Maf
17.10.2009, 00:26
Останнє що я пам'ятаю - це те як сідав в одинадцятий. Задні сидіння були вільні і я не зраджуючи своїй звичці зайняв одне з них. В салоні сиділи люди: дехто говорив, хтось - слухав, були й такі що вже спали, симпатична дівчина вставила в вуха навушники і закривши очі насолоджувалася музикою.
Я відірвав свій погляд від цієї ідилії і крізь заплакане від дощу скло спостерігав за вуличними ліхтарями, світлом в вікнах будинків, людьми на зупинках, що по інший бік дороги чекали вже на свій тролейбус.
А потім сталося щось надзвичайне. Моя тінь, що спочатку спокійно розпласталася на підлозі підвелася на ноги і похитуючись попростувала в середину салону. А оркестр, невідомий і ніколи ще не чутий мною, де ведучим інструментом був плач дитини почав награвати свою композицію. Всі інші інструменти цього оркестру - були голоси дорослих які сопіли крізь сон, про щось говорили, і ствердно угукали в такт.
Вальс - спало мені тоді на думку і я помітив: як тіні інших пасажирів поступово сповзаються в центр салону. Темне віддзеркалення симпатичної дівчини в навушниках запрошує моє і вони починають танцювати. Пасажирський салон розростається і перетворюється в величезний зал, де тіні - гості балу, під час якого лунає оркестр, де ведучим інструментом є дитячий плач…
Останнє що я пам'ятаю це те як сідав в одинадцятий.
Я відірвав свій погляд від цієї ідилії і крізь заплакане від дощу скло спостерігав за вуличними ліхтарями, світлом в вікнах будинків, людьми на зупинках, що по інший бік дороги чекали вже на свій тролейбус.
А потім сталося щось надзвичайне. Моя тінь, що спочатку спокійно розпласталася на підлозі підвелася на ноги і похитуючись попростувала в середину салону. А оркестр, невідомий і ніколи ще не чутий мною, де ведучим інструментом був плач дитини почав награвати свою композицію. Всі інші інструменти цього оркестру - були голоси дорослих які сопіли крізь сон, про щось говорили, і ствердно угукали в такт.
Вальс - спало мені тоді на думку і я помітив: як тіні інших пасажирів поступово сповзаються в центр салону. Темне віддзеркалення симпатичної дівчини в навушниках запрошує моє і вони починають танцювати. Пасажирський салон розростається і перетворюється в величезний зал, де тіні - гості балу, під час якого лунає оркестр, де ведучим інструментом є дитячий плач…
Останнє що я пам'ятаю це те як сідав в одинадцятий.