Кому потрібна сучасна українська поезія?!

[Prophet]

Ще раз повторю свої сумніви, у яких щоразу більше впевнююсь: поезію споживають лише самі митці і ще невелика кількість людей - "родичі і близькі", так би мовити.
Якщо із класикою ситуація більш оптимістична (великою мірою завдяки старшому поколінню), то із новою поезією все зовсім сумно. Чи не йде все до остаточного виключення поезії з літературного процесу?
Чому так сталося і чи можна зарадити цій ситуації?

[Prim]

Йде. Ще і як йде.
Сталося це через неактуальність написаного поетами. Так, перли були. Але в основому то - я тебе люблю, нюні, шмуні, шикалад.
Зарадити можна. Почати писати актуальні і цікаві речі.

[oddysseus]

Так, перли були. Але в основому то - я тебе люблю, нюні, шмуні, шикалад.
Зарадити можна. Почати писати актуальні і цікаві речі.

Що зараз можна вважати актуальними речами? От стостовно "я тебе люблю". Це ж одна з вічних тем (а таких принаймні дві - кохання й смерть, ерос і танатос... ще помсту сюди можна додати). Одна справа тема, а зовсім інша - її втілення. От і виходять усілякі "нюні, шмуні". Проблема авторів - є.

Проблема читачів - тим більше є. Це проблема загальної деградації населення. Ще прозу якось можуть читати "пересічні" панове (там сюжет може захопити, його принаймні зрозуміти можна). А поезія - це щось таке концентроване, що вимагає не лише думати, але й відчувати. Одним словом, важкувато для покоління ТБ.

[Prophet]

Проблеми авторів нема. Є багато речей і актуальних, і цікавих, змістовних та художньо довершених. Якщо комусь трапляються самі сопливі ниття, то гідні автори тут ні до чого. (Якщо ви чогось не бачили - це не значить, що цього не існує.) Інша справа - чи хочуть цих авторів читати.
Усе ж тут з читачами щось не те. Можна ще скаржитись на видавців, але так чи інакше книжки не видаються тільки тому, що не купляються. Повертаємось до відсутності читацької аудиторії...

[oddysseus]

Та що ви вчепились у цю актуальність! Хто може пояснити, що таке актуальна поезія? Я розумію, актуальний агітплакат, актуальна стаття. Але ж поезія - це щось інше.

Щодо авторів... Правда, вони є. Тижня два тому був на презентації книжок Дмитра Лазуткіна й Остапа Сливинського. Класна поезія, особливо в першого

[Prophet]

О, Лазуткіна теж люблю. Сливинського не пригадую.
Але є ще багато чудової поезії. Тільки не всім щастить видатись. А читачі у нас досить ліниві, щоб шукати поезії собі до душі десь, припустимо, у просторах мережі... Таке.

А про презентацію я навіть не чула. Прошу про подібні події повідомляти у темі "Літературне життя країни".

[brutto]

на мою думку, треба шукати новий формат існування поезії. книжку (поетичну) купують, коли вже визначились з любов\ю до автора (хоча це рогульство,
бо коштує книжка як півкіло ковбаси чи недорогий квіток в кіно, але проза
в цьому сенсі легше купується, вона "більш корисна"). читати поезії підряд важко.
що ж робити? Не знаю. Але я б юзав який-небудь "поетичний календар" або
навіть "поетичні листівки". Може, якось треба давати людині можливість
самій добирати собі збірки і антології... таке. Тобто працювати з тією ж
фрагментарністю, яка зараз "заважає" комерції.

[Prophet]

книжку (поетичну) купують, коли вже визначились з любов\ю до автора
Я не знаю жодного сучасного українського автора, з любов'ю до якого визначилась більш-менш пристойна кількість людей. Окрім тих, які здобули популярність прозою.
... А я люблю читати підряд. Нові форми? Можливо, але для друкованого видання нічого на думку не спадає :-/

[Yara]

Як на мене, то поезію зараз і справді не читають, ми живем у надто динамічному світі, а поезія не те, що можна читати в метро. Врешті вихід є у спеціалізованих сайтах. Якщо комусь цікаво він зайде, прочитає, залишить своє враження.

[silverfish]

Yara:
а поезія не те, що можна читати в метро

Якщо автор не схибив, поезію можна читати навіть у підворітні!
(з досвіду)
:D

[Prophet]

Якщо автор не схибив, поезію можна читати навіть у підворітні!
Графоманію, пане, графоманію!

А щодо метро дійсно - чому ні? Я, наприклад, і поезію, і прозу сприймаю однаково незалежно від місця читання.

Врешті вихід є у спеціалізованих сайтах.
Це не вихід. Не забувайте, що більшість наших співвітчизників навіть не уявляють, що то є "інтернет".

[silverfish]

Графоманію, пане, графоманію!

Ой, Пророче, ну що ти знаєш про СПРАВЖНЮ графоманію? :D

[Mercenary]

Графоманію, пане, графоманію!

А щодо метро дійсно - чому ні?

Якщо Ваша ласка, шановна Профет, поясніть, чому у метро можна читати поезію, а у підворітні - виключно графоманію?
У метро, де штовхаються, стирчать ліктями, дихають часником, а влітку вже зранку (певна категорія) смердять потом...
Це - більш шляхетне місце?
Чи від читання у підворітні Шекспір стане графоманом?
Графоманія - вона і в Африці графоманія! Графоманська творчість характеризується виразним КГ/АМ!
Наприкінці 70-х потужна тоді газета "Комсомольское знамя" публікувала одного такого "поета":
"Над стройкою высится башенный кран,
Как будто бы руку поднял великан!..."
На цілий аркуш машинопису "віршів" такого штибу.
У відділі літератури "КЗ" працювали тоді здібні і грамотні журналісти.
Я спитав їх, нащо вони це друкують, це ж ....
" Знаємо, що ..., але ж автор - робітник, він же будівельник", - кажуть.
Ну, такі були часи...
До чого я це? А до того, що таке, якщо його прочитати навіть і в Музеї літератури, все одно залишиться графоманською писаниною.
Поезія потрібна і житиме; те, що у даний момент відбувається занепад - ні про що не говорить!!! Це означає лише те, що буде злет.
І чи занепад наразі?
У ті ж таки 70-і видавали сотні українських поетів пристойними накладами, а потім давали ці збірки "в нагрузку" до книжок, які користувалися справжнім попитом. У мене є одна - "Юності бентежні ешелони", "довантажили" її до, здається, Пікуля.
Невже так - краще?
Нам здається, що у 20-ті були титани, а знаєте, які у них були наклади?
Дєдушка Лєнін сварив Луначарського (наркома освіти) за книжку футуристів (Маяковського та інш.) накладом у 3000 примірників, говорячи, що це - неприпустимо великий наклад, хай би було 500 примірників!
І в українських поетів такі ж наклади були.
А цей підзабутий вже Маяковський заявляв:
"...Но поэзия - пресволочнейшая штуковина:
Существует, и ни в зуб ногой!"
Правий він, хоча і не український поет!
І нікуди українська поезія не подінеться: як існувала з часів Боянових, так і існуватиме!
Хіба що, як справедливо зауважує Брутто, винайде новий формат.
І якщо душа просить - можна читати і в метро, і у підворітні.

[Prophet]

Пане Mercenary, заувага щодо підворітні стосувалась конкретного випадку. Я ж писала, що поезію можна (і варто!) читати де завгодно.

А от що мається на увазі під "новим форматом", не розумію.

[~Pick@chu!!!]

Кому потрібна сучасна українська поезія?!

мені. коли психую. а потрібна зараз - хоч ріж.

[Mercenary]

А от що мається на увазі під "новим форматом", не розумію.

Ну, наприклад, у 70-80 рр новим форматом поезії була, як на мене, бардівська пісня... Хоча я її не любив і не люблю.

[стронґовський]

Профет, диви що виходіть. Ти кажеш, що “поезію споживають митці і ще невелика кількість наближених“. Ти очікуєш виведення поезії з загального літературного процесу. Між тим, твоє сприйняття даного матеріялу хоча і правильне, веде до лівих висновків.
Поезія ніколи не була справою натовпів, це, так би мовити, елітне мистецтво, справа небагатьох. Стадіони Євтушенка з Вознєсєнскім є, радше, виключенням з правила. Ще за давніх римлян поети жили з того, що складалі оди і славослів’я тим, хто ґх прихищав і давав гроші. Цільова авдиторія даних поетів була особа мецената (чи навіть Мецената - реального багатія, котрий займався подібною благодійністю) а також коло друзів мецената, перед котрими той розпушував хвоста. Якщо благодійник лишався незадоволений кількістю компліментів на свою адресу, він викидав поета на вулицю де, як писав сучасник, “поети змушені були навіть працювати, аби не померти з голоду“. На гроші виручені за оди поети писали багато иншої херні, штибу епіграм “запропонував Шаланді я кефалі. / Але віддав Одесі, що кістки привезла“. Мистецтво лишалося справою небагатьох, бо ж простіше мати свій надійний шмат хліба наглядачем на ґалері, ніж залежати від примх благодійників та богів. Книжки, до речі, у поетів виходили, мали формат сувоїв, коштували навіжено дорого і особливим успіхом не користувались.
Але то тоди. Диви, що зараз виходить. Кількість осіб, анґажованих в літературні, не кажу мистецькі, процеси, неухильно зростає. Відповідно й зростає кількість осіб, зацікавлених в особистості творця, а тому і його творчості. Що з цього випливає: поезія най ніколи й не матиме накладів Дена Брауна, Коельхо і Донцової, проте досить реально відображає потужність культурного шару філологічної еліти (яка такою лишається навіть незважаючи на те, що може писати відверту муру). До речі, наскільки я втямив, є сенс говорити про вужчий середній рівень цього шару в Росії, ніж у нас, бо в москалів поезія видається тими самими накладами, що і в нас при неспівмірній різниці в кількості населення. Процес ротації поетично стурбованих осіб існує і шансів на його припинення чекати годі. З иншого боку, моя рожева мрія про конвеєрну основу розвитку мистецької молоді з тих самих причин приречена: існуючий в суспільстві процес витіснення творчо обдарованої молоді на узбіччя не є достатньо інтенсивним для добору кадрів. До того ж, найбільшою проблємою молодого мистецтва и конкретно молодої поезії, нмд, є відхід від суспільно проявленої творчости молодіх авторів. Близько двох третин авторів, котрі про себе якось заявляли, йдуть у безвість. Хоча мені казали, що для літпроцесу вистачить і того, з чим вони прийшли в літературу.

[Маленька]

мені. коли психую. а потрібна зараз - хоч ріж.
Ой...
І мені.
Особливо нагальна потреба у поезії Андрія Бондара :)

[Девор]

ЕХ! За мілу душу познайомився б з паном Стронговським, таки вдарив грім у сірому царстві:).
Поезію люблю, шаную, плекаю, пишу - ібо плох тот пісєц(нє тваріна), шо поетом нє пробовал стать.

Задивляючись у теперішній стан творчих плодів "синів Мецената", ви забуваєте старе, та ба - ви взагалі не цікавились минулим! Чи з вас хто-небудь читав Миколу Вінграновського, його поезію до 1989 року?! Надіюсь, що читали, якщо і читали то відкритий і знову перечитайте, насолодіться довершеністю його світу. Довершеністю того, чим ви є.
Справжня поезія - це вірш у якому ви бачите себе, розумієте, що тут ви маріонетка творця, у нашому клінічному випадку - це поет.

І справа не у поганому видавництві - будь ласка, друкуйся, плати навпіл з видавництвом і друкуйся собі на здоров*я! Роздавай свої книжки на вулицях, або передай видавництву на розповсюдження! Якщо ти Всезрілоохоплюючодовершенозачудомилий - то тебе, мало того, що будуть читати без жодних піар поетовистав, а й грітимуться словами восени під гітарний бренькіт Дідюлі:). Ой панєсло Остапа!:)

[oddysseus]

О, Лазуткіна теж люблю.
Його більш-менш нові твори можна прочитати тут: http://www.molodaukraina.org/proba.asp?IdType=2

[Mercenary]

От їм потрібна українська поезія: http://ukrpoezia.narod.ru/

[Сторонній]

оскільки я, крім літератури, ще безтямно люблю футбол, то і аналогії мені інколи напрошуються: поезія - це щось на кшталт жонглювання м'ячем, добре для тренування, розминки, свідчить про рівень майстерності гравця, але тільки сама гра (порівнюю її з прозою) задля досягнення певного результату вимагає уникати надмірних "ефектностей" і підключати більше мислення, характеру, командної взаємодії. Гра трохи має дещо инший формат як розминка чи тренування (як і проза супроти поезії), тому перші і цікавіші, і "збирають" більшу авдиторію. така моя скромна думка

[BeTheMusic]

я думаю, справі могли б зарадити модні потужні книговидавництва пропустивши в свій формат поетичних авторів. далі треба розкрутити пару-трійку таких авторів як бренд. з тієї ж причини у нас ніхто не цікавиться сучасним мистецтвом. але ж у розвинених країнах є навіть такі масштабні тусівки як документа. подивіться навкруги - скільки в нас відсотків людей роблять те що їм подобається, а не те що їм навязують змі? от якби в нас були такі впливові книговидавці як у франції, то вони б змогли хоч якось змінити ситуацію.

віднедавна і в нас провадяться спроби поітрі-слему. однак щоб вони були вдалішими, треба щоб зріс загальноосвітній рівень людей.

[Рабат]

от якби в нас були такі впливові книговидавці як у франції, то вони б змогли хоч якось змінити ситуацію
Шановний Друже!
Для того, щоб у нас були такі впливові видавці, як у Франції, для початку вартувало б мати тим же видавцям таку державну підтримку, як у Франції. Серед учасників європейського (не маю на увазі північного сусіда) книжкового бізнесу Францію у книговидавничій політиці взагалі вважають 100% соціалістичною державою, яка засадничо не дасть збанкрутувати видавцеві. Хоча, в останні роки вони (французька держава) зменшили підтримку видавця, перерозподіливши ці кошти на підтримку читача. Що, зрештою, одне й те ж. Але це окрема тема.
А щодо поезії: спробуйте разок пропхати поетичну збірку у книгарню... От тоді поговоримо... :(