного редактора часопису.
Але Тимур просто феноменальна людина: примудритися образити і мене, і Вас за такий короткий строк - треба вміти. ;)
Отакої!.. Я ж кажу: так, я відчуваю світ зовсім в інших тонах! Я - товстошкірий слон у посудному магазині! Одразу двох дівчат образив... Феноменально!..
Що ж - публічно прошу вибачення у вас обох! Не хотів я нікого ображати - чесне слово!!! :dash:
Я тільки за те, щоб шановна Vitanova продовжувала співпрацю з "УФО" - я таку пропозицію робив, результату поки що немає...
Я також за те, щоб шановна Natalka Ptah привносила своє світобачення в "УФО" тепер і надалі!..
А історія української фантастики (ширше - літератури) з часом оцінить, чого були варті наші зусилля... Історія - це невблаганна пані, з нею сперечатися неможливо!..
Отакі справи.
:cool:
P.S. Та й загалом, я б не драматизував ситуацію. Не варто ділити місця на літературному олімпі тільки в залежності від того, на якій шпальті надруковано твоє оповідання в презентаційному числі конкретного журналу. Бо це число саме по собі - то вже є історія цього журналу! А нинішній його момент... Наталку Дев'ятко я запросив до співпраці в редколегії - вона погодилась. Марію Ряполову я попросив давати нові тексти - вона не погодилась. Кожен робить свій вибір - при чому тут головний редактор, який робив суто ділові пропозиції обом письменницям?!
Звісно, я - товстошкірий слон, якому ще й ведмідь на вухо наступив! Втім, навіть у мене є свої міркування на рахунок будь-якої проблеми, причому поряд з головним є низка другорядних міркувань, і кожне рішення є багатоплановим. Хтось не розуміє логіки моїх вчинків? Гаразд - я поясню. Хтось не розуміє моїх пояснень, вважає, нібито я керуюся насамперед іншими мотивами, а не літературною вартісністю тексту? Гаразд - я готовий дати додаткові роз'яснення, щоб усі побачили: мої додаткові мотиви тільки підсилюють головний (літературну вартісність тексту з моєї точки зору)!
Додаткові мотиви відіграють вирішальну роль тільки в тому випадку, якщо в головному має місце рівнозначність. З моєї точки зору, всі оповідання, відібрані для презентаційного числа, є гідними - від мене особисто кожне заробило "п'ятірку"! А от розставити їх в певному порядку - тут грає роль "п'ятірка з плюсом" проти "простої п'ятірки", а також додаткові фактори (здатність спричинити бурхливу реакцію читачів, відмінність "музики" тексту від звичної для головного редактора "мелодики", "фотокастинг" або як це назвати тощо).
P.P.S. Насамкінець, про Bobua... Цю тему започатковано з його подачі, він нібито хотів критикувати тексти, опубліковані в "УФО"... хоч я поки що бачу категоричний аналіз всього лише початку одного-єдиного оповідання "Дощ із чорних стріл" Наталії Дев'ятко. Отже, якщо мета шановгого Bobua - "наїхати" на конкретну авторку (а про його схильність до провокацій я знаю з інших тем цього ж таки "Літфоруму"!), то я швиденько припиню дописувати в цю тему, та й годі!
Отже - фотки були, є й будуть!.. Це моє рішення, як головного редактора часопису.
Моєї не буде. Це моє рішення, як власника морди.
P.P.P.S. Дозволю собі цитату з одного допису шановного Bobua на "Теревенях" у темі "Українська фантастика, чи існує?" (http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php?showtopic=434&st=20):
"...у Вашому журналі теж повно містики в гіршому значенні цього слова (1-2 номери)
тим більше дивно, тому що Ваші власні твори навіть якщо і містять містику, то при цьому не втрачають читності (прив’язані до життя)..."
Отже, повторюю: я чекаю насамперед від шановного Bobua не "наїзду" на початок конкретного (нехай і наріжного у презентаційному числі) твору Наталії Дев'ятко з "УФО" №1-2007, а масштабного "розбору польотів" у №№1,2-2007 часопису! Якщо критикувати - то вже по повній програмі, а не обмежуватись одиничним прикладом!..
Mercenary
27.08.2008, 19:23
Це моє рішення, як головного редактора часопису.
У даному випадку кома не вживається.
Звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого», комою не виділяються:
Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — «Зачарованої Десни» (Л. Новиченко),
Сприймаємо вашу відповідь як згоду.
("Український правопис", §118,п.12, примітка 3.) "
У даному випадку кома не вживається.
А я такий огидний, що вирішив навмисно вжити кому, аби підкреслити початок речення!.. :aga:
2Mercenary: А про фотки Довженко нічого раптом не написав? :)
от же пишуть, ой і пишуть... видно, що літератори :-)
але спробую втрутитись туди, де мене питали [й зовсім трошки — де ні :-)]
Моєї не буде. Це моє рішення, як власника морди.
хоч одна людина повстала :)
Та невже?!?!?! А кому ж тоді належать слова:
Чому це оповідання посіло перше місце?
Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії).
- як не Вам?!
слова мої :-)
а висновки з них — Ваші :paint:
самі з ними й розбирайтесь :-) якщо не знаєте чи не хочете спитати, що з ці слова означають [для мене й/або людей].
Орвел не додумався... проте ще за "старорежимних" часів я читав оповідання одного з радянських фантастів, який змалював світ, де було заборонено виробляти й продавати "довгоживучі" речі. ... Все це для того, щоб максимально прискорювати товарообмін!
....
Між іншим, у приватному листі до Ряполової, написаному в період підготовки "УФО" №1-2007, я вказував на цю аналогію ідей. Вона знайшла оригінальний засіб розвитку такого сюжету - це був плюс на користь вибору її оповідання для презентаційного числа!
який тісний світ :-)
1) Ще в 1966 видатний соціоекономічний НФ Мак Рейнольдс написав роман Зерно богоподібної сили. Як почитав ті сторінки, де було описано на які дурниці витрачаються планетні ресурси, то вжахнувся. А написано то було кількадесят років тому. Зараз, припускаю — все стало ще гірше.
2) щодо оповідання Марії Рябопол, то "засіб розвитку такого сюжету" вражає ще більше, бо я не бачу зв’язку ні з описаним Вами твором, ні з прочитаним (неодноразово) мною :-)
...
Отже, повторюю: я чекаю насамперед від шановного Bobua не "наїзду" на початок конкретного (нехай і наріжного у презентаційному числі) твору Наталії Дев'ятко з "УФО" №1-2007, а масштабного "розбору польотів" у №№1,2-2007 часопису! Якщо критикувати - то вже по повній програмі, а не обмежуватись одиничним прикладом!..
ох же ж і стрімко тут у Вас події розвиваються :-(
власне я критикував не початок, а оповідку в цілому
звісно, намагатимусь в міру сил і здатності до розуміння :-)
втім треба зважати, що я на роботі... а вдома вже майже рік обходжусь без монітора в ПК, тому може якийсь час матиму??? :-) якщо не передбачені законодавством 2/4 тижні, то хоч трошечки :-), краплиночку http://www.tereveni.org.ua/forum/style_emoticons/default/cry.gif
А Ви би в той час могли би переносити критичні дописи до УФІВ з попередніх тем (там трохи було) й запрошувати інших критиків + віднаджувати якось авторів: як я звертав увагу, тут не авторські сторінки, і критикуємо ми [я] не авторів а твори, а тема, нмсд, присвячена доречності зв’язки твір-журнал УФО
хоч одна людина повстала :)
Не одна. Дехто з читачів також.
хоч одна людина повстала :)
Повстала проти чого?! Проти диктату Тимура Литовченка?!
Радій одразу висловився проти фоток в журналі.
Його позиція відома всім членам редколегії - просто тепер він озвучив її на форумі.
Ну то й що?..
слова мої :-)
а висновки з них — Ваші :paint:
самі з ними й розбирайтесь :-) якщо не знаєте чи не хочете спитати, що з ці слова означають [для мене й/або людей].
Результат "розборів" простий: добродій Bobua захотів представити все таким чином, буцімто в процесі формування "УФО" №1-2007 відбувався "фотокастинг" (я потім назвала це добродійка Vitanova). На чітку відповідь головного редактора, що ніякого фотокастингу не було, він не зреагував (як і Vitanova). Ну, що ж... якщо вам обом хочеться думати, буцімто я здійснював "фотокастинг" - думайте! Я не винен, якщо хтось з відвідувачів цієї теми не вірить мені. Ну, не вірте й надалі! Що я можу вдіяти з вашою недовірою?!
Ото й усі "розбори"...
щодо оповідання Марії Рябопол, то "засіб розвитку такого сюжету" вражає ще більше, бо я не бачу зв’язку ні з описаним Вами твором, ні з прочитаним (неодноразово) мною :-)
Марії Ряполової - це по-перше. По-друге, зв'язок безпосередній: у згаданому мною світі табуювалося виробництво будь-яких довговічних речей - отже, існування старожитностей було апріорі неможливим. У світі, змальованому Марією Ряполовою, старовинні речі могли зберігатися лише в музеї, але не в приватних руках (за що власників жорстоко карали). Отже, стрижнева ідея та сама: знищити минуле в той чи інший спосіб!
Як в "1984" Орвела знищувалось, а потім переписувалось політичне минуле держави й світу. В принципі, так само нескінченно переписується історія й досі... причому завжди й повсюдно - на догоду панівним персонам!
втім треба зважати, що я на роботі... а вдома вже майже рік обходжусь без монітора в ПК, тому може якийсь час матиму??? :-) якщо не передбачені законодавством 2/4 тижні, то хоч трошечки :-), краплиночку
O.K.!
А Ви би в той час могли би переносити критичні дописи до УФІВ з попередніх тем (там трохи було)
Наш модератор - Олександр Левченко, це до нього!..
віднаджувати якось авторів: як я звертав увагу, тут не авторські сторінки, і критикуємо ми [я] не авторів а твори, а тема, нмсд, присвячена доречності зв’язки твір-журнал УФО
От цю тезу я трохи не розумію! Як це - "доречність зв’язки твір-журнал УФО"?! Якщо автор захоче - він надішле твір на розгляд редакції. Якщо редколегія після розгляду не вважатиме за потрібне публікувати твір - публікації не буде. Який ще зв'язок треба тут шукати?..
:confused:
Не одна. Дехто з читачів також.
Між іншим, я погодився на компроміс: відредагувати фотку таким чином, щоб і художньо було, й не впізнати автора. Наприклад, максимально збільшити контрастність, зробити силует або пропустити через пвні фільтри - мама рідна не впізнає!
Та я не відступлюся від ідеї розміщення фоток в журналі! Пригадую найвишуканіший всесоюзний літжурнал часів мого неповноліття - "Юность". Там фотки були на початку кожного текста - і це дуже стильно! Імхо...
А, то це з ностальгічних міркувань!.. :) :) :)
Ги. А я от пам'ятаю літопис "Слово о полку Ігоревім", то там - жодної фотки, бугага. :)
Ги. А я от пам'ятаю літопис "Слово о полку Ігоревім", то там - жодної фотки, бугага. :)
Радику! Ти не можеш пам'ятати згаданий тобою "літопис", оскільки в оригіналі він до наших часів не дійшов. Дядя О.С.Пушкіна - Мусін-Пушкін зробив рукописну копію з більш раннього "списку" цього твору (але той список і сам був копією!..), під час копіювання Мусін-Пушкін розставив пробіли між словами (бо оригінал писався без пробілів) і вніс доцільні, на його думку, корективи. Ця рукописна копія Мусіна-Пушкіна згоріла під час пожежі Москви у 1812 році - пам'ятаєш, коли Наполеон захопив Москву?.. Отже, навіть єдину "копія копії" знищив вогонь! А були на оригіналі фотки (малюнки літописця) чи ні - ніхто не знає!..
Бугогаааа!.. :p :p :p
Олександр Левченко
28.08.2008, 20:04
Чорт забирай, люди!!! :dash: Ця дискусія за схоластичністю схожа на середньовічні диспути про кількість чортів на кінчику голки! :drinks: Звісно, більшість читачів хоче бачити личко (чи мордяку) автора! :paint: А хто не хоче - хай не дивиться!
Оце замість того, щоб обговорювати програму ЛьвівКурКону, вони бавляться у фото-фантики... :(
Ця дискусія за схоластичністю схожа на середньовічні диспути про кількість чортів на кінчику голки! :drinks: Звісно, більшість читачів хоче бачити личко (чи мордяку) автора! :paint: А хто не хоче - хай не дивиться!
Оце замість того, щоб обговорювати програму ЛьвівКурКону, вони бавляться у фото-фантики... :(
Radus i Vitanova обурилися, Bobua висловив їм підтримку... На те у нас і демократія, на те і форум в мережі, щоб висловлюватися! Згоден, що це не є "критичні відгуки про публікації в "УФО", а критика стилю журналу... Та нехай народ говорить!..
А ти краще оціни пропозицію Bobua - виковиряти відгуки на публікації в "УФО" з теми "Журнали" й перетягнути сюди - варто чи ні?!
Ну, а щодо програми "ЛьвівКурКОНу-08" - це дуже слушно!!! Сподіваюся, народ послухається тебе й переключиться на більш посутні речі!.. :victory:
Звісно, більшість читачів хоче бачити личко (чи мордяку) автора!
Угу, оце якби я в якомусь документі написав - звичайно, більшість хоче... Несуттєво, чого саме хоче більшість, я про "звичайно". Отак, бездоказово, казати "звичайно" - фе.
Можна було б, звичайно :), провести якусь фокус-групу, але як? Інтернет-опитування дає результати, страшенно далекі від реальності. Хіба що на якийсь зустрічі з читачами запитати - але на тих зустрічах людей буває менше, ніж на форумі.
О. Хто має блоги - розмістіть, будь ласка, опитування - але не "кнопкою", а запитанням. Хоч якась достовірність.
vitanova
28.08.2008, 22:06
Доброї ночі, Маріє.
№1 "УФО" з’явився у вересні 2007 року.
Ми з Вами познайомилися на "ГАКу" у квітні 2007-го.
І при доволі несприятливих для дружби обставинах.
Обставини створюють люди, Наталко.
Але Тимур просто феноменальна людина: примудритися образити і мене, і Вас за такий короткий строк - треба вміти. ;)
Та да, примудрився.
2 Тимур Литовченко
Ну що ж, друга версія про те, що твір вам подобається, виглядає якось краще, аніж те, що було сказано раніше, що він чудова мішень для обсерання... Мені оповідання не подобається, може, ви там щось знайшли. Таке діло.
Бо від того допису у мене, чесно кажучи, волосся стало дибки. Бо розмову про фотографії почав таки Bobua, але він сказав про них два слова, а тепер гляньте, як ви розійшлися на цю тему.
Щодо редактури, запропонованої авторкою. По-перше, авторка не може запропонувати редактуру, а хіба що оригінал. Але то таке. Факт у тому, що якби ви виправили кілька очевидних стилістичних огріх, які мають місце в тексті, на ритмомелодику це б ніяк не вплинуло.
А про старі речі в моєму оповіданні скажу, що це там взагалі річ другорядна. Не знаю, чого ви так в них вчепилися.
Щодо фоток. Не розумію я вас. Ви ставитеся до літератури, як до шоубізу. А це трохи інше.
Я не реагую на дописи так швидко, як вам хотілося б, бо в мене зара до дідька роботи і я не встигаю фізично.
[враження від вчорашніх сторінок по 15:43...]
Передумови плідної супереки...
якщо вона комусь треба :(, звісно
Загальні зауваги щодо реакції на критику
Переглядаю 1-шу стр і непокоїть мене думка, що кудись не туди почимчикувала розмова [м’яко кажучи]. У відповідь на мій критичний допис замість першочергового питання [зміст і значення твору] чомусь запекло обговорюється 2,3...-рядне питання [редколегія + фото]. Для мене воно постало при крит. прочитанні й майже одразу ж зникло не залишивши якогось особливого неприємного осаду.
Можливо тут є й моя помилка (не позначив найважливіше питання конячими буквами), тому кажу зараз.
Щодо форумового "етикету"
Найкраще звісно невимушений обмін думками. Але, маємо те, що маємо.
Такий однобічний розвиток спілкування з плавним перетікання в образи вважаю неприйнятним. Для його уникнення пропоную дотримуватись наступного: відповідь на критику [якщо вона є] повинна всебічно ту критику оцінювати. Висмикування одного-двох речень і активне їх роздмухування [навіть нехай вони здаються комусь надважливими] надалі — для провокаторів (НМСД!, але особливо у цій темі). Більше того, якщо у дописі зачеплено питання А, Б, В то "вищим летунажем (ч. пілотажем :)" може бути лише відповідь, що міститиме А2, Б2, В2 пропорційно [крім як у випадку якщо інше наголошене в дописі А,Б,В].
Практичне застосування вищевикладених положень
Якщо Вас, пане Тимуре дуже цікавить [таке в мене склалось враження] розгорнуте пояснення моїх певних слів з крит.№1.1, то я, в свою чергу очікую від Вас обіцяної [опосередковано], в цій заяві:
Звісно, я - товстошкірий слон, якому ще й ведмідь на вухо наступив! Втім, навіть у мене є свої міркування на рахунок будь-якої проблеми, причому поряд з головним є низка другорядних міркувань, і кожне рішення є багатоплановим. Хтось не розуміє логіки моїх вчинків? Гаразд - я поясню. Хтось не розуміє моїх пояснень, вважає, нібито я керуюся насамперед іншими мотивами, а не літературною вартісністю тексту? Гаразд - я готовий дати додаткові роз'яснення, щоб усі побачили: мої додаткові мотиви тільки підсилюють головний (літературну вартісність тексту з моєї точки зору)!
відповіді на головне, першочергове, базове, найважливіше... питання, звернене, мабуть, саме до Вас [бо з Вами ми цю тему починали], в тій самій крит.№1.1 [якщо потрібно, я повторю потрібний уривок від слів «яка цінн...].
Якщо Вас цікавить така угода, то я зі свого боку зобов’язуюсь дати як просте так розширене пояснення своїх слів (з цікавими витягами з класичної НФ включно) + описати, як на мою думку ці слова може зрозуміти діяльний читач [близький до літератури, до НФ! і, відтак, нмсд, дужжже далекий від хабарництва].
Ну що ж, друга версія про те, що твір вам подобається, виглядає якось краще, аніж те, що було сказано раніше, що він чудова мішень для обсерання... Мені оповідання не подобається, може, ви там щось знайшли. Таке діло.
Бо від того допису у мене, чесно кажучи, волосся стало дибки. Бо розмову про фотографії почав таки Bobua, але він сказав про них два слова, а тепер гляньте, як ви розійшлися на цю тему.
Я це написав не Вам і не Наталці - я написав це шановному Bobua. Ви і я - письменники, літератори. Він - читач. Отже, я елементарно не можу викладати йому таку ж саму аргументацію, яку викладаю вам - бо ми відчуваємо літературу, так би мовити, у різних "площинах": ми - як творці, він - як кінцевий споживач.
Тому я й написав чітко та зрозуміло: мої головні аргументи дозвольте залишити при собі, а Вам я скажу те, що Ви здатні зрозуміти. Отже, відповідаючи шановному Bobua, я не виклав головну аргументацію. Бо головна аргументація для мене - якість тексту та розмаїття авторськогой світу, який проглядає бодай за одним твором. Все інше - другорядне. "Літфорум" - це майданчик загального доступу, і я не хотів викладати тут свою основну аргументацію - навіщо пускати читачів на літератрну "кухню" без особливої потреби?! Тим паче, для цієї теми то є оффтоп...
А "розійшовся" я недарма - бо написавши сакраментальну фразу: "Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії)", - шановний Bobua глибоко образив мене, бо тим сами піддав сумніву мої професійні якості. Чого я без "уваги" не залишаю - ото ж нехай начувається! Та мало того: Ви підлили олії у вогонь, написавши далі про "фотокастинг"! І Наталка образилась... Хоча ви обидві, як люди з письменницького "цеху", мали одразу звернути увагу на моє застереження: головної аргументації я не виклав, подав лише другорядну, зрозумілу читачеві.
Ну, що ж - отже, ви обидві не надаєте значення таким деталям! Довелось мені перейти до більш вагомих і значущих аргументів... хоча повторюю: я не хотів би розкривали двері на письменницьку "кухню" на форумі загального доступу. Це треба робити на літстудіях. отже, дівчата, надалі прошу бути уважнішими й не підливати олії у вогонь, коли не треба!
Щодо редактури, запропонованої авторкою. По-перше, авторка не може запропонувати редактуру, а хіба що оригінал. Але то таке. Факт у тому, що якби ви виправили кілька очевидних стилістичних огріх, які мають місце в тексті, на ритмомелодику це б ніяк не вплинуло.
Журнал - це майданчик для експериментів. Якщо авторка наполягає саме на такій редактурі, а не на іншій - чом би, справді, не надати їй можливість для експериментування?! Хочете ризикнути, не зважаючи на застереження головного редактора? Ризикуйте, тримайте удар! Бо отримані вами гупанці підуть вам же на користь - в якості виховання...
Оффтоп: коли моя дочка років 20 тому ще пішки під стіл ходила, вона дуже полюбляла під столом сховатися і вставати. Ми її застерігали: "Люся, не роби так - головою вдаришся!" - на що вона дуже вередувала. Цьому настав край, коли ми один раз відверто промовчали, тоді мала різко встала й гепнулась головою об низ стільниці. Плакала десь півгодини - зате після того вже не вставала різко під столом, а якщо вставала - то обережно дивилася вгору, щоб не гепнутися головою... Прошу зрозуміти: молоді іноді треба дати шанс отримати свою порцію гуль і синців - бо молодь вперта і завзята, й інакше вона не набереться потрібного досвіду...
А про старі речі в моєму оповіданні скажу, що це там взагалі річ другорядна. Не знаю, чого ви так в них вчепилися.
Бо від цієї стрижневої (філософічної) ідеї "танцює" все оповідання!..
Щодо фоток. Не розумію я вас. Ви ставитеся до літератури, як до шоубізу. А це трохи інше.
Скажу так: не лише я ставлюся до літератуи, як до шоу-бізнесу! Наприклад, ті ж таки брати Капранови почали з продюсерської (!!!) агенції "Зелений Пес", а видавництво "Джерела-М" створили значно пізніше.
А чому, наприклад, не можна розглядати ім'я письменника, як "торгову марку"?! Брати Стругацькі, Генрі Лайон Олді - чим не бренди, під якими продаються літературні твори?!
Нарешті, ми діємо на літературному ринку, а на ньому чинні закони, аналогічні законам будь-якого іншого ринку. Шоу-бізнес до того максимально близький. Тому й існує поняття "розкрутки" автора, часопису, книги, видавництва...
[/b]Переглядаю 1-шу стр і непокоїть мене думка, що кудись не туди почимчикувала розмова [м’яко кажучи]. У відповідь на мій критичний допис замість першочергового питання [зміст і значення твору] чомусь запекло обговорюється 2,3...-рядне питання [редколегія + фото].
Кому другорядне, а кому й позачергове. :) Кожен бере з теми те, що йому цікаво. imho, абсолютно нормальне явище.
Такий однобічний розвиток спілкування з плавним перетікання в образи вважаю неприйнятним. Для його уникнення пропоную дотримуватись наступного: відповідь на критику [якщо вона є] повинна всебічно ту критику оцінювати. Висмикування одного-двох речень і активне їх роздмухування [навіть нехай вони здаються комусь надважливими] надалі — для провокаторів (НМСД!, але особливо у цій темі).
Перепрошую, можливо, Ви цього не зрозуміли, але дописом про перегляд фоторгафій Ви дуже образили мене, як професійного літератора і головного редактора літературного часопису. Ну, то я й зреагую на такі заходи жорстко і масовано! А чого Ви ще хотіли - щоб я отакі образи ковтав?! Ще чого!..
Отже, давайте дотримуватись контексту теми "Критичні відгуки про публікації в "УФО" й аналізувати тексти, а не оформлення журналу!
Якщо Вас, пане Тимуре дуже цікавить [таке в мене склалось враження] розгорнуте пояснення моїх певних слів з крит.№1.1, то я, в свою чергу очікую від Вас обіцяної [опосередковано], в цій заяві:
Звісно, я - товстошкірий слон, якому ще й ведмідь на вухо наступив! Втім, навіть у мене є свої міркування на рахунок будь-якої проблеми, причому поряд з головним є низка другорядних міркувань, і кожне рішення є багатоплановим. Хтось не розуміє логіки моїх вчинків? Гаразд - я поясню. Хтось не розуміє моїх пояснень, вважає, нібито я керуюся насамперед іншими мотивами, а не літературною вартісністю тексту? Гаразд - я готовий дати додаткові роз'яснення, щоб усі побачили: мої додаткові мотиви тільки підсилюють головний (літературну вартісність тексту з моєї точки зору)!
Розгорнуте пояснення виглядає таким чином.
Преамбула. З точки зору Біблії, людина - це "дух, душа і тіло". Будь-який митець виконує на людському рівні Божу волю - стати співтворцем цього світу. Отже, будь-який художній твір також можна (і потрібно!) розглядати як поєднання:
- духу (стрижневої філософічної ідеї);
- душі (поданих автором емоцій);
- тіла (конкретної форми виконання).
Для літературного твору "тіло" складається з "внутрішнього кістяка" (сюжету, інтриги) й нарощених на нього "м'язів та шкіри" (мови, стилістики).
Якомога стисліше про оповідання Наталії Дев'ятко "Дощ із чорних стріл".
"Дух" твору. Авторка розглядає (зі своїх позицій) одразу три важливі ідеї:
1. чи сумісні геній та злодійство?
2. наскільки актуальним є нині принцип "не вбивай"?
3. чи означає вбивство людини перемогу над нею?
Я не згоден з авторською інтерпретацією "ідеї №2", проте саме по собі вміння розглянути стільки ідей в одному короткому творі викликає моє щире захоплення.
"Душа" твору. Авторка майстерно змалювала внутрішні світи двох жінок. Якщо йти за Станіславським, я кажу: "Вірю"!
"Тіло" твору.
1) Сюжет, інтрига.
З моєї точки зору, авторці вдалося до кінця витримати інтригу: принаймні я не зміг "вирахувати", що станеться з Ольгою в фіналі?! До того ж, філософічні плани твору розкриваються не всі одразу, а поступово, один за одним.
2) Мова, стилістика.
Мені сподобалось, що твір має власну "музику" - у тексті вона звучить дуже чітко. Вважаю вміння автора закласти в текст свою "музику" дуже важливим і цінним!
Оффтоп: я так само вважаю, що добра проза завжди має свій, характерний для кожного випадку ритм. При бажанні я можу сказати, яку мелодію закладено в кожному моєму знаковому творі... До того ж, це повністю відповідає усній біблійній традиції: згідно з одним мідрашем, Всемогутній створив колись сатану як "живий оркестр", кожен рух якого породжував прекрасні мелодії; сатана дуже загордився цим - що й спричинило його падіння... Цей мідраш відображено, зокрема, у вступі до трилогії Д.Р.Р.Толкіна про перстень всевладдя.
Єдине, що мені не сподобалось - деяка неадекватність стилю авторської "музики" твору настроям нашої потенційної читацької аудиторії. Раніше я вже наводив приклад з полонезом і лезгінкою. Але зараз буду конкретнішим: "музику" цього оповідання я відчув, як "Who Wants to Live Forever" (Queen) - проводити під це дискотеку неможливо, якщо діджей поставить цю мелодію на дискотеці, відвідувачі не зможуть танцювати. Отже, я намагався "аранжувати" оповідання в стилі "Pink Panther" - під це "танцювати на дискотеці" теж важкувато, проте виконувати пластичне соло все ж можливо. Це теж може бути красивим. Авторка відмовилась - що ж, я погодився на експеримент за її правилами...
І ще міркування: композиція "Who Wants to Live Forever" використана в серіалі "Горянин" про невмирущого Дункана мак-Лауда. Така мелодика засвідчує прагнення авторки звернутися до "коренів" фантастики - до міфу. Що також повністю збігається з моїми прагненнями у фантастиці!.. Звернення до коренів нині дуже актуальне.
***
Ну, от Вам мої стислі міркування! Не знаю, зрозуміло я висловився чи ні, але з моєї точки зору, "дух, душа і тіло" найліпші саме у цьому оповіданні з презентаційного "УФО". Все інше (прорахований заздалегідь протест аудиторії, якісна красива фотка авторки тощо) - другорядні фактори. Хоча вони повністю вкладаються в контекст "текстуальної першості" цього оповідання.
Natalka Ptah
30.08.2008, 13:55
Тимуре, ти просто супер!:clapping::clapping::clapping:
А твоя донька не пробувала у дитинстві перевернути отой стіл, аби нічого не заважало їй стати на рівні? ;)
А щодо фотографій, то жодна людина, кому я показувала журнал, не висловила заперечення чи зауваження. Навпаки, запитували, чому фото є, а інформації про авторів немає (це про №1 і №2).
А ось схвальні відгуки були.
А твоя донька не пробувала у дитинстві перевернути отой стіл, аби нічого не заважало їй стати на рівні? ;)
А щодо фотографій, то жодна людина, кому я показувала журнал, не висловила заперечення чи зауваження. Навпаки, запитували, чому фото є, а інформації про авторів немає (це про №1 і №2).
А ось схвальні відгуки були.
Той стіл - просто важелезний, його й дорослий насилу піднімає...
А щодо фоток... Гадаю, всі, хто хотів, вже висловились. Безпосереднє відношення до якості текстів дописи щодо фоток не мають - отже, давайте все ж таки повернімося ближче до текстів...
:cool:
"лірика"
Перепрошую, можливо, Ви цього не зрозуміли, але дописом про перегляд фоторгафій Ви дуже образили мене, як професійного літератора і головного редактора літературного часопису. Ну, то я й зреагую на такі заходи жорстко і масовано! А чого Ви ще хотіли — щоб я отакі образи ковтав?! Ще чого!..
та якраз намагаюсь зрозуміти...
щодо жорсткості, Ви попереджали заздалегідь (“Хоча якщо я беру на себе відповідальність та роль лідера — то можу й голову відірвати у разі потреби...”), тому все чесно :-)
тепер щодо суті допису
Як мені здається, Ви, цілком можливо, відповіли саме на те питання [Яка цінність цього оповідання?] на яке я й хотів отримати відповідь аж від початку (інше питання — про місце твору в УФО, зрозуміло сподіваюсь кожному, виникло як вторинне)
Отже, давайте дотримуватись контексту теми "Критичні відгуки про публікації в "УФО" й аналізувати тексти, а не оформлення журналу!
Розгорнуте пояснення виглядає таким чином.
...
Якомога стисліше про оповідання Наталії Дев'ятко "Дощ із чорних стріл".
"Дух" твору. Авторка розглядає (зі своїх позицій) одразу три важливі ідеї:
> 1. чи сумісні геній та злодійство?
та невже?
> 2. наскільки актуальним є нині принцип "не вбивай"?
справді!?
> 3. чи означає вбивство людини перемогу над нею?
навіть так!!?
або то аж надто стисло, або потрібно дописати десь в УФО “— журнал для головних редакторів” :-)
........
.......
......
Ну, от Вам мої стислі міркування! Не знаю, зрозуміло я висловився чи ні, але з моєї точки зору, "дух, душа і тіло" найліпші саме у цьому оповіданні з презентаційного "УФО". Все інше (прорахований заздалегідь протест аудиторії, якісна красива фотка авторки тощо) — другорядні фактори. Хоча вони повністю вкладаються в контекст "текстуальної першості" цього оповідання.
зовнішній VS внутрішній ефект твору
На жаль, щодо решти Вашої оцінки, яка вже, на щастя, стає читнішою, думаю коментувати її нема сенсу, бо тут, схоже, маємо 100%-ву світоглядну прірву. Ви, як я зрозумів, оцінювали виключно якість побудови твору (по аналогії напр., з будівництвом — які взяті цеглинки, який цемент, які працівники... які інженери...). Я ж оцінював (як можете бачити з мого допису на стр1 №2) якість змісту твору, тобто створеного образу. Бо для мене [поверховий погляд]:
1) оповідання творить образ людства очима автора;
2) класичні вищі жанри/напрямки — людство самозаглибнене і самотнє як у Всесвіті так і на своїй планеті;
3) фантастика — людство [навіть у одній особі] у його взаємодії з іншими свідомими силами чи їх творіннями (силами може нехай навіть і людського походження, але дуже видозміненими)
Щоб була зрозуміліша моя оцінка наведу приклад образу створеного ЦИМ оповіданням. Припустімо, в даному випадку людство є сліпим, розкошланим, замордованим і майже непритомним кошеням. В нього хтось/щось [несвідоме? а отже й не фантастичне] штрикає голками, воно того майже не відчуває (напхане знеболювальним). І ще в нього є прищик на вусі. З нього голки зісковзують і все, що кошеня чує ззовні — якесь скрипіння. Єдине що є фант-ичного у творі (нмсд) – загадкова книга + група людей яка пішла паранормальним шляхом розвитку завдяки їй. Порівняння цих людей навіть з прищиками доречне, бо їх фактично ВИЧАВИЛИ, а вони навіть не пискнули. А кошеня стікає кров'ю...
До речі, не тре посилатись на те, що то лише початок, бо передумов до продовження в журналі не видно ні з образу, ні формальних. А так як є — я не бачу тут сильнішого/гордішого образу людства!!! І загалом, думаю, не тре пояснювати, що цей образ неприємний. Перепрошую, що довелось до нього вдаватись, але вперте "нерозуміння" мого питання вже почало стомлювати :-(
Отже, Ви, мабуть, довели безцінність цього оповідання з точки зору побудови, я, мабуть, довів безцінність (інакшу :-() з точки зору кінцевого результату.
Як писав добродій Спейсер в цьому ж журналі:
... мистецтво в цілому і література зокрема має лише три градації: мистецтво зовнішніх ефектів, мистецтво внутрішніх ефектів і мистецтво, яке вдало поєднує перше й друге.
Тобто, я оцінював передусім зовнішній ефект, Ви — як я зрозумів — 100% внутрішні.
PS
Далі. Не вважаю потрібним вимагати від Вас оцінити твір за його зовнішнім ефектом... Бо ж Ви ВЖЕ висловили своє уявлення; по аналогії я можу описати його так — "про якість змалювання ворсинок і їх руху від вітру...", і за Словами д. Спейсера, (життєрадісність статті якого дає мені підстави вірити його словам) більшого й не треба в 1/3 випадків. Хоча й не розумію, як Вам вдавалось писати читні твори ігноруючи зовн. ефект (може підсвідомо?)... Але так чи інакше незабаром виконаю свою частину угоди (роз’яснення щодо “глибокої образи”), бо мені вже кортить закінчити з цим оповіданням [нехай я навіть і не отримав прямої відповіді] і перейти до інших творів.
не до теми
щодо "глибокої образи"
Перепрошую, можливо, Ви цього не зрозуміли, але дописом про перегляд фоторгафій Ви дуже образили мене, як професійного літератора і головного редактора літературного часопису. Ну, то я й зреагую на такі заходи жорстко і масовано! А чого Ви ще хотіли - щоб я отакі образи ковтав?! Ще чого!..
спробую закінчити з багатостраждальним №1.1 в УФО
вступ:
отже наступні МОЇ слова
Чому це оповідання посіло перше місце?
Перегляд фото в журналі швидко дає відповідь (з врахуванням складу редколегії). Втім, нмсд, найціннішим (==найінформативніша) в №1 є остання [критична] стаття. А для фот можу купити напр., журнал Карпати ... там такі краєвиди... :paint:
Яка цінність цього оповідання?
....
...
..
викликали шалений спротив вельмишановного Tim-Lit-а. Передусім втішає, що єдиною причиною спротиву є особиста, а саме: "бо написавши сакраментальну фразу: - шановний Bobua глибоко образив мене, бо тим сами піддав сумніву мої професійні якості."
Втішає, бо свідчить про те, що в творі №1, оприлюдненому в журналі №1, вад нема, а якщо є — то зовсім не варті уваги головного редактора. Що власне й підтведжують його раніше згадані слова про 5-ти (чи 5+) бальний рівень всіх без винятку творів навіть вже УФО№1 (мова ж була про 5-ти бальну систему... сподіваюсь, чи не так?). І Відтак увесь час можна присвятити особистим образам. Єдине, що цікаво — навіщо тоді взагалі критика :-))). Тут вже Ваше запрошення критикувати ("Чекаю на Ваші критичні статті!"), пане Tim-Lit-е виглядає образливим :(.
Втім, значно більше мене непокоїть більша частка ображених — 2/3 складу редкології. Непокоїть, бо якщо вже такий 100 "екстраверт" як Tim-Lit "глибоко образився", то що тоді робиться в душі інших редакторів??? Як Олександр Левченко і Радій Радутний (нмсд, "інтроверти") це переживають? Може вони вже виношують плани мого "фізичного усунення" і шукають кілера? Тож, передусім Вам панове, а вже потім пану Tim-Lit хочу пояснити свої слова й присвятити вибачення.
пояснення:
Отже, перш ніж критикувати, перечитав я те оповідання, і як вище виявилось не зміг гідно його оцінити (бо мене цікавить створений ним образ, а не досконалість побудови тексту) й почав думати: як воно змогло потрапити на перше місце першого УФО!!! Бо ж воно, нмсд, закладає напрямок розвитку журналу на роки!!!
За давніми спогадами пам’яталось мені, що в журналі була одна життєрадісна стаття (прикінцева). Чому не вона??? Хай хоч і не художня... Автор Spacer. Дивлюсь редколегію: Tim-Lit, Radus, О. Левченко. Зрозуміло — не ризикнули (й правильно!) свого "виштовхувати" наперед. Досить нам корупції і в житті, нащо ще і літ-рі?
Хто ще? Гортаю... В. Верховський відпадає з тих же причин. Олді+Tim-Lit теж. Залишається 4 оповідання. Яке взяти? (нагадаю, що життєрадісних серед них я не пригадував). І тут я каюсь, думав, мабуть, так: редколегія чоловіча, якщо вони вибирали з 4-х однакових оповідань, то логічно припустити, що вибрали жіноче з найкраще зробленим фото.
На своє виправдання можу сказати лише, що про життя і працю редколегій маю слабке уявлення, більше люблю в свої роки швидшу літературу, напр.,:
Рендалл Фрейкс, Вільям Вішер
Термінатор
...
Кайл із насолодою вдихнув запах шкіряної оббивки. Оце так жили вони колись! Збільшив гучність радіоприймача, здивовано прислуховуючись до слів дурнуватої пісеньки про розбите дівоче серце.
Різ зручно влаштувався у кріслі. Його тіло, повсякчас готове до дій, відчуло блаженну розслабленість супокою. Лагідна, тепла хвиля дрімоти огорнула свідомість, ваблячи животворним сном.
Ні в якому разі! Він змусив себе випростатися. Витрусив вміст кишень на сидіння. Отже, три коробки набоїв для пістолета тридцять восьмого калібру та ще чотири коробки шроту.
Переглянув журнал. Довжелезні статті його не зацікавили, та й було їх небагато. Перейшов до реклами. Оце так розкіш! Він не міг відвести очей від яскравих глянцевих фотографій. Сьогодні на вулицях він бачив гарних, доглянутих, святково одягнених жінок, які пахтіли чистотою та свіжістю. Так разюче не схожих на знайомих йому жінок. Але журнальні красуні вразили його уяву набагато більше. Неземні істоти, спокусливо гнучкі, вбрані у яскраві, барвисті шати. На випещених, без жодної зморшки, обличчях — кокетливі посмішки, витворені вправною рукою гримера. Гнучкі, виточені шиї, тонкі пальці з довгими наманікюреними нігтями виключали навіть думку про фізичну працю. За його часів від цієї вишуканої елегантності за кілька хвилин не залишилося б жодного сліду. Думка про те, якою тендітною та нетривкою є дівоча краса, якої йому так і не вдалося спізнати, принесла Кайлові дивне задоволення. Ця краса завдавала йому болю, бо Різ, як ніхто інший, знав, що у світі, де щодня ходиш лезом ножа, немає місця для краси.
Рендалл Фрейкс, Вільям Вішер
Термінатор. — Донецьк: ТОВ ВКФ *БАО», 2006. — 400 с.
Видання розраховане на широкий читацький загал.
Переклад Клименко Наталії Борисівни
тобто, як бачите чогось образливого в перегляді фото в журналах нема.
навіть для людей більш ніж просто заклопотаних
Висновки.
Хоча тепер, поза всяким сумнівом, пан Tim-Lit переконав як мене так і всіх, що самовідданість редколегії своїй справі не менша аніж у бійців опору і якщо вони й заглядались на чиїсь фоти, то в журнал [роботу] це не проникло й у них навіть на думці не було намагатись звабити потенційних читачів [теж, як показує дослідження всього лише одного опов. аж на 3-х стр, надзвичайно глибокодумних людей] таким примітивним, 100% "шоу-бізнесовим" способом. Бо ж сам цей твір не розрахований на людину схильну до зовнішніх ефектів!!! Тобто поставити його на початок розраховуючи саме на шанувальників гарних фот/образів було би просто безглуздям. Що і треба було довести.
Тож, панове з редколегії, вибачте!, а названа мною причина теж стає безглуздою і я вже й сам усвідомлюю її образливість :8
Black3012
01.09.2008, 16:53
Багато галасу даремно - така моя думка.
Не сподобалось оповідання, то й Бог з ним. Але вищіпувати з дописів слова, і знову й знову кружляти над тим самим - тут ви, добродії, трохи перегнули.
Не скажу за всю згадану 2/3 редколегія, але моя її частка вдячна вам за критику й не лише не шукає кілера, але й сподівається, що ви не обмежитеся цим номером.
Хіба, можливо, трохи тактовніше й не так багатослівно.
Ви, як я зрозумів, оцінювали виключно якість побудови твору (по аналогії напр., з будівництвом — які взяті цеглинки, який цемент, які працівники... які інженери...).
У таких випадках завжди пригадую спогади Катаєва про Буніна. Коли метр Бунін вперше читав вірші молодого письменника Катаєва, останній ніяк не міг зрозуміти, за якими критеріями той схвалює або відкидає написане?! Адже Бунін хвалив нібито "бліде" та не приділяв жодної уваги кучерявим "наворотам"... Й лише набагато пізніше Катаєв зрозумів: Бунін вищукував не те, що "красиво", а те, що "достовірно". Достовірність же, як на мене - величина комплексна. "Дух, душа і тіло" твору мусять бути для початку достовірними... а в №1-2007 ми принципово зібрали твори молодих "фантастів без книжок".
Ну, Дев'ятко має "гранословівську" книжку, у Пащенка в той період виходила збірка, Верховський все не дочекається своєї першої книжки... Тим не менш, це не порівняти з кількістю книг Левченка, Литовченка і Радутного! Отже, принаймні я роздивлявсянадіслані твори саме з цієї позиції: шукати й ставити в №1-2007 зроблене достовірно! Повірте (як не мені, то нобелівському лауреату Івану Буніну) - все інше не цей каркас (достовірності) додасться!..
А так як є — я не бачу тут сильнішого/гордішого образу людства!!! І загалом, думаю, не тре пояснювати, що цей образ неприємний. Перепрошую, що довелось до нього вдаватись, але вперте "нерозуміння" мого питання вже почало стомлювати :-(
Я казав, що мені самому не все подобається у цьому оповіданні - в тому числі, авторське вирішення проблеми актуальності принципу "не вбивай" в наш час. Адже Світлана, фактично, не просто стерла пам'ять Ользі, але й вбила її... І в рамках оповідання вона нібито залишається зі своєю правдою - і я не відчуваю протесту шановної авторки проти цього!
З іншого боку, то є повне право авторки, як конкретно вирішувати ту чи іншу філософічну ідею. Повторюю, в даному випадку головне для мене - достовірність.
Тобто, я оцінював передусім зовнішній ефект, Ви — як я зрозумів — 100% внутрішні.
Літературна фантастика - це, передусім, література. Я завжди обстоював цю точку зору.
Тут вже Ваше запрошення критикувати ("Чекаю на Ваші критичні статті!"), пане Tim-Lit-е виглядає образливим :(.
Ви не зрозуміли.
Я хотів би бачити не полеміку на "Літфорумі" за Вашою участю, а Ваші критичні (літературознавчі?!) статті (рецензії?!) на шпальтах "УФО" - вибачайте, як головний редактор, я опікуюсь, насамперед, якісним наповненням журналу. До того ж, нам конче треба запускати літпроцес, який без літкритики просто не піде - а для цього треба виховувати своїх критиків!!! Я зараз можу спертися на одного ВДВ - але мені ж хочеться мати альтернативу!.. А Ви ніяк не розумієте, чого я від Вас прошу...
...такий 100 "екстраверт" як Tim-Lit "глибоко образився"...
Я - інтуїтивний інтроверт, не вгадали!..
:p
Не скажу за всю згадану 2/3 редколегія, але моя її частка вдячна вам за критику й не лише не шукає кілера, але й сподівається, що ви не обмежитеся цим номером.
Хіба, можливо, трохи тактовніше й не так багатослівно.
:D +1 :D
Нам потрібні свої - українські арбітмани!.. Засукайте рукава й беріться до справи серйозно!..
P.S. Якщо не знаєте: Роман АРБІТМАН - знаний російський критик фантастики.
Род. 7.04.1962 в г.Саратов в семье служащих. Окончил филол. ф-т Саратовского ун-та (1984). Работал учителем в сельской школе (1984-87), корректором в изд-ве Саратовского ун-та (1987-89), обозревателем газ. "Саратов" (с 1993).
Дебютировал как автор научно-фантастич. рассказов. Печатался как критик (в основном детективной и научно-фантастич. лит-ры) в газ.: "ЛГ", "Сегодня", "Время МН", "Время новостей"; в ж-лах: "Урал" (напр., 1991, №4), "Сфинкс" (1991, №1), "Знамя" (1994, №3; 1995, №7), "ЛО" (1989, №11; 1990, №10), "Октябрь" (1991, №8). Автор кн.: Живем только дважды. Заметки о фантастике. Волгоград, ЛИА "Базиат", 1992; Участь Кассандры. Статьи о фантастике и не только о ней. Саратов, МП "Литерата", 1993. Под псевд. Рустам Святославович Кац опубликовал мистифицированную "Историю советской фантастики" (изд-во Саратовского ун-та, 1993), под псевд. Лев Аркадьевич Гурский напечатал криминально-полит. романы: Опасность. Саратов, "Труба", 1995; То же. Смоленск, "Русич", 1996; То же. М., "Терра", 1997; То же. М., "Терра", 1999; Перемена мест. Саратов, "Труба", 1995; То же. Смоленск, "Русич", 1996; То же (под названием "Второе лицо"). Новосибирск, "Мангазея", 1998; То же. М., "ЭКСМО-Пресс", 1999; Убить Президента. Саратов, "Труба", 1995; То же. М., "Центрполиграф", 1995; То же. Смоленск, "Русич", 1996; То же. М., "Терра", 1997; То же. М., "ЭКСМО-Пресс", 1999; Поставьте на черное. Саратов, "Научная книга", 1996; То же (под названием "Поставить на черное"). Смоленск, "Русич", 1996; То же. М., "ЭКСМО-Пресс", 1999; Спасти Президента. Саратов, "Пароход", 1998; То же. М., "ЭКСМО-Пресс", 1999; Яблоко раздора. М, "Фантом-Пресс", 1998; Игра в гестапо. Роман. М., "ЭКСМО-Пресс", 1999. По роману "Перемена мест" поставлен 18-серийный телефильм "Д.Д.Д. Досье детектива Дубровского" (1999; режиссер А.Мурадов).
Член Союза рос. писателей (1993). Академик АРСС (с 1997).
Премии "Бронзовая улитка" (1993), "Странник", "Интерпресскон" (1993).
Живет в Саратове.
P.P.S. Можете написати й надати нам на розгляд і якісь концептуальні статті щодо української фантастики... Прошу зрозуміти: "УФО" - це не майданчик для піарення Тимура Литовченка та інших членів ВО "Українська фантастика"... У наступному числі (№3(5)-2008) прочитаєте нашу концепцію - зрозумієте, для чого ми замислили цей часопис!.. Він, зокрема - і для Вас!!! Бо на "Літфорумі" всі можуть розтікатися словесами по монітору, а от як статтю для журналу накропати - то й зась!..
:bu:
Багато галасу даремно - така моя думка.
Галасу багато - згоден.
Даремно?.. Може, й ні!
Бо якщо шановний Bobua почне писати критичні статті в "УФО" замість того, щоб витрачати порох на "Літфорумі" - це вже буде дуже добрий результат...
Але майте на увазі, що за кількістю ворогів Арбітман тепер поступається хіба що Саддаму Хусейну. :)
Андрон Кобила
02.09.2008, 00:14
Хусейн уже давно нічим нікому не поступається)
Тричі підряд дивився на назву теми. Потім перечитував дописи. А все ніяк не можу зрозуміти що тут: "Критичні відгуки про публікації в "УФО", чи "Критичні відгуки на один "Критичний відгук про одну публікацію в "УФО"
Будь-який критик вправі висловити свою думку. Будь-хто може на неї відповісти. Але ж не перетворюйте тему у вже 4-ристорінковий балаган емоцій і образ.
Bobua - Вам особисто дякую за критичний допис. Пишіть ще. Бо інакше ця тема просто загнеться.
Bobua - Вам особисто дякую за критичний допис. Пишіть ще. Бо інакше ця тема просто загнеться.
+1
Адже погодьтеся: головний редактор "УФО" не стане сам писати критичні дописи на публікації в "УФО"... Ця тема створена спеціально для відгуків нечленів редакції!..
;)
А от герой Снєговського "Диктатора" - писав.
А от герой Снєговського "Диктатора" - писав.
Україна - не Росія! (Л.Кучма)
Я - не герой "Диктатора"...
...
Я - інтуїтивний інтроверт, не вгадали!..
:p
як доведете? :p
Не скажу за всю згадану 2/3 редколегія, але моя її частка вдячна вам за критику й не лише не шукає кілера, але й сподівається, що ви не обмежитеся цим номером.
Хіба, можливо, трохи тактовніше й не так багатослівно.
камінь з серця... :-); точніше — половинка... :-(
Спробую. Якраз два твори постіль майже фант-ичні, тому перевірю попередньо свої "критики" на авторах. Вони на це заслужили вже й тим, що не дали перетворитись містично-окультній 5-тій колоні в художній частині УФО на єдиного виразника фант-и.
відгук на оповідання:
Валерій Верховський
Так сталося
загальні зауваги
СТОП — негоже кричати на читача
Тарзан — {без ком.}
Невичитане:
2-га кол. "... весна. я б вирішив..."
5-та кол.: "Моя мама... вже гарною"
стр 11: їх було вісі, а
яке майбутнє Ви нам готуєте :-)?
Втішає, що фант у цьому оповідання вже є. Бо всього в УФО№1 лише 2 фант оповідання з 5-ти.
Але прикро, що фант-і присвячено всього лише 1/5 (завершальна частина) опов.
не фантастичне:
Якщо зображено У. 2017р. (а не якусь іншу частину світу), то картина невтішна:
1) Дороги перекопують і забувають поставити перед поворотом з кожного боку знаки... достоту як зараз чи навіть гірше???
2) Діти в десять років думають якось надто розбещено: "малий-малий, а я теж дещо тямив тоді; дивлячись на Олину маму, я усвідомив, що треба заробляти багато грошей, щоб мати таку дружину." Правда, такий розвиток дітей перегукується з уявленнями І. Дзюби в книзі "Порнократія на марші".
3) Планування професійного розвитку дитини так само відсутнє (про непридатність для певної роботи вони дізнаються вже після вступу?)
Втім це ще не фант... а от якби Ви описали іншу У. (з докорінно іншими, кращими! особливостями побуту й виховання дітей), то було би фант :-)
фантастичне:
На жаль, фант теж зневірницька.
Опис: дослідники нарощують собакам інтелект, і успішно! І уявіть собі — вони злякались того, що інтелект собак МОЖЕ перевищити людський і повбивали собачат.
Чому???
1) Не розумію, як цього можна лякатись якщо їм треба собака, що могла би виконувати вказівки не відволікаючись на щось інше??? та ще й спрямувати відео-камеру в потрібному напрямку. А який для цього, по-Вашому, тре інтелект??? Здається Гейнлен в одному романі прохопився: інтелекту пересічної людини вистачає щоби дійти до крамниці й повернутись додому не зламавши ногу.
2) А чого боятись собак? Навіть проста собака до людей не чіпляється, крім як у випадках коли її змусить до цього інша людина... (та й то лише тоді якщо жертва боїться). Зазвичай просто трюхикають по своїх справ. Бо ж вони віддались фактично у рабство ще відколи відкололись від вовків. Врешті-решт навіть вага собаки (середньої) не дозволить їй якось переважити людину. А що зроблять 8 розумних собак? Підійматимуть повстання? Це якось навіть смішно. Особливо якщо зважити на те, що є безліч прикладів [+ навіть див поч цього ж опов] здатності собак на все задля людини, а в цьому творі основною ідеєю фант частини, як я зрозумів, є нездатність людей [і окремих осіб і орг.] на хоч щось задля собак і взагалі будь-яких інших співставно розумних істот.
3) А як міг таке вчинити батько, чию дитину врятувала собака? Це взагалі дикість.
Чому без надії на продовження...?
Не можу зрозуміти, чому не можна додати в твір хоч якусь життєлюбність, напр., врятувати 1-2 собаки... а далі хоч серіал роби (напр., як «Дестроєр») хоч роман (як у О. С. Карда [він, до речі, скаржився, що не може писати оповід.: вони завжди розповзаються до романів] «Тінь Ендера»... але там немовля саме рятувалось). А якщо думаєте, що читачі думають, що лише люди варті порятунку, то читайте роман Місто Саймака (там люди допомагали всім істотам стати розумними) або день мурах Бернарда Вербера — люди намагаються порозумітись з мурахами й попри наявність багатьох переляканих психів-чужежерів[ч. ксенофоб] є ж і люди які сприймають мурах на рівних.
Завершується оповідання: це рішення далось мені нелегко.... Але тварина є тварина, розумієш...
Вирок виконано, проект canis sapiens закрито. Так сталося, і ніхто ні в чому не винен.
Думаю винних багато. Передусім це ті, хто перетворив людей і дослідників або в заляканих і безвільних або в байдужих, нецікавих і навіть ворожих до чужої свідомості істот. Хто би це міг бути? Хто займається залякування науковців — відомо.
А хто робить їх байдужими? Чомусь мені здається, що винним може бути й автор оповідання. Бо прочитавши його, людина, схильна до навіювання, може вирішити, що так і має бути: подумалось що є загроза — вбили та й годі... всі так роблять... в чому ми будемо винні? А взявши участь у формуванні такої думки (хай навіть і підсвідомої) у фізичних/проміжних вбивць хіба й письменник не стає (опосередковано) теж вбивцею (хай хоч і частково ) :(?
Коротше кажучи, собачку шкода, хоч я їх, нахабних "екстравертів" :), і не люблю. Якщо ж треба розчулити читача, то ті письменники, що на такому спеціалізуються (Деніел Кіз, напр.,) можуть вчиняти неминучі смерті/вбивства, але при цьому, нмсд, ОБОВ’ЯЗКОВО роблять і повинні робити ту смерть не марною!!!
як доведете? :p
Елементарно, Ватсоне!.. :p
Відкрийте у "Кахве" цікаву тему "Соционический тест":
http://www.litforum.net.ua/showthread.php?t=1432&highlight=%E5%EA%F1%F2%F0%E0%E2%E5%F0%F2
http://www.litforum.net.ua/showthread.php?p=32634#post32634
Мої дописи. присвячені визначенню мого соціотипу, там мають №№26,34. В останньому я згадую результати ще одного тестування - професійного, а не любительського. Ці дані обстеження моєї скромної персони є у мене в файлах, їх Ви, звісно, не побачите, проте там я - знову ж таки, інтровертний інтуїтив.
:cool:
А от герой Снєговського "Диктатора" - писав.
на себе самого?
Ото Людина :-). Втім, а чи була в нього така проблема: втримати УФО на плаву в У. 2008р.? Тож якщо пан Tim-Lit дійсно хоче зробити УФО кращим (фантастичнішим, життєлюбнішим, цікавішим і читнішим, мовно чистішим [і Ви ж, до речі, його {не журнал} за це критикували]), то навіть відсутність самокритики чи й навіть несприйняття цільової [шкідливої?] критики не є вадою у такому житті як наше.
...
Bobua - Вам особисто дякую за критичний допис. Пишіть ще. Бо інакше ця тема просто загнеться.
приємно, якщо буде користь
:thank_you
одразу питання: чи можете Ви обробляти увесь журнал перед друком макросом? Було би непогано, нмсд, зоднаковити тире. Або хоча б не дозволяти дефісам так "підніматися" :-) Бо в когось тире представлені дефісами, в інших – короткими тире; в третіх — довгими. А бувають і змішані стилі. Витрачати час на ручну заміну чи навіть на пошук/заміна безглуздо, але легко я це все автоматизував у Ворді, щоби читати Інет-тексти.
одразу питання: чи можете Ви обробляти увесь журнал перед друком макросом? Було би непогано, нмсд, зоднаковити тире. Або хоча б не дозволяти дефісам так "підніматися" :-) Бо в когось тире представлені дефісами, в інших – короткими тире; в третіх — довгими. А бувають і змішані стилі. Витрачати час на ручну заміну чи навіть на пошук/заміна безглуздо, але легко я це все автоматизував у Ворді, щоби читати Інет-тексти.
На жаль, відповісти на це може лише й виключно шановний Рабат! Мій дизайнер-верстальник (журналу "РоботодавецЬ") такі макроси застосовує, а от що коїться у Львові - не знаю! Особливо ж прикра історія з рецами Верховського. Звідки там вилізають оті дефіси посередині слів?! Принаймні я в ВОРДі вичищаю все, що можна... але після верстки - караул!..
В останньому ж числі (№2(4)-2008) на цей предмет постраждала стаття Кривоноса. Прикро, але коли я вичитую з монітора, то не бачу всіх помилок - текст дрібний. А віддрукувати 64 сторінки на принтері... шеф сваритиме за перевитрату паперу й тонера!
:(((((((((((
Олександр Левченко
03.09.2008, 14:50
Особливо ж прикра історія з рецами Верховського. Звідки там вилізають оті дефіси посередині слів?! Принаймні я в ВОРДі вичищаю все, що можна... але після верстки - караул!..Мені з дефісами все зрозуміло: у Ворді автори навіщось вставляють так звані м'які переноси, які у цій програмі видно лише на правому краю тексту. Якщо ж перекинути такий текст у видавничу систему, то за певних обставин ці переноси перетворюються на дефіси. Отож, щоб таких випадків більше не було, достатньо просто не користуватися переносами - це у разі потреби краще за всіх зробить верстальник.
Звідки там вилізають оті дефіси посередині слів?! Принаймні я в ВОРДі вичищаю все, що можна... але після верстки - караул!..
:(((((((((((
якщо у ворді ввімкнені автоматичні переноси, то при копіюванні в текстовий файл вони всі якраз і повилазять (попри те, що їх не видно у режимі норм перегляду)
якби ж то були необов’язкові дефіси (ctrl+- теж невидимі поки не потраплять на кін ряядка) то при копіюванні вони стають гачками "¬"
Мені з дефісами все зрозуміло: у Ворді автори навіщось вставляють так звані м'які переноси, які у цій програмі видно лише на правому краю тексту. Якщо ж перекинути такий текст у видавничу систему, то за певних обставин ці переноси перетворюються на дефіси. Отож, щоб таких випадків більше не було, достатньо просто не користуватися переносами - це у разі потреби краще за всіх зробить верстальник.
Знаю! І я пробував вичищати в ВОРДі м'які переноси наскрізною заміною "м'який перенос -> ні на що"... Потім контролював, перевіряючи все, візуалізувавши невидимі позначки. Найсмішніше: не допомогло...
:bu:
Я вже Верховському сказав, що буду зберігати його реци з ВОРДа у БЛОКНОТ (формат "Тільки текст"), а потім знов повертати у ВОРД. Іншого виходу не бачу...
:bu:
Олександр Левченко
03.09.2008, 18:16
якщо у ворді ввімкнені автоматичні переноси, то при копіюванні в текстовий файл вони всі якраз і повилазять (попри те, що їх не видно у режимі норм перегляду)
якби ж то були необов’язкові дефіси (ctrl+- теж невидимі поки не потраплять на кін ряядка) то при копіюванні вони стають гачками "¬"Дуже правильно :clapping:, якщо працювати з програмами типу Блокнот.Знаю! І я пробував вичищати в ВОРДі м'які переноси наскрізною заміною "м'який перенос -> ні на що"... Потім контролював, перевіряючи все, візуалізувавши невидимі позначки. Найсмішніше: не допомогло...Отож, з урахуванням усього сказаного, потрібно у ВОРДі не лише вилучати м'які переноси, але й вимикати режим вставлення автоматичних переносів командою Сервіс->Мова->Розставлення переносів. Ура, тов... панове!!! :yahoo:
відгук на оповідання:
Валерій Верховський
Так сталося
Не хочу лізти з відповідями вперед автора, але щодо історії появи цього оповідання в "УФО" №1-2007 хотів би коротко зазначити: від початку воно там не планувалося! Я відібрав для №1-2007 "Шулікунів" Ігоря Скрипника та ще одне оповідання Олександра Пащенка (веселе про кішок-мишок-карасиків, як розвідників іншопланетних цивілізацій на Землі). Проте вже після того, як я ухвалив це рішення, категорично проти висловився Радій Радутний. Його підтримав видавець. Обидва надали свої аргументи на користь заміни оповідань - так в №1-2007 пішов твір Верховського.
Я не хотів ставити його, бо презентаційне число ми формували за принципом: ніяких "свояків" - тільки тих, з ким ми познайомилися по Інтернету! Але, як бачите, головний редактор не є таким вже непереборним тираном. Мене можна переконати, якщо надати вагомі аргументи на свою користь... навіть вже після того, як я сказав своє остаточне слово.
Що ж до переваги у презентаційному числі "ненаукової" фантастики над НФ... Чому дивуватись, якщо НФ складає близько 1/4 від усієї фантастики (в широкому розумінні)?! Отже, 2 чіткі НФ-оповідання (Верховського про "каніс сапієнс" та Ряполової з подорожуванням у часі) з 5-ти - можна вважати, то є нормально. Якби була реалізована моя пропозиція, то було б 2 НФ-оповідання (Ряполової та Пащенка про "космічних розвідників") з 6-ти. Теж нормально.
Маленьке уточнення - забракували оповідання Пащенка не тому, що воно погане, абощо, а просто виходило забагато одного й того ж автора в одному номері.
Маленьке уточнення - забракували оповідання Пащенка не тому, що воно погане, абощо, а просто виходило забагато одного й того ж автора в одному номері.
Саме так. Надалі було вирішено не публікувати 2 та більше художніх творів одного автора в одному числі журналу.
Хоча... якщо надалі йтиметься про добірку, наприклад, чиїхось фантастичних мініатюр - я не знаю, як ми вийдемо з ситуації!.. Але поки таких мініатюр не було. Що ж - побачимо...
На жаль, відповісти на це може лише й виключно шановний Рабат!
Звичайно, що можу.
Вичитку журналу мала проводити редакція. А мої редактори - ні. Саме для цього ми висилали педеефки. Внісши всю корекцію давали до друку.
НАступне число (3(5)), яке вже розповсюджуватиметься за підпискою, вичитав, порушивши наші домовленості, мій коректор.
Тобто, пане Тимуре, лише з цього числа Ви можете переводити стрілки за помилки на видавництво.:rtfm:
Тобто, пане Тимуре, лише з цього числа Ви можете переводити стрілки за помилки на видавництво.:rtfm:
Я не переводжу стрілки. Те, що я побачу в PDF - на те я вкажу. І воно виправляється. Інша річ, що я не можу побачити все - бо вичитувати PDF з екрану вкрай важко.
Що ж до вичитування номерів коректором - то це не є порушенням наших домовленостей. Прошу пригадати нашу бесіду, що відбулася в Києві торік під час Вашого приїзду напередодні випуску "УФО" №1-2007 (кав'ярня на вул.Грінченка). Тоді я попросив, щоб надалі для контролю саме коректор ВД "Панорама" проглядав номери напередодні друку, Ви погодилися, що робити це доцільно. Адже тоді Ви передали мені паперову роздруківку шпальт, я ж при зустрічі повернув Вам правки. З рук в руки. Мова ж була про те, що надалі між нами пересилатимуться PDF в електронному вигляді, а за таких умов повиловлювати усіх "бліх" буде вкрай важко. З іншого боку, коректорові видавництва перевірити текст на зайві пробіли, переноси всередині слів тощо значно легше, ніж мені помітити все це на моніторі...
Втім, сподіваюся, про це ми більш предметно поговоримо під час зустрічі 13 вересня.
Що ж до переваги у презентаційному числі "ненаукової" фантастики над НФ... Чому дивуватись, якщо НФ складає близько 1/4 від усієї фантастики (в широкому розумінні)?! Отже, 2 чіткі НФ-оповідання (Верховського про "каніс сапієнс" та Ряполової з подорожуванням у часі) з 5-ти - можна вважати, то є нормально.
На це можна відповісти лише окремою темою :)
Загальні зауваги щодо згаданих: нмсд, вони обидва не є науковими.
наука — 1) Одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ.
2) — Окрема галузь цих знань.
2-ше я би назвав психологічно-соціологічним — опис чужежерної (ч "ксенофобської") природи людства
3-тє — фант-імперське (опис неісторичних імперій з історичної точки зору :))
Чи є психологія, соціологія й історія науками?
Мені чомусь здавалось, що в НФ наукою вважають основу нашого поточного розвитку — технічні галузі.
Втім, сподіваюсь, що посперечаємось про це, напр., в такій темі: фантастика — види, межі й обов’язкові ознаки
Mercenary
05.09.2008, 23:48
Той стіл - просто важелезний, його й дорослий насилу піднімає...
Невже в ніжках заховано фамільні царські червінці? ;)
Невже в ніжках заховано фамільні царські червінці? ;)
Ні, той стіл і в складеному стіна персон на 6, а ще й розкладається удвічі, та й стільниця, я так розумію, всередині з ДСП... Коротше - громіздка й важка штукенція. :aga:
відгук на оповідання:
Марія Ряполова [1]
Сон про минуле та майбутнє
[[1] — прізвище написане/виправлене на вимогу vitanova (http://www.litforum.net.ua/member.php?u=1634)]
1) погана назва оповідання (правда, побачив це в останню мить :-))
раніше я писав
А корисність твору Марії така:
1) застереження: описано спосіб контролю [може й через очищення пам’яті] імперією вилученням старовинних речей (== традицій)... Навіть Орвел не додумався :-)
2) будь-коли не зайве застереження про необхідність досліджувати територію/час при переміщеннях і мімікрувати;
3) вказано спосіб виловлювання навіть підсвідомо невдоволених.
і це я виявив всього на 2-х стр при швидкому перечитанні!!! :victory:
+ ще додам
Гарно описано як виявляють співчуваючих рівня вище середнього, але нижче високого :) [тому й необачних] — їм важко дивитись на страту [не бачать виправдання жорстокості], але помічають спокійного агента й цим привертають його увагу.
Вади
чужослова:
публіка
кофтини (крім того, жін. одяг..., до речі :-))
неекономічно, а відтак нелогічно й незрозуміло:
мотлох[???] вивозився кораблями на якусь планету-смітник
люди змушені купувати нове і не обурені???
Що далі???
де реакція на зникнення 5-ти людей?
де свідки розмови?
де спротив (серед людей) безглуздим витратам і (серед науковців) марнуванню планетних ресурсів?
де це все??? :mad:
Варто було би дати цьому оповіданню "пожити" ще хоч 1-2 стр і все можна було би розвинути, а так... :-(.
Висновки
А так як є — оповідання зневірницьке. Хай і цікаве, не нудне, швидке, але... Виглядає, що суспільство перетворене на "болото".
+ до питання про фант-ичність УФО
А те, що це [єдине дощенту фант-ичне] оповідання в УФО займає найменше місця в тому УФО #1, є якоюсь негарною, так би мовити, "тенденцією", бо на простий нахил чи схильність це вже навіть не схоже :-(.
vitanova
08.09.2008, 20:45
Власне, я вам вже відповіла, втім, можу розширити.
відгук на оповідання:
Марія Ряполова [1]
Сон про минуле та майбутнє
[[1] — прізвище написане/виправлене на вимогу vitanova (http://www.litforum.net.ua/member.php?u=1634)]
Яка там вимога... викривляйте моє прізвище, як вам заманеться, заради бога. Мені якось побоку. Просто такий уважний критик ім'я автора міг би правильно написати;)
чужослова:
публіка
кофтини (крім того, жін. одяг..., до речі :-))
Вперше бачу, щоб комусь не подобалося слово "публіка":)
неекономічно, а відтак нелогічно й незрозуміло:
мотлох[???] вивозився кораблями на якусь планету-смітник
люди змушені купувати нове і не обурені???
Тю. А чому зараз, по-вашому, люди не обурені? Вони постійно купують нове. Вийшов телефон мобільний з прикольнішою камерою - ідеш, купуєш. А нафіга, якщо в тебе два старих, які нормально дзвонять. А просто так. І ніхто не обурений.
Економічно? Ні фіга не економічно.
Що далі???
де реакція на зникнення 5-ти людей?
де свідки розмови?
де спротив (серед людей) безглуздим витратам і (серед науковців) марнуванню планетних ресурсів?
де це все??? :mad:
А яка може бути реакція? І де вона має бути в оповіданні описана, якщо герої переносяться в час, коли всі, хто міг реагувати, давно мертві? Якби і була реакція, як би вони про це дізналися?
Які там свідки... Ви, коли стоїте в натовпі, слідкуєте, хто з ким про що розмовляє і куди іде?
Та навіть якби були свідки. Році, скажімо, у 1938 були свідки "зникнення" людей. Ну і шо? А в оповіданні написано, що все відбувалося в імперії. Чого ж ви від імперії хочете. В імперії свободи думки, слова і т.д. бути не може за визначенням.
А так як є — оповідання зневірницьке. Хай і цікаве, не нудне, швидке, але... Виглядає, що суспільство перетворене на "болото".
Ви великий оптиміст, Bobua, якщо думаєте, що живете у суспільстві, яке чимось краще.
Знов кажу, подивіть на сучасну Росію. Де спротив? Подивіться на Китай, де весь час когось репресують, як хочуть. Де спротив?
Подивіться на нас. Корупція як процвітала, так і процвітає. В державі бозна що робиться. Ну і де спротив?
Подивіться навіть на західні країни. Люди ішачать все життя по 8 годин на день і левову частку заробітку віддають державі. Ви скажете, це нормально. Звідти пенсії і т.д. Ну от і цим гаврикам в оповіданні теж могли розповідати, що коли вони купують нове, то підтримують економіку, їм потім будуть пенсії...
На Заході виробляють і купують цілу купу фігні, без якої можна було б чудово обійтися. Можна було б ходити з одним телефоном по 5 років. Їздити на машині, поки вона не зламається. Але ж ні, виробляють, купують, ресурси витрачають. Де спротив вчених?
Насправді, це зі сторони добре говорити, шо от, там "болото". Насправді будь-яке суспільство по суті своїй доволі ідіотське. Ви просто звикли, от і не помічаєте. От і не лізете на барикади.
Але це все не має значення. Бо оповідання не про це. Воно маленьке, як бачите. Воно взагалі про інше.
Тім-літ вважає, що ідея про заборону старих речей - головне в оповіданні. Нічого подібного.
Це був дійсно сон. Я побачила картинки і записала. У сні нічого про заборони не було. Сни, вони взагалі алогічні. Мені сподобався сам сюжетний поворот. А щоб якось пояснити те, що з героями сталося, я і вигадали оцю штуку із законом. Просто як пояснення. Як тло.
Оповідання замислювалося не як антиутопія якась там, а як жахалочка. Епізод, замальовка. Просто жахалочка. Ніяких там революцій обуреного народу я описувати не збиралася. Тому воно коротке. Йому не потрібно бути довшим.
Тім-літ вважає, що ідея про заборону старих речей - головне в оповіданні. Нічого подібного.
Це не зовсім так. Окрім "заборони на давні речі", я бачу в тексті принаймні ще й другу філософічну ідею - "ігри диявола". На кшталт Гамельнського щуролова, який заграв на дудочці й вивів за собою усіх щурів з німецького міста Гамельн, а коли городяни відмовились оплатити його фокус - так само (грою на дудочці) виманив з міста у невідомому напрямі усіх дітей. За такими "результатами" обивателі дійшли висновку, що той щуролов був... самим дияволом!
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fa/Pied_piper.jpg/180px-Pied_piper.jpg
Просто у Вас загадковий персонаж виманює дітей... у майбутнє - ото й уся різниця! До речі, сюжет із гамельнським щуроловом, до певної міри, може бути віднесений до категорії жахликів. Це споріднює його з Вашим сном.
:aga:
про авторку
Яка там вимога... викривляйте моє прізвище, як вам заманеться, заради бога. Мені якось побоку. Просто такий уважний критик ім'я автора міг би правильно написати;)
О, дякую :-)
З коренем поки що невизначеність, а от суфікс явно зайвий (читав я, як вони з’являлись :-(). Крім того, подумайте, наскільки загрозливішим є прізвище співзвучне з, напр., Інтерполом, аніж з типово моск вимовою...
про чужослова
Вперше бачу, щоб комусь не подобалося слово "публіка":)
якби таких людей не було, то нині всі "разговарювали" б якимось москов-піджин-інгліш. І ми б тут не сперечались, бо в рос- і моск-мовних ел-книгозбірнях тонни книг, зокрема і зах перекладів — щось не сподобалось — є інше... до кінця життя вистачить.
На щастя [зокрема і для укр письменників] є люди, яким муляє:
...
публіка — люди, громада, суспільство, спільнота, збірнота
публікація — виданя, оприлюднення, (див. промульгація
публікувати (друк) — видавати, видати, повидавати, друкувати, видруковувати, видрукувати, повидруковувати, надруковувати, надрукувати, понадруковувати, передруковувати, передрукувати .попередруковувати, (голос.) — оприлюднювати, оприлюднити, пооприлюднювати, оприлюднювати, оприлюднити, посприлюднювати, оголошувати, оголосити, пооголошувати, проголошувати, проголосити, попроголошувати, розголошувати, розголосити, порозголошувати
публічна опінія — громадська думка
публічний — прилюдний, громадський, суспільний
...
[словник чужослів П. Штепи (+ ще є словник «Скарбослов»)]
соціоекономіка
Тю. А чому зараз, по-вашому, люди не обурені? Вони постійно купують нове. Вийшов телефон мобільний з прикольнішою камерою - ідеш, купуєш. А нафіга, якщо в тебе два старих, які нормально дзвонять. А просто так. І ніхто не обурений.
Економічно? Ні фіга не економічно.
Бо їх запрограмували рекламою :-(.
Та не кажіть: зростає виробництво —> багатіють компанії.
Шкода звісно, що мало хто говорить про хибність такого шляху. Але ж є й вагомі виступи (вже згаданий Мак Рейнольдс).
А у Вашому опов. є щось дивне: речі у людей забирають [без компенсації?] і взагалі вилучають з планетного господарства . Як можна проіснувати >>500 років в такому режимі? Нелогічно або недовисвітлено.
про спротив тоталітаризму
А яка може бути реакція? І де вона має бути в оповіданні описана, якщо герої переносяться в час, коли всі, хто міг реагувати, давно мертві? Якби і була реакція, як би вони про це дізналися?
Які там свідки... Ви, коли стоїте в натовпі, слідкуєте, хто з ким про що розмовляє і куди іде?
Та навіть якби були свідки. Році, скажімо, у 1938 були свідки "зникнення" людей. Ну і шо? А в оповіданні написано, що все відбувалося в імперії. Чого ж ви від імперії хочете. В імперії свободи думки, слова і т.д. бути не може за визначенням.
1) Родичі
2) Знайомі
всі, зто знає куди вони пішли
Чого хочу... :-)
1) рух опору
2) підпільників
3) боротьбу
4) руйнацію безгосподарної імперії
на початок досить? :-)
От намагаюсь згадати щось з прочитаного...
Знаєте, фант-героям навіть не доводиться боротись з тоталітаризмом (крім, як Орвельський). Якщо й виникає поважна проблема — то з окупантами (Шоста колона Гейнлейна або Чорний спецприз Тімоті Зана) та й та ненадовго.
про нинішні суспільства
Ви великий оптиміст, Bobua, якщо думаєте, що живете у суспільстві, яке чимось краще.
ну як... :8
Звісно мені прикро дізнаватись, що законодавча влада сама себе обирає видаючи продуктові набори старим людям, але маю надію, що це перехідні явища. А надія, мабуть, через "згубний вплив гнилого західного капіталізму" :-), що зачепив мене через свої книги :-)
Знов кажу, подивіть на сучасну Росію. Де спротив?
Ну це Ви взагалі :-). Вони мають те про що мріяли тисячоліттями: царь-батюшка + боярє (такі самі холопи як і всі, лиш та різниця, що ближче до царя). До чого тут спротив?
Якщо там хтось і волає, то то, мабуть, лише "інородці", які, попри поязичення, не позбулись всіляких "збочень". На моє щастя (як читача) якщо в РФ навіть якусь книгу й випустять москвинською, то ці білі ворони перекладуть на російську [== кирилізоване есперанто :)]. Чим не спротив :-)?
Подивіться на Китай, де весь час когось репресують, як хочуть. Де спротив?
Я не знаю їх традицій (мо так і тре? :-)). А щодо відсутності спротиву — перебір. На окупованих територіях (Тибет) нещодавно ж були заворушення.
Подивіться на нас. Корупція як процвітала, так і процвітає. В державі бозна що робиться. Ну і де спротив?
Як я щойно писав, тре чекати поки зміниться покоління
Подивіться навіть на західні країни.
...
На Заході виробляють і купують цілу купу фігні, без якої можна було б чудово обійтися. Можна було б ходити з одним телефоном по 5 років. Їздити на машині, поки вона не зламається. Але ж ні, виробляють, купують, ресурси витрачають. Де спротив вчених?
Те саме нейропрограмування, яке застосовують тепер і на нас.
Спротив вчених — статті, напр., витяг: енергетичні затрати на одного європейця в 20 разів перевищують затрати на азіата
А є ще й спротив людей (пасивний?) — вони там перестають розмножуватись.
яким має бути суспільство у фант творі?
Насправді, це зі сторони добре говорити, шо от, там "болото". Насправді будь-яке суспільство по суті своїй доволі ідіотське. Ви просто звикли, от і не помічаєте. От і не лізете на барикади.
суспільство в життєлюбному фант творі є і має бути кращим існуючого — відповідати прагненням читача; слугувати дороговказом. Що як не фант твір дає змогу побудувати досконале сусп вже нині? А Ви нехтуєте такою змогою. То про що це свідчить? Мо Вам і не тре досконалого сусп? Чи не тре читачам?
Але це все не має значення. Бо оповідання не про це. Воно маленьке, як бачите. Воно взагалі про інше.
...
Оповідання замислювалося не як антиутопія якась там, а як жахалочка. Епізод, замальовка. Просто жахалочка. Ніяких там революцій обуреного народу я описувати не збиралася. Тому воно коротке. Йому не потрібно бути довшим.
прикро :-(
Але щоб так і було — потрібно вбивати не найжалісливіших/найпильніших/найуважніших/найцікавіших, а якихось дурників.
Інакше опов. автомат. перетворюється на те, чого Ви від нього не хотіли :-)
Якщо не помиляюсь, це я рекомендував оповідання до друку, так що частина претензій - й до мене. Це правильно. :) Але, шановний пане Bobua, де в чому ви перебільшуєте. Наприклад, публіка, хоч і чужослово, але в нас прижилося, й має цілком виразний емоційний відтінок - не просто натовп, а натовп глядачів, роззяв, людей, що повитріщалися й дивляться. Знайдете однозначний чисто український аналог?
Суспільство намальоване штрихами, пунктиром, й досить благеньким. Але хіба це погано? Хіба у нас географічний-політичний нарис про те суспільство? Чи не краще віддати цю прерогативу читачеві, хай думає. Лише натякнути, на те, що там робиться, у тому суспільстві? І це не риторичне запитання, практика показала, що так воно краще. Ось подивіться, у Стругацьких суспільство майбутнього показано так само коротко, натяками, а у Єфремова - описано докладно. І в кого більше читачів? Отож-бо.
З приводу замальовки - на жаль, УФО має істотні обмеження щодо обсягу. До 20000 к, так що романів найближчим часом друкувати не будемо. :)
Але багато зауважень в тему, сподіваюсь, шановна авторка візьме до уваги.
Сподіваюсь, не відбив охоту критикувати далі.
Якщо зображено У. 2017р. (а не якусь іншу частину світу), то картина невтішна:
1) Дороги перекопують і забувають поставити перед поворотом з кожного боку знаки... достоту як зараз чи навіть гірше???
2) Діти в десять років думають якось надто розбещено: "малий-малий, а я теж дещо тямив тоді; дивлячись на Олину маму, я усвідомив, що треба заробляти багато грошей, щоб мати таку дружину." Правда, такий розвиток дітей перегукується з уявленнями І. Дзюби в книзі "Порнократія на марші".
Картина невтішна, справді, але мене в дитинстві годували фантастикою про неминучість перемоги світлого майбутнього, а чим все закінчилося? А от якщо читач замислиться та спробує щось змінити у світі - значит недарма я писав.
Так, оповідання ще досить аматорське, але чого чекати від дебюту?
Головне в ньому не речі, не вживана сто разів розв"язка з петлею у часі, а те що це написано кров"ю з перерізаної вени ( як "Пошесть", рос. "Язва" Н.Хенеберг, наприклад), а не соплями, як заведено в сучукрлітівців.
Спрвжня фантастика має бути правдивою та яскравою, сподіваюся так Ряполова і писатиме.
Зате в мене в "УФО" такий портрет, що ображати не кожен наважиться :)
Але, шановний пане Bobua, де в чому ви перебільшуєте. Наприклад, публіка, хоч і чужослово, але в нас прижилося, й має цілком виразний емоційний відтінок - не просто натовп, а натовп глядачів, роззяв, людей, що повитріщалися й дивляться. Знайдете однозначний чисто український аналог?
слушно й корисно
от, тепер знатиму, що вживаючи таке слово чи спілнокореневі (н. "публікація") Ви висловлюєте несхвалення :-)
Суспільство намальоване штрихами, пунктиром, й досить благеньким. Але хіба це погано?
...
у Стругацьких суспільство майбутнього показано так само коротко, натяками, а у Єфремова - описано докладно.
...
З приводу замальовки - на жаль, УФО має істотні обмеження щодо обсягу. До 20000 к, так що романів найближчим часом друкувати не будемо. :)
Сподіваюсь, не відбив охоту критикувати далі.
1) погано;
2) вказаних не читав, здається;
3) а чому обмежили саме це опов. (єдине дощенту фант-ичне в журналі)?
4) навіть Тім-Літу не вдалось ;), а Ваше з 10-ком його й не порівняти.
УФО1.4
Містика
(середньовічного типу в суч. оточенні :-)).
Перші 6 вузесеньких рядків — тричі вжите слово "боюся" Якщо метою було злякати читача, то чомусь не страшно :)
Чужослова:
• Надькою
• хазяйка
[хазяїн — господар, господаричок, господаренко, (вона) — господиня, господуха, господинька, господинечка, господунька, ґазда, газдусьо, (вона) — ґаздиня, газдочка, газдинька, ґаздинечка, ґаздонька, ґаздонечка]
Нелогіка:
• "коза, яку через погане здоров’я хазайка виводила" .... а в кого погане здоров’я, власне :-) ???
• хто такий Василь?
А.... де власне у творі фантастика?
Істота "типу" кішка, але велика? А чи не замало це для фант? Це, нмсд, достатньо для окультних і містичних творів написаних десь в XIX чи XVIII ст, але що тут є фант-ичного у наш час??? Кішка любить м’ясо? Так вони всі його люблять..., на те вони й гострозубі хижаки :-). Дивним, навіть фантичним :-), виглядає те, що бабця в селі щоп’ятниці купує "в магазині величенький шматок м’яса/великий шмат м’яса". Гроші їй (а потім наступниці) хто дає? може кішка? :-