Показати повну версію : Г. Л. Олді
Нещодавно прочитав книгу Олді "Я возьму сам". На мій погляд - жахлива. Нудний сюжед, важкий стиль, нецікава одним словом. Але чув про них позитивні відгуки.
А яка ваша думка про їхню творчість?
мені Олді порадили почитати. при чому так дбайливо, принесли книги і олівчиком у змісті намітили, що читати першим, що далі... я поки що список не виконала - ще не все прочитала. але найбільше в олді мені сподобалося пасынки восьмой заповеди
дуже сподобалося. дуже-дуже. там цікавий сюжет. дуже майстерно все написано. а ще в олді я дуже люблю епіграфи... я ними деколи більше тішуся, чим самим текстом... якщо цікаво, я гляну, з якого твору слід починати занурення у світ олді. бо не пам'ятаю назви. а пасинків можна просто так читати... раджу. там до речі міфологія дууууже цікава :)
acid drinker
19.05.2006, 21:09
олді я читала тільки рубіж - це то, шо у співпраці з дяченками було. штука гарна, але чи то дяченки спрацювали, чи олді теж непогані - хто його зна...
щодо міфології... ось цитата з Пасинки восьмої заповіді
— Полуденница? — ласково улыбаясь, поинтересовался доминиканец, и монахи на скамье зашевелились, словно почуяв добычу. — Кто ж это такая, сын мой?
— А Христова дочка, — нимало не смутившись, ответил дед. — Никак, гляжу, тебе это неизвестно, отец мой?
— Дочка?! — на миг опешил Гембицкий. — Какая дочка?!
— Младшенькая. Их у него много, боженька по этому делу мастак: Веснянки, что по небу на молниях летают, Зарницы, что росу по утрам сеют высевают, потом Майки, блудодейки лесные… Но Полуденницы лучше всех, это я вам точно скажу, как на духу, святой отец!
незнаю як хто, а я, читаючи цей твір, згадувала Тіні забутих предків та свої враження (захоплення, естетичну насолоду та й просто бажання дочитати).
книги звичайно не порівняти - але я поки що зі всього прочитаного мною серед книг Олді - надаю перевагу саме Пасинкам.
у майбутньому хочу взятися за їх Месія очищує диск.
Чули новину, що Олді готують каталог присвячений... Та чого буду переказувати. Ось вказівник:
http://www.levandovskij.info/forumBB/viewtopic.php?t=37&start=0&postdays=0&postorder=asc&highlight=
А взагалі хлопці талановиті. Зняв би капелюха якбись носив.
але найбільше в олді мені сподобалося пасынки восьмой заповедиЗдається, "Пасербки..." - якщо не помиляюсь...
Здається, "Пасербки..." - якщо не помиляюсь...
та ні, саме пасинки... ось посиланнячко...
http://lib.aldebaran.ru/author/oldi_genri/oldi_genri_pasynki_vosmoi_zapovedi/
Vivisektor
29.06.2006, 11:05
Народ! Не сваріться! Російською - пасынки, українською - пасербки.
Для Iryska - дуже непоганий переклад у "Зеленого пса" вийшов. http://www.greenpes.com/kn.shtml - тут їх магазин, в розділі "новітня українська". І недорого, що приємно. :)
Як хочете мати улюблену книжку улюбленою (сподіваюсь) мовою - рекомендую. ;)
звісно ж хочу.
куплю. СПАСИБІ!!!!
я просто як в москві була і зайшла мову про українську фантастику, мені зразу ж Олді принесли, сказали: тьху, сама з україни, а їх не читала. от і читала російською.
не знала, що їх переклали. пишаюся.
З.І.
а ми і не сварилися.... з Тім-літом
:p
ось що я цікаве знайшла
Олді феномен
(Автор Володимир Єшкілев)
Деміургійний літературний феномен, що виник у 90-х роках у Харкові завдяки творчості двох російськомовних майстрів фентезі: Дімітрія Громова (нар. 1963 р.) та Олега Ладиженського (нар. 1963 р.). Літературознавці відносять цих двох авторів, що пишуть під псевдонімом “Генрі Лайон Олді”, до “нової хвилі” російськомовного фентезі (Є. Харитонов). Тексти Олді є синтезом сюжетного потоку, притаманного фентезі, та якісно побудованих персональних світів (Див. статтю ДЕМІУРГІЯ). Романи Олді “Безодня голодних очей” (1988–1994), “Шлях Меча” (1992), “Герой повинен бути один” (1995), “Месія зчищує диск” (1996), “Той, хто чекає на перехрестях” (1993) та інші побудовані на енциклопедичному осягненні географії, культурних символів, ментальної характеристики, релігії тих країн (Польща, Індія, Китай, Греція), які обираються Олді як матеріал для конструювання персонального світу чергового роману. Найбільш цікаве в Олді-феномені – перетворення енциклопедії зовнішньої (загальноприйнятої) в енциклопедію внутрішню, персонально-деміургійну. Прикладом може слугувати роман “Шлях Меча”, у додатку до якого Олді вміщує енциклопедію холодної зброї всіх часів і народів. У романі мечі і сокири цієї енциклопедії діють як одухотворені живі істоти, персональні характеристики котрих виводяться Олді з особливостей застосування кожного типу зброї. Виникнення деміургійної енциклопедії мечів-персонажів з їх “характером”, “ментальністю”, “релігією” тощо детерміноване реаліями світу читача і несе, крім іншого, пізнавальний характер (знання про холодну зброю народів світу у наведеному прикладі). [/I]
Деміургія
(Автор Володимир Єшкілев)
(від грецького demiourgos – творець, творча сила). Історично термін пов’язаний з доктриною Платона, який вважав волю деміурга ейдетичною творчою причиною існування матеріального світу. Зустрічається у містиці Валентина (II ст.) і в софіології його послідовників – містиків. Щодо літературних практик термін “деміургія” використовується для позначення специфічного способу творення художнього тексту, коли автор обумовлює сюжет, концепцію та дискурсивний простір літературного твору побудовою специфічного персонального світу з його фізичними, соціальними, ідеологічними законами, відмінними від наявного у сущому і оформленого власною історією. Особливого знакового пріоритету деміургія як спосіб художньої креації набула у творах жанру “фентезі”. Класичним твором “фентезі” є пенталогія Дж. Р. Толкієна, з найбільшою концептуальною повнотою ідея деміургії запропонована Х. Л. Борхесом в оповіданні “Тльон, Укбар, Orbis Tertius”. Деміургійна практика вимагає від автора як зовнішньої (щодо наявного світу), так і внутрішньої ерудиції. Під внутрішньою ерудицією слід розуміти якомога повніше знання про створений автором персональний світ, тобто побудову в межах літературного твору своєрідної енциклопедії персонального світу, яка може бути виокремлена (у пенталогії Толкієна це – “Сільмарілліон”), або схована у сюжетній побудові (наприклад, у “Хроніках Амбера” Р. Желязни). Стосовно “внутрішньої” енциклопедії художній текст виступає як чинник зняття синдрому енциклопедичної тупості (Див. статтю ТУПІСТЬ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНА). Фактично створена автором персональна енциклопедія оживає і волить себе у художньому творі через деміургійну практику. Так “Сільмарілліон” Толкієна набуває художнього змісту завдяки роману “Володар перстенів”. З точки зору створення нового деміургійна практика пропонує розгорнення через літературу в історичне наявне якісно нового метаісторичного. У світовій літературі деміургійною практикою користувались Томас Мор, Сирано де Бержерак (“Держави та Імперії Місяця”), С. Булгаков, Р. Желязни, Урсула Ле-Ґуїн, Н. Перумов та інші. Малодослідженою є проблема казкової деміургії. Фактично є коректним розглядати будь-яку казку як деміургію, а будь-який корпус національних казок як розгорнення у художній формі міфологічної енциклопедії нації (цей постулат присутній у монографіях В. Проппа, Дж. Кемпбелла, П. Сентіва).
Цю та інші статті можна знайти тут http://proza.com.ua/enc/
Vivisektor
19.08.2006, 10:33
ух ти! інтересні статейки. і за посилання дякую - полізу читати, що таке тупість енциклопедична. :)
Цікаво, хто ту енциклопедію складає?
ух ти! інтересні статейки. і за посилання дякую - полізу читати, що таке тупість енциклопедична. :)
чому тупість?
а хто складає... там же є (Автор Володимир Єшкілев)
Ги, я знайшла про тупість енциклопедичну...
он воно що на увазу малося... мабуть
Тупість енциклопедична
(Автор Володимир Єшкілев)
(латинське syndromus debile encyclopaedianae – синдром енциклопедичної кволості). Інформативно-герменевтичний парадокс, пов’язаний з енциклопедичною формою розміщення знань. Виходячи з того, що будь-яка енциклопедія базована на умовній (домовленість в межах епістеміологічного дискурсу) класифікації, можна припустити пряму залежність коректності енциклопедії від коректності принципу класифікації. Синдром енциклопедичної тупості доречно проілюструвати уривком з оповідання Борхеса “Аналітична мова Джона Вілкінза”, де описано вигадану автором оповідання межово некоректну класифікацію: “(...)Приблизні та невдалі визначення нагадують класифікацію, яку доктор Франц Кун відносить до однієї китайської енциклопедії під назвою “Небесна імперія благодійних знань”. На її древніх сторінках вказано, що тварини поділяються на: а) тих, що належать Імператору, б) набальзамованих, в) свійських, г) сисунців, ґ) сирен, д) казкових, е) окремих псів, є) наявних у цій класифікації, ж) тих, що бігають як навіжені, з) незчисленних, и) намальованих найтоншим пензлем з верблюжого смуху, і) інших, ї) тих, що розбили вазу для квітів, й) подібних здалеку на мух. У Брюссельському бібліографічному інституті також панує хаос; світ там розділений на 1000 відділів, з яких 262-й містить все, що стосується Папи, 282-й все, що стосується Римської Католицької церкви, 263-й – свята Тіла Господнього, 268-й – недільних шкіл, 298-й – мормонства, 294-й – брахманізму, буддизму, сінтоїзму та даосизму (...)”.
Vivisektor
21.08.2006, 10:05
Ну так цю статтю і мав наувазі. Поділ тварин мене попер. :) :) :) :)
Ну, навряд чи дядько особисто пише статті.
Хоча, звісно, може бути.
~Pick@chu!!!
03.10.2006, 15:04
прочитайте про мечі
не пам"ятаю як зветься, - знайду скажу - -дууууууже гарна.
ну хоч якесь слово з назви закралося в пам'ять???
Читав "Дикі лови", "Пентакль" (Дяченки, Олді, Валентинов). "Дикі лови" - не дуже. А в "Пентаклі" є дуже цікаві твори.
acid drinker
18.12.2007, 00:22
а взагалі - фантастично гарно.
речі для інтертекстуально чутливих людей.
читаю "шутиху" - і сказати, шо насолоджуюся, значить не сказати майже нічого. вони прекрасні...
прочитайте про мечі
не пам"ятаю як зветься, - знайду скажу - -дууууууже гарна.
Путь меча... А може Меч Путина :)
Путь меча... А може Меч Путина :)
:aga: Меч Путина!...
Катруська Лукіна
23.12.2007, 21:28
Я читала Олді і не раз. Скажу- це одні з моїх найулюбленіших співавторів. Історії про пасинків восьмої заповіді, чекаючого на перехресті, безсмертних та ін... Їх образи і реалістичність описів просто приголомшують. Складність і заплутаність сюжету та викладу думки- насамперед змушують надмір зусереджуватися на їх історіях. В результаті їх твори змушують посилено працювати головою. Тож на мою думку, хто просто хоче відпочити за книжкою- то краще читати Катнера і Хайнлайна
;)
Як на мене вони непогано пишуть з кимось у співавторстві:clapping:
Катруська Лукіна
23.12.2007, 22:37
Вони взагалі не погано пишуть. А це основне. В їх творах цікава філософія, я з нею не завжди погоджуюсь, але це не має значення
Як на мене вони непогано пишуть з кимось у співавторстві:clapping:
Валентинов вiдомий українофоб, тож у співаторстві з ним виходить вiдповiдно :(
Почтайте "Пентакль" - "Продана душа"...
Або "Даньку-встаньку" в "Реальности фантастики". Все про те,що майбутнього в нас нема.Лише минуле,та й те в складi iмперii...
Валентинов вiдомий українофоб, тож у співаторстві з ним виходить вiдповiдно :(
Ви перебільшуєте. Валентинов жене рівномірно на всіх, так що руспатріоти, навпаки, вважають його русофобом. А жене він (imho) не з політичних міркувань, а виключно з провокаторських. Оце провокатор висого рівня, не те, що тутешня жалюгідна подоба. :)
Можливо провкацiя також жанр,але краще почитаю якогось янкi.
Black3012
03.03.2008, 13:36
Олді примушують багато думати.
Прекрасні яскраві образи, описані яскравою мовою. Незвичний в час панування західної естетики погляд з точки зору східної міфології, мабуть, перше східне (середньоазійське, китайське, японське) фентезі.
Diva Dii
14.04.2008, 21:42
Саме зараз перечитую "Маг в законе". Насолоджуюся від душі!
Мені теж подобаються їхні епіграфи. :)
Одночасно порадила почитати цей твір племінниці. Їй не подобається. Більше того, вона багато чого там просто не розуміє. І мені доводиться їй ці моменти пояснювати, розтолковувати.
У творах Олді дуже багато алюзій. І це один з їхніх "коників". А якщо алюзію не розумієш, то просто пропускаєш повз очі. І не маєш змоги отримати від неї задоволення. Або навпаки - вона навіть заважає, бо незрозуміло, навіщо ця фраза взагалі...
Отже до творчості Олді - треба бути готовим, досить начитаним читачем.
А з більш простих творів Олді - почитайте "Шмагію". Там нема (або майже нема) посилань на історичні реалії, особи чи класичні твори. А задоволення - доста!
Але як на мене, в Олді кожен твір (у тому числі, і "Шмагія") мають кілька шарів (російських "слоев").
Це теж їх "конёк", ознака їхнього стилю.
І чим глибше добирається читач (наскільки йому дозволяє його культурний рівень), тим він отримує більше задоволення від їхніх творів.
Я далеко не впевнена, що добираюся до донця творів Олді. :) Але навіть той шар, на якому знаходжуся я, - дає велику насолоду.
Black3012
24.04.2008, 10:55
От прийдуть свята, засяду за "Рубіж" вдруге. Оце книга! Рекомендую!
Ще спробуйте Валентинова, але старіші речі. "Сірий коршун", "Овернський клірик", особливо рекомендую "Небеса ликуют" - дууже хороша книга про інквізицію та повстання Хмельницького, такий собі вестерн про козаків, інквізиторів, турків, словом, було б добре фільм зняти за цим романом, "Турецький гамбіт" здасться вам нудним видовищем.
От прийдуть свята, засяду за "Рубіж" вдруге. Оце книга! Рекомендую!
Згодний на 100%. :clapping: Але - три позиції.
Перша. "Рубіж" - книга на саміх Олдєй. Там п"ять авторів. Окрім шановних метрів - згаданий Валентинов + Дяченки.
Друга. Це той випадок, коли я знову й знову доводитиму, що російськомовна українська фантастика є! Лихо в тому, що вона переважає. Але це - ринковий вибір прагматичний авторів, на який вони мають абсолютне право. Романтики зараз пишуть українською :paint:
І третє, для мене особисто - найголовніше. Коли вам скажуть, що "Рубєж" - фентезі чи химерна література, то плюйте тому фахівцю в пику, в його безсоромну руду пику :D Річ в тому, що цей роман - стовідсоткова НФ, побудована на фізичній гіпотезі Еверетта про паралельні всесвіти. Інша справа, що написана вона з точку зору людини, яка не знає цієї фізики. В неї для опису того, що відбувається навколо, просо не вистачає словникового запасу. І тому наввколішня реальність перетворюється для неї у фентезійну алфізику-алхімію Тобто, в цій "точці стояння" авторів персонажів та читачів і є найголовніша привабливість цієї речі. :thank_you
Про саму пекельно-палючу, вивірено виписану, психологію взаємостосунків героїв "Рубєжа" вже й не кажу.
Black3012
25.04.2008, 10:31
Все це я знаю, проте, читаючи, знову буду пропускати вставки з кабалою.
Це для мене занадто мудрі мислі.
acid drinker
16.08.2008, 17:02
останнім часом усі книги олді, за які я беруся, - про письменників і їхні тексти. "орден святого бестселлера", "витражи патриархов", навіть ті ж "песни петера сьлядека"... шо найцікавіше, таке мусування одної теми не робить їх нудними. автопсихоаналіз? )))
а, так. чи не улюблений мій момент у всій творчості олді - їхні вірші. хоку з "ордена", яке мені запало в душу - "любуясь детьми, постигаю истину":
Один малыш, ровесника застав
За чтеньем "Колобка", спросил, напыжась:
"Попсу грызешь?"
ну, і рубаї не гірші:
Мне приснилось, что я – муж большого ума,
Чужд греху, чужд пороку, серьезен весьма,
Не курю и не пью, честен, верен супруге...
Пощадите! Помилуйте! Лучше тюрьма!!!
Anatoliy
17.08.2008, 01:30
от я хочу "пасербки восьомої заповіді" прочитати. тільки не знаю, що воно таке. але впораюся - розповім враження.
Катруська Лукіна
11.11.2008, 17:44
от я хочу "пасербки восьомої заповіді" прочитати. тільки не знаю, що воно таке. але впораюся - розповім враження.
Я цю книгу декілка раз читала. Кожен раз інше враження... І все ж є одне до неї але... )
Anatoliy
11.11.2008, 21:44
і що ж то за "але"? :) мені сподобалася книга :) містично трохи якось вона написана (колись обов'язково перечитаю).
vBulletin версії 3.7.0 Beta 3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008