Днепропетроооовск! Мой дом роднооой!

[Алекс Пелагин]

Якщо все навкруги цієї теми - це якесь кахве ЛітФоруму, то пофантазуймо:
Алекс Пелагин видерся на стіл, за яким сидів ще момент тому. Всі одразу ж подивилися йому в очі, але із здивуванням помітили, що той зовсім тверезий. Було дивно, Клевер почав чухати свою борідку, а Мелькіадес видав задумливе "Хм..."
Алекс обвів всіх занадто тверезими очима і сказав:
- Друзі, а чи є серед вас той, хто може із відвертістю та любов"ю заспівати пісеньку з САБЖа? Тут є хтось з Дніпропетровську????
Він чекав на відповідь, не злазячи зі стола.

[Clever]

Ніхто не відповідав. Тоді Клевер, який закінчив чухати борідку, і почав
чухати зад, мовив.
-Я не з Дніпропетровська, але можу заспівати пісеньку про тамтешній
залізничний завод.

Ітак. Пісенька про вагони.

Як я їхав, в Комарово
На недельку, до второго,
Їхав-їхав, у вагоні
Дніпетровського машстроя
Було добре, чай давали
Ще й і сахар подсипали
Насупроти було двоє
Мали-мали, вони зброю.
Як почали, винімати.
Пістолетами махати.
Увесь поїзд, захопили,
І антенну, встановили.
Був я коком, і буддистом.
Вчився також, масажистом.
Знав кунг-фу я, був нінзею
І сражався, в Колізею
Взяв Калаш я, і катану
І подумав: "Всіх я стану-
Тай мочиииить."
Як звільнили, то вже потяг
орден дали - то на грудях
Маю орден, тілький злий я
Бо не доїхав. Гей-гей-гей.

[Daw]

І тут завалюється до кахве Daw та й каже: "Ти ба!..." - й дивиться на Алекса. Алекс бачить дівчину зі свого села рідного й починає співати голосно, так, що Клевер здригається і вирішує заткнути вуха своєю довгою борідкою... співає він оцю саму пісеньку: "Днепропетроооовск, мой дом родной!!!" Daw стоїть собі трохи приголомшена деякий час, потім підходить до столика, дивиться у вічі Алексу й тихо промовляє: "Ну.. то я з Дніпропетровська..."

[BOPOH]

Проходячи містом зранку, через непролазний, такий мерзлотний туман, зовсім не дивно, що захотілось мені кудись зайти, та випити чашку гарячого, міцного, зеленого чаю. На щастя, з лівого боку від себе, я зміг розглянути ледве-помітну вивіску "Кахве", в моїй поганській голові зразу з'явилися тотожні асоціації зі схожим словом, але відкинучи цю маячну думку я все ж увійшов. І добре, що відкинув, томущо в цьому невеличкому місці я відчув теплу, розміряну и спокійну атмосферу. Підійшовши до стійки, заказав свій чай і далі вирішив сісти біля вікна, споглядаючи цей ранок вже зсередини, в затишку. Гарячій напій розлився в мене, підбадьорюючи и змиваючи останні краплі сна... Тепер кожний ранок я буду приходити сюди. І ще було б цікаво зайти сюди овечорі, поспілкуватись з місцевими, що вже мабуть давно приходять усюди. Не таке вже воно сіре, це життя мабуть...
Алекс, я з Нікополя. Цікаво, а є ще хтось крім мене?

[jull]

і я, і я з дніпра!