Алюзії тіней

[tomatyk]

Всім привіт. Звати мене Томаш і я наче пишу. Я навіть чув від декотрих людей що це краще ніж 99% того, що зазвичай можна зустріти в інтернеті, якщо не мати смаку і не знати де шукати. Але судити про це виключно Вам шановний Читачу.

Можу похвалитись виданою у видавництві "Ліра" книгою, яку ще не презентовано загалу. Збірка називаеться "Гра з (лю)циферблатами" і є одночасно і білінгвою (російськомовна поезія та рідною мовою), і перевертнем (книга перевертається і читається до середини). Придбати книгу можна у магазинах "Кобзар" та "Бовт файні книги" (на вході в будинок побуту) в Ужгороді. Невдовзі з’явиться можливість придбати книгу і в інтернеті.

Буду радий кожному читачу, особливо, тим які не просто схвально (а чи й несхвально) відпишуться під дописами, а й висловлять якісь свої враження, зауваження, побажання, скажуть чим твір зачепив, або, навпаки, чому не торкає.

Критику я вітаю, надто ж конструктивну, з ретельним і обгрунтованим поясненям "чому недобре". готовий і сам покритикувати, але нарікайте на себе якщо попросите.

[tomatyk]

бо й справді...

бо й справді,
буває так, що час сповільнює подих
тримаєш в руках цигарку, в горнятку чай
в будинку світло, а звідки ж ота печаль?
щемке відчуття, як у спині від непогоди
коли над руками дерев у пташиний рай
летять твої мрії, зникаючи перегодом

а що залишається? Кроки за ширмою днів
яблучний присмак, сльотаві осінні будні
карта країни, де в людях конають люди
графік терактів, і розклад кислотних злив…
Кинеш у річку мідяк, щоб нутром відчути
як завібрують від кіл на воді мости

як зрезонують у просторі інші ноти
як перехопить подих усім містам…
як виливатиме листопад жовтий бальзам
під вдягнуті в черевики незрячі ноги…
поволі сивієш.
фрегату твого капітан
прямує до бухти, крізь темні мов старість води

і можна зійти на молочні піски островів
і спрагло ковтаючи дозу міцної тиші
почути як час відступає… як бриз залишить
на серці тендітну смужку солених слів.
малюєш на склі її... бо вона важливіша.
і осінь тримає за пальці ваші світи....

[Black3012]

Десь я тебе каже бачив...

[tomatyk]

І де ж? :)

[Black3012]

Деяк Томаш, знаєте такого?

Гарний вірш, між іншим. "Ковтаючи дозу міцної тиші", мені цього якраз бракує.

[tomatyk]

Деяк Томаш, знаєте такого?

Знаю) Був тут такий невихований хлопчина з купою тарганів у макітрі...

Сперечався і закидував метрам форуму різні штуки. АЛе тепер він вихований і дорослий я))). Спасибі за добрий відгук


І кожній крижині – місце серед крижин…
Лещатами губ зачепившись за нерви пісні
Щоб кожному серцю – своя, персональна вічність,
І кілька секунд, щоб кинутись навздогін
За потягом літа що викрав твоє обличчя

І кожному цвяху – бути серед цвяхів
Залізу не місце в зап’ястях з плоті та крові
І кожному принцу – планету чи астероїд
Щоб бачити щогодинно, як день зомлів
Пірнувши яєчним жовтком у молочність моря

І кожному яблуку – свій Ісаак Ньютон
Кожному храму – юродиві й Герострати
Тишу – словам, Сальвадорам – мякі циферблати
Цезарям – Брутів, провідникам – вагон
Останній ковток – приреченому до страти

Кожному подиху – пара своїх легень
Сценам театрів – свої, неповторні, дійства
Злети, падіння. Перлам – свої намиста.
Кожній людині – місце серед людей
І вічного спокою тим, хто не знайде місця…

[Zolotko]

Я не є великим поціновувачем поезії, але ваш другий вірш ну просто клас. Мені дуже сподобалось, бо це інтелектуально, хочеться читати і перечитувати.