Ну що будем знайомі) перша публікація на форумі

[Деяк Томаш]

Всім привіт на цьому форумі, мене звати Томаш, живу і творю в місті Ужгород.


я чую як ти в менi

я чую як ти в мені…
сторінки гортають нас
а ми гортаємо вдвох
наш майже гумовий час
відчинені крізь вікно
однісінький як ковток
вбираю твоє тепло
жовтогарячий…
змок…
краплями мої сни
твоя рука в моїй
я втримаю до весни
а далі?
куди?
стій!!!!!!!!
стій - парасолька є…
до біса!
стрибай у дощ
вітер гуде своє…
разом
в калюжі хмар
геть від землі
геть
струменем твій
жар
криги вже
ледь-ледь

сльози течуть
течуть
теплі і не сумні
твоя рука в моїй
я чую як ти в мені…

прошу критики... і побільше

http://stihi.ru/avtor/tomatyk

посилання на мій домен на російському сайті, там розміщені українсько- та російськомовні твори

[Деяк Томаш]

жеребок

сперечатися з фактами марна справа
зліва теж нема нічого цікавішого за, мініатюрні купи сміття
літати не випадає - гаплик озоновому шару
а ти думав люди порозумнішали з часів Евкліда

до речі останній у домовині гримить
перевертається й протяжно стогне шкребучи кістками
коли уявить собі лиш не мить
як тлусте дівча, мов ієрогліф, малює у зошиті діаграми

я вчора читав у Інтернеті вірші
найбільші рейтинги у тих хто вміє одягати факти й сподівання
у щось подібне до лахів, випраних у сечі
присмачуючи, все, рожевою патокою целулоїдного кохання

мої батьки дивляться телевізор а я дивлюсь у стелю
я не знаю хто з нас правий, але я вмію мріяти
сховася у себе, наче в пустелю
а мене звідусіль намагаються міряти

колись я був маленький і розумний, і було сонячно
тепер теж сонячно, гарно видно смітники
кажуть бути розважливим, зачиняти віконечко
бо можуть влетіти невпорядковані думки

я б може послухав, але третя нуль-нуль
і отже людство знову деградувало на кілька проміле
кидаємо жеребок чуваки... Ану!!!???
хто завтра прокинеться імбецилом????

[Prophet]

Техніка дуже незла, як на мене. Узагалі доволі гармонійний вірш. Але тема - тема затягана, про таке писати б або оригінально, або ніяк...

краплями мої сни
Який вигляд/зміст мають "сни краплями"?

твоя рука в моїй
Любов-кров... Ага.

[Prophet]

Це було щодо першого. Тепер щодо другого.
Схема римування, я так розумію, відсутня? А чому?
Щось у ньому є, але ще працювати й працювати...
Коротше, вірш буде цікавим, якщо суттєво його доопрацювати - і щодо розміру, і щодо рими. Наприклад, римувати "сонячно-віконечко" і "кохання-сподівання" - це вже зовсім моветон і дитсадок.

[Деяк Томаш]

дякую за критику))) вірші старі, теми... ну тут вже як душа лежить, адже пишеться не для того щоб вразити когось... загалом мій коник вірші російськомовні, але як поміркована і свідома людина намагаюсь творити і уркаїнською

[Деяк Томаш]

три кроки залишилось до світанку,
а ти стоїш, як в кризі пароплав.
якби ти знав!
якби відчув…
як сон здіймав фіранку,
коли світ спав.
у очі вп’ялося байдужим лезом,
розщеплюючи кванти відкриття,
чиєсь спізніле, трохи, каяття,
і довго кола розходились плесом
непізнаного озера життя.
три кроки тільки,
тільки подих вітру,
три твоїх погляди, і ось уже
летиш…
розбив на друзочки клепсидру,
зірвав запал,
і більше не пече.

[Nike_Велес]

три кроки залишилось до світанку,
а ти стоїш, як в кризі пароплав.


під словом "ти" що авторка (чи автор) мала (мав) на увазі? бо метафора ще та, фройдистська... ;)

[Maf]

Асабліва пєрший дуже сподобался)

[Деяк Томаш]

в кого як мислення налаштоване, взагалі малась на увазі метафорична особистість)))

[Деяк Томаш]

вирiзати брехню
дивно…
я витираю твої мізки зі сходинок
на сьогодні було забагато крові здається
намагаюсь якомога менше чіплятись
за плями,
дотиком
неприємно
слизько
крізь легені
в серце

хОчу спати…
а краще виспівати зірваний голос до німоти
хОчу спати
хОчу...
нічого не хОчу…
йти б кудись
та зовсім нема де йти
тільки б не бачити її очі

тільки б…

брехня у нутрощах ножем
вирізую наступну фразу й кидаю в смітник
було б не так боляче
але цей ідіотський щем
у скроні і в мізкАх
я ще не звик...

але звикну...
людина тривка істота
все зможе замкнувшись у собі
порожнеча
геть спустошений
нудота
ще не хворий
та вишукую хворобу

нормальність мірка
але чим вимірюється вона?
я б трохи посперечався але краще посплю
завтра вставати вранці
і в котрий раз
вирізати зі шлунку
чиюсь брехню

[Деяк Томаш]

я так зрозумів що імя Томаш може трактуватись як чоловіче і жіноче???? Унісекс... гм...

[acid drinker]

щодо імені - мабуть, когось не полишають асоціації з люко дашвар =)

тоніка гарна. другий текст зовсім погано дався - ну нічо, дожила до останньої строфи, подумала, шо читати далі все ж варто, хоча такі да, цей світ поглинули банальності. річ не в тім, шо все вже сказано, от про те, скільки було прекрасного, поки ми спали (і весь світ спав), теж багато писали, але воно все одно виглядає чарівно. а різні великі ідеї треба дуже ретельно вдягати, шоб їхня смішна ребриста ідейність не просвічувала.
от підтягнете різні дрібні штуки у правописі, навчитеся писати без граматичних рим - і буде кльово.

[Деяк Томаш]

Дякі)) зара ще викладу зовсім старих... чотирирічної давності...

а російськомовні можна?? бо я відверто кажучи правил не читав коли реєструвався0))

[Деяк Томаш]

руда осiнь
притуляєшся до мене своїми перепаленими почуттями
намагаєшся спинити жорстко-монотонний плин часу
розкривши роти, але не душі, мов факіри бавимось словами
складаємо для втечі, химерно покручену, маршрутну мапу

переконуєш у необхідності відсутності будь яких змін
не те щоб дуже переконуєш, просто живеш так завжди
без тебе в порожній голові лиш пляшково-немитий дзвін
тому залишаєтся лише трішечки прифарбувати сліди

я проти невизначеності, коли хоч дрібка її визначена
ти проти будь якої визначеності у її загальному випадку
проростаєш літом у мій ілюзорний дім схований восени
залишаючи на чорній стелі зелені пагінці, наче на згадку

осінь стала спільним знаменником у нашому світі
її поклик не спинити, тягнучись до пожовклих нотаток
мов листя падають наші слова на аркуші, зігріті
теплим осіннім сонцем. кажучи нам що це початок

тепла злива залишає картаті доріжки на наших чупринах
жовті відтінки завше пасували твоєму рудому волоссю
обожнюю сидіти під дощем на теплих осінніх схилах
таких самих лагідних як і ця запізніла осінь

[Деяк Томаш]

і хотілося б якщо не важко детальніше про ті "дрібні похибки" я зараз на стадії перед виданням книги і якщо ви бачите там помилки то будьте ласка шановна допоможіть

[Деяк Томаш]

будинок
дика порожнеча блимає зіницями крізь мою римовану прозу
я памятаю той день, коли став твоїм будинком обабічь осені
ти жартувала з подругами коли святкувала новосілля, до болю
стискаючи думки в моєму, такому безвідповідальному мозку

ти ходила всередині відкриваючи настіж двері і душі привидів
на горищі шукала старі, забуті казки та залишки весняної магії
ховалась від мене в таємних куточках моєї дурної амбітності
грала місячний джаз на рамці обличчя яке я постійно згадую

тривожила спогади такі старезні, що встигли стати примарами
запалювала мої почуття до тебе на кінці бікфордової линви
намагалася згадати все що було так високо над хмарами
щоб забути про ключ від кімнати де сховане лезо бритви

кожен твій крок усередині сповнює мене несамовитим болем
я здригаюсь і ти відчуваєш мій знеструмлений стан, але все одно
мені буде легше якщо ти будеш заходити й виходити знову
крізь двері, а не через відчинене вікно

[Maf]

Всеодноперший найбільш сподобався)

[acid drinker]

російськомовні - будь ласка. старі - нашо?
угу, щодо правил - помітно.

бавимось словами - правильно було б (і для ритму корисно) - бавимося.
необхідності відсутності будь яких змін - ага, повна наявність відсутності будь-якої присутності... дві істі поспіль шкребуть вухо. (так, будь-яких - з дефісом)
а далі - знайдіть собі редактора. хоча б за пиво - якшо вже йдеться про книжку.

вірші з довгими рядками зазвичай здаються якимись соліднішими, ніж із короткими... але не ведіться.

[Деяк Томаш]

банально про снег

мягкими лапками снег
укроет озябшие души
покоя и сна не нарушив
ведь выпадет не для всех
ведь случаи были когда-то
таинственный и крылатый
он шёл по скулам аптек
по злым отсыревшим домам
по следу больной весны
по коробкам из свежей сосны
по скверам и по дворам

а ты заползаешь в шарф
мелким пугливым зверьком
идешь вдоль железных лотков
сквозь снег... и опять наугад
но ему безразлична ты
и боль сомкнувшихся век
снежинки ничтожно малы...

...зато их хватит на всех

[Деяк Томаш]

Не приходи

взломай cheat-коды
просто быть не должно
пусть никто не увидит
когда ты пойдёшь на дно

в одежде с запахом крыш
с ветром в больной голове
продрогший летучий мышь
с осенью в рукаве

как талисман в груди
без варианта "простить"
просто не приходи
я не смогу отпустить

[Prophet]

останні два - дуже погано. безнадійно. я таке писала рочків у 12 =)
давайте так. якщо знаходите у своєму вірші понад одну граматичну риму - викидаєте ту писанину безжально. так ще вдасться решту порятувати.
і багато, багато читати якісної поезії!

а далі - знайдіть собі редактора. хоча б за пиво - якшо вже йдеться про книжку.
отак автори змолоду й звикають до думки, що за роботу редактора пристойні (чи бодай непристойні =) гроші платити не слід...

[Деяк Томаш]

для prophet: поясніть будб ласка які це граматичні рими... я на стіхіру не зустрічав такого зауваження щодо моїх віршів. Дуже вдячний за критику.
наступний твір - пісня мого гурту написано було одразу з музикою... якщо зацікавить то запис бардівського виконання можу й викласти посиланнячком


А может быть нас нет?

А может быть нас нет?
Мы просто паруса
Былых морских побед
Сквозные небеса
В которых нету птиц
А люди на подбор
Шеренги постных лиц
Нелепый разговор

А может быть нас нет?
Мы просто блик огня
Хвосты чужих комет
Цветы восьмого дня
Пустые сундуки
Невыпитый портвейн
Глотки скупой тоски
Остовы кораблей

Лежащие в песке
Их гложут времена
А ты несёшь в руке
Стальные письмена
Священные стихи
О тех кто не дойдёт
И в пригоршню трухи
Бросаешь бытие

Сгоревшая свеча
Напомнит о войне
Где всё ещё жива
Мечта о новом дне
О новых кандалах
Для тех кто против нас
А в сытых облаках
Играет лунный джаз

Так пой же не молчи
Тебе так мало лет
А ты уже закат
И пламенем одет
Ты может быть поймёшь
Остыв как угольки
Что этот чёрный дождь
Вендетта за грехи

И не было тебя
ты просто ипостась
тех кто за нас решал
кому сейчас страдать
и не было меня
раз ты сумел прожить
здесь есть моя вина
но как себя простить

а может быть нас нет
ты только оглянись
там просто пустота
и узенький карниз
но если хватит сил
поставить паруса
пусть кто-то из двоих
умчится в небеса

[Prophet]

Граматичні рими - це коли ви римуєте слова однієї частини мови в однакових граматичних формах. Тобто з однаковими закінченнями. Це нецікаво й мало спільного має з мистецтвом, а тим паче з поетичним хистом. Позбавляйтеся.

[finta]

А может быть нас нет?

А может быть нас нет?
Мы просто паруса
Былых морских побед
Сквозные небеса
В которых нету птиц
А люди на подбор
Шеренги постных лиц
Нелепый разговор

А может быть нас нет?
Мы просто блик огня
Хвосты чужих комет
Цветы восьмого дня
Пустые сундуки
Невыпитый портвейн
Глотки скупой тоски
Остовы кораблей



дуже схоже на оце:

"Для всех нас просто нет…
отключен телефон,
в глазах надежды след…
признаний полутон…
томление огня… и тени силуэт…
молчанья глубина…
для всех нас просто нет…
для всех нас просто нет…"
(випадково почула, перемикаючи канали. Попсова мелодія, як і було задумано, в"їлася в голову)
думаю, знаєте шо це і чиє це. брррррррр(

[Деяк Томаш]

не бачу паралелі, а мелодію смію вас запевнити не попсова)))
в телевізрі важко почути щось ццікаве

[finta]

не бачу паралелі

я мала на увазі, що наспівати можна на ту саму мелодію

[Шмарко]

отак автори змолоду й звикають до думки, що за роботу редактора пристойні (чи бодай непристойні =) гроші платити не слід...

Автори й не повинні осбливо турбуватись в плані редакторських послуг - платити за роботу редактора повинні видавці! Ну нє? Чи видавці мають тільки бабло загрібати?

А от побухати з гарним редактором ніяк нікому не пошкодить. Аби без фанатизму.

[Деяк Томаш]

сны сплетают тонкими кружевами твои руки
и ложиться вуаль из тумана на километры
в моей голове сражаются странные звуки
никто не обнимал ветер…
ломаются деревья, вихрь уносит прошлое
завороженная листва падает на плечи
я так люблю его порывы неосторожные
но время без тебя калечит…

[Деяк Томаш]

з іншої сторони твоєї відстороненості
усі сторонні здаються привидами
звивинами, пульсуючими скронями
випаровуються всі хто вірили
в реінкарнацію твоєї присутності
простір забув сліди твоєї фізичної
звичної форми, витекли юшкою
з філіжанки матерії ноти відчаю
ти, ти ти..сячі "я" у фантасмагоричному
шоу, балагані, пьєсі потрібне підкреслити
- маєш план?
- ні, але болю вистачить!
якщо ми знову невдало воскреснемо...

[Prophet]

о, ну цей непоганий. хоча з українською у вас не дуже (щоправда, з російською ще гірше).

[Деяк Томаш]

А що саме не дуже? І до речі де можна побачити ваші вірші? бо зважаючи на вашу критику вірші мали б бути сильні))))))

[Prophet]

А що саме не дуже?
З однозначного, наприклад:

з іншої сторони твоєї відстороненості - з іншого боку, по той бік.

звивинами, пульсуючими скронями - активні дієприкметники не властиві українській мові.

шоу, балагані, пьєсі потрібне підкреслити - п'єсі.

І до речі де можна побачити ваші вірші?
Ніде =)

[Деяк Томаш]

не заперечую) критика стимулює, просто в школі більше точні науки вчив, знав би що вже в Університеті почну писати... Ну то звісно не виправдання, проте я стараюсь

[Деяк Томаш]

Цок! Масляниста кулька поглинає твій подих
Відмежовує його від світу, світлом
Райдужним… грайливим… несподівана кода
Персональний всесвіт і залишки літа
Цок! Щось млосно викочується з підсвідомості
Так незбагненно і без зайвої лірики бо ж
Неможливо з’єднати одночасно усі мазки
Неможливо намалювати наприклад дощ
Час життя маленького всесвіту не абиякий
Цигарка проживе довше, вдвічі чи втричі
довше… сумують сумні-преесумні думки…
в небо відходять… маленькі, сферичні
Феєричні спогади і все що потрібно крім даху
Над головою, їжі одягу і вже стереотипних речей
Як то TV, клуби і модна автівка, згадуй!
Згадуй бо час безжально тече…
Витікає… інші реальності як мильні бульбашки
Літають ізольовані і скороминущі відносно
Чогось ще більшого ніж… шматки минулого…
На останній межі буде так несподівано просто
Закони взаємодії діють… і буде так:
Ніщо не залишиться самотнім у чорному вакуумі
Світи стикатимуться і поглинатимуть
Одне одного… Зорі мов білий мак,
Всіяли небо, а ти, випускаєш бульбашки в простір
І кожній з них відміряна своя частка вічності
Кожна з них це вони, я, ти і неприбрана постіль,
Квінтесенція великої всесвітньої НЕЛОГІЧНОСТІ

[Деяк Томаш]

Облиш мене Гомере в мою Одіссею
Не втраплять образи живих людей
І навіть привидів людей. Торішній
Пісок з годинника я висипав у жменю.
Я бачив як примарний журавель
Пірнув назавжди у безодню тиші

Співайте мені Гомере про Олімп
Куди ведуть шляхи найкращих смертних
Борей не зрадить білих їх вітрил
Цірцея одягає новий німб
З пап’є маше. Обман уже відверто
В’їдається у храми наче пил

Облиш Гомере! Годі вже тобі
Сліпому, намагатись, щоб почули
Глухі, твої палкі, тремткі рядки
Даремно на своїм старім горбі
Нести лялькам прикрашене минуле
в ліси з яких залишились пеньки

Гомере досить! Бачиш ми чужі
Найкраща музика для слова - тиша
А тут вона не мешкала ніколи
Лежать тререми, списи у іржі
Туніки воїнів прогризли миші
Всі береги покриті шаром солі

Гомере, я боюсь, що нам не вдасться
Утримати примарні риси привидів
Розтане память поколінь... Ми зникнем...
І на борту Летючого Голандця
Подібні нам у чудо вже не вірячи
Відходять в небуття під стогін вітру

[Деяк Томаш]

краплі дощу скочуются срібними кульками по долоні,
намагаєшся триматись ближче до тротуару
автівка проїздить залишаючи водяний хвіст, поруч
зі старим зачуханим парканом, далі
будуть нові автівки, але тобі байдуже - ти втікач
тому для тебе існує тільки Шлях і Швидкість
потрібно подалі, просто подалі... не плач!..
втікачам байдуже куди і звідки
потрібно йти залишаючи за собою якомога більше
відключаючи мізки, сумління, звички
коли мчиш вперед - усе інше сприймається смішно
здається мізерним і не значним. Ліпше
не озиратись бо пропадеш, не озиратись бо там...
а що там?.. там щось, від чого просто треба подалі
зупинки найстрашніше що може примаритись втікачам
вони змішують думки, бентежать, змінюють Шлях і
повертаєшся назад... немає нічого страшнішого
ніж відчуття невідворотного прозріння, мов по скроні приклад,
розумієш що біг по колу і падаєш на коліна, лячно
дивишся у очі своєму страху й чуэш:

"Дякую знято!" стоп кадр...

[Деяк Томаш]

привіт постмодерн!

вкотре читаю ці їбучі рядки і лише тепер розумію
ту шалену бурю що лютує між ногами
у розумово недорозвинених дівчат журналісток
у духовно багатих але слабих на передок аспіранток і училок
у занедбаних батьками емо кідів
Це виклик суспільству! Кажуть вони
Дійшовши у тексті улюбленого поета до брудної лайки
Це невизнання рамок і канонів! Кажуть вони
На позбавлені ритму, рими, форми рядки
Які автор проте вперто відмовляється називати прозою
Його стиль «поезії» вже розкрутили поети на П, на А і на Ж
Він любить джаз бо зараз модно його любити
Адже це музика для людей які творять каже він
За ранковою кавою народжуються нові шедеври
Вони мліють від нього, адже він
П’є, палить не тільки цигарки, його виключали з університету
Він гарний, цілеспрямований і головне – модний
Він ТАКИЙ ЯК ВОНИ!
ВІН ДАЄ ЇМ ТЕ ЩО ВОНИ БАЖАЮТЬ ОТРИМАТИ!
Мабуть тому мені сучасна поезія нагадує фаст фуд
Всі знають з чого зроблена та хуйня
Проте жеруть!

[Soul]

можна останній не коментувати?)
тепер поїхали попередніми віршами.
дивишся у очі. уо звучить. хоча я сама такими збігами грішу...

Цирцея, пап'є- маше, триреми

нормальність мірка
але чим вимірюється вона?
я б трохи посперечався але краще посплю
завтра вставати вранці
і в котрий раз
вирізати зі шлунку
чиюсь брехню
оце закінчення з усього вірша - ритмізоване. думаю, слід все, що до нього, теж якось організувати;)

про біжанця- динамічно. відповідає задуму структура вірша.
перший сподобався, але фраза я чуя як ти в мені, не знати чого, мене муляє.
про руду осінь гарно. але довгі рядки у Вас часом розповзаються.

російські слабкіші, бо не так мову відчуваєте (як на мене).

але цікаво було почитати.

[Консуело]

про біжанця- динамічно. відповідає задуму структура вірша.
перший сподобався, але фраза я чуя як ти в мені, не знати чого, мене муляє.
про руду осінь гарно. але довгі рядки у Вас часом розповзаються.

російські слабкіші, бо не так мову відчуваєте (як на мене).

але цікаво було почитати.

Перечитала тему.
В цілому згідна з Соул. Перший дійсно таки чіпляє... Російські - слабші, може тому, що ранні?
ПРо кепський ракурс сподобалось без коментарів.
Гомерівський епос - готично-вишуканий.
Останнє - озлоблено-в"їдливе )))) але підкупило реалізмом і дещицею чорного гумору...

Як вже казала - конструктиву ти від мене не дочекаєшся, бо про різноманітні канони, правила і норми версифікації в мене дуже сумбурне уявлення)))) Зате точно можу сказати - проймає чи ні.
В цьому випадку - так)))
Пиши ще. Натхнення

[Деяк Томаш]

Для Соул і Консуелло, красно дякую
нажаль виправляти вірші тут на відміну від російского літфоруму не можна, декілька помилок уже виправлені, а деякі буду виправляти)))

[ШумІлінь]

"всі знають з чого зроблена та.."
а висправді так ставитеся до суч поезії? а хто вам іпмонує?
(можливо трохи не там пишу, вибачте. Просто цікаво, не пертворюватиму це на допит, чесно)

[Деяк Томаш]

Будь ласка пишіть у приват шановний там і подискутуємо...
є різна сучасна поезія, і багато чого з неї мені подобається, навіть, о боже, верлібри! =)

маю просто певні власні критерії щодо оцінювання, розрізняю для себе певні "типи" сучасної поєзії.

Імпонує: Мандельштам, Бродський, Маяковський, Гумільов, дещо з мережевих російських авторів, дещо з українських...

[Деяк Томаш]

Бетховен

Чуєш, музика лине з шафи?
Це Бетховен і я не певен,
що скелет мій сьогодні в нормі.
Ніч минає. В моїй карафі
кров загиблих кавових зерен,
H2O і місяць у повній.

H2O і місяць у повній.
надто мало щоб вийти з тіла,
надто мало щоб стати іншим.
Тихо плине дірявий човен
і остання зірка зотліла,
на папері брехливих свідчень.

На папері брехливих свідчень
залишилось чиєсь минуле.
Я не певен чиє достоту.
Щось втекло, а я не помітив.
Вітром змін повіяло з вулиць.
Ранок слухав останню ноту.

Ранок слухав останню ноту,
посміхався в порожній карафі
перший промінь. Повільна кода.
Чуєш, музика лине з шафи?

[Prophet]

H2O і місяць у повній
у повній ж...? ))

технічно вірш нічо так, але він ні про що. і це нівелює будь-які інші плюси. набір слів. ритмічний і римований набір тривіальних слів.

[Деяк Томаш]

Дякую за відгук... блін... він не ні про шо)))
але якщо не вийшло донести значить моя помилка... ((( значить щось не так написав...
а от що саме не збагну

шось хотів про скелети в шафі і натхнення, яке так і не прийшло, ось комічно виходить таки)

картина в голові була, виявляється не реалізувалась,
а може то таки графоманія)))

[Деяк Томаш]

думав чи копіювати це з "віршів заданої форми", вирішив що варто

вже з самого ранку птахи
хижо дивились у небо
боляче! бачиш? зажди!
дихаю... падаю. Легко
кохати осінні сліди
дивитись старі фільми
ми теж постаріли, ти
тихо годинник спиниш
нишком торкнеш душі
шість невагомих кроків
ківі незграбні й сумні
ніколи не стануть як сокіл
кілька квітів і все
всесвіт без коректури
рими і слово - Лише
шепіт що став минулим

[Саня]

Вже з самого ранку птахи
хижо дивились у небо.
Боляче! Бачиш? Зажди!
Дихаю... падаю. Легко
кохати осінні сліди,
дивитись старі фільми.
Ми теж постаріли; ти
тихо годинник спиниш,
нишком торкнеш душі.
Шість невагомих кроків.
Ківі, незграбні й сумні,
ніколи не стануть як сокіл.
Кілька квітів - і все:
всесвіт без коректури.
Рими і слово - лише
шепіт, що став минулим.

[Деяк Томаш]

дякую за редагування

[Консуело]

Акромонограма дуже вдала, а от всі ці знаки пунктуації, як на мене переобтяжують готично-ковзкий текст твору і дещо знижують внутрішню емоційну напругу. Врешті це не диктант і не контрольна з укрмови. Автор цілком має право писати так, як йому відчувається, не комами єдиними жива поезія!!!
От. Дещо емоційно. Хто хоче, може кинути в мене камінь синтаксису)))

[Саня]

Деяк Томаш, дякую за вдячність... Звертайтесь.
Поезія гарна, але я, читаючи, механічно виправила пунктуацію, не ображайтесь (звертаю погляд у бік Консуело). Я - вчителька- мовник із багаторічним стажем перевірянь зошитів, отож немов художник, що хапається щоразу за олівець, коли бачить гарну картинку, чи лікар, який ( в ідеалі) кидається на поміч потребуючому, або - священик, який уже звично береться до проповіді, я, побачивши текст, що потребує перевірки, перевірила.
А оце щойно подумала: я стільки у своїм житті перечитала і червоним повиправляла!!!! Дуже багато, стоси паперу (така робота). Але ж, по суті - то все марна справа. Для оцінки? Так! Але дуже часто ніхто не вдумується: а чому ж я ту помилку зробив? Може, слід запамятати, попрацювати? Звичайно, для дітей - це вже надто було б ідеально.
Тоді - навіщо?
В кінці року викидаю стоси зошитів із своїми правкамий жахаюся: оце на це я убила свій час?!!!
Але вже автоматично бачу помилки, мимо волі. Дивлюся на текст - і бачу.
Це - як програма, у мене в голові.
І що цікаво: навчилася грамотно писати аж тоді, як стала вчителькою.
Бо грамотність - не від зубріння правил. Звичайно, і через це.
Але коли я давно теж писала вірші, то не розуміла: а де ж, власне, ставити ті коми-ктире-двокрапки. Мені робили зауваження. А потім я зрозуміла: не треба дивитися, що вірш, рядок, строфа. Розбити вже написаний текст вірша, як звичайну прозу, на речення. І там уже визначити граматичну основу(кінець речення), однорідні члени, звороти і т.д. Це дуже просто.
Зате в очах інших ти не просто поет, а ще й грамотна людина!

[Деяк Томаш]

примирюючи обидві сторони: пишу аби написати потім сам зазвичай займмаюсь доведенням до канонічного з точки зору правил вигляду), але часто лінь) саме тому не бачу тут взагалі ніякої проблеми

викладу новий віршик, критикуйте!

Смотри, она станцевала последний блестящий пассаж
Нас ждет электричка, промозглый плацкарт и угрюмые
Лица попутчиков, сонных, уставших, ты думаешь
что уже никогда не увидишь Версаль
я думаю, что-то о магии звуков и если бы
когда-нибудь смог выдыхать мелодии вечности
вместо воздуха, мы бы едва ли встретились
в этом странном стоп кадре осеннего вечера
они думают: поздно, погода и нездоровится
снова ехать сюда, часа полтора наверное
в дороге. Конфеты, консервы и что-то ценное
ждущее дома, лично свое сокровище
ты думаешь: дождь, время снова играет против
первые морщинки, истерика, чай без сахара
никто не знает что на ночь ты много плакала…
я думаю: небо разрезано тучей на ломти
огромные, континенты небесной тверди. Мерещится
что и впрямь не обошлось без кого-то седого, доброго
и что можно всю жизнь шагать глядя под ноги
но в сердце растет зеленея небесная лестница
они: эти цены… как поживаете... и «сто лет не виделись»
иногда они чувствуют себя обманутыми
в перерыве между двумя дешевыми романами
и парадом крутых пиджаков на ТВ, неискренне
улыбаясь соседям по креслу. Я думаю
что слишком стар в свои 25 и вроде бы
обостряется фальшь в этой праздной тоске по звездам и
упорным желанием выйти под дождь на улицу
думаешь: когда эти капли кончаться?
думаю: вечер тянется медленно слишком
думают: как бы не прохудилась крыша
думаем.
А время смеется осенью...

[Консуело]

Ага, "критикуйте"...
Я тут ледь на робочому місці не розридалась, а ти - критикуйте))
Твір шикарний, глобальний, асолютно вражаючий. Хоч може й не нова тема, а тобі її вдалося ТАК подати...
Технічно хай тобі хтось інший вишукує до чого придертись, - не знаю, може щось і винайде - а я в екстазі)))

[acid drinker]

консуело, якшо ви вже не на роботі й можете спокійно плакати, ось вам посиланнячко: http://vero4ka.livejournal.com/ - ну, це, звісно, якшо ви про віру полозкову ше не знали =)

тепер я буду бавитись у злого критика.
до речі: когда эти капли кончаться - це такий закос під людину, котра тільки вчиться говорити російською? тому шо перекладається воно як "коли ці каплі закінчуватися". ви розумієте, про шо я. але додає пікантності, канєшно - з'являється якийсь екзотичний персонаж, котрий погано розмовляє російською й думає про версаль і до якого основний ліричний герой іще й на "ти" (правда, ця теорія не витримує зіткнення з ритмом)... стоп, цей персонаж - іще й вона. скільки свіжих нюансів... особливо, якшо врахувати, шо цій їй ліричний герой вказує на іншу її, котра своє вже відтанцювала. насправді тут надто багато невизначеності в займенниках, і якшо з "ними" ясно, то ця "вона", котра з'являється тільки в першому рядку, виглядає на зайву.
ше одне до речі. пасаж - це термін про музику, а не про танець. вона могла станцювати під останній пасаж, але аж ніяк не його самого. там ше є значення типу "елемент верхової їзди", але, закладаюся, ви мали на увазі не його.
тепер суто про текст. це круто - писати вірші з довгими рядками, вони виглядають безмежно серйозними. не можу мати ніц проти. і писати вірші про насущне теж круто - тим більше, якшо вони римовані (правда, у вас рима час від часу зовсім зникає - версаль з пассажем і если бы з чим завгодно по сусідству ніяк не дружать; неточні рими - це так само круто, але головне тут все ж слово "рими", а не слово "неточні"), а не верлібери які-то, котрі більше схожі на неакуратні пости в жж.
тому в цілому - покатіт. напишіть такого збірку й вас любитимуть дівчатка (тим більше, шо збірка такого - це неважко). але як вірш цей текст так собі. він справді опиняється десь на рівні верліберів зі щоденного життя. я хотіла написати, шо після ... вже нема сенсу робити такі вірші, але забула, хто цей .... це римування-всього-шо-трапиться-під-руку, і виглядає воно так само. у віри полозкової, між іншим, є вірші схожого стилю, але вони образніші й значно цікавіші.

гарний шматок - від континентів неба (але тут проблема, бо туча - це таке шось... внушительное щонайменше, і вона не розрізає небо, а його закриває. ну, принаймні, в тій реальності, де є гидкі круті дядьки в телевізорах) до зеленої драбини. дуже потужний.

[Деяк Томаш]

отже доброго часу доби Галино)

по перше з Новим роком! і бажаю Вам літературної наснаги і натхнення.

по друге хотілось б сказати ось що: я людина нервова і імпульсивна, часто собі жену щось, про що шкодую, але на цьому форумі багато перечитав і ось уже півроку тут. Багато з того що ви говорите слушно, але закрадається такий собі гробачок сумніву. Мені інколи здається що Вас пані Галино пре роль Злого Критика, бо то так природньо у Вас виходить! (уклін у Ваш бік)
Менш з тим... Багато речей у Ваших дописах стимулюють мене і допомагають зрозуміти свої помилки і працювати над самовдосконаленням. Але! і це певно йде в розріз з Вашою метою, писати я не кину)))) тож радий читати Вас у себе в темі і сподіваюсь ви знайдете у себе у приватних повідомленнях моє проханнячко про зміну назви теми) адже я сам цього зробити не можу. Я собі міркую раз Вашої наснаги стало на таку конструктивну критику, то на таку дрібницю я можу розраховувати, бо написав прохання про це досить давно, а назва теми, з огляду на тривалість мого перебування на форумі, звучить смішно.

тепер щодо критики

про хмарку: Ви знаєте Галино що є такі хмарки - перисті? і інколи можна спостерігати як така хмарка з гострими вістрями схожа на крило якогось дракона розтинає небо...
щодо помилок мовних... йопт... тут красне дякую... візьму до уваги виправлю і викладу вже виправленим. Нема межі самовдосконаленню)

далі... рими: ох вже мені ці рими! Ви знаєте можна безкінечно сперечатись... я верлібрів не люблю і вони мене також, хіба ось у Бродського або Хлєбнікова. А римувати здається в мене виходить і у короткому і у довгому рядочку) тож смію собі зауважити що образи, довжина рядка, "рими" (які насправді навмисне підбирались дисонансними) були сплановані. Тому цю частину критики (яка до речі по об'єму нескромно перекрила корисну для мене) я собі візьму на замітку але особливо не зважатиму. На колір і смак усі хіппі кислотні по різному).

як танцівник Вам по секрету скажу: пассаж це такий алгоритм з послідовних мікро-рухів, який виконується на великій швидкості. Вимагає великої майстерності від танцівника.

щодо дівчаток для яких можна видати збірку. Може колись і скористаюсь Вашою порадою. Коли почну на форумах боротись з "недоробленими поетами".

і на останок : Я не чарівник, але стараюсь) І ніколи не вживаю слова "поет" відносно себе. Тому будь ласка критикуйте і кусайтесь! Це дуже добре на мене впливає)

П.С. Але писати я все одно не кину)

[Prophet]

про хмарку: Ви знаєте Галино що є такі хмарки - перисті? і інколи можна спостерігати як така хмарка з гострими вістрями схожа на крило якогось дракона розтинає небо...
Ага. Тільки вони "облака", а не "тучи". "Туча" - це таке велике, темне й грозове.

А взагалі, ніколи не очікувала творчого поступу від людей, котрі пишуть кількома мовами. І надалі не очікуватиму.

[Саня]

А я таки знову й знову буду прохати: прочитайте та оцініть мої "шедеври" у розділі "Майстерня креативу" тема - "Друга хвиля".
Всім наперед вдячна!!!!

[Деяк Томаш]

приходиш о шостій нуль-нуль
Хіросімою в голові,
посміхаєшся крізь пітьму.
і може присутні живі
у цьому шматку доби,
проте я повзу мерцем.
до шклянки, струмінь води
і шкіру нову, і ще
замкнене коло годин
iз радіусом у день.
4,3,2,1!
знову згадати все.
Хіросіма в моїй голові.
циферблати Далі й Пікассо
прокидаються, є живі,
але не вцілів ніхто

[Фрау Де]

Непоганий зміст, але форму треба доопрацювати. Краще звучить: ІЗ радіусом у день.
Дам вам малу пораду - або пишіть повністю із розділовими знаками, або взагалі без них. Паузу можна виділити клавішкою Enter :)

[Деяк Томаш]

дякую красно!

"Із" поставив
а на рахунок розділу Ентером...
я краще попрошу знайому вчительку знаки поставити) інакше вірш може стати схожим на недолугу прозу в стовпчик, а того й так на форумі забагато)

[Фрау Де]

Якщо вже перевіряти орфографію у знайомих вчительок, то краще для них по спец-замовленню писати твори на тему "Як я провів літо". Це власне і є їх робота, а правити модерні вірші - на розгляд автора, як на мене. Хоча, діло Ваше)

[Alex Insight]

Якщо вже перевіряти орфографію у знайомих вчительок, то краще для них по спец-замовленню писати твори на тему "Як я провів літо". Це власне і є їх робота, а правити модерні вірші - на розгляд автора, як на мене. Хоча, діло Ваше)

Можливо, не слід дійсно перевіряти орфографію та пунктуацію взагалі в усіх випадках. Припускаючись такого роду "помилок", автор має обґрунтувати їхню доцільність ("З якою метою було здійснено відхилення від правил?"). Якщо причиною цьому була погана освіченість автора, виправлення необхідні і доцільні. Якщо ж "помилку" вчинено з якоюсь метою (автор хотів цим щось сказати), то будь-які виправляння недоречні, оскільки руйнуватимуть духовне підґрунтя твору.

[Деяк Томаш]

а якщо вчителька сама пише модерні вірші?
дякую за поради і увагу)

[acid drinker]

Фрау Де, претензій у стилі ваших мені нікада не зрозуміти. але то таке.

пане Томашу (досі не знаю, як відміняти ваш нік...).
щодо пасажу перепрошую, керуватися можу тільки тим, шо буває в тлумачних словниках.
так, мене пре бути злою, особливо з непоганими співрозмовниками (то принаймні цікаво). нє, я не хочу, шоб ви припинили писати. обидва речення можете вважати завуальованими компліментами. а можете не вважати =)
маленьке особисте прохання. існує забобон (здається, його притримується - чи притримувався - найк_велес, який дуже любив називати мене на ім'я в конфліктних ситуаціях), шо знати ім'я - й використовувати його - значить мати владу над носієм цього імені. по-моєму, в наш секулярний час і з нашим секулярним мисленням - дратівлива дурниця. зі мною не працює. ну й це, до речі, одне з неписаних інтернетових правил - не використовувати паспортового імені співрозмовника, якшо він на це не давав попередньої згоди. бо, знаєте, виглядає, як носіння шкарпеток під сандалями - наче й не смертельно, але бррр.
щодо останнього вірша. пікасо (який, до речі, був іще й поетом), припускаю, перевертається в могилі від спроби заримувати його з "ніхто". якби день міг перевертатися в могилі, він би приєднався до пікасо після спроби зробити риму зі словом "ще". попереднього разу я про неточні рими серйозно казала.
і не треба мати читачів за ідіотів. зумисно передивилася підбірку пікасо, яка в мене завалялася з кращих часів. знайшла багато пристойних картин, купу музичних інструментів і майже повну відсутність годинників =/ аж якось щодо пасажу тепер вам складно повірити - якшо ви намахуєте читачів у таких речах, хто гарантує, шо не намахаєте в інших?

[Деяк Томаш]

на рахунок рим суперчка безглузда, я не вживав щодо них того слова.
воно собі чудово звучить при читанні, а ще чудово лягає на музику.

претензії я зрозумів, але де дівся той останній вірш Ейсід)???? чи ви таким чином даєте мені шанс виправитись)???

тлумачні словники у різних авторів і за різні роки досить сильно відрізняються одне від одного. Пассаж я знайшов у кількох старих Українських тлумачних словниках радянських часів. А ті "інновації" в мові на кшталт (до речі запозичене слово здається) розчепірки і т.д. ростуть з того ж місця. Тому керуюсь старими словниками. Читачі самі вирішують читати те що я написав або ні. Щодо пікассо то годинників у нього на картинах нема взагалі. Навіть прихованих. Тому це був стьоб. Намагання підвести спільний знаменник під двох великих митців у артівливий спосіб.

А ще, як щодо перейменування теми?

[acid drinker]

останній - це з повідомлення #59. і він ніде не дівся. чи у вас про пікасо ше шось було?

[Деяк Томаш]

ой перпрошую, я щось заплутався, справді там воноє. Мені чомусь здалось що попередні пости стосувались раніше викладених текстів. я там трішки змінив попередній пост. Прошу перегляньте. Дякую за увагу

[Фрау Де]

Фрау Де, претензій у стилі ваших мені нікада не зрозуміти. але то таке.

Для когось це виявиться одкровенням, але не кожен пост на цьому форумі є претензією. але то таке.)

Томашу, а що Ви самі читаєте?

[Деяк Томаш]

там написано у профілі) Бродський, Фантастика стара Шеклі, Желязни, Пікуль, Рємарк, Хемінгуей, Мілорад Павич, щось із сучасного, не Варю Андруховича Жадана і Дереша, і схожих 7на них авторів....

з музики Сплін, Торба на кручі, Рєдіохед, РЕМ

[Деяк Томаш]

залишилось зовсім мало до осені
твої крила шукають тепла і затишку
я сиджу на підвіконні рахую хмари у
небі. Вітер розпатлав зачіску...
Вогник цигарки тремтливо блимає
хмари стануть теплою зливою
у обрії скоро загубимось зовсім ми
мало... так мало до осені...
каравелли літа підіймають вітрила
їх шляхи лежать далеко від зоряних
доріг, їх фарватери тонуть у морі і
блукають у всесвіті. Все дозволено
Руки тремтять і цигарка випала
хтось зовсім близько так важко дихає
шукають тепла твої стомлені крила
каравелли літа напинають вітрила

[Деяк Томаш]

симбиоз

дай мне новые препараты
прежние все что можно
сделали. тихо на пол
сползаю, в поисках дозы
она же внутри доктор,
пожалуйста - ты же циник
смотри, вместо глаз окна
и мне не хочется с ними
слышишь? она смеется
я стал, черт возьми, миром
полигоном, горячей точкой.
а она улыбаясь мило
готовится к катаклизму
у нее есть ракеты, бомбы...
доктор, сейчас зависну,
помоги мне, тогда я мог бы
замолчать навсегда. доктор
если вслух, то она узнает
после будет совсем плохо
слишком близко к самому краю...
я буду кричать её имя!
это будет конец доктор!
еще одна Хиросима
и знаешь, мне кажется после
я останусь один, тихо
слишком тихо внутри доктор
дай мне дозу сейчас - быстро!!
без нее я не вижу смысла

и по моему слишком поздно...

[Деяк Томаш]

форум впал у зимову сплячку)

[Soul]

по-моему.
зливою
у обрії.

мені здається, в піснях це слухатиметься краще, бо так- акцентуація важка.

[Деяк Томаш]

мене вона влаштовує, я рідко знаю наперед чи стане текст піснею, підганяю музику під слова а не навпаки. Так що напевне варто перечитати воно собі нормально ритмізоване +) з повагою

[ШумІлінь]

Чесно, з ритмом там в українському не все гаразд.
А воно взагалі римоване? чи як опади - місцями?

[Деяк Томаш]

факти в студію... рими бувають не лише з однаковими закінченнями)))
А взагалі, поклавши руку на Конституцію Монголії, мені не дуже цікаво чути думки про рими і метр у моїх текстах від авторів які пишуть переважно прозу в стовпчик. Вибачте якщо грубо, але я свої рими відчуваю і розмір також. У мене чомусь виходить дуже навіть ритмічно і читати і співати все те. Напевно я не дуже підхожу під ті ідеали творів які мають собі інші. Ну то нехай)
Коли про це пише Ейсід, у якої ритм і рими всюди присутні, тоді, це ще можна зрозуміти.
Я не хотів ніяким чином образити Вас Шум або Соул. Просто мені набридло пояснювати те що форумчани називають ІМХО.
Я жодного разу не сказав що я поет, жодного разу не вживав щодо своїх текстів термін "шедевр". Я викладаю сюди твори, аби почути конструктивну критику. Те, що я конструктивом не вважаю я просто ігноритиму надалі.

Ага, ще одне, майже всіх авторів які пишуть на певному рівні, бодай інформації, я перечитав. Повністю. Так що я добре поінформований про все, що тут викладене.

[Деяк Томаш]

*********

Вам налево
а мне направо
заглотив все тепло с перепугу
разноцветная
многоглавая орава
крича проходит мимо друг друга
батальоны этой нелепой спешки
отфутболивая чужие судьбы сплеча
двигают по черным и белым пешки
стараясь оттенков не различать
скупое "здравствуйте"
словно гранату
время отмерено и нарезано
идут мертвецами и ночью в чатах
живут
а утро встретит по прежнему
силуэты
механических и картонных
кукол
собирая в немые стаи
и это раскаленное добела солнце
всем светит
ни капли не согревая
эшелонами мимо
на стекла офисов
на огни билбордов
кафе
борделей
запах столовых, плохого кофе
никого не любя
ни во что не веря
мимо улыбок
дружбы
морали
заглотив все тепло с перепугу
шагают люди из кожаной стали
давно отправив в игнор друг-друга

[ШумІлінь]

Ви головне не беріть близько до серця..
Гаразд, випишіть слова які ви римували. Бо де знайти риму?може в

-до осені
-хмари у
а ще дуже гарне
-випала
-дихає
чи як, взагалі?


А ритм він або є в тексті, або я "сам как хачу так і паю". В мене були подібні проблеми. Також здавалося що читається нормально. Я не літературознавець, не критик і навіть не професійний філолог(що може і накраще). Але і мені "ріжуть око" подібні виверти форми. Я банально спробував творити фонетичну конструкцію першої строфи( бо сподіваюся ви це силаботонікою не назвете). Ось що в мене вийшло

о1оо1о1оо1о
о11оо1оо1о1оо
1о1ооо1оо1о1оо
1о1оо1о1оо

о-ненаголошені
1-наголошені
а тепер покажіть мені тут ритм.

Про те "поет" ви, чи "непоет" я не сперечаюся. Але ж ви намагалися створити щось ритмічне, як самі стверджуєте і щось римоване, судячи з наявних у тексті рим(які безперечно є, навіть гарні, ледь вловимі, особливо "зовсім ми" і "осені" ..без іронії). Якщо звичайно наміри ваші були іншими, то весь мій немаленький допис можете ігнорувати.

А ви переробляєте власні вірші?

[ШумІлінь]

А взагалі, поклавши руку на Конституцію Монголії, мені не дуже цікаво чути думки про рими і метр у моїх текстах від авторів які пишуть переважно прозу в стовпчик. Вибачте якщо грубо, але я свої рими відчуваю і розмір також.

=) "Проза в стовпчик".
А казали, що Поетом себе не називали. Але порівнюєте дуже зухвало.

[Деяк Томаш]

близько до сердця не беру)

коротше мушу визнати що десь ви були праві бо виклав я свій текст таки не виправленим... тут мушу вибачитись

"залишилось мало до осені
твої крила шукають тепла і затишку
я сиджу на підвіконні рахую хмари у
небі. Вітер розпатлав зачіску...
Вогник цигарки тремтливо блимає
хмари стануть теплою зливою
у обрії скоро загубимось зовсім ми
мало... мало до осені...
каравелли літа підіймають вітрила
їх шляхи лежать далеко від зоряних
доріг, їх фарватери тонуть у морі і
блукають у всесвіті. Все дозволено
Руки тремтять і цигарка випала
хтось зовсім поруч так важко дихає
шукають тепла твої стомлені крила
каравелли літа напинають вітрила"

на архунок рими... перечитав побачив що перші рядочки кількох куплетів ні з чим не римуються) тобто і тут Ви праві). Міняти щоправда вже нічого не буду, бо подобається так як є. Але дякую
Щодо прозхи в стовпчик я багато цього читав і ніколи не зморочувався таким рахуванням ритму по наголосам. Покладаюсь на внутрішній метроном.
Якщо я читаю текст, а текст не "співає", то для мене це "проза в стовпчик". Я думаю що ритм таким текстам можна надати тільки авторським прочитанням. Що успішно роблять Андруховичі, Жадани і Покальчуки.

Ще раз перепрошуюна рахунок вірша. Був неправий

[ШумІлінь]

Буває:)
Вас ніхто не змушує нічого рахувати. Я це зробив лише для аналізу. Пишіть як вам заманеться, але можливо краще тоді викладати звукові файли прочитання, щоб не виникало питань. Бо текст це одне, а прочитання- зовсім інше. Внутрішній метроном теж час від часу потребує налаштування.:) А якщо ви покладаєтеся на авторське прочитання, то чим кращі від ваших "некумирів" Андруховича і Ко.?

І ще, вже вкотре бачу у вас "на рахунок". На рахунок кладуть гроші у банк, а люди висловлюються щодо, стосовно, про.
Це мій особистий тарганчик.:)

[Фрау Де]

2 Деяк Томаш
Ви якось дуже дивно реагуєте на будь-які зауваження. Про що Вам не скажеш - то Ви або агресивно випадаєте, або виправдовуєтесь. То навіщо тоді взагалі викладати на огляд критиків Ваші вірші. Про ритм Вам не вперше пишуть. І на таке зауваження говорити "та що ти там знаєш, прозаїк в стовпчик і т.д." з Вашого боку дуже негарно. Шумілінь дає дуже слушні, і тим більше дуже толерантні зауваження. А якби Ви не читали його верлібрів? Які тоді б аргументи у Вас були? Ейсід Вам писала те саме про ритм, але, хоч її рима Вас влаштовує, Ви не дуже то напружуєтесь над своїми творами.

Всі ми дорослі люди (здається), і на поради треба мовчки кивати, і виправляти недоліки віршів, а не казати, як Вам набридло всезагальне ІМХО, а потім дивуватись, чого це на ваші оновлення ніхто не реагує.

[Деяк Томаш]

я не дивуюсь...
але у декількох віршах вирішив (цитую знайому авторку) не бити по голові те що хотів сказати аби воно влізло в силлаботоніку. Бо ж і без неї є у них мелодія.

Я справді болісно реагую але то рефлексії і я думаю що я був не правий, тому вибачте Шумілінь будь ласка... Буду радий почути від вас та інших критику... А працювати над текстами додатково працюю, але навіть на правку потрібне натхнення а воно не завжди співпадає по часу з вільним часом тай форум на відміну від більшості аналогів не дозволяє редагувати вірші. А викладаю я їх саме аби почути думку і отримати критику. Тобто тексти все таки отримують правку але викладати їх зі зміненими двома трьома словами якось незручно, абьи не роздувати тему

Фрау Де дякую що зайшли

[Деяк Томаш]

майже рік не був тут...

ЛСД

и когда ты лизнешь языком облака
в голове закипая блажь
разведет наши крохотные суда
разбросает бухой экипаж
капитан искусав до крови мундштук
вспомнит тысячу всех чертей
если я не успею на мачту. Вдруг
море станет сильней и злей
чем вчерашний абсент, ты давно не юн
но уже не вменяем как Босх
роспись шторма волной на изгибе дюн
без остатка выносит мозг

[Деяк Томаш]

майже рік не був тут...

ЛСД

и когда ты лизнешь языком облака
в голове закипая блажь
разведет наши крохотные суда
разбросает бухой экипаж
капитан искусав до крови мундштук
вспомнит тысячу всех чертей
если я не успею на мачту. Вдруг
море станет сильней и злей
чем вчерашний абсент, ты давно не юн
но уже не вменяем как Босх
роспись шторма волной на изгибе дюн
без остатка выносит мозг