Справжня хрестоматія

[Mercenary]

Коли я вчився у школі та ВУЗ-і, до хрестоматій з української літератури (особливо сучасної) потрапляли різні твори, але справжні перлини чомусь лишалися поза обкладинкою...
Потім вчились мої діти - та сама фігня.
Пропоную вносити до цієї теми сучасні (і наймодерновіші) твори, які б ми хотіли обов"язково побачити у шкільній хрестоматії.
Я б включив таке.

1. Юрій Андрухович "Екзотичні птахи та рослини", "Середмістя".
2. Марія Матіос "Солодка Даруся".
3. Леонід Кононович "Тема для медитації".
4. Любко Дереш "Поклоніння ящірці" (або -"Культ").
5. Олександр Ірванець "Рівне-Ровно".

Ну от, знов хрестоматія не презентує хоча б основних напрямків...
Що ще включити?

[стронґовський]

6. Сергій Жадан "Баляди про війну і відбудову".
7. Іздрик "Воццек".
8. Юрко Ґудзь "Замовляння невидимих крил".

[oddysseus]

Я, мабуть, ще не доріс до Кононовича. Читаю його "Тему для медитації" й вона видається мені класичним хрестоматійним твором: незрозумілим і нуднуватим. У мене таке враження, що пише пан Леонід класно, але тему обрав трохи затягану.

[Prim]

Марина та Сергій Дяченко - "Ключ від Королівтва".

[Yara]

Я, мабуть, ще не доріс до Кононовича. Читаю його "Тему для медитації" й вона видається мені класичним хрестоматійним твором: незрозумілим і нуднуватим. У мене таке враження, що пише пан Леонід класно, але тему обрав трохи затягану.
А я тут уже два тижні розмірковую куди втулити свої захопливі відгуки про Кононовича. :) І не погоджуюсь з затяганістю теми, якщо вже на то пішло, то у літературі усі теми затягані ;) особисто мене він вразив - класний письменник, книгу купила абсолютно випадково - тепер шукаю інші його твори

[Сюзерен Усталий]

Якби всі ці твори включили в хрестоматію, уявляєте якою величкзною вона мала б бути!!!! Суть її в тому, щоб включати твори ПЕРЕВіРЕНІ часом!

[Snowman]

Капу, Карпу, най дітки порадіють.

[Tim-Lit]

Особисто маю великі нарікання на те, ЯК САМЕ вчили нас у школі так званій "літературі", що це за предмет і навіщо його загалом вводити до шкільної програми. Якщо дуже коротко:
1. літературою як такою на уроках "літератури", пардон, "пахло" занадто слабко;
2. це був, швидше, аналітичний предмет, ніж синтетични;
3. навчати у такий спосіб ЛІТЕРАТУРІ загалом неможливо.

Що ж до "хрестоматії сучасної літератури", то це "неможливість у квадраті". Бо до ХРЕСТОМАТІЇ, на моє переконання, може входити лише "перевірене часом". Сучасну літературу найсуворіший суддя (ЧАС) іще не перевірив. Тож і "хрестоматія сучасної літератури" неможлива загалом як явище. Або її доведеться переписувати раз на рік.

Якщо подібний предмет хтось вводить до шкільної програми, він має бути:
1. ВИКЛЮЧНО факультативним;
2. зміст його має формуватись ВИКЛЮЧНО на розсуд педагогічної пари "вчитель-учень".

Подобаються учневі детективи? Хай читає український детектив! (Якщо такий існує...)
Подобається українська фантастика? Хай читає українську фантастику! (Воно вже точно є...)
Подобається Загребельний?
Карпа?
Жадан?
Андрухович?
Подерев’янський з його матюками?
<ets>
Хай вивчає їхню творчість!
Все одно, шкільні уроки "літератури" є аналітичними - тож нехай проаналізує прочитане в міру своїх здібностей! Роль вчителя в даному випадку - оцінити глибину аналізу.

Більш нічому шкільна література все одно не навчить... Тож решта - зайве! Можна пустити академгодини на щось інше. Хоч на соціологію, хоч на філософію, хоч на математику, хоч на програмування... Хоч на український футбол...

[Prophet]

От не знаю, чому всі скаржаться.
У мене в ліцеї література була цікавезним, пізнавальним, улюбленим предметом. І твори практично всі подобались, і біографії захоплювали, і вірші із задоволенням вчились, і теорія легко давалась.

[стронґовський]

Профет, ти унікум, виключення, так би мовити. Бо я зі школи виніс тілько любов до Маяковского, котрого нам давали оглядово. І до "Енеїди" Котляревського. Всьо. Цінність решти пізнавалася значно пізніше.

[dytyna]

Стосовно висловлених тут думок хочу сказати дві речі.
1. Ніяких хрестоматій не має бути. Якщо учень хоче прочитати твір, він має прочитати твір, а не якісь об’їдки. З перерахованих вище творів я б включила в програму хіба Кононовича. Решта - під великим питанням.
2. Уроки літератури мають бути. Проблема не в суті цих уроків, а в жохливості системи освіти загалом. В нашій освітній системі не можна влаштувати добре вивчення якогось одного предмета. Як би воно мало бути? Учням слід показати окремі справді величні речі. Дати можливість висловлювати все, що їм збреде на думку. Дати фізичну можливість прочитати пропоновані твори (скористається чи ні - його справа). Моя сестра, яка навчалася в школі в середині 90-х, мала на своєму столі стос з 6-7 грубезних томів обов’язкової літератури (української і зарубіжної), які слід було терміново прочитати (це не беручи до уваги завдань з усіх інших предметів). Жодної фізичної можливості прочитати це все не було.
Далі. Попри невелику за обсягом обов’язкову програму дати учням можливість пропонувати твори, які їм припадуть до серця. Вибір твору має бути свідомий і обгрунтований. Коли я навчалась в 11 класі в кримській школі, що переходила на новомодну гімназійну програму (суцільний експеримент), уроків української мови у нас не було зовсім, а українська література була без програми. Тому мені випала можливість пропонувати цікаві твори. Одним з таких був "Мина Мазайло". Читали всі досяжні примірники, від вчительки до учнів. Читали ті, хто досі кривився на все українське, і твір справив на них надзвичайне враження. Маю підозру, що більше їм в житті не трапилась нагода щось таке почитати і осягнути. І це був позитивний досвід.

[Prophet]

"Мина Мазайло" в програму, здається, входить. Принаймні ми вчили. Та й в 11 класі взагалі багато гарних творів.
Щодо фізичної змоги - то вже штука індивідуальна. Якщо зараз старшокласники не здатні читати в принципі - тут уже ніякими цікавинками чи малими обсягами не зарадиш. То нехай хоча б здібні діти читають багато, бо слабким учням у цьому плані і так поблажки роблять. Нема просто навички читання, яку з дошкільного віку виробляти треба. Глобальні це питання. Називається функціональна неграмотність населення.

[dytyna]

Згодна! Справді глобальні питання.
"Мину Мазайла" навела як приклад, оскільки у нас програми взагалі ніякої не було і, відповідно, нічого туди не входило. А в теперішній не орієнтуюсь.
Що ж до здібних учнів - думаю, вони й поза програмою знайдуть можливість і прочитають вартісні твори. Я багато "програмного" читала вже поза школою.

Хотілося б, щоб діти мали змогу в школі почитати поезію о. Василя Богдана Мендруня.

[Prophet]

Що ж до здібних учнів - думаю, вони й поза програмою знайдуть можливість і прочитають вартісні твори.
А от і ні. Не привчити вчасно людину багато читати - все, пропало.

[dytyna]

Вчасно - це років в 5. Бо тоді вже буде пізно. Школа вб’є всі позитивні пориви до пізнання і навчить брехати, списувати "твори", компілювати з інтернету реферати. Потім, після звільнення з цієї тюрми, буде ще трохи шансів повернути втрачене...
(Я знов категорично висловлююсь? Але так є!)

[Андрон Кобила]

Школа вб’є всі позитивні пориви до пізнання і навчить брехати, списувати "твори", компілювати з інтернету реферати.

+1,) цьому дійсно у школах вміють навчити. але й не тільки цьому.

проте також варто навчити читати те, що треба, вартісне. тому, що є реальні випадки /з одним таким ходячим випадком навіть знайомий,)/, коли людина читає 250-300 сторінок на день, а результату нуль. звісно, читання фантастики-фентезі ше нікому не зашкодило, але все ж треба знати міру, що занадто то нездраво,)
з.і. жодним чином не "наїжджаю" на фентезі, фантастику. сам неабиякий фанат такої фікшин,)

[dytyna]

Маю також "ходячий" приклад. Діялося це року так 96-97 на Кіровоградщині. Хлопець сильно хотів читати. І ходив до шкільної бібліотеки, читав все, що там траплялося. А траплялися... різноманітні "твори" про дєдушку Лєніна. І хлопець у 14 років щиро тому всьому вірив... Не було кому й куди такий шляхетний порив скерувати.

[Prophet]

Вчасно - це років в 5. Бо тоді вже буде пізно. Школа вб’є всі позитивні пориви до пізнання і навчить брехати, списувати "твори", компілювати з інтернету реферати. Потім, після звільнення з цієї тюрми, буде ще трохи шансів повернути втрачене...
(Я знов категорично висловлююсь? Але так є!)
Співчуваю, що у Вас так є. Можна взагалі не вчитися, а то перевтомлюються бідні діточки. Ліпше одразу на завод чи в колгосп. Неосвічена маса для чорної роботи теж потрібна.

[Пабло]

Я сам не та давно був учнем середньої школи. Переживали ми тоді складний та суперечливий час в історії України. Ламалися старі стереотипи, формувалися нові підходи. Особливо то торкнулося літератури. У мене особисто склалося враження, що уроки літератури в школі є своєрідними уроками етики та естетики на прикладах. Але хіба може дитина у котрої не сформовано системи етичних і естетичних цінностей розглядати приклади. На мій погляд то усе одно, що мені, не фахівцеві в орнітології, кинути на аналіз та опис зразки пташиного пір'я. Власне й малюка коли виховуємо починаємо із основ етики й естетики, а він вже визначається із улюбленими казками, котрі далі починає сам читати. Тому вчителеві літератури необхідно будувати урок на основі винесеної до обговорення теми, а учні нехай самі визначаються які твори і чому ту тему розкривають найяскравіше й повніше. А от після певного часу таких обговорень на уроках вчитель може сміливо взятися і за підготовку хрестоматії. Впевнений, вона матиме успіх.
Настав час педагогіки співробітництва, а співробітництво не у диктаті та нав'язуванні поглядів, а у дискусії!

[Prophet]

Але хіба може дитина у котрої не сформовано системи етичних і естетичних цінностей розглядати приклади.
А на основі чого ці цінності ще можуть формуватися, як не на літературі?

[Пабло]

Безумовно, саме на основі літератури має формуватися системне розуміння етичних і естетичних цінностей у дитини. Я не відкидаю необхідності вивчення літератури у школі, але проблема у тому, що зазвичай учні мають як по рознарядці прочитати певну кількість творів відповідних авторів, написати по них твори і т. д. Причому усім учням однаково геть усі автори і твори мають подобатись. Але так не буває, кожен учень є особистістю і має мати, вибачте за тавталогію, свій смак. Адже не утому справа щоби було прочитано кожним учнем певну кількість сторінок, а у тому аби він отримав необхідне системне розуміння етичних і естетичних цінностей. Тому нехай читає ті твори, котрі йому більш до душі, авторів, котрі йому імпонують, а на уроках апелює до них при обговоренні конкретних проблем. Коли кожен учень прочитає різних авторів у ході дискусії є змога охопити значно бульшу палітру творчості, а не обмежитися лише одним автором і його старанним пережовуванням. Тим більше, що дана тема охоплює обговорення сучасної української літератури, а її вивчають у старших класах, учні ж старших класах вже знаходяться на завершальній стадії формування власної особистості. Запропонований мною підхід є цілком реальний.

[dytyna]

Безумовно, саме на основі літератури має формуватися системне розуміння етичних і естетичних цінностей у дитини.

Можливо, й так, але, на превеликий жаль, література (як явище) рясніє антицінностями.

[Пабло]

Можливо, й так, але, на превеликий жаль, література (як явище) рясніє антицінностями.

Як кажуть фізики: негативний результат то також результат. Зрозуміти у чому суть антицінностей можна добре на прикладі. Та й будь який твір, котрий ставить за мету виразити цінності, подає їх на фоні антицінностей. Чи не так? Доречі, в надрах школи при оцінці цінностей, котрими рясніє література, може сформуватися і народна цензура. Її нам так не вистачає.