Самота.

[Климова]

Я вечеряти сів з самотою -
Самота мене стала їсти.
Явно стала не саме тою,
Що за стіл з нею можна сісти.

...Самота вже хрумтить меніском,
Рве печінку і серце крає.
Їй вечеряти в принципі ні з ким -
Я ж до серця смаку не маю.

Я хотів їй налити Мартіні,
Щоби серцем не удавилась.
Та вона лиш шипіла з тіні,
Тінню тіні в кутку кривилась.

А під ранок - аж піна з рота -
Так хотілось у пеклі раю...
Самоту замінила нудота,
Так під ранок із нею буває...

Це вірш одного хорошого знайомого...його надрукувало Дніпро в збірці віршів...дуже приємно.

[Дочка Шекспіра]

Але ж гарно...
Тільки читаючи, уявила це все і аж моторошно стало..=))
Круто

[Dasein]

Зважайте, що дана тема призначена для оприлюднення власної творчості.