Кохання vs Творчість. Хто кого? [Архів]

Sun_4ever

20.04.2006, 23:26

Твори, написані "на основі" кохання найчастіше виявляються милом.

Звісно, якщо кохання розуміється як телячі ніжності і банальні сентиментальності... На мою думку, дійсно класно якщо кохання справжнє, "сублімується" у сильні речі, які до нього майже не мають відношення... Це тільки поштовх!!!

А чому "Хто кого?"? Чому Кохання і Творчість повинні бути у протиставленні, і між ними обов'язково потрібно робити вибір?

Можливо, трохи незрозуміло чому, бо вони можуть існувати разом і досить успішно...
Але розмірковуючи, я прийшла до висновку, що кохання (до кокретної людини) - це саморозчинення в цій людині, або ж прагнення до цього, а творчість- навпаки, самовираження, утвердження свого "Я". І з цієї позиції, це речі, що суперечать між собою, а отже, можна ставити питання про вибір... А що якби?...

isabell

20.04.2006, 23:34

Sun_4ever припускаэ, "а що як бы"
Не розумію, навіщо взагалі робити щодо цього якісь припущення! Це як в тій казочці про Ельзу, яка наперед побивалася через неприємності, які з нею навіть не сталися.
Наперед ніхто не може знати, який вибір він зробить в тій чи іншій ситуації, при тих чи інших обставинах. Тому будь-які передчасні ствердження, не підтверджені особистим досвідом, об'єктивними бути не можуть.

isabell

21.04.2006, 00:06

Але розмірковуючи, я прийшла до висновку, що кохання (до кокретної людини) - це саморозчинення в цій людині, або ж прагнення до цього, а творчість- навпаки, самовираження, утвердження свого "Я".
Саморозченення у коханні, на мою думку, свідчить про слабохарактерність і відсутність самоповаги. Не варто повністю "розчинятися" і втрачати себе, навіть заради коханої людини. Жертва не виправдана, адже, тебе полюбили якраз за те, ким ти є!

І ще. Деякі люди навіть дуже самостверджуються за допомогою кохання! А дехто, навпаки, розчиняється у творчості! Все відносно, і чіткої межі провести не можна, особливо в таких поняттях як Творчість і Кохання.

Emdi

21.04.2006, 13:22

Якби стояв вибір: кохання-творчість, що обрали б ви?

Я б спробувала поєднати. А якщо б не вийшло, то - кохання.

Девор

21.04.2006, 14:22

Цілком згідний з тобою на рахунок того, що не можна розчинятись у коханні.
Ошо на рахунок цього сказав, що спершу треба полюбити себе, а потім вже й інших. Адже тоді це не почуття, а самообман. + кохання не повинно бути одноосібним, потрібно щоб була віддача, подарунки у різноманітних духовних формах. Але самотність - ось що головне. Коли ти розчиняєшся в масі народу - ти зникаєш, хоча й тобі там комфортно. Я не в прямому значені звісно, адже можна бути самотнім коли кохаєш, але не втрачаючи голову - тоді це справжнє кохання.
Що до творіння.. гм.. От спробуйте одну вправу і проведіть самі собі паралель:
В той час коли ви !зазвичай! лягаєте спати НЕ СПІТЬ!!! Звичайно, вас буде хилити на сон, повіки стануть важкими... А ви змусьте себе перечекати ці миті не в сні і.. і відчуєте те, що я маю на увазі.

Sun_4ever

21.04.2006, 20:05

Ошо на рахунок цього сказав, що спершу треба полюбити себе, а потім вже й інших.
Власне кажучи, якщо не любити себе,на тебе зовсім уваги не звернуть, не
говорячи вже про те, щоб полюбити.

Саморозченення у коханні, на мою думку, свідчить про слабохарактерність і відсутність самоповаги.

Щодо саморозчинення... в коханні чи в людині, це поняття відносне.
Маються на увазі думки, спрямовані до певного суб'єкту, що виникають постійно і спонтанно в такому стані. Це розчинення? Навряд чи. Просто прагнення.
Просто слід провести межу між божевіллям і сутністю. І мені дійсно жаль тих, хто обмежує життя на одній людині, бо воно є набагато ширша категорія. Але хто з нас в певні періоди не обмежував його???

В той час коли ви !зазвичай! лягаєте спати НЕ СПІТЬ!!! Звичайно, вас буде хилити на сон, повіки стануть важкими... А ви змусьте себе перечекати ці миті не в сні і..
...І саме тоді зазвичай приходить натхнення. Очі ріже від болю, ручка випадає з рук, рядки переплітаються в тумані, а в голові думка "Ще трохи... Хоча б останній рядок!"

isabell

21.04.2006, 22:28

Маються на увазі думки, спрямовані до певного суб'єкту, що виникають постійно і спонтанно в такому стані. Це розчинення? Навряд чи. Просто прагнення.
Просто треба від самого початку точно висловлювати свої думки і називати речі своїми іменами: або ви говорите про саморозчинення, або ж - про прагнення. Це аж ніяк не одне і те ж саме.
Просто слід провести межу між божевіллям і сутністю.
Оу! :rolleyes:

Isidora

25.04.2006, 16:40

Якби стояв вибір: кохання-творчість, що обрали б ви?

Для чого марно розмірковувати над питанням, на яке жодна відповідь не буде правдивою? У чому суть висловлювань точок зору, непідтверджених власним дослідом? Адже...

Допис від Isabell:
Наперед ніхто не може знати, який вибір він зробить в тій чи іншій ситуації, при тих чи інших обставинах. Тому будь-які передчасні ствердження, не підтверджені особистим досвідом, об'єктивними бути не можуть.

Sun_4ever

26.04.2006, 11:37

Для чого марно розмірковувати над питанням, на яке жодна відповідь не буде правдивою? У чому суть висловлювань точок зору, непідтверджених власним дослідом?

Невже всі речі в цьому світі можна пізнати лише завдяки особистому досвіду? Думаю, їх занадто багато, щоб всіх потримати в руках, але це не значить, що їх немає. І що, наприклад, життя існує лише тому, що я переконалась в тому, що воно існує.
Тож не вважаю запитання марним.
І навіть, якщо ситуація змодельована, можна вже знати відповідь . Просто виходячи з того, що ми вже знаємо себе як людей, свої слабкості і свою силу.

LanceloT

26.04.2006, 17:51

...Твори, написані "на основі" кохання найчастіше виявляються милом.

Приклад

Але є і винятки...
Приклад

І ще,
Я б пов'язувала всілякі розбиті серця і подібні тому соплі з графоманією, але ніяк не з творчістю як такою.
А як же то є, що всі "Велоко признані твори" на тім грунті написані?

Байдужість "що до графоманства " продиктована лише відсутністю того хто це пише в процесі, коли ж це зачіпить слова і думки будуть інші.
Але це коли ЗАЧІПИТЬ?!?!?

Isidora

26.04.2006, 23:26

Цитата Sun_4ever
Невже всі речі в цьому світі можна пізнати лише завдяки особистому досвіду? Думаю, їх занадто багато, щоб всіх потримати в руках

А я і не говорю про всі речі; я кажу лише про твоє питання.

Цитата
І навіть, якщо ситуація змодельована, можна вже знати відповідь Просто виходячи з того, що ми вже знаємо себе як людей
Тож не вважаю запитання марним

Ну, як знаєш. А особисто я терпіти не можу самовпевнених думок розумників, котрі вважають що усі труднощі можна вирішити наперед!!! Ми не настільки ідеальні, і аж ніяк не можемо знати який вибір зробимо у майбутньому... це хіба що написано долею невидимими чорнилами... :)

angel

27.04.2006, 17:44

Кохання... Творчість... Речі, мабуть, абсолютно різні. Добре, коли якесь почутя надихає. Але істинний митець творить незалежно від того кохає, чи ні, взаємне це почуття, чи розбита душа. І чи не відрізняється справжня творчість від графоманії тим, що твориш доволі часто проти своєї волі. Так стається. А внутрішній світ зовсім окремо. Зрештою, є ж сакраментальна фраза "Якщо можеш не писати - не пиши".
З іншого боку, якщо на даному етапі життя писати помагає тільки певний стан душі (нещасне кохання, тощо), можна собі створити таке відчуття. Але на справжню творчість це навряд чи вплине...

Sun_4ever

27.04.2006, 18:46

А я і не говорю про всі речі; я кажу лише про твоє питання.

Мушу розшифрувати: моє питання може бути однією з тих речей, яких можеш ніколи не торкнутися.
Чому? Тому що за вікном не Середновіччя, коли перед людиною гостро стояв вибір, наприклад, ідея чи життя і від нього все залежало.

А особисто я терпіти не можу самовпевнених думок розумників, котрі вважають що усі труднощі можна вирішити наперед!!!

Що ж, якщо ти вважаєш, що все це порожні балачки... Ніхто не зможе тебе переконати в протилежному. Як на мене, позитив вже в тому, що люди думають.

істинний митець творить незалежно від того кохає, чи ні, взаємне це почуття, чи розбита душа.

Звісно, це так.Але у тій же творчості є апогеї, періоди затухання активності... Це ж можна з чимось пов"язати??? Чи такі періоди треба пов"язувати з графоманією?????

JAA

27.04.2006, 18:48

Щось тут усе теорія, критика, "мило-не мило"...
Може краще прикладів додати інтимної неграфоманщини? Ну хоча би малесеньких цитаток? Бо кожен - про своє...

Alpha

09.05.2006, 04:10

На мою думку, кохання і творчість- це два крила одного птаха.Творчість не існує без натхнення, а головне джерело натхнення-кохання, те,що допомагає і нині творити письменникам, поетам ...
Коли людина закохана, вона ладна гори звернути, у неї прокидається бажання робити щось корисне, розвиватись самій...
Тому ці поняття я вважаю тотожними :)

acid drinker

09.05.2006, 11:44

Творчість не існує без натхнення, а головне джерело натхнення-кохання, те,що допомагає і нині творити письменникам, поетам ...
не можу погодитися. відносно натхнення - то ше куди не йшло, просто зараз це слово занадто спопсили. а от про джерело... чи не плутаєш ти кохання з любов'ю? бо таки любов є джерелом натхнення, і кохання - як її різновид;) - іноді виконує схожу функцію. але часто воно тільки заважає, особливо індивідам не зовсім сформованим у творчому плані. бо коли шалено добре - або зовсім не пишеться, або пишеться шось, шо не витримує першого ж нападу критики... а коли неймовірно погано - а кохання, наскільки я зрозуміла, у розумінні безнадійних романтиків, що вище висловилися, часто коливається між цими крайнощами - на папері з'являються таки воістину графоманські витоки пораненої свідомості, і тоді вже не до рим, ритміки чи елементарної евфонії.
АЛЕ. якшо ти таки вмієш писати... тоді кохання - як і патріотизм, до речі, - переходить з розряду небажаних тем до сфери тем цікавих і перспективних. є речі, які мене досі не відпускають. хто там просив не-графоманські речі про кохання?;) даруйте відсутність перекладу українською...
отож, перша річ - расула гамзатова. наче й нічого особливого, але воно гарне.

Я о тебе, кто мне всего дороже,
Боюсь писать стихи - вдруг их прочтя,
Другой, меня достойней и моложе,
Тебя полюбит тоже не шутя.
Я о тебе, кто мне всего дороже,
Боюсь писать - вдруг кто-нибудь, любя,
Заговорит с другой, любимой тоже,
Словами, что нашел я для тебя.

наступна - одна з моїх улюблених цвєтаєвських. не знаю, щоправда, чи можна тут говорити однозначно про кохання, більше одержимість якась, чи шо...

Я тебя отвоюю у всех земель, у всех небес,
Оттого что лес - моя колыбель, и могила - лес,
Оттого что я на земле стою - лишь одной ногой,
Оттого что я о тебе спою - как никто другой.

Я тебя отвоюю у всех времен, у всех ночей,
У всех золотых знамен, у всех мечей,
Я ключи закину и псов прогоню с крыльца -
Оттого что в земной ночи я вернее пса.

Я тебя отвоюю у всех других - у той, одной,
Ты не будешь ничей жених, я - ничьей женой,
И в последнем споре возьму тебя - замолчи!-
У того, с которым Иаков стоял в ночи.

Но пока тебе не скрещу на груди персты -
О проклятие!- у тебя остаешься - ты:
Два крыла твои, нацеленные в эфир,-
Оттого, что мир - твоя колыбель, и могила - мир!

список можна продовжувати, але елементарні приклади я, здається, навела. і поки я не навчуся так писати, я намагатимусь не чіпати тему кохання, шоб не спошлити її, не доведіть боги. бо прецеденти були...

JAA

10.05.2006, 15:23

"...і поки я не навчуся так писати, я намагатимусь не чіпати тему кохання, шоб не спошлити її, не доведіть боги. бо прецеденти були...[/QUOTE]

А які теми, поки не навчишся так писати, "спошляти" можна? Тобіш, на яких темах "вчитись писати"?

acid drinker

10.05.2006, 19:05

кхм... писати можна про будь-шо, чим ми й займаємося. взагалі то тупо, коли питають: а на яку тему у тебе віршики? про життя, мабуть. у всій його неординарності і багатогранності, мабуть. про те, як я людей ненавиджу, мабуть... /натяк/
насправді у мене теж - ну не вдається заректися - є речі, які можна з натяжкою назвати "про кохання". зате нема віршів про батьківщину - взагалі. до тієї теми дорости набагато важче. а любов (поміть, не кохання, а саме любов) настільки невід'ємна, шо її не можна не зачепити. тому... по-моєму, просто слід вчитися писати, а тим більше слід вчитися писати просто. а там вже критики розберуться;)

LanceloT

20.05.2006, 16:02

Цитата:
Допис від isabell
Саморозченення у коханні, на мою думку, свідчить про слабохарактерність і відсутність самоповаги.

"Деякі із хімічних сполук силу свою тримають у розчині - проникаючись іншою речовиною стають сильними і неповторним"

Відсутність "розчинення" передбачає 100% тертя яке просто все спалить ;-)

isabell

20.05.2006, 20:27

"Деякі із хімічних сполук силу свою тримають у розчині - проникаючись іншою речовиною стають сильними і неповторним"
Ах, ти про "хімію кохання"? Ну, добре.
Розчинність залежить від природи речовини. Сильні особистості - малорозчинні або практично нерозчинні. Але є, звичайно, добре розчинні речовини, у яких внутрішня структура відповідна. Через недооцінення власної особистості або таки через відсутність власних думок і бажань "розчинення" є свого роду втечею від себе у "кристалічні гратки" сильного і впевненого "розчинника". А це є тою неповагою до себе і безхарактерністю, про які я вже говорила.
Взагалі, у розчинення є цілий ряд недоліків. Взяти хоча б те, що у розчині один з компонентів - розчинник, а другий - розчинена речовина, а це вже свідчить про нерівноправність у стосунках. Неодмінно виникає психологічне домінування "розчинника", і часто все поглиблюється в історію Пігмаліона і покірної Галатеї.
Ще при розчиненні відбувається диспергування, тобто роздрібнення. А втрата цілісності характеру - це побічний ефект, який має руйнівні наслідки для особистості.
Відсутність "розчинення" передбачає 100% тертя яке просто все спалить ;-)
А де ж послідовність - з хімії перескакуємо на фізику? :p
Ну, абсолютно нерозчинних речовин у природі не існує. На компроміси іти все одно доводиться. Головне, щоб в результаті хімічних реакцій раптом не виявилося, що ти - вже зовсім інша речовина з іншими властивостями.

Девор

20.05.2006, 22:26

Якась фігня: коли ти закоханий в тебе окрім плачевної лірики ніц не виходить.. А коли без дівчини, то взагалі якась пошлятина на папері...
Хороший гон : Напис в туалеті - З тебе нічого доброго не вийде.

acid drinker

21.05.2006, 01:47

треба шукати оптимальне поєднання - якшо трошки здорового цинізму, то виглядатимуть вірші непогано;)
дивилася сьогодні еквілібріум... таки не буває мистецтва без почуттів...

Девор

21.05.2006, 12:18

Розумієш, коли ти хочеш створити щось по-новому прекрасне, треба відкинути все старе, його не повинно бути. Кожна нова секунда, мить, не має пам*ятати старого - це круто, це і вищість чуття(одна з медитацій Ошо)

Liet

21.05.2006, 12:54

Хороший гон : Напис в туалеті - З тебе нічого доброго не вийде.
Кращий за нього тільки: "Не сцы. Прорвемся. Трубы."

acid drinker

21.05.2006, 17:41

якшо ти не пам'ятаєш старого, ти маєш неабиякі шанси його повторити... по-моєму, треба відчувати старе - і вириватися з нього. медитації ошо - то непогано, принаймні, звучить стильно;) але то хіба для хворих на амнезію...

Девор

21.05.2006, 23:16

А його не надабно приймати буквально. Просто оновльуватись треба. Ми ж Ісуса прямо не сприймаємо? хоча більшість таки прямолінійні..

Sun_4ever

21.05.2006, 23:50

На мою думку, минуле і майбутнє переплітаються і в принципі, існують в свідомості людини, минуле-як пам"ять, майбутнє- як надії і мрії... І найбільший кайф жити зараз, в цю мить, бо лиш вона є Абсолютною...
Хоча, мабуть тому ми і живемо, щоб відчути пульсююче биття часу. Щоб пам"ятати і мріяти ;)

2 isabell
Звісно, твоя гіпотеза про розчинення обгрунтована, і я повністю згодна, що треба бути сильною особистістю... Але природою закладено так, що в стосунках має бути все гармонійно, тому має хтось бути лідером.

Рівноправність? То важко... Бо є причиною постійних конфліктів, бо кожен тягне ковдру на себе

LanceloT

22.05.2006, 17:57

isabell

22.05.2006, 19:43

2 isabell
Але природою закладено так, що в стосунках має бути все гармонійно, тому має хтось бути лідером. Рівноправність? То важко... Бо є причиною постійних конфліктів, бо кожен тягне ковдру на себе

По-твоєму, при нерівноправності можлива гармонійність?
У по-справжньому гармонійних стосунках рівноправність виливається не у конкуренцію, а в партнерство.

LanceloT

23.05.2006, 09:29

По-твоєму, при нерівноправності можлива гармонійність?
У по-справжньому гармонійних стосунках рівноправність виливається не у конкуренцію, а в партнерство.

Гармонія - це не юридичне поняття!
Це взаємодоповнення, якщо говорити про відносини, але не примусове...

LanceloT

26.05.2006, 12:26

Ах, ти про "хімію кохання"? Ну, добре.
Розчинність залежить від природи речовини. Сильні особистості - малорозчинні або практично нерозчинні. Але є, звичайно, добре розчинні речовини, у яких внутрішня структура відповідна. Через недооцінення власної особистості або таки через відсутність власних думок і бажань "розчинення" є свого роду втечею від себе у "кристалічні гратки" сильного і впевненого "розчинника". А це є тою неповагою до себе і безхарактерністю, про які я вже говорила.
Взагалі, у розчинення є цілий ряд недоліків. Взяти хоча б те, що у розчині один з компонентів - розчинник, а другий - розчинена речовина, а це вже свідчить про нерівноправність у стосунках. Неодмінно виникає психологічне домінування "розчинника", і часто все поглиблюється в історію Пігмаліона і покірної Галатеї.
Ще при розчиненні відбувається диспергування, тобто роздрібнення. А втрата цілісності характеру - це побічний ефект, який має руйнівні наслідки для особистості.

А де ж послідовність - з хімії перескакуємо на фізику? :p
Ну, абсолютно нерозчинних речовин у природі не існує. На компроміси іти все одно доводиться. Головне, щоб в результаті хімічних реакцій раптом не виявилося, що ти - вже зовсім інша речовина з іншими властивостями.

По перше - особистість це особа яка завжди ОДНА!!!
По друге - компроміс - це вже не кохання!!!
По третє - виставивши пріоритети власного життя кожен ними і керується, а результат виходить...

acid drinker

26.05.2006, 22:07

ех, люди, своїми розмовами на такі страшні теми ви змушуєте мене зробити не менш страшну річ. кидаю лінк - це з іншого форуму, там є темка, називається "трактат оф лав", здається, і на моє прохання кльові чуваки колись туди викинули цей самий трактат... http://corpses.kiev.ua/forum/viewtopic.php?t=2308
взагалі-то там описано не тільки хімію, фізику, алгебру і інші науки про кохання... але прогляньте, може, сподобається;)

Mihal

27.05.2006, 18:35

Чи не помічали ви, що найбільш сильні і глибокі речі з'являються саме в результаті розбитого кохання і потрощеного серця?
І чи тільки я не можу створювати щось, коли все тіп-топ?
Ну, не думаю, що Толстой написав Війну і мир від великого кохання, чи Багряний Сад Гетсиманський, або Солженіцин ГУЛАГ :D
Безпосередні наслідки від розбитого кохання - зазвичай плаксиві віршечки про тьомниє ночі, холодниє постєлі і самотні подушки.
Не кохання, а саме переживання, екзальтація, може викликати наплив творчості. Звичайно, що причиною цього може бути як війна, якісь переконання, враження, так і нещасне кохання теж - але не до конкретної особи, а як стан загалом.
Якби стояв вибір: кохання-творчість, що обрали б ви?
Звичайно, кохання! Адже воно все одно розіб"ється - і буде прекрасна нагода для творчості :p

isabell

28.05.2006, 00:59

Гармонія - це не юридичне поняття!
Це взаємодоповнення, якщо говорити про відносини, але не примусове...
Я говорю не про правовий аспект, а про рівноправність у відносинах як про вираження взаємної поваги і прийняття індивідуальності.
Гармонійні відносини - це не взаємодоповнення. Кожна людина - це і так завершений проект, єдине ціле, унікальне творіння, і ніяких доповнень, завершень і докомплектувань НЕ ПОТРЕБУЄ! Особисто мені не подобається теорія про дві половинки. Складові пари - це два цілих. Тільки цілісна людина може рости і розвиватися, а без цього не можливий і розвиток стосунків.
По перше - особистість це особа яка завжди ОДНА!!!
Особистість - це конкретний носій певних індивідуальних рис характеру з певним рівнем культури, нормами поведінки і т.д. Бути особистістю означає просто бути собою. І коли сіра маса прирікає особистість на самотність - це признак того, що дане суспільство просто немає перспектив на майбутнє, бо загальний розвиток залежить від розвитку окремих індивідуумів. Ці ж закономірності підпорядковують і відносини у вузькому колі, зокрема між двома людьми, яких пов'язують почуття.
На мою думку, головне у стосунках - це не взаємодоповнення, а взаємоповага.
По друге - компроміс - це вже не кохання!!!
Компроміс - це не кохання, а для кохання. А взагалі, пане, ви мене дивуєте своєю непослідовністю у поглядах: то для уникнення тертя, яке "спалює кохання", ви переконуєте у необхідності саморозчинення, то заперечуєте компроміс, який є урівноваженою, демократичною мірою запобігання цього ж тертя. Прийдіть нарешті до якоїсь визначеної позиції, а тоді вже висловлюйтесь.:rolleyes:
По третє - виставивши пріоритети власного життя кожен ними і керується, а результат виходить...
...у кожного свій.:o

LanceloT

29.05.2006, 16:31

Я говорю не про правовий аспект, а про рівноправність у відносинах як про вираження взаємної поваги і прийняття індивідуальності.

Вираження взаємоповаги є елементом дипломатії, яка в свою чергу, так чи інакше повязана з правами і обовязками! Взаємоповага має бути від душі...

Гармонійні відносини - це не взаємодоповнення. Кожна людина - це і так завершений проект, єдине ціле, унікальне творіння, і ніяких доповнень, завершень і докомплектувань НЕ ПОТРЕБУЄ! Особисто мені не подобається теорія про дві половинки. Складові пари - це два цілих. Тільки цілісна людина може рости і розвиватися, а без цього не можливий і розвиток стосунків.

Чому комусь потрібен хтось - цілісне не потребує ні доповнень, ні впливів, ні підримки, врешті решт навіть сексу - в цілісному все вже є!
Тоді чому, ти, я , інші тут спілкуємось, чому жінки і чоловіки шукають, чекають одне одного, чому є муза?!? і ще багато чому

Особистість - це конкретний носій певних індивідуальних рис характеру з певним рівнем культури, нормами поведінки і т.д. Бути особистістю означає просто бути собою. І коли сіра маса прирікає особистість на самотність - це признак того, що дане суспільство просто немає перспектив на майбутнє, бо загальний розвиток залежить від розвитку окремих індивідуумів. Ці ж закономірності підпорядковують і відносини у вузькому колі, зокрема між двома людьми, яких пов'язують почуття.
На мою думку, головне у стосунках - це не взаємодоповнення, а взаємоповага.

Тобто якщо двоє "сірих" в них не буде сімї?
Якщо двоє "особистостей" теж не буде сімї?
Тобто все програмовано іпередбачувано - яка осибисністість тут?
А щодо суспільства і індивідумів тут так можна довго і нудно "сперечатись"...

Компроміс - це не кохання, а для кохання. А взагалі, пане, ви мене дивуєте своєю непослідовністю у поглядах: то для уникнення тертя, яке "спалює кохання", ви переконуєте у необхідності саморозчинення, то заперечуєте компроміс, який є урівноваженою, демократичною мірою запобігання цього ж тертя. Прийдіть нарешті до якоїсь визначеної позиції, а тоді вже висловлюйтесь.:rolleyes:

Є дуже такий "нецензурний" анегдот, він закінчується тим, що Дівчина виголошує "Ви або сюди, або туди, тому що туди-сюди мене дратує!"
Серединка між "тертям і не тертям" - 100% тертя спалює, 100% ідельність взагалі не передбачає ніякого контакту, від так і будьякого тертя...

...у кожного свій.:o

Оце вже "попахує особистістю"...

Mihal

29.05.2006, 18:21

Кожна людина - це і так завершений проект, єдине ціле, унікальне творіння, і ніяких доповнень, завершень і докомплектувань НЕ ПОТРЕБУЄ!
Зовсім навпаки - і в цьому парадоксальність людської особистості: людина вкрай незавершене творіння - якщо взяти фізіологію, то постійно щось треба ззовні - їжу, воду, навіть щоб народити собі подібне - і то треба допомоги:)
Те саме і щодо особистості: самотня людина - недосконала і вкрай нещасна. Щоб виразити свій талант - потрібні глядачі (читачі, слухачі). Щоб пізнати себе - потрібен товариш, друг. Щоб полюбити себе, сформувати себе - потрібне кохання.
І це чудово - бо в іншому випадку ми б жили кожен окремо у своїй печері.

acid drinker

29.05.2006, 18:25

блін... не люблю повторюватися, але то сюди так гарно вписується...

Как хорошо быть одному. Но как хорошо, когда есть кто-то, кому можно рассказать, как хорошо быть одному. (Э.Хемингуэй)

навіть ті, хто самотність обожнює, без інших просто не можуть... як мінімум тому, шо самотність пізнається лише в порівнянні з не-самотністю...

Mihal

29.05.2006, 18:36

І загалом - самотність самотності рознь:) Якщо я замучився від натовпу чи гшостей і хо побути на самоті день-два - це не самотність.
Але якщо людина все життя вважає себе завершеною і не потребуючою укомплектації - це горе:)

isabell

30.05.2006, 00:37

Зовсім навпаки - і в цьому парадоксальність людської особистості: людина вкрай незавершене творіння
Та я зовсім не маю на увазі те, що людина - це ідеальне створіння. Кожен має купу недоліків, а тому треба самоудосконалюватися і прагнути стати кращим. Але я терпіти не можу, коли мене починає перероблювати хтось інший. Люди мають право на те, щоб бути собою. А коли кожен почне шліфувати в іншому, те, що йому не до вподоби, то залишаться одні стружки. Я вважаю, що треба сприймати людину такою, як вона є. І коли когось по-справжньому любиш, то любиш не тільки його позитивні риси, а й недоліки, які роблять цю людину унікальною.:o
Але якщо людина все життя вважає себе завершеною і не потребуючою укомплектації - це горе:)
Людоньки, та я не самозакохана відлюдниця! Сподіваюся знайти своє кохання і, можливо, навіть вийду заміж. Але якщо цього не станеться, то не вважатиму себе неповноцінною! :cool:

isabell

30.05.2006, 00:38

Вираження взаємоповаги є елементом дипломатії, яка в свою чергу, так чи інакше повязана з правами і обовязками! Взаємоповага має бути від душі...
Пане, знову ви щось накрутили.:rolleyes:А я, до речі, говорю якраз не про дипломатію, а почуття взаємної поваги.
Тобто якщо двоє "сірих" в них не буде сімї?
Якщо двоє "особистостей" теж не буде сімї?
А "сірі" - це теж особистості, тільки часто вони цього не розуміють або прикидаються, що не розуміють. Просто, так легше. Легше перекласти відповідальність на "вождя" чи на суспільство з його загальноприйнятими нормами поведінки. А особистість повинна сама відповідати за свої вчинки і сама керувати своїм життям - на це треба мати сміливість. "Сірі" бояться жити, бояться бути не такими, як всі, от тому і маскуються під сірі стіни стандартних багатоповерхівок.
А дві особистості цілком можуть створити сім'ю: 1+1=2, адже додаються не тільки дробові числа.;)
Тобто все програмовано іпередбачувано - яка осибисністість тут?
Хіба я говорила про якусь запрограмованість? Не треба шукати в моїх словах те, чого в них нема.
А щодо передбачуваності і запрограмованості, то зомбуються якраз маси, а особистість іде своїм шляхом і здатна впливати на події і керувати своєю долею. А так як кожна особистість унікальна і керується своїми власними мотивами, то і її поведінку передбачити набагато важче.
А щодо суспільства і індивідумів тут так можна довго і нудно "сперечатись"...
Тому пропоную цю дискусію закрити, бо ні ви мене, ні я вас ні у чому не переконаємо. Крім того це справді нудно і взагалі не має ніякого відношення до вищезазначеної теми.
Є дуже такий "нецензурний" анегдот, він закінчується тим, що Дівчина виголошує "Ви або сюди, або туди, тому що туди-сюди мене дратує!"
Ось-ось. Мене теж дратує будь-яка невизначеність.
Серединка між "тертям і не тертям" - 100% тертя спалює, 100% ідельність взагалі не передбачає ніякого контакту, від так і будьякого тертя...
Пане, знову ви мене змушуєте повертатися до природничих наук, які я, м'яко кажучи, терпіти не можу. 100% тертя не можна досягти навіть у лабораторних умовах. Те ж саме і з абсолютною ідеальністю - її не існує, це лиша уявна лінія горизонту, до якої треба йти, аби, прагнучи неможливого, досягти максимуму.

Sun_4ever

30.05.2006, 10:33

Якщо я не помиляюсь, на самому початку теми я розповідала про себе, що часто пишу після м"яко кажучи, непорозумінь(не лише в якійсь особистій площині)... А тут мене починають переконувати, що:Безпосередні наслідки від розбитого кохання - зазвичай плаксиві віршечки про тьомниє ночі, холодниє постєлі і самотні подушки.
Цікаво, може хтось читав мої вірші??? Чи на мені проводяться узагальнення правил?

isabell, я розумію гармонію, "доповнення", яке тебе так дратує, наприклад, у стосунках екстраверта і інтроверта... Так, звісно, у них різний поляд на відпочинок і т.д., але емоційно відбувається врівноваження... Не кажучи про те, що як не крути в стосунках один має бути лідером. Якщо навіть він ним не є, то неодмінно стане.

LanceloT

31.05.2006, 10:45

Якщо я не помиляюсь, на самому початку теми я розповідала про себе, що часто пишу після м"яко кажучи, непорозумінь(не лише в якійсь особистій площині)... А тут мене починають переконувати, що:
Цікаво, може хтось читав мої вірші??? Чи на мені проводяться узагальнення правил?

isabell, я розумію гармонію, "доповнення", яке тебе так дратує, наприклад, у стосунках екстраверта і інтроверта... Так, звісно, у них різний поляд на відпочинок і т.д., але емоційно відбувається врівноваження... Не кажучи про те, що як не крути в стосунках один має бути лідером. Якщо навіть він ним не є, то неодмінно стане.

Віршиків не читав! Скинь лінка, хочу читнути!

А все решта, що ми отут "нагородили" - просто слова...

LanceloT

31.05.2006, 10:47

Пане, знову ви щось накрутили.:rolleyes:А я, до речі, говорю якраз не про дипломатію, а почуття взаємної поваги.

А "сірі" - це теж особистості, тільки часто вони цього не розуміють або прикидаються, що не розуміють. Просто, так легше. Легше перекласти відповідальність на "вождя" чи на суспільство з його загальноприйнятими нормами поведінки. А особистість повинна сама відповідати за свої вчинки і сама керувати своїм життям - на це треба мати сміливість. "Сірі" бояться жити, бояться бути не такими, як всі, от тому і маскуються під сірі стіни стандартних багатоповерхівок.
А дві особистості цілком можуть створити сім'ю: 1+1=2, адже додаються не тільки дробові числа.;)

Хіба я говорила про якусь запрограмованість? Не треба шукати в моїх словах те, чого в них нема.
А щодо передбачуваності і запрограмованості, то зомбуються якраз маси, а особистість іде своїм шляхом і здатна впливати на події і керувати своєю долею. А так як кожна особистість унікальна і керується своїми власними мотивами, то і її поведінку передбачити набагато важче.

Тому пропоную цю дискусію закрити, бо ні ви мене, ні я вас ні у чому не переконаємо. Крім того це справді нудно і взагалі не має ніякого відношення до вищезазначеної теми.

Ось-ось. Мене теж дратує будь-яка невизначеність.

Пане, знову ви мене змушуєте повертатися до природничих наук, які я, м'яко кажучи, терпіти не можу. 100% тертя не можна досягти навіть у лабораторних умовах. Те ж саме і з абсолютною ідеальністю - її не існує, це лиша уявна лінія горизонту, до якої треба йти, аби, прагнучи неможливого, досягти максимуму.

Щоб бути індивідумом потрібно бачити всіх - а робити за "ходом історії"

Все решта про Особистість ніщо інше як "видумка", коли нею станеш, тоді зрозумієш чому...

LanceloT

01.06.2006, 10:10

Саморозченення у коханні, на мою думку, свідчить про слабохарактерність і відсутність самоповаги. Не варто повністю "розчинятися" і втрачати себе, навіть заради коханої людини. Жертва не виправдана, адже, тебе полюбили якраз за те, ким ти є!

І ще. Деякі люди навіть дуже самостверджуються за допомогою кохання! А дехто, навпаки, розчиняється у творчості! Все відносно, і чіткої межі провести не можна, особливо в таких поняттях як Творчість і Кохання.

Якщо кохання взаємне, розчинення не призводить до втрати особистості, тому що той хто тебе кохає збереже для тебе все твоє...

isabell

07.06.2006, 17:11

Якщо кохання взаємне, розчинення не призводить до втрати особистості, тому що той хто тебе кохає збереже для тебе все твоє...
:D Пане, ви мене смішите своїми псевдоромантичними фразами. Збереже! Та вже не буде що зберігати! Знову вимушена повторити: при розчиненні початкові властивості втрачаються!
Щоб бути індивідумом потрібно бачити всіх - а робити за "ходом історії"
Щоб бути індивідуумом, треба бути собою! І хід історії якраз створюють окремі індивідууми, які не бояться піти проти течії, а коли потрібно, то і повернути русло у протилежному напрямі. Історія керує "сірими", а сильні особистості - історією.
Все решта про Особистість ніщо інше як "видумка",
Видумка?! Пан, очевидно, вважає себе найрозумнішим, а те, на що не має обгрунтованих заперечень, просто списує на видумку! А так як обгрунтованих відповідей у пана немає взагалі, то все, що не співпадає з його глибокими міркуваннями, є просто маячнею. Ну, тепер мені все зрозуміло.:rolleyes:
коли нею станеш, тоді зрозумієш чому...
Всі люди - особистості(пошукайте визначення "особистості" в тлумачному словнику)! То я вже що, навіть людиною не маю права називатися?:eek: Ну, якщо пан так низько оцінює мою особу, то йому просто немає сенсу з такою нікчемою вести дискусію.:rolleyes:

LanceloT

07.06.2006, 18:02

:D Пане, ви мене смішите своїми псевдоромантичними фразами. Збереже! Та вже не буде що зберігати! Знову вимушена повторити: при розчиненні початкові властивості втрачаються!

Щоб бути індивідуумом, треба бути собою! І хід історії якраз створюють окремі індивідууми, які не бояться піти проти течії, а коли потрібно, то і повернути русло у протилежному напрямі. Історія керує "сірими", а сильні особистості - історією.

Видумка?! Пан, очевидно, вважає себе найрозумнішим, а те, на що не має обгрунтованих заперечень, просто списує на видумку! А так як обгрунтованих відповідей у пана немає взагалі, то все, що не співпадає з його глибокими міркуваннями, є просто маячнею. Ну, тепер мені все зрозуміло.:rolleyes:

Всі люди - особистості(пошукайте визначення "особистості" в тлумачному словнику)! То я вже що, навіть людиною не маю права називатися?:eek: Ну, якщо пан так низько оцінює мою особу, то йому просто немає сенсу з такою нікчемою вести дискусію.:rolleyes:

Мені чомусь навпаки здається... з приводу псевдоромантизму... але то так

Вільного плавання, єдинний суддя - час... Згідна

Нікого, і в першу чергу Ізабель, не принижував. З чого вона вирішила що я вважаю її не людиною? Чому?!!!
Всі "Великі Особи" одинокі!- Це теорема... Тому я і кажу "велика творчість" затоптує частину життя...
Прошу не ображатись.

isabell

07.06.2006, 19:25

Мені чомусь навпаки здається... з приводу псевдоромантизму... але то так
Добре. Нехай кожен висловлюється у тому стилі, який для нього є прийнятним.
Вільного плавання, єдинний суддя - час... Згідна
Згідна, що час - суддя, але не зовсім розумію, до чого конкретно цей вислів відноситься.
Нікого, і в першу чергу Ізабель, не принижував. З чого вона вирішила що я вважаю її не людиною? Чому?!!!
Я вже пояснила, звідки зробила даний висновок.
Прошу не ображатись.
Добре.
Думаю, варто завершити цю безглузду суперечку і, нарешті, повернутися до головної теми.
Тому я і кажу "велика творчість" затоптує частину життя... Всі "Великі Особи" однинокі!- Це теорема...
Ось-ось. Теорема, а не аксіома. І від кожного особисто залежить, чи довести цю теорему, чи спростувати.

Sun_4ever

07.06.2006, 22:37

Здавалось би, чим вище стаєш, чим глибше зріють думки і ростеш як особистість, тим менше людей тебе розуміють... ТО сумно. Але правда.

Щодо основної теми, то просто мушу додати, що творчості без кохання не буває (і без любові), бо творчість використовує ресурси енергії статевої чакри... Ні, то не є поганим, але тим можна пояснити часту закохуваність поетів, акторів, художників... вони немов би шукають натхнення у своєму почутті.

IRENKA

11.06.2006, 19:26

Знаєш Sun_4ever, ти не одна людина яка не може писати коли все добре, в мене таке саме. Хоча не можна зводити все до того, що коли добре нема про шо писати. Звісно завжди найдеться якась дрібниця, про яку ми хочемо пам"ятати завжди і вона, якраз, залишається у наших творіннях. Ну принаймі в мене це не завжди виходить, певне я людина трохи скажем так свого настрою, та чому тільки я, от ти напевне теж. А хіба це погано? ;)

Prophet

13.06.2006, 02:48

творчості без кохання не буває (і без любові)
Не смішіть.

acid drinker

13.06.2006, 10:56

Mercenary

13.06.2006, 11:19

профет, ну шо ти така агресивна? то не смішно... про кохання я, звичайно, промовчу, але без любові (хоча б без банального егоїзму, бо любити себе - теж нелегка штука) творити ой як нелегко...
ПРИЄДНУЮСЯ.
2 Профет.
Ви дійсно така аґресивна стали останнім часом...
З чого б це?

Prophet

13.06.2006, 14:06

Значить, якщо не розпускаю дитячі сопельки - агресивна? То моя думка, і я її не зміню. У вас дивна логіка. Якщо брати "любов" у глобальному значенні, то без любові хоч до чогось людина й жити не може, а отже, й творити. Але оце "кохання" - смішно, і особливо смішно, що хтось за інших дозволяє собі вирішувати - можуть вони без соплей творити чи ні.

Ви дійсно така аґресивна стали останнім часом...
От тепер так, тепер розізлили. Дуже неприємно, коли звинувачують в агресії тільки тому, що погляди не співпадають. Бачте, ніжні всі такі, прям жодного різкого слова сказати не можна!

Sun_4ever

13.06.2006, 15:32

Не смішіть.

Я б радила вам дочитувати принаймні до кінця речення, яким пояснювалась перша його половина, а саме:
творчості без кохання не буває (і без любові), бо творчість використовує ресурси енергії статевої чакри
Так стверджують йоги. Бо Творчість- то синтез і просто так, з нічого не береться. Навіть є такий закон Ейнштейна, про збереження енергії...
Але оце "кохання" - смішно, і особливо смішно, що хтось за інших дозволяє собі вирішувати - можуть вони без соплей творити чи ні.
Ніхто за інших не вирішує. Якщо вам приємно називати кохання соплями, то ваша справа. Чи ви узагальнили цей образ із солоденьких американських мелодрам? Але то не значить, що позиція інших, що не сприймають вашу думку, то смішно

radus

13.06.2006, 15:45

Шановні прихильники гіпотези кохання, мушу вас розчарувати. Практично довести тезу "що без кохання можливо" - легко. Є купа текстів, де коханням і не пахне. А от довести тезу "не можна" - imho, неможливо. Втім, може хтось доведе?

LanceloT

13.06.2006, 17:42

Не смішіть.

Що створила Prophet? Можна дізнатись, для прикладу.

Prophet

13.06.2006, 21:52

творчість використовує ресурси енергії статевої чакри
Я це читала, але вирішила взагалі не коментувати, бо вважаю за нісенітницю. Йоги кажуть щось одне, хтось іще - інше. До речі - енергія статевої чакри, якщо вже на те пішло, кохання не стосується, а стосується тваринного продовження роду, а за кохання, якщо його трактувати як високодуховне почуття, "відповідають" вищі чакри.

Шановні прихильники гіпотези кохання, мушу вас розчарувати. Практично довести тезу "що без кохання можливо" - легко. Є купа текстів, де коханням і не пахне. А от довести тезу "не можна" - imho, неможливо. Втім, може хтось доведе?
О! Коротко і ясно.

Що створила Prophet? Можна дізнатись, для прикладу.
Графоманю, товаришу, графоманю...

LanceloT

14.06.2006, 09:50

Я це читала, але вирішила взагалі не коментувати, бо вважаю за нісенітницю. Йоги кажуть щось одне, хтось іще - інше. До речі - енергія статевої чакри, якщо вже на те пішло, кохання не стосується, а стосується тваринного продовження роду, а за кохання, якщо його трактувати як високодуховне почуття, "відповідають" вищі чакри.
...
Графоманю, товаришу, графоманю...

Чакри...мачакри...
Йогін справжній після 33 років взагалі тілесним "сексом" не займається
Висновків безліч - але "секс то велика сила"...
---
Що до "графоманю товаришу" - тим більше без слів, "товаришко"!

Adri

05.07.2006, 18:03

Це й віршик я написала сама коли мені було 13 років.

Мрії сподівання
Все це є кохання
Це дитяче щастя
В цей юначий вік
Квіти побажання
Перші зачіпання
Перший поцілунок
В нашому житті
не мине нікого
й не минуло ще
кожен це відчує
кожен посумує
дехто усміхнеться
й порадіє хтось як стріла гаряча
ніжно в серце впнеться
і осяде в душу
в тіло молоде
а воно сміється
хоча в серці рана
залишає слід
і роками жити
буде вічно жити
хоче серцю мине
інше вже давно

acid drinker

05.07.2006, 22:15

шо ше раз доводить - надмірна закоханість таки шкодить творчості;)

LanceloT

14.06.2007, 14:06

шо ше раз доводить - надмірна закоханість таки шкодить творчості;)

А може і ні?

Наталка

15.06.2007, 13:04

а може надихає? І її надихнуло в 13 років!

Korkuna

15.06.2007, 16:30

як на мене то все коханна краще переживати а ніж описувати

Nike_Велес

15.06.2007, 16:51

так, як на мене, описувати те все - і важче, і на збочення скидається... ;)
краще вже інтимно і в реалі....
але з іншого боку - описане кохання краще характеризує як автора, так і його твориво, яке суть еманація автора...

коротше, складно це все...

Korkuna

15.06.2007, 16:54

ну се правда що складно
тут ще писали що кращі твори виходять від розбитого серця - так мені здаєть що коли серце розбили то з"являється більше вільного часу на графоманство :)
але це я так жартома спрощую
не сприймайте в серйоз

Nike_Велес

15.06.2007, 17:15

добре, - я не вважаю, що в мене серце розбите ;)

D.U.

19.06.2007, 18:15

А як же то є, що всі "Велоко признані твори" на тім грунті написані?

Всі великі твори написанні на тому грунті, що їх автор мав талант. Одного разу його чи її надихало щасливе і взаємне кохання, іншого разу -нещасливе. Але і без кохання справжній поет чи письменни може створити шедевр. Але не кожен закоханий здатний на це, як нема таланту.

Cleric_Preston

20.06.2007, 13:03

D.U.

26.06.2007, 13:31

А я скажу особисто про себе. Розбите серце не шкодить самій творчості. У мене було в підлітковому віці тривале й сильне захоплення. І незважаючи на це "графоманство" вийшло доволі сильним - його оцінили в редакції і вирішили надрукувати збірку моїх віршів (наголошую на тому, що вирішили, а не погодилися). Проблема в іншому. Коли ситуація на особистому фронті докорінно змінилася, тема моєї писанини просто перестала бути актуальною. І нині мені дуже важко вийти звідти, бо просто немає натхнення писати про щось інше. І взагалі жодна тема не надихає більше.

Як на мене, то у Вас було суто психологічне бажання "висказатись", "виговорити наболіле". І Ви це зробили. Ваш твір оцінили і це похвально.
Але той, хто письменник за покликанням душі, серця чи природи, той має просто страшенне бажання писати, навіть якщо ті твори ніхто не публікує... Таких випадків у світовій літературі багато, коли письменники лише посмертно ставали знаменитими... І це не залежить від того чи він закоханий, чи ні... Хоча правда й те, що кохання чи інші глибокі емоціональні переживання мали вплив на творчість письменників...