ParanoiD - "Думки"

[ParanoiD]

Я новенька. Вирішала викласти вірш. Знаю, що майстерності мені бракує та й писати можливо взагалі не вмію. Але все ж таки ризикну=)


Напевне просто не зуміла,
Себе прийняти, не такою як усі
Формальності до себе підпустила
Пояснень аномалій не проси
Чекаючи на дійсний і невинний світ,
Простих деталей не вгадала
Я бачила як крутиться життя-навколо орбіт
І знов себе я знизу підібрала.
Не знати що було і що колись ще буде
Тому що, час ховає нас у снах
Можливо ми ніколи не забудем
Як ми сиділи разом на дахах.
Скоріш за все нірвана – то примара
Далека і нещира, як міраж
Та бачу я її у морі, сонці, там де хмара
Або це хворий мозок створює кураж.
Ми можем доторкнутися до мрії
Я хочу підключити тіло до зірок
Але ніколи мі не змінимо події
Ламати долю – це у прірву крок
І плакати від радості, від суму посміхатись
Ми в змозі перетворювати мряку на яскравий день
А в перетвореннях чужих- новим чимсь зображатись
Качати кров із інших, чорних вен
Я бачу – щось всередині пропало
Це може буть душа, чи просто натяк на наболілу рану
Ми довго були поряд, ховаючись напевне не зникало
Залишило мене саму з собою, зовсім без обману

[acid drinker]

у вас гарна аватара, ви майже правильно ставите розділові знаки, от тільки зі вставними словами не дружите, ви навіть більш-менш адекватно себе оцінюєте...
нашо вам ті вірші?

[ParanoiD]

дякую))можливо і не треба;)я над цим добряче подумаю^^

[ParanoiD]

Изменяя ритм падающих звёзд,
Сажусь на удаляющийся поезд,
В конце тунеля догорает свет
Нашла я в нелогическом ответ.
Лежа в кровати думаю про идеалы,
Во мне давно отключены каналы
Атрофировано чувство под номером шесть
Как всегда вкладываю любовь в месть
Хочется найти в фигурах жизни все стороны
Но в Книге Судеб мои страницы порваны
Иду к цели методом извращения
Чтобы принести вселенной изменения..

[ParanoiD]

Я дещо інше, дещо примітивне
Біль в голові, коли я бачу неймовірне
Чіпляюся губами за страхіття
І поглинаю їх століття за століттям
В мені дефекти віднайшли притулок
Дивлюсь у дзеркало-недосконалий там малюнок
Торкаюсь стін, щоб легше було йти,
Коли проблема щось всередині знайти
Малюю понад стелями яскраві візерунки,
Радію – незаблоковані мої життя рахунки
Я замкнена сама собою в якомусь колі
Щоб вийти з нього, роблю я намагання кволі
Знайшла кохання, дивлюсь крізь його очі
А дивні мрії кружать у снах щоночі
Вмію літати, осягаючи невідоме
І знов життя, таке моє, таке знайоме..