Англійська та американська література

[isabell]

Як ви ставитесь до англійської та американської літератури?
Майже всі мої улюблені письменники є американцями обо англійцями. Люблю Селінджера,О'Генрі, Діккенса, сестер Бронте, Ірвінга, ,Сент-Екзюпері, Уайльда, Шексіра, Джейн Остен, Твена, Бернарда Шоу та інших.

[oddysseus]

Як ви ставитесь до англійської та американської літератури?
Майже всі мої улюблені письменники є американцями обо англійцями. Люблю Селінджера,О'Генрі, Діккенса, сестер Бронте, Ірвінга, ,Сент-Екзюпері, Уайльда, Шексіра, Джейн Остен, Твена, Бернарда Шоу та інших.
Селінджер - мій улюблеий письменник. Шейкспір - сила, Шоу теж дуже люблю. Гемінґвея, хоча й мало читав.
От тільки Уайльд - ірландець. Якби назвати його англійцем в очі, він, гадаю, образився б. Це взагалі проблема: навіть літературознавці приписують до англійської літератури Уайльда, Свіфта й інших, хоча правильніше було б казати принаймні "британська". А Екзюпері - француз...

[isabell]

Сент-Екзюпері справді француз, але так як частину свого життя він прожив в Америці і написав там свого "Маленького принца", я його віднесла до цього списку. О щодо Уайльда, цитую із книжки:"Оскар Уайльд - видатний англійський письменник і критик ірландського походження, представник англійського естетизму"

[oddysseus]

"Оскар Уайльд - видатний англійський письменник і критик ірландського походження, представник англійського естетизму"
От у тому-то й проблема.
Щодо Екзюпері особливо сперечатися не буду. Це, зрештою, й не принципово, головне - якість творів. Окрім, звичайно, випадків, коли самі автори себе, так би мовити, національно-ідейно позиціонують, як ті ж Уайльд зі Свіфтом.

[isabell]

Ну, гаразд, я з тобою згодна. В літературі дійсно існує така проблема, і, думаю, вона ще не скоро вирішиться. А, можливо, не вирішиться ніколи, бо це спірне питання.

[Isidora]

Обожнюю англійську та американську літературу, особливо XIX та XX століття.

Англійських реалістів люблю найбільше через те, що вони, правдиво зображуючи дійсність, ніколи не опускаються до вульгарних або неетичних подробиць, чого особисто я просто терпіти не можу в літературі.

[Aureliano]

а вот у меня с свеверо-американской литературой не очень сложилось, за исключением Кена Кизи, ничего не пошло... А вот английская - совсем другое дело - Уильям Бойд, Джон Фаулз, Эндрб Круми, Энтони Берджесс, Маргарет Этвуд, Антония Байет и многие многие другие писатели которыми я не престаю зачитываться именно англичане

[Emdi]

Мені якось всеодно яка національність письменника головне, щоб класна книжка була.
Люблю Р.Л.Стайна, С.Кінга, Брема Стокера, Шекспіра... Дуже довгий список, всіх не напишу

[isabell]

За останній час до мого списку додалися Хемінгуей, Капоте, Бредбері і Вулф.

[acid drinker]

ото я попсова... з американських авторів люблю кінга і лавкрафта =)

[Olha Klipkova]

Американська література мене надзвичайно приваблює. Фітджеральд, Еліот, Фолкнер, Воннегут, Грем Грін. Британці трохи менше... Хіба, Діккенс, і дещо з Івліна Во.

Як думаєте, пізній Набоков - це американська література?

[Девор]

З американців єдиний хто мені подобається то Чарльз Буковський.

[Квітневі чари]

ото я попсова... з американських авторів люблю кінга і лавкрафта =)

Щодо Лавкрафта - Бредбері часто ссилається на нього як на одного з улюблених письменників.

[Leia]

Мені більше американська подобається. Хоча, може це просто тому що англійської сучасної крім Гаррі Поттера я взгалі не читала.
А так дуже класні Чак Паланік, Воннегут, Селінджер може бути. Джеф Нун- одне з останніх відкриттів.

[Kwaidan]

шкода не пам'ятаю де, та десь читав про порівняння європейської та американської прози. Так от, там де європейські творці вигадують собі персонажа і навколо нього нарощують сюжет, там американські літератори створюють історії і вже потім вставляють туди героїв.

З американців подобається Натаніел Готорн. Його ж привожу як приклад сильних історій та слабких персонажів.

[Black3012]

Усі мої улюблені закордонні книги є ПЕРЕКЛАДАМИ.
Чи можна співставляти ПЕРЕКЛАД і ОРИГІНАЛ?
Взагалі, це цікава тема, не раз доводилось чути про якогось із західних письменників, що став він популярним у нас завдяки чудовому перекладу.
Як ви гадаєте?

[Cured]

Американська література мене надзвичайно приваблює. Фітджеральд, Еліот, Фолкнер, Воннегут, Грем Грін. Британці трохи менше... Хіба, Діккенс, і дещо з Івліна Во.

Британець :rtfm: :)

[ROMB]

Американська література не дуже, а от англійська - це дійсно клас. Мабуть острівна культура сприяла специфічному стилю, а в американців все намішано (безтолкова еклектика). Дуже люблю Бенкса (шотландець), Дені Кінга (англієць), ну, і, звичайно, Шекспіра. Ось, до речі, одна із останніх фраз, яка мені сподобалася: "Жизнь коротка, как женская любовь." Взагалі-то вибачте, але після Шекспіра в літературі нема чого робити.

P.S. Їх кіно теж класне.

[Shpokin]

Як ви ставитесь до англійської та американської літератури?
Майже всі мої улюблені письменники є американцями обо англійцями. Люблю Селінджера,О'Генрі, Діккенса, сестер Бронте, Ірвінга, ,Сент-Екзюпері, Уайльда, Шексіра, Джейн Остен, Твена, Бернарда Шоу та інших.

Англійська та американська література подобається вибірково. Ззадоволенням читаю твори Т.Драйзера, Д.Лондона, Е.По, М.Мітчел, Е.Хемінгуей, з англійських Уельс, та один з улюблених Оруел.

[Soul]

До всіх вище названих хочу додати Генрі- Валентина Міллера, американського письменника і художника, автора автобіографічної трилогії "Тропік Рака", "Тропік Козерога" і "Чорна весна".
Зараз читаю Тропік Козерога- там і про расизм, і філософські питання, і сюрреалістичні видіння в снах...
рекомендую!!!

http://www.millergenry.org.ru/

[StarWolf]

Кліффорд Саймак... Ще зі школи подобається...

[Soul]

Генрі Міллер "Тропік Козерога"( не втримаюсь від цитати):

Когда все человечество покатывается со смеху, хохочет до боли -- именно тогда, я думаю, каждый выходит на верную
дорогу. В этот момент каждый в отдельности и все вместе становятся Богом. В этот момент уничтожается двойное, тройное, четверное, множественное сознание
и серое вещество сворачивается в складки на макушке черепа. В этот момент вы
можете на деле почувствовать дыру на макушке; тогда вы понимаете, что
некогда на этом месте у вас был глаз и что этот глаз был способен проникнуть
во все сразу. Теперь этого глаза нет, но когда вы смеетесь до слез и до
коликов в животе, вы открываете дорогу небесному свету и вентилируете мозги.
В такую минуту никто не заставит вас взяться за оружие, чтобы убивать
врагов; никто не заставит вас открыть пухлый том, чтобы вычитать в нем
метафизические истины нашего мира. И если вы знаете, что означает свобода,
абсолютная свобода, а не относительная -- вы согласитесь, что приблизились к
ней как никогда. Я против нашего мира в его теперешнем состоянии, но не потому что я моралист, а потому что хочу смеяться еще и еще. Я не утверждаю, что Бог -- это один лишь великий смех: я говорю, что вам надо хорошенько
посмеяться, прежде чем вы приблизитесь к Богу. Моя единственная цель в этой
жизни -- это приблизиться к Богу, то есть стать ближе к самому себе. Вот
почему мне все равно, какую дорогу выбрать. Однако музыка очень важна. Музыка -- это тоник для шишковидной железы. Музыка --
это не Бах или Бетховен; музыка -- это открывалка для души. Она страшно умиротворяет, она придает уверенность в том, что над вашим существованием есть крыша.

[Soul]

ще трохи цитат з Тропіка Козерога:
"А я только что сделал открытие, что жизнь неразрушима и что не существует такой вещи, как время, -- только настоящее.

Каждый, кто не принял жизнь всецело, кто не способствует возрастанию жизни, помогает наполнить мир смертью. Самый незначительный жест способен выразить высший смысл жизни; слово, произнесенное всем существом, может дать жизнь.

Жизнь простирается в потрясающей безграничности от эпизода к эпизоду. Нет ничего реальнее твоих собственных представлений. Каким ты себе представляешь космос, таков он и есть и не может быть никаким иным, покуда ты -- это ты, и я -- это я. Ты живешь плодами своей деятельности, а деятельность -- это жатва мысли. Мысль и действие -- единое целое, ты в нем плывешь, из него созданный, и оно -- это все, что ты от него хочешь, ни больше ни меньше. Каждый взмах руки стоит вечности.

Быть просто человеком на этой планете наскучило. Наскучило побеждать даже зло. Изучать добро -- удивительно, потому что это бодрит, живит, обновляет. Но просто быть -- еще удивительнее,
потому что это не имеет конца и не требует демонстраций. Быть -- это музыка, это профанация тишины в интересах тишины, это вне добра и зла. Музыка -- это проявление деятельности без действия. Это -- акт чистого творчества, когда плывешь сам по себе. Музыка ни подгоняет, ни защищает, ни ищет, ни объясняет. Музыка -- это бесшумный звук, создаваемый пловцом в океане самосознания. Это награда, которую каждый дает себе сам. Это дар божества, а божеством становятся, перестав думать о Боге. Это -- авгур божества, а божеством станет каждый в особый час, когда все, что есть, будет за пределами воображаемого."

[Soul]

Кліффорд Саймак... Ще зі школи подобається...

Я до нього добралася! Суперський справді.

цитата з роману "Місто":
Исполнение желаний. Возможно. Реализация странного, нелогичного стремления во что бы то ни стало получить то, чего вовсе нет или редко бывает, и что вполне достижимо, если взлелеешь, или разовьёшь, или привьёшь себе новую способность, которая направляет тело и дух на исполнение желаний.

Цивілізація собак. Люди тікають на Юпітер...
Починаєш цінувати світ. Наш світ.

[Soul]

Ще із Саймака "Місто"

По сути вы, люди,- одинокое племя. Никто из вас по- настоящему не знает своих собратьев. Не знает потому, что между вами нет нужного взаимопонимания. Конечно, у вас есть дружба, но дружба- то эта основана всецело на эмоциях, а не на глубоком взаимопонимании. Да, вы можете ладить между собой. Но опять же за счёт терпимости, а не за счёт понимания. Вы умеете согласованно решать проблемы, но что это за соглашение- кто посильнее духом, подавляет того, кто послабее.

Каждый день- это мир... А может быть каждый час и каждая минута- мир. Или даже что ни секунда, то мир. Секунда- вещь плотная, достаточно плотная, чтобы разделить два мира, достаточно ёмкая, чтобы вместить два мира.

[замазура]

Американська література не дуже, а от англійська - це дійсно клас. Мабуть острівна культура сприяла специфічному стилю, а в американців все намішано (безтолкова еклектика).

шо то Ви таке дурне говорите зразу на всю літературу. можна подумати Ви всю її читали і збагнули.
еклектика... - аж смішно.

[стронґовський]

в кожній літературі є щось своє...
Варто лиш це не оминати.

[Soul]

Джона Стейнбека забули) А Нобелівський лауреат, і таки не дарма)) Моє нове захоплення.

[acid drinker]

до речі, хтось може пояснити, чому джозефа конрада вважають таким крутим англійським письменником? це, звісно, прекрасно, коли тебе саїд цитує, але ж він... перепрошую, ніякий.

[Оксі]

Мене дивує американець Джек Керуак: отак взяти написати без єдиного розділового знаку(!) на величезному згортку паперу свій твір "У дорозі" (редактор був у шоці ! ), який зараз вважається одним із найвидатніших творів амер. літератури ХХ ст.

Я десь третину прочитала, але поки що не бачу в цьому творі щось такого аж-аж... Ну, так, у ньому відображені тогочасні настрої суспільства, але я вважаю, що багато шуму навколо нього.

Я колись бачила пару уривків з його твору "Ангели самотності", мені здається, він цікавіший (треба буде десь дістати).

[Slovena]

А для мене втілення американської літератури Уолт Уїтмен :)
хоча читала багато кого, і багато подобалось...