Показати повну версію : Фантасмагорный дебат
Мы все любим фэнтези, фантастику всякую, хвалим, покупаем...
Только один вопрос: зачем?
Зачем мы покупаем эту литературу? Фэнтези и фантастика -
низкоразрядные литературы, они колеблются где-то между
детективом и любовным романом. Не согласны? Да две трети
современных фантастов - бездари и графоманы, те же Пеховы,
Перумовы, Урсулы ле Гуин и иже с ними. Писать фэнтези - раз
плюнуть, главную роль тут играет пиар, чтобы книгу купили.
Толкиен не в счёт, он, как и все гении - сумасшедший. Гений
потому что написал такую сагу, а с ума сшедший - потому что
проложил дорогу разным недбайлам и нехлюям.
Читать произведения Толкиена - одно удовольствие. Тут тебе и высокий
стиль, и канва, и закрученность... В общем, время потрачено не зря.
Но современное фэнтези и фантастика!!... Это извращение, карикатура
на книгу. Читать очерёдную муть про голую девку на волосатом
драконе, про мага-некроманта с волшебным-преволшебным мечом
в трусах - это, пардон, самая настоящая дегенерация.
Хотите примеров? Пожалуйте - всем вам известен юзер Злодей -
флудераст, и, по некоторым мнениям некоторых пользователей - (хехе)
без царя в голове (чтоб не сказать хуже). Разве Злодей хоть раз
напечатал нормальный ответ на чью-то тему, или создал что-то
свое, интересное или поучательное? Нет! Большинство его постов
были даже не предложениями, а словными союзами. Угадайте, какую
литературу читает наш герой? Угу - ф. & ф. Не то чтобы гадость,
но, увы, и не пища для ума.
Так зачем нужна нам ТАКАЯ фантастика? Чтобы расслабиться?
Жалкий довод.
Якщо читати лише Перумова, то з тобою можна погодитись.
Що пропагує нормальне фентезі та фантастика - душа в людині.
Почитай "Хроніки Нарнії" Люїса, "Академія" Азімова, серія МіФів Аспріна.
Читаючи ці твори, людина стає добрішою... А книги Перумова я читав для відпочинку. От і все.
Алекс Пелагин
19.07.2005, 15:45
Клевере, мені здається, що сьогодні вночі, десь о 3:54, на тебе напала страшна депресуха. В мене буває таке, я починаю бачити, що весь світ - лайно. А потім розумію, що все не так погано. Може й в тебе таке ж з літературою???
До того ж, ти кажеш про якогось хлопця, який постійно читає фентезі, і всі його пости - якась нісенітниця. І ти вважаєш, що він такий через те, що читає. Добре, тоді подивись на мене. Я читав майже тільки фентезі. І нову. Толкієн мені не подобається. Я звичайно читав кілька книжок класиків російської літератури. Але переважно все, що я читаю - це Олді, Перумов, Панов, і таке інше...
Що скажеш? Я думаю, слід виключити з цієї розмови припущення про вплив того, що людина читає, на те, що вона може сказати чи написати. Якщо ми бажаємо взагалі продовжувати цю дискусію... Ти згоден зі мною?
То чому ж ми купуємо і з таким задоволенням читаємо це?? Чи не тому, що гарні письменники ніколи не пишуть беззмістовних речей?? Ти читав Олді? Хоча б просто оповідання - маленькі, на три сторінки?? Кожне з них несе думку, яка стосується і нашого життя, і всього, і завжди. Це щось важливе, і побачити її одразу можна рідко... Може тому ми читаємо все це? Тому, що фантасти часто вкладують розумні думки у фантастичні всесвіти?
Чи може тому, що у вихорі сірих буднів хочеться чогось незвичайного, яскравого і тому дуже приємного???
Чи може тому, що у вихорі сірих буднів хочеться чогось незвичайного, яскравого і тому дуже приємного???
Є трохи...
Перумов-це для мене "попса", як звучить улюблене слово Проф "белетртстика", як каже Девор, що Перумов не вміє писати! Я згоден з цим всім! А у Ле Гуїн наприклад мільйони бездумних опис і це вона і називає книжкою! А щоб там була якась особлива суть...? Ну от в волшебнике Земноморя єдиний прикольний момент це розмова з драконом, а все решта це брєд сівой кобили... Тобто Ле Гуїн. Все решта це якась дурацька тінь яка схожа характером на визвіреного собаку, а Гед це мале дитя, яке боїться собачки! Дурня, а ніяка не фентезі у тої Ле Гуїн! Особисто я читаю фентезі, бо люблю пригодницьку літературу! Люблю почитати якусь магію, якісь великі битви, війни і все решта! Люблю читати Пратчетта, Сальваторе, Толкіна, Желязного, Льюіса,Ролінг, Лукяненко... Ні, Лукяненко написав свою Варту набагато змістовніше! Тут є суть, є рівновага, є серйозність сутності і рівноваги Добра і Зла! Це те, що є (але зображене по інакшому) в Потеррі, у Володарі Перснів, у Темному ельфі, Пратчетті,це те чого бракує багатьом книжкам фентезі! Але є фентезі (от як Перумов чи Панов), яке написане для тих хто хоче щось почитати, хто не знає, яке фентезі вибрати... Такшо фентезі-класна річ!!!!!!!!!!!!!!!!!!! :)
Клевере, мені здається, що сьогодні вночі, десь о 3:54, на тебе напала страшна депресуха. В мене буває таке, я починаю бачити, що весь світ - лайно. А потім розумію, що все не так погано. Може й в тебе таке ж з літературою???
Томас Валентин
Только кошелёк
-"Запомни одно, студент: мир никогда не изменится. Мир был, есть и
остается дерьмом."
-"Да, но так же не можно жить!"- сказал Рулл.
-"Как не можно жить?"
-"Так, без чего-то, во что веришь - что помогает когда надеешся"-
выдавил из себя Рулл. -"Справедливость, гуманность, свобода - этому
всему они учили нас шесть лет. Это ж не может всё..."
-"Раз так, хочу тебе кое-что рассказать, Парцивал!"- сказал Нонненрос.
-"Вытерпи еще тут три недельки и потом забудь всё, чем быстрее - тем лучше, и становись торговцем, маклером или устанавливай холодильники!"
-"Но это..."
-"Это материализм западного образца, мой дорогой. Каждый каждого
агитирует ему не поддаватся, чтобы самому взять весь джек-пот.
И потом он идёт в храм и молится: Господи, избави меня от грубого материализма! Держи негра! Или Европа, Христианство и хороший,
прекрасный капитализм не выживут."
Рулл уставился на Нонненроса остёкленелым взглядом.
-"Да, но..."- сказал он, переведя взгляд на сосновую дверь учительской.
-"В жизни ценится только кошелёк, студент! Кошелёк и только он.
Всё другое - обманные манёвры."
-"Дерьмо!"- сказал Рулл и вышел из комнаты.
Що скажеш? Я думаю, слід виключити з цієї розмови припущення про вплив того, що людина читає, на те, що вона може сказати чи написати. Якщо ми бажаємо взагалі продовжувати цю дискусію... Ти згоден зі мною?
Нет. Прочитанное всегда влияет на миросозерцание человека, неважно,
позитивно ли, или негативно. Также, я думаю, ты согласишся со мной,
что человек может или деградировать, или прогрессировать. Деградирует
человек многими способами - начиная от социального состояния и
кончая игрой в Кваку. Последний пример можно связать и с литературой.
Когда человек играет в Кваку, или читает паршиво написанную книгу
про мага-недоучку, его разум целиком фокусируется на состоянии стагнации и релаксации. Оно, конечно, в малых дозах не смертельно,
но когда человек ПОСТОЯННО читает только одну и ту же муть, или
бьет ботов в Кваке, или смотрит сериал "Санта-Барбара": его разум
начинает мыслить категориями этой книги, игры, сериала. Более низкими
категориями.
То чому ж ми купуємо і з таким задоволенням читаємо це?? Чи не тому, що гарні письменники ніколи не пишуть беззмістовних речей?? Ти читав Олді? Хоча б просто оповідання - маленькі, на три сторінки?? Кожне з них несе думку, яка стосується і нашого життя, і всього, і завжди. Це щось важливе, і побачити її одразу можна рідко... Може тому ми читаємо все це? Тому, що фантасти часто вкладують розумні думки у фантастичні всесвіти?
Нет, Олди я не читал... и не хочу. Зачем? Зачем мне засорять разум
очёрёдным описанием фэнтезийного мира, только для того, чтобы найти там пару умных мыслей про гуманность, свободу, равенство и братство? А про что еще? Про религиозный нигилизм, как у Лукьяненка? Раньше мне нравился Лукьяненко. Теперь он мне уже
не нравится. Психолог, он тысячи подростков сделал психами,
заставил корчить из себя иных. -"Ну, так они и были психами"- скажете
вы. Ну, значит все немцы под Гитлером тоже были психами?
Да, ты читал Бредбери, Пелагин? Что ни произведение - глубокая
социальная мысль.
Ну и что?
Социальная мысль - социальная мысль, сквозь фантастическое у
хорошего писателя (если он пишет сатиру или аллегорию) всегда
выступает реальное. Но плохо, когда реальное подменяется иллюзорным.
Розум засрати ніколи не можна. І це факт.
Від прочитаної книги людина ніколи деградувати не буде.
Просто є люди, котрим і потрібні ці бездумні пригоди. Але все-ж таки, коли-небудь, їхній розум почне вимагати чогось більш "суттєвого".
Хоча завжди, посторюю, завжди мають стояти вище за філософію. Чому? Бо пригоди - основа всієї літератури, вони лежать в основі будь-якої філоофії. Якщо забрати пригоди, буде гола філософія, яка буде цікава лише обраним
Докажи, шеф, что разум никогда не можно засрать. И докажи,
что от прочитанной книги человек никогда не сможет деградировать.
Ты говоришь - "человек". А я говорю - "человек с сильной волей".
Человек разумный, если прочитает муть, от мути смоется, ведь
он ее не воспримет, не всосёт в себя. Но сколько их, разумных
человеков? Сколько этих - обраних? Да и избранные ли они?
Может они просто: нормальные?
Человек со слабой волей (под ним я подразумеваю нового человека
капитало-потребительского образца), или информационный зомби
будет глотать всё, что ему предложат, и будет жить - иллюзиями.
Компьютерные игры - яркий тому пример.
На даному етапі розвитку людина використовує лише 4-5% можливостей свого мозку. То не думаю, що 95% - це так вже і мало.
Якщо людина дійсно нормальна, то деградувати вона не буде. Все що би не робилося - йде на користь.
Алекс Пелагин
20.07.2005, 15:59
По-перше, я хочу сказати, і, думаю, ти, Клевере, зі мною погодишся, що на деградацію чи прогресування людини не може впливати ЛИШЕ тільки те, що вона читає, чи що дивиться, чи у що грає, тощо. Я кажу це, бо хочу викреслити з пам"яті тих, хто висловлюється тут, приведення на приклад того Злодія. Бо, навіть якщо він деградував (я особисто з ним не знайомий, і його постів ніколи не бачив), згадка про нього у цій темі недоречна. Тож, забули про Злодія.
Далі. Якщо ми говорили б на реальній зустрічі, то я хотів би сказати наступні свої слова з більш лагідною інтонацією. Клевере, невже ти думаєш, що уся, УСЯ, література чи конкретно фентезі погана? Ти кажеш, що не хочеш навіть спробувати читати Олді, тому що не хочеш засоряти собі розум. Тобто ти з самого початку, навіть не читавши, вже погано ставишся до його (точніше їх) робіт! Чому, Клевере?! Звідки в тобі таке? Де твоя "презумпция невиновности"?? Праця критика так впливає на людину???
Ще дещо: я хотів би виключити з нашої розмови слово "нормальний" та похідні від нього. Ми зараз розмовляємо про принципи та концепції. Ми розмовляємо про фентезі ВЗАГАЛІ. А слово "норма"... Яка норма? Хто її придумав, хто вирішив, що он то чи ось це - норма? Що саме під оце і оце треба підстроюватися??? Такий бунтизм в мені завжди, особливо пов"язано зі словом "нормально" та "положено". :mad: Але то вже зовсім інша історія...
На даному етапі розвитку людина використовує лише 4-5% можливостей свого мозку. То не думаю, що 95% - це так вже і мало.
Якщо людина дійсно нормальна, то деградувати вона не буде. Все що би не робилося - йде на користь.
Ах, твои проценты юзинга мозга - старая песня. Она уже себя
отжила, вместе с падением научного материализма. Человек
использует свой мозг - как средство, как орудие связи между
этим миром и своим духом. В данном случае лучше сказать,
НАСКОЛЬКО человек реализовал свою душу в познании истины.
Нормальное состояние человека - по Христианству (также Исламу):
пребывание в истине, познание и стремление к мудрости,
воссоединение с Творцом. На этом пути много лишнего - почти
весь мир. Из чего следует, что нормальный человек (или мудрец)
просто не будет читать ненужную ему литературу, в данном случае
фэнтези и фантастику. Из чего можно заключить, что если он будет
читать ф. енд ф. - он ненормальный.
По-перше, я хочу сказати, і, думаю, ти, Клевере, зі мною погодишся, що на деградацію чи прогресування людини не може впливати ЛИШЕ тільки те, що вона читає, чи що дивиться, чи у що грає, тощо. Я кажу це, бо хочу викреслити з пам"яті тих, хто висловлюється тут, приведення на приклад того Злодія. Бо, навіть якщо він деградував (я особисто з ним не знайомий, і його постів ніколи не бачив), згадка про нього у цій темі недоречна. Тож, забули про Злодія.
Да, не только это. Еще степень богатства, социальный статус,
позволяющий индивидууму заниматся тем или иным. Но, говоря,
что влияет не только читание, или просмотр, или игра - ты не
уточняешь, что именно еще влияет. Уточни.
Нет, как раз очень даже доречна. То, что ты его не знаешь,
еще не значит, что его следует выкинуть из моей системы
доказательств, тем более, если это доказательство тебе не
по вкусу. Это - наглядный пример. Ты же, со своей стороны,
еще не приводил никаких примеров, ни логичной последовательности
суждений (что влияет на человека помимо...?)
Далі. Якщо ми говорили б на реальній зустрічі, то я хотів би сказати наступні свої слова з більш лагідною інтонацією. Клевере, невже ти думаєш, що уся, УСЯ, література чи конкретно фентезі погана? Ти кажеш, що не хочеш навіть спробувати читати Олді, тому що не хочеш засоряти собі розум. Тобто ти з самого початку, навіть не читавши, вже погано ставишся до його (точніше їх) робіт! Чому, Клевере?! Звідки в тобі таке? Де твоя "презумпция невиновности"?? Праця критика так впливає на людину???
Не скатывайся в лирику. Мы тут говорили конкретно о фэнтези,
а не о всей литературе, кажется. Незачем мне приписывать то, что
я никогда не утверждал.
"По плодам их узнаете их." Что з того, что я не хочу читать Олди?
А что, если я уже достаточно начитался фэнтези? А почему ты,
например, не хочешь читать сказки? Или трагико-психологичные романы?
Не охота? Так и мне не охота. Но если обычно люди не хотят
читать Достоевского, или Петра Флоренского, или Бердяева - то
потому (обычно!), что он слишком сложно пишет. Для меня же
фэнтези современное (учти, я не ругаю ВСЁ фэнтези. Я люблю
и уважаю Толкиена и Кэролла. Брэдбери и Роберта Шекли. Но
я ругаю всякий ширпотрёб, от которого мозги вянут, типа Перумова,
Лукьяненка, Пехова, Ле Гуин и т. п.) - слишком примитивно.
Ах да - обычно ласковый тон не предусматривает восклицательных и вопросительных знаков в большом обьеме.
Ще дещо: я хотів би виключити з нашої розмови слово "нормальний" та похідні від нього. Ми зараз розмовляємо про принципи та концепції. Ми розмовляємо про фентезі ВЗАГАЛІ. А слово "норма"... Яка норма? Хто її придумав, хто вирішив, що он то чи ось це - норма? Що саме під оце і оце треба підстроюватися??? Такий бунтизм в мені завжди, особливо пов"язано зі словом "нормально" та "положено". Але то вже зовсім інша історія...
Опять таки, придирка к словам и обозначениям - вещь малопохвальная.
Что с того, что я и Прим ссылаемся на "нормального" человека?
Да, мы его понимаем по разному. Даст Бог, придём к компромису
(хотя компромис, говорят, противоречит истине), и он даст нам
мощное умственное оружие для подтверждения тех или иных
положений.
Алекс Пелагин
21.07.2005, 09:43
Ах, твои проценты юзинга мозга - старая песня. Она уже себя отжила, вместе с падением научного материализма. Человек
использует свой мозг - как средство, как орудие связи между
этим миром и своим духом. В данном случае лучше сказать,
НАСКОЛЬКО человек реализовал свою душу в познании истины.
Нормальное состояние человека - по Христианству (также Исламу):
пребывание в истине, познание и стремление к мудрости,
воссоединение с Творцом. На этом пути много лишнего - почти
весь мир. Из чего следует, что нормальный человек (или мудрец)
просто не будет читать ненужную ему литературу, в данном случае
фэнтези и фантастику. Из чего можно заключить, что если он будет
читать ф. енд ф. - он ненормальный.
Добре, тоді чого ще він не буде робити? Ну, якщо вже зайве на дорозі до істини - майже все, то чого ще він не буде робити, окрім читання нашої грішної ф+ф??? І, доречі, якщо все зайве, тому всього цього краще не торкатись (і не читати), як досягти тої істини? Ідучому потрібна дорога, по який він поже піти. І ще одна, по який він, може, і не піде, але вона має бути, щоб він міг розрізнювати ці шляхи. Чи не в спробах та помилках шлях до істини? І як же до неї прийти, НЕ торкаючись майже всього у цьому світі?
Я вважаю, що іти до істини треба, відштовхуючись від чогось, вирішуючи потрібне тобі це чи он те, чи не потрібно. Подобається воно тобі чи ні? Якщо потрібне, навіщо воно тобі потрібне? Давання відповідей собі на собою ж задані питання - чи не це шлях до істини?
Да, не только это. Еще степень богатства, социальный статус,
позволяющий индивидууму заниматся тем или иным. Но, говоря,
что влияет не только читание, или просмотр, или игра - ты не
уточняешь, что именно еще влияет. Уточни.
Нет, как раз очень даже доречна. То, что ты его не знаешь,
еще не значит, что его следует выкинуть из моей системы
доказательств, тем более, если это доказательство тебе не
по вкусу. Это - наглядный пример. Ты же, со своей стороны,
еще не приводил никаких примеров, ни логичной последовательности
суждений (что влияет на человека помимо...?)
Ок, добре, хай Злодій лишається. Я просто не хотів, щоб у нашому котлі варилася якась людина, бо він теж людина і це йому може бути неприємно.
Клевере, скільки тобі років? Мені 17. Однак я намагаюся вже зараз, використовуючи свій досвід та своє знання, дискутувати про серйозні речі. Думаю, тобі років більше, тож в тебе може бути декотра перевага, бо ти не дурніший за мене. Зараз я не зможу привести тобі повний список речей, які впливають на людину та її розвиток (у якомусь напрямі). Але одне я можу сказати тобі точно - процентів десь на 65-70 на своє життя і самого себе впливає сама ж людина. Ти зараз, мабуть, скажеш, що такі вислови теж віджили, як і "юзання мозку". Але саме так все і відбувається! Людина володіє собою, вона ладна сама вирішувати, що їй робити і куди іти. Щоправда, наслідки своїх рішень вона бачить вже після дії, але це теж корисно, бо це називається "вчитися на своїх помилках" і це є найкращим способом здобуття освіти (життєвої, а не дипломної). Ти, я, Прім, і абсолютно всі навкруги можемо хотіти сознавати, що ось це для нас помийка, а ось це - дуже добре. Будемо хотіти сознавати - будемо сознавати. То ж фентезі не може впливати на нас без нашого дозволу, як гіпноз. Зазвичай людина сознає, що це для неї погано, а потім вже вирішує, впускати це в себе чи ні.
Не скатывайся в лирику. Мы тут говорили конкретно о фэнтези,
а не о всей литературе, кажется. Незачем мне приписывать то, что
я никогда не утверждал.
"По плодам их узнаете их." Что з того, что я не хочу читать Олди?
А что, если я уже достаточно начитался фэнтези? А почему ты,
например, не хочешь читать сказки? Или трагико-психологичные романы?
Не охота? Так и мне не охота. Но если обычно люди не хотят
читать Достоевского, или Петра Флоренского, или Бердяева - то
потому (обычно!), что он слишком сложно пишет. Для меня же
фэнтези современное (учти, я не ругаю ВСЁ фэнтези. Я люблю
и уважаю Толкиена и Кэролла. Брэдбери и Роберта Шекли. Но
я ругаю всякий ширпотрёб, от которого мозги вянут, типа Перумова,
Лукьяненка, Пехова, Ле Гуин и т. п.) - слишком примитивно.
Ах да - обычно ласковый тон не предусматривает восклицательных и вопросительных знаков в большом обьеме.
Ні, Клевере, починав ти з ругання усього фентезі, окрім Толкієна. Однак Толкієн теж не усім довподоби. І, знаєш що, я вважаю, що це додає йому відомості та популярності! Уявимо популряність та успіх у виді маятника. Якби всі його тільки любили - вони б штовхали маятник тільки в одну сторону і дуже скоро зламалися б. А так люди розгойдують маятник у різні сторони: в позитивну сторону - ті, хто люблять його, у негативну - ті, хто не люблять. Але маятниові байдуже, хто його штовхає - головне, щоб штовхали.
Так само відбувається і з маятником Перумова. І ти - в тих, хто розгойдує його ще більше. Може, це не він поганий, а просто ти - з іншої сторони маятника? ;)
Добре, тоді чого ще він не буде робити? Ну, якщо вже зайве на дорозі до істини - майже все, то чого ще він не буде робити, окрім читання нашої грішної ф+ф??? І, доречі, якщо все зайве, тому всього цього краще не торкатись (і не читати), як досягти тої істини? Ідучому потрібна дорога, по який він поже піти. І ще одна, по який він, може, і не піде, але вона має бути, щоб він міг розрізнювати ці шляхи. Чи не в спробах та помилках шлях до істини? І як же до неї прийти, НЕ торкаючись майже всього у цьому світі?
Я вважаю, що іти до істини треба, відштовхуючись від чогось, вирішуючи потрібне тобі це чи он те, чи не потрібно. Подобається воно тобі чи ні? Якщо потрібне, навіщо воно тобі потрібне? Давання відповідей собі на собою ж задані питання - чи не це шлях до істини?
Ты говоришь о том, чего еще не изучал. Пелагин, я тебя разочарую,
мне столько же лет, сколько и тебе. Критиком же я являюсь, пославши пару аналитических статей в пару православных журналов, которые ты, впрочем, никогда и не читал. И получил за это деньги. =)
Истина - очень простая штука, Пелагин, но ищут ли её, ищешь ли её ты?
Я думаю, что не ищешь. Иначе зачем бы ты швендяв свое врёмя на пудру, заволакивающюю мозги словно смог? Ты говоришь - отталкиватся.
От чего отталкиватся? Перепробовав всё? Твоей жизни не хватит. Кстати, попробовав ф. енд. ф., я от неё и отталкиваюсь (от большинства современных писателей), т. к. считаю её пройденным этапом в моей жизни. Как призывник после армии не играет в Контрстрайк, так и я,
после некоторых событий больше не читаю ненужный мне хлам.
Ты спрашиваешь как Понтий Пилат: что есть истина? А ты хоть веришь, что она есть? Ты веришь, что она одна, а не бесчисленное множество её проявлений? Относишся ли критически ко всему, что воспринимаешь за
"истинноподобное"? Я нашёл путь к истине, но глупо было бы выбрасывать это сокровище людям, которые посмеются надо мною.
Зараз я не зможу привести тобі повний список речей, які впливають на людину та її розвиток (у якомусь напрямі). Але одне я можу сказати тобі точно - процентів десь на 65-70 на своє життя і самого себе впливає сама ж людина. Ти зараз, мабуть, скажеш, що такі вислови теж віджили, як і "юзання мозку". Але саме так все і відбувається! Людина володіє собою, вона ладна сама вирішувати, що їй робити і куди іти. Щоправда, наслідки своїх рішень вона бачить вже після дії, але це теж корисно, бо це називається "вчитися на своїх помилках" і це є найкращим способом здобуття освіти (життєвої, а не дипломної). Ти, я, Прім, і абсолютно всі навкруги можемо хотіти сознавати, що ось це для нас помийка, а ось це - дуже добре. Будемо хотіти сознавати - будемо сознавати. То ж фентезі не може впливати на нас без нашого дозволу, як гіпноз. Зазвичай людина сознає, що це для неї погано, а потім вже вирішує, впускати це в себе чи ні.
Истинно так! И я, право, не знаю - радоваться ли мне, иди грустить.
Ты сам признал это - без соизволения самого человека ничего на него влиять не будет. Но ты же себе соизволяешь. И многие люди соизволяют.
Но ты же знаешь, как ребёнок не может вылечить себя от болезни (он просто не распознает её) так и люди, в душе своей легковерные и суетные, не реагируют никак на свою нравственную и ментальную деградацию. Уж если ты деградируешь, то ты не растёшь, tertium non datur.
Ні, Клевере, починав ти з ругання усього фентезі, окрім Толкієна. Однак Толкієн теж не усім довподоби. І, знаєш що, я вважаю, що це додає йому відомості та популярності! Уявимо популряність та успіх у виді маятника. Якби всі його тільки любили - вони б штовхали маятник тільки в одну сторону і дуже скоро зламалися б. А так люди розгойдують маятник у різні сторони: в позитивну сторону - ті, хто люблять його, у негативну - ті, хто не люблять. Але маятниові байдуже, хто його штовхає - головне, щоб штовхали. Так само відбувається і з маятником Перумова. І ти - в тих, хто розгойдує його ще більше. Може, це не він поганий, а просто ти - з іншої сторони маятника?
Зачем эти метафоры? Они тут неуместны, и вот почему: тебе нравится Перумов? Так и мне он нравится, вернее - стиль его книг. Я люблю читать похождения разных супер-героев в псевдо-средневековом антураже, с огромным количеством магических наворотов и столькими
мирами, что нирвана отдыхает. Не дело в том что мне или тебе нравится,
а то, считаю ли я, или ты, это полезным, понимаешь? Мне, например, не нравится рыбий жир. Но я же не ору "геть рыбий жир!",
а покорно его пью, он поможет моему организму.
От і я кажу. Читайте краще філософію та інтелектуальну літ-ру. А з іншої сторони, чом би й ні, якщо подобається?..
Ні все одно будь-яка література після прочитання залишає по собі якийсь слід. Інколи цей слід занадто значний і "рана" після нього не заживає.
2Клевер
Я не хочу тебе образити. Але критики, які отримують за критику гроші не завжди пишуть те, що вважають за потрібне. Інколи Вони доволі сильно перекручують правду.
Взагалі, якщо вже на те пішло, то найкраще читати казки народів світу. Адже в них зібраний досвід минулих поколіннь. Адже "в каждой сказке есть доля правды". І люди останнім часом перестали вірити в цю "долю правды".
Взагалі я теж Олді не читав. Я спробував його прочитати. Мені не сподобалось. Можливо мої погляди не співпали з поглядами автора. Але я не кажу, що Олді це погано. Просто мені він не подобається.
Процентне відношення використання мозку... А ви впевнені в тому, що воно саме таке? Можливо рівень розвитку нашої науки не може дати відповідь на це запитання. Можливо людина ще в меншій мірі використовує можливості свого мозку? А можливо в більшій.
Не все, що робиться іде на користь усім. Для когось дія стане користю. Для когось чимось надзвичайно поганим. Тим, що не можна виправити. Люди - занадто вразливі. І не можливо когось називати нормальним чи ненормальним. Цей висновок ми робимо відносно себе. Не існує реальної "шкали нормальності людини". Не варто когось називати ненормальним. Можливо він просто не такий як всі.
Взагалі. Навіщо починати поливати брудом якогось автора, навіть, якщо він в когось запозичив ідею?
Якщо вам і справді не подобається Ф+Ф, то "Читайте краще філософію та інтелектуальну літ-ру." (С) Профет. Але не думаю, що це всі сподобається.
Я згоден, що існують автори, які пишуть лише для того, щоб отримати за це гроші. Їх не цікавить, що в їхніх творах нема ніякої ідеї. Вони пишуть події. Це і приваблює більшість сучастної молоді. Їм потрібні хліб та видовища. Але аж ніяк не твори, в яких присутня якась філософська думка. Це проблема не авторів. Це проблема сучастного суспільства. І цю проблему не можна вирішити поки існує сучастне суспільство, поки воно не змінеться.
(Це лише IMHO. Я нікого не намагаюсь образити цим дописом. І прошу не розуміти мене неправильно...)
Так просто сказати: поки суспільсво зміниться..
А якими ще способами зміниш суспільство, як не якісною літературою?!
"Суспільство" книжки не читає!
А теорія замкненого кола:
якщо нікому не треба така література, її не будуть створювати. І якщо її нестворюють - значить вона нікому не потрібна. Отак у нас і виходить. Людям цікавіше зараз дивитись різні ток-шоу, в яких зовсім немає сенсу. Я нещодавно повернувся і там найбільш ходове шоу це 5 вечорів з Андрієм Малаховим. Зовсім дурне шоу. Там одну дівчину називають відьмою лише тому, що вона любить ходити по кладовищу і читає книжки про чорну магію. І на таких шоу росте сучастне покоління нашої молоді.
"Суспільство" книжки не читає!
А ким ти себе, жабка, вважаєш?
Ми ж з вами "отприски" вусього найкращого, що в ньому тільки народжується...:8
У вас бачу з Профет любофф... :)
п.с. Проф! Тільки не матюкай мене за це! Пліз!!!
А ким ти себе, жабка, вважаєш?
1. Наступного разу за нахабство отримаєш!
2. Себе вважаю патологічним виключенням із системи (як і решту людей із тверезим світоглядом - насправді таких зовсім мало).
Гете у монолозі Мефістофіля писав:
"Die schlechteste Geselschaft l??t dich f?llen, das du ein Mensch mit Menchen bist".
Нема виключень і нема системи - це, насправді, самообман. Ти переконуєш себе в тому, що не така, як всі, а наспраді, навіть, не уявляєш наскільки схожа з тою "сірою масссссою", яка блудить мов стадо по країні.
Нічого не можу сказати. Залишаюсь при своїй думці.
не уявляєш наскільки схожа
Про схожість не було мови.
От і я кажу. Читайте краще філософію та інтелектуальну літ-ру. А з іншої сторони, чом би й ні, якщо подобається?..
Да, лучше читать философию и интеллектуальное чтиво. Но зачем
читать книгу, если она тебе нравится? Детям, например, нравятся
сладости, но от сладостей бывает кариес. Аналогично.
Я не хочу тебе образити. Але критики, які отримують за критику гроші не завжди пишуть те, що вважають за потрібне. Інколи Вони доволі сильно перекручують правду.
Ты меня не оскорбил, наверное потому, что я не усёк, что ты этим
хотел сказать. Мне за диалог с Пелагиным никто не платил, если ты
на это намекаешь.
Я згоден, що існують автори, які пишуть лише для того, щоб отримати за це гроші. Їх не цікавить, що в їхніх творах нема ніякої ідеї. Вони пишуть події. Це і приваблює більшість сучастної молоді. Їм потрібні хліб та видовища. Але аж ніяк не твори, в яких присутня якась філософська думка. Це проблема не авторів. Це проблема сучастного суспільства. І цю проблему не можна вирішити поки існує сучастне суспільство, поки воно не змінеться.
Правильно, но эти автора, которые пишут "зрелища" не "існують".
Вони "є". И прочно стоят на ногах. А изменению общества как раз
поспособствует изменение литературы.
Існують і є поняття синонімічні. А от літературу буде важко переробити, бо такі автори "прочно стоят на ногах". І майже ніхто не буде читати гіпотетичного автора Теорема Теоремовича, хоч у нього дуже інтелектуальний твір.
Mercenary
01.09.2005, 12:01
І майже ніхто не буде читати гіпотетичного автора Теорема Теоремовича, хоч у нього дуже інтелектуальний твір.
Я вважаю, що у технологічному плані зміст книги часто значення не має.
Давайте вигадаємо нашому Теорему інше ймення. Тео Рем. Або - Тейвор Ем.
Вигадаємо гучну назву. "Перкусія від мастурбатора" - підійде?
Робимо яскраву обкладинку. Робимо піар, що буцімто "Перкусія" - найінтелектуальніша книга за останні 5 років. Публікуємо псевдорейтинги.
Рецезії, написані псевдонауковою, "шибка вумною" мовою. І таке різне.
За умови грамотно проведеної кампанії вже за тиждень знайдуться такі, що заявлятимуть, що наша "Перкусія" - нове откровення від Івана.
І такі, які вишукуватимуть особливий зміст навіть у комах та крапках: там де його і бути не може. А усі, у кого є клепка у голові, прочитають хоча б заради того, аби бути "в курсі", або хоча б вперто ствердживатимуть, що читали.
Як думаєте, таке - можливо?
А, може, усі разом напишемо таку книжку? :p
tysovska
01.09.2005, 12:53
Але хто купить другу книжку цього автора?
Як думаєте, таке - можливо?
Запросто. Так воно і робиться із "світовими бестселерами". Переважно.
І другу куплять, і третю. В голові пересічно читача схема працює приблизно так: " Раз така популярна книжка, стільки захоплених рецензій, а мені не сподобалось - то, може, я просто не врубився у філософський погляд автора , тож прочитаю і буду тіпа розумним чуваком...!"
Це називається мода. А мода, чк усім відомо, створюється штучно.
Запросто. Так воно і робиться із "світовими бестселерами". Переважно.
І другу куплять, і третю. В голові пересічно читача схема працює приблизно так: " Раз така популярна книжка, стільки захоплених рецензій, а мені не сподобалось - то, може, я просто не врубився у філософський погляд автора , тож прочитаю і буду тіпа розумним чуваком...!"
Це називається мода. А мода, чк усім відомо, створюється штучно.
Навіть ця, так звана мода, не завжди може привернути увагу потенційного читача до тієї чи іншої книжки. Зверніть увагу на сучасну молодь. Вони не читають книжок взагалі! Наприклад, у мене є менший брат. Я ніколи не бачив у ньго в руках художньої літератури, як би я і мої батьки його не переконували в корисності останньої. У нього одна відповідь: "навіщо читати, якщо можна подивитись фільм".
Звичайно, таких як мій брат переважна більщість, але не всі.
Прочитанное всегда влияет на миросозерцание человека, неважно,
позитивно ли, или негативно.
Повністю згоден! Особливо якщо говорити про Ф+Ф минулих років. Щодо сучасної літератури (і не тільки Ф+Ф, а всієї), то тут ти правий, це суцільний "ширпотреб". Я частенько навідуюсь в книжковий магазан з надією побачити хоча б що-небудь з класичної літератури, але для мене було відкровенням, коли я побачив серед різних серіалів невеликий томик "Кобзаря"! :eek:
Чесно кажучи, я і сам захоплююся фантастичною серією. Але, по-перше, ця серія почала писатися ще в 80-х. А, по-друге, останні книжки серії я не читаю, бо в них вже чітко прослідковується сучасний шаблон. Тобто, що все закінчується хепієндом, а головні герої вкриті славою з ніг до голови. Коротше починаєш читати книгу і знаєш чим вона закінчиться. І наякої інтриги (або майже ніякої).
Чому можна навчитись з таких "ідеальних" книжок? Звісно, що після прочитання десятка таких книжок, читач починає сприймати навколишній світ, як майже ідеальним. Хоча насправді, як ти, Клевере, кажеш "вся жизнь - дерьмо, и солнце..."
Чесно кажучи, я і сам захоплююся фантастичною серією. Але, по-перше, ця серія почала писатися ще в 80-х. А, по-друге, останні книжки серії я не читаю, бо в них вже чітко прослідковується сучасний шаблон. Тобто, що все закінчується хепієндом, а головні герої вкриті славою з ніг до голови. Коротше починаєш читати книгу і знаєш чим вона закінчиться. І наякої інтриги (або майже ніякої).
Чому можна навчитись з таких "ідеальних" книжок? Звісно, що після прочитання десятка таких книжок, читач починає сприймати навколишній світ, як майже ідеальним. Хоча насправді, як ти, Клевере, кажеш "вся жизнь - дерьмо, и солнце..."
"это не тот уровень литературы, который следует читать в оригинале, высоких стилей там нет, не было, да и не будет скорей всего" (с) Алекс Руднев ( http://rjf.realnet.ru/razmhunters.htm )
Да и вообще у того же Торстона (как типичного представителя ранних авторов) хватает своих ляпов. Одна концовка "Falcon Guard" чего стоит. Да, Эйдена-то убивают, но... блин... там же просто маразм.
Даже в "Shadows of War" Грессмана и то менее маразматичный финал. Да и сама книга оригинальна, хоть и выпущена попозже.
Да и вообще у того же Торстона (как типичного представителя ранних авторов) хватает своих ляпов.
У будь-якого автора фантастичної книги є свої ляпи. А щодо серії БТ, то, на мою думку, серія Торстона мало не найкраща. Є свій трагізм і філософський підтекст. А які висновки може зробити людина, прочитавши ту ж "Тени Войны" або "Охотники" Грессмана? По-моєму, на таких книжках неофашистів виховувати можна. у них теж філософія тотального знищення працює.
А все це тому відбувається, що в новій фантастиці все пишеться задля грошей, а не задля того, щоб навчити чомусь читача (я маю на увазі чомусь доброму).
Loki, а чому можна навчитися з книжок Торстона? І де ти там побачив неофашизм у Гресмана? <_<
Особисто мені подобаються книги Кейта і трохи менше - Стакпола та Торстона. Гресман не подобається просто за засилля ляпів (мужик явно недочитав Technical Readouts перед тим як писати книжки). Але тим не менш відкинувши свою любов до цієї серії і поглянувши об'єктивно я вважаю, що БТ це аж ніяк не інтелектуальна література. Вона притягує нестандартним сюжетом, великим і живим світом, який дуже схожий на наш (бо в БТ немає поганих та хороших - кожен просто відстоює свої інтереси і свій життєвий шлях).
изменению общества как раз
поспособствует изменение литературы.
Істинно, істинно глаголиш, правдолюбцю. Можна взяти за приклад книги гессе, Чапека, Брехта. які спаювалися фашистами. Якби вони не могли змінити у суспільстві абсолютно нічого, їх лишили б спокійнісінько стояти на поличках.
Виходить дуже цікавий диспут. Я навіть всі дописи перечитав. Від себе дещо додам. Фантастична література будь-якої якості допомагає виходити за межі розуму. І повірити в щось нереальне. При цьому в будь-який момент можна сказати, що все прочитане - нісенітниця, ніхто ж не примушує вірити, і взяти іншу книгу. Чи взагалі забити на фантастику.
А тепер задам питання, за яке можна нарватися. (але віртуальну морду бьють віртуальними кулаками)
Чи можна Біблію - найстарішу і наймудрішу (ніякого сарказму, я дійсно так вважаю) книгу - віднести до фантастики? Там чудес - Перумов поряд не стояв.
За загальноприйнятою класифікацією - ні.
ІМХО - теж ні, ні і ні. Ну не будемо ж ми до фантастики відносити будь-що, де описані хоч трошки нереальні речі.
А ти Біблію розважальною книжкою вважаєш?
А ти Біблію розважальною книжкою вважаєш?
А хто тобі сказав, що фантастика - розважальна література?
PRIM запитує:
А хто тобі сказав, що фантастика - розважальна література? Тобто, як це - хто?! Почитайте уважно, що написав CLEVER під час заснування цієї теми:
Зачем мы покупаем эту литературу? Фэнтези и фантастика -
низкоразрядные литературы, они колеблются где-то между
детективом и любовным романом. Мене, щоправда, обурює не тільки його нагла маніра спілкуватись на форумі іноземною мовою (хоча у правилах спілкування, якщо не помиляюсь, обумовлена українська). Як письменника-фантаста, мене обурює настільки легковажно-зневажливе ставлення до цього виду літератури.
Далі PROPHET запитує у відповідь:
А яка?
Відповідаю відверто: РІЗНА!!! Бо і в середовищі "нефантастичної", "нормальної" літератури існує як розважальне чтиво, так і серйозне. Те саме і у фантастиці. Просто відмінність, винятковість фантастики полягає саме в тому, що вона дозволяє поставити літературних героїв у такі умови, в які їх не поставиш в "нормальній" літературі.
Втім, можливо, це лише моя індивідуальна точка зору. Пропоную продовжити дискусію в нашому розділі "Українська фантастика", де "для затравки" я повторюю свою відповідь з усіма цитатами. Гайда до нас - приєднуйтесь!
А ти Біблію розважальною книжкою вважаєш?
Дійсно, не вся фантастика є розважальною. Є і пізнавальна, якою я і вважаю Біблію. Особливо Старий завіт.
Ну не будемо ж ми до фантастики відносити будь-що, де описані хоч трошки нереальні речі.
По-перше, речі, описані в Біблії, не можна назвати "трошки" нереальними.
А по-друге, нереальні речі описуються або в казках (епосі), або в "ужастиках", або в фантастиці. То куди ж віднести Біблію - до казок?
Правда, може виникнути питання, чи можна її взагалі класифікувати...
Пропоную віднести Біблію, разом з Кораном і Ведами до духовної/релігійної літератури ;) . Адже для віруючої людини все, описане там - правда. Для невіруючої - казка, легенда, вимисел, фантастика врешті - решт
Ну, не бажають люди дослухатись до прохання перейти до іншого розділу!.. А шкода. ГРИЖ от написав:
А по-друге, нереальні речі описуються або в казках (епосі), або в "ужастиках", або в фантастиці. То куди ж віднести Біблію - до казок? Я, звісно, не літературознавець і можу помилятися, проте казки - це лише ЧАСТИНА епосу. А є ще й інша його частина - міфи. Отже, якщо вкладатись у Вашу класифікацію (як написано в YARA, для "невіруючої" людини), то Біблію треба було би віднести не до казок, а саме до МІФІВ.
Був біля книжкової розкладки, дивився підручник зарубіжної літератури для 6-го чи 7-го класу. Біблія вивчається в розділі епос. Я, в принципі, за свободу вибору.
Але якщо батьки водят малечу до церкви, а в школі Біблію відносят до "зарубєжки", то ця сама малеча врешті-решт розгубиться. Але це вже інши тема. Про викладання літератури в школі. От тільки не знаю, де цю тему створити. Хіба в кахве?
Але це вже інши тема. Про викладання літератури в школі. От тільки не знаю, де цю тему створити. Хіба в кахве? А чом би й ні! Бо як на мене особисто, то (з мого особистого досвідо й того, що я бачив у школах, де вчилась моя донька) шкільний предмет "Література" (незалежно від класифікації на "рідну" й "зарубіжну", класичну й сучасну) - то суцільна профанація. Якби він називався "літературознавство", я би погодився. Бо на уроках літератури тільки тому й навчають, як АНАЛІЗУВАТИ твір (герої головні та другорядні, позитивні й негативні тощо). І "вінець" творчості на цих уроках - шкільні "твори", які можна віднести хіба що до розряду літературної критики, рецензій, статей.
Коротше, колись за радянських часів в журналі "Юность" був опублікований пародійний "шкільний" твір на тему "Образ Баби-Яги в русской литературе". План твору був приблизно таким (суто по пам’яті):
1. Сучасність образу Баби-Яги в руській літератрі.
2. Окремі риси образу Баби-Яги:
а) позитивні;
б) негативні.
3. Бабізм-Ягізм у наші дні.
Типова критика!.. :D
Mercenary
03.11.2005, 16:01
шкільний предмет "Література" (незалежно від класифікації на "рідну" й "зарубіжну", класичну й сучасну) - то суцільна профанація. Якби він називався "літературознавство", я би погодився.
Та воно і на філологічному факультеті так звалося.
Не "Історія такої - то літератури ХІХ ст.", а " Така-то література ХІХ ст."
І тільки на практикумі із стилістики усе було інакше.
Не думаю, що за 25 роківв щось змінилося.
А коли я вчився у школі, ми "проходли " "Дубровського", і вчителька
каже:
- Може, хтось з вас допише, як збирався Пушкін, продовження.
Назавтра було десь штук 10 різних початків продовження....
Йой, я, здається, створив офтоп! :p
Я в університеті вивчала саме Історію української літератури :) таки змінилося
Назавтра було десь штук 10 різних початків продовження... Цікаво, а продовження від MERCENARY там було?.. :eek: :eek: :eek: :eek:
Давайте повернемось до фантастики. Якщо зв'язувати зі школою, то які б твори ви запропонували до розгляду. Мої пропозиції - "Хобіт", в класі так 5-му, 6-му. А з наукової фантастики - навіть гублюся вибрати.
Але ж ні. Якби мені в 10-11-му запропонували "Автостопом по галактиці", мені б сподобалось. Це, правда, якась "антинаукова" фантастика. :-)
Це, правда, якась "антинаукова" фантастика. А хто сказав, що в школі треба проходити виключно НФ?! :eek: До того ж, той самий "Хобіт" (варіант - "Гобіт") - типова фентезі.
Якщо зв'язувати зі школою, то які б твори ви запропонували до розгляду. Якщо йдеться про УКРАЇНСЬКУ школу - то, ясна річ, твори українських фантастів! Але оскільки тут я надто пристрасний, раджу задати питання іншим. А може, повторити це питання в темі цього форуму "Українська фантастика"... ;)
oddysseus
07.11.2005, 15:35
Згоден, що більшість авторів фентезі - загублені в житті дядьки, що пишуть казки й роблять вигляд, що це "для дорослих" (складається таке враження). Але хочу сказати про Аджея Сапковського, автора саги про відьмака Геральта (говорю про книгу, а не про кретинський фільм, єдиний плюс якого - це Міхел Жебровський у головній ролі; серіал трохи кращий, але все одно - лише кавалок роману). Польський фантаст (фентезист?) дуже класно постьобався з класичних сюжетів казок та народних вірувань і написав, як на мене, серйозну книгу (чи, якщо бути точнішим, серію книжок).
Хоббіт є у програмі на позакласному читанні - 7 клас, а Автостопом - це антиутопія. З антиутопій в школі вивчають/вивчали Котлован Платонова і ще там парочка на вибір була.
А нам вчитель пропонував оповідання Айзека Азімова. Але майже ніхто з моїх однокласніків не звернув уваги.
А нам вчитель пропонував оповідання Айзека Азімова. Цікавий варіант! Хоч би тому, що Азімов народився в Росії - здається, на Смоленщині. Але було би краще, щоб ваш вчитель запропонував хоч би Володимира Савченка чи Олеся Бердника. :)
Мене чомусь не дивує, що на те до чого примушують, більшість учнів намагаеться не звертати уваги... Може б краще не впроваджувати добрі й майстерно написані книжки до шкільної програми навчання, га? Кого зацікавить щось подібне - той знайде і прочитає самотужки, а кого не зацікавить - того й не примусиш читати саме ці книги, які б якісні вони не були.
А. Паншин теж народився в Росії. Його роман "Обряд перехода" високо оцінили не тільки Р. Е. Хайнлайн, Р. Желязни та Сайберхаген, а й звичайні читачі...Але я сумніваюсь, що в нас є багато людей, які хочаб чули це ім'я. А твір між іншим цікавий, веселий, доьрий і розумний, написаний стилем, що схожий на..... найбільше він нагадує мені пористий шоколад. Аж тане у роті. І смачно.
Стругацькі теж народились в Росії. Мабуть найяскравіші представники фантастики на теренах радянського та й пострадянського простору, але я щось не чула, щоб іх твори хотіли запровадити до вивчення у школі. А шкода.
~Pick@chu!!!
17.11.2005, 12:38
зачем?
прет.
Стругацькі теж народились в Росії. Мабуть найяскравіші представники фантастики на теренах радянського та й пострадянського простору, але я щось не чула, щоб іх твори хотіли запровадити до вивчення у школі. Оце перечитав останні дописи цього вже ретро-дискусу й надумав собі дещо.
1) Може, справді не варто включати добрі твори до шкільної програми, бо школа здебільшого прививає ненависть до "офіційних" творів?! Колись в радянській радіопередачі "С добрым утром!" навіть така гумореска прозвучала:
- Ты "Войну и мир" читал?
- Да что там читать?! Это ж одни сплошные цитаты!
Хоча, з іншого боку, фантастику доцільно давати на позакласне читання.
2)Багато чого тут залежить і від педагогів. Просто зі мною, коли я був юним, зеленим і ненадрукованим ще письменником, один мій товариш порекомендував мені звернутись до своєї колишньої шкільної вчительки. Мовляв, вона так охоче підтримує творчу молодь, у неї навіть є зв’язки по видавництвах!.. І що? Віддав я цій добродійці рукописи, потримала вона їх місяць... Ледь відловив її, а пані ця й каже при зустрічі: "Ну, я вважала, що ви літературою хочете займатись, а у вас якась фантастика!.. Зрозумійте, я вихована на Буніні! Тож ваша так звана творчість ні на яку увагу серйозних людей не заслуговує".
Хоча в творчому доробку Буніна, на погляд мій і моїх товаришів, далеко не все аж таке реалістичне, як здається отаким шкільним вчителям!..
Не розумію, що може дати школярам примусове читання розважального чтива (навіть якщо в ньому є доля філософії). Тим паче, фантастику й так активно читають ті, кому це цікаво.
--------------
І ще, повторюся: те, що будь-яку літературу окрім класичного реалізму (бо в іншій хоч дрібок "нереального" присутній) ви намагаєтесь віднести до фантастики - абсурдно і смішно. Але цю тему я обговорювати не буду.
Не розумію, що може дати школярам примусове читання розважального чтива... Ну-у-у... в нашій школі позакласне читання вибирали зі списку, отже, воно було не таким вже примусовим: "Бажано, але не обов’язково".
Але одне вже те, що PROPHET вважає фантастику "розважальним чтивом" :eek: (?!), свідчить, що ми розмовляємо різними мовами, і діалогу в цьому питанні в нас не вийде. ну, то й не дивно: вона ж фантастику не любить, отже не читає...
Даруйте за нахабність, але Ви - фанатик, який ніколи не намагається вислухати думок інших учасників дискусії. Ви вперто ідеалізуєте фантастичну літературу, приписуєте їй незаслужені переваги, але при цьому ще жодного разу не пояснили аргументовано, чим же вона така хороша. Тож чекаю на обґрунтування "нерозважальності" фантастичної літератури.
Фантастику я зрідка читаю - достатньо для того, щоб скласти про неї повноцінне враження. А може, це Ви не читаєте чогось іншого, справді визначного, і саме тому ставити фантастику понад іншими жанрами, дійсно, як то називають, "високими"?
Прошу не ображатися.
Ви вперто ідеалізуєте фантастичну літературу, приписуєте їй незаслужені переваги, але при цьому ще жодного разу не пояснили аргументовано, чим же вона така хороша. Тож чекаю на обґрунтування "нерозважальності" фантастичної літератури. Особисто я вбачаю у фантастиці таку перевагу: вона дозволяє поставити героїв у такі умови, в які не дозволяє поставити їх жоден інший жанр літератури. Звідси оригінальність розвитку сюжету, оригінальність дій персонажів тощо. От і все.
Можливо така неприязнь через власні не спроможності втілитись в даному жанрі?
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2012, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008