Любов до могили...

[Elfness]

Хочу поділитися плодами свого натхнення...
Холодний вітер цілував мене,
І обіймав, і пестив мої груди...
Я думала, що швидко біль мине,
Та досі твої очі бачу всюди...
І згадую я майже кожну ніч,
Яку ми разом пристрастю палили -
А поряд бачу найдрібнішу річ
Твоєї срібної коштовної могили...
Не можу я позбутися думок,
Я мучуся у спогадів полоні:
Тремтливу руку холодить кілок,
Нелюдський біль стискає міцно скроні...
В твоїх очах - незайманість снігів,
І ніжності, немов вина, по вінця...
Та пам'ятаю як ледь не вкусив
Мене син Дракули - безжальний кровопивця..
Не знаю досі, де взяла ту силу,
Яка тобі у груди смерть внесла...
Я так хотіла, щоб тобі спочинок
Як дар моя рука лиш піднесла.
І вчувсь у вітрі твій печальний спів,
Коли твій прах я із землі зібрала -
Єдиного, який мене любив,
Єдиного, кого і я кохала...

[__I FeeL__]

:D И сильно тебя билО когда ты ето писала??:)Бо епать...........Ыыыыыыыы О то гон!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! :D Ржу не могу!!!!!!!!!

[IRENKA]

а ти його часом ніде більше не писала, бо я його вроді вже десь бачила, чи то назви схожі, але супер, кидай ще

[Крилатий Пес]

Та пам'ятаю як ледь не вкусив
Мене син Дракули - безжальний кровопивця..
Не знаю досі, де взяла ту силу,
Яка тобі у груди смерть внесла...

Загалом сподобалось, але ось це от місце - не зовсім доречне переривання потоку образів конкретикою. І якщо спершу я читав, не особливо вдумуючись у зміст, ВІДЧУВАЮЧИ, то тут - як обухом по голові - довелося вмикати мізки...Але вражає :)