Петро Полiщук
15.12.2005, 03:14
Шановна громадо! Наткнувся на цей прекрасний сайт в інтернеті і читаю вас з сльозами ностальгії по рідному краю і рідній мові. Я вчуся в Сорбоні, в аспірантурі, займаюся порівняльним аналізом раннього європейського пантеїзму. Згадую у зв’язку з цим нашого Сковороду. У вільний час перекладаю українських поетів на французьку мову. Мій друг, молодий видавець Мішель Окуртье не виключає можливості видати антологію української поезії двадцятого століття у французьких перекладах. Невеликим тиражем, ви це розумієте. Я вже переклав дещо з раннього Тичини, Сосюри, Драча, Стуса, Ліни Костенко. Зараз перекладаю чудові вірші покійного львівського поета Миколи Красюка. Хто не знає – запам’ятайте його ім’я та відшукайте його книги. Він помер в липні минулого року. Помер ще не старим – йому було всього 60. Був абсолютно сліпий від народження. Проте працював вчителем, викладав історію в середній школі. На роботу їздив сам, паличкою прокладаючи собі дорогу на тролейбусну зупинку. Тролейбусом їхав у школу і звичним маршрутом повертався додому. І так протягом довгих років. У нього виходили книги – у Києві, і – більшість з них – у львівському «Каменярі» («Людяність», «Поклик» та інші). Зараз ось ходжу, заворожений двома невимовної краси рядками Михайла Дутника, молодого українського поета, що живе у Парижі:
Смерть в наші доми входить, косить.
Хто може їй сказати: досить?
Ще не знаю, як це перевести, тому що у «жабників» немає в мові для такого дива адекватних засобів.
Порадьте мені що-небудь свіженьке з сучасної поезії. Я відірван від рідної стихії і мало читаю сучасних, особливо молодих поетів. Чи з’явилися нові імена? Чи заслуговує що-небудь бути у гіпотетичній антології? Якщо – так, то де в інтернеті це можна знайти?
Читаю літературний відділ «Фігаро». Боже, яка дикість! Маразм і божевілля . Наприклад, таке. Один процвітаючий журналіст розповідає біографію відомого паризького шансоньє Поля Дюшаса, недавно померлого. Цитую: «Батько Поля був гомосексуаліст, а мати – лесбіянка, що не перешкодило їм породити вісьмох дітей, зокрема – майбутнього співака (для яких ідіотів зроблено уточнення? – П. П.). Малюків обидва любили шалено. За все життя зустрілися у ліжку всього десять разів – виключно з метою дітородіння (у матері трапилися два викидні). Але при всякій слушній нагоді мали палки утіхи з партнерами своєі статі. Про це, коли постаріли, повідали Полю, який, як не дивно (sic! – П.П.), був нормальній сексуальній орієнтації. Після чого всі троє реготали до сліз, тримаючи друга в обіймах…». Остання фраза невдала: не зовсім зрозуміло, хто кого обіймає.
А ось зразок поезії – зрозуміло, верлібр. Автор – Жерар Сапантье, вірші називаються: «Осінь в Бургундії»:
Курчата перетворилися на кури.
Дими стоять поверх огорож.
І винар сяє від радості,
І чекає ножа випещена свиня.
Без коментарів, як мовиться.
Ось написав вам, і на душі легко і ясно, мов випив рідної колодязної води. З любов’ю –Петро.
Смерть в наші доми входить, косить.
Хто може їй сказати: досить?
Ще не знаю, як це перевести, тому що у «жабників» немає в мові для такого дива адекватних засобів.
Порадьте мені що-небудь свіженьке з сучасної поезії. Я відірван від рідної стихії і мало читаю сучасних, особливо молодих поетів. Чи з’явилися нові імена? Чи заслуговує що-небудь бути у гіпотетичній антології? Якщо – так, то де в інтернеті це можна знайти?
Читаю літературний відділ «Фігаро». Боже, яка дикість! Маразм і божевілля . Наприклад, таке. Один процвітаючий журналіст розповідає біографію відомого паризького шансоньє Поля Дюшаса, недавно померлого. Цитую: «Батько Поля був гомосексуаліст, а мати – лесбіянка, що не перешкодило їм породити вісьмох дітей, зокрема – майбутнього співака (для яких ідіотів зроблено уточнення? – П. П.). Малюків обидва любили шалено. За все життя зустрілися у ліжку всього десять разів – виключно з метою дітородіння (у матері трапилися два викидні). Але при всякій слушній нагоді мали палки утіхи з партнерами своєі статі. Про це, коли постаріли, повідали Полю, який, як не дивно (sic! – П.П.), був нормальній сексуальній орієнтації. Після чого всі троє реготали до сліз, тримаючи друга в обіймах…». Остання фраза невдала: не зовсім зрозуміло, хто кого обіймає.
А ось зразок поезії – зрозуміло, верлібр. Автор – Жерар Сапантье, вірші називаються: «Осінь в Бургундії»:
Курчата перетворилися на кури.
Дими стоять поверх огорож.
І винар сяє від радості,
І чекає ножа випещена свиня.
Без коментарів, як мовиться.
Ось написав вам, і на душі легко і ясно, мов випив рідної колодязної води. З любов’ю –Петро.