Літературний портрет.

[Mercenary]

Відьомські очі Марії

Кілька років тому я і гадки не мав про існування такої письменниці – Марії Матіос. Вона жила собі десь у Чернівцях, що на Буковині, а я практично відійшов від літературних справ, виборюючи можливість щодня вкладати до дзьобиків своїх дітей хоч якогось шматочка.
Перші її книжки подарував мені Петро Мацкевич, головний редактор львівської «Кальварії». Малесенького формату, достатньо тоненькі. «Нація і «Жіночий аркан». Інтригувала назва. «Аркан» - чоловічий гуцульський танець, жінки його не танцюють…. Аркан – зашморг з волосяного мотуза…
Це були вірші. «Тебе крутитиме аркан - //На витривалість сольний танець», - стало усе зрозуміло. Медом пахли її вірші, холодною водою гірських потоків, карпатськими полонинами… «Неповергнута примадонна» - хвалькувато називала вона себе, а я – чомусь погоджувався. «Я погідна, як осінь срібна, // Я солодка, як майський мед, // Я нечутна, як в жилах рідна // Кров, як стиглий в саду ранет…» - співала незнайома гуцулка, і я не сумнівався, що то – правда. «Мій хлопчику, не згадуй, не питай// Чому на честь така дороговизна», - радила вона комусь (тепер я знаю його, то її син Назар). А я повторював за нею, вже своїм синам: «Мій хлопчику, завжди важкі часи,// Мій хлопчику, завжди ціна висока»…
А потім я відкрив – «Націю». Так, саме відкрив для себе. Ви ще не читали «Націю»? Тоді у вас немає повного уявлення про справжню сучасну українську прозу! «Нація» була номінована на Шевченківську премію, і … не отримала її. Може, це і на краще, бо інакше могло і не бути геніальної «Троякої ружі»?...
Та я не про романи – про Марію.
Познайомив нас у Львові на книжковому Форумі той-таки Мацкевич. Марія виявилася невисокою миловидною жіночкою, дещо повненькою, що її анітрохи не псувало (усе, що треба - кругленьке). Великі очі мерехтіли загадково на трішечки вилицюватому білому чолі.
У кафе на ґанку Палацу Мистецтв, де зазвичай відбувається Форум, зсунувши два столи, пили горілочку зірки нашої літератури. Вже третій день вони бачили крізь мене стіни і робили вигляд, що я – якийсь незнайомий дядько. «Хлопці, ви знаєте цього пана?» - спитала Марія. «Знаємо», - змушено визнали ті. «То ми до вас прийшли», - просто у глухий кут заганяє сивих «хлопців» вона. «Прийшли – сідайте» - відповідають. З того дня для найкращих письменників України я став непрозорим.
Після того вона кілька раз дурила мене: давала обіцянку і не виконувала. Нехай. За те, що саме вона ввела мене у товариство, я буду вдячний їй до скону.
А одного разу я спитав: «Якого кольору у тебе очі, Маріє? Вони то зелені, то карі, а інколи – смарагдові…»
«Відьомські у неї очі», - втрутилась її колєжанка, а Марія тільки усміхалася.
Відьомські – від слова «відати»… А вона щось таке дійсно відає.
Дозволь ще раз глянути в твої очі, Маріє!

[Tim-Lit]

У покійної Людмили Козинець теж були трохи різні за кольором - "відьомські" очі... Мдя-а-а-а...

[Imagine]

У мене очі пані Марії Матіос вже роки зо два і, певно, назавжди міцно асоціюються з піснею "Вія" Очі відьми". Завжди, коли чую цю пісню, згадую її погляд. "Очі відьми - мов зорі, і гіркі сльози, ніби роси, прозорі" (с).

[Mercenary]

2 Tim-Lit & Imagine
А ви, шановні колеги, не хотіли б дати в тему портрет котрогось з письменників?

Перепрошую Тім-Літа за прикру помилку. :8

[стронґовський]

бдя, мене ще довго тут не вважатимуть за письменника :)))

Послухайте, а вам не здається, що будь-яке інтерв’ю із світлиною скаже незрівнянно більше про митця ніж оця літературна еякуляція розвезяна тонким шаром по екрану. Я певен, що мерсенарі письменник, але вже не певен, чи схочу я, коли дізнаюся хто він є, його читати.

[Mercenary]

бдя, мене ще довго тут не вважатимуть за письменника :))).

Звісно, вважаємо!
Ви - Ілля Стронґовський, письменник. Вас не назвали письменником, то Ви образились до такої міри:
Послухайте, а вам не здається, що будь-яке інтерв’ю із світлиною скаже незрівнянно більше про митця ніж оця літературна еякуляція розвезяна тонким шаром по екрану. Я певен, що мерсенарі письменник, але вже не певен, чи схочу я, коли дізнаюся хто він є, його читати.

Послухайте, пан письменник Ілля Стронґовський, а Вам не здається, що перша частина Вашого допису протирічить другій?
Що друга частина протирічить професійній етиці? Чи це у сусідній зі столицею провінції така етика?
І звідки в людей стільки ЙАДУ?
І для того, аби дізнаватися, хто я, космічного IQ не треба: я повідомив на Літфорумі місяць тому, хто я, у зв"язку з т.з. "конференцією по УПА".
Місяць не спатиму, якщо Ви не схочете читати мої книжки!
І перепрошую: а що, не відокремлювати дієприкметникові звороти, не ставити коми і тире - це тепер така мода?
Ви хотіли себе показати гострим і дотепним? Ну... показали.
Вас і так усі знають.
Далі що?

[стронґовський]

Хто б міг подумати: зачепив! :))) Стосовно провінції, то невідомо ще хто де, хоча, як це не прикро, шароварництво і солов’їзм мають змогу процвітати не тільки в розумово відсталих мізках :(((. Я не читав літфорум місяць тому, і не певен, що сзхочу ворушити архіви. Йад в мене свій власний, накопичується для кожного особисто. Ви дали причину: я не люблю, ні, не так, мене бісить від лизодупів і підстаркуватих онаністів на знаменитості, я НЕ ЗНАЮ що таке професійна етика для письменника і навіть якщо знатиму, не збираюся нею користуватись, я часом НЕ відокремлюю свої звороти, бо не маю на це часу і я, власне, НІЧОГО не маю супроти вас особисто. От тільки ваш наріжний допис в цій темі цілковито позбавив мене бажання знати хто ви є і що написали.

[Mercenary]

1. Якщо мене хтось зможе зачіпити, то це будете не Ви, пан з міста Ж, який пише про шкарпетки, що довго носили. Який не розуміє, що інтерв"ю не дає уявлення про письменника, а тільки про певний імідж, який він хотів би мати/ собі створює.
2. Мені плювати, чи вона знаменитість: я люблю її такою, яка вона є, приятелюю з нею, можу сказати їй у вічі і хороше, і погане ( якщо заслужить). У вічі лаю її "Бульварний роман". Знаю, що вона стежить за моїми писаннями. Ми на "ти", ми цілуємось при зустрічі і вона пізнає мій голос по телефону з перших звуків. І мені начхати,
що думає про це людина, яка прийшла на Літфорум, де спілкуються інтелігентно,
з манерами і словами, які хіба що у Бобруйську ще зустрічаються.
3. Півсотні людей переглянули допис; ті, хто знає Марію особисто, не мали нічого проти. Тільки у Вас весь екран у ... А винний хтось. Нащо було так збуджуватись?
Скоріше хапайте серветку і протріть, бо на "клаву" натече!
4. Я б не дорікав комами, та Ви самі по усіх усюдах декларуєте повагу до правописа. У себе на сайті на словах Ви його поважаєте, а так - ні?
5. Якби не було Інтернету, літературних сайтів, на яких Ви себе так активно піарите, якби не самвидав у павутинні, хто б Вас знав, крім кількох сусідів у місті Ж? Ви б померли від інтоксікації власним ЙАДОМ. А так Ви щедро плюєтесь ним по форумах і бундючитесь: от я який! Ви не хочете знати мене. От горе! Не їстиму тиждень!
Що там "Сучасність", яка щороку друкує мої романи, що там "Кальварія", яка смикає за рукав :"Скоріше давай новий текст!", що там АУП, до якого мене прийняли, як тільки я забажав? Сам стронґовський з Ж. не хоче знати, хто я!
Ото вже горе!
Ржунимагу

[Yara]

До Стронговського:
Якщо людині щось не подобається, вона це не читає, але поливати когось брудом отак за нізащо - таки до цього треба мати талант. Ви не маєте особисто нічого проти Мерсенарі, але з якого дива ви тоді так "пройшлись" по його особистості. Мені, наприклад, літературний портрет дуже сподобався. І жодних асоціацій, подібних до ваших, не викликав. Можна не знати, що таке професійна етика для письменників, але що таке загальнолюдська етика і взаємоповага уявлення потрібно мати, якщо ви спілкуєтеся з людьми.

[стронґовський]

Для Мерсенарі за пунктами.
1. Вєлікій і ужасний Мерсенарі , котрому начхати на поета-з-міста-Ж-котрий-пише-про-шкарпетки, віршик про які я викладав тільки на своєму сайті (і котрий я не вважаю вершиною, ги-ги, своєї творчости), Мерсенарі, котрий, не знаю українського слова, (рос. “кичится“) совоїм знайомством з однією з осіб активно присутніх в українському літпроцесі і навіть відзначеною деякою його частиною, так от, цей пан Мерсенарі вважає, що те, що стороння людина може написати про когось, ґрунтуючись не на біографічних даних а суто на емоційному сприйнятті може бути більш достовірним стосовно описуваної особи, ніж те, що сама ця особа про себе скаже. Послухати пана Мерсенарі, ніяким не тільки стронґовським, нікому не можна нічого про себе казати, бо ж вочевидь набрешеш.
2. Мені плювати, знайомі ви з тими особами, літературні портрети котрих пробуєте створювати. Те, що зараз ви переді мною виправдовуєтесь за свій текст, намагаючись додати йому ваги і достовірності поясненнями близького знайомства з його героїнею (тут зроблю ремарку, що до пані Марії ставлюсь нейтрально, щоб не дорікали, що наїжджаю через які-небудь мітологічні свої образи, були випадки) лише підтверджує факт, що будь-яка літературщина при описі инших людей є безплідною еякуляцією АВТОРОМ НА ЕКРАН СВОЇХ ЕМОЦІЙ, що як будь-який винесений за рамки двох чи ж бо навіть одного інтимний процес ніякого враження окрім украй неприємного та огидного викликати не може.
4. Зауваження про непроставлені коми приймається. Я не надто звертаю на це увагу, обіцяю виправитись,
5. Якби не було Інтернету, літературних сайтів, на яких Ви себе так активно піарите, якби не самвидав у павутинні, я б спав набагато спокійніше, не знаючи скільки всілякої наволочі тими сторінками вештається. Я б не знав, що можна сплутати ставлення до тексту зі ставленням до особи, і що ці поняття плутають люди, котрим за таке мало б стати дуже соромно. Визнаючи власну свідомо провокативну звичку ведення дискусій зазначу, що за її допомоги я й цього разу побачив головне: літератор, котрий свідомо захищає вочевидь невдалий текст від закономірних нападок (якби Літфорум був вашим сайтом, я б не розпочинав розмови, а ви це паскудство на люди виносите, значить ви ВИМАГАЛИ реакції) не вартий моєї уваги і в подальшому. Інтелектуально розвиненим особам в таких випадках притаманно не наїжджати на невдоволеного, а, бодай, дізнатися причину невдоволености і (може) запропонувати змінити неґативне враження иншими текстами. Додаткові факти, наведені вами нібито на вашу користь, ще більше мене в цьому переконали. Наступного разу, прошу, не переймайтесь витрачанням своїх розумових ресурсів на мене, можливо їх накопичення зможе призвести до нового поштовху у вашій творчости.

Для Яри:
Якщо людині щось не подобається, вона це не читає, і з паном Мерсенарі я так і вчиню. Проте одна справа - книга: свій незадоволений відгук, якщо не знаєш автора персонально, треба писати, надсилати у видавництво з проханням передати авторові, невідомо чи передадуть, але якщо і так, сумнівно, що йому спаде на думку щось на те відповідати. Якщо текст розміщений на персональному сайті і автор передбачив можливість фідбеку (на моєму, наприклад, нема, тому все, що я вважаю вартим обговорення я виставляю на ФОРУМАХ, одним з яких Літфорум і є), можна написати авторові на мило. Але книгу ніхто не змушував тебе купувати, ніхто не тягнув за бари на сайт. Форум же є трохи иншим засобом розповсюдження інформації, форуми створюються СПЕЦІЯЛЬНО для обговорення, гадаю це твердження є аксіоматичним, тобто коли автор виставляє на ФОРУМІ свій допис, він не тільки передбачає на нього реакції, це його мета. Те, що моя реакція так пана Мерсенарі образила доводить лише те, що досі його, певно, постійно хвалили. Якщо я побачу за що його похвалити, будьте певні. Але своїм викидом тексту в розділ форуму призначений для ДИСКУСІЙ (творчість виставляється в иншій гілці форуму, я бачив) автор ЗМУСИВ мене прочитати його допис, бо я читаю все в цій гілці, відтак закид про те, що “не подобається - не читайте“, пробачте, не за адресою. До речі, що заважає вам, раз вже допис Мерсенарі вам ся вподобав, пояснити мені темному, чим же він такий хороший?
А про загальнолюдську етику... Як би ви відреаґували, якби на вулиці на вас налетів якийсь представник роду людського і змусив прочитати цей текст? Я поважаю людей з якими спілкуюся, та це не означає, що моє ставлення до них незмінне.

[Mercenary]

Тю, знову купа помилок.
Знову брехня: на яких це сайтах я себе піарив? Єдиний - Літфорум, і я робив усе, щоб тут було нормальне, а не рагульське, спілкування.
Знову словесний пронос і жодної спроби порозумітись. Я колись у іншому розділі писав: "Не подобається - будь ласка. Але висловлюйтесь коректно і аргументовано".
Хлопчик почитав свої віршики на Форумі книговидавців біля монументу, побував у Москві - і у нього зірвало дах від манії величі?
Внутрішня сутність пана, який судить, нічого не знаючи про людину, мені зрозуміла. Професійний рівень письменника, який не прочитав жодного рядка колеги, а судить - також.
Така особа мені нецікава.
Сказано ж бо: "Яким судом судите, таким і судитимуть вас".
З цього моменту я ігнорую цього пана. Всюди і назавжди.

[стронґовський]

Професійний рівень письменника, який не прочитав жодного рядка колеги, а судить - також.
Така особа мені нецікава.
Сказано ж бо: "Яким судом судите, таким і судитимуть вас".
З цього моменту я ігнорую цього пана. Всюди і назавжди.

1. Мені вистачило вашого "літературного портрету";
2. Я не суджу. Я висловлюю свою позицію. Для того, щоб її дізнатись ви виставили сюди свій "твір", а я висловився з цього приводу.
3. Я радий, що ви мене іґноруєте. Менше доведеться пробувати порозумітись із тими, хто на це не заслуговує.

[spark]

Стронговський, ти не правий. Краще було б тобі вибачитися.

[Yara]

Для Мерсенарі за пунктами.
Форум же є трохи иншим засобом розповсюдження інформації, форуми створюються СПЕЦІЯЛЬНО для обговорення, гадаю це твердження є аксіоматичним, тобто коли автор виставляє на ФОРУМІ свій допис, він не тільки передбачає на нього реакції, це його мета. Те, що моя реакція так пана Мерсенарі образила доводить лише те, що досі його, певно, постійно хвалили. Якщо я побачу за що його похвалити, будьте певні. Але своїм викидом тексту в розділ форуму призначений для ДИСКУСІЙ (творчість виставляється в иншій гілці форуму, я бачив) автор ЗМУСИВ мене прочитати його допис, бо я читаю все в цій гілці, відтак закид про те, що “не подобається - не читайте“, пробачте, не за адресою. До речі, що заважає вам, раз вже допис Мерсенарі вам ся вподобав, пояснити мені темному, чим же він такий хороший?
А про загальнолюдську етику... Як би ви відреаґували, якби на вулиці на вас налетів якийсь представник роду людського і змусив прочитати цей текст? Я поважаю людей з якими спілкуюся, та це не означає, що моє ставлення до них незмінне.
1. Як на мене, дискусія і критика мають дещо відрізнятися від поливання лайном. ІМХО.
2. :D Змусити читати форум можна тільки..хм я навіть не знаю як насильно змусити щось читати....ну взагалом там зліва є прокрутка а над нею хрестик, якщо мені нецікавий, неприємний ще щось не... пост автора, я користуюсь або прокруткою або тим хрестиком і усе...це просто... спробуйте
3. Чим хороший допис Мерсенарія ? Проводити літературний аналіз вважаю недоцільним. Прочитала - сподобалось, на рівні першого враження, без усіляких роздумів. Ви от краще скажіть чим він поганий? Може я й помиляюсь, але у мене склалося саме таке враже, ніби писати оди відомими письменницям це підлабузництво, а той страшенний гріх, за який Ви готові зневажати пана Мерсенарія разом з його творчістю до кінця життя
4. Невеличке фі пану Мерсенарію, ваша дискусія перетворилась у взаємне обливання брудом. А як же міфічна письменницька етика ;) покищо видно лише письменницький темперамет. Ех, а такі милі пани в інших темах.

[стронґовський]

Стронговський, ти не правий. Краще було б тобі вибачитися.


Пізно. Таку образу можна змити лиш кров’ю. Можна комп’ютерною.

[стронґовський]

1. Як на мене, дискусія і критика мають дещо відрізнятися від поливання лайном. ІМХО.


Критика НЕ виключає взаємного поливання лайном. Зверніть увагу, що матів тут не вживалося, значить ВСЕ БУЛО ІНТЕЛІҐЕНТНО :))

Підлабузництво є окремий гріх. Мерсенарі написав невдалий текст ні про що. З літературної, ба навіть читацької точки зору.

Те, що обливання лайном стало взаємним, можна вважати моїм успіхом. Бодай трохи розворушив вашу каламуть.

[Yara]

Послухайте, а вам не здається, що будь-яке інтерв’ю із світлиною скаже незрівнянно більше про митця ніж оця літературна еякуляція розвезяна тонким шаром по екрану. Я певен, що мерсенарі письменник, але вже не певен, чи схочу я, коли дізнаюся хто він є, його читати. або ще
Ви дали причину: я не люблю, ні, не так, мене бісить від лизодупів і підстаркуватих онаністів на знаменитості.
Таки матів тут не вживалося :D майже...сама еротична лексика...гм, ну гаразд інтелігентна лексика....агов де пан Фрейд, хтось розтлумачить, що ж бо воно значить така лексика у критиці.
ой забула вас привітати з успіхом :) Вітаю.

[стронґовський]

ой забула вас привітати з успіхом :) Вітаю.


Ну бачите, як воно.... Комусь злість на те, що треба, але не цінують а мені піар :)))

[spark]

Угу. Чорний. Якби ти з таким завзяттям робив щось корисне, ціни б тобі не було :)

[стронґовський]

Угу. Чорний. Якби ти з таким завзяттям робив щось корисне, ціни б тобі не було :)


Я і роблю. А це так, для відпочинку. До речі, дякую за Фабулу. Якраз вистачило доїхати до Москви. У вас потреба в авторах є? Я не на себе натякаю, є дехто молодий і талановитий і при цьому, уявіть, не я :))) Намильте мені, поспілкуємось.

[spark]

Потреба є. Ще є потреба, щоб хтось написав статтю про Неабищо :)

[стронґовський]

Хто старе пом’яне, тому трафік геть. Можна і про Неабищо. Але то дуже стара гісторія, позаяк я був одним із засновників, для такого матеріялу потрібен хтось менш анґажований

[Kika]

Дякую всім. Давно так не іржав, мов коняка.
А взагалі вражений, як далеко простяг свої щупальця пітерський удафф.ком.

[Mercenary]

А взагалі вражений, як далеко простяг свої щупальця пітерський удафф.ком.
Скоріше, ПАДОНКІ.РУ

[стронґовський]

і де ж ви, мерсенарі падонків бачили??? Чи не в дзеркалі????